Богослужбові вказівки за 5 травня 2024 року

22 СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ПАСХА.
Прп. Феодора Сікеота.

Полуношницю слід починати не пізніше 23 години, щоб, не поспішаючи, її звершити. Так як Літургія звершується безпосередньо після утрені, то вхідні молитви читаються перед Плащаницею до полуношниці за звичайним чином.

Примітка. Полуношниця, згідно Уставу, повинна починатись після читання Діянь, яке завершується близько «часA д7-гw н0щи», тобто, за нашом часом — близько 10-ї години вечора (див. Типікон, гл. 49, «Во с™yю и3 вели1кую суббHту вeчера», 4-е «зри»).

Чин полуношниці. При закритих Царських вратах і катапетасмі ієрей виголошує: «Бlгословeнъ бGъ нaшъ…»; («ЦRю2 нбcный…» не читається), Трисвяте по «Џ§е нaшъ», «ГDи, поми1луй» (12), «Слaва, и3 нhнэ», «Пріиди1те, поклони1мсz…» (тричі). Псалом 50-й.

Канон Великої Суботи: «Волн0ю морск0ю…». Ірмоси двічі, тропарі на 12 і катавасія — той же ірмос (по кожній пісні). Канон варто читати одному з священнослужителів перед Плащаницею.

Після 3-ї пісні — сідален Великої Суботи, глас 1-й, «Слaва, и3 нhнэ» — той же сідален.

Після 6-ї пісні — кондак та ікос Великої Суботи, глас 6-й.

На початку 9-ї пісні відкриваються Царські врата. Завершуючий полуношницю ієрей з дияконом виходять до Плащаниці і, звершивши кадіння навколо неї, під спів катавасії 9-ї пісні піднімають Плащаницю і заносять у вівтар. Царські врата одразу закриваються. Плащаницю ставлять на святий престол, де вона повинна лишатись до віддання Пасхи. Так як зазвичай Плащаниці випуклі й на них неможливо при звершені Літургії ставити дискос та чашу, то Плащаниця, яка виносилась в Велику П’ятницю і в Велику Суботу, ставиться на своє звичайне місце, а на престол інша Плащаниця — гладка (не вишита).

Після катавасії 9-ї пісні канону — Трисвяте по «Џ§е нaшъ». Після возгласу хор співає тропар, глас 2-й: «Е#гдA снизшeлъ…». Коротка сугуба єктенія, як на початку утрені, і відпуст малий.

Утреня. Пасхальну утреню зазвичай починають о 12-й годині ночі. Починати пасхальне торжество раніше півночі не рекомендують канонічні правила. Але ці правила не вказують, коли саме після опівночі, оскільки у самому Євангелії немає точної вказівки на час Воскресіння. Тому не варто дивуватись, що в Типіконі про початок пасхальної заутрені говориться не цілком визначенно: «Њб8 часЁ ќтреннэмъ». В нашій Церкві приблизно за останні сто років встановився звичай починати пасхальне торжество рівно опівночі. Тому при наближені півночі всі священнослужителі в повному облаченні стають по чину біля престола. Предстоятель роздає свічки духовенству. В цей же час запалюють свічки всі присутні. Предстоятель бере в ліву руку Хрест з пасхальним трисвічником, в праву — кадило.

Рівно о 12-й годині (за місцевим часом) при закритих Царських вратах священнослужителі співають стихиру, глас 6-й: «Воскrніе твоE, хrтE сп7се…». Стихира співається тричі: як зазвичай, перший раз вона співається тихо при закритих Царських вратах і завісі, другий раз — трохи голосніше при відкритій катапітасмі, третій раз — гучно при відкритих Царських вратах, які після цього залишаються відкритими до кінця Світлої седьмиці. При кожному співі стихири предстоятель у супроводі диякона зі свічкою звершує кадіння навколо престола. Третій раз стихира співається духовенством до половини: «Воскrніе твоE, хrтE сп7се, ѓгGли пою1тъ на нб7сёхъ…». Хор, який стоїть на середині храму, закінчує: «и3 нaсъ на земли2 спод0би…».

