Акафіст Слава Богу за все

Кондак 1

Нетле́нный Царю́ веко́в, содержа́щий в десни́це Свое́й все пути́ жи́зни челове́ческой си́лою спаси́тельного Про́мысла Твоего́, благодари́м Тя за все ве́домые и сокрове́нные благодея́ния Твоя́, за земну́ю жизнь и за небе́сные ра́дости Ца́рства Твоего́ бу́дущего. Простира́й нам и впредь Твои́ ми́лости, пою́щим:
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Икос 1

Сла́бым беспо́мощным ребе́нком роди́лся я в мир, но Твой А́нгел просте́р све́тлые кры́лья, охраня́я мою́ колыбе́ль. С тех пор любо́вь Твоя́ сия́ет на всех путя́х мои́х, чу́дно руководя́ меня́ к све́ту ве́чности. Сла́вно ще́дрые дары́ Твоего́ Про́мысла я́влены с пе́рвого дня и доны́не. Благодарю́ и взыва́ю со все́ми, позна́вшими Тя:
Сла́ва Тебе́, призва́вшему меня́ к жи́зни;
Сла́ва Тебе́, яви́вшему мне красоту́ вселе́нной.
Сла́ва Тебе́, раскры́вшему пре́до мно́ю не́бо и зе́млю как ве́чную кни́гу му́дрости; Сла́ва Твое́й ве́чности среди́ ми́ра вре́менного.
Сла́ва Тебе́ за та́йные и я́вные ми́лости Твои́;
Сла́ва Тебе́ за ка́ждый вздох груди мое́й.
Сла́ва Тебе́ за ка́ждый шаг жи́зни, за ка́ждое мгнове́ние ра́дости.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 2

Го́споди, как хорошо́ гости́ть у Тебя́: благоуха́ющий ве́тер, го́ры, просте́ртые в не́бо, во́ды, как беспреде́льные зеркала́, отража́ющие зо́лото лу́чей и ле́гкость облако́в. Вся приро́да таи́нственно ше́пчется, вся полна́ ла́ски, и пти́цы и зве́ри но́сят печа́ть Твое́й любви́. Благослове́нна мать земля́ с ее скоротеку́щей красото́й, пробужда́ющей тоску́ по ве́чной отчи́зне, где в нетле́нной красоте́ звучи́т: Аллилу́иа!

Икос 2

Ты ввел меня́ в э́ту жизнь, как в чару́ющий рай. Мы уви́дели не́бо, как глубо́кую си́нюю ча́шу, в лазу́ри кото́рой звеня́т пти́цы, мы услы́шали умиротворя́ющий шум ле́са и сладкозву́чную му́зыку вод, мы е́ли благоуха́нные и сла́дкие плоды́ и души́стый мед. Хорошо́ у Тебя́ на земле́, ра́достно у Тебя́ в гостя́х.
Сла́ва Тебе́ за пра́здник жи́зни;
Сла́ва Тебе́ за благоуха́ние ла́ндышей и роз.
Сла́ва Тебе́ за сла́достное разнообра́зие я́год и плодо́в;
Сла́ва Тебе́ за алма́зное сия́ние у́тренней росы́.
Сла́ва Тебе́ за улы́бку све́тлого пробужде́ния;
Сла́ва Тебе́ за земну́ю жи́знь, предве́стницу небе́сной.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 3

Си́лою Ду́ха Свято́го обоня́ет ка́ждый цвето́к, ти́хое ве́яние арома́та, не́жность окра́ски, красота́ Вели́кого в ма́лом. Хвала́ и честь животворя́щему Бо́гу, простира́ющему луга́, как цвету́щий кове́р, венча́ющему поля́ зо́лотом коло́сьев и лазу́рью василько́в, а ду́ши – ра́достью созерца́ния. Весели́тесь и по́йте ему́: Аллилу́иа!

Икос 3

Как Ты прекра́сен в торжестве́ весны́, когда́ воскреса́ет вся тварь и на ты́сячи ладо́в ра́достно взыва́ет к Тебе́: Ты исто́чник жи́зни, Ты победи́тель сме́рти. При све́те ме́сяца и пе́сне соловья́ стоя́т доли́ны и леса́ в свои́х белосне́жных подвене́чных убо́рах. Вся земля́ – неве́ста Твоя́, она́ ждет нетле́нного Жениха́. Е́сли Ты траву́ так одева́ешь, то как же нас преобрази́шь в бу́дущий век воскресе́ния, как просветя́тся на́ши тела́, как засия́ют на́ши ду́ши!
Сла́ва Тебе́, изве́дшему из темноты́ земли́ разнообра́зные кра́ски, вкус и арома́т;
Сла́ва Тебе́ за раду́шие и ла́ску всей приро́ды.
Сла́ва Тебе́ за то, что Ты окружи́л нас ты́сячами Твои́х созда́ний;
Сла́ва Тебе́ за глубину́ Твоего́ ра́зума, отпечатле́нного во всем ми́ре.
Сла́ва Тебе́, благогове́йно целу́ю следы́ Твое́й незри́мой стопы́;
Сла́ва Тебе́, заже́гшему впереди́ яркий свет ве́чной жи́зни.
Сла́ва Тебе́ за наде́жду бессме́ртной идеа́льной нетле́нной красоты́.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 4

