Перше послання до Коринфян

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Нагадую вам, браття, Євангеліє, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися,
2: яким і спасаєтеся, якщо додержуєтесь того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували.
3: Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням,
4: і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,
5: і що явився Кифі, потім дванадцятьом;
6: потім явився більш ніж п'ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли;
7: потім явився Якову, також усім Апостолам;
8: а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові.
9: Бо я найменший з Апостолів, і недостойний зватися Апостолом, тому що гонив Церкву Божу.
10: Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, і потрудився я більше за них усіх: а втім, не я, а благодать Божа, яка зі мною.
11: Проте, чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.
12: Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?
13: Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14: А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша.
15: Крім цього, ми були б лжесвідками про Бога, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо мертві не воскресають;
16: бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
17: А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших.
18: Тому і ті, що вмерли в Христі, загинули.
19: І якщо ми тільки в цьому житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей.
20: Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих.
21: Бо, як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих.
22: Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть,
23: кожний у своєму порядку: первенець Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.
24: А потім кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу,
25: бо Йому належить царствувати, доки не покладе всіх ворогів під ноги Свої.
26: Останній же ворог знищиться – смерть,
27: бо все покорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що крім Того, Котрий покорив Йому все.
28: Коли ж покорить Йому все, тоді і Сам Син покориться Тому, Хто покорив Йому все, щоб Бог був все у всьому.
29: Інакше, що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться для мертвих?
30: Навіщо і ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31: Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Іісусі, Господі нашому.
32: Коли я боровся із звірами в Єфесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!
33: Не обманюйтесь: лихе товариство псує добрі звичаї.
34: Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога.
35: Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? і в якому тілі прийдуть?
36: Безрозсудний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
37: І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;
38: але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло.
39: Не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів.
40: Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних.
41: Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі.
42: Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні;
43: сіється в приниженні, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі;
44: сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, є тіло духовне.
45: Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою (Бут. 2,7), а останній Адам є дух животворящий.
46: Але не духовне перше, а душевне, потім духовне.
47: Перший чоловік – із землі, земний; другий чоловік – Господь з неба.
48: Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49: І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного.
50: Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління.
51: Ось кажу вам тайну: не всі ми помремо, але всі змінимось
52: раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось.
53: Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя.
54: Коли ж тлінне це вдягнеться в нетління і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: поглинута смерть перемогою (Іс. 25,8).
55: Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? (Ос. 13,14).
56: Жало ж смерті – гріх; а сила гріха – закон.
57: Дяка Богові, Котрий дав нам перемогу Господом нашим Іісусом Христом.
58: Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Іісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі?
2: Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі.
3: Ось мій захист проти тих, що осуджують мене.
4: Хіба ми не маємо влади їсти і пити?
5: Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?
6: Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
7: Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
8: Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
9: Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?
10: Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
11: Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?
12: Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
13: Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? що ті, які служать жертовнику, беруть долю від жертовника?
14: Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовіствування.
15: Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
16: Бо коли я благовіствую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов'язок мій, і горе мені, якщо не благовіствую!
17: Бо якщо роблю це добровільно, то матиму нагороду; а якщо недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
18: За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовіствую про Христа безкорисливо, не користуючись моєю владою в благовіствуванні.
19: Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати:
20: для іудеїв я був як іудей, щоб придбати іудеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
21: для тих, що не мають закону,– був як такий, що не має закону (не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу), щоб придбати тих, які не мають закону;
22: для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
23: Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
24: Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати.
25: Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного.
26: І тому я біжу не так, як на невірне, б'юся не так, щоб тільки бити повітря;
27: але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним.