Друге послання до Коринфян

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павел, з волі Божої Апостол Іісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Корінфі, з усіма святими по всій Ахаії:
2: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
3: Благословен Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,
4: втішаючий у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати перебуваючих у всякій скорботі тією утіхою, якою Бог утішає нас самих!
5: Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу.
6: Чи терпимо скорботи, ми терпимо для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо.
7: І надія наша про вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємось для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утісі.
8: Бо не хочемо, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і надсилу, так що не надіялись залишитись живими,
9: але самі в собі мали вирок до смерті для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, воскрешаючого мертвих,
10: Котрий і врятував нас від такої близької смерті, і визволяє, і на Котрого надіємось, що і ще визволить,
11: при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.
12: Бо похвала наша – це свідчення совісті нашої, що ми в простоті і богоугодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас.
13: І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте, і що, як надіюсь, до кінця зрозумієте.
14: Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, так само й ви нашою, в день Господа нашого Іісуса Христа.
15: І з цієї впевненості я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,
16: і через вас пройти в Македонію, з Македонії знов прийти до вас, а ви провели б мене до Іудеї.
17: Маючи такий намір, хіба легковажно я зробив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене то «так, так», то «ні, ні»?
18: Вірний Бог, що наше слово до вас не було, то «так», то «ні».
19: Бо Син Божий, Іісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «ні»; але в Ньому було «так»,–
20: бо всі обітниці Божі в Ньому «так» і в Ньому «амінь», – у славу Божу, через нас.
21: А утверджуючий нас з вами у Христі і Котрий помазав нас є Бог,
22: Він і поклав печать на нас і дав запоруку Духа в серця наші.
23: Бога закликаю в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Корінфа,
24: не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Отож я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
2: Бо коли я засмучую вас, то хто втішить мене, як не той, хто засмучений мною?
3: Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо у всіх вас впевнений, що моя радість є радість і для всіх вас.
4: Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали любов, яку я без міри маю до вас.
5: Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а частково,– щоб не сказати багато,– і всіх вас.
6: Для такого досить цього покарання від багатьох,
7: то ж вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.
8: І тому прошу вас виявіть до нього любов.
9: Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.
10: А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,
11: щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
12: Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,
13: я не мав спокою духу моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшись з ними, я пішов до Македонії.
14: Але дяка Богові, Котрий завжди дає нам торжествувати у Христі, і благоухання пізнання про Себе розповсюджує нами у всякому місці.
15: Бо ми Христове благоухання Богові в тих, що спасаються і в тих, що гинуть.
16: Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворний на життя. І хто здатний до цього?
17: Бо ми не пошкоджуємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.