...

Святе Письмо

Діяння святих апостолів

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 15
1: Деякі, ті, що прийшли з Іудеї, учили братів: якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися.
2: Коли ж виникла незгода і немала суперечка Павла та Варнави з ними, то вирішили, щоб Павел і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до Апостолів і пресвітерів у Ієрусалим.
3: Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і робили велику радість усім браттям.
4: Прийшовши до Ієрусалима, вони були прийняті церквою, Апостолами і пресвітерами, і сповістили про все, що Бог вчинив з ними і як відкрив двері віри язичникам.
5: Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв.
6: Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7: Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: мужі браття! ви знаєте, що Бог з перших днів вибрав з нас мене, щоб з уст моїх язичники почули слово Євангелія і увірували;
8: і Серцевидець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам;
9: і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні.
10: Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учнів ярмо, яке не могли понести ні батьки наші, ні ми.
11: Але ми віруємо, що благодаттю Господа Іісуса Христа спасемось, як і вони.
12: Тоді замовкли всі, що зібралися і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, сотворені Богом через них серед язичників.
13: Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: мужі браття! послухайте мене.
14: Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім'я Своє.
15: І з цим згідні слова пророків, як написано:
16: після цього звернуся і відбудую скінію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю, і виправлю її,
17: щоб знайшли Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім'я Моє, говорить Господь, Котрий творить все це (Амос 9, 11–12).
18: Відомі Богові від віку всі діла Його.
19: Тому, я вважаю, не треба утрудняти язичників, які навертаються до Бога,
20: а написати їм, щоб вони утримувались від оскверненого ідолами, від блуду, удавленини і крові, і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі.
21: Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його, і читається в синагогах кожної суботи.
22: Тоді Апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, вибравши з свого середовища мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями,
23: написавши і вручивши їм таке: Апостоли і пресвітери і браття – браттям з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сірії та Кілікії: радуватися.
24: Оскільки ми почули, що деякі, вийшовши від нас, збентежили вас своїми словами і схвилювали ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і додержувати закон, чого ми їм не доручали,
25: то ми, зібравшись, однодушно розсудили: вибравши мужів, послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом,
26: чоловіками, які віддали душі свої за ім'я Господа нашого Іісуса Христа.
27: Отож ми послали Іуду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами.
28: Бо угодно Святому Духові і нам не покладати на вас ніякого тягаря більше, крім цього необхідного:
29: утримуватися від ідоложертовного і крові, і удавленини, і блуду, і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Додержуючись цього, добре зробите. Будьте здорові.
30: Отже, посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, вручили послання.
31: Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню.
32: Іуда і Сила, будучи також пророками, багатим словом дали настанови браттям і утвердили їх.
33: Пробувши там деякий час, вони з миром були відпущені браттями до Апостолів.
34: Але Силі розсудилося залишитися там (а Іуда повернувся до Ієрусалима).
35: Павел же і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовіствуючи, разом з багатьма іншими, слово Господнє.
36: Через деякий час Павел сказав Варнаві: ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть.
37: Варнава ж захотів взяти з собою Іоанна, званого Марком.
38: Але Павел вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфілії і не пішов з ними на діло, на яке їх послали.
39: Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпра;
40: а Павел, вибравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій,
41: і проходив Сірію і Кілікію, утверджуючи церкви.
← попередній розділнаступний розділ →