Починається хресний хід, під час якого хор безперервно співає ту же стихиру. В хресному ході попереду несуть ліхтар, за ним несуть парою запрестольний Хрест — справа, та запрестольний образ Божої Матері — зліва (так, як вони розміщені у вівтарі), далі йдуть двома рядами, попарно, хоругвеносці, хористи, свіщеносці зі свічками, диякони зі своїми свічками і кадильницями і за ними священники, молодші попереду. В останній парі священників той, хто праворуч несе Євангеліє, а той хто ліворуч — ікону Воскресіння. Завершає шестя предстоятель з трисвічником і Хрестом. Там, де один священник, допускається мирянам нести на пеленах ікони Воскресіння Христового і Євангеліє. Артос на цій хресній ході не несуть, оскільки він ще не освячений.

Хресний хід в звичайному порядку йде навколо храму при безперервному тридзвоні. Зайдучи в притвор, хресний хід зупиняється перед закритими західними дверями храма. Ті що несли святині зупиняються біля дверей лицем до заходу в наступному порядку: ліхтар (безпосередньо перед дверями), потім (від південної сторони до північної) запрестольний Хрест, Євангеліє, ікона Воскресіння, запрестольний образ Божої Матері, по сторонах стають хоругвеносці та свіщеносці. Предстоятель та духовенство стають перед святинями по чину. Трезвон зупиняється. Настоятель, взявши від диякона кадило, при повній тиші звершує кадіння святинь, духовенства, хор і присутніх та, на завершення, диякона. Диякон забирає кадило, кадить предстоятеля і повертає йому кадильницю.

Предстоятель тричі (а не один раз) хрестообразно осінивши кадилом закриті церковні двері, виголошує в увесь голос: «Слaва с™ёй, и3 є3диносyщнэй, и3 животворsщей, и3 нераздэли1мэй трbцэ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ». Хор: «Ґми1нь».

Далі йде Пасхальний початок, яким починається вечірня, утреня і Літургія в усі дні Светлої седмиці.

Священнослужителі співають: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ, и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ» (тричі). Хор повторює «со сладкопёніемъ» те саме (тричі).

Предстоятель виголошує стихи:

«Да воскrнетъ бGъ, и3 расточaтсz врази2 є3гw2, и3 да бэжaтъ t лицA є3гw2 ненави1дzщіи є3го2».

«Ћкw и3счезaетъ дhмъ, да и3счeзнутъ, ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS».

«Тaкw да поги1бнутъ грBшницы t лицA б9іz, ґ првdницы да возвеселsтсz».

«Сeй дeнь є3г0же сотвори2 гDь, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz в0нь».

«Слaва».

«И# нhнэ».

На кожен стих хор співає тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (один раз).

На завершення предстоятель або всі священнослужителі співають гучно: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ». Хор закінчує: «и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ». Відкриваються церковні двері (за Уставом, самим настоятелем) і хресна хода заходить в храм.

Велика єктенія. Возглас: «Ћкw подобaетъ…», і пасхальний канон — створений прп. Іоанном Дамаскинім, глас 1-й: «Воскrніz дeнь…» (див. в Квітній Тріоді). За Уставом «Твори1тъ же начaло канHна на кyюждо пёснь всегдA предстоsтель», зазвичай перший раз ірмос кожної пісні співають всі священнослужителі. Ірмоси співаються на 4, тропарі на 12, з приспівом до кожного: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ». Богородичні пасхального канону в перший день Пасхи не співаються. Катавасія — ті самі ірмоси (тричі), та після катавасії тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі, зазвичай швидким розспівом).

На кожній пісні канону звершується кадіння. По Типікону, настоятель «кади1тъ въ начaлэ канHна с™ы6z їкw6ны, и3 џба ли1ки, и3 брaтію по чи1ну». Це — вказівка на повне кадіння всього храму, яке повинно звершуватись тільки один раз — на 1-й пісні каноні. Але, за встановленним давнім звичаєм, повне кадіння звершується на кожній пісні. При соборній службі кадіння звершують всі ієреї по черзі (а при великій кількості ієреїв — попарно). При кадінні людей виголошується привітання: «Хrт0съ воскRсе!».

Після кожної пісні — мала єктенія, яку диякон виголошує не з вівтаря. (Якщо богослужіння звершує один священник, то він всі єктенії виголошує в вівтарі.) Для виголошення єктеній і звершення кадінь диякон (зі свічкою в руці) в усіх випадках виходить із вівтаря Царськими вратами (в період Світлої седмиці).

