Кондак 1 Н етле́нный Царю́ веко́в, содержа́щий в десни́це Свое́й все пути́ жи́зни челове́ческой си́лою спаси́тельного Про́мысла Твоего́, благодари́м Тя за все ве́домые и сокрове́нные благодея́ния Твоя́, за земну́ю жизнь и за небе́сные ра́дости Ца́рства Твоего́ бу́дущего. Простира́й нам и впредь Твои́ ми́лости, пою́щим:С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Икос 1 С ла́бым беспо́мощным ребе́нком роди́лся я в мир, но Твой А́нгел просте́р све́тлые кры́лья, охраня́я мою́ колыбе́ль. С тех пор любо́вь Твоя́ сия́ет на всех путя́х мои́х, чу́дно руководя́ меня́ к све́ту ве́чности. Сла́вно ще́дрые дары́ Твоего́ Про́мысла я́влены с пе́рвого дня и доны́не. Благодарю́ и взыва́ю со все́ми, позна́вшими Тя:С ла́ва Тебе́, призва́вшему меня́ к жи́зни;С ла́ва Тебе́, яви́вшему мне красоту́ вселе́нной.С ла́ва Тебе́, раскры́вшему пре́до мно́ю не́бо и зе́млю как ве́чную кни́гу му́дрости; Сла́ва Твое́й ве́чности среди́ ми́ра вре́менного.С ла́ва Тебе́ за та́йные и я́вные ми́лости Твои́;С ла́ва Тебе́ за ка́ждый вздох груди мое́й.С ла́ва Тебе́ за ка́ждый шаг жи́зни, за ка́ждое мгнове́ние ра́дости.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 2 Г о́споди, как хорошо́ гости́ть у Тебя́: благоуха́ющий ве́тер, го́ры, просте́ртые в не́бо, во́ды, как беспреде́льные зеркала́, отража́ющие зо́лото лу́чей и ле́гкость облако́в. Вся приро́да таи́нственно ше́пчется, вся полна́ ла́ски, и пти́цы и зве́ри но́сят печа́ть Твое́й любви́. Благослове́нна мать земля́ с ее скоротеку́щей красото́й, пробужда́ющей тоску́ по ве́чной отчи́зне, где в нетле́нной красоте́ звучи́т: Аллилу́иа!
Икос 2 Т ы ввел меня́ в э́ту жизнь, как в чару́ющий рай. Мы уви́дели не́бо, как глубо́кую си́нюю ча́шу, в лазу́ри кото́рой звеня́т пти́цы, мы услы́шали умиротворя́ющий шум ле́са и сладкозву́чную му́зыку вод, мы е́ли благоуха́нные и сла́дкие плоды́ и души́стый мед. Хорошо́ у Тебя́ на земле́, ра́достно у Тебя́ в гостя́х.С ла́ва Тебе́ за пра́здник жи́зни;С ла́ва Тебе́ за благоуха́ние ла́ндышей и роз.С ла́ва Тебе́ за сла́достное разнообра́зие я́год и плодо́в;С ла́ва Тебе́ за алма́зное сия́ние у́тренней росы́.С ла́ва Тебе́ за улы́бку све́тлого пробужде́ния;С ла́ва Тебе́ за земну́ю жи́знь, предве́стницу небе́сной.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 3 С и́лою Ду́ха Свято́го обоня́ет ка́ждый цвето́к, ти́хое ве́яние арома́та, не́жность окра́ски, красота́ Вели́кого в ма́лом. Хвала́ и честь животворя́щему Бо́гу, простира́ющему луга́, как цвету́щий кове́р, венча́ющему поля́ зо́лотом коло́сьев и лазу́рью василько́в, а ду́ши – ра́достью созерца́ния. Весели́тесь и по́йте ему́: Аллилу́иа!
