Біблія українською мовою

Перша книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: [І зібралися филистимляни во­­ювати з ізраїльтянами.] І було слово Самуїла до всього Ізраїля. І ви­­ступили ізраїльтяни проти фили­стим­­лян на війну і розташувалися станом­ при Авен-Езері, а филистим­ляни розташувалися при Афеку.
2: І ви­­ши­кувалися филистимляни проти ізраїльтян, і відбулася битва, і були вражені ізраїльтяни филистим­ля­нами, які побили на полі битви близько чотирьох тисяч чоловік.
3: І прийшов народ у стан; і сказали старійшини Ізраїлеві: за що вразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? візьмемо собі з Силома ковчег завіту Господнього, і він піде серед нас і врятує нас від руки ворогів наших.
4: І послав народ у Силом, і принесли звідти ковчег завіту Господа Саваофа, Який сидить на херувимах; а ковчег завіту Божого супроводжували і два сини Ілієві, Офні та Финеєс.
5: І коли прибув ковчег завіту Господнього в стан, весь Ізраїль підняв такий сильний крик, що земля стогнала.
6: І почули филистимляни шум вигуків і сказали: від чого такі голосні вигуки в стані євреїв? І дові­далися, що ковчег Господній прибув у стан.
7: І злякалися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у стан. І сказали: горе нам! тому що не бувало подібного ні вчора, ні третього дня;
8: горе нам! хто визволить нас від руки цього сильного Бога? Це— той Бог, Який уразив єгиптян усякими карами в пустелі;
9: зміцніться і будьте мужніми, филистимляни, щоб вам не бути в поневоленні у євреїв, як вони у вас у поневоленні; будьте мужніми й воюйте з ними.
10: І воювали филистим­ляни, і вражені були із­раїль­тяни,­ і кожен побіг у намет свій, і була поразка дуже велика, і впало з ізраїльтян тридцять тисяч піших.
11: І ковчег Божий був узятий, і два сини Ілієві, Офні та Финеєс, померли.
12: І по­­біг один веніамитянин з місця битви і прийшов у Силом у той самий день; одяг на ньому був розідраний і порох на голові його.
13: Коли прийшов він, Ілій сидів на сідалищі при дорозі бі­ля воріт і дивився, тому що серце йо­го тремтіло за ковчег Божий. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно застогнало все місто.
14: І почув Ілій звуки крику і сказав: від чого такий шум? І негайно підійшов чоловік той і сповістив Ілію.
15: Ілій був тоді дев’я­но­ста восьми років; і очі його по­меркли, і він не міг бачити.
16: І сказав той чо­ловік Ілію: я прийшов зі стану, сьо­годні ж я прибіг з місця битви. І сказав Ілій: що відбулося, сину мій?
17: І відповів вісник і сказав: побіг Ізраїль перед филистимлянами, і поразка велика відбулася в народі, і обидва сини твої, Офні та Финеєс, померли, і ковчег Божий взято.
18: Ко­ли згадав він про ковчег Божий, Ілій упав із сідалища горілиць біля воріт, зламав собі хребет і помер; бо він був старий і важкий. Був же він суддею Ізраїля сорок років.
19: Невіст­ка його, дружина Финеєсова, була вагітна вже перед пологами. І коли почула вона звістку про взяття ковчега Божого і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і народила, тому що приступили до неї болі її.
20: І коли помирала вона, жінки, що стояли при ній, говорили їй: не бій­­ся,­ ти народила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги.
21: І назвала немовля: Іхавод*, сказавши: «відійшла слава від Ізраї­ля»— з узят­­тям ковчега Божого і [зі смер­­­тю]­ свекра її і чоловіка її.
22: Во­на ска­зала: відійшла слава від Ізраї­ля, бо взято ковчег Божий.