Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Друга книга Царств

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 7
1: Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його,
2: тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом.
3: І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці,­ йди, роби; бо Господь з тобою.
4: Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана:
5: йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування,
6: коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії?
7: Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»?
8: І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вож­дем народу Мого, Ізраїля;
9: і був з то­бою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі.
10: І Я влаш­тую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись,
11: з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім.
12: Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я постав­лю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його.
13: Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки.
14: Я буду йому бать­ком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських;
15: але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм.
16: І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки.
17: Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.
18: І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив!
19: І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи!
20: Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи!
21: Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму.
22: В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
23: І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх?
24: І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом.
25: І нині, Господи Боже, утвер­ди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив.
26: І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф— Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
27: Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою.
28: Отже, Господи мій, Гос­поди! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо!
29: І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.
1: Коли цар жив у домі своєму, і Господь заспокоїв його від усіх навколишніх ворогів його,
2: тоді сказав цар пророку Нафану: ось, я живу в домі кедровому, а ковчег Божий знаходиться під наметом.
3: І сказав Нафан царю: усе, що в тебе на серці,­ йди, роби; бо Господь з тобою.
4: Але в ту ж ніч було слово Господа до Нафана:
5: йди, скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь: чи ти побудуєш Мені дім для Мого перебування,
6: коли Я не жив у домі з того часу, як вивів синів Ізраїлевих з Єгипту, і до цього дня, але переходив у наметі й у скинії?
7: Де Я не ходив із усіма синами Ізраїля, чи говорив Я хоча слово якому-небудь з колін, якому Я призначив пасти народ Мій Ізраїля: «чому не побудуєте Мені кедрового дому»?
8: І тепер так скажи рабові Моєму Давиду: так говорить Господь Саваоф: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був вож­дем народу Мого, Ізраїля;
9: і був з то­бою скрізь, куди не ходив ти, і знищив усіх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і зробив ім’я твоє великим, як ім’я великих на землі.
10: І Я влаш­тую місце для народу Мого, для Ізраїля, й укоріню його, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не буде тривожитися більше, і люди нечестиві не стануть більше тіснити його, як колись,
11: з того часу, як Я поставив суддів над народом Моїм, Ізраїлем; і Я заспокою тебе від усіх ворогів твоїх. І Господь сповіщає тобі, що Він влаштує тобі дім.
12: Коли ж сповняться дні твої, і ти спочинеш з батьками твоїми, то Я постав­лю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його.
13: Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки.
14: Я буду йому бать­ком, і він буде Мені сином; і якщо він згрішить, Я покараю його жезлом мужів і ударами синів людських;
15: але милости Моєї не відніму від нього, як Я відняв від Саула, якого Я відкинув перед лицем твоїм.
16: І буде непохитний дім твій і царство твоє навіки перед лицем Моїм, і престіл твій устоїть повіки.
17: Усі ці слова і все це видіння Нафан переказав Давиду.
18: І пішов цар Давид, і став перед лицем Господа, і сказав: хто я, Господи [мій], Господи, і що таке дім мій, що Ти мене так звеличив!
19: І цього ще мало здалося в очах Твоїх, Господи мій, Господи; але Ти звістив ще про дім раба Твого в майбутньому. Це вже по-людськи. Господи мій, Господи!
20: Що ще може сказати Тобі Давид? Ти знаєш раба Твого, Господи мій, Господи!
21: Заради слова Твого і за серцем Твоїм Ти робиш це, відкриваючи все це велике рабові Твоєму.
22: В усьому великий Ти, Господи мій, Господи! бо немає подібного Тобі і немає Бога, крім Тебе, в усьому, що чули ми своїми вухами.
23: І хто подібний до народу Твого, Ізраїля, єдиного народу на Землі, заради якого приходив Бог, щоб придбати його Собі за народ і прославити Своє ім’я і звершити велике і страшне перед народом Твоїм, який Ти придбав Собі від єгиптян, вигнавши народи і богів їхніх?
24: І Ти укріпив за Собою народ Твій, Ізраїля, як власний народ, навіки, і Ти, Господи, зробився його Богом.
25: І нині, Господи Боже, утвер­ди повіки слово, яке промовив Ти про раба Твого і про дім його, і виконай те, що Ти промовив.
26: І нехай звеличиться ім’я Твоє повіки, щоб говорили: «Господь Саваоф— Бог над Ізраїлем». І дім раба Твого Давида нехай буде міцним перед лицем Твоїм.
27: Оскільки ти, Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, відкрив рабові Твоєму, говорячи: «влаштую тобі дім», то раб Твій уготував серце своє, щоб молитися Тобі такою молитвою.
28: Отже, Господи мій, Гос­поди! Ти Бог, і слова Твої непорушні, і Ти звістив рабові Твоєму таке благо!
29: І нині почни і благослови дім раба Твого, щоб він був вічно перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи мій, Господи, звістив це, і благословенням Твоїм стане дім раба Твого благословенним, [щоб бути йому перед Тобою] повіки.
← попередній розділнаступний розділ →