Икос 3 К ак Ты прекра́сен в торжестве́ весны́, когда́ воскреса́ет вся тварь и на ты́сячи ладо́в ра́достно взыва́ет к Тебе́: Ты исто́чник жи́зни, Ты победи́тель сме́рти. При све́те ме́сяца и пе́сне соловья́ стоя́т доли́ны и леса́ в свои́х белосне́жных подвене́чных убо́рах. Вся земля́ – неве́ста Твоя́, она́ ждет нетле́нного Жениха́. Е́сли Ты траву́ так одева́ешь, то как же нас преобрази́шь в бу́дущий век воскресе́ния, как просветя́тся на́ши тела́, как засия́ют на́ши ду́ши!С ла́ва Тебе́, изве́дшему из темноты́ земли́ разнообра́зные кра́ски, вкус и арома́т;С ла́ва Тебе́ за раду́шие и ла́ску всей приро́ды.С ла́ва Тебе́ за то, что Ты окружи́л нас ты́сячами Твои́х созда́ний;С ла́ва Тебе́ за глубину́ Твоего́ ра́зума, отпечатле́нного во всем ми́ре.С ла́ва Тебе́, благогове́йно целу́ю следы́ Твое́й незри́мой стопы́;С ла́ва Тебе́, заже́гшему впереди́ яркий свет ве́чной жи́зни.С ла́ва Тебе́ за наде́жду бессме́ртной идеа́льной нетле́нной красоты́.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 4 К ак Ты услажда́ешь ду́мающих о Тебе́, как животво́рно живо́е Сло́во Твое́, мя́гче еле́я и сла́достнее сот бесе́да с Тобо́й. Окрыля́ет и живи́т моли́тва к Тебе́; каки́м тре́петом тогда́ наполня́ется се́рдце и как велича́ва и разу́мна стано́вится тогда́ приро́да и вся жизнь! Где нет Тебя́ – там пустота́. Где Ты – там бога́тство души́, там живы́м пото́ком излива́ется песнь: Аллилу́иа!
Икос 4 К огда́ на зе́млю схо́дит зака́т, когда́ воцаря́ется поко́й ночно́го сна и тишина́ угаса́ющего дня, я ви́жу Твой черто́г под о́бразом сия́ющих пала́т и о́блачных се́ней зари́. Ого́нь и пурпу́р, зо́лото и лазу́рь проро́чески говоря́т о неизрече́нной красоте́ Твои́х селе́ний, торже́ственно зову́т: пойде́м к Отцу́!С ла́ва Тебе́ в ти́хий час ве́чера;С ла́ва Тебе́, изли́вшему ми́ру вели́кий поко́й.С ла́ва Тебе́ за проща́льный луч заходя́щего со́лнца;С ла́ва Тебе́ за отды́х благода́тного сна.С ла́ва Тебе́ за Твою́ бла́гость во мра́ке, когда́ дале́к весь мир;С ла́ва Тебе́ за умиле́нные моли́твы растро́ганной души́.С ла́ва Тебе́ за обе́щанное пробужде́ние к ра́дости ве́чного невече́рнего дня.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 5 Н е страшны́ бу́ри жите́йские тому́, у кого́ в се́рдце сия́ет свети́льник Твоего́ огня́. Круго́м непого́да и тьма, у́жас и завыва́ние ве́тра. А в душе́ у него́ тишина́, и свет: там Христо́с! И се́рдце пое́т: Аллилу́иа!
Икос 5 Я ви́жу не́бо Твое́, сия́ющее зве́здами. О, как Ты бога́т, ско́лько у Тебя́ све́та! Луча́ми дале́ких свети́л смо́трит на меня́ ве́чность, я так мал и ничто́жен, но со мно́ю Госпо́дь, Его́ лю́бящая десни́ца храни́т меня́.С ла́ва Тебе́ за непреста́нные забо́ты обо мне;С ла́ва Тебе́ за промысли́тельные встре́чи с людьми́.С ла́ва Тебе́ за любо́вь родны́х, за пре́данность друзе́й;С ла́ва Тебе́ за кро́тость живо́тных, слу́жащих мне.С ла́ва Тебе́ за све́тлые мину́ты мое́й жи́зни;С ла́ва Тебе́ за я́сные ра́дости се́рдца.С ла́ва Тебе́ за сча́стье жить, дви́гаться и созерца́ть.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 6 К ак Ты вели́к и бли́зок в мо́щном движе́нии грозы́, как видна́ Твоя́ могу́чая рука́ в изги́бах ослепи́тельных мо́лний, ди́вно вели́чие Твое́. Глас Госпо́день над поля́ми и в шу́ме лесо́в, глас Госпо́день в рождестве́ гро́мов и дожде́й, глас Госпо́день над во́дами мно́гими. Хвала́ Тебе́ в гро́хоте огнеды́шащих гор. Ты сотряса́ешь зе́млю, как оде́жду. Ты вздыма́ешь до не́ба во́лны морски́е. Хвала́ смиря́ющему челове́ческую горды́ню, исторга́ющему покая́нный во́пль: Аллилу́иа!
