Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Друга книга Ездри

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 4
1: І почав говорити другий, який сказав про силу царя.
2: О, мужі! Чи не сильні люди, які володіють землею і морем і всім, що знаходиться в них?
3: Але цар перемагає і панує над ними і повеліває ними, і в усьому, що б не сказав їм, вони підкорюються.
4: Якщо скаже, щоб вони ополчалися один проти одного, вони виконують; якщо пошле їх проти ворогів, вони йдуть і руйнують гори і стіни і вежі,
5: й убивають і бувають­ вбитими, але не переступають слова царського; якщо ж переможуть, усе приносять царю, що одержать у здобич, і все інше.
6: І ті, які не ходять на війну і не воюють, але оброб­ляють землю, після посіву, зібравши жниво, також приносять цареві
7: і, примушуючи один одного, приносять цареві данину.
8: І він один, якщо скаже убити— убивають; якщо скаже відпустити— відпускають; ска­зав бити— б’ють;
9: сказав спустошити­— спустошують; сказав будувати— бу­ду­ють; сказав зрубати— зрубують; сказав насадити— насаджують;
10: і весь народ його і військо його під­­корюються йому. Крім того, він лежить, їсть і п’є і спить,
11: а вони стережуть довкола нього і не може ніхто відійти і робити справи свої, і не може не послухатися його.
12: О, му­жі! Чи не сильніший за всіх цар, коли так підкорюються йому?— І замовк.
13: Третій же, який сказав про жінок і про істину,— це був Зоровавель,— почав говорити:
14: О, мужі! Чи не великий цар, і багато хто з лю­дей, і чи не сильне вино? Але хто панує над ними і володіє ними? чи не жінки?
15: Жінки народили царя і весь народ, який володіє морем і землею;
16: і ними народжені і ними вигодувані ті, які насаджують виноград, з якого робиться вино;
17: вони роблять одяг для людей і доставляють прикраси людям, і люди не можуть бути без дружин.
18: Якщо зберуть золото і срібло і всякі коштовності, а потім побачать одну жінку, гарну лицем і красиву,
19: залишивши все, спрямовуються до неї і, розкривши рот, дивляться на неї, і всі приліплюються до неї більше, ніж до золота і срібла і до всякої коштовної речі.
20: Чоловік залишає свого батька, який виховав, і країну свою і приліпляється до дружини своєї;
21: і з дружиною залишає душу, і не пам’ятає ні батька, ні матері, ні країни своєї.
22: І з цього слід вам пізнати, що жін­ки панують над вами. Чи не піднімаєте ви трудів і чи не напружуєте зусиль, і чи не віддаєте і чи не приносите всього дружинам?
23: Бере чоловік меч свій і вирушає, щоб виходити на дороги і грабувати і красти, і готовий плавати по морю і ріках,
24: лева зустрічає, і в темряві блукає; але як тільки украде, забере й ограбує, відносить те до коханої.
25: І біль­ше любить чоловік дружину свою, ніж батька і матір.
26: Багато збожеволіли через жінок і зробилися рабами через них.
27: Багато загинули і збилися зі шляху і згрішили через жінок.
28: Невже тепер не повірите мені? Чи не великий цар владою своєю? Чи не бояться всі країни доторкнутися до нього?
29: Я бачив його й Апамину, дочку славного Вартака, царську наложницю, яка сидить праворуч царя;
30: вона знімала вінець з голови царя і покладала на себе, а лівою рукою вдаряла царя по щоці.
31: І, попри все те, цар дивив­ся на неї, розкривши рот: якщо вона усміхнеться йому, усміхається і він; якщо ж вона розсердиться на нього, він пестить її, щоб помирилася з ним.
32: О, мужі! Як же не сильні жін­ки, коли так чинять вони?
33: Тоді цар і вельможі глянули один на одного, а він почав говорити про істину.
34: О, мужі! Чи не сильні жінки? Велика земля і високе небо, і швидке у своєму плині сонце, тому що воно в один день обходить коло неба і знову повертається на своє місце.