Как Ты услажда́ешь ду́мающих о Тебе́, как животво́рно живо́е Сло́во Твое́, мя́гче еле́я и сла́достнее сот бесе́да с Тобо́й. Окрыля́ет и живи́т моли́тва к Тебе́; каки́м тре́петом тогда́ наполня́ется се́рдце и как велича́ва и разу́мна стано́вится тогда́ приро́да и вся жизнь! Где нет Тебя́ – там пустота́. Где Ты – там бога́тство души́, там живы́м пото́ком излива́ется песнь: Аллилу́иа!

Икос 4

Когда́ на зе́млю схо́дит зака́т, когда́ воцаря́ется поко́й ночно́го сна и тишина́ угаса́ющего дня, я ви́жу Твой черто́г под о́бразом сия́ющих пала́т и о́блачных се́ней зари́. Ого́нь и пурпу́р, зо́лото и лазу́рь проро́чески говоря́т о неизрече́нной красоте́ Твои́х селе́ний, торже́ственно зову́т: пойде́м к Отцу́!
Сла́ва Тебе́ в ти́хий час ве́чера;
Сла́ва Тебе́, изли́вшему ми́ру вели́кий поко́й.
Сла́ва Тебе́ за проща́льный луч заходя́щего со́лнца;
Сла́ва Тебе́ за отды́х благода́тного сна.
Сла́ва Тебе́ за Твою́ бла́гость во мра́ке, когда́ дале́к весь мир;
Сла́ва Тебе́ за умиле́нные моли́твы растро́ганной души́.
Сла́ва Тебе́ за обе́щанное пробужде́ние к ра́дости ве́чного невече́рнего дня.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 5

Не страшны́ бу́ри жите́йские тому́, у кого́ в се́рдце сия́ет свети́льник Твоего́ огня́. Круго́м непого́да и тьма, у́жас и завыва́ние ве́тра. А в душе́ у него́ тишина́, и свет: там Христо́с! И се́рдце пое́т: Аллилу́иа!

Икос 5

Я ви́жу не́бо Твое́, сия́ющее зве́здами. О, как Ты бога́т, ско́лько у Тебя́ све́та! Луча́ми дале́ких свети́л смо́трит на меня́ ве́чность, я так мал и ничто́жен, но со мно́ю Госпо́дь, Его́ лю́бящая десни́ца храни́т меня́.
Сла́ва Тебе́ за непреста́нные забо́ты обо мне;
Сла́ва Тебе́ за промысли́тельные встре́чи с людьми́.
Сла́ва Тебе́ за любо́вь родны́х, за пре́данность друзе́й;
Сла́ва Тебе́ за кро́тость живо́тных, слу́жащих мне.
Сла́ва Тебе́ за све́тлые мину́ты мое́й жи́зни;
Сла́ва Тебе́ за я́сные ра́дости се́рдца.
Сла́ва Тебе́ за сча́стье жить, дви́гаться и созерца́ть.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 6

Как Ты вели́к и бли́зок в мо́щном движе́нии грозы́, как видна́ Твоя́ могу́чая рука́ в изги́бах ослепи́тельных мо́лний, ди́вно вели́чие Твое́. Глас Госпо́день над поля́ми и в шу́ме лесо́в, глас Госпо́день в рождестве́ гро́мов и дожде́й, глас Госпо́день над во́дами мно́гими. Хвала́ Тебе́ в гро́хоте огнеды́шащих гор. Ты сотряса́ешь зе́млю, как оде́жду. Ты вздыма́ешь до не́ба во́лны морски́е. Хвала́ смиря́ющему челове́ческую горды́ню, исторга́ющему покая́нный во́пль: Аллилу́иа!