Икос 6 К ак мо́лния, когда́ осве́тит черто́ги пи́ра, то по́сле нее́ жа́лкими ка́жутся огни́ свети́льников. Так Ты внеза́пно блиста́л в душе́ мое́й во вре́мя са́мых си́льных ра́достей жи́зни. И по́сле молниено́сного све́та Твоего́ каки́ми бесцве́тными, те́мными, при́зрачными каза́лись они́. Душа́ гнала́сь за Тобо́ю.С ла́ва Тебе́, край и преде́л высоча́йшей челове́ческой мечты́;С ла́ва Тебе́ за на́шу неутоли́мую жа́жду Богообще́ния.С ла́ва Тебе́, вдохну́вшему в нас неудовлетворе́нность земны́м;С ла́ва Тебе́, обле́кшему нас тонча́йшими луча́ми Твои́ми.С ла́ва Тебе́, сокруши́вшему власть ду́хов тьмы, обре́кшему на уничтоже́ние вся́кое зло;С ла́ва Тебе́ за открове́ния Твои́, за сча́стье чу́вствовать Тебя́ и жи́ть с Тобо́ю.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 7 В ди́вном сочета́нии зву́ков слы́шится зов Твой. Ты открыва́ешь нам преддве́рия гряду́щего ра́я и мелоди́чность пе́ния в гармони́чных тона́х, в высоте́ музыка́льных кра́сок, в бле́ске худо́жественного тво́рчества. Все и́стинно прекра́сное могу́чим призы́вом уно́сит ду́шу к Тебе́, заставля́ет восто́рженно петь: Аллилу́иа!
Икос 7 Н аи́тием Свято́го Ду́ха Ты озаря́ешь мысль худо́жников, поэ́тов, ге́ниев нау́ки. Си́лой Сверхсозна́ния они́ проро́чески постига́ют зако́ны Твои́, раскрыва́я нам бе́здну тво́рческой прему́дрости Твое́й. Их дела́ нево́льно говоря́т о Тебе́: о, как Ты вели́к в Свои́х созда́ниях, о, как Ты вели́к в челове́ке.С ла́ва Тебе́, яви́вшему непостижи́мую си́лу в зако́нах вселе́нной;С ла́ва Тебе́, вся приро́да полна́ зако́нов Твоего́ бытия́.С ла́ва Тебе́ за все откры́тое нам по бла́гости Твое́й;С ла́ва Тебе́ за то, что Ты сокры́л по му́дрости Твое́й.С ла́ва Тебе́ за гениа́льность челове́ческого ума́;С ла́ва Тебе́ за животворя́щую си́лу труда́.С ла́ва Тебе́ за о́гненные языки́ вдохнове́ния.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 8 К ак бли́зок Ты во дни боле́зни, Ты Сам посеща́ешь больны́х, Ты Сам склоня́ешься у страда́льческого ложа, и се́рдце бесе́дует с Тобо́й. Ты ми́ром озаря́ешь ду́шу во вре́мя тя́жких скорбе́й и страда́ний, Ты посыла́ешь неожи́данную по́мощь. Ты утеша́ешь, Ты любо́вь испыту́ющая и спаса́ющая, Тебе́ пое́м песнь: Аллилу́иа!
Икос 8 К огда́ я в де́тстве пе́рвый раз созна́тельно призва́л Тебя́, Ты испо́лнил мою́ моли́тву, и ду́шу осени́л благогове́йный поко́й. Тогда́ я по́нял, что Ты – благ и блаже́нны прибега́ющие к Тебе́. Я стал призыва́ть Тебя́ сно́ва и сно́ва, и ны́не зову:С ла́ва Тебе́, исполня́ющему во благи́х жела́ния мои́;С ла́ва Тебе́, бо́дрствующему на́до мной день и ночь.С ла́ва Тебе́, врачу́ющему ско́рби и утра́ты цели́тельным тече́нием вре́мени;С ла́ва Тебе́, с Тобо́ю нет безнаде́жных поте́рь, Ты да́руешь всем ве́чную жизнь.С ла́ва Тебе́, Ты одари́л бессме́ртием все до́брое и высо́кое. Ты обеща́л жела́емую встре́чу с уме́ршими.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 9 О тчего́ вся приро́да таи́нственно улыба́ется во дни пра́здников? Отчего́ тогда́ в се́рдце разлива́ется ди́вная ле́гкость, ни с чем земны́м не сравни́мая, и са́мый во́здух алтаря́ и хра́ма стано́вится светоно́сным? Это ве́яние благода́ти Твое́й, э́то о́тблеск Фаво́рского све́та; тогда́ и не́бо и земля́ хвале́бно пою́т: Аллилу́иа!
