Пам’ять святих апостолів із числа сімдесяти Євода та Онисифора

Місяця вересня в 7-й день

Святий Євод був одним із сімдесяти апостолів у Великій Антіохії, після святого апостола Петра перший був єпископ, великий слів Божих проповідник, його-бо святий їгнатій Богоносець у посланні свойому до антиохіян згадує, кажучи: “Поминайте блаженного Євода, отця вашого, що першим вам од апостолів пастирем був поставлений, але хай не осоромиться через вас отець, істинні будьте синове, а не перелюбці”. Цей святий Євод про Пречисту Діву написав, що в п’ятнадцяте літо життя свого від народження народила світу Спаса; у три, каже роки введена була у церкву Господню, де пробула одинадцять років, а коли настав дванадцятий рік віддана була на збереження священичими руками Йосипу; у нього ж пробуваючи чотири місяці, від ангела прийняла радісне Благовіщення і народила світло світу Христа, п’ятнадцяте літо провадячи життя свого. Та й інші численні письмена святий Євод на користь залишав, але лютого часу, коли гонили Церкву, не судилося останньому нашому віку бачити їх. Написав-бо одну книгу, що мала назву “Світило”, про неї є точна згадка у Никифора, стародавнього історіографа. Пишеться про нього в Римському мученикослов’ї, що пролив свою кров Христа ради і, прийнявши вінця мучення, помер. Оповідає дехто, що тоді постраждав святий, коли був у Антіохії Веспасіян: у той час створилося сум’яття у місті якимось юдеянином Антіохом, що покинув свій закон, поклав жертву ідолам, і багатьох юдеїв побили через непоклоніння ідолам. Тоді численні юдеї вже прийняли християнську віру і мали святителя свого Євода, отож із ними і Євод святий, як начальний їхній і пастир, був забитий.

Онисифор же святий також був із сімдесяти апостолів, його ж бо Павло в посланні до Тимофія згадує, кажучи: “Хай Господь подасть милосердя Онисифоровому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайданів моїх не соромився, а коли він до Риму прибув, шукав мене пильно і знайшов — хай Господь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки він послужив в Ефесі мені, ти відаєш краще”. Цей у Колофонії і в Киринії єпископом був і аж до крові постраждав за віру; свідчить про нього мученикослов’я, що після багатьох ран, розтерзаний дикими кіньми, дух свій у руки Богові віддав і поміж ісповідників із Єводом поселивсь у небесних поселеннях.