Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Павел, звернувши погляд на синедріон, сказав: мужі браття! я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.
2: Первосвященник же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
3: Тоді Павел сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно підбілена! ти сидиш, щоб судити за законом і, проти закону, велиш бити мене.
4: А ті, що стояли перед ним, сказали: первосвященника Божого ганьбиш?
5: Павел сказав: я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: начальника народу твого не лихослов (Вих. 22,28).
6: Павел, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: мужі браття! я фарисей, син фарисея; за надію воскресіння мертвих мене судять.
7: Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.
8: Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні Ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, і інше.
9: Стався великий галас, і книжники фарисейської сторони, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: нічого поганого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи Ангел говорив йому, не будемо противитись Богові.
10: Та як розлад збільшився, то тисячоначальник, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти взяти його з їхнього середовища і відвести у фортецю.
11: Наступної ночі Господь, явившись йому, сказав: дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Ієрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі.
12: Коли настав день, деякі іудеї змовились і заклялись не їсти і не пити, доки не уб'ють Павла.
13: Було ж понад сорок таких, що заклялися.
14: Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: ми клятвою заклялися нічого не їсти, поки не уб'ємо Павла.
15: Отож нині ви з синедріоном скажіть тисячоначальникові, щоб він завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.
16: Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.
17: Павел же покликав одного із сотників і сказав: відведи цього юнака до тисячоначальника, бо він має щось сказати йому.
18: Той, взявши його, привів до тисячоначальника і сказав: в'язень Павел покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі.
19: Тисячоначальник, взявши його за руку і відійшовши з ним вбік, спитав: що таке маєш сказати мені?
20: Він відповів, що іудеї погодились просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.
21: Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які заклялися не їсти і не пити, доки не уб'ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.
22: Тоді тисячоначальник відпустив юнака, сказавши: нікому не кажи, що ти повідомив мені це.
23: І, покликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі ішли до Кесарії.
24: Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса.
25: Написав і листа такого змісту:
26: Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу – радуватися.
27: Цього мужа іудеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28: Потім, бажаючи з'ясувати, в чому його звинувачували, привів його в їхній синедріон
29: і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої нема вини, вартої смерті чи кайданів.
30: А почувши, що іудеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров.
31: Отож воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.
32: А другого дня, залишивши кінним іти з ним, повернулися до фортеці.
33: А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.
34: Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що з Кілікії, сказав:
35: я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі. І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Після цього Павел, залишивши Афіни, прийшов до Корінфа;
2: і, знайшовши одного іудея, на ім'я Акіла, родом з Понту, який недавно прийшов з Італії, і Прискіллу, жінку його,– бо Клавдій звелів всім іудеям покинути Рим,– прийшов до них;
3: і, за однорідністю ремесла, залишився у них і працював; бо ремеслом їхнім було робити намети.
4: Кожної суботи він говорив у синагозі і переконував іудеїв та еллінів.
5: А коли прийшли з Македонії Сила і Тимофій, то Павел, за велінням Духа, свідчив іудеям, що Іісус є Христос.
6: Але як вони противились і злословили, то він, струсивши одежу свою, сказав до них: кров ваша на головах ваших; я чистий, віднині йду до язичників.
7: І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім'я Іуст, який шанував Бога; дім його був біля синагоги.
8: А Крісп, начальник синагоги, увірував у Господа разом з усім домом своїм, і багато з корінфян, слухаючи, увірували і охрестилися.
9: У видінні вночі Господь сказав Павлові: не бійся, але говори і не замовкай,
10: бо Я з тобою, і ніхто не вчинить тобі зла, тому що в Мене багато людей у цьому місті.
11: І він залишався там рік і шість місяців, навчаючи їх слова Божого.
12: Між тим, за часів проконсульства Галліона в Ахаії, іудеї однодушно напали на Павла і привели його перед судилище,
13: говорячи, що він навчає людей шанувати Бога не за законом.
14: Коли ж Павел хотів відкрити уста, Галліон сказав іудеям: іудеї! якби була будь-яка образа або ж злий умисел, тоді б я мав причину вислухати вас,
15: а коли йде суперечка про вчення та про імена і про закон ваш, то розберіться самі; я не хочу бути суддею в цьому.
16: І прогнав їх від судилища.
17: А всі елліни, схопивши Сосфена, начальника синагоги, били його перед судилищем; і Галліон ніскільки не турбувався про це.
18: Павел, пробувши ще чимало днів, попрощався з браттями і відплив до Сірії,– і з ним Акіла і Прискілла,– обстригши голову в Кенхреях, за обітницею.
19: Прибувши до Єфеса, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і говорив з іудеями.
20: Коли ж вони просили його побути у них довше, він не згодився,
21: а попрощався з ними, сказавши: мені неодмінно треба провести в Ієрусалимі свято, що наближається; до вас же повернуся знов, якщо це буде угодно Богові. І відправився з Єфеса; Акіла і Прискілла залишилися в Єфесі.
22: Побувавши в Кесарії, він приходив до Ієрусалима, привітав церкву і пішов до Антіохії.
23: Пробувши там деякий час, вийшов і проходив по черзі країну Галатійську та Фрігію, утверджуючи всіх учнів.
24: Якийсь іудей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, чоловік красномовний та досвідчений в Писаннях, прийшов до Єфеса.
25: Він був навчений в початках шляху Господнього і, пломеніючи духом, говорив та вчив про Господа правильно, знаючи тільки хрещення Іоаннове.
26: Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Акіла і Прискілла прийняли його і точніше пояснили йому шлях Господній.
27: А коли він наважився йти до Ахаії, браття послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, прибувши туди, багато сприяв благодаттю тим, хто увірував,
28: бо він дуже викривав іудеїв привселюдно, доводячи з Писання, що Іісус є Христос.