В понеділок. День Святого Духа

Въ недёлю вeчера с™hz пzтдесsтницы, знaменаетъ послёдованіz рaди колэнопреклонeніz.

Начинaетъ їерeй: Благословeнъ бGъ нaшъ:

И# глаг0летъ ўчинeнный чтeцъ:

ЦRю2 нбcный:

И# предначинaтельный pал0мъ:

Тaже діaконъ, ѓще є4сть, ѓще же ни2, свzщeнникъ глаг0летъ є3ктенію2 вели1кую:

Ми1ромъ гDу пом0лимсz.

Њ свhшнемъ ми1рэ:

Њ ми1рэ всегw2 мjра:

Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ:

Њ  гDи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ и3 њ гDи1нэ нaшемъ преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ и4м>къ, честнёмъ пресвЂтерствэ, и3 є4же во хrтЁ діaконствэ, њ всёмъ при1чтэ и3 лю1дехъ:

Њ бGохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, гDу пом0лимсz.

Њ грaдэ сeмъ:

Њ благорастворeніи воздyхwвъ:

Њ плaвающихъ:

Њ предстоsщихъ лю1дехъ и3 њжидaющихъ бlгодaти с™aгw д¦а, гDу пом0лимсz.

Њ приклонsющихъ сердцA своS пред8 гDемъ и3 кwлёна, гDу пом0лимсz.

Њ є4же ўкрэпи1тисz нaмъ къ совершeнію бGоуг0днэ, гDу пом0лимсz.

Њ є4же низпослaтисz бог†тымъ ми1лостємъ є3гw2 на ны2, гDу пом0лимсz.

Њ є4же пріsти колэноприклонє1ніz нaша ћкw fmміaмъ пред8 ни1мъ, гDу пом0лимсz.

Њ трeбующихъ t негw2 п0мощи, гDу пом0лимсz.

Њ и3збaвитисz нaмъ:

Заступи2, спаси2:

Прес™yю, пречи1стую:

Тaже сщ7eнникъ возглaсъ:

Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 пrнw, и3 во вёки вэкHвъ.

Тaже поeмъ: ГDи воззвaхъ:

И# постaвимъ стіхHвъ ѕ7. И# поeмъ стіхи6ры самоглaсны, глaсъ д7:

Преслaвнаz днeсь ви1дэша вси2 kзhцы во грaдэ дв7довэ, є3гдA д¦ъ сни1де с™hй во џгненныхъ љзhцэхъ, ћкоже бGоглаг0ливый лукA повэствyетъ, глаг0летъ бо: с0браннымъ ўченикHмъ хrт0вымъ, бhсть шyмъ, ћкоже носи1му дыхaнію бyрну, и3 и3сп0лни д0мъ, и3дёже бsху сэдsще: и3 вси2 начaша глаг0лати стрaнными глаг0лы, стрaнными ўчeніи, стрaнными повелёніи с™hz трbцы. Двaжды.

Д¦ъ с™hй бЁ ќбw при1снw, и3 є4сть, и3 бyдетъ: нижE начинaемь, нижE престаsй, но при1снw nц7Y и3 сн7у счинeнъ и3 счислsемь: жив0тъ, и3 животворsй: свётъ, и3 свёта подaтель, самобlгjй, и3 и3ст0чникъ бlгостhни: и4мже nц7ъ познавaетсz, и3 сн7ъ прославлsетсz, и3 t всёхъ познавaетсz, є3ди1на си1ла, є3ди1но счетaніе, є3ди1но поклонeніе с™hz трbцы. Двaжды.

Д¦ъ с™hй свётъ и3 жив0тъ, и3 живhй и3ст0чникъ ќмный: д¦ъ премyдрости, д¦ъ рaзума, бlгjй, прaвый, ќмный: њбладazй, њчищazй прегрэшє1ніz: бGъ и3 бGотворsй, џгнь t nгнS происходsй: глаг0лzй, дёzй, раздэлszй даров†ніz, и4мже прор0цы вси2, и3 б9eственніи ґпcли съ мyченики вэнчaшасz, стрaнное слhшаніе, стрaнное видёніе, џгнь раздэлszйсz въ подаsніе даровaній. Двaжды.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ ѕ7:

ЦRю2 небeсный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище благи1хъ, и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 спаси2 бlже дyшы нaшz.

Вх0дъ съ кади1ломъ.

Свёте ти1хій:

Прокjменъ вели1кій, глaсъ з7:

Кто2 бGъ вeлій ћкw бGъ нaшъ; ты2 є3си2 бGъ творsй чудесA.

Стjхъ №: Сказaлъ є3си2 въ лю1дехъ си1лу твою2.

Стjхъ в7: И# рёхъ: нhнэ начaхъ, сіS и3змёна десни1цы вhшнzгw.

Стjхъ G: Помzнyхъ дэлA гDнz, ћкw помzнY t начaла чудесA твоS.

И# пaки: Кто2 бGъ вeлій ћкw бGъ нaшъ; ты2 є3си2 бGъ творsй чудесA.

Тaже возглашaетъ сщ7eнникъ, и3ли2 діaконъ:

Пaки и3 пaки, прикл0нше колёна, гDу пом0лимсz.

Мh же: ГDи поми1луй, три1жды.

Нaмъ же прикл0ншымъ колBна на земли2, и3 непокровє1ннымъ сyщымъ, чтeтъ їерeй мlтвы во nлтарЁ велеглaснw на лю1ди.

Пречи1сте, несквeрне, безначaльне, неви1диме непостижи1ме, неизслёдиме, непремённе, непобэди1ме, неизчeтне, неѕл0биве гDи, є3ди1нъ и3мёzй безсмeртіе, во свётэ живhй непристyпномъ: сотвори1вый нб7о и3 зeмлю, и3м0ре, и3 вс‰ созд†ннаz на ни1хъ, прeжде є4же проси1ти, всBмъ прошє1ніz подавazй, тебЁ м0лимсz, и3 тебE пр0симъ, вLко человэколю1бче, nц7A гDа и3 бGа и3 сп7са нaшего ї}са хrтA, нaсъ рaди человёкwвъ, и3 нaшегw рaди спасeніz сшeдшаго съ нб7съ, и3 воплоти1вшагосz t д¦а с™aгw и3 мRjи приснодв7ы, и3 преслaвныz бцdы: и4же пeрвэе ќбw словесы2 ўчS, послэди1 же и3 дёлы показyz, є3гдA сп7си1тельную стрaсть претерпЁ, подадE нaмъ подписaніе смирє1ннымъ, и3 грBшнымъ, и3 недостHйнымъ рабHмъ твои1мъ, мольбы6 приноси1ти тебЁ, въ вhи и3 колёнъ преклонeніихъ, њ свои1хъ грэсёхъ, и3 њ людски1хъ невёдэніихъ. Сaмъ многоми1лостиве и3 человэколю1бче, ўслhши ны2, в0ньже ѓще дeнь призовeмъ тS, и3зрsднэе же въ дeнь сeй пzтдесsтный, в0ньже по вознесeніи гDа нaшегw ї}са хrтA на нб7сA, и3 сэдёніи њдеснyю тебE бGа и3 nц7A, низпослA с™aго д¦а на с™ы6z сво‰ ўченики2 и3 ґпcлы, и4же и3 сёде на є3ди1номъ коегHждо и4хъ, и3 и3сп0лнишасz вси2 неистощи1мыz бlгодaти є3гw2, и3 глаг0лаша љзhки и3нhми вели6чіz тво‰, и3 прорек0ша. Нhнэ ќбw молsщихсz тебЁ ўслhши нaсъ, и3 помzни2 нaсъ смирeнныхъ и3 њсуждeнныхъ, и3 возврати2 плэнeніе дyшъ нaшихъ, твоE ми1лованіе и3мёz њ нaсъ молsщеесz. Пріими2 нaсъ припaдающихъ тебЁ, и3 вопію1щихъ: согрэши1хомъ, къ тебЁ привeржени є3смы2 t ўтр0бы, t чрeва мaтере нaшеz, ты2 є3си2 бGъ нaшъ. Но ћкw и3счез0ша въ суетЁ днjе нaши, њбнажи1хомсz твоеS п0мощи, лиши1хомсz всsкагw tвёта, но дерзaюще на щедрHты твоS, зовeмъ: грэхи2 ю4ности нaшеz и3 невёдэніz не помzни2, и3 t тaйныхъ нaшихъ њчи1сти нaсъ, и3 не tри1ни нaсъ во врeмz стaрости, внегдA њскудёти крёпости нaшей: не њстaви нaсъ, прeжде дaже нaмъ въ зeмлю не возврати1тисz, спод0би къ тебЁ возврати1тисz, и3 вонми2 нaмъ благопріsтіемъ и3 бlгодaтію. Возмёри беззакHніz нaшz щедр0тами твои1ми, сопроти1въ постaви бeздну щедр0тъ твои1хъ мн0жеству согрэшeній нaшихъ. При1зри съ высоты2 с™hz твоеS гDи, на предстоsщыz лю1ди твоS, и3 чaющыz є4же t тебE богaтыz ми1лости. Посэти2 нaсъ блaгостію твоeю, и3збaви нaсъ t наси1льства діaволz: ўтверди2 жив0тъ нaшъ с™hми твои1ми и3 сщ7eнными зак0ны. ЃгGла, вёрна храни1телz пристaви лю1демъ твои6мъ, всёхъ собери2 въ твоE цrтвіе. Дaждь прощeніе ўповaющымъ на тS: њстaви и4мъ и3 нaмъ грэхи2. Њчи1сти нaсъ дёйствомъ с™aгw твоегw2 д¦а: разруши2 ±же на нaсъ кHзни врaжіz.

Присовокуплsетъ же и3 сію2 моли1тву:

Благословeнъ є3си2 гDи вLко вседержи1телю, просвэти1вый дeнь свётомъ с0лнечнымъ, и3 н0щь ўzсни1вый зарsми џгненными, долготY дневнyю преити2 нaмъ спод0бивый, и3 прибли1житисz начaткwмъ н0щи: ўслhши молє1ніz нaшz, и3 всёхъ людeй твои1хъ, и3 всBмъ нaмъ прости1въ вHльныz и3 невHльныz грэхи2. Пріими2 вечє1рнzz нaшz молє1ніz, и3 низпосли2 мн0жество ми1лости твоеS, и3 щедрHты тво‰ на достоsніе твоE. Њстэни2 нaсъ с™hми ѓгGлы твои1ми, воwружи2 нaсъ nрyжіемъ прaвды твоеS, њгради2 нaсъ и4стиною твоeю, соблюди2 нaсъ си1лою твоeю, и3збaви нaсъ t всsкагw њбстоsніz, всsкагw навёта сопротиволежaщагw. Подaждь же нaмъ и3 настоsщій вeчеръ, съ приходsщею н0щію, совершeнъ, с™ъ, ми1ренъ, безгрёшенъ, безсоблaзненъ, безмечтaненъ, и3 вс‰ дни2 животA нaшегw: моли1твами с™hz бцdы, и3 всёхъ с™hхъ t вёка тебЁ благоугоди1вшихъ.

Ѓбіе же глаг0летъ діaконъ:

Заступи2, спаси2, поми1луй, возстaви, и3 сохрани2 нaсъ б9е твоeю бlгодaтію.

И# ГDи поми1луй. Е#ди1ножды.

Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу, и3 приснодв7у мRjю, со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 дрyгъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.

Тaже їерeй возглaсъ:

Твоe бо є4сть, є4же ми1ловати, и3 спасaти нaсъ гDи б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.

Ли1къ: Ґми1нь.

Посeмъ їерeй, и3ли2 діaконъ глаг0летъ сіS:

Рцeмъ вси2 t всеS души2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ.

Ли1къ: ГDи поми1луй.

Діaконъ: ГDи вседержи1телю б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.

Ли1къ: ГDи поми1луй.

Діaконъ: Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.

Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.

Е#щE м0лимсz њ  гDи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ гDи1нэ нaшемъ преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ и4м>къ, и3 њ всeй во хrтЁ брaтіи нaшей.

Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.

Діaконъ: Е#щE м0лимсz њ бGохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ, и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ благочeстіи и3 чистотЁ.

Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.

Діaконъ: Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ создaтелехъ с™hz nби1тели сеS.

Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.

Діaконъ: Е#щE м0лимсz њ ми1лости, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, спасeніи, посэщeніи, прощeніи, и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ брaтіи с™hz nби1тели сеS.

Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.

Діaконъ: Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ, и3 добродёющихъ, во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ, и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебE вели1кіz и3 богaтыz ми1лости.

Тaже сщ7eнникъ, возглaсъ:

Ћкw ми1лостивъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.

Ли1къ: Ґми1нь.

Ѓбіе же діaконъ глаг0летъ:

Пaки и3 пaки прикл0нше колBна, гDу пом0лимсz.

Мh же: ГDи поми1луй, три1жды.

И# приклонsемъ колBна по предпи1санному.