Икос 6

Как мо́лния, когда́ осве́тит черто́ги пи́ра, то по́сле нее́ жа́лкими ка́жутся огни́ свети́льников. Так Ты внеза́пно блиста́л в душе́ мое́й во вре́мя са́мых си́льных ра́достей жи́зни. И по́сле молниено́сного све́та Твоего́ каки́ми бесцве́тными, те́мными, при́зрачными каза́лись они́. Душа́ гнала́сь за Тобо́ю.
Сла́ва Тебе́, край и преде́л высоча́йшей челове́ческой мечты́;
Сла́ва Тебе́ за на́шу неутоли́мую жа́жду Богообще́ния.
Сла́ва Тебе́, вдохну́вшему в нас неудовлетворе́нность земны́м;
Сла́ва Тебе́, обле́кшему нас тонча́йшими луча́ми Твои́ми.
Сла́ва Тебе́, сокруши́вшему власть ду́хов тьмы, обре́кшему на уничтоже́ние вся́кое зло;
Сла́ва Тебе́ за открове́ния Твои́, за сча́стье чу́вствовать Тебя́ и жи́ть с Тобо́ю.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 7

В ди́вном сочета́нии зву́ков слы́шится зов Твой. Ты открыва́ешь нам преддве́рия гряду́щего ра́я и мелоди́чность пе́ния в гармони́чных тона́х, в высоте́ музыка́льных кра́сок, в бле́ске худо́жественного тво́рчества. Все и́стинно прекра́сное могу́чим призы́вом уно́сит ду́шу к Тебе́, заставля́ет восто́рженно петь: Аллилу́иа!

Икос 7

Наи́тием Свято́го Ду́ха Ты озаря́ешь мысль худо́жников, поэ́тов, ге́ниев нау́ки. Си́лой Сверхсозна́ния они́ проро́чески постига́ют зако́ны Твои́, раскрыва́я нам бе́здну тво́рческой прему́дрости Твое́й. Их дела́ нево́льно говоря́т о Тебе́: о, как Ты вели́к в Свои́х созда́ниях, о, как Ты вели́к в челове́ке.
Сла́ва Тебе́, яви́вшему непостижи́мую си́лу в зако́нах вселе́нной;
Сла́ва Тебе́, вся приро́да полна́ зако́нов Твоего́ бытия́.
Сла́ва Тебе́ за все откры́тое нам по бла́гости Твое́й;
Сла́ва Тебе́ за то, что Ты сокры́л по му́дрости Твое́й.
Сла́ва Тебе́ за гениа́льность челове́ческого ума́;
Сла́ва Тебе́ за животворя́щую си́лу труда́.
Сла́ва Тебе́ за о́гненные языки́ вдохнове́ния.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 8

Как бли́зок Ты во дни боле́зни, Ты Сам посеща́ешь больны́х, Ты Сам склоня́ешься у страда́льческого ложа, и се́рдце бесе́дует с Тобо́й. Ты ми́ром озаря́ешь ду́шу во вре́мя тя́жких скорбе́й и страда́ний, Ты посыла́ешь неожи́данную по́мощь. Ты утеша́ешь, Ты любо́вь испыту́ющая и спаса́ющая, Тебе́ пое́м песнь: Аллилу́иа!

Икос 8

Когда́ я в де́тстве пе́рвый раз созна́тельно призва́л Тебя́, Ты испо́лнил мою́ моли́тву, и ду́шу осени́л благогове́йный поко́й. Тогда́ я по́нял, что Ты – благ и блаже́нны прибега́ющие к Тебе́. Я стал призыва́ть Тебя́ сно́ва и сно́ва, и ны́не зову:
Сла́ва Тебе́, исполня́ющему во благи́х жела́ния мои́;
Сла́ва Тебе́, бо́дрствующему на́до мной день и ночь.
Сла́ва Тебе́, врачу́ющему ско́рби и утра́ты цели́тельным тече́нием вре́мени;
Сла́ва Тебе́, с Тобо́ю нет безнаде́жных поте́рь, Ты да́руешь всем ве́чную жизнь.
Сла́ва Тебе́, Ты одари́л бессме́ртием все до́брое и высо́кое. Ты обеща́л жела́емую встре́чу с уме́ршими.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 9

Отчего́ вся приро́да таи́нственно улыба́ется во дни пра́здников? Отчего́ тогда́ в се́рдце разлива́ется ди́вная ле́гкость, ни с чем земны́м не сравни́мая, и са́мый во́здух алтаря́ и хра́ма стано́вится светоно́сным? Это ве́яние благода́ти Твое́й, э́то о́тблеск Фаво́рского све́та; тогда́ и не́бо и земля́ хвале́бно пою́т: Аллилу́иа!

