Святе Письмо

Перше послання до Солунян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був марний;
2: але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филипах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.
3: Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;
4: але, як Бог удостоїв нас того, щоб доручити нам благовіствування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Котрий випробовує серця наші.
5: Бо ніколи не було в нас перед вами ні лестощів, як ви знаєте, ні наміру користолюбства: Бог свідок!
6: Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:
7: ми могли прийти з поважністю, як Апостоли Христові, але були тихі серед вас, подібно як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.
8: Так ми, з прихильності до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.
9: Бо ви пам'ятаєте, браття, труд наш і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували вам благовістя Боже.
10: Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,
11: тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,
12: ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Котрий покликав вас у Своє Царство і славу.
13: Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже, яким воно є (істинно), яке і діє у вас, віруючих.
14: Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Іісусі, які знаходяться в Іудеї, тому що і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, як і ті від іудеїв,
15: котрі вбили і Господа Іісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не угождають, і всім людям противляться,
16: котрі забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це наповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.
17: Ми ж, браття, розлучившись з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18: І тому ми, я Павел, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.
19: Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Іісусом Христом у пришестя Його?
20: Бо ви – слава наша і радість.
← попередній розділнаступний розділ →