Без категорії

Пам’ять святих апостолiв iз сiмдесяти: Прохора, Никанора, Тимона i Пармена — дияконiв

Мiсяця липня у 28-ий день

У днi святих апостолiв, пiсля вознесення Господнього i пiсля прийняття Святого Духа, не зразу вони розiйшлися по свiту на проповiдь Христову. Коли примножилася Церква вiрних у Єрусалимi, вибранi були на дияконську службу мужi, сповненi Духа Святого i премудрості: Стефан, Филип, Прохор, Никанор, Тимон, Пармен i Миколай Антiох. I помолилися святi апостоли, поклали на них руки й поставили їх дияконами. Iз них святого Стефана-первомученика пам’ять почитаємо у 27-ий день грудня, святого Филипа — в 11-ий день жовтня. Iнших же пам’ять, окрiм Миколая, до числа святих не вписаного, свята Церква прийняла почитати в нинiшнiй день разом, хоч вони в рiзний час у рiзних мiсцях, апостольски проповiдуючи Христа, страдницьки померли.

Прохор-бо святий спершу за святим верховним апостолом Петром (перед Успенням пресвятої Богородицi) iшов з iншими спiвучнями i вiд нього був поставлений єпископом Никомидiї-града у Витинiйському краї, як же те блаженний Симеон Метафраст у житiї святого апостола Петра 29-го червня повiдомляє. Тодi, пiсля Успення Божої Матерi, був довгий час супутником i спiльником трудiв святому Йоану Богослову, з ним разом обходячи багато країв, бiль i кривду вiд невiрних зносячи задля благовiстя Христового. З ним i на острiв Патмос вигнаний був, i що Богослов з одкровення Божого йому розповiдав, те вiн з уст його писав. Потiм знову в Никомидiї-градi, де вiн був першим єпископом, трудився, навертаючи заблукалих людей до Христа Бога й примножуючи новозiбрану Церкву. Прийшовши до Антiохiї, помер мученицьки. Убитий був вiд невiрних за проповiдь Христову.

Никанор святий убитий був разом з двома тисячами людей, що повiрили в Христа того самого дня, коли каменували первомученика Стефана. Тодi, як написано в Дiяннях апостольських, було гонiння велике на Церкву Єрусалимську. Спосiб же убивства згадано у канонi, що вiд юдеїв, як ягня, заколений, принiсся в жертву Христовi.

Тимон святий пiсля дияконської служби поставлений був вiд святих апостолiв єпископом града Вострска, краю Аравiйського. Проповiдуючи iм’я Iсуса Христа, дуже вiд юдеїв i еллiнiв постраждав. I в пiч розжарену його вкинули, але неушкодженим з вогню вийшов. Римський же мученикослов про нього розповiдає, що пiсля того, як вогонь йому не пошкодив, на хрестi розп’ятий, помер.

Пармен святий, здiйснюючи вручене йому вiд апостолiв служiння у проповiдi сповненої вiри, перед очима апостольськими помер, i вони самi його поховали й оплакали смиренно. Є такi, що кажуть i про нього, що страдницьку мав кончину i мученицьким вiнцем увiнчався.