Чтeтъ їерeй в7-ю мlтву во ўслhшаніе всёхъ:

ГDи ї}се хrтE б9е нaшъ, ми1ръ тв0й подaвый чlвёкwмъ, и3 прес™aгw д¦а дaръ, є3щE въ житіи2 и3 съ нaми сhй, въ наслёдіе неteмлемое вBрнымъ при1снw подавazй: kвлeннэйше же сію2 бlгодaть твои6мъ ў§нкHмъ и3 ґп0столwмъ днeсь низпослaвый, и3 си1хъ ўстнЁ џгненными ўтверди1вый љзhки: и4миже вeсь р0дъ человёческій бGовёдэніе свои1мъ љзhкомъ въ слyхъ ќха пріи1мше, свётомъ д¦а просвэти1хомсz, и3 прeлести ћкоже тмы2 и3змэни1хомсz, и3 чyвственныхъ и3 џгненныхъ љзы6къ раздаsніемъ, и3 преестeственнымъ дёйствомъ, є4же въ тS вёры научи1хомсz, и3 тебE бGосл0вити со nц7eмъ и3 с™hмъ д¦омъ, во є3ди1номъ б9ествЁ, и3 си1лэ, и3 влaсти њзари1хомсz. Ты2 ќбw џ§ее сіsніе, существA и3 є3стествA є3гw2 неизмённое и3 недви1жимое начертaніе, и3ст0чниче премyдрости: и3 благодaти: tвeрзи и3 мнЁ грёшному ўстнЁ, и3 научи1 мz, кaкw дост0итъ, и3 њ и4хже потрeба моли1тисz: тh бо є3си2 вёдый мн0гое грэхHвъ мои1хъ мн0жество, но твоE благоутр0біе побэди1тъ си1хъ безмёрное. Сe бо стрaхомъ предстою1 ти, въ пучи1ну ми1лости твоеS tчazніе души2 моеS повeргъ: њкорми2 жив0тъ м0й сл0вомъ всю2 твaрь неизречeнною премyдрости си1лою ўправлszй, ти1хое њбуревaемыхъ пристaнище, и3 скажи1 ми пyть, в0ньже пойдY. Д¦ъ премyдрости твоеS мои6мъ подaждь помышлeніємъ, д¦ъ рaзума безyмію моемY дaруzй, д¦омъ стрaха твоегw2 моS њсэни2 дэлA, и3 д¦ъ прaвый њбнови2 во ўтр0бэ моeй, и3 д¦омъ вLчнимъ мhслей мои1хъ поползновeніе ўтверди2: да на всsкъ дeнь д¦омъ твои1мъ бlги1мъ къ полeзному наставлsемь, спод0блюсz твори1ти зaпwвэди твоS, и3 твоE при1снw пaмzтствовати слaвное пришeствіе, и3 и3стzзaтельное содёzнныхъ нaми. И# да не прeзриши мS тлёнными сопрельщaтисz мjра сегw2 крaсными, но бyдущихъ воспріsтіz желaти ўкрэпи2 сокр0вищъ. Тh бо рeклъ є3си2 вLко: ћкw є3ли6ка ѓще кто2 пр0ситъ њ твоeмъ и4мени, невозбрaннw пріeмлетъ t твоегw2 присносyщнагw бGа и3 nц7A. Тёмже и3 ѓзъ грёшный въ пришeствіи с™aгw твоегw2 д¦а, твою2 молю2 бlгость, є3ли6ка проси1хъ, воздaждь ми2 во спасeніе. Е$й гDи, всsкагw благодэsніz богaтый дaтелю, и3 подaтелю бlгjй, ћкw ты2 є3си2 подавazй преиз8oби1льнw и4хже пр0симъ: ты2 є3си2 сострадaтеленъ и3 ми1лостивый, и4же безгрёшнw бhвъ пл0ти нaшеz џбщникъ, и3 приклонsющымъ къ тебЁ кwлёна, приклонszйсz любоблагоутр0бнэ, њчищeніе же бhвъ грэхHвъ нaшихъ. Дaждь ќбw гDи, лю1демъ твои6мъ щедрHты тво‰: ўслhши нaсъ съ нб7сE с™aгw твоегw2: њсвzти2 нaсъ си1лою сп7си1тельныz десни1цы твоеS: покрhй нaсъ кр0вомъ крилY твоeю, да не прeзриши дёлъ рукY твоeю. ТебЁ є3ди1ному согрэшaемъ, но и3 тебЁ є3ди1ному слyжимъ. Не вёмы клaнzтисz б0гу чуждeму, нижE простирaти рyки нaшz вLко, къ б0гу и3н0му. Њстaви нaмъ согрэшє1ніz, и3 пріи1мъ нaшz колэнопоклHннаz молє1ніz, простри2 всBмъ нaмъ рyку п0мощи, пріими2 моли1тву всёхъ ћкw кади1ло пріsтное, воспріeмлемое пред8 твои1мъ пребlги1мъ цrтвомъ.

Присовокуплsетъ же и3 сію2:

ГDи гDи, и3збавлeй нaсъ t всsкіz стрэлы2 летsщіz во дни2: И#збaви нaсъ и3 t всsкіz вeщи во тмЁ преходsщіz. Пріими2 жeртву вечeрнюю рyкъ нaшихъ воздэ‰ніz. Спод0би же нaсъ и3 нощн0е п0прище без8 пор0ка прейти2 неискушeны t ѕлhхъ: И# и3збaви нaсъ t всsкагw смущeніz и3 боsзни, ћже t діaвола нaмъ прибывaющіz. Дaруй душaмъ нaшымъ ўмилeніе, и3 помыслHмъ нaшымъ попечeніе, є4же на стрaшнэмъ и3 прaведнэмъ твоeмъ судЁ и3спытaніz. Пригвозди2 стрaху твоемY плHти нaшz, и3 ўмертви2 ќды нaшz сyщыz на земли2: Да и3 с0ннымъ безм0лвіемъ просвэти1мсz, зрёніемъ судeбъ твои1хъ. Tими1 же t нaсъ всsкое мечтaніе непод0бное и3 п0хоть врeдну. Возстaви же нaсъ во врeмz моли1твы ўтверждeны въ вёрэ, и3 преспэвaющыz въ зaповэдехъ твои1хъ.

Діaконъ же глаг0летъ:

Заступи2, спаси2, поми1луй, возстaви, и3 сохрани2 нaсъ б9е:

Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную:

Їерeй возглaсъ моли1твэ:

Бlговолeніемъ и3 бlгостію є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже блгcвeнъ є3си2, съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

Тaже: Спод0би гDи въ вeчеръ сeй:

Посeмъ же глаг0летъ діaконъ:

Пaки и3 пaки прикл0нше колBна, гDу пом0лимсz.

ГDи поми1луй, три1жды.

И# нaмъ тaкожде колBна прикл0ншымъ.

Їерeй чтeтъ трeтію моли1тву:

Приснотекyщій, жив0тный, и3 просвэти1тельный и3ст0чниче, соприсносyщнаz nц7Y содётельнаz си1ло, всE смотрeніе за спасeніе человёческое прекрaснэ и3сп0лнивый, хrтE б9е нaшъ, смeрти ќзы неразрэши6мыz, и3 заклeпы ѓдовы раст0ргнувый, лукaвыхъ же духHвъ мн0жество попрaвый. Приведhй себE њ нaсъ непор0чное заколeніе, и3 тёло дaвый пречcтое въ жeртву, всsкагw грэхA неприкосновeнное же и3 непрох0дное, и3 стрaшнымъ си1мъ, и3 неисповэди1мымъ сщ7еннодёйствіемъ жив0тъ нaмъ вёчный даровaвый: во ѓдъ сшeдый, и3 верєи2 вёчныz сокруши1вый, и3 во тмЁ сэдsщымъ восх0дъ показaвый: началоѕл0бнаго же и3 глуби1ннаго ѕмjz бGомyдростнымъ льщeніемъ ўлови1вый, и3 вери1гами мрaка свzзaвый въ тaртарэ и3 nгни2 негаси1момъ, и3 во тмЁ кромёшнэй неисчетноси1льною твоeю затверди1вый крёпостію, великоимени1таz премyдросте џ§аz, напaствуємымъ вели1кій пом0щникъ kви1выйсz, и3 просвэти1вый сэдsщыz во тмЁ и3 сёни смeртнэй. Ты2 слaвы присносyщныz гDи, и3 nц7A вhшнzгw сн7е возлю1бленный, присносyщный свёте t присносyщнагw свёта, сlнце прaвды, ўслhши нaсъ молsщихсz тебЁ, и3 ўпок0й дyшы рабHвъ твои1хъ, прeжде ўс0пшихъ nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ, и3 пр0чіихъ срHдникъ по пл0ти, и3 всёхъ свои1хъ въ вёрэ, њ ни1хже и3 пaмzть твори1мъ нhнэ, ћкw въ тебЁ всёхъ держaва, и3 въ руцЁ твоeй содержи1ши вс‰ концы2 земли2. ВLко вседержи1телю, б9е nц7ъ и3 гDи ми1лости, р0да смeртнагw же и3 безсмeртнагw, и3 всsкагw є3стествA человёческагw содётелю, составлsемагw же, и3 пaки разрэшaемагw, животa же и3 скончaніz, є4же здЁ пребывaніz, и3 є4же тaмw преложeніz: лBта и3змэрszй живы6мъ, и3 временA ўставлszй смeрти: низводsй во ѓдъ и3 возводsй: свzзyzй въ нeмощи, и3 tпущazй въ си1лэ: насто‰щаz потрeбнэ стр0zй, и3 б{дущаz полeзнw ўправлszй: смeртнымъ жaломъ ўsзвенныхъ воскресeніz надeждами веселszй. Сaмъ ќбw вLко всёхъ, б9е сп7си1телю нaшъ, надeжде всёхъ концє1въ земли2, и3 сyщихъ въ м0ри далeче, и4же и3 въ сeй послёдній и3 вели1кій спаси1тельный дeнь пzтдесsтницы прaздника, тaйну с™hz и3 є3диносyщныz, и3 соприсносyщныz, и3 нераздэли1мыz, и3 несліsнныz трbцы показaвый нaмъ, и3 наи1тіе и3 пришeствіе с™aгw и3 животворsщагw твоегw2 д¦а, въ ви1дэ џгненныхъ љзhкwвъ на с™hz твоS ґп0столы и3зліsвый, и3 благовёстники тёхъ постaвивый, бlгочести1выz нaшеz вёры, и3 и3сповёдники и3 проповёдники и4стиннагw бGосл0віz показaвый: И$же и3 въ сeй всесовершeнный и3 спаси1тельный прaздникъ, њчищє1ніz ќбw моли1твєннаz, њ и5же въ ѓдэ держи1мыхъ спод0бивый пріимaти, вели6кіz же подавazй нaмъ надє1жды њслаблeніz содержи6мымъ t содержaщихъ | сквeрнъ, и3 ўтэшeнію тоб0ю низпослaтисz. Ўслhши нaсъ смирeнныхъ, и3 твои1хъ р†бъ молsщихсz ти2, и3 ўпок0й дyшы рабHвъ твои1хъ прeжде ўс0пшихъ, на мёстэ свётлэ, на мёстэ ѕлaчнэ, на мёстэ прохлаждeніz: toнyдуже tбэжE всsкаz болёзнь, печaль и3 воздыхaніе и3 ўчини2 дyхи и4хъ въ селeніzхъ прaведныхъ, и3 ми1ра и3 њслаблeніz спод0би и4хъ: ћкw не мeртвіи восхвaлzтъ тS гDи, нижE сyщіи во ѓдэ и3сповёданіе дерзнyтъ принести2 тебЁ: но мы2 живjи бlгослови1мъ тS и3м0лимъ, и3 њчисти1тєльныz моли6твы и3 жє1ртвы прин0симъ тебЁ њ душaхъ и4хъ.

Присовокуплsетъ и3 сію2 моли1тву:

Б9е вели1кій, и3 вёчный, с™hй, человэколюби1вый, спод0бивый нaсъ въ сeй чaсъ стaти пред8 непристyпною твоeю слaвою, на пёніе и3 хвалY чудeсъ твои1хъ, њчи1сти ны2 недост0йныz рабы6 твоS, и3 подaждь бlгодaть є4же сокрушeннымъ сeрдцемъ, невозноси1тельнw приноси1ти тебЁ трис™0е славосл0віе, и3 бlгодарeніе вели1кихъ твои1хъ дарHвъ, ±же сотвори1лъ є3си2 къ нaмъ, и3 твори1ши всегдA въ нaсъ. Помzни2 гDи нeмощь нaшу, и3 да не погуби1ши нaсъ со беззак0ніи нaшими: но сотвори2 вели1кую ми1лость со смирeніемъ нaшимъ, да грэх0вныz тмы2 и3збэжaвше, во дни2 прaвды ходи1ти бyдемъ, и3 њдёzвшесz nрyжіемъ свёта, ненавётнw пребyдемъ t всsкіz к0зни лукaвагw, и3 со дерзновeніемъ прослaвимъ њ всёхъ, тебE є3ди1наго и4стиннаго и3 человэколю1бца бGа. Твоe бо ћкw вои1стинну и3 вели1кое врэснотY тaинство, вLко всёхъ, и3 тв0рче, врeменное рэшeніе твои1хъ твaрей, и3 є4же по си1хъ совокуплeніе, и3 ўпокоeніе є4же во вёки: тебЁ благодaть њ всёхъ и3сповёдуемъ, њ вх0дэхъ нaшихъ, ±же въ мjръ сeй, и3 и3сх0дэхъ, надeжды нaмъ воскrніz, и3 жи1зни нетлённыz, твои1мъ нел0жнымъ њбэщaніемъ пред8wбручaютъ, ±же пріи1мемъ въ бyдущемъ втор0мъ пришeствіи твоeмъ. Тh бо є3си2 и3 воскресeніz нaшегw начaльникъ, и3 пожи1вшихъ неумhтный и3 человэколюби1вый судіS, и3 мздовоздаsніz вLка и3 гDь, и4же и3 пріwбщи1выйсz нaмъ пріи1скреннw пл0ти и3 кр0ве, снизхождeніz рaди крaйнzгw: и3 нaшz стр†сти неtмє1тныz, внегдA в0лею во и3скyсъ постaвити, пріи1мъ за милосeрдіе щедр0тъ, и3 въ нeмже пострадaлъ є3си2 сaмъ и3скуси1всz, и3скушaємымъ нaмъ бhвъ самоwбэщaнный пом0щникъ: тёмже и3 совозвeлъ є3си2 нaсъ въ твоE безстрaстіе. Пріими2 ќбw вLко, мольбы6 и3 молє1ніz нaшz, и3 ўпок0й всS nтцы2 коегHждо, и3 мaтєри, и3 ч†да, и3 брaтію, и3 сестры6 є3динорHдныz, и3 купнорHдныz, и3 всS прeжде почи1вшыz дyшы: въ надeжди воскресeніz жи1зни вёчныz ўчини2 дyхи и4хъ, и3 и3менA въ кни1зэ жив0тнэй, въ нёдрэхъ ґвраaма, и3 їсаaка, и3 їaкwва, въ странЁ живhхъ, въ цrтвіи небeснэмъ, въ раи2 слaдости, свётлыми ѓгGлы твои1ми, вводS вс‰ во с™ы6z тво‰ nби1тєли, совоздвизazй и3 тэлесA нaшz въ дeнь, в0ньже њпредэли1лъ є3си2 по с™ы6мъ твои6мъ и3 нел0жнымъ њбэтовaніємъ. Нёсть ќбw гDи, рабHмъ твои1мъ смeрть, и3сходsщымъ нaмъ t тёла, и3 къ тебЁ бGу нaшему приходsщымъ, но преставлeніе t печaльнэйшихъ на полє1знэйшаz, и3 слaдwстнэйшаz, и3 на ўпокоeніе и3 рaдость. Ѓще же и3 что2 согрэши1хомъ къ тебЁ, ми1лостивъ бyди нaмъ же и3 тBмъ, занE ниеди1нъ є4сть чи1стъ пред8 тоб0ю t сквeрнъ, нижE ѓще є3ди1нъ дeнь животA є3гw2 є4сть, рaзвэ ты2 т0чію є3ди1нъ, на земли2 kви1выйсz безгрёшный гDь нaшъ ї}съ хrт0съ: и4мже вси2 ўповaемъ ми1лость получи1ти, и3 њставлeніе грэхHвъ. Сегw2 рaди нaмъ же и3 џнэмъ, ћкw блaгъ и3 человэколю1бецъ бGъ, њслaби, њстaви, прости2 грэхопадє1ніz нaшz, вHльнаz и3 невHльнаz, ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, пред8zвлє1ннаz и3 забывaємаz: ±же въ дэsніи, ±же въ помышлeніи, ±же въ словеси2, ±же во всёхъ нaшихъ житіsхъ и3 движeніихъ. И# tшeдшымъ ќбw своб0ду и3 њслaбу дaруй, нaсъ же сyщихъ здЁ благослови2, конeцъ благjй и3 ми1рный дaруz нaмъ же и3 всёмъ лю1демъ твои1мъ, и3 ми1лости и3 человэколю1біz ўтр0бу tверзazй нaмъ, на стрaшномъ и3 ўжaсномъ твоeмъ пришeствіи, и3 цrтвіz твоегw2 дост0йныхъ нaсъ сотвори2.