Возгласи ієрея (після малих єктеній):

Після 1-ї пісні — «Ћкw твоS держaва, и3 твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, слaва nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 3-ї пісні — «Ћкw ты2 є3си2 бGъ нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 4-ї пісні — «Ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 5-ї пісні — «Ћкw с™и1сz и3 прослaвисz пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 6-ї пісні — «Тh бо є3си2 цRь ми1ра, и3 сп7съ дyшъ нaшихъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 7-ї пісні — «Бyди держaва цrтвіz твоегw2 бlгословeнна и3 препрослaвленна, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 8-ї пісні — «Ћкw бlгослови1сz и4мz твоE, и3 прослaвисz цrтво твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, во вёки вэкHвъ».

Після 9-ї пісні — «Ћкw тS хвaлzтъ вс‰ си6лы нбcныz, nц7A и3 сн7а и3 с™aго д¦а, и3 тебЁ слaву возсылaютъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ».

Після 3-ї пісні — іпакої Пасхи, глас 4-й: «Предвари1вшыz ќтро…».

Після 6-ї пісні — кондак, глас 8-й: «Ѓще и3 во гр0бъ…», та ікос: «Е$же прeжде с0лнца…». «Воскrніе хrт0во ви1дэвше…» (тричі). «ВоскRсъ їи7съ t гр0ба…» (тричі).

На 8-й пісні є Троїчен. Він співається з приспівом: «Прес™az трbце, б9е нaшъ, слaва тебЁ».

На 9-й пісні приспів «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ» не співається, а до ірмосу і тропарів — особливі приспіви.

9-а пісня в 1-й день Пасхи співається в наступному порядку:

Диякон: «Вели1читъ душA моS воскrшаго…»;

1-й хор ірмос: «Свэти1сz, свэти1сz…»;

2-й хор — повторює той же приспів та ірмос;

1-й хор: «Вели1читъ душA моS в0лею страдaвша…», «Свэти1сz, свэти1сz…»;

2-й хор — той же приспів та ірмос;

1-й хор: «Хrт0съ н0ваz пaсха…», «Q бжcтвеннагw…»;

2-й хор — той же приспів і тропар;

1-й хор: «ЃгGлъ вопіsше…», «Q бжcтвеннагw…»;

2-й хор — той же приспів і тропар;

1-й хор: «Возбуди1лъ є3си…», «Q бжcтвеннагw…»;

2-й хор: «Магдали1на марjа…», «Q бжcтвеннагw…»;

1-й хор: «ЃгGлъ њблистazй…», «Q пaсха вeліz…»;

2-й хор: «Хrт0съ воскRсе…», «Q пaсха вeліz…»;

1-й хор: «Днeсь всsка твaрь…», «Q пaсха вeліz…»;

2-й хор: «Днeсь вLка…», «Q пaсха вeліz…»;

1-й хор: «Вели1читъ душA моS тріmпостaснагw…», «Q пaсха вeліz…»;

2-й хор: «Рaдуйсz дв7о…», «Q пaсха вeліz…»;

1-й хор: «Вели1читъ душA моS воскrшаго…», «Свэти1сz, свэти1сz…»;

2-й хор: «Вели1читъ душA моS в0лею страдaвша…», «Свэти1сz, свэти1сz…».

Потім обидва хори разом співають ірмос: «Свэти1сz, свэти1сz…», та тропар: «Хrт0съ воскRсе…» (тричі).

На 9-й пісні кадіння звершує не ієрей, а диякон зі свічкою (при соборній службі — два диякона).

Після 9-ї пісні екзапостиларій: «Пл0тію ўснyвъ…» (тричі).

«Всsкое дыхaніе…» і хвалитні псалми.

На хвалитніх стихири воскресні на 4, глас 1-й (див. в Тріоді Квітній). Потім стихири Пасхи зі стихами, глас 5-й: «Да воскrнетъ бGъ…». Остання стихира закінчується тропарем: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…», який входить в склад стихири, після чого, в якості заключного тропаря, «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» швидким наспівом співається ще три рази. Так закінчується спів стихир Пасхи в період Светлої седмиці на вечірні та утрені.

Під час співу стихир Пасхи священнослужителі починають вітати один одного у вівтарі. За Уставом: «Цэловaніе же настоsтелz съ пр0чими їерeи и3 діaконы, во с™0мъ nлтарЁ бывaетъ си1це: глаг0летъ приходsй: Хrт0съ воскRсе. Џному же tвэщaвшу: Вои1с­тинну воскRсе».

