...

Святе Письмо

Друге послання до коринфян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Отож я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
2: Бо коли я засмучую вас, то хто втішить мене, як не той, хто засмучений мною?
3: Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо у всіх вас впевнений, що моя радість є радість і для всіх вас.
4: Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, яку я без міри маю до вас.
5: Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а частково,– щоб не сказати багато,– і всіх вас.
6: Для такого досить цього покарання від багатьох,
7: то ж вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.
8: І тому прошу вас виявіть до нього любов.
9: Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.
10: А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,
11: щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
12: Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,
13: я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшись з ними, я пішов до Македонії.
14: Але дяка Богові, Котрий завжди дає нам торжествувати у Христі, і благоухання пізнання про Себе розповсюджує нами у всякому місці.
15: Бо ми Христове благоухання Богові в тих, що спасаються і в тих, що гинуть.
16: Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворний на життя. І хто здатний до цього?
17: Бо ми не пошкоджуємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.
← попередній розділнаступний розділ →