Друге послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2: але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3: Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4: Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5: Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,
6: тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.
7: Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.
8: Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9: нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.
10: Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.
11: Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12: то ж смерть діє в нас, а життя у вас.
13: Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,
14: знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15: Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.
16: Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.
17: Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,
18: коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Невже нам знову знайомитися з вами? Невже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?
2: Ви – наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;
3: ви показуєте собою, що ви – послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, а Духом Бога живого, не на кам'яних скрижалях, а на плотяних скрижалях серця.
4: Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.
5: Не тому, щоб ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.
6: Він дав нам здібність бути служителями Нового Завіту, не букви, а духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.
7: Якщо ж служіння смертоносним буквам, написане на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитись на обличчя Мойсеєве з причини минущої слави обличчя його,–
8: то чи не значно славнішим має бути служіння духа?
9: Бо коли служіння осудження – славне, то тим більше багате славою служіння оправдання.
10: Те прославлене навіть не є славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.
11: Бо, якщо минаюче славне, тим славніше перебуваюче.
12: Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновінням,
13: а не так, як Мойсей, котрий клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець минаючого.
14: Та розум їхній засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Завіту, бо воно знімається Христом.
15: Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,
16: але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17: Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.
18: А ми всі відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, преображаємось у той же образ від слави до слави, як від Господнього Духа.