Біблія українською мовою

Друга книга Царств

наступний розділ →

Розділ 1
1: Після смерти Саула, коли Давид повернувся після поразки амаликитян і пробув у Секелагу два дні,
2: ось, на третій день приходить чоловік зі стану Саулового; одяг на ньому розідраний і порох на голові його. Прийшовши до Давида, він упав на землю і поклонився [йому].
3: І сказав йому Давид: звідки ти прийшов? І сказав той: я втік зі стану ізраїльського.
4: І сказав йому Давид: що відбулося? розкажи мені. І той сказав: народ побіг з битви, і безліч народу впало і померло, і вмерли і Саул і син його Іонафан.
5: І сказав Давид отрокові, який розповідав йому: як ти знаєш, що Саул і син його Іонафан померли?
6: І сказав отрок, який розповідав йому: я випадково прийшов на гору Гелвуйську, і ось, Саул упав на свій спис, колісниці ж і вершники наздоганяли його.
7: Тоді він оглянувся назад і, побачивши мене, покликав мене.
8: І я сказав: ось я. Він сказав мені: хто ти? І я сказав йому: я— амаликитянин.
9: Тоді він сказав мені: підійди до мене й убий мене, бо туга смертна охопила мене, душа моя усе ще в мені.
10: І я підійшов до нього й убив його, бо знав, що він не буде жи­вий після свого падіння; і взяв я [царський] вінець, який був на голо­ві­ його, і зап’ястя, яке було на руці його, і приніс їх до господаря мого сюди.
11: Тоді схопив Давид одяг свій і роздер його, також і всі люди, які бу­ли з ним, [роздерли одяг свій,]
12: і ри­дали і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Іонафана, і за народ Господній і за дім Ізраїлів, що впали вони від меча.
13: І сказав Давид отроку, який розповідав йому: звідки ти? І сказав він: я— син прибульця амаликитянина.
14: Тоді Давид сказав йому: як не побоявся ти підняти руку, щоб убити помазаника Господ­нього?
15: І покликав Давид одного зі слуг і сказав йому: підійди, убий його.
16: І той убив його, і він помер. І сказав до нього Давид: кров твоя на голові твоїй, бо твої вуста свідчили проти тебе, коли ти говорив: я убив помазаника Господнього.
17: І оплакав Давид Саула і сина його Іонафана цією плачевною піснею,
18: і повелів навчити синів Іудиних луку, як написано в книзі Праведного, і сказав:
19: краса твоя, о Ізраїлю, вражена на висотах твоїх! як упали сильні!
20: Не розповідайте в Гефі, не сповіщайте на вулицях Аскалона, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не торжествували дочки необрізаних.
21: Гори Гелвуйські! нехай [не зійде] ні роса, ні дощ на вас, і нехай не буде на вас полів з плодами, бо там уражений щит сильних, щит Саула, ніби не був він помазаний єлеєм.
22: Без крови поранених, без жиру сильних лук Іонафана не повертався назад, і меч Саула не повертався марно.
23: Саул та Іонафан, люб’язні і злагідні в житті своєму, не розлучилися й у смерті своїй; швидші за орлів, сильніші за левів вони були.
24: Дочки ізраїльські! плачте за Саулом, який одягав вас у багряницю з прикрасами і діставав на одяг ваш золоті прикраси.­
25: Як упали сильні на полі битви! Убитий Іонафан на висотах твоїх.
26: Тужу за тобою, брате мій Іонафане; ти був дуже дорогим для мене; любов твоя була для мене вище за любов жіночу.
27: Як упали сильні, загинула зброя військова!