Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Перше послання до Коринфян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь, що дзвенить, або кімвал, що бринчить.
2: Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, – то я ніщо.
3: І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені в тому ніякої користі.
4: Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не гордиться,
5: не безчинствує, не шукає свого, не роздратовується, не мислить зла,
6: не радіє неправді, а радіє істині;
7: усе покриває, всьому вірить, всього надіється, все переносить.
8: Любов ніколи не перестає, хоч і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання зникне.
9: Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо;
10: коли ж настане досконале, тоді часткове припиниться.
11: Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина роздумував; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.
12: Тепер ми бачимо ніби крізь потьмарене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я знаю частково, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний.
13: А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.
← попередній розділнаступний розділ →