35: Чи не великий Той, Хто звершує це? І істина велика і сильніша за все.
36: Вся земля взиває до істини, і небо благословляє її, і всі діла трясуться і тремтять перед нею. І немає в ній неправди.
37: Неправедне вино, неправедний цар, неправед­ні жінки, несправедливі всі сини людські і всі діла їхні такі, і немає в них істини, і вони загинуть у неправ­ді своїй;
38: а істина перебуває і зали­шається сильною у віках, і живе і володарює повік віку.
39: І немає в ній упереджености і розрізнення, але ро­бить вона справедливе, віддаляючись від усього несправедливого і злого, і всі схвалюють діла її.
40: І немає в суді її нічого неправого; вона є сила і царство і влада і велич усіх віків: благословенний Бог істини!
41: І перестав він говорити. І всі виголосили тоді і сказали: велика істина і сильніша за все.
42: Тоді цар сказав йому: проси, чого хочеш, більше написаного, і дамо тобі, тому що ти виявився наймудрішим, і будеш сидіти поруч зі мною і будеш називатися родичем моїм.
43: Тоді сказав він царю: згадай обіцянку, дану тобою в той день, в який ти прийняв царство твоє, що ти побудуєш Єрусалим
44: і повернеш усі сосуди, взяті з Єрусалима, які відібрав Кир, коли дав обітниці зруй­нувати Вавилон, і обіцяв вислати їхтуди.
45: А ти обіцяв побудувати храм, який спалили ідумеї, коли Юдея була спустошена халдеями.
46: І про це саме тепер я прошу тебе, господарю царю, і благаю тебе, і в цьому велич твоя: прошу тебе виконати обіцяне, що ти вустами твоїми обіцяв Цареві Небесному виконати.
47: Тоді цар Дарій встав і поцілував його, і написав йому лист до всіх правителів і начальників областей і воєначальників і сатрапів, щоб вони пропустили його і з ним усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
48: Також написав лист до всіх місцевих начальників у Келе-Сирії і Фінікії і тим, що знаходяться на Ливані, щоб привозили з Ливану в Єрусалим кед­рові дерева і допомагали йому будувати місто.
49: Писав про свободу і для всіх юдеїв, які вирушають із царства в Юдею, щоб ніхто з тих, хто має владу, обласний начальник і сатрап і правитель, не приходив до дверей їхніх,
50: але щоб уся країна, якою вони володіють, вилучена була від данини, і щоб ідумеї залишили селища юдеїв, якими вони володіють;
51: також щоб давали на побудову храму щорічно по двадцять талантів, доки не буде побудований;
52: і для приношення на жертовник щоденних всепалень, зверх сімнадцяти при­писаних, давали ще по десять талан­тів на рік;
53: і щоб усім, хто вирушає з Вавилона, була воля будува­ти місто,­ як самим, так і нащадкам їхнім і всім священикам, які підуть.
54: Писав та­кож і про утримання і про свя­ще­ничий одяг, у якому служать.
55: На­­­пи­сав давати утримання і левитам до того дня, коли завершиться­ храм і буде побудований Єрусалим;
56: і всім, хто стереже місто, наказав давати платню і продовольство.
57: Від­­пустив і всі сосуди, які виділив Кир із Вавилона; і все, що повелів зробити Кир, і він повелів виконати і послати у Єрусалим.
58: І коли вийшов юнак, то підняв лице своє до неба навпроти Єрусалима, дякуючи Царю Небесному, і сказав:
59: від Тебе перемога і від Тебе мудрість, і Твоя слава, а я Твій раб.
60: Благословенний Ти, що дарував мені мудрість, і дякую Тобі, Господи, Боже батьків наших.
61: І, взявши листи, вирушив і прийшов у Вавилон і оголосив усім братам своїм.
62: І вони дякували Богу батьків своїх за те, що дарував їм волю і дозвіл
63: іти і будувати Єрусалим і храм, на якому наречене ім’я Його. І раділи з музикою і веселістю сім днів.
← попередній розділнаступний розділ →