Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли до Фессалоніки, де була іудейська синагога.
2: Павел, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писань,
3: відкриваючи та доводячи їм, що Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що Цей Христос є Іісус, Котрого я проповідую вам.
4: І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що шанували Бога, дуже багато, а також чимало із знатних жінок.
5: Але іудеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібрались натовпом і підбурювали місто і, приступивши до дому Іасонового, намагалися вивести їх до народу.
6: Не знайшовши ж їх, потягли Іасона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли і сюди,
7: а Іасон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем, Іісуса.
8: І стривожили народ та міських начальників, що слухали це.
9: Але ті, одержавши від Іасона та інших запевнення, відпустили їх.
10: Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши куди, вони пішли до синагоги іудейської.
11: Ці ж були розсудливіші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
12: І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.
13: Але коли фессалонікійські іудеї довідались, що і у Верії проповідане Павлом слово Боже, то прийшли і туди, бентежачи та підбурюючи народ.
14: Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій залишилися там.
15: Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відправились.
16: Чекаючи їх в Афінах, Павел обурився духом, побачивши, що в місті повно ідолів.
17: Отож він розмірковував у синагозі з іудеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
18: Дехто з епікурійських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: що хоче сказати цей марнослівець? а інші: здається, він проповідує про чужі божества, бо він благовіствував їм про Іісуса і воскресіння.
19: І, взявши його, привели в ареопаг і говорили: чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
20: Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?
21: Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
22: Павел, ставши посередині ареопагу, сказав: афіняни! з усього бачу я, що ви ніби особливо побожні.
23: Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «невідомому Богу». Саме Цього, Котрого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
24: Бог створив світ і все, що в ньому; Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
25: і не потребує служіння людських рук, ніби маючи в чомусь потребу, Сам даючи усьому життя і дихання і все.
26: З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, наперед визначивши час і межі їх перебування,
27: щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
28: бо ми Ним живемо і рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших віршувальників говорили: ми Його і рід.
29: Отож будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
30: Отже, залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися;
31: бо Він визначив день, в який праведно судитиме всесвіт, за посередництвом наперед визначеного Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих.
32: Почувши про воскресіння мертвих, одні насміхались, а інші говорили: про це послухаємо тебе іншим часом.
33: І Павел вийшов з середовища їхнього.
34: Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували: між ними був Діонісій Ареопагіт і жінка, на ім'я Дамар, та інші з ними.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Павел, звернувши погляд на синедріон, сказав: мужі браття! я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня.
2: Первосвященник же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
3: Тоді Павел сказав йому: Бог буде бити тебе, стіно підбілена! ти сидиш, щоб судити за законом і, проти закону, велиш бити мене.
4: А ті, що стояли перед ним, сказали: первосвященника Божого ганьбиш?
5: Павел сказав: я не знав, браття, що він первосвященник; бо написано: начальника народу твого не лихослов (Вих. 22,28).
6: Павел, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: мужі браття! я фарисей, син фарисея; за надію воскресіння мертвих мене судять.
7: Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.
8: Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні Ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, і інше.
9: Стався великий галас, і книжники фарисейської сторони, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: нічого поганого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи Ангел говорив йому, не будемо противитись Богові.
10: Та як розлад збільшився, то тисячоначальник, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти взяти його з їхнього середовища і відвести у фортецю.
11: Наступної ночі Господь, явившись йому, сказав: дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Ієрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі.
12: Коли настав день, деякі іудеї змовились і заклялись не їсти і не пити, доки не уб'ють Павла.
13: Було ж понад сорок таких, що заклялися.
14: Вони, прийшовши до первосвященників і старійшин, сказали: ми клятвою заклялися нічого не їсти, поки не уб'ємо Павла.
15: Отож нині ви з синедріоном скажіть тисячоначальникові, щоб він завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його.
16: Почувши про цю змову, син сестри Павлової прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.
17: Павел же покликав одного із сотників і сказав: відведи цього юнака до тисячоначальника, бо він має щось сказати йому.
18: Той, взявши його, привів до тисячоначальника і сказав: в'язень Павел покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобі.
19: Тисячоначальник, взявши його за руку і відійшовши з ним вбік, спитав: що таке маєш сказати мені?
20: Він відповів, що іудеї погодились просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.
21: Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які заклялися не їсти і не пити, доки не уб'ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.
22: Тоді тисячоначальник відпустив юнака, сказавши: нікому не кажи, що ти повідомив мені це.
23: І, покликавши двох сотників, сказав: приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб з третьої години ночі ішли до Кесарії.
24: Приготуйте також ослів, щоб, посадивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса.
25: Написав і листа такого змісту:
26: Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу – радуватися.
27: Цього мужа іудеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28: Потім, бажаючи з'ясувати, в чому його звинувачували, привів його в їхній синедріон
29: і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої нема вини, вартої смерті чи кайданів.
30: А почувши, що іудеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно послав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Будь здоров.
31: Отож воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.
32: А другого дня, залишивши кінним іти з ним, повернулися до фортеці.
33: А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.
34: Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що з Кілікії, сказав:
35: я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачі. І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Через п'ять днів прийшов первосвященник Ананія з старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржились правителеві на Павла.
2: Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3: завжди і всюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов'язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
4: Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
5: Знайшовши цього чоловіка язвою суспільства, підбурювачем заколоту між іудеями, що живуть у всесвіті, і представником Назорейської єресі,
6: який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
7: Але тисячоначальник Лісій, прийшовши, з великою силою взяв його з наших рук і послав до тебе,
8: звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його.
9: І іудеї підтвердили, сказавши, що це так.
10: Павел же, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11: Ти можеш довідатись, що не більше дванадцяти днів тому, як я прийшов до Ієрусалима на поклоніння.
12: І ні в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає заколот в народі,
13: і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14: Але признаюся тобі в тому, що по вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх, віруючи всьому, що написано в законі і пророках,
15: маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і грішних, чого і самі вони сподіваються.
16: Тому і сам подвизаюсь завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17: Після багатьох років я прийшов, щоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
18: При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
19: Це були деякі асійські іудеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20: Або хай ці самі скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
21: хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи між ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині судимий вами.
22: Вислухавши це, Фелікс відклав справу їхню і сказав: розгляну вашу справу, коли прийде тисячоначальник Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення.
23: А Павла наказав сотникові стерегти, але не притісняти його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24: Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, іудеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Іісуса.
25: І оскільки він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе.
26: До того ж він сподівався, що Павел дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
27: Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити іудеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.