За Уставом священнослужителі, привітавшись один з одним у вівтарі, виходять на солею і вітають кожного присутнього. Такий порядок звершувався в давніх монастирях, де в храмі знаходилась лише невелика кількіть братії, або в тих домових та парафіяльних церквах, де було небагато людей. Зараз, при великій кількості віруючих, найбільш відповідним буде, якщо предстоятель після христосування з духовенством, вийде з Хрестом і трисвічником на солею, скаже від себе коротке загальне привітання народу і закінчить його трикратним виголошенням: «Хrт0съ воскRсе!», з осенінням Хрестом і трисвічником на три сторони, а після цього повернеться у вівтар. Христосування з кожним окремо може бути після відпуста утрені, якщо після неї не буде служби, або вже після відпуста Літургії, якщо вона йде безпосередньо за утренею і часами. Через велику кількість людей, буде достатньо вийти на привітання одному предстоятелю. Після трикратного виголошення предстоятелем «Хrт0съ воскRсе!» хор тричі непоспішаючи співають весь тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…», щоб предстоятель мав можливість віднести Святий Хрест у вівтар, покласти його на престол і вийти на амвон для читання Огласительного слова свт. Іоанна Златоуста.

На амвоні ставиться аналой, як для проповіді. Предстоятель, вийшовши з вівтаря і ставши біля аналоя, каже: «Хrт0съ воскRсе!», і потім читає слово, починаючи, за Уставом, із заголовка: «И$же во с™hхъ nтцA нaшегw їwaнна ґрхіепcкпа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw сл0во њгласи1тельное во с™hй и3 свэтон0сный дeнь преслaвнагw и3 сп7си1тельнагw хrтA бGа нaшегw воскrніz».

Після закінчення читання хор співає тропар свт. Іоан­ну Златоусту, глас 8-й: «Ќстъ твои1хъ…», і виголошуються єктенії: «Поми1­луй нaсъ б9е…» та «И#сп0лнимъ ќтреннюю мlтву…».

Після возгласу: «Твоe бо є4сть є4же ми1­ловати…», диякон: «Премyдрость». Хор: «Бlгослови2». Ієрей: «Сhй бlгословeнъ…». Хор: «Ґми1нь. Ўтверди2 б9е…». Ієрей, тримаючи Хрест і трисвічник, замість: «Слaва тебЁ, хrтE б9е…» співає разом з духовенством: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ», а хор: «И# сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ». Всі священники виходять з вівтаря, молодші попереду, і стають по чину на солеї. Предстоятель з Хрестом та, як зазвичай, трисвічником в руках, до народу виголошує пасхальний відпуст: «Хrт0съ воскRсhй и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвый, и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвый: и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ» (спомин святих та окремих імен Уставом не встановлено), і осіняє віруючих Хрестом та трисвічником на три сторони, гучно вітаючи при кожному осіненні: «Хrт0съ воскRсе!». Прихожани відповідають: «Вои1стинну воскRсе!», і, за древнім звичаєм, осіняють себе хресним знаменням (як і завжди при осіненні Хрестом). Хор співає тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі, швидко), та останнє — «И# нaмъ даровA жив0тъ вёчный, покланsемсz є3гw2 триднeвному воскrнію». Співаються многоліття.

Примітка. За встановленною практикою, на Пасху і протягом Світлої седмиці відпуст утрені, Літургії, великої вечірні (і пасхального молебна) звершується с Хрестом і трисвічником, а відпуст малих служб — з Хрестом без трисвічника. Проте Устав не згадує про трисвічник на пасхальному відпусті: Типікон вказує в цей період відпуст великих служб виголошувати з Хрестом, а малих — без Хреста.

Після відпусту утрені, за Типіконом, «цэлyемъ чcтнhй кrтъ держи1мый въ рукY настоsтелz». Але якщо безпосередньо після утрені будуть часи та Літургія, то цілування Хреста можна віднести до закінчення Літургії.

