Без категорії

Про чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, яку називають Одигитрією

Місяця червня на 26-й день

Коли після Вознесення Господа нашого Ісуса Христа і після Зішестя Святого Духа часу немало минуло, Лука, божественний апостол і євангелист, який в іконописній майстерності був вправний, написав на дошці зображення образу Пречистої Владичиці нашої Богородиці і приніс до Приснодіви Марії. Вона ж, поглянувши на зображення лиця свого на іконі, згадала попереднє щодо себе провіщення і сказала: “Віднині прославлять мене всі роди”. Додала ж, говорячи, і це: “Благодать моя з іконою цією хай буде”. І стало пресвяте її слово ділом. Почали від тої святої ікони відбуватися чуда невимовні благодаттю Божої Матері. Ту ікону пізніше сам Лука святий послав до Антіохії до державного Теофіла, який віру Христову прийняв, до нього ж і благовістя написав. І шанували ту чудесну ікону не лише Теофіл, а й усі християни, що там були, благочесно і достойним поклонінням. Після Теофіла минуло багато літ, перенесено було ікону спершу в Єрусалим, тоді до Константинополя таким чином. Цариця Євдокія, дружина благочестивого царя Теодосія молодшого, коли була в Єрусалимі, взяла ту чесну ікону і послала в дарунок сестрі царевій святій Пульхерії, як же про те в житії її написано. Пульхерія ж свята, прийнявши її люб’язно, поставила в Богородичній церкві, названій Влахернською, яку сама збудувала. І була та чесна ікона немалою окрасою царського града, бо виточувалися від неї багато чудесних зцілень. Через досить років прозвали її люди Одигитрією, що означає “поводирка в дорозі й велика помічниця”. Назвали її так через такі події. Явилася Пречиста Богородиця двом сліпцям, привела їх до своєї церкви у Влахерні і до чудотворної своєї ікони і дала їм повне прозріння. І почали люди називати Богородичну ікону поводиркою в дорозі. Після того нескоро, у дні Іраклія, царя грецького, був напад персів і скитів на грецьку землю, і прийшов Сарвар-воєвода, син царя перського Хозроя, також і скитський каган з багатьма полками. Обложили град і добивалися його сильно довгий час. Патріярх Сергій, взявши чесні хрести і святі ікони, найперше ж ту, яку святий євангелист Лука написав, чудотворну, разом з ризою Пречистої Богоматері ходив мурами града, молячись зі сльозами. І було чудесне звільнення града від варварів — милосердям Божим і заступництвом Пресвятої Богородиці, і преславну перемогу здобули греки над персами і скитами. Море-бо (замочена була в нього Богородична риза) закипіло Божою силою й потопило кораблі противників, а тих, що були на березі, мечами сікли й прогнали. Свят кувати це чудо постановили згадуванням зі співом вдячного акафісту у всі роки в п’яту суботу Великого посту. Тому знову царгородські люди почали називати Богородичну ікону сильною помічницею, звідки й назва — Поводирка і Помічниця. У грецькій мові те одним словом кажеться — Одигитрія. І так та свята ікона Одигитрією була названа. Коли ж через багато років настала в Царгороді іконоборна єресь, тоді деякі із правовірних священних мужів ту чесну ікону Богородичну, Одигитрією названу, взяли вночі з Влахернської церкви й понесли в обитель, що Пантократорова називалася. І там у стіні церкви сховали. Запалили й кандило при ній, помолилися зі сльозами й закрили, аби не зазнала наруги від іконоборців. І перебувала там довгі роки аж до загибелі начальників єресі тої і до винищення іконоборства. Коли ж церква прийняла свою колишню красу, були великі пошуки тої Пречистої ікони Богородиці, яку Лука святий написав, що пізніше Одигитрією була названа. І з Божого одкровення знайшли її, у стіні церкви Пантократора заховану, і кандило перед нею не згасло. І була для вірних через віднайдення її радість велика, і поставили її знову на попередньому місці у Влахернській церкві.