Икос 9

Когда́ Ты вдохновля́л меня́ служи́ть бли́жним, а ду́шу озаря́л смире́нием, то оди́н из бесчи́сленных луче́й Твои́х па́дал на мое́ се́рдце, и оно́ станови́лось светоно́сным, как желе́зо в огне́. Я ви́дел Твой таи́нственный, неулови́мый Лик.
Сла́ва Тебе́, преобрази́вшему на́шу жизнь дела́ми добра́;
Сла́ва Тебе́, запечатле́вшему неска́занную сла́дость в ка́ждой за́поведи Твое́й.
Сла́ва Тебе́, я́вно пребыва́ющему там, где благоуха́ет милосе́рдие;
Сла́ва Тебе́, посыла́ющему нам неуда́чи и ско́рби, да́бы мы бы́ли чу́ткими к страда́ниям други́х.
Сла́ва Тебе́, положи́вшему вели́кую награ́ду в самоце́нности добра́;
Сла́ва Тебе́, прие́млющему высо́кий поры́в.
Сла́ва Тебе́, возвы́сившему любо́вь превы́ше всего́ земно́го и небе́сного.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 10

Разби́тое в прах нельзя́ восстанови́ть, но Ты восстана́вливаешь тех, у кого́ истле́ла со́весть. Ты возвраща́ешь пре́жнюю красоту́ ду́шам, безнаде́жно потеря́вшим ее́. С Тобо́й нет непоправи́мого. Ты весь любо́вь. Ты – Творе́ц и Восстанови́тель. Тебя́ хва́лим пе́снью: Аллилу́иа!

Икос 10

Бо́же мой, ве́дый отпаде́ние го́рдого а́нгела денни́цы, спаси́ меня́ си́лою благода́ти, не дай мне отпа́сть от Тебя́, не дай усомни́ться в Тебе́. Обостри́ слух мой, да́бы во все мину́ты жи́зни я слы́шал Твой таи́нственный го́лос и взыва́л к Тебе́, вездесу́щему:
Сла́ва Тебе́ за промысли́тельное стече́ние обстоя́тельств;
Сла́ва Тебе́ за благода́тные предчу́вствия.
Сла́ва Тебе́ за открове́ния во сне и наяву́.
Сла́ва Тебе́, разруша́ющему на́ши бесполе́зные за́мыслы;
Сла́ва Тебе́, страда́ниями отрезвля́ющему нас от уга́ра страсте́й.
Сла́ва Тебе́, спаси́тельно смиря́ющему горды́ню се́рдца.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 11

Че́рез ледяну́ю цепь веко́в я чу́вствую тепло́ Твоего́ Боже́ственного дыха́ния, слы́шу струя́щуюся кровь. Ты уже́ бли́зок, часть вре́мени рассе́ялась. Я ви́жу Твой Крест – он ра́ди меня́. Мой дух в пра́хе пред Кресто́м: здесь торжество́ любви́ и спасе́ния, здесь не умолка́ет во ве́ки хвала́: Аллилу́иа!

Икос 11

Блаже́н, кто вкуси́т ве́черю во Ца́рствии Твое́м, но Ты уже́ на земле́ приобщи́л меня́ э́того блаже́нства. Ско́лько раз Ты простира́л мне Боже́ственной десни́цей Те́ло и Кровь Твои́, и я, многогре́шный, принима́л эту святы́ню и чу́вствовал Твою́ любо́вь, несказа́нную, сверхъесте́ственную.
Сла́ва Тебе́ за непостижи́мую живи́тельную си́лу благода́ти;
Сла́ва Тебе́, воздви́гшему Це́рковь Твою́ как ти́хое приста́нище изму́ченному ми́ру.
Сла́ва Тебе́, возрожда́ющему нас животворя́щими во́дами креще́ния;
Сла́ва Тебе́, Ты возвраща́ешь ка́ющимся чистоту́ непоро́чных ли́лий.
Сла́ва Тебе́, неиссяка́емая бе́здна проще́ния;
Сла́ва Тебе́ за ча́шу жи́зни, за хлеб ве́чной ра́дости.
Слава Тебе, возведшему нас на не́бо.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 12

Я ви́дел мно́го раз отраже́ние сла́вы Твое́й на ли́цах у́мерших. Како́й неземно́й красото́й и ра́достью свети́лись они́, как возду́шны, нематериа́льны бы́ли их черты́, э́то бы́ло торжество́ дости́гнутого сча́стья, поко́я; молча́нием они́ зва́ли к Тебе́. В час кончи́ны мое́й просвети́ и мою́ ду́шу, зову́щую: Аллилу́иа!

