Без категорії

Житіє преподобного отця нашого Давида, що раніше був розбійником

Місяця вересня в 6-й день

Цей святий і преподобний отець наш Давид був раніше розбійником, у пустелі Єрмопольській жив, багато зла творячи й багатьох убиваючи, — такий лихий та суворий, як ніхто інший. Мав-бо під собою дружини більше тридцяти, розбій із ними творячи. Якось сидів із ними в горі, обмислив своє життя і побоявся вельми Бога, що таке зло вдіяв. І покинув усе, що було з ним, пішов у монастир. Коли він застукав у ворота, вийшов воротар і рече йому: “Що хочеш?” Давид же каже йому: “Чорноризцем хочу бути”. І пішов воротар, повідав про нього ігумену. Прийшов ігумен, побачив, що це старий чоловік і рече до нього: “Не можеш тут бути, бо багато праці має братія і велику повстриманість, ти ж іншого є норову і заповідей монастирських не зможеш дотримуватися”. Він же молився, кажучи: “Все, що накаже мені, чинитиму, тільки прийміть мене”. Ігумен же заперечував, кажучи: “Не можеш ти жити із нами”. Тоді каже ігуменові: “Знай, отче, що я є Давид, старшина розбійників, прийшов-бо до вас, щоб оплакати гріхи мої. Коли мене не хочеш прийняти, то звіщаю вам із клятвою: піду на перше своє діло і приведу із собою, скільки маю, розбійників і всіх вас поб’ю та й зруйную монастир ваш”. Почувши це, ігумен узяв його до монастиря і постриг в ангельський образ. Почав Давид діяти повстриманістю і навчав себе смиренно, тож у малому часі всіх, що були в монастирі, чорноризців перевищив чеснотами і був усім корисний життям та словом. Якось сидів він у келії і постав перед ним Гавриїл-архангел, кажучи йому: “Давиде, Давиде, простив Господь гріхи твої і будеш віднині чудеса творити”. Давид же відповів ангелу: “Не можу цьому віри йняти, що простив мені Господь у малому часі гріхи мої, бо тяжкі вони вельми і змножені більше піску морського”. Архангел же рече до нього: “Я є Гавриїл, архангел, що і Захарію не пожалів, який не повірив словам моїм, а в покару зв’язав язика йому, щоб вірив слову моєму. Тебе ж чи маю помилувати? Отож однині німий будеш”. Давид же поклонився і рече до Ангола: “Коли був я в розбої і неподобні діла творив, і багато крові пролив, тоді не зв’язав ти мені язика, що не приносив слави Богові. Коли ж хочу трудитися на Господа, і хвалу йому приносити, то тепер язика мого в’яжеш, щоб не бесідувати мені”. Каже йому ангел: “Будеш говорити, коли Бога славитимеш і молитимешся йому в каноні, а поза тим мовчи”. І так покаравши його, ангел відійшов. Він же подяку воздав Богові і прощення просив про згрішення свої. Потім чудеса численні сотворив благодаттю Божою: сліпих просвічував, кривим ходити давав, біснуватих сціляв і співав пісню в церкві на молитві, інших же слів не міг вирікти як другий Захарія. І прожив літ досить, усім був у приклад, і перейшов до Господа, і тепер стоїть перед ним, не вмовкаючи, молиться про нас, його ж бо молитвами хай дістанемо Господню милість. Амінь.

У той-таки день пам’ять святого свящвнномученика Кирила, єпископа гортинського на Критському острові, що в царство Максимгянове від ігемона Агріппи за Христа постраждав, мав літ 95 (дивись про нього в Пролозі). Цей ж святий Кирило і вдруге в Пролозі згадується червня в 14-ий день. Ще є й інший Кирило, єпископ гортинський, його ж бо пам’ять і страждання місяця в 9-ий день. У цей же вересня 6-ий день пам’ять святих мучеників Фавста-пресвітера та Авіва-диякона і з ними тринадцяти мучеників, в Олександрії, місті єгипетськім, в Декхєве царство, були мечем за Христа посічені. І святого мученика Киріяка, що в царство того ж Декія від Валерія, князя, за Христа постраждав.