Біблія українською мовою

Третя книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Коли минуло багато днів, було слово Господнє до Іллі на третій рік: піди і покажися Ахаву, і Я дам дощ на землю.
2: І пішов Ілля, щоб показатися Ахаву. Голод же силь­ний був у Самарії.
3: І покликав Ахав Авдія, який був начальником над палацом. Авдій же був чоловіком дуже богобоязким,
4: і коли Ієзавель знищувала пророків Господніх, Авдій узяв сто пророків, і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і годував їх хлібом і водою.
5: І сказав Ахав Авдію: піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо де трави, щоб нам нагодувать коней і ослів і не поз­бутися худоби.
6: І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав окремо пішов однією дорогою, і Авдій окремо пішов іншою дорогою.
7: Коли Авдій ішов дорогою, ось, назустріч йому іде Ілля. Він упізнав його і упав на лице своє і сказав: чи це ти, господарю мій Іллє?
8: Той сказав йому: я; піди, скажи господарю твоєму: «Ілля тут».
9: Він сказав: чим я завинив, що ти віддаєш раба твого у руки Ахава, щоб умерт­вити мене?
10: Живий Господь Бог твій! немає жодного народу і царства, куди б не посилав господар мій шукати тебе; і коли йому говорили, що тебенема, він брав клятву з того царства і народу, що не могли відшукати тебе;
11: а ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут».
12: Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній віднесе тебе, не знаю куди; і якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене; а раб твій богобоязкий від юности своєї.
13: Хіба не сказано господарю моєму, що́ я зробив, коли Ієзавель убивала пророків Господніх, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах і годував їх хлібом і водою?
14: А ти тепер говориш: «піди, скажи господарю твоєму: Ілля тут»; він уб’є мене.
15: І сказав Ілля: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! сьогод­ні я покажуся йому.
16: І пішов Авдій­ назустріч Ахаву і доніс йому. І пішов Ахав назустріч Іллі.
17: Коли Ахав побачив Іллю, то сказав Ахав йому: чи це ти, який бентежить Ізраїля?
18: І сказав Ілля: не я бентежу Ізраїля, а ти і дім батька твого, тим, що ви знехтували повеління Господні й ідете услід Ваалам;
19: тепер пошли і збери до мене весь Ізраїль на гору Кармил, і чотириста п’ятдесят пророків Ваалових, і чотириста пророків дібровних, які годуються від столу Ієзавелі.
20: І послав Ахав до всіх синів Ізраїлевих і зібрав усіх пророків на гору Кармил.
21: І підійшов Ілля до всього народу і сказав: чи дов­го вам кульгати на обидва коліна? якщо Господь є Бог, то йдіть за Ним; а якщо Ваал, то за ним ідіть. І не відповів народ йому ні слова.
22: І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних];
23: нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу;
24: і закличте ви ім’я бога вашого, а я закличу ім’я Господа Бо­га мого. Той Бог, Який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог. І від­повів весь народ і сказав: добре, [нехай буде так].
25: І сказав Ілля пророкам Вааловим: виберіть собі одного тельця і приготуйте ви раніше, бо вас багато; і закличте ім’я бога вашого, але вогню не підкладайте.
26: І взяли вони тельця, якого дали їм, і приготували, і заклика́ли ім’я Ваала від ранку до півдня, говорячи:­ Ваале, почуй нас! Але не було ні ­го­ло­­су, ні відповіді. І скакали во­ни бі­ля­­ жертовника, який зробили.
27: Опів­­дні Ілля став глузувати з них і говорив: кричіть гучним голосом, бо він бог; може, він задумався, або зайнятий чим-небудь, або в дорозі, а можливо, і спить, то він прокинеться!
28: І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе за своїм звичаєм ножами і списами, так що кров лилася по них.
29: Минув полудень, а вони все ще біснувалися до самого часу вечірнього жертвоприношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні чутки. [І сказав Ілля фес­витянин пророкам Вааловим: тепер відійдіть, щоб і я звершив моє жерт­воприношення. Вони відійшли і замовкли.]
30: Тоді Ілля сказав усьому народові: підійдіть до мене. І підійшов весь народ до нього. Він відновив зруйнований жертовник Господній.
31: І взяв Ілля дванадцять каменів, за числом колін синів Якова, якому Господь сказав так: Ізраїль­ буде ім’я твоє.
32: І побудував з цих каменів жертовник в ім’я Госпо­да, і зробив навколо жертовника рів, міст­кістю у дві сати зерна,
33: і поклав дро­ва [на жертовник], і розсік тельця, і поклав його на дрова,
34: і сказав: на­повніть чоти­ри відра водою і вилийте на жертву всепалення і на дрова. [І зробили так.] Потім сказав: повторіть. І вони повторили. І сказав: зробіть те саметретій раз. І зро­били втретє,
35: і вода полилася навколо жертовника, і рів наповнився водою.
36: Під час приношення вечір­ньої жертви підійшов Ілля пророк [і воззвав до неба] і сказав: Господи, Боже Авраамів, Ісааків­ та Ізраїлів! [Почуй мене, Господи, почуй мене нині у вогні!] Нехай пізнають у цей день [люди ці], що Ти один Бог в Ізраїлі, і що я раб Твій і зробив усе за словом Твоїм.
37: Почуй мене, Господи, почуй мене! Нехай пізнає народ цей, що Ти, Гос­поди, Бог, і Ти навернеш серце їх [до Тебе].
38: І зійшов вогонь Господній і пожер всепалення, і дрова, і камені, і порох, і поглинув воду, що у рові.
39: Побачивши це, весь на­род упав на лице своє і сказав: Господь є Бог, Господь є Бог!
40: І сказав їм Ілля: схопіть пророків Ваало­вих, щоб жоден з них не сховався. І схо­пили їх, і відвів їх Ілля до потоку Киссону і заколов їх там.
41: І сказав Ілля Ахаву: піди, їж і пий, бо чути шум дощу.
42: І пішов Ахав їсти і пи­ти, а Ілля зійшов на верхівку Карми­ла і схилився до землі, і поклав ли­це­ своє між колінами своїми,­
43: і сказав слузі своєму: піди, подивися до моря. Той пішов і подивився, і сказав: нічого немає. Він сказав: продовжуй цедо семи разів.
44: На сьомий раз той сказав: ось, невелика хмарка піднімається від мо­ря, завбільшки в долоню людську. Він сказав: піди, скажи Ахаву: «запрягай [колісницю твою] і від’їжд­жай, щоб не застав тебе дощ».
45: Тим часом небо зробилося похмурим від хмар і від вітру, і пішов вели­кий дощ. Ахав же сів у колісницю, [заплакав] і поїхав у Ізреель.
46: І була на Іллі рука Господня. Він оперезав стегна свої і біг перед Ахавом до самого Ізрееля.