Икос 9 К огда́ Ты вдохновля́л меня́ служи́ть бли́жним, а ду́шу озаря́л смире́нием, то оди́н из бесчи́сленных луче́й Твои́х па́дал на мое́ се́рдце, и оно́ станови́лось светоно́сным, как желе́зо в огне́. Я ви́дел Твой таи́нственный, неулови́мый Лик.С ла́ва Тебе́, преобрази́вшему на́шу жизнь дела́ми добра́;С ла́ва Тебе́, запечатле́вшему неска́занную сла́дость в ка́ждой за́поведи Твое́й.С ла́ва Тебе́, я́вно пребыва́ющему там, где благоуха́ет милосе́рдие;С ла́ва Тебе́, посыла́ющему нам неуда́чи и ско́рби, да́бы мы бы́ли чу́ткими к страда́ниям други́х.С ла́ва Тебе́, положи́вшему вели́кую награ́ду в самоце́нности добра́;С ла́ва Тебе́, прие́млющему высо́кий поры́в.С ла́ва Тебе́, возвы́сившему любо́вь превы́ше всего́ земно́го и небе́сного.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 10 Р азби́тое в прах нельзя́ восстанови́ть, но Ты восстана́вливаешь тех, у кого́ истле́ла со́весть. Ты возвраща́ешь пре́жнюю красоту́ ду́шам, безнаде́жно потеря́вшим ее́. С Тобо́й нет непоправи́мого. Ты весь любо́вь. Ты – Творе́ц и Восстанови́тель. Тебя́ хва́лим пе́снью: Аллилу́иа!
Икос 10 Б о́же мой, ве́дый отпаде́ние го́рдого а́нгела денни́цы, спаси́ меня́ си́лою благода́ти, не дай мне отпа́сть от Тебя́, не дай усомни́ться в Тебе́. Обостри́ слух мой, да́бы во все мину́ты жи́зни я слы́шал Твой таи́нственный го́лос и взыва́л к Тебе́, вездесу́щему:С ла́ва Тебе́ за промысли́тельное стече́ние обстоя́тельств;С ла́ва Тебе́ за благода́тные предчу́вствия.С ла́ва Тебе́ за открове́ния во сне и наяву́.С ла́ва Тебе́, разруша́ющему на́ши бесполе́зные за́мыслы;С ла́ва Тебе́, страда́ниями отрезвля́ющему нас от уга́ра страсте́й.С ла́ва Тебе́, спаси́тельно смиря́ющему горды́ню се́рдца.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 11 Ч е́рез ледяну́ю цепь веко́в я чу́вствую тепло́ Твоего́ Боже́ственного дыха́ния, слы́шу струя́щуюся кровь. Ты уже́ бли́зок, часть вре́мени рассе́ялась. Я ви́жу Твой Крест – он ра́ди меня́. Мой дух в пра́хе пред Кресто́м: здесь торжество́ любви́ и спасе́ния, здесь не умолка́ет во ве́ки хвала́: Аллилу́иа!
Икос 11 Б лаже́н, кто вкуси́т ве́черю во Ца́рствии Твое́м, но Ты уже́ на земле́ приобщи́л меня́ э́того блаже́нства. Ско́лько раз Ты простира́л мне Боже́ственной десни́цей Те́ло и Кровь Твои́, и я, многогре́шный, принима́л эту святы́ню и чу́вствовал Твою́ любо́вь, несказа́нную, сверхъесте́ственную.С ла́ва Тебе́ за непостижи́мую живи́тельную си́лу благода́ти;С ла́ва Тебе́, воздви́гшему Це́рковь Твою́ как ти́хое приста́нище изму́ченному ми́ру.С ла́ва Тебе́, возрожда́ющему нас животворя́щими во́дами креще́ния;С ла́ва Тебе́, Ты возвраща́ешь ка́ющимся чистоту́ непоро́чных ли́лий.С ла́ва Тебе́, неиссяка́емая бе́здна проще́ния;С ла́ва Тебе́ за ча́шу жи́зни, за хлеб ве́чной ра́дости.С лава Тебе, возведшему нас на не́бо.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 12 Я ви́дел мно́го раз отраже́ние сла́вы Твое́й на ли́цах у́мерших. Како́й неземно́й красото́й и ра́достью свети́лись они́, как возду́шны, нематериа́льны бы́ли их черты́, э́то бы́ло торжество́ дости́гнутого сча́стья, поко́я; молча́нием они́ зва́ли к Тебе́. В час кончи́ны мое́й просвети́ и мою́ ду́шу, зову́щую: Аллилу́иа!