Пасхальні часи. Після возгласу: «Бlгословeнъ бGъ нaшъ…», хор: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі весь тропар). «Воскrніе хrт0во ви1дэвше…» (тричі), іпакої: «Предвари1вшыz ќтро…», кондак: «Ѓще и3 во гр0бъ…», тропар: «Во гр0бэ пл0тски…», «Слaва» — «Ћкw живон0сецъ…», «И# нhнэ» — Богородичен: «Вhшнzгw њсщ7eнное…», «ГDи, поми1луй» (40), «Слaва, и3 нhнэ» — «ЧCтнёйшую…», «И$менемъ гDнимъ…». Ієрей: «lтвами с™hхъ nтє1цъ…». Хор: «Ґми1нь», «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі). «Слaва, и3 нhнэ», «ГDи, поми1луй» (тричі), «Бlгослови2». Ієрей виголошує звичайний малий воскресний відпуст¹¹³ з Хрестом: «ВоскRсhй и3з8 мeртвыхъ хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ».

Примітка. Такий чин піснеспівів прийнято звершувати замість 1-го, 3-го, 6-го і 9-го часів, полуношниці та повечір’я.

Під час співу часів перед Літургією (після закінчення проскомідії) диякон зі свічкою звершує звичайне кадіння вівтаря і всього храму.

Літургія свт. Іоанна Златоуста.

Перед початком Літургії в усі дні Світлої седмиці та до віддання Пасхи священнослужителі замість «ЦRю2 нбcный» читають: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі), та звичайні стихи: «Слaва въ вhшнихъ бGу…» (двічі) та «ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши…».

Після початкового возгласу Літургії ієрей, стоячи перед престолом з Хрестом і трисвічником в лівій руці та кадилом в правій, а диякон на горньому місці зі свічкою, співають тричі: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…». Хор повторює: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі). Ієрей — стихи: «Да воскrнетъ бGъ…» на кожен стих хор співає тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (один раз). В кінці священнослужителі співають: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ», а хор: «и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ». Під час співу стихів з тропарем Пасхи звершується кадіння вівтаря, іконостасу та присутніх; при цьому ієрей вітає всіх виголошенням: «Хrт0съ воскRсе!». Стих: «Да воскrнетъ бGъ…» предстоятель співає, кадячи престол спереду; стих: «Ћкw и3счезaетъ дhмъ…» при кадінні південної сторони престолу; стих: «Тaкw да поги1бнутъ…» при кадінні східної сторони престолу; стих: «Сeй дeнь…» при кадінні північної сторони престолу.

Примітка. Таким ж чином починається вечірня, утреня та Літургія в усі дні Світлої седмиці.

Антифони Пасхи.

Вхідний стих: «Въ цRквахъ бlгослови1те бGа, гDа t и3стHчникъ їи7левыхъ».

Примітка. Перед виголошенням вхідного стиха потрібно виголосити: «Премyдрость, пр0сти» (див. Примітка 6-го січня).

Після входу: тропар Пасхи, глас 5-й: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (один раз). Іпакої, глас 4-й: «Предвари1вшыz ќтро…», «Слaва, и3 нhнэ» — кондак, глас 8-й: «Ѓще и3 во гр0б…». Замість Трисвятого — «Е#ли1цы во хrтA крcти1­стесz, во хrтA њблек0стесz: ґллилyіа».

Примітка. Вказаний початок Літургії, тобто, «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» із стихами, а також антифони Пасхи, «Е#ли1цы во хrтA крcти1­стесz…» і причастен: «Тёло хrт0во пріими1те…» співаються в усі дні Світлої седмиці, як і в 1-й день Пасхи.

Прокімен, глас 8-й: «Сeй дeнь є3г0же сотвори2 гDь, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz в0нь», стих: «И#сповёдай­тесz гDеви…».

Апостол — Діян., зач. 1.

Ґллилyіа, глас 4-й, стих: «Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна», стих: «ГDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ».

Євангеліє — Ін., зач. 1¹¹⁴.

При соборній службі Євангеліє читають на різних мовах: церковнослов’янською, на давніх мовах (якими поширювалась апостольска проповідь — грецькою, латинською), а також українскою, російською та іншими сучасними мовами, які є найбільш поширеними у місцевості. Зазвичай предстоятель читає грецькою, українською, протодиякон — церковнослов’янскою. Ієреї читають Євангеліє, стоячи біля престолу на своїх місцях, а предстоятель на горньому, диякон — на амвоні, інші диякони на різних місцях, «стaвше t с™aгw пrт0ла, и3 до зaпадныхъ врaтъ цRк0вныхъ є3ди1нъ по є3ди1ному». Задля народу, який стоїть на храмовому подвір’ї, один з дияконів або священників може читати Євангеліє на паперті, лицем до народу. Євангеліє зазвичай ділиться на 3 статії:

1-а статія — стихи 1–5;

2-а статія — стихи 6–13;

3-я статія — стихи 14–17.

