Слово преподобного отця нашого Іоанн Дамаскіна про поклоніння святим іконам

Місяця серпня на 16-ий день

Тому що дехто нас безчестить, що ми шануємо образи Спасителя нашого і Цариці Богородиці, ще ж й інших святих рабів Христових і поклоняємося їм, хай почує, що від початку Бог створив людину за образом своїм. Чому один одному кланяємося? Саме тому, що за образом Божим ми створені. Бо як же богоносний святий Василій Великий говорить: «Образа честь на прообраз переходить». Прообразом же є той, із чого робиться зображення. І яка причина, що люди Мойсея, стоячи навколо, поклонялися ківотові, який мав на собі зображено більше подоби небесних речей, аніж усілякого творіння? Каже-бо Мойсеєві Бог: «Дивися, щоб зробив все так, як же показано тобі на горі». Херувими ж, що осіняють вівтар, чи не були ділом людських рук? І та преславна церква, що в Єрусалимі, чи не людською майстерністю також була рукотворена? Писання ж Святе осуджує тих, що поклоняються тесаним і демонам жертви приносять. Бо й елліни, і юдеї жертви приносили, але перші — бісам, другі ж — Богові. Еллінські жертви відкинені й прокляті були, а юдейські приношення були Богові приємні. Приніс-бо жертву Ной, і почув Бог запах пахощів, бо була вона від чистого серця й добровільно йому принесена. Еллінські ж скульптури, тому що були демонськими кумирами, — нечисті й богоненависні, заборонені й прокляті. До того ж хто може лице Бога невидимого, безплотного, неописанного ані незображального написати? Останнє й безбожне безумство зображати Божество, яке міститься саме в собі. Через те у Старому Завіті не використовували іконного зображення. Пізніше, коли добрий Бог, милосердям своїм наше спасіння влаштовуючи, справді став Людиною, не привидом людини, як же колись Авраамові та пророкам являвся, але за сутністю й істиною став людиною, подорожував по землі та з людьми пожив, чуда робив, постраждав і на хресті був розіп’ятий, похований був, воскрес на третій день і на небо вознісся, — тоді все те справді було і люди те бачили. Нам же, що в ті часи не були й того не бачили, на науку та пам’ять написали, аби ми, що не бачили, те почули й повірили, отримали Боже блаженство. А тому що не всім далося знати писання чи книг читання, тому Святі Отці одностайно вирішили, щоб задля швидшого згадування зображати це як преславні переможні знамення на іконах. Часто-бо через нашу недбалість забуваємо в умі про Страждання Господнє, а поглянувши на зображення Христового розп’яття, зразу до згадування спасительних його страстей приходимо і, припадаючи, поклоняємося не речі, а тому, чиє зображення, як же не матеріалу, з якого зроблена Євангельська книга (а написаному в ній Божому Слову), також не матеріалу, з якого хрест буває, а поклоняємося зображуваному через хрест Христовому розп’яттю, і нічим-бо не відрізнявся б хрест від матеріалу, з якого зроблений, якби не був образом розп’яття Христового. Те саме й про Богородичну ікону знати годиться: честь, яку віддаємо Богоматері, на Воплоченого від неї переходить. Також і мужні подвиги святих Божих угодників (зображені на іконах) спонукають нас до великодушності, ревності ж і наслідування їхніх чеснот і до Божої слави. І, як же ми казали, пошанування, яким вшановуємо доброхвальних співслужебників в їхніх іконах перед нашим спільним Господом є свідченням нашого сердечного старання, і пошанування те на справжній Прообраз переходить.

Цього ж передання у Святому Письмі немає, як же і про поклоніння на Схід, пошанування хреста й багато тому подібного. Написано ж в історії, як Авгар, цар Едесу, послав свого живописця написати Господній образ, але той через предивну світлість, що виходила від лиця Христового, не міг наказаного йому виконати. Тому сам Господь, приклавши обрус до божественного й животворного свого Лиця, зобразив на ньому свою подобу й послав до Авгара, бажання його виконуючи. А що апостоли святі багато нам без писання передали, про те апостол народів Павло свідчить так: «Стійте тому, браття, і тримайтеся передання, яким же навчилися ви, чи словом, чи посланням нашим». І знову8: «Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і, як я вам передав передання, так тримаєте».