Икос 12 Ч то моя́ хвала́ пред Тобо́й! Я не слыха́л пе́ния Херуви́мов, э́то уде́л высо́ких душ, но я зна́ю, как хва́лит Тебя́ приро́да. Я созерца́л зимо́й, как в лу́нном безмо́лвье вся земля́ тихо моли́лась Тебе́, облече́нная в бе́лую ри́зу, сия́я алма́зами сне́га. Я ви́дел, как ра́довалось о Тебе́ восходя́щее со́лнце и хо́ры птиц греме́ли сла́ву. Я слы́шал, как таи́нственно о Тебе́ шуми́т лес, пою́т ве́тры, журча́т во́ды, как пропове́дуют о Тебе́ хо́ры свети́л свои́м стро́йным движе́нием в бесконе́чном простра́нстве. Что моя́ хвала́! Приро́да послу́шна, а я – нет, пока́ живу́, я ви́жу любо́вь Твою́, хочу благодари́ть, моли́ться и взыва́ть:С ла́ва Тебе́, показа́вшему нам свет;С ла́ва Тебе́, возлюби́вшему нас любо́вью глубо́кой, неизмери́мой, боже́ственной.С ла́ва Тебе́, осеня́ющему нас све́том, со́нмами а́нгелов и святы́х;С ла́ва Тебе́, Всесвя́тый О́тче, запове́давший нам Твое́ Ца́рство.С ла́ва Тебе́, Искупи́телю Сы́не, откры́вший нам путь к спасе́нию;С ла́ва Тебе́, Ду́ше Свя́тый, животворя́щее со́лнце бу́дущего ве́ка.С ла́ва Тебе́ за все, о Тро́ице Боже́ственная, Всеблага́я.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 13 О Всеблага́я и Животворя́щая Тро́ице, прими́ благодаре́ние за вся ми́лости Твоя́ и яви́ нас досто́йными Твои́х благодея́ний, да́бы, умно́жив вве́ренные нам тала́нты, мы вошли́ в ве́чную ра́дость Го́спода своего́ с побе́дной хвало́й: А ллилу́ия! Аллилу́ия! Аллилу́иа!
[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.]
[Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]
Икос 1 С ла́бым беспо́мощным ребе́нком роди́лся я в мир, но Твой А́нгел просте́р све́тлые кры́лья, охраня́я мою́ колыбе́ль. С тех пор любо́вь Твоя́ сия́ет на всех путя́х мои́х, чу́дно руководя́ меня́ к све́ту ве́чности. Сла́вно ще́дрые дары́ Твоего́ Про́мысла я́влены с пе́рвого дня и доны́не. Благодарю́ и взыва́ю со все́ми, позна́вшими Тя:С ла́ва Тебе́, призва́вшему меня́ к жи́зни;С ла́ва Тебе́, яви́вшему мне красоту́ вселе́нной.С ла́ва Тебе́, раскры́вшему пре́до мно́ю не́бо и зе́млю как ве́чную кни́гу му́дрости; Сла́ва Твое́й ве́чности среди́ ми́ра вре́менного.С ла́ва Тебе́ за та́йные и я́вные ми́лости Твои́;С ла́ва Тебе́ за ка́ждый вздох груди мое́й.С ла́ва Тебе́ за ка́ждый шаг жи́зни, за ка́ждое мгнове́ние ра́дости.С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 1 Н етле́нный Царю́ веко́в, содержа́щий в десни́це Свое́й все пути́ жи́зни челове́ческой си́лою спаси́тельного Про́мысла Твоего́, благодари́м Тя за все ве́домые и сокрове́нные благодея́ния Твоя́, за земну́ю жизнь и за небе́сные ра́дости Ца́рства Твоего́ бу́дущего. Простира́й нам и впредь Твои́ ми́лости, пою́щим:С ла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.
Кондак 1 Н етлінний Царю вічності, що спасительною силою Промислу Твого тримаєш у правиці Своїй всі путі життя людського, дякуємо Тобі за всі явні і таємні благодіяння Твої, за земне життя і за Небесні радощі Царства Твого майбутнього. Подавай і надалі Твої милості всім, хто співає Тобі:
Слава Тобі, Боже, повіки!
Ікос 1 С лабким і немічним дитям народився я у світ, але ангел Твій розпростер свої світлі крила, охороняючи колиску мою. З тих пір любов Твоя сяє на всіх путях моїх, дивно направляючи мене до вічного Світла. Всещедрі дари Твого провидіння явлені з першого дня і донині. Тому дякую і взиваю з усіма, що пізнали Тебе:
С лава Тобі, що покликав мене до життя.
С лава Тобі, що показав мені красу вселенної.