Порядок читання пасхального Євангелія на декількох мовах наступний. Протодиякон бере благословення: «Бlгослови2 владhко бlговэсти1телz…», предстоятель дає благословення: «БGъ мlтвами…», и виголошує: «Премyдрость, пр0сти, ўслhшимъ с™aгw є3ђліа». Всі ієреї та диякони, закінчуючи протодияконом, по черзі повторюють це виголошення — кожен, по можливості, тією мовою, якою він буде читати Євангеліє. Потім предстоятель виголошує: «Ми1ръ всBмъ». (Це виголошення ніхто з священнослужителів не повторює.) Хор: «И# дyхови твоемY». Предстоятель виголошує: «T їwaнна с™aгw є3ђліа чтeніе», після нього всі ієреї та диякони по черзі повторюють це, по можливості, тією мовою, якою він буде читати Євангеліє. Після того, як всі священнослужителі, включаючи протодиякона, виголосили це, хор співає: «Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ». Предстоятель: «В0нмемъ»; це саме — всі священнослужителі, заканчуючи протодияконом, кожен тією мовою, якою він буде читати Євангеліє. Предстоятель починає 1-у статію, за ним її повторюють ієреї та диякони, і останнім — протодиякон. В такій же послідовності читаються 2-а і 3-тя статії.

Під час читання Євангелія на початку кожної статії, за вказівкою з храму, на дзвіниці робиться так званий «перебір», тобто, вдаряють по одному разу в усі дзвони, від меншого до більшого. Після закінчення Євангелія — короткий тридзвін. Коли протодиякон закінчить 3-ю статію, хор співає: «Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ».

Протодиякон віддає Євангеліє предстоятелю. Інші диякони за ним заходять у вівтар з Євангеліями і відносять їх на свої місця.

Далі Літургія свт. Іоанна Златоуста звершується як зазвичай.

На Літургії в сам день Пасхи та всієї Світлої седмиці священнослужителі виголошують привітання: «Хrт0съ воскRсе!» — «Вои1стинну воскRсе!» вместо «Хrт0съ посредЁ нaсъ» — «И# є4сть, и3 бyдетъ».

Замість «Дост0йно» — «ЃгGлъ вопіsше бlгодaтнэй» та ірмос: «Свэти1сz, свэти1сz…». Так до віддання Святої Пасхи, крім Преполовіння і його віддання.

Причастен: «Тёло хrт0во пріими1те, и3ст0чника безсмeртнагw вкуси1те». «Ґллилyіа» (тричі).

Замість піснеспівів «Бlгословeнъ грzдhй…», «Ви1­дэхомъ свётъ…» та «Да и3сп0лнzтсz…» співається по одному разу: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…». Під час причастя народу замість «Тёло хrт0во…» співається «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…». Так само і всю седмицю Пасхи.

Після заамвонної молитви освячується Артос. На солеї, навпроти Царських врат, на підготовленному столі або аналої кладуть артос. Якщо приготовано декілька артосів, то всі вони одночасно освячуються. Звершується кадіння навколо аналоя. Диякон: «ГDу пом0лимсz». Хор: «ГDи, поми1луй».

Священник читає молитву на освячення артоса¹¹⁵ потім окроплює артос святою водою, кажучи: «Бlгословлsетсz и3 њсщ7aетсz ѓртосъ сeй, њкроплeніемъ воды2 сеS сщ7eнныz, во и4мz nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а. Ґми1нь» (тричі). Аналой з артосом ставлять на солеї перед образом Спасителя, і на цьому місці артос залишається протягом всієї Світлої седмиці. Його носять на щоденних хресних ходах. Якщо освячено декілька артосів, то на аналої залишається тільки один артос, а інші зберігаються до Світлої Суботи в ризниці. На хресних ходах завжди носиться тільки один артос.

Після прочитання молитви хор замість «Бyди и4мz гDне…» співає: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ…» (тричі), а замість псалма 33-го той же тропар — 12 раз і «и3 мн0жае, д0ндеже ґнафHра (ґнтjдwръ) t настоsтелz раздaстсz». Священник: «Бlгословeніе гDне на вaсъ…», хор: «Ґми1нь». Ієрей замість «Слaва тебЁ хrтE б9е…» співає тропар: «Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ», хор: «И# сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ». Інше все, як на утрені. На відпусті не поминаються ні святий храму, ні святі дня, поминаються тільки свв. апостоли та упорядник Літургії. Так само всю Пасхальну седмицю.

