Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Друга книга Царств

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: І прийшли всі коліна Ізраїле­ві до Давида в Хеврон і сказали: ось, ми— кості твої і плоть твоя;
2: ще вчора і третього дня, коли Саул царював над нами, ти виводив і вводив Ізраїля; і сказав Господь тобі: «ти будеш пасти народ Мій Ізраїля і ти будеш вождем Ізраїля».
3: І прийшли усі старійшини Ізраїля до царя в Хеврон, і уклав з ними цар Давид завіт у Хевроні перед Господом; і помазали Давида на царя над [усім] Ізраїлем.
4: Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років.
5: У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єру­салимі царював тридцять три ро­ки над усім Ізраїлем та Іудою.
6: І пі­шов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: «ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві»,— це значило: «не вві­йде сюди Давид».
7: Але Давид узяв фортецю Сион: це— місто Давидове.
8: І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не вві­йде в дім [Господній].
9: І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині.
10: І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним.
11: І прислав Хирам, цар Тирський, послів до Давида і кедрові дерева, і теслярів і каменярів, і вони побудували дім Давиду.
12: І зрозумів Давид, що Господь утвердив його царем над Ізраїлем і що підніс царство його заради народу Свого Ізраїля.
13: І взяв Давид ще наложниць і дружин з Єрусалима, після того, як прийшов з Хеврона.
14: І народилися ще в Давида сини і дочки. І ось імена народжених у нього в Єрусалимі: Самус, і Совав, і Нафан, і Соломон,
15: і Евеар, і Елисуа, і Нафек, і Іафія,
16: і Елисама, і Елидає, і Елифалеф, [Самає, Іосиваф, Нафан, Галамаан, Ієваар, Феїсус, Елифалаф, Нагев, Нафек, Іонафан, Леасамис, Ваалимаф і Елифааф].
17: Коли филистимляни почули, що Давида помазали на царство над Ізраїлем, то піднялися усі филистим­ляни шукати Давида. І почув Давид і пішов у фортецю.
18: А филистимляни прийшли і розташувалися в долині Рефаїм.
19: І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені проти филистимлян? чи віддаси їх у руки мої? І сказав Господь Давиду: йди, бо Я видам филистимлян у руки твої.
20: І пішов Давид у Ваал-Перацим і вразив їх там, і сказав Давид: Господь розніс ворогів моїх переді мною, як розносить вода. Тому і міс­цю тому дано ім’я Ваал-Перацим.
21: І залишили там [филистимляни] ідолів своїх, а Давид з людьми своїми взяв їх [і повелів спалити їх у вогні].
22: І прийшли знову филистим­ляни і розташувалися в долині Рефаїм.
23: І запитав Давид Господа, [чи йти мені проти филистимлян, і чи віддаси їх у руки мої?] І Він відповів йому: не виходь назустріч їм, а зайди їм з тилу і йди до них з боку шовковичного гаю;
24: і коли почуєш шум, ніби хтось іде по вершинах шов­ковичних дерев, то рушай, бо то­ді пішов Господь перед тобою, щоб уразити військо филистимське.
25: І зробив Давид, як повелів йому Господь, і вразив филистимлян від Гаваї до Газера.
← попередній розділнаступний розділ →