С лава Тобі, що розкриваєш переді мною Небо і землю як вічну книгу мудрості.
С лава Твоїй вічності посеред світу тимчасового.
С лава Тобі за таємні і явні милості Твої.
С лава Тобі за кожне зітхання смутку мого.
С лава Тобі за кожен крок життя, за кожну мить радості.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 2 Г осподи, як добре перебувати у Тебе: благоприємний вітер, гори, що здіймаються до Небес, води, немов безмежні дзеркала, що відображають золоте проміння і легкість хмар. Уся природа таємно шепочеться, вся вона повна ласки; і птахи і звірі носять печать любові Твоєї. Благословенна мати-земля з її швидкоплинною красою, що викликає тугу за вічною батьківщиною, де в нетлінній красі лунає: алилуя.
Ікос 2 Т и привів мене до життя цього, як у рай чарівний. Ми побачили Небо, немов глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птахи; ми почули умиротворений шум лісу і милозвучну музику вод; ми споживали солодкі плоди і мед запашний. Тому добре у Тебе на землі і радісно у Тебе на Небесах:
С лава Тобі за свято життя.
С лава Тобі за пахощі конвалій і троянд.
С лава Тобі за приємне розмаїття ягід і плодів.
С лава Тобі за діамантове сяйво ранкової роси.
С лава Тобі за усмішку світлого пробудження.
С лава Тобі за земне життя, яке готує до життя Небесного.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 3 С илою Духа Святого сповнена пахощів кожна квітка, тихе віяння духмяності, ніжність барв, краса великого в малому, хвала і слава Животворчому Богу, який розстеляє поля, немов розцвічений килим; Богу, який увінчує лани золотим колоссям і блакиттю волошок, а душі — радісним спогляданням. Тому веселіться і співайте Йому: алилуя.
Ікос 3 Я кий Ти прекрасний у буянні весни, коли все творіння воскресає і тисячами голосів радісно взиває до Тебе: Ти джерело життя, Ти переможець смерті. При світлі місяця і співі солов’їв стоять долини і ліси у своєму білосніжному весільному вбранні. Вся земля — наречена Твоя, вона очікує свого нетлінного Жениха. Якщо Ти траву так зодягаєш, то як же нас воскресиш у майбутньому віці, як просвітяться наші тіла, як засяють наші душі!
С лава Тобі, що вивів із землі всілякі барви, смаки і пахощі.
С лава Тобі за щедрість і ласку всієї природи.
С лава Тобі за те, що Ти оточив нас тисячами Твоїх створінь.
С лава Тобі за незбагненний Твій розум, що, як у дзеркалі, відображається у всьому світі.
С лава Тобі, я благоговійно цілую сліди Твоєї невидимої стопи.
С лава Тобі, що запалив яскраве світло вічного життя.
С лава Тобі за надію безсмертної і нетлінної краси.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 4 Я к Ти утішаєш тих, хто споглядає Тебе, яке життєдайне святе Слово Твоє, м’якіша за єлей і солодша за мед розмова з Тобою. Окрилює і живить молитва до Тебе; яким трепетом наповнюється серце і яка велична і розумна стає тоді природа і все життя! Де немає Тебе — там темрява і порожнеча. Де Ти — там мир і радість душі, там животворчим потоком лине пісня: алилуя.
Ікос 4 К оли на землі настають сутінки, коли царює спокій нічного сну і тиша згасаючого дня, я бачу Твій чертог під образом сяючих мерехтливих зірок. Вогонь і пурпур, золото і блакить сповіщають про незбагненну красу Твоїх осель, урочисто закликають: ідемо до Отця.
С лава Тобі за тишу вечірню.
С лава Тобі, що вселяєш у світ спокій великий.
С лава Тобі за прощальний промінь сонця, що заходить.
С лава Тобі за відпочинок у благодатному сні.
С лава Тобі за Твою благість у темряві, коли далекий весь світ.
С лава Тобі за розчулені молитви душі зворушеної.
С лава Тобі за обіцяне пробудження до радості вічного невечірнього дня.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 5 Н е страшні бурі житейські тому, у кого в серці сяє світильник вогню Твого. Довкола негода й пітьма, жах і завивання вітру, а в душі у нього тиша і світло, там Христос. І серце співає: алилуя.
Ікос 5 Я бачу Небо Твоє, що сяє зірками. О, який Ти багатий, скільки світла у Тебе! Промінням далеких світил дивиться вічність на мене — я такий малий і нікчемий, але зі мною Господь, Його любляча правиця усюди оберігає мене.