Царські врата (головного вівтаря і всіх приділів) і вратниці залишаються відкритими всю Світлу седмицю, не закривають їх і під час причастя священнослужителів.

Примітка. «Вёдомо же бyди и3 сіE: Ћкw мsсъ правослaвніи хrтіaне къ цRкви [для благословення. — Ред.] не прин0сzтъ, но въ д0мъ ко їерeю. Ћица же и3 сhръ принесє1нныz поставлsютсz въ притв0рэ, въ цRковь же tню1дъ не подобaетъ вноси1ти… [Молитву “во є4же бlгослови1ти бр†шна мsсъ” і молитву “во є4же бlгослови1ти сhръ и3 ћица” див. в Тріоді Квітній, Требнику]

Вёстно же бyди: Ћкw сицевhй мsсъ и3 набёлу прин0съ, не є4сть пaсха, нижE ѓгнецъ, ћкоже нёцыи глаг0лютъ и3 пріeмлютъ, и3 є3мY со всsкимъ говё­ніемъ, ћкоже нёкоей с™hни причащaютсz: но прост0е приношeніе. не ѓки бо сіE въ жeртву бGу приноси1­тисz и4мать, но т0кмw да начинaющымъ по постЁ мsсо и3 сhръ ћсти, t їерeа предложeнными мlтвами въ снёдь бlгословeно бyдетъ: пaсха бо сaмъ хrт0съ є4сть, и3 ѓгнецъ взeмлzй грэхи2 мjра, на nлтарЁ въ безкр0вной жeртвэ, въ пречcтыхъ тaйнахъ чcтнaгw тёла, и3 животворsщіz кр0ве своеS, t їерeа бGу и3 nц7Y приноси1мый, и3 томY дост0йнw причащaющіисz, и4стинную kдsтъ пaсху. И# сегw2 рaди џныz прин0­сы, ћкw не сyть пaсха, во nлтaрь и3ли2 въ цRковь не дост0итъ вноси1ти, но внЁ цRкве, и3ли2 въ притв0рэ, мlтвою бlгослови1ти, по G-му прaвилу с™hхъ ґпcлъ, глаг0лющихъ: Ѓще кто2 є3пcкпъ и3ли2 пресвЂтеръ, кромЁ вчинeніz гDнz њ жeртвэ, и3н†z нBкаz ко nлтарю2 принесeтъ, мeдъ, и3ли2 млеко2, и3ли2 вмёстw вінA сікeру, сjесть, nловjну, и3ли2 медови1ну, и3ли2 пти6цы, и3ли2 к†z живHтнаz, и3ли2 сHчива, рaзвэ гр0здіz въ лётэ, и3 є3лeа на свёщники и3 fmміaма, во врeмz літургjи, да и3звeржетсz. И# по ѕ7-му соб0ру, и4же въ трyллэ, въ прaвилэ §f глаг0лющу. И# семY во ґрмeнстэй странЁ бывaти ўвёдэхомъ, ћкw нёцыи внyтрь во с™hхъ nлтарёхъ, ч†сти мsсъ варsще, прин0сzтъ сщ7eнникwмъ жид0вски раздэлsюще. Тёмже цRковь непор0чную хранsще, ўзак0нихомъ, ћкw не подобaетъ ни є3ди1ному же їерeю разли1чныхъ мsсъ частeй t приносsщихъ пріимaти: но тёми дов0льни да бyдутъ, ±же приносsщему возмнsтсz. Сицев0му приношeнію бывaему внЁ цRкве. Ѓще же кто2 сегw2 не сотвори1тъ, да tлучи1тсz” (див.: Типікон, гл. 50, «Во с™yю и3 вели1­кую недёлю пaсхи», 3-е и 4-е «зри»).

_______________________________________________________________________

113 В пасхальну ніч відпуст звершується тільки після 6-го часу, в усі інші дні Світлої седмиці відпуст звершується після 1-го, 6-го і 9-го часів.

114 Свята і Велика Неділя Пасхи відкриває ряд євангельських літургійних зачал від Іоанна, що продовжується до Неділі П’ятидесятниці.

115 Див. в Требнику, або в Служебнику, або в Тріоді Квітній.