Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Друга книга Маккавеїв

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 5
1: Близько цього часу Антиох по­­чав другий похід у Єгипет.
2: Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами,
3: і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння.
4: Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага.
5: Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі му­жів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і вреш­ті місто було взяте, Менелай утік у фортецю.
6: А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми спів­гро­ма­дянами, не думаючи про те, що ус­піх проти одноплемінників є най­біль­ше нещастя, і уявляючи одер­жа­­ти­ тро­феї ніби від ворогів, а не одно­пле­­мінних.
7: Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмис­ницт­ва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську.
8: Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма пересліду­ваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був виг­наний у Єгипет.
9: Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через ро­динне походження, знайти у них при­тулок.
10: Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу.­
11: Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою.
12: Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто ста­не ховатися у домах.
13: Так звершилося побиття юних і старих, умертв­лення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят.
14: Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано.
15: Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у най­святіший на всій землі храм, маючи­ провідником Менелая, цього зрад­ника законів і батьківщини.
16: Сквер­ними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані ін­шими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи не­­­честивими руками, роздавав.
17: І зве­личився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жи­ли­ у місті, чому і залишилося без захисту це місце.
18: Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість.
19: Але Господь обрав не для місця народ, а для народу­ це місце.
20: Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі.
21: Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним.
22: Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі— Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його,
23: а в Гаризині— Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян­ юдейських.
24: Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати.
25: Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи­ мир, зволікав до святого дня су­боти і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися.
26: Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу.
27: А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення.
← попередній розділнаступний розділ →