С лава Тобі за безперестанні турботи про мене.
С лава Тобі за промислительні зустрічі з людьми.
С лава Тобі за любов до рідних і за відданість друзів.
С лава Тобі за лагідність тварин, що служать мені.
С лава Тобі за світлі хвилини життя мого.
С лава Тобі за ясні радощі серця мого.
С лава Тобі за щастя жити, рухатися і споглядати.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 6 Я кий Ти великий і близький у могутності бурі, як видно могутню руку Твою у згинах променистих блискавок, дивна велич Твоя. Голос Господній над полями і в шумі лісів, голос Господній у відлуннях громів і дощів, голос Господній над всіма водами. Хвала Тобі в гуркоті вогнедишних гір. Ти стрясаєш землю, як одяг, Ти здіймаєш до неба хвилі морські. Хвала Тобі, що смиряєш гординю людську і викликаєш голос покаяння: алилуя.
Ікос 6 К оли блискавка освітить чертоги бенкету, то після неї жалюгідними здаються вогні світильників — ось так Ти несподівано освітлював душу мою в час найбільших радощів життя. І після блискавичного світла Твого якими безбарвними, темними, примарними здавалися вони. Душа прагнула до Тебе.
С лава Тобі, краю і меже найвищої людської мрії.
С лава Тобі за наше невтамоване прагнення до Богоспілкування.
С лава Тобі, що вдихнув у нас невдоволеність земним.
С лава Тобі, що зодягнув нас найтоншим промінням Твоїм.
С лава Тобі, що знищив владу духів темряви, що засудив на знищення всяке зло.
С лава Тобі за одкровення Твої, за щастя відчувати Тебе і жити з Тобою.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 7 У дивній гармонії звуків чується заклик Твій. Ти відкриваєш нам передчуття грядущого раю і мелодійність співу у гармонійному ладі, у висоті музичних барв, у блиску мистецької творчості. Все істинно прекрасне могутнім закликом підносить душу до Тебе, примушує захоплено взивати: алилуя.
Ікос 7 Б лагодаттю Святого Духа Ти осяюєш думки художників, поетів, геніїв науки. Силою Вишнього розуму вони пророче осягають закони Твої і розкривають нам безодню творчої премудрості Твоєї. Діла їхні мимовільно говорять про Тебе: о, який Ти великий у творіннях Своїх, о, який Ти великий у людині:
С лава Тобі, що явив незбагненну силу в законах всесвіту.
С лава Тобі, бо вся природа сповнена законів Твого буття.
С лава Тобі за все відкрите нам по благодаті Твоїй.
С лава Тобі за те, що Ти приховав з мудрості Твоєї.
С лава Тобі за геніальність людського розуму.
С лава Тобі за животворчу силу праці.
С лава Тобі за вогненні язики натхнення.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 8 Я к близько Ти у дні хвороби, Ти Сам відвідуєш хворих, Ти Сам схиляєшся над ліжком страждальця, і серце хворого розмовляє з Тобою. Ти миром осяюєш душу під час тяжких недуг і страждань, Ти посилаєш несподівану допомогу. Ти втішаєш. Ти любов, що випробовує і спасає, тому співаємо Тобі пісню: алилуя.
Ікос 8 К оли в дитинстві я вперше свідомо покликав Тебе, Ти почув молитву мою, і душу осяяв благоговійний спокій. Тоді я зрозумів, що Ти — благий, і блаженні ті, що вдаються до Тебе. Я став взивати до Тебе знову і знову, і нині взиваю:
С лава Тобі, що сповняєш для блага бажання мої.
С лава Тобі, що піклуєшся про мене вдень і вночі.
С лава Тобі, що лікуєш скорботи і втрати цілющим плином часу.
С лава Тобі, бо з Тобою немає втрат безнадійних, Ти даруєш усім вічне життя.
С лава Тобі, бо Ти обдарував безсмертям усе добре й високе, Ти обіцяєш нам бажану зустріч з померлими.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 9 Ч ому природа усміхається в святкові дні? Чому тоді в серці розливається дивна легкість, ні з чим земним не зрівнянна, і саме повітря вівтаря і храму стає світлоносним? Це віяння благодаті Твоєї, це відблиск Фаворського світла; тоді і Небо і земля хвалебно співають: алилуя.
Ікос 9 К оли Ти надихав мене служити ближнім, а душу осяював смиренням, то один з незліченних променів Твоїх падав на серце моє, і воно ставало світлоносним, як залізо у вогні. Я бачив Твоє таємниче незбагненне Лице.
С лава Тобі, що преобразив життя наше ділами благими.
