Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Четверта книга Царств

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 23
1: І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима.
2: І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.
3: Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт— іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.
4: І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелівпорох їх віднести у Вефиль.
5: І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима,— і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному;
6: і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кед­рону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний;
7: і зруйнував доми блудилищні, які булипри храмі Господньому, де жін­ки ткали одяг для Астарти;
8: і вивів усіх жерців з міст юдейських, і оск­вернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти передворотами,— ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт.
9: Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми.
10: І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху;
11: і відмі­нив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем.
12: І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон.
13: І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар;
14: і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими.
15: Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх,— також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.­
16: І глянув Іосія і побачив могили, що булитам на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертов­нику, й осквернив його за словом Гос­поднім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [ко­ли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обер­нувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,]
17: і ска­зав Іосія: що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: цемогила чолові­ка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським.
18: І сказав він: залиш­те його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії.
19: Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляю­чи Господа, зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі;
20: і заколов усіх жерців висот, які там були, на жер­товниках, і спалив кістки людські на них,— і повернув­ся в Єрусалим.
21: І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту»,—
22: тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських;
23: а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі.
24: І ви­кликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку зна­йшов Хелкія священик у домі Господньому.
25: Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього.
26: Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія.
27: І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».
28: Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.
29: У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його.
30: І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привез­ли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.
31: Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни.
32: І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його.
33: І затримав його фараон­ Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі,— і наклав пені на землю сто талантів­ сріб­ла і [сто] талантів золота.
34: І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоаки­ма; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер.
35: І сріб­ло і золото­ давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.
36: Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років­ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Ру­ми.
37: І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його.
← попередній розділнаступний розділ →