Присовокуплsетъ и3 сію2 моли1тву:

Б9е вели1кій и3 вhшній, є3ди1не и3мёzй безсмeртіе, во свётэ живhй непристyпномъ, всю2 твaрь мyдростію создaвый, раздэли1вый посредЁ свёта, и3 посредЁ тмы2: И# с0лнце ќбw положи1вый во џбласть днE, лунy же и3 ѕвёзды во џбласть н0щи. Спод0бивый нaсъ грёшныхъ и3 въ настоsщій дeнь предвари1ти лицE твоE во и3сповёданіи, и3 вечeрнюю тебЁ слyжбу принести2. Сaмъ человэколю1бче гDи, и3спрaви моли1тву нaшу, ћкw кади1ло пред8 тоб0ю, и3 пріими2 ю5 въ воню2 бlгоухaніz. Подaждь же нaмъ настоsщій вeчеръ и3 приходsщую н0щь ми1рну: њблецh ны nрyжіемъ свёта, и3збaви нaсъ t стрaха нощнaгw, и3 t всsкіz вeщи во тмЁ преходsщіz. И# дaруй нaмъ с0нъ, и4же во ўпокоeніе нeмощи нaшей даровaлъ є3си2, t всsкагw діaвольскагw мечтaніz и3змэнeнъ. Е$й вLко всёхъ благи1хъ подaтелю, ћкw да и3 на л0жахъ нaшихъ ўмилsющесz воспомsнемъ и3 въ нощи2 прес™0е и4мz твоE. И# поучeніемъ твои1хъ зaповэдей њзарsеми, въ рaдости душeвной востaнемъ къ славосл0вію твоеS блaгости, моли6твы и3 молє1ніz твоемY благоутр0бію приносsще њ свои1хъ грэсёхъ, и3 њ всёхъ лю1дехъ твои1хъ: и5хже моли1твами прес™hz бцdы, въ ми1лости посэти2.

Діaконъ глаг0летъ:

Заступи2, спаси2, поми1луй, возстaви и3 сохрани2 нaсъ б9е твоeю бlгодaтію.

Прес™yю, пречи1стую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу:

Їерeй возглашaетъ:

Тh бо є3си2 ўпокоeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.

Тaже діaконъ: И#сп0лнимъ вечeрнюю моли1тву нaшу:

Заступи2, спаси2:

Вeчера всегw2 совершeнна:

ЃгGла ми1рна:

Прощeніz и3 њставлeніz:

Д0брыхъ и3 полeзныхъ:

Пр0чее врeмz животA:

Хrтіaнскіz кончи1ны:

Прес™yю, пречи1стую:

Їерeй возглашaетъ:

Ћкw блaгъ и3 человэколю1бецъ:

Лю1діе: Ґми1нь.

Їерeй: Ми1ръ всBмъ.

Лю1діе: И# д¦ови твоемY.

Діaконъ: Главы6 нaшz гDви прикл0нимъ.

Їерeй глаг0летъ моли1тву nбhчную втaй:

ГDи б9е нaшъ, приклони1вый нб7сA, и3 сшeдый на спасeніе р0да человёческагw, при1зри на рабы6 тво‰, и3 на достоsніе твоE! Тебё бо стрaшному и3 человэколю1бцу судіи2, твои2 раби2 сво‰ приклони1ша главы6 и3 сво‰ покори1ша вы6и не t человBкъ њжидaюще п0мощи, но твоеS њжидaюще ми1лости, и3 твоегw2 чaюще спасeніz: ±же сохрани2 на всsкое врeмz, и3 въ настоsщемъ часё же и3 вeчерэ и3 въ приходsщую н0щь, t всsкагw врагA, t всsкагw сопротиволежaщагw дёйства діaвольскагw, помышлeній сyетныхъ, и3 воспоминaній лукaвыхъ.

Тaже возглашaетъ:

Бyди держaва:

И# посeмъ сошeдшесz џба ли1ка, поeмъ на стіх0внэ стіхи6ры самоглaсны, глaсъ G:

Нhнэ въ знaменіе всBмъ ћвэ љзhцы бhша: їудє1и бо t ни1хже по пл0ти хrт0съ, невёріемъ недyговавше, б9іz благодaти tпад0ша: и3 б9eственнагw свёта сyщіи t kзhкwвъ спод0бихомсz, ўтверди1вшесz словесы2 ўченикHвъ, вэщaющихъ слaву благодётелz всёхъ бGа: съ ни1миже сердцA съ колёнами прикл0нше, вёрою поклони1мсz с™0му д¦у, ўтверди1вшесz сп7си1телемъ дyшъ нaшихъ.

Стjхъ: Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 д¦ъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.

Нhнэ ўтёшительный д¦ъ на всsкую пл0ть и3зліsсz: t ґп0стольскихъ бо ликHвъ начeншій, t тёхъ по причaстію вBрнымъ бlгодaть прострE, и3 ўвэрsетъ своE держaвное наи1тіе во џгненномъ ви1дэ, ў§нкHмъ раздаsй љзhки въ пэснопёніе и3 слaву б9ію. Тёмже сердцы2 ќмнw просвэщaеми, въ вёрэ ўтверди1вшесz с™hмъ д¦омъ, м0лимсz спасти1сz душaмъ нaшымъ.

Стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менE.

Нhнэ њблачaтсz держaвою хrт0вою съ высоты2 ґпcли: њбновлsетъ бо и5хъ ўтёшитель, въ ни1хъ њбновлszсz тaинственнымъ њбновлeніемъ рaзума: и5же стрaнными глaсы, и3 высокоглаг0ливыми проповёдающе присносyщное є3стеств0 же и3 пр0стое, тріmпостaсное почитaти, бlгодётелz всёхъ бGа. Тёмже просвэти1вшесz џныхъ ўчeньми, nц7Y поклони1мсz съ сн7омъ и3 д¦омъ, молsщесz спасти1сz душaмъ нaшымъ.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ }:

Пріиди1те лю1діе тріmпостaсному бжcтвY поклони1мсz, сн7у во nц7Ё, со с™hмъ д¦омъ: nц7ъ бо безлётнw роди2 сн7а соприсносyщна, и3 сопрест0льна, и3 д¦ъ с™hй бЁ во nц7Ё съ сн7омъ прославлsемь, є3ди1на си1ла, є3ди1но существо2, є3ди1но б9ество2. Е#мyже покланsющесz вси2 глаг0лемъ: с™hй б9е, вс‰ содёzвый сн7омъ, содёйствомъ с™aгw д¦а: с™hй крёпкій, и4мже nц7A познaхомъ, и3 д¦ъ с™hй пріи1де въ мjръ: с™hй безсмeртный, ўтёшительный дш7е, t nц7A и3сходsй, и3 въ сн7э почивazй, трbце с™az, слaва тебЁ.

Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ:

Тропaрь, глaсъ }:

Бlгословeнъ є3си2 хrтE б9е нaшъ, и4же премyдры ловцы2 kвлeй, низпослaвъ и5мъ д¦а с™aго, и3 тёми ўловлeй вселeнную, человэколю1бче слaва тебЁ.

Тaже свzщeнникъ твори1тъ tпyстъ си1це:

И$же t џ§ихъ и3 б9eственныхъ нёдръ и3стощи1вый себE, и3 съ нб7сE на зeмлю сошeдый, и3 нaше всE воспріeмый є3стество2, и3 њбожи1вый є5, по си1хъ же на нб7сA пaки возшeдый и3 њдеснyю сёдый бGа и3 nц7A: б9eственнаго же и3 с™aго и3 є3диносyщнаго, и3 є3диноси1льнаго, и3 є3динослaвнаго, и3 соприсносyщнаго д¦а низпослaвый на с™ы6z сво‰ ўченики2 и3 ґпcлы, и3 си1мъ просвэти1вый ќбw и4хъ, тёми же всю2 вселeнную: хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, моли1твами пречи1стыz и3 пренепор0чныz с™hz своеS м™ре, с™hхъ слaвныхъ, прехвaльныхъ, бGопроповёдникwвъ, и3 д¦он0сныхъ ґпcлwвъ, и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ.

Въ тy же недёлю }-ю, на повечeріи.

Поeмъ канHнъ с™0му д¦у. Глaсъ №. Творeніе fеофaново. Їрм0съ по двaжды: тропари2 на д7. Е#гHже краестр0чіе:

Д¦а пою2 создaвшаго всю2 твaрь.

Пёснь №.

Їрм0съ: Г0рькіz раб0ты и3збaвльсz ї}ль, непроходи1мое пр0йде ћкw сyшу, врагA зрS потоплsема, пёснь ћкw бlгодётелю поeтъ бGу, чудодёющему мhшцею выс0кою, ћкw прослaвисz.

Припёвъ: Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ.

Б9eственный дш7е свzтhй, и4же всBмъ раздэлszй даров†ніz, и3 вс‰ творsй в0лею, вдохни1 ми свэтон0сное твоE даровaніе, ћкw да слaвлю тS nц7Y и3 сн7у совокуплsема.

И$же нбcнымъ си1ламъ свsтостнагw дохновeніz твоегw2 бlгодaть даsй, ўтёшителю, моегw2 смhсла ћкw бlгъ сквeрну и3счи1стивъ, свsтости твоеS покажи2 и3сп0лнена.

И#ст0чниче жи1зни вёруемый, и3 струS є3стeственныz бlгости, дш7е б9ій с™hй, ќмъ м0й ўмерщвлeнный њживотвори1въ, твои1мъ дёйствомъ возстaви пёти твоE б9ество2.

БGор0диченъ: Хрaмъ дв7о бhвши б9ій, нашeствіемъ д¦а, содётельною си1лою є3гw2, си1лу дaрующа рождeственну бlгодaтнаz, є4юже родилA є3си2 пл0тію сл0во безначaльное.

Пёснь G.

Їрм0съ: Прeжде вёкъ t nц7A рождeнному нетлённw сн7у, и3 въ послBднzz t дв7ы воплощeнному безсёменнw, хrтY бGу возопіи1мъ: вознесhй р0гъ нaшъ, с™ъ є3си2 гDи.

И#мёz по є3стествY, хотёніz си1лу стeчну, нбcныz премjрныz, ћкw бGъ содётельствуz, д¦ъ с™hй непрестaннw ќчитъ вопи1ти: с™ъ є3си2 гDи.

Пёсньми нем0лчными, њблистaвшую бlгодaть д¦а бGоглаг0ливыхъ ґпcтwлъ, въ дыхaніи бyрнэ, соглaснw слaвимъ, со безпл0тными вопію1ще ли1ки: с™ъ є3си2 гDи.

Е#ди1ну влaсть, и3 б9ество2 є3ди1но, и3 си1лу, є3ди1но начaло и3 цrтво с™hz трbцы, мyдрствующе поeмъ, въ трис™0мъ глaсэ вопію1ще: с™ъ є3си2 гDи.

БGор0диченъ: Колесни1це свэтон0снаz, и3 свётлое пребывaлище всечи1стаz, херув‡мъ вhшши сyщи, бGа бо на рукY носи1вшаz. Тёмже ти2 вси2 вопіeмъ чи1стаz: рaдуйсz всебlжeннаz.

Пёснь д7.

Їрм0съ: Жeзлъ и3з8 к0рене їессeова, и3 цвётъ t негw2 хrтE t дв7ы прозsблъ є3си2, и3з8 горы2 хвaльный, пріwсэнeнныz чaщи, пришeлъ є3си2 вопл0щсz t неискусомyжныz невещeственный и3 б9е, слaва си1лэ твоeй гDи.