Икос 12

Что моя́ хвала́ пред Тобо́й! Я не слыха́л пе́ния Херуви́мов, э́то уде́л высо́ких душ, но я зна́ю, как хва́лит Тебя́ приро́да. Я созерца́л зимо́й, как в лу́нном безмо́лвье вся земля́ тихо моли́лась Тебе́, облече́нная в бе́лую ри́зу, сия́я алма́зами сне́га. Я ви́дел, как ра́довалось о Тебе́ восходя́щее со́лнце и хо́ры птиц греме́ли сла́ву. Я слы́шал, как таи́нственно о Тебе́ шуми́т лес, пою́т ве́тры, журча́т во́ды, как пропове́дуют о Тебе́ хо́ры свети́л свои́м стро́йным движе́нием в бесконе́чном простра́нстве. Что моя́ хвала́! Приро́да послу́шна, а я – нет, пока́ живу́, я ви́жу любо́вь Твою́, хочу благодари́ть, моли́ться и взыва́ть:
Сла́ва Тебе́, показа́вшему нам свет;
Сла́ва Тебе́, возлюби́вшему нас любо́вью глубо́кой, неизмери́мой, боже́ственной.
Сла́ва Тебе́, осеня́ющему нас све́том, со́нмами а́нгелов и святы́х;
Сла́ва Тебе́, Всесвя́тый О́тче, запове́давший нам Твое́ Ца́рство.
Сла́ва Тебе́, Искупи́телю Сы́не, откры́вший нам путь к спасе́нию;
Сла́ва Тебе́, Ду́ше Свя́тый, животворя́щее со́лнце бу́дущего ве́ка.
Сла́ва Тебе́ за все, о Тро́ице Боже́ственная, Всеблага́я.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 13

О Всеблага́я и Животворя́щая Тро́ице, прими́ благодаре́ние за вся ми́лости Твоя́ и яви́ нас досто́йными Твои́х благодея́ний, да́бы, умно́жив вве́ренные нам тала́нты, мы вошли́ в ве́чную ра́дость Го́спода своего́ с побе́дной хвало́й: Аллилу́ия! Аллилу́ия! Аллилу́иа!

[Се́й конда́к глаго́лется три́жды.] [Далее повторяем 1‑е икос и кондак:]

Икос 1

Сла́бым беспо́мощным ребе́нком роди́лся я в мир, но Твой А́нгел просте́р све́тлые кры́лья, охраня́я мою́ колыбе́ль. С тех пор любо́вь Твоя́ сия́ет на всех путя́х мои́х, чу́дно руководя́ меня́ к све́ту ве́чности. Сла́вно ще́дрые дары́ Твоего́ Про́мысла я́влены с пе́рвого дня и доны́не. Благодарю́ и взыва́ю со все́ми, позна́вшими Тя:
Сла́ва Тебе́, призва́вшему меня́ к жи́зни;
Сла́ва Тебе́, яви́вшему мне красоту́ вселе́нной.
Сла́ва Тебе́, раскры́вшему пре́до мно́ю не́бо и зе́млю как ве́чную кни́гу му́дрости; Сла́ва Твое́й ве́чности среди́ ми́ра вре́менного.
Сла́ва Тебе́ за та́йные и я́вные ми́лости Твои́;
Сла́ва Тебе́ за ка́ждый вздох груди мое́й.
Сла́ва Тебе́ за ка́ждый шаг жи́зни, за ка́ждое мгнове́ние ра́дости.
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 1

Нетле́нный Царю́ веко́в, содержа́щий в десни́це Свое́й все пути́ жи́зни челове́ческой си́лою спаси́тельного Про́мысла Твоего́, благодари́м Тя за все ве́домые и сокрове́нные благодея́ния Твоя́, за земну́ю жизнь и за небе́сные ра́дости Ца́рства Твоего́ бу́дущего. Простира́й нам и впредь Твои́ ми́лости, пою́щим:
Сла́ва Тебе́, Бо́же, во ве́ки.

Кондак 1Нетлінний Царю вічності, що спасительною силою Промислу Твого тримаєш у правиці Своїй всі путі життя людського, дякуємо Тобі за всі явні і таємні благодіяння Твої, за земне життя і за Небесні радощі Царства Твого майбутнього. Подавай і надалі Твої милості всім, хто співає Тобі:

Слава Тобі, Боже, повіки!

Ікос 1Слабким і немічним дитям народився я у світ, але ангел Твій розпростер свої світлі крила, охороняючи колиску мою. З тих пір любов Твоя сяє на всіх путях моїх, дивно направляючи мене до вічного Світла. Всещедрі дари Твого прови­діння явлені з першого дня і донині. Тому дя­кую і взиваю з усіма, що пізнали Тебе:

Слава Тобі, що покликав мене до життя.

Слава Тобі, що показав мені красу вселенної.

