Без категорії

Житie преподобного отця нашого Елiя-монаха

Мiсяця липня у 14-ий день

Преподобний Елiй серед монахiв у єгипетських пустелях просiяв постницькими подвигами й добре угодив Боговi. Вiн iз дитинства вiдданий був до монастиря на службу Господовi, i в повстримностi вихований, i в цнотливостi наставлений, покiрности i смирення навчений, сподобився благодатi Божої i прийняв дар чудотворення з юности своєї. Ще коли був хлопцем, послали його принести вогонь. Взяв гаряче вугiлля в одяг, принiс до старця, i не обпалився одяг його. Те бачачи, брати дивувалися чудовi й хотiли наслiдувати дивне життя молодого хлопця, що старих перевищував святiстю. Якось ходив цей блаженний Елiй сам пустелею, захотiв з’їсти меду й побачив найкращi медовi стiльники, що лежали на каменi. I зрозумiв, що то ворожий пiдступ, почав сам собі докоряти, кажучи: «Iди вiд мене, звабливе бажання, написано-бо: «Духом ходiте i пожадливости тiлесної не будете чинити». I зразу пiшов з того мiсця i в найглибшу пустелю увiйшов, перебував у постi, тiло своє, наче за нестримнiсть, голодом мучачи й караючи. На третiй тиждень свого посту побачив, що в пустелi на землi лежать гарнi яблука й iншi найкращi садовi плоди. I пiзнав, що то зваба ворожа, мовив: «Не скуштую нiчого анi не торкнуся нi до чого з цього, щоб не спокусити брата мого – душу мою, написано-бо: «Не їжею єдиною живе людина, але кожним словом Божим». Постив вiн i четвертий тиждень, задрiмав трохи i бачив, що став перед ним у видiннi ангел Господнiй i сказав: «Встань i що знайдеш покладене перед тобою, без сумнiву з’їж i пiдкрiпися». Коли прокинувся, побачив джерело живої води, а бiля нього зiлля якесь пахуче й дуже солодке на смак. З’їв Елiя того зiлля, i з джерела випив, i вiдчув силу у своєму тiлi. Розповiдав потiм братам, що нiколи бiльше не траплялося йому насолоджуватися такою їжею. Пiшов звiдти далi, знайшов печеру й оселився в нiй на якийсь час. Коли ж тiлесне єство потребувало необхiдної їжi, схиляв колiна, молився – i зразу невидима рука клала йому чистий i теплий хлiб, i оливки, i рiзнi овочi.

Якось пiшов преподобний вiдвiдати в пустелi братiв, що в скрутi перебували, нiс їм їжу iз тих благ, якi йому Бог посилав. Був у дорозi, несучи тяжкий вантаж, коли побачив диких ослiв, що ходили пустелею i паслися. Покликав їх, кажучи: «В iм’я Господа нашого Iсуса Христа, хай прийде сюди один з вас i понесе вантаж мiй». I зразу один зi стада, найкращий осел, у повнiй покорi до нього пiдiйшов. Вiн же поклав на нього вантаж i сам сiв, i скоро дiстався до келiї пустельних братiв, i звеселив їх принесеною їжею, осла ж вiдпустив у пустелю. Iншого разу прийшов до одного пустельного монастиря в недiлю зранку й побачив, що не вiдправляється в церквi служба. Спитав про причину, чому день Господнiй зостався без служби. Сказали брати, що пресвiтер живе на тому березi рiки i не прийшов до них, бо боїться крокодила, що з’явився в рiцi i багатьох людей поїдає. Святий же мовив до них: «Якщо хочете, я пiду й покличу вам пресвiтера».

