Перше послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю,
2: бо я розсудив бути серед вас не знаючим нічого, крім Іісуса Христа, і то розп'ятого,
3: і був я у вас у немощі і в страсі, і у великому трепеті.
4: І слово моє і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні духа і сили,
5: щоб віра ваша утверджувалась не на мудрості людській, а на силі Божій.
6: Мудрість же ми проповідуємо між досконалими, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминущих;
7: а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог раніше віків для слави нашої,
8: якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розп'яли б Господа слави.
9: Але, як написано: не бачило того око і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (Іс. 64,4).
10: Нам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух все проникає, і глибини Божі.
11: Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12: Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога,
13: що і сповіщаємо не від людської мудрості вивченими словами, а вивченими від Духа Святого, духовне розмислюючи з духовними.
14: Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може розуміти, тому що про це треба судити духовно.
15: Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16: Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христовий.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: І я, браття, не міг з вами говорити як з духовними, але як з плотськими, як з немовлятами у Христі.
2: Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силах, і зараз ще не в силах,
3: бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? і чи не за людським звичаєм живете?
4: Бо коли хтось говорить: я – Павлів, а другий: я – Аполлосів, то хіба не плотські ви?
5: Хто такий Павел? хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, і до того ж як кожному дав Господь.
6: Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог;
7: а тому і хто насаджує і хто поливає є ніщо, а все Бог, Котрий вирощує.
8: Хто ж насаджує і поливає є одне; але кожний одержить свою нагороду за свій труд.
9: Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа будова.
10: Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівник, поклав основу, а інший будує на ній; але хай кожний пильнує, як він будує.
11: Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос.
12: Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи,–
13: діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно є.
14: У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду.
15: А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім сам спасеться, але так, ніби з вогню.
16: Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?
17: Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.
18: Ніхто не обманюй самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у віці цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим.
19: Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: Він уловлює мудрих у лукавстві їхньому (Іов. 5,13).
20: І ще: Господь знає міркування мудреців, що вони суєтні (Пс. 93,11).
21: Отож ніхто не хвались людьми, бо все ваше:
22: чи Павел, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє,– все ваше;
23: ви ж – Христові, а Христос – Божий.