Слава Тобі, що розкриваєш переді мною Небо і землю як вічну книгу мудрості.

Слава Твоїй вічності посеред світу тимчасового.

Слава Тобі за таємні і явні милості Твої.

Слава Тобі за кожне зітхання смутку мого.

Слава Тобі за кожен крок життя, за кожну мить радості.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 2Господи, як добре перебувати у Тебе: благоприємний вітер, гори, що здіймаються до Небес, води, немов безмежні дзеркала, що відоб­ражають золоте проміння і легкість хмар. Уся природа таємно шепочеться, вся вона повна ласки; і птахи і звірі носять печать любові Твоєї. Благословенна мати-земля з її швидкоплинною красою, що викликає тугу за вічною батьків­щиною, де в нетлінній красі лунає: алилуя.

Ікос 2Ти привів мене до життя цього, як у рай чарів­ний. Ми побачили Небо, немов глибоку синю чашу, в блакиті якої співають птахи; ми почули умиро­творений шум лісу і милозвучну музику вод; ми споживали солодкі плоди і мед запашний. Тому добре у Тебе на землі і радісно у Тебе на Небесах:

Слава Тобі за свято життя.

Слава Тобі за пахощі конвалій і троянд.

Слава Тобі за приємне розмаїття ягід і плодів.

Слава Тобі за діамантове сяйво ранкової роси.

Слава Тобі за усмішку світлого пробудження.

Слава Тобі за земне життя, яке готує до життя Небесного.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 3Силою Духа Святого сповнена пахощів кожна квітка, тихе віяння духмяності, ніжність барв, краса великого в малому, хвала і слава Живо­творчому Богу, який розстеляє поля, немов розцві­чений килим; Богу, який увінчує лани золотим колоссям і блакиттю волошок, а душі — радісним спогляданням. Тому веселіться і співайте Йому: алилуя.

Ікос 3Який Ти прекрасний у буянні весни, коли все творіння воскресає і тисячами голосів радісно взиває до Тебе: Ти джерело життя, Ти перемо­жець смерті. При світлі місяця і співі солов’їв стоять долини і ліси у своєму білосніжному ве­сільному вбранні. Вся земля — наречена Твоя, вона очікує свого нетлінного Жениха. Якщо Ти траву так зодягаєш, то як же нас воскресиш у майбутньому віці, як просвітяться наші тіла, як засяють наші душі!

Слава Тобі, що вивів із землі всілякі барви, смаки і пахощі.

Слава Тобі за щедрість і ласку всієї природи.

Слава Тобі за те, що Ти оточив нас тисячами Твоїх створінь.

Слава Тобі за незбагненний Твій розум, що, як у дзеркалі, відображається у всьому світі.

Слава Тобі, я благоговійно цілую сліди Твоєї невидимої стопи.

Слава Тобі, що запалив яскраве світло вічного життя.

Слава Тобі за надію безсмертної і нетлінної краси.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 4Як Ти утішаєш тих, хто споглядає Тебе, яке життєдайне святе Слово Твоє, м’якіша за єлей і солодша за мед розмова з Тобою. Окрилює і жи­вить молитва до Тебе; яким трепетом наповню­ється серце і яка велична і розумна стає тоді при­рода і все життя! Де немає Тебе — там темрява і порожнеча. Де Ти — там мир і радість душі, там животворчим потоком лине пісня: алилуя.

Ікос 4Коли на землі настають сутінки, коли царює спокій нічного сну і тиша згасаючого дня, я бачу Твій чертог під образом сяючих мерехт­ливих зірок. Вогонь і пурпур, золото і блакить сповіщають про незбагненну красу Твоїх осель, урочисто закликають: ідемо до Отця.

Слава Тобі за тишу вечірню.

Слава Тобі, що вселяєш у світ спокій великий.

Слава Тобі за прощальний промінь сонця, що заходить.

Слава Тобі за відпочинок у благодатному сні.

Слава Тобі за Твою благість у темряві, коли далекий весь світ.

Слава Тобі за розчулені молитви душі зво­рушеної.

Слава Тобі за обіцяне пробудження до радості вічного невечірнього дня.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 5Не страшні бурі житейські тому, у кого в сер­ці сяє світильник вогню Твого. Довкола него­да й пітьма, жах і завивання вітру, а в душі у нього тиша і світло, там Христос. І серце співає: алилуя.

Ікос 5Я бачу Небо Твоє, що сяє зірками. О, який Ти багатий, скільки світла у Тебе! Промінням далеких світил дивиться вічність на мене — я такий малий і нікчемий, але зі мною Господь, Його любляча правиця усюди оберігає мене.