Брати ж сказали: «Нема такого, щоб тебе перевiз туди, всi бояться наблизитися до тої переправи через страх перед крокодилом». Святий же Елiй, покладаючись на Бога, пiшов. Коли був на березi рiки, прикликав iм’я Господнє – тодi наблизився до нього звiр, i той, що звик губити людей, що траплялися йому, за Божим велiнням став перевiзником для праведного: з покорою i страхом прийняв святого на хребет, перевiз через рiку i поставив на тому березi. Преподобний же скоро дiйшов до пресвiтерового мешкання i просив його, щоб прийшов до братiв. Пресвiтер же, не знаючи його, питав, хто вiн i звiдки. Той же розповiв, що недавно до монастиря прийшов. Бачив пресвiтер, що прибулець мав старий полатаний одяг, зi слiв же добрий норов Божого чоловiка пiзнавав i мовив до нього: «Поганий одяг тiлесний, добрий же i прегарний одяг душевний маєш, о брате». I встав, пiшов з ним до обителi. Коли прийшли до рiки i не було чим переправитися, сказав преподобний до пресвiтера: «Не сумнiвайся, отче, Бог нинi нам зразу приготує човен». I покликав великим голосом крокодила. Той почув голос святого, зразу до нього прибув i лагiдно пiдставив їм хребет, щоб сiдали на нього. Преподобний же Елiй перший на крокодила зiйшов, прикликав i пресвiтера, кажучи: «Ходи, отче, не бiйся». Пресвiтер же, побачивши звiра, злякався i втiк назад. Брати ж, що на другому березi стояли, дивилися на те чудо, як Божий чоловiк долає рiку, везений крокодилом, i дивувалися з жахом. Преподобний же, перепливши рiку й вийшовши на берег, i звiра за собою виволiк. Сказав йому: «Краще тобi померти самому, анiж багатьох людей губити i з’їдати їхнi тiла». I зразу крокодил впав мертвий.

Пробув Елiй святий у тому монастирi три днi, навчаючи братiв богонатхненними словами. Ясновидний, вiн знав помисли кожного, i бачив совiсть кожного, i кожному окремо казав, кого що перемагає. Одному казав: «Дух нечистоти тебе розпалює, брате». Iншому ж: «Гнiвом розпалюєшся». Iншому ж: «Лакомство тебе полонить». Iншого iнша якась пристрасть, казав, долає. Також i чесноти добродiйних ченцiв на користь iнших явними творив, називаючи одного лагiдним, iншого – праведним, iншого – терпеливим, iншого – послушним, iншого – що iншу якусь чесноту має: їхнє життя i всi дiла, таємно вчиненi, добрi i поганi, вiдкритi йому були вiд Бога. I кожен, кого перемагали пристрастi, розповiдав про себе, що так було, як Елiй казав, i розчулювалися серцями, i життя своє виправляли. Пiсля достатнiх духовних бесiд сказав до них преподобний отець: «Приготуйте трапезу, ось-бо подорожнi брати прийти хочуть». Коли готувалася трапеза, за словом святого, брати, якi здалеку йшли, зайшли до монастиря. Чесно їх прийнявши та почастувавши, святий Елiй пiшов у пустелю. Просив же його один iз братiв, щоб звелiв йому перебувати з ним у пустелi. I сказав йому святий: «Важке це дiло, брате, i великого труду потребує, проти диявольських спокус мiцно стояти i багато терпiти треба». Брат же той обiцяв все витримати, i прийняв його святий, i звелiв йому жити у другiй печерi. Коли ж настала нiч, напали на брата бiси: спершу невидимо, нечистими помислами ум його бентежачи, тодi й видимими страшними примарами кинулися на нього, душили й намагалися його убити. Вiн же вибiг з печери, побiг до преподобного i розповiв йому про бiду. Старець же швидко утiшив брата, утвердив у терпiннi та вiрi, вiдвiв його знову до печери, зробив пальцем знак хреста, хресним знаменням загородив i звелiв йому, iменем Господнiм озброївшись, без страху перебувати. I жив той брат далi в пустелi, не пошкоджений бiсiвськими пiдступами, сподобляючись їжi, яку невидима рука подавала i якою i преподобний його наставник був годований вiд Бога. Досягнув же святий Елiй глибокої старости, багато чуд зробивши, i переставився до Бога, якому ж угодив, i був зарахований до лику преподобних, що на небi стоять перед престолом Отця, i Сина, i Святого Духа, одного у Тройцi Бога, Йому ж слава нинi, i повсякчас, i навiки-вiкiв. Амiнь.