Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: В Антіохії в тамтешній церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Нігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
2: Коли вони служили Господу й постили, Дух Святий сказав: відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх.
3: Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
4: Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру;
5: і, будучи в Саламіні, проповідували слово Боже в синагогах іудейських; мали ж вони й Іоанна для служіння.
6: Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, іудеянина, на ім'я Варіісус,
7: який був з проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
8: А Еліма волхв (бо то значить ім'я його) противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9: Але Савл, він же й Павел, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
10: сказав: о, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину диявола, ворог усякої правди! чи перестанеш ти збивати з прямих шляхів Господніх?
11: І нині ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця якийсь час. І зараз же обійняла його темрява й пітьма, і він, тиняючись, шукав поводиря.
12: Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись вченню Господньому.
13: Відпливши з Пафа, Павел та ті, що були з ним, прибули до Пергії, в Памфілії. А Іоанн, відлучившись від них, повернувся до Ієрусалима.
14: Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антіохії Пісідійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
15: Після читання закону і пророків, начальники синагоги послали сказати їм: мужі браття! якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть.
16: Павел, підвівшись, дав знак рукою і сказав: мужі ізраїльтяни і всі богобоязливі! вислухайте.
17: Бог народу цього вибрав отців наших і підніс цей народ під час перебування в землі Єгипетській, і силою великою вивів їх з неї,
18: і близько сорока років годував їх у пустині.
19: І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину землю їхню.
20: І після цього, близько чотирьохсот п'ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
21: Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
22: Відкинувши його, поставив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Ієссеєвого, який здійснить усі бажання Мої (1 Цар. 13,14; Пс. 88,21).
23: З його ж потомства Бог за обітницею воздвиг Ізраїлеві Спасителя Іісуса.
24: Перед самим пришестям Його Іоанн проповідував хрещення покаяння всьому народові ізраїльському.
25: Закінчуючи ж путь свою, Іоанн говорив: за кого ви мене вважаєте? я не той; але ось, іде за мною, у Котрого я недостойний розв'язати взуття на ногах.
26: Мужі браття, сини роду Авраамового, і всі між вами, хто боїться Бога! вам послане слово спасіння цього.
27: Бо жителі Ієрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
28: і, не знайшовши в Ньому ніякої вини, вартої смерті, просили Пілата вбити Його.
29: Коли ж сповнилось все написане про Нього, то, знявши з древа, поклали Його у гроб.
30: Але Бог воскресив Його з мертвих.
31: Він протягом багатьох днів являвся тим, які вийшли з Ним з Галілеї до Ієрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
32: І ми благовіствуємо вам, що обітницю, дану отцям, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Іісуса,
33: як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій: Я нині родив Тебе (Пс. 2,7).
34: А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не повернеться в тління, про це сказав так: Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно (Іс. 55,3).
35: Тому й в іншому місці говорить: не дасиш Святому Твоєму побачити тління (Пс. 15,10).
36: Давид, послуживши в свій час Божій волі, упокоївся і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
37: а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
38: Отже, хай буде відомо вам, мужі браття, що заради Нього вам сповіщається відпущення гріхів;
39: і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним всякий віруючий.
40: Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
41: дивіться, погордливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам (Аввак. 1,5).
42: Як вони виходили з іудейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й в наступну суботу.
43: Коли ж присутні розходились, то багато іудеїв і шануючих Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, переконували їх перебувати в благодаті Божій.
44: Наступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
45: Але іудеї, побачивши народ, сповнились заздрості і, сперечаючись та лихословлячи, перечили тому, що говорив Павел.
46: Тоді Павел та Варнава з дерзновінням сказали: вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
47: Бо так заповів нам Господь: Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землі (Іс. 49,6).
48: Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
49: І слово Господнє ширилося по всій країні.
50: Але іудеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей і вчинили гоніння на Павла та Варнаву і вигнали їх зі своїх меж.
51: Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
52: А учні сповнювались радості і Духа Святого.
← попередній розділнаступний розділ →