Слава Тобі за безперестанні турботи про мене.

Слава Тобі за промислительні зустрічі з людьми.

Слава Тобі за любов до рідних і за відданість друзів.

Слава Тобі за лагідність тварин, що служать мені.

Слава Тобі за світлі хвилини життя мого.

Слава Тобі за ясні радощі серця мого.

Слава Тобі за щастя жити, рухатися і спо­глядати.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 6Який Ти великий і близький у могутності бурі, як видно могутню руку Твою у згинах променис­тих блискавок, дивна велич Твоя. Голос Господ­ній над полями і в шумі лісів, голос Господній у відлуннях громів і дощів, голос Господній над всіма водами. Хвала Тобі в гуркоті вогнедишних гір. Ти стрясаєш землю, як одяг, Ти здіймаєш до неба хвилі морські. Хвала Тобі, що смиряєш гординю людську і викликаєш голос покаяння: алилуя.

Ікос 6Коли блискавка освітить чертоги бенкету, то після неї жалюгідними здаються вогні світиль­ників — ось так Ти несподівано освітлював душу мою в час найбільших радощів життя. І після блискавичного світла Твого якими безбарвними, темними, примарними здавалися вони. Душа прагнула до Тебе.

Слава Тобі, краю і меже найвищої людської мрії.

Слава Тобі за наше невтамоване прагнення до Богоспілкування.

Слава Тобі, що вдихнув у нас невдоволеність земним.

Слава Тобі, що зодягнув нас найтоншим про­мінням Твоїм.

Слава Тобі, що знищив владу духів темряви, що засудив на знищення всяке зло.

Слава Тобі за одкровення Твої, за щастя відчу­вати Тебе і жити з Тобою.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 7У дивній гармонії звуків чується заклик Твій. Ти відкриваєш нам передчуття грядущого раю і мелодійність співу у гармонійному ладі, у ви­соті музичних барв, у блиску мистецької творчості. Все істинно прекрасне могутнім закли­ком підносить душу до Тебе, примушує захоп­лено взивати: алилуя.

Ікос 7Благодаттю Святого Духа Ти осяюєш думки художників, поетів, геніїв науки. Силою Виш­нього розуму вони пророче осягають закони Твої і розкривають нам безодню творчої премудрості Твоєї. Діла їхні мимовільно говорять про Тебе: о, який Ти великий у творіннях Своїх, о, який Ти великий у людині:

Слава Тобі, що явив незбагненну силу в зако­нах всесвіту.

Слава Тобі, бо вся природа сповнена законів Твого буття.

Слава Тобі за все відкрите нам по благодаті Твоїй.

Слава Тобі за те, що Ти приховав з мудрості Твоєї.

Слава Тобі за геніальність людського розуму.

Слава Тобі за животворчу силу праці.

Слава Тобі за вогненні язики натхнення.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 8Як близько Ти у дні хвороби, Ти Сам відвідуєш хворих, Ти Сам схиляєшся над ліжком страж­дальця, і серце хворого розмовляє з Тобою. Ти миром осяюєш душу під час тяжких недуг і страждань, Ти посилаєш несподівану допомогу. Ти втішаєш. Ти любов, що випробовує і спасає, тому співаємо Тобі пісню: алилуя.

 

Ікос 8Коли в дитинстві я вперше свідомо покликав Тебе, Ти почув молитву мою, і душу осяяв благо­говійний спокій. Тоді я зрозумів, що Ти — бла­гий, і блаженні ті, що вдаються до Тебе. Я став взивати до Тебе знову і знову, і нині взиваю:

Слава Тобі, що сповняєш для блага бажання мої.

Слава Тобі, що піклуєшся про мене вдень і вночі.

Слава Тобі, що лікуєш скорботи і втрати цілю­щим плином часу.

Слава Тобі, бо з Тобою немає втрат безнадій­них, Ти даруєш усім вічне життя.

Слава Тобі, бо Ти обдарував безсмертям усе добре й високе, Ти обіцяєш нам бажану зустріч з померлими.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 9Чому природа усміхається в святкові дні? Чому тоді в серці розливається дивна легкість, ні з чим земним не зрівнянна, і саме повітря вівта­ря і храму стає світлоносним? Це віяння бла­годаті Твоєї, це відблиск Фаворського світла; тоді і Небо і земля хвалебно співають: алилуя.

Ікос 9Коли Ти надихав мене служити ближнім, а душу осяював смиренням, то один з незлічен­них променів Твоїх падав на серце моє, і воно ставало світлоносним, як залізо у вогні. Я ба­чив Твоє таємниче незбагненне Лице.

Слава Тобі, що преобразив життя наше діла­ми благими.