С лава Тобі, що зображаєш невимовну насолоду в кожній заповіді Твоїй.
С лава Тобі, що ти явно перебуваєш там, де духмянить милосердя.
С лава Тобі, що посилаєш нам невдачі і скорботи, щоб ми були чутливими до страждань інших.
С лава Тобі, що заклав нагороду велику в самоцінності добра.
С лава Тобі, що приймаєш високий порив.
С лава Тобі, що підвищуєш любов над земним і Небесним.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 10 Р озбите в порох відновити не можна, але Ти відновлюєш тих, у кого совість зітліла, Ти повертаєш колишню красу душам, що безнадійно втратили її. З Тобою немає непоправного. Ти весь любов. Ти — Творець і Спаситель, Тебе величаємо піснею: алилуя.
Ікос 10 Б оже мій, Ти передбачив відпадіння гордого ангела Денниці, спаси мене силою благодаті, не дай мені відпасти від Тебе, не дай засумніватися в Тобі. Онови слух мій, щоб у всі хвилини життя свого я чув Твій голос таємний і взивав до Тебе Всюдисущого:
С лава Тобі за промислительний збіг обставин.
С лава Тобі за передчуття благодатні.
С лава Тобі за вказівки таємного голосу.
С лава Тобі за одкровення уві сні й наяву.
С лава Тобі, що руйнуєш наші задуми даремні.
С лава Тобі, що стражданнями визволяєш від чаду пристрастей.
С лава Тобі, що спасенно смиряєш гординю серця.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 11 Ч ерез льодяний ланцюг віків я відчуваю тепло подиху Твого Божественного і дихання і чую пульсуючу кров. Ти вже близько, час розсіявся. Я бачу Хрест Твій — він заради мене. Мій дух у поросі перед Хрестом: тут торжество любові й спасіння, тут не замовкає повіки хвала: алилуя.
Ікос 11 Б лаженний, хто сподобиться вечері в Царстві Твоєму, але вже тут, на землі, Ти залучив мене до блаженства цього. Скільки разів подавав Ти мені Божественною правицею Тіло і Кров Твою, і я, многогрішний, приймав цю святиню і відчував Твою любов невимовну, надприродну.
С лава Тобі за незбагненну цілющу силу благодаті.
С лава Тобі, що заснував Церкву Твою, як тихе пристановище страждаючого світу.
С лава Тобі, що відродив нас животворчими водами хрещення.
С лава Тобі, бо Ти повертаєш тим, що каються, чистоту непорочних лілей.
С лава Тобі, невичерпна безодне прощення.
С лава Тобі за чашу життя, за хліб радості вічної.
С лава Тобі, що приводиш нас на Небо.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 12
Я багато разів бачив віддзеркалення слави Твоєї на обличчях померлих. Якою неземною красою і радістю світилися вони, які повітряні і духовні були їхні риси, це було торжество досягнутого щастя, спокою; мовчанням вони взивали до Тебе. В годину кончини моєї просвіти і мою душу, що викликує: алилуя.
Ікос 12 Щ о моя хвала перед Тобою! Я не чув співу херувимів, бо це можливо святим, але я знаю, як славить природа Тебе. Я взимку споглядав, як земля в місячній тиші, немов одягнута в білу ризу і виблискуючи діамантами снігу, молилася Тобі. Я бачив, як сонце, що сходило, втішалося Тобою, і хори птахів оспівували славу Твою. Я чув, як ліс шумить таємно про Тебе, вітри співають, дзюрчать води, як проповідують про Тебе хори світил Небесних своїм чітким рухом у нескінченному просторі. Що моя хвала! Природа слухняна, а я — ні; поки живу, я бачу любов Твою, хочу дякувати, молитися і взивати:
С лава Тобі, що показав нам світло.
С лава Тобі, що полюбив нас любов’ю глибокою, безкінечною, Божественною.
С лава Тобі, що осяюєш нас світлом, сонмами ангелів і святих.
С лава Тобі, Всесвятий Отче, що заповів нам Царство Твоє.
С лава Тобі, Викупителю Сину, що відкрив нам путь до спасіння.
С лава Тобі, Душе Святий, Животворче Сонце майбутнього віку.
С лава Тобі за все, о Тройце Божественна, Всеблага.
Слава Тобі, Боже, повіки!
Кондак 13 О Всеблага і Животворча Тройце, прийми подяку за всі милості Твої і яви нас достойними Твоїх благодіянь, щоб, примноживши дані нам таланти, ми увійшли до вічної радості Господа свого з переможною хвалою: алилуя!
Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.