Вели6каz дaруzй нaмъ д¦ъ всес™hй, на ґпcлы нaйде ћкw б9eственъ, ћкw бlгъ, ћкw и3сполнsz всsчєскаz, ћкw бGотворS, ћкw њсщ7az, ћкw всёхъ твори1теленъ, вLческій, и3 самовлaстенъ.

На прест0лэ хrтE n§ескомъ сёдъ, низпослaлъ є3си2 ўченикHмъ твои1мъ ўтёшителz, ћкоже њбэщaлсz є3си2 сп7се, ћкw бGа грzдyща: посылaz же несопроти1вна, ћкw всёхъ содётелz, и3з8 nц7A и3сходsща.

Глаг0лати љзhки прbрHкъ б{дущаz научи2 д¦ъ дрeвле всес™hй: љзhки же премyдрыхъ ґпcлъ вэщaетъ вели6чіz б9іz во глaсэ дыхaніz бyрнэйша, нhнэ сущeственнэ спребывazй.

БGор0диченъ: ВратA ќмнагw свёта и3менyемъ тебE бGомaти, и4миже вни1де къ нaмъ хrт0съ, красeнъ kви1сz блистaньми б9ествA, въ пл0тстэмъ њдэsніи покровeнъ, неви1димь ћкw бGъ: нhнэ же по нaмъ ви1димь.

Пёснь є7.

Їрм0съ: БGъ сhй ми1ра, nц7ъ щедр0тъ, вели1кагw совёта твоегw2 ѓгGла, ми1ръ подавaюща послaлъ є3си2 нaмъ. Тёмъ бGоразyміz къ свёту настaвльшесz, t н0щи ќтренююще, славосл0вимъ тS человэколю1бче.

Q дш7е премyдрости и3 стрaха б9іz, и4стины, совёта и3 рaзума, ми1ръ подавazй, всели1сz въ ны2, ћкw да њсвzти1вшесz твои1мъ вселeніемъ, и3з8 н0щи ќтренююще, славосл0вимъ тS чlвэколю1бче.

И$же вс‰ содержaй, и3 всёхъ сhй гDь, и4же твaрь соблюдazй непaдаему, подaждь свzтьбY нaмъ и3 просвэщeніе, ћкw да насhтившесz твоегw2 свэтодaтельства, и3з8 н0щи ќтренююще, славосл0вимъ тS человэколю1бче.

И$же дрeвле зак0нъ начертaвый мwmсeю, н0вагw завёта велBніz, и3 зак0нъ блгdти и3злагaетъ ћснw, во ґпcльскихъ сердцaхъ написaвъ, б9eственный ўтёшитель нашeдъ, ћкw человэколю1бецъ.

БGор0диченъ: Клsтву є4vину всёхъ м™ре, твои1мъ рождеств0мъ дв7о, ўпраздни1ла є3си2, мjру благословeніе возсіsвши хrтA. Тёмже рaдующесz, ўсты2 и3 рaзумомъ бцdу вои1стинну тS и3сповёдающе блажи1мъ.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: И#з8 ўтр0бы їHну младeнца и3зблевA морскjй ѕвёрь, kковA пріsтъ: въ дв7у же всeльшеесz сл0во, и3 пл0ть пріeмшее пр0йде сохрaншее нетлённу. Е#гHже бо не пострадA и3стлёніz, р0ждшую сохрани2 невреждeнну.

Твои6мъ ўченикHмъ и3сполнsz њбэщaніе, д¦а хrтE си6мъ послaлъ є3си2, дёйство вели1кихъ чудeсъ дaрующа, и3 љзhки nгнезр†чныz дaрствующа, да твоегw2 познaніz kзы6къ стадA и3сп0лнzтъ.

Пріиди2 къ нaмъ дш7е с™hй, причaстники твоеS содэвaz свsтости, и3 свёта невечeрнzгw, и3 б9eственныz жи1зни, и3 благоухaннэйшагw раздаsніz: тh бо рэкA б9ествA, и3з8 nц7A сн7омъ происходsщій.

Спаси2 ўтёшителю, вёрнw пою1щихъ бGолёпное пришeствіе твоE, и3 њчи1сти t всsкіz сквeрны, ћкw бlгоутр0бенъ, и3 покажи2 дост0йны твоегw2 њсіsніz, и3 свётомъ твои1мъ бGови1днэйшимъ сотвори2 | несквeрнєнна зерц†ла.

БGор0диченъ: Вeсь ли1къ прор0ческій t бGа тайнонаучи1мь, предглаг0ла тaинство неизречeннагw и3 б9eственнагw воплощeніz бGа сл0ва, и3з8 тебE дв7о м™и: тh бо и4стиннэйшій и3 дрeвній совётъ kви1ла є3си2.

Сэдaленъ, глaсъ }.

Под0бенъ: Премyдрости сл0ва:

Всес™hй д¦ъ нhнэ сошeдъ на ґпcлы, ви1домъ џгненнымъ, ќжасомъ и3сп0лни kзhкwвъ собр†ніz: љзhки бо глаг0лющихъ џгненными чlвэколю1бче, свою2 кjйждо бесёду слhшаше. Тёмже и3 чyдо невBрнымъ, ћкw піsнство, вBрнымъ же спаси1тельное вои1стинну познавaшесz. Сегw2 рaди слaвимъ держaву твою2 хrтE б9е, прегрэшeній њставлeніz просsще низпослaти богaтнw рабHмъ твои1мъ.

Пёснь з7.

Їрм0съ: Џтроцы бlгочeстію совоспитaни, ѕлочести1вагw велёніz небрeгше, џгненнагw прещeніz не ўбоsшасz, но посреди2 плaмене стоsще поsху: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

Нhнэ њбэтовaніz предложeніе хrт0ва и3сполнsетсz: раздэлє1ніz бо љзhкwвъ д¦а пришeствіе показA ўченикHмъ, њблистaвшее t трbцы є3ди1наго пребжcтвеннаго.

Дрeвле ќбw раздэли1сz соглaсіе kзhкwвъ безсловeсное: нhнэ же ко є3ди1ному сли1честву ћвэ собрaшасz, самодёйствующу честн0му и3 б9eственному д¦у, t трbцы преб9eственныz є3ди1ному.

Свhше носи1му дохновeнію с™aгw д¦а, вели6чіz б9іz преслaвнw вэщaху ґпcли хrт0вы, соглaснw пою1ще: nтцє1въ б9е бlгословeнъ є3си2.

БGор0диченъ: Џбразъ твоегw2 ржcтвA тріE џтроцы въ пещи2 показaша: ћкw бо пребhша nгнeмъ невреди1ми, сохрани1ласz є3си2 чистA, пріeмши во чрeвэ џгнь нестерпи1мый, nц7є1въ бGа бlгословeннагw.

Пёснь }.

Їрм0съ: Чyда преестeственнагw росодaтельнаz и3з8wбрази2 пeщь џбразъ: не бо2 ±же пріsтъ пали1тъ ю4ныz, ћкw нижE џгнь б9ествA дв7ы, въ ню1же вни1де ўтр0бу. Тёмъ воспэвaюще воспоeмъ: да бlгослови1тъ твaрь всS гDа, и3 превозн0ситъ во всS вёки.

С™hй дш7е происходsй t бGа, свsтость всBмъ подaждь въ тS вёрующымъ: с™ъ бо, и3 подaтеленъ человёкwмъ свsтости, ты2 є3си2. Тёмъ воспэвaюще воспоeмъ: да бlгослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во всS вёки.

Даeши подaтельнэ ћкw благодётель дaръ блaгости, тебE пою1щымъ ўтёшителю: бlги1хъ бо подaтеленъ є3си2, и3 бlгости пучи1на. Тёмъ воспэвaюще воспоeмъ: да бlгослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во всS вёки.

ГDь животворsщь є4сть д¦ъ, самодви1жимь, самовлaстенъ, раздэлsz ћкоже х0щетъ дарHвъ разда‰ніz, самовLченъ, самоповели1теленъ, безначaленъ. Тёмъ воспэвaюще воспои1мъ: да благослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во всS вёки.

БGор0диченъ: Кто2 твоемY премн0жеству бlгоутр0біz не диви1тсz, безначaльне сл0ве; нaсъ бо рaди њбнищaлъ є3си2 богaтъ сhй, и3 во чрeвэ дв7ы с™hz всели1лсz є3си2. Тёмъ воспэвaюще воспои1мъ: да благослови1тъ твaрь всsкаz гDа, и3 превозн0ситъ во всS вёки.

Пёснь f7.

Їрм0съ: Рaдуйсz дёвственнаz похвало2, рaдуйсz м™и пречcтаz, ю4же всS твaрь б9eственными пёсньми величaетъ.

СE къ нaмъ ўтёшителz и3н0го низпослaлъ є3си2, є3диносyщна тебЁ сл0ве, и3 nц7Y твоемY сопрест0льна.

Спаси2 t и3скушeніz ўтёшителю, бGа мyдрствующыz тS, и3 славосл0вzщыz твоE превёчное бытіE.

Пріиди2 къ нaмъ ўтёшителю, твоегw2 ўтэшeніz и3сполнszй, слaвою твоeю неизречeнною бGосл0вzщыz.

БGор0диченъ: Невёсто б9іz всенепор0чнаz, славосл0вzщыz тS и3 чтyщыz дост0йнw, и3збaви t и3скушeній моли1твами твои1ми.

Вмёстw Дост0йно: поeмъ їрм0съ т0йже. По трис™0мъ кондaкъ прaздника.

Въ понедёльникъ с™aгw д¦а, на полун0щницэ. По №-мъ трис™0мъ глаг0лемъ тропaрь прaздника. По в7-мъ трис™0мъ глаг0лемъ кондaкъ прaздника.

ГDи поми1луй, в7i.

И# tпyстъ. Моли1твы же за ўпок0й не глаг0лемъ.

На ќтрени, на БGъ гDь: тропaрь прaздника три1жды. По №-мъ стіхосл0віи, сэдaленъ, глaсъ д7.

Под0бенъ: Ўдиви1сz їHсифъ:

Попрaзднственный вёрніи, и3 конeчный прaздникъ, прaзднуимъ свётлw, сeй є4сть пzтдесsтница, њбэщaніz и3сполнeніе и3 предложeніz: въ сeй бо џгнь ўтёшителевъ сни1де на зeмлю, ћкw въ ви1дэ љзы6къ, и3 ўченики2 просвэти2, и3 сі‰ неботаи1нники показA. Свётъ пріи1де ўтёшителz, и3 мjръ просвэти2. Двaжды.

По в7-й каfjсмэ сэдaленъ, глaсъ и3 под0бенъ т0йже:

Д¦а и3ст0чникъ пришeдъ на зeмлю, во џгнєнныz рёки раздэлszсz мhсленнw, ґпcлы њрошaше просвэщaz: и3 бhсть и5мъ џблакъ њрошazй џгнь, просвэщazй тёхъ и3 њдождszй плaмень, и4миже мы2 пріsхомъ бlгодaть, nгнeмъ же и3 вод0ю. Свётъ пріи1де ўтёшителz, и3 мjръ просвэти2. Двaжды.

Тaже џба канHна прaздника: з7-гw глaса, со їрмос0мъ на }: и3 д7-гw глaса, со їрмос0мъ на ѕ7.

Катавaсіа: Б9eственнымъ покровeнъ:џба ли1ка вкyпэ.

По G-й пёсни, сэдaленъ, глaсъ }.

Под0бенъ: Премyдрости сл0ва:

Всес™hй д¦ъ, нhнэ сошeдъ на ґпcлы ви1домъ џгненнымъ, ќжасомъ и3сп0лни kзhкwвъ собр†ніz: љзhки бо глаг0лющихъ џгненными чlвэколю1бче, свою2 кjйждо бесёду слhшаше. Тёмже и3 чyдо невBрнымъ, ћкw піsнство, вBрнымъ же спаси1тельное вои1стинну познавaшесz. Сегw2 рaди слaвимъ держaву твою2 хrтE б9е, прегрэшeній њставлeніz просsще, низпослaти богaтнw рабHмъ твои1мъ. Двaжды.

По ѕ7-й пёсни, кондaкъ и3 јкосъ, прaздника.

Сmнаxaрій въ пнdльникъ по пzтдесsтницэ, сjесть, с™aгw д¦а.

Стіхи2: Всsкое дыхaніе прослaви д¦а гDнz:

И$мже лукaвыхъ духHвъ всyе дeрзости.