Слава Тобі, що зображаєш невимовну насо­лоду в кожній заповіді Твоїй.

Слава Тобі, що ти явно перебуваєш там, де духмянить милосердя.

Слава Тобі, що посилаєш нам невдачі і скор­боти, щоб ми були чутливими до страждань інших.

Слава Тобі, що заклав нагороду велику в самоцінності добра.

Слава Тобі, що приймаєш високий порив.

Слава Тобі, що підвищуєш любов над зем­ним і Небесним.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 10Розбите в порох відновити не можна, але Ти відновлюєш тих, у кого совість зітліла, Ти по­вертаєш колишню красу душам, що безнадій­но втратили її. З Тобою немає непоправного. Ти весь любов. Ти — Творець і Спаситель, Тебе величаємо піснею: алилуя.

Ікос 10Боже мій, Ти передбачив відпадіння гордого ангела Денниці, спаси мене силою благодаті, не дай мені відпасти від Тебе, не дай засумніва­тися в Тобі. Онови слух мій, щоб у всі хвилини життя свого я чув Твій голос таємний і взивав до Тебе Всюдисущого:

Слава Тобі за промислительний збіг обставин.

Слава Тобі за передчуття благодатні.

Слава Тобі за вказівки таємного голосу.

Слава Тобі за одкровення уві сні й наяву.

Слава Тобі, що руйнуєш наші задуми даремні.

Слава Тобі, що стражданнями визволяєш від чаду пристрастей.

Слава Тобі, що спасенно смиряєш гординю серця.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 11Через льодяний ланцюг віків я відчуваю теп­ло подиху Твого Божественного і дихання і чую пульсуючу кров. Ти вже близько, час розсіяв­ся. Я бачу Хрест Твій — він заради мене. Мій дух у поросі перед Хрестом: тут торжество лю­бові й спасіння, тут не замовкає повіки хвала: алилуя.

Ікос 11Блаженний, хто сподобиться вечері в Царстві Твоєму, але вже тут, на землі, Ти залучив мене до блаженства цього. Скільки разів подавав Ти мені Божественною правицею Тіло і Кров Твою, і я, многогрішний, приймав цю святи­ню і відчував Твою любов невимовну, надпри­родну.

Слава Тобі за незбагненну цілющу силу бла­годаті.

Слава Тобі, що заснував Церкву Твою, як тихе пристановище страждаючого світу.

Слава Тобі, що відродив нас животворчими водами хрещення.

Слава Тобі, бо Ти повертаєш тим, що каються, чистоту непорочних лілей.

Слава Тобі, невичерпна безодне прощення.

Слава Тобі за чашу життя, за хліб радості вічної.

Слава Тобі, що приводиш нас на Небо.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 12Я багато разів бачив віддзеркалення слави Твоєї на обличчях померлих. Якою неземною красою і радістю світилися вони, які повітряні і духовні були їхні риси, це було торжество до­сягнутого щастя, спокою; мовчанням вони взи­вали до Тебе. В годину кончини моєї просвіти і мою душу, що викликує: алилуя.

Ікос 12Що моя хвала перед Тобою! Я не чув співу херувимів, бо це можливо святим, але я знаю, як славить природа Тебе. Я взимку споглядав, як земля в місячній тиші, немов одягнута в білу ризу і виблискуючи діамантами снігу, мо­лилася Тобі. Я бачив, як сонце, що сходило, втішалося Тобою, і хори птахів оспівували славу Твою. Я чув, як ліс шумить таємно про Тебе, вітри співають, дзюрчать води, як проповіду­ють про Тебе хори світил Небесних своїм чітким рухом у нескінченному просторі. Що моя хвала! Природа слухняна, а я — ні; поки живу, я бачу любов Твою, хочу дякувати, молитися і взивати:

Слава Тобі, що показав нам світло.

Слава Тобі, що полюбив нас любов’ю глибо­кою, безкінечною, Божественною.

Слава Тобі, що осяюєш нас світлом, сонмами ангелів і святих.

Слава Тобі, Всесвятий Отче, що заповів нам Царство Твоє.

Слава Тобі, Викупителю Сину, що відкрив нам путь до спасіння.

Слава Тобі, Душе Святий, Животворче Сон­це майбутнього віку.

Слава Тобі за все, о Тройце Божественна, Всеблага.

Слава Тобі, Боже, повіки!

Кондак 13О Всеблага і Животворча Тройце, прийми подяку за всі милості Твої і яви нас достойни­ми Твоїх благодіянь, щоб, примноживши дані нам таланти, ми увійшли до вічної радості Гос­пода свого з переможною хвалою: алилуя!

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.