Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Третя книга Ездри

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 4
1: Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,­
2: і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього.
3: Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі.
4: Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.
5: То­ді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув.
6: Яка людина,— відповів я,— може зробити те, чого ти вимагаєш від мене?
7: А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скіль­ки жил над твердю, або які межі у раю,
8: ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався».
9: Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
10: І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати;
11: як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх?
12: На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому.
13: Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду.
14: Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси».
15: Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть»,— говорили вони,— «піднімемося і завоюємо ліси по­ль­ові, щоб і там придбати для себе інше місце».
16: Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.
17: Подібним чином скін­чився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм.
18: Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати?
19: Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі.
20: Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого?
21: Бо як земля дана лісу, а мо­ре хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.
22: І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасть­ся мені сенс розуміння.
23: Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає?
24: Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жа­ху, і ми зробилися недостойними милосердя.
25: Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував.
26: Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення,
27: і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
28: А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.
29: То­му, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується,— не прийде місце, на якому посіяне добро.
30: Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба!
31: Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечес­тя!
32: Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік!
33: Як же і коли це буде?— запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі?
34: Не поспішай підніматися,— відповів він,— вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто­ далеко заходиш.
35: Чи не про те саме запитували душі праведних у за­т­ворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?»
36: На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
37: і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра».
38: Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
39: І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі.
40: На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, піс­ля виповнення дев’ятимісячного тер­міну, утроба її утримати у собі плід?
41: Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подіб­ні до утроби й оселі душ у пеклі.
42: Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.
43: Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити.
44: Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми,— відповів я,— і якщо це можливо і я здатний до того,
45: покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде?
46: Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю.
47: Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою.
48: І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишив­ся дим.
49: Піс­ля цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрім­кість дощу припинилася, залишилися краплі.
50: Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим.
51: То­ді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні?
52: На це від­повів він, і сказав: про знамення,­ про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.
1: Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл,­
2: і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього.
3: Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі.
4: Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве.
5: То­ді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув.
6: Яка людина,— відповів я,— може зробити те, чого ти вимагаєш від мене?
7: А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скіль­ки жил над твердю, або які межі у раю,
8: ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався».
9: Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені.
10: І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати;
11: як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх?
12: На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому.
13: Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду.
14: Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси».
15: Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть»,— говорили вони,— «піднімемося і завоюємо ліси по­ль­ові, щоб і там придбати для себе інше місце».
16: Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його.
17: Подібним чином скін­чився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм.
18: Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати?
19: Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі.
20: Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого?
21: Бо як земля дана лісу, а мо­ре хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес.
22: І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасть­ся мені сенс розуміння.
23: Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає?
24: Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жа­ху, і ми зробилися недостойними милосердя.
25: Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував.
26: Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення,
27: і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами.
28: А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його.
29: То­му, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується,— не прийде місце, на якому посіяне добро.
30: Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба!
31: Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечес­тя!
32: Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік!
33: Як же і коли це буде?— запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі?
34: Не поспішай підніматися,— відповів він,— вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто­ далеко заходиш.
35: Чи не про те саме запитували душі праведних у за­т­ворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?»
36: На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей,
37: і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра».
38: Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям.
39: І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі.
40: На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, піс­ля виповнення дев’ятимісячного тер­міну, утроба її утримати у собі плід?
41: Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подіб­ні до утроби й оселі душ у пеклі.
42: Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм.
43: Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити.
44: Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми,— відповів я,— і якщо це можливо і я здатний до того,
45: покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде?
46: Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю.
47: Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою.
48: І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишив­ся дим.
49: Піс­ля цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрім­кість дощу припинилася, залишилися краплі.
50: Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим.
51: То­ді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні?
52: На це від­повів він, і сказав: про знамення,­ про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою,
2: і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув.
3: І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню.
4: А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день;
5: і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться.
6: Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця.
7: Море Содомське виверг­не риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його.
8: Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жін­ки будуть народжувати чудовиськ.
9: Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище.
10: Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість.
11: Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні».
12: Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні.
13: Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолиш­ся і поплачеш, як тепер, і попостиш­ся сім днів, то почуєш ще більше за те.
14: І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемог­ла, ніби зникала.
15: Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги.
16: І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне?
17: Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його?
18: Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого­ стада, у руках лукавих вовків.
19: То­ді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почув­ши це, відійшов від мене.
20: А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл.
21: І піс­ля семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими;
22: але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім
23: і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу;
24: Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею;
25: Ти з усіх безодень морських наповнив для Се­бе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион.
26: З усіх створених птахів Ти най­менував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю;
27: із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довер­шений.
28: Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами?
29: І потоптали його супротивники, які обіт­ницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували.
30: І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався.
31: Коли я промовляв слова ці, по­сланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі,
32: і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше.
33: Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його?
34: Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його.
35: Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій?— запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського.
36: І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти;
37: відкрий закриті сховища і виве­ди мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити.
38: Владико Господи!— відповів я,— хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми?
39: А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене?
40: Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу.—
41: Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть?
42: Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших.
43: Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій?
44: Він відповів мені: не може приско­рити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх ра­зом, які повинні бути створені.
45: І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі.
46: Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом.
47: Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом.
48: Тоді Він сказав ме­ні: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом.
49: Як немовля не може робити того, що влас­тиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік.
50: Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости?
51: Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі.
52: Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?»
53: І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу».
54: Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами;
55: і ті, які після­ вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло,­ і сила юнака уже минула.
56: І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє?
← попередній розділнаступний розділ →