Въ сjй дeнь, въ понедёльникъ пzтдесsтницы, того2 всес™aго и3 животворsщаго, и3 всеси1льнаго д¦а прaзднуемъ, є3ди1наго t трbцы бGа, є3диночeстна и3 є3диносyщна и3 є3динослaвна nц7Y и3 сн7у. Въ сjй ќбw дeнь пzтдесsтницы с™hмъ ґпcлwмъ сyщественнэ нaйде, въ ви1дэ џгненныхъ љзhкwвъ, сёдъ на є3ди1наго коег0ждо и4хъ въ г0рницэ, въ нeйже бsху пребывaюще. Чeсти же рaди ко всес™0му д¦у, и3 раздёльнэ, и3 въ сeй пzтдесsтницэ ўзак0ниша прaздновати є3мY, и5же вс‰ д0брэ разчини1вше б9eственніи nц7ы2. Њбэщaвый бо сп7съ, прeжде стрaсти, ўтёшителz пришeствіе, рeкъ 1: полeзно є4сть, да ѓзъ и3дY, ѓще бо ѓзъ не и3дY, ўтёшитель не пріи1детъ. И# пaки: є3гдa же пріи1детъ џный, научи1тъ вaсъ, и3 настaвитъ вaсъ на всsкую и4стину. И# пaки: ўмолю2 nц7A, и3 и3н0го ўтёшителz п0слетъ вaмъ, д¦а и4стины, и4же t nц7A и3сх0дитъ. И# по стрaсти же, є3гдA и3 на нб7о восходS, речE: вh же пребyдите во їерусали1мэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою съ высоты2: посылaетъ є3го2: пребывaющымъ бо и5мъ внегдA и3сп0лнитисz дню2 пzтдесsтницы, њб8 часЁ трeтіемъ днE на г0рницэ, внезaпу гр0мъ съ небесE бhсть, ћкw и3 мн0жеству вселeнныz претещи2: и3 въ ви1дэ џгненныхъ љзы6къ kви1сz д¦ъ с™hй, є3ди1ному и4хъ коемyждо, не т0кмw дванaдесzтимъ, но и3 седми1десzтимъ. И# глаг0лаху стрaнными љзhки, си1рэчь, є3ди1нъ кjйждо t ґп0столwвъ, всёми љзhки kзhкwвъ глаг0лаше. Не ќбw свои1мъ љзhкомъ ґпcлу глаг0лющу, и3ноплемeнникъ слhшаше, но коегHждо kзhка љзhкъ ґпcлъ слhшаше и3 глаг0лаше: toнyдуже и3 собрaвшымсz нар0дwмъ, піsнствовати возмнёшасz. Не вёдый бо кjйждо, кaкw ґпcлъ nс0бнw всёми љзhки глаг0лаше, піsнствовати томY непщевaху. И#нjи же дивлsхусz глаг0люще: что2 ќбw х0щетъ сіE бhти; бsху же сjи t всеS земли2с0брани прaздника рaди: пaрfzне, ми1дzне и3 є3лами1те, прeжде мaла t ґнтіHха плэнeни бhвшіи. По вознесeніи ќбw десzти1мъ днє1мъ минyвшимъ, прих0дитъ д¦ъ с™hй, и3 не ѓбіе вознести1сz хrтY, да пaче теплёйшыz сотвори1тъ ўченики2 њжидaющыz є3гw2. Глаг0лютъ же нёцыи: ћкw на кjйждо t днeй, є3ди1нъ кjйждо ѓгGльскихъ чинHвъ, приходS њбожeнной пл0ти џной покланsшесz. Девzти2 ќбw днє1мъ и3сп0лншымсz, въ десsтый дeнь ўтёшитель пріи1де, примирeнію бhвшу сн7омъ. По пzти1десzтихъ же днeхъ t пaсхи, въ воспоминaніе вeтхагw зак0на. Ї}ль бо tнeлиже чермн0е м0ре пр0йде, пzти1десzтимъ днє1мъ мимошeдшымъ, десzтосл0віе пріsтъ. Зри1 же и3 знaмєніz: тaмw горA, здЁ г0рница: тaмw џгнь, здЁ љзhцы џгненніи. Вмёстw же громHвъ и3 мрaка, дыхaніе ѕёльное здЁ. Въ ви1дэ ќбw љзhкwвъ сни1де д¦ъ с™hй, ћкw св0йственно и3мёти къ жив0му сл0ву kвлsетъ: и3ли2 и3 ћкw ґпcли научи1ти и3 приводи1ти kзhки, љзhкомъ и3мsху. Џгненныхъ же, занE бGъ џгнь поzдazй є4сть, и3 њчищeніz рaди: Раздэлsемыхъ же, даровaніz рaди. И# ћкоже и3ногдA є3ди1нъ љзhкъ вёдущихъ, на мнHгіz раздэли2, и3 размэси2: тaкw и3 нhнэ, вёдущихъ є3ди1нъ љзhкъ на мнHгіz раздэли2, да соберeтъ t џнэхъ kзhкwвъ по концaмъ вселeнныz разсBzнныz. Въ прaздникъ же бывaетъ, да множaйшымъ собрaвшымсz, повсю1ду вeщь возгласи1тсz, и3 да и5же въ пaсхэ прилучи1вшіисz, и3 ±же њ хrтЁ бы6вшаz ви1дэвше, чуди1тисz и4мутъ. Въ пzтдесsтницэ же, занE подобaше въ нeже врeмz дрeвле зак0нъ дaнъ бhсть, по немyже и3 д¦а бlгодaти и3зліsтисz, ћкоже и3 хrт0съ сотвори2 въ зак0нной пaсхэ, свою2 пaсху соверши1въ, и4стинную пaсху. Не на ўстa же сёде д¦ъ с™hй, но на главaхъ ґп0столwвъ, вLчественное њб8имaz, и3 б0льшее тэлесE, и3 сaмый ќмъ, t негHже и3 љзhкъ є4же глаг0лати и4мать. И#ли2 ћкw џбразъ нёкій глaсъ љзhкомъ д¦ъ и3спущaетъ, ћкw рукополагaти ґп0столы чрез8 главы6, всеS поднебeсныz ўчи1тели: рукоположeніе бо на версЁ глaвъ бывaетъ. Глaсъ же и3 џгнь, занeже и3 въ сінaи сі‰ бhша: ћкw да kви1тсz т0йжде д¦ъ, и3 тогдA и3 нhнэ законополагazй, и3 вс‰ разчинszй. Смzтeсz же мн0жество шyмомъ дыхaніz, понeже мнsху концY бhти, є3ли6ка їудewмъ хrт0съ њ разрушeніи и4хъ провозвэсти2. Ћкоже џгненны, речE: да никт0же тэлeсно что2 њ д©э с™0мъ смhслитъ. Піsнствомъ ќбw њсуждaютсz ґп0столи: но пeтръ стaвъ и3 провэщaвъ посредЁ нар0да, сіE њбличи2, не и4стиною держи1мое, їHилево прор0чество въ словеси2 привeдъ, и3 покори2 t ни1хъ ћкw три2 тhсzщи. Ўтёшитель же д¦ъ с™hй глаг0летсz, ћкw ўтэшaти и3 пок0ити нaсъ могjй: вмёстw бо хrтA сего2 пріsхомъ, и3 џнаго тёмъ и3мёюще, ћкw и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ глaсы неизглаг0ланными къ бGу, ћкw человэколю1бецъ нaшъ предстоsй ћкоже и3 хrт0съ: ўтёшитель бо и3 џнъ. Сегw2 рaди и3 и3нhй ўтёшитель д¦ъ с™hй глаг0летсz. Глаг0летъ бо ґпcлъ: и4мамы ўтёшителz ї}са къ бGу. И#нhй же речeсz, за є3диносyщное: є4же бо рещи2, и3нhй и3 и3нhй, њ тождесyщественныхъ, и3 купноестeственныхъ. Ґ є4же и4но и3 и4но, њ разли1чныхъ вёмы є3стествaхъ. Сeй с™hй д¦ъ є3ди1нъ є4сть и3 nц7Y и3 сн7у во всёхъ: тёмже и3 содёловаетъ кyпнw съ ни1ма всE, и3 т0е сaмое и3мyщее бhти воскресeніе. И# є3ли6ка х0щетъ, твори1тъ: њсвzщaетъ, раздэлsетъ, новотвори1тъ, спосылaетъ, ўмудрsетъ, помазyетъ прор0ки: пр0стw рещи2, во всeмъ самовлaстный є4сть, всеси1льный, бlгjй, прaвый, владhчествуzй. Тёмъ всS премyдрость, жив0тъ, движeніе, всsкw причaстный с™hни, и3 всsкому животY. Пр0стw, вс‰ и4мать, є3ли6ка nц7ъ и3 сн7ъ, кромЁ нерождeніz и3 рождeніz, t nц7A є3ди1нагw и3сходsй. И#зліsвшусz ќбw на всsкую пл0ть д¦у с™0му, мjръ всsкими даровaньми и3сп0лнисz: и3 тёмъ вси2 kзhцы къ бGовёдэнію руков0дствовашасz, и3 всsкій недyгъ, и3 всsкаz ћзz прогнaна бhсть. Трегyбw же t хrтA ўченикHмъ дaнъ бhсть д¦ъ с™hй. Прeжде стрaсти не ћвэ ѕэлw2. По воскресeніи дуновeніемъ ћвственнэе. Нhнэ же низпослA сего2 сyщественнw: пaче же сaмъ сни1де совершeнный, просвэщazй и3 њсвzщazй и5хъ, и3 тёмъ пaки концы2 вселeнныz приводsй, пришeствіемъ с™aгw д¦а. Моли1твами с™hхъ ґпcлъ, хrтE б9е нaшъ поми1луй нaсъ.

Честнёйшую: не поeмъ:

По f7-й пёсни є3xапостілaрій прaздника двaжды: другjй є3ди1ножды.

На хвали1техъ:

Всsкое дыхaніе:

Постaвимъ стіхи2 д7. И# поeмъ стіхи6ры самоглaсны, глaсъ в7:

Во прор0цэхъ возвэсти1лъ є3си2 нaмъ пyть спасeніz, и3 во ґпcлэхъ возсіS сп7се нaшъ блгdть д¦а твоегw2. Тh є3си бGъ пeрвый, ты2 и3 по си1хъ, и3 во вёки тh є3си бGъ нaшъ.

Во дв0рэхъ твои1хъ воспою1 тz сп7са мjра, и3 прекл0нь кwлёна поклоню1сz твоeй непобэди1мэй си1лэ, вeчеръ, и3 ќтрw, и3 полyдне, и3 на всsкое врeмz блгcвлю1 тz гDи.

Во дв0рэхъ твои1хъ гDи, вёрніи кwлёна дyшъ и3 тэлeсъ прекл0нше, воспэвaемъ тS безначaльнаго nц7A, и3 собезначaльнаго сн7а, и3 соприсносyщнаго и3 прес™aго д¦а, просвэщaющаго и3 њсвzщaющаго дyши нaшz.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ }:

Kзhцы и3ногдA размэси1шасz дeрзости рaди столпотворeніz: kзhцы же нhнэ ўмудри1шасz слaвы рaди бGовёдэніz. Тaмw њсуди2 нечести6выz погрэшeніемъ: здЁ просвэти1лъ є4сть хrт0съ рhбари д¦омъ. ТогдA ўпраздни1сz безглaсіе къ мучeнію: нhнэ њбновлsетсz соглaсіе ко спасeнію дyшъ нaшихъ.

Славосл0віе вели1кое. Тропaрь прaздника, є3ктєніи2. И# tпyстъ глаг0лемъ прaздника:

И$же въ ви1дэ џгненныхъ љзы6къ:

И# чaсъ №-й.

На літургjи и3з8wбрази1тєльнаz. И# t канHна прaздника, пёснь G-z и3 ѕ7-z. Тaже їерeй, и3ли2 діaконъ:

Премyдрость, пр0сти.

И# вх0дное: Вознеси1сz гDи си1лою твоeю, воспоeмъ и3 поeмъ си6лы твоS.

Тропaрь, глaсъ }:

Бlгословeнъ є3си2 хrтE б9е нaшъ, и4же премyдры ловцы2 kвлeй, низпослaвъ и5мъ д¦а с™aго, и3 тёми ўловлeй вселeнную, человэколю1бче слaва тебЁ.

Слaва, и3 нhнэ, кондaкъ, глaсъ }:

Е#гдA снизшeдъ:

Трис™0е. Прокjменъ ґп0стола, глaсъ ѕ7:

Спаси2 гDи лю1ди твоS, и3 благослови2 достоsніе твоE.

Стjхъ: Къ тебЁ гDи воззовY, б9е м0й, да не премолчи1ши t менE.

Ґпcлъ ко є3фесeємъ, зачaло ск7f:

Ћкw чaда свёта ходи1те:

Ґллилyіа, глaсъ в7: Поми1луй мS б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй.

Стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2 и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менE.

Е#ђліе t матfeа, зачaло o7є:

Блюди1те, да не прeзрите є3ди1наго t мaлыхъ:

Причaстный: Д¦ъ тв0й бlгjй настaвитъ мS на зeмлю прaву.

Ґллилyіа, три1жды.

(Зри2) Вёдомо же бyди, ћкw седми1ца сіS с™hz пентик0стіи разрэшaема є4сть на сhръ, ры6бы, віно2 и3 є3лeй.

Њставлsютсz же и3 междоч†сіz часHвъ, и3 и4же въ повечeріахъ пэвaемый канHнъ прес™hz бцdы.

Увечері в неділю святої П’ятдесятниці

 

 

Чинопослідовність коліновклонних молитов, що звершуються у день святої П’ятдесятниці одразу після Божественної літургії на вечірні, задля прикликання Святого Духа, за звичаєм Святої Східної Церкви.

Після відпусту Божественної літургії закриваються Царські врата і катапетасма (завіса). Читається час дев’ятий, наприкінці якого, перед початком вечірні, завіса у вівтарі знову відкривається.

Священик, стоячи на амвоні перед Царськими вратами, відразу після молитви часу дев’ятого, дає початковий виголос вечірні: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читець: Амінь. Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу, Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа — Царя нашого, Бога. Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа — Царя і Бога нашого.

І читає початковий псалом 103: Благослови, душе моя, Господа… як подано у Часослові.

Під час читання псалма священик з непокритою головою на амвоні читає тихо світильничні молитви вечірні. Коли ж прочитає читець після псалма: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, на віки віків. Амінь. Та Алилуя, Алилуя, Алилуя, слава Тобі, Боже (двічі). Клірос співає: Алилуя… Слава Тобі, Боже… диякон (або сам священик, якщо диякона немає) виголошує на амвоні Велику єктенію з доданням особливих прохань про зіслання Святого Духа…

Диякон: У мирі Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй (і так після кожного прохання).

Диякон: За мир з неба і за спасіння душ наших, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і за тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За владику й отця нашого — Блаженнішого митрополита Онуфрія, і за владику нашого — преосвященнійшого єпископа (ім’я правлячого єпископа), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, владу і військо її Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За місто (село) наше та за всяке місто, село і країну, і за тих, що у вірі живуть у них, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За людей, що стоять і очікують благодаті Святого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За тих, що схилили перед Господом серця і коліна свої, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За освячення душ і тіл всіх нас, що з вірою і побожністю зійшлися до пречистого храму цього, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Щоб сподобитися нам Царства нетлінного благодаттю Святого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб стати нам храмом і оселею Святого і Животворчого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб зберегти нам віру і любов бездоганну благодаттю Святого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб отримати нам благодать і милість Всесвятого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб стати нам спільниками Святого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб отримати нам відпущення гріхів і пізнання благодаті, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб не були ми позбавлені Святого Духа у час грізного і праведного Суду Христового, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За дарування багатої милости і щедрот та благодаті Святого Духа Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб Святий Дух визволив нас від усяких пут ворожих, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: За спасіння з висоти тих, що схилили у вірі коліна, серця і тіла в день цей п’ятдесятий, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб почув Господь Бог наш нас, грішних, і зіслав на нас Духа Святого та освятив нас, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб поклонятися нам завжди душами і тілами та оспівувати Святу Єдиносущну Тройцю в єдності, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб благовоління Господа Бога перебувало на нас, що схилили коліна свої, і щоб зіслав Він на нас Святого Свого Духа, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб приємні були колінопреклоніння і молитви наші перед Ним, як пахощі духовні, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб стати нам спільниками сяйва Божественного, Істинної і Животворчої Тройці, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву

Марію, зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тобі належить всяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Потім співаємо: Господи, взиваю… глас 4.

Клірос: Господи, взиваю…

Читець читає псалми 140 та 141: потім стихи з псалмів 129 та 116, між якими співаються стихири самогласні на глас 4.

Стих: Коли на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? Бо в Тебе очищення є.

Стихира: Преславне нині бачили усі народи у граді Давидовім, коли Дух Святий зійшов у вигляді вогняних язиків, як богонатхненннй Лука повістує, промовляючи: коли зібралися ученики Христові, то стався шум, як від сильного вітру, і наповнив дім, де сиділи вони, і всі почали говорити дивними словами дивні повчання Святої Тройці (двічі).

Стих: Заради імени Твого страждаю за Тебе, Господи, страждає душа моя за слово Твоє, бо уповає душа моя на Господа.

І повторюється стихира: Преславне нині бачили…

Стих: Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповають люди на Господа.

Стихира: Дух Святий був завжди, є і буде; не має початку, не має і кінця, завжди з Отцем з’єднаний і в

Сині перебуває: Життя і Життєдавець; Світло і світла Податель; Самоблагий і Джерело добра; через Нього Отець пізнається, і Син прославляється, і всіма пізнається єдина сила, єдине єство, єдине поклоніння Святої Тройці (двічі).

Стих: Бо в господа милість і велике у ньому визволення; Він визволить нас від усіх беззаконь наших.

І повторюється стихира: Дух Святий був завжди, є і буде…

Стих: Хваліть Господа всі народи, прославляйте його всі люди.

Стихира: Дух Святий — Світло і Життя, і живе Джерело розуму; Дух премудрости, Дух розуму, благий, правий, розумний; володіє, очищає гріхи; Бог і обожує, Вогонь і від Вогню походить; говорить, діє, розділяє дарування, від Нього ж усі пророки і божественні апостоли з мучениками вінці отримали; дивне слухання, дивне видіння, вогонь розділяється і подає дари (двічі).

Стих: Велика милість Його над нами, і істина його перебуває повік.

І знову повторюється стихира: Дух Святий — Світло і Життя…

Потім співаємо на глас 6:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Царю Небесний, Утішителю, Душе Істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.

Під час співу стихири на Слава: і нині відкриваються Царські врата і звершується вхід з кадилом. Тоді диякон (або сам священик), стоячи у Царських вратах і зображаючи знак хреста кадилом, виголошує:

Премудрість. Станьмо побожно.

Клірос співає: Світло тихе святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого, Блаженного, Ісусе Христе. Прийшовши на захід сонця, бачивши світло вечірнє, оспівуєм Отця, Сина і Святого Духа — Бога. Достойний єси в усі часи оспіваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що життя даєш; тому світ Тебе славить.

Прокимен великий на глас 7:

Хто Бог Великий, як Бог наш? Ти єси Бог, що твориш чудеса.

Стих: Ти показав у людях силу Твою.

Стих: І промовив: нині почав, це зміна правиці Вишнього.

Стих: Пом’яну діла Господні, бо згадаю від початку чудеса Твої.

І знову: Хто Бог Великий, як Бог наш? Ти єси Бог, що твориш чудеса.

Тоді виголошує диякон або Священик: Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Всі стають на коліна та схиляють голови (ченці та духовенство знімають головні убори) і уважно слухають молитви. Священик же, стоячи на колінах у Царських вратах обличчям до народу і тримаючи в руці запалену свічку та квіти, читає голосно (щоб чули всі), зі зворушенням і не поспішаючи цю молитву першу:

Пречистий, Нескверний, Безначальний, Невидимий, Неосяжний, Недослідимий, Незмінний, Непереможний, Неперевершений, Безмірний, Незлобивий Господи, Єдиний, що маєш безсмертя і в світлі живеш неприступному, що створив небо і землю, море і все, що існує в них; перш, ніж попросимо, всі наші прохання задовольняєш, — Тебе благаємо і Тобі молимося, Владико Чоловіколюбче, Отче Господа нашого Ісуса Христа, що заради нас, людей, і задля нашого спасіння зійшов з небес і прийняв тіло від Духа Святого і Марії Приснодіви, преславної Богородиці; що спочатку словами навчав, а згодом і ділами показав, коли спасительні страждання витерпів, і навчив нас, смиренних, грішних і недостойних рабів Своїх, моління приносити Тобі, схиливши голови й коліна, за прощення провин наших і несвідомість людей. Сам, многомилостивий і чоловіколюбний, вислухай нас, в який би день ми не взивали до Тебе, а особливо в день цей п’ятдесятий, в який після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небеса, коли Він сів праворуч Тебе, Бога і Отця, послав на святих Своїх учеників і апостолів Пресвятого Духа, що спочив на кожному з них, — і сповнилися всі невичерпної благодати Його, і стали говорити різними мовами про велич Твою і пророкувати. Ось і нині вислухай та пом’яни нас, смиренних і осуджених, що молимося Тобі, і визволи з гріховного полону душі наші ради милости Твоєї. Прийми нас, що припадаємо до Тебе і взиваємо: ми згрішили. Від народження ми належимо Тобі, від утроби матері нашої Ти єси Бог наш, але тому, що дні життя нашого минають у суєті, ми позбулися Твоєї допомоги і не маємо жодного виправдання. Проте, уповаючи на милосердя Твоє, благаємо: гріхів молодости і несвідомости нашої не поминай, і від таємних гріхів наших очисти нас; не відкинь нас у час старости, коли зменшуватиметься сила наша, не залиши нас; перш, ніж ми у землю повернемося, сподоби нас до Тебе повернутися; зглянься на нас Своїм благоволінням і благодаттю; вимірюй беззаконня наші милосердям Своїм, протистав безодню Своїх щедрот безлічі гріхів наших. Споглянь з висоти святої Твоєї, Господи, на присутніх людей Твоїх, що очікують від Тебе багатої милости. Відвідай нас благовістю Своєю, пом’яни нас у щедроті Своїй, врятуй нас від насильства диявола; утверди життя наше святими Твоїми і священними законами. Ангела, вірного охоронителя, пристав до людей Твоїх; усіх збери у Царство Твоє; даруй милість усім, що уповають на Тебе; відпусти їм і нам гріхи, очисти нас дією Святого Духа Твого і зруйнуй супротивні підступи ворожі.

Читає також і цю молитву:

Благословенний Ти, Владико Боже Вседержителю, що освітив день промінням сонячним і ніч осяяв зорями палаючими, що сподобив нас пройти довготу дня і наблизитися до початку ночі. Вислухай молитви наші й усіх людей Твоїх і, всім нам простивши вільні і невільні гріхи, прийми вечірні наші молитви і пошли багатство милости і щедрот Твоїх на насліддя Твоє. Оточи нас святими ангелами Твоїми, озброй нас правдою Твоєю, збережи нас істиною Твоєю, охорони нас силою Твоєю; визволи нас від усякої небезпеки та підступів ворожих. Даруй нам і вечір цей з наступною ніччю перейти у досконалості, святості, мирі, без гріха, без спокус, без примар, як і всі наступні дні життя нашого, за молитвами Святої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодне вчинили.

І одразу диякон виголошує: Заступи, спаси, помилуй, підійми й охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Всі підіймаються з колін.

Клірос співає: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик: Бо Тобі належить милувати і спасати нас, Господи Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Диякон же виголошує єктенію:

Промовмо всі, з усієї душі, з усього розуміння нашого, промовмо.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Клірос: Господи, помилуй (тричі), (і так співають після кожного прохання).

Диякон: Ще молимося за Владику і отця нашого — Блаженнішого митрополита Онфрія, і за владику нашого — преосвященнійшого єпископа (ім’я правлячого єпископа), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за весь причет і людей, і за все у Христі братство наше.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Якщо у монастирі, то додає ще й оці прохання.

Диякон: Ще молимося за відпущення гріхів отця нашого архимандрита (ігумена) (ім’я) і всієї у Христі братії нашої.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за всіх, що служать і служили у святій обителі цій.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за Богом бережену Україну нашу, владу, і військо її.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за все у Христі братство наше.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за блаженних і повік незабутніх фундаторів святого храму цього (у монастирі: святої обителі цієї) і за всіх отців та братів наших, раніше спочилих, що тут і повсюди лежать, православних.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому; за тих, що трудяться, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимося за всю братію нашу і за всіх православних християн.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

Священик: Бо Ти милостивий і чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

І знову диякон виголошує:

Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй (тричі).

І всі схиляють коліна, як вище написано.

Священик же читає молитву оцю другу:

Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти, що за життя наше, перебуваючи з нами, мир Свій завжди подаєш вірним, дар Пресвятого Духа у невід’ємному спадкоємстві. Особливо ж сьогодні Ти благодать цю явно зіслав Своїм ученикам і апостолам і уста їхні утвердив вогняними язиками так, що через них весь рід людський богопізнання сприйняв рідними мовами своїми, і ми просвітилися сяйвом Духа та від омани, немов від темряви, визволилися, і чуттєвих та вогняних язиків даром і надприродною дією навчилися вірувати в Тебе і славити Тебе як Бога, з Отцем і Святим Духом, в єдиному Божестві, силі та владі. Ти, Отцеве Сяйво, Істоти і Єства Його незмінний і непорушний Образ, Джерело премудрости і благодати, відкрий і мені, грішному, вуста і навчи мене, як належить і про що слід молитися. Ти бо знаєш велику безліч гріхів моїх, але милосердя Твоє переможе їх безмірність. Ось бо зі страхом стою перед Тобою, в глибину милости Твоєї ввергнувши відчай душі моєї. Ти, що все творіння невимовною силою премудрости спрямовуєш, направ життя моє. Ти, затишне пристановище охоплених бурею спокус, покажи мені шлях, яким маю іти. Духа премудрости Твоєї подай помислам моїм, Духа розуміння безумству моєму даруй, Духом страху Твого осіни мої вчинки, Духа праведного віднови у мені і Духом Владичним утверди безсумнівними думки мої, щоб я, повсякдень Духом Твоїм Благим наставлюваний, сподобився виконувати заповіді Твої і про Твоє завжди пам’ятав славне пришестя, коли всі ми дамо відповідь про вчинене нами. І не допусти, щоб я спокусився тлінною красою світу цього, але зміцни у мені прагнення майбутніх скарбів. Ти бо, Владико, сказав, що коли хтось попросить що-небудь в ім’я Твоє, то неодмінно отримає від Твого Співвічного Бога і Отця. Тому і я, грішний, у день пришестя Святого Твого Духа, молю Твою благість: все, що просив я, даруй мені для спасіння. Так, Господи, всякого благодіяння багатий і благий Подателю, Ти вельми щедро подаєш усе, що просимо. Ти прощаєш і милуєш, бо став тілесної природи нашої спільником в усьому, крім гріха, і до тих, що схилили перед Тобою коліна, милосердно нахиляєшся, подаючи очищення гріхів наших. Вияви ж, Господи, щедрість Твою до людей Твоїх; почуй нас із Неба святого Твого; освяти нас силою спасительної правиці Твоєї; захисти нас покровом крил Твоїх і не відкинь творіння рук Твоїх. Проти Тебе єдиного ми грішимо, але й Тобі єдиному служимо; не вміємо ні кланятися богу чужому, ані простягати руки наші, Владико, до бога іншого. Відпусти нам гріхи і, прийнявши наші коліновклонні моління, подай усім нам руку допомоги; прийми молитву всіх, як приємне кадіння, що приноситься у Твоєму преблагому Царстві.

Священик читає також і цю молитву:

Господи, Господи, що зберіг нас від усякої стріли, що настигає вночі, прийми жертву вечірню — підношення рук наших. Сподоби нас час нічний бездоганно пройти, не зазнавши лиха, і визволи нас від усякого збентеження та страху, що від диявола на нас приходять. Даруй душам нашим зворушення і помислам нашим — піклування про іспит на страшному і праведному Суді Твоєму; розіпни страхом Твоїм тіла наші й умертви земні члени наші, щоб у тиші сну ми просвітилися спогляданням майбуття Твого. Віддали від нас усякі марення непотребні і хтивість згубну. Підійми ж нас від сну в час молитви зміцненими у вірі і успішно виконуючими заповіді Твої.

Диякон виголошує:

Заступи, спаси, помилуй, підійми і охорони нас, Боже, Своєю благодаттю.

Клірос: Господи, помилуй.

І всі підіймаються з колін.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик: Благоволінням і благодаттю Єдинородного Твого Сина, з Ним же благословенний Ти, з Пресвятим благим і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Читець: Сподоби, Господи, у вечір цей без гріха вберегтися нам. Благословенний Ти, Господи, Боже отців наших, і хвальне і прославлене ім’я Твоє навіки. Амінь.

Нехай буде, Господи, милість Твоя до нас, бо ми уповаємо на Тебе. Благословенний Ти, Господи, навчи мене оправдань Твоїх. Благословенний Ти, Владико, врозуми мене оправданнями Твоїми. Благословенний Ти, Святий, просвіти мене оправданнями Твоїми.

Господи, милість Твоя повік, Творіння рук Твоїх не зневаж. Тобі подобає хвала, Тобі подобає оспівування, Тобі слава подобає, Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Диякон: Ще і ще, схиливши коліна, Господу помолимось.

Клірос: Господи, помилуй (тричі).

І всім, що знову коліна схилили, священик читає цю третю молитву:

Вічноплинне, животворче і просвітительне Джерело, співвічна з отцем творча Сило, що все провидіння спасіння людського чудово здійснив, Христе, Боже наш. Ти розірвав нерозривні пута смерти, розбив засуви пекла і безліч лукавих духів подолав. Ти приніс Себе у непорочну жертву, пречисте тіло Своє віддавши, вільне від усякого гріха і неприступне для нього, і ради цього страшного і несказанного священнодійства життя вічне нам дарував. Ти до пекла зійшов і, кайдани вічні розірвавши, тим, що в темряві перебували, вихід показав; началозлобного ж і глибинного змія богомудрою принадою зловив і, оковами мороку його зв’язавши у безодні пекла та у невгасимому вогні, незміримо могутньою силою у безпросвітній пітьмі замкнув. О великоіменита Премудросте Отцівська. Для тих, що зазнають нападів ворожих, Ти великим Помічником став і просвітив тих, що сидять у темряві та тіні смертній. Ти — вічної слави Господь і Отця Всевишнього улюблений Син, споконвічне Світло від споконвічного Світла, Сонце Правди. Вислухай нас, що молимося Тобі, і упокой душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших та інших родичів за плоттю, і всіх близьких у вірі, яких і пам’ять звершуємо нині, бо у Тебе влада над усіма, і в руці Своїй Ти утримуєш усі кінці землі. Владико, Вседержителю, Боже отців і Господи милости, Творче роду смертного і безсмертного й усякого єства людського, що з’являється на світ і знову відходить; Сотворителю життя і кончини, перебування тут і преставлення в інший світ, що роки життя визначаєш і час смерти призначаєш, зводиш до пекла і звідти виводиш, зв’язуєш неміччю і в силі від неї звільняєш; теперішнє, як це потрібно, влаштовуєш і майбутнє до корисного спрямовуєш; смертним жалом уражених, надією на воскресіння звеселяєш. Владико всіх, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі і тих, що в морі далеко, Ти Сам у цей останній і великий спасительний день свята П’ятдесятниці відкрив нам таїну Святої, єдиносущної, споконвічної, неподільної і незлитної Тройці та явлення і пришестя Святого і животворчого Духа Твого, що Його у вигляді вогняних язиків на святих Своїх апостолів вилив і благовісниками їх зробив благочесної нашої віри та сповідниками і проповідниками істинного богослів’я вчинив. Ти в це вседосконале і спасительне свято умилостивлювальні молитви за тих, що в пеклі утримуються, зволив приймати, велику надію на послаблення їхнього смутку і втіху від Тебе подаючи нам. Вислухай нас, смиренних рабів Твоїх, що молимося Тобі, і упокой душі рабів Твоїх, раніше спочилих, у місці світлому, у місці квітучому, у місці прохолоди, де немає ні недуги, ні журби, ні зітхання, і осели їх в оселях праведних, миру і полегшення сподоби їх. Бо не мертві хвалитимуть Тебе, Господи, ані ті, що в пеклі перебувають, насміляться сповідання принести Тобі, але ми, живі, благословляємо Тебе і молимо, і умилостивлювальні молитви та жертви приносимо Тобі за душі їхні.

Читає священик також і цю молитву:

Боже великий і вічний, Святий, чоловіколюбний, що сподобив нас у час цей стати перед неприступною Твоєю славою для оспівування і похвали чудес Твоїх. Змилуйся над нами, недостойними рабами Твоїми, і даруй благодать, щоб зі смиренням та з упокореним серцем приносити Тобі трисвяте славослів’я і подяку за великі Твої благодіяння, які Ти зробив і завжди чиниш нам. Пом’яни, Господи, неміч нашу і не погуби нас із беззаконнями нашими, але сотвори велику милість з нами, смиренними, щоб ми, позбувшись гріховної темряви, у світлі правди ходили і, зодягнувши зброю світлоносну, залишалися неушкодженими від усяких підступів лукавого та зі сміливістю за все прославляли Тебе, єдиного істинного і чоловіколюбного Бога. Твоє бо воістину велике і справжнє таїнство, Владико всіх і Творче: дочасна смерть і розпад, а потім — воскресіння й упокоєння навіки. Тобі подяку за все приносимо: за наше з’явлення у світ цей і за відхід з нього, за Твою вірну обіцянку, на яку надіємось, нашого воскресіння і життя нетлінного, що його отримаємо під час майбутнього другого пришестя Твого. Ти бо єси воскресіння нашого первісток, і тих, що жили, нелицемірний та чоловіколюбний Суддя, і гідних нагороди Владика і Господь. Ти прийняв, з надмірної любови до нас, плоть і кров нашу, щоб випробувати їх, і, наші гріховні пристрасті бажаючи вгамувати, добровільно страждання зазнав із безмежного милосердя Твого. Ти, перетерпівши спокусу, позбувся її, та Своїм, визначеним волею Божою і добровільно взятим Тобою задля спасіння людей стражданням, Ти, як і обіцяв, став Помічником нам у випробуваннях та спокусах, піднявши нас до Своєї безстрасности. Прийми ж, Владико, благання і молитви наші, і упокой усіх і кожного з нас, отців, матерів, дітей, братів, сестер, друзів та родичів усіх, і душі всіх, що спочили у надії на воскресіння і життя вічне; імена їх запиши у Книзі Життя й осели їх на лоні Авраама, Ісаака та Якова, в країні живих, у Царстві Небесному, в раю насолоди, вводячи всіх у святі оселі Твої за посередництвом світлих ангелів Твоїх, воскрешаючи разом і тіла наші в день, який призначив Ти згідно зі святою і правдивою обітницею Твоєю. Бо ж смерти не існує, Господи, для рабів Твоїх, коли ми покидаємо тіла наші і до Тебе, Бога нашого, відходимо, бо це лише перехід від жалюгідного життя до кориснішого і солодшого, до заспокоєння і радости. А коли у чомусь і згрішили ми перед Тобою, — милостивий будь до нас і тих, що відійшли: бо немає жодного чистого перед Тобою від скверни, хоч би й життя його тривало один день, тільки Ти один, Господь наш Ісус Христос, був на землі безгрішним, і через Тебе всі ми милість і відпущення гріхів отримати надіємось. Тим-то й нам і їм як благий та Чоловіколюбець полегши, відпусти і прости гріхопадіння вільні й невільні, свідомі і несвідомі, явні і приховані, що вчинили ми ділами, помислами, словами і всіма нашими звичками та порухами. Тим, що відійшли від нас, визволення і полегшення даруй, а нас, що тут перебуваємо, благослови, і дай благий та мирний кінець життя нам і всім людям Твоїм, милости та чоловіколюбства Твого безодню відкриваючи нам у час страшного і грізного Твого пришестя, і Царства Твого достойними бути нас вчини.

Священик читає і цю молитву до Святого Духа (творіння Святійшого Патріарха Константинопольського Філофея), яка цьому святу вельми личить, і хоч у греків її не читають, проте в усіх слов’янських давніх збірниках служб вона подається.

Царю Небесний, Утішителю Владико, співбезпочатковий, споконвічний, єдиносущний і рівночесний Душе з Отцем і Сином; Душе істинний, сущий, благий, Святий, владичний і животворчий, що від Отця походиш невимовно і в Сині спочиваєш невід’ємно, всиновлення й обоження людського роду Співучаснику, теперішніх і майбутніх благ Скарбе; Душе праведний, Душе владичний, що в лоні Отця перебуваєш і з Божественних та безначальних уст його несказанно виходиш, співіпостасне Дихання, Премудросте і Сило. Душе Божий і від Бога, Душе Отчий і від Отця, Душе Синівський, Душе Христів, що маєш з Ними єдину природу і нерозлучно перебуваєш, але разом і сходиш від Них, з’являєшся і промовляєш. Ти, Благий Владико, один із Тройці Боже, істинний Боже від істинного Бога, розумних і тілесних істот створив разом з Отцем і Сином, і невимовною премудрістю і силою та стримуючою дією незбагненного Промислу несказанно їх спрямовуєш і зв’язуєш між собою, стверджуєш і зберігаєш. Безначальний, невидимий, незбагненний, неосяжний, недослідимий, несказанний, незліченний, безмежно сильний і всемогутній Господи, що спочатку отцям і пророкам різноманітні дії являв і промовляв, Святої Тройці таїну показав і невимовну таємницю втілення Єдинородного Сина і Бога відкрив, а після сходження Його з тілом на небеса, у це велике і звершене спасительне свято П’ятдесятниці, заради властивих Тобі дарів благодаті, в самій істоті у вигляді вогняних язиків просвітив світ, і на святих апостолах та учениках спочив, і Твоєю Божественною силою їх покрив та сповнив надприродної і незбагненної благодати, згідно з правдивою обіцянкою Христовою; через них же всяке єство людське, віри слово прийнявши, істинного Богопізнання і благочестя навчилося, і ми, лише Твоєю просвітившись несказанною силою та дією, Єдиному Богові в Трьох Особах поклонятися навчилися. Сам же, Владико, Отче Сяйво, живий і незмінний Образе Отчий, а також і Сина непорушний Образе, відбиток істоти і природи їх, Джерело освячення, безсмертя і життя, кінцева святим нагородо і вінчання в грядущому і безкінечному віці, що має Бога причиною і джерелом, і в якому єдиний нероджений і безначальний Отець і Бог через Єдинородного Сина і Бога все благе щедро та невимовно подає і надприродно діє у цьому і майбутньому віці; прийми від мене, грішного і недостойного, моління у цей час, бо Ти один безліч моїх гріхів знаєш. Помилуй мене з великої милости Твоєї, і з безмежности щедрот Твоїх беззаконня мої очисти, особливо вимий багно гріхів моїх і гнітючу скверну душі моєї очисти. Єдиний чистий і пречистий Господи, що від усякої скверни, смороду і пристрастей очищуєш, від таємних гріхів моїх очисти мене і від чужих визволи раба Твого; гріхів молодости і несвідомости моєї, і старости моєї окаянства не пом’яни; просвіти мої затьмарені розумові очі і, згаслий світильник благодаті запаливши, навчи мій розум через досвід, звичай і дію бачити, що воістину в розумній істоті перебуває Дух Святий. Даруй мені слово благодатне, силу, висоту і міць, щоб молитви чисті і розпростерті приносити за людей Твоїх, і за Вселенську Церкву Твою, і за паству, яку Ти силою і дією Своєю, кров’ю Єдинородного Сина і Бога викуплену, боголіпно поставив і зібрав. Утверди нас усіх — паству Церкви Твоєї — на камені сповідання Божества непохитною і непорушною, вчини її міцнішою і вищою за двері пекла, від бісівських дій і нападів недоторканою і неушкодженою, сповненою щедро Твоєї сили і благодаті. Прийми, Царю, колінопреклоніння та благання людей спільні й однодушні, розпростерті молитви і ревні прохання, віру і надію. І дай, щоб вони на Тебе єдиного неухильно дивилися вночі і вдень, і нічого іншого не хотіли бачити, крім Тебе, Бога і Владики, і від Тебе Єдиного спасіння чекали. Простивши ж їм і нам усякі провини вільні і невільні як Бог преблагий і всемогутній від нинішнього зла нас визволи і вічних благ сподоби, милістю та чоловіколюбством Бога Отця і єдиносущного Його Сина і Тебе. Пресвятого і єдиночесного Духа, єдиного Триіпостасного Божества, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Читає також і цю молитву, якою завершуються коліновклонні молитви:

Боже великий і Всевишній, єдиний, що маєш безсмертя і в світлі живеш неприступному, — Ти все творіння премудро створив, світло від темряви відділив і поставив сонце володіти днем, а місяць і зорі володіти ніччю. Ти сподобив нас, грішних, сьогодні стати перед Тобою з хвалою і вечірню службу Тобі принести. Сам, Чоловіколюбче Господи, піднеси молитву нашу, наче кадіння перед Тобою, і, як приємні пахощі, прийми її. Подай нам вечір і ніч, що надходять, мирними; зодягни нас у зброю світла; визволи нас від страху нічного та від усякої небезпеки, що приходить у темряві; і сон, що його Ти дарував для відпочинку немочі нашої, пошли нам вільний від усякої примари диявольської. Так, Владико, всіх благ Подателю, вчини, щоб і на ложах наших, каючись, ми згадували вночі пресвяте ім’я Твоє і, навчанням заповідей Твоїх просвічуючись, у радості душевній встали для прославлення Твоєї благости, молитви і благання Твоєму милосердю приносячи за гріхи власні і всіх людей Твоїх, на яких милостиво зглянься за молитвами Пресвятої Богородиці.

Диякон виголошує: Заступи, спаси, помилуй, підійми і охорони нас, Боже, Своєю благодаттю.

Всі підіймаються з колін.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу віддамо.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик: Ти бо єси упокоєння душ і тіл наших, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Диякон виголошує єктенію:

Доповнимо вечірню молитву нашу Господу.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Своєю благодаттю.

Клірос: Господи, помилуй.

Диякон: Вечора всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просимо.

Клірос: Подай, Господи (і так після кожного прохання).

Диякон: Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просимо.

Клірос: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо.

Клірос: Подай, Господи.

Диякон: Доброго й пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просимо.

Клірос: Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо.

Клірос: Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного і доброї відповіді на Страшному Суді Христовім просимо.

Клірос: Подай, Господи.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик: Бо Ти Благий і Чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Диякон: Голови наші вклонімо перед Господом.

Священик читає тихо звичайну молитву, як подано у Служебнику.

Клірос: Тобі, Господи.

Священик виголошує: Нехай буде держава Царства Твого благословенна і найславніша, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

І зачиняються Царські врата.

Співаються стихири самогласні на глас 3:

Нині явним знаменням для всіх язики стали, юдеї бо, від яких Христос за плоттю, хворіючи на невірство, відпали від благодаті Божої, а ми, що від язичників походимо, Божественного світла сподобилися, ствердившись словами учеників, які промовляли про славу Благодійника всіх, Бога. З ними ж, серця і коліна схиливши, з вірою поклонімося Святому Духу, ствердившись Спасителем душ наших.

Стих: Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведности віднови в нутрі моєму.

Нині утішительний Дух зійшов на всяке тіло, почавши від собору апостолів, за співучастю від них вірним благодать подаючи, і запевнив Своє могутнє пришестя у вогненному вигляді, роздаючи ученикам язики для оспівування і слави Божої. Тому, серцем духовно просвічені й у вірі стверджені, Святому Духу помолімось за спасіння душ наших.

Стих: Не відкинь мене від Лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.

Нині зодягаються силою вишньою Христові апостоли, оновлює бо їх Утішитель, сповнюючи таємничим оновленням розуму; і вони дивними та високомовними словами проповідуючи, завжди суще і просте Триіпостасне Єство Благодійника всіх, Бога, шанувати навчають. Тож, просвітившись їхнім навчанням, Отцю поклонімось з Сином і Духом, молячись за спасіння душ наших.

Слава: і нині, глас 8:

Прийдіть, люди, Триіпостасному Божеству поклонімось, Сину в Отці зі Святим Духом; Отець бо споконвіку родив Сина, співвічного і співпрестольного, і Дух Святий був в Отці з Сином прославлений; єдина Сила, єдина Сутність, єдине Божество. Йому ж, поклоняючись, усі промовляємо: Святий Боже, що все твориш Сином за співдіяння Святого Духа; Святий кріпкий, через Якого ми Отця пізнали і Яким Дух Святий зійшов у світ; Святий безсмертний, утішительний Душе, що від Отця походиш і в Сині перебуваєш, — Тройце Свята, слава Тобі.

Читець: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, що Ти приготував для всіх людей, — Світло на просвічення народів і славу людей Твоїх, Ізраїля.

Святий Боже, Святий кріпкий, Святий безсмертний, — помилуй нас (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас.

Господи, очисти гріхи наші.

Владико, прости беззаконня наші.

Святий, зглянься і зціли немочі наші, імени Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Клірос: Амінь.

Царські врата відчиняються. Клірос співає тропар свята, глас 8:

Благословенний Ти, Христе Боже наш, що премудрими рибалок явив, пославши їм Духа Святого, і через них весь світ уловив; Чоловіколюбче, слава Тобі.

Диякон: Премудрість.

Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.

Клірос: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово народила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священик, стоячи обличчям до людей в Царських вратах, чинить відпуст:

Христос, що з Отчого і Божественного лона принизив Себе і з небес на землю зійшов, і все наше єство прийняв та обожив його, після ж цього на небеса знову вознісся і сів праворуч Бога і Отця, а Божественного, і Святого, і єдиносущного, і рівносильного, і рівночесного, і співвічного Духа послав на святих Своїх учеників і апостолів і цим просвітив їх, а через них і світ увесь, — істинний Бог наш, молитвами Пречистої і пренепорочної святої Своєї Матері, святих славних і всехвальних богопроповідників та духоносних апостолів і всіх святих, помилує і спасе нас як благий і Чоловіколюбець. Амінь.

У ту ж неділю восьму на повечір’ї

 

Співаємо

Канон Святому Духу

Глас 1. Творіння Феофанове.

Ірмоси по двічі Тропарі на 4.

Пісн. 1

 

Ірмос: Гіркої роботи позбавився Ізраїль, непрохідне море пройшовши, як по суші, побачив ворога потопленим; пісню співає Богу як благодійнику, що чудодіє силою великою, бо Він прославився.

Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Божественний Душе Святий, що всім роздаєш дари і все твориш з волі Своєї, вдихни в мене світлоносне Твоє дарування, щоб я славив Тебе, з Отцем і Сином з’єднаного.

Ти, що Небесним Силам подаєш святкове дуновення Твоєї благодати, Утішителю, очистивши, як Благий, скверну мого розуму, наповни мене Твоєю святістю.

Слава…

Джерело життя віруючим, і струмок природної благости, Душе Божий Святий, розум мій умертвлений оживи, Твоїм дійством настав оспівувати Твоє Божество.

І нині…

Богородичний: Будучи храмом Божим, зішестям Духа, співдіюча Його сила дарувала Тобі, Благодатна, силу, якою Ти народила плоттю Слово безначальне.

 

Пісн. 3

 

Ірмос: До раніше віків від Отця родженого нетлінно Сина, і в останні часи від Діви безмежно втіленого, Христа Бога, взиваймо: Ти, що підніс силу нашу, свят єси, Господи.

Маючи за природою силу сходити волею, Небесним Силам як Бог співдіючи, Дух Святий безперестанно навчає взивати: свят єси, Господи.

Благодать Духа, що осяяла богонатхненних апостолів диханням буремним, єдинодушно прославляймо невмовкними піснями, з безплотними силами, взиваючи: свят єси, Господи.

Слава…

Єдину владу, Божество єдине і силу, єдине Начало і Царство Святої Тройці, в мудрості оспівуємо, трисвятим гласом взиваючи: свят єси, Господи.

І нині…

Богородичний: Коліснице світлоносна, і Світла вмістилище, Всечиста, Ти вища за херувимів, бо Бога в обіймах носила. Тому Тебе, Чиста, всі оспівуємо, взиваючи: радуйся, Всеблаженна.

 

Пісн. 4

 

Ірмос: Жезл від кореня Ієсеєвого, і квітка від нього, Ти, Христе, проріс від Діви: з гори, вкритої зеленню, прийшов Ти, втілившись від Безневісної, безплотний Боже; слава силі Твоїй, Господи.

Велике дарував нам Дух Всесвятий, коли зійшов на апостолів як Божественний і благий, наповнюючи все, обожуючи, освячуючи, як Творець усього, Владика самовладний.

Сидячи на престолі Отчому, Христе, послав Ти ученикам Твоїм Утішителя, як обіцяв, Спасе, як Бога грядущого, не проти Його волі, як Творця всіх, що від Отця походить.

Слава…

Дух Всесвятий навчив пророків у давнину говорити язиком про майбутнє, язиками ж премудрі апостоли іншими мовами сповіщали про велич Божу після буремного дихання Того, Хто Істотою співвічний.

І нині…

Богородичний: Вратами Світла розуму називаємо Тебе, Богомати, якими увійшов до нас Христос, величним явився у сяянні Божества; покритий одягом плоті, невидимий як Бог, нині ж став для нас видимим.

 

Пісн. 5

 

Ірмос: Бог миру, Отець щедрот, великої ради Твоєї ангела, що подає мир, Ти послав до нас; тому, наставлені світлом богорозуміння, від ночі до ранку славословимо Тебе, Чоловіколюбче.

О Душе премудрости і страху Божого, істини, ради і розуму, мир подавай, вселися в нас, щоб, освятившись Твоїм вселенням, віл ночі до ранку ми славословили Тебе, Чоловіколюбче.

Ти, що все тримаєш, і всіх сущий Господь, що все творіння зберігаєш від напастей, подай нам святість і просвічення, щоб, наситившись Твоїм світлом, від ночі до ранку ми славословили Тебе, Чоловіколюбче.

Слава…

Ти, що в давнину Закон накреслив Мойсею, Нового Завіту повеління і закон благодати ясно в апостольських серцях написав Твоїм зішестям, Божественний Утішителю, як Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний: Ти, Діво, Твоїм Різдвом знищила клятву Єви, праматері всіх, світу засяявши благословення Христа; тому радіючи, устами і розумом сповідуючи Тебе, Богородице, ублажаємо.

 

Пісн. 6

 

Ірмос: Із утроби, як немовля, викинув морський звір Іону, якого прийняв; Слово ж, що вселилося в Діву і прийняло плоть, вийшло, зберігши Її нетлінною; Той, Якого не торкнулося тління, Ту, що народила, зберіг неушкодженою.

Виконуючи обіцяне, Ти, Христе, послав ученикам Твоїм Духа, що творить великі чудеса, дарує вогневиді язики, щоб Твоїм пізнанням наповнити народи.

Прийди до нас, Душе Святий, творячи нас причасниками Твоєї святости, і світла невечірнього, і Божественного життя, і благозапашного роздавання; Ти бо ріка Божества, від Отця через Сина походиш.

Слава…

Спаси, Утішителю, тих, що вірно оспівують велич Твого пришестя, і очисти від усякої скверни як благосердий, і покажи достойними Твого осяяння, і світлом Твого богопізнання сотвори їх дзеркалом нескверним.

І нині…

Богородичний: Весь собор пророків, Богом тайнонавчений, передрік таїнство невимовного і Божественного втілення Бога Слова із Тебе, Діво Мати; Ти бо відкрила істинну і віковічну Раду.

Сідальний, глас 8:

Всесвятий Дух нині зійшов на апостолів у вогняному вигляді і наповнив страхом зібрання народів, через вогняні язики тих, що говорили, кожен почув свою мову. Тому і чудо стало для невірних виявом пияцтва, а для вірних воістину спасительним пізнанням. Заради цього славимо державу Твою, Христе Боже, просячи дарувати прощення гріхів рабам Твоїм.

 

Пісн. 7

Ірмос: Юнаки, благочестя навчені, злочестиве повеління зневажили, вогняної погрози не убоялися; але серед полум’я стояли, співаючи: отців Боже, благословен єси.

Нині обітниця Христова сповнилася: бо розділення язиків показало ученикам пришестя Духа, осяянням єдиного від Тройці Божественного.

В давнину розділилася злагода людей безсловесних, нині ж до єдності явної прийшли зібрані дією чесного і Божественного Духа, єдиного від Пребожественної Тройці.

Слава…

З небес зійшло дихання Святого Духа, велич Божу славно проповідували апостоли Христові, однодушно співаючи: отців Боже, благословен єси.

І нині…

Богородичний: Образ Твого Різдва три юнаки показали в печі, бо перебували у вогні неушкодженими; Ти збереглася чистою, прийнявши в лоно Вогонь нестерпний, отців Бога благословенного.

 

Пісн. 8

 

Ірмос: Чуда надприродного росодайна піч показала образ, бо не спалила юнаків, яких прийняла; так і Вогонь Божества — Діву, в лоно Якої ввійшов. Тому, оспівуючи, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.

Святий Душе, що від Бога походиш, подай святість усім, хто в Тебе вірує, бо Ти Святий, і подаєш людям святість; тому, оспівуючи Тебе, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.

Утішителю, Ти як благодійник подаєш дар благости тим, хто Тебе оспівує, бо Ти єси добра Податель і благости Безодня; тому, оспівуючи Тебе, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.

Слава…

Господь є животворчий Дух, саморухомий, самовладний, роздає дари, як хоче, самовладичний, самоповелительний, безначальний; тому, оспівуючи його, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.

І нині…

Богородичний: Хто не дивується багатству Твого милосердя, Безначальне Слово; будучи багатим, заради нас Ти зубожів, і в утробі Діви оселився; тому, оспівуючи Тебе, взиваємо: нехай благословляє все творіння Господа і прославляє по всі віки.

 

Пісня 9

 

Ірмос: Радуйся, дівствена похвало, радуйся, Мати Пречиста, Тебе все творіння піснями величає.

Ось Ти послав нам іншого Утішителя, єдиносущного з Тобою, Слове, і з Твоїм Отцем співпрестольного.

Спаси від спокус, Утішителю, тих, хто визнає Тебе Богом і прославляє Твоє превічне буття.

Слава…

Прийди до нас, Утішителю, і Твоїм утішанням наповни тих, що прославляють Твою невимовну славу.

І нині…

Богородичний: Невісто Божа всенепорочна, тих, що прославляють Тебе і достойно шанують, визволи від спокус молитвами Твоїми.

Замість Достойно є… співаємо ірмос той самий.

Після Трисвятого кондак святі.

На полуношнщі

 

Після першого Трисвятого промовляємо тропар свята. Після другого Трисвятого читаємо кондак свята. Господи, помилуй (12 разів). І відпуст:

Молитви за упокой не промовляємо.

На ранній

 

На Бог Господь… тропар свята (тричі).

Після кафизми 1 — сідальний, глас 4:

Післясвяткове і кінцеве свято святкуємо, вірні, радісно; це є П’ятдесятниця — сповнення обітниці; у цей день вогонь Утішителя зійшов на землю у вигляді язиків, і просвітив учеників, і показав їх неботаїнниками. Світло Утішителя прийшло і просвітило світ (двічі).

Після кафизми 2 — сідальний, глас 8:

Духа джерело зійшло на землю, розділяючись духовно на вогняні ріки, зрошуючи і просвічуючи апостолів; і став для них хмарою зрошувальний вогонь, просвічуючи їх і проливаючи дощ на полум’я; через них ми прийняли благодать, вогнем же і водою. Світло Утішителя прийшло і просвітило світ (двічі).

Далі обидва канони свята. Сьомого гласу, з ірмосами на 8, і четвертого гласу з ірмосом на 6. Катавасія: Божественним вкритий мороком… обидва кліроси разом.

Після пісні 3 — сідальний, глас 8:

Всесвятий Дух нині зійшов на апостолів у вогняному вигляді і наповнив страхом зібрання народів; через вогняні язики тих, що говорили, кожен почув свою мову. Тому і чудо стало для невірних виявом пияцтва, а для вірних воістину спасительним пізнанням. Заради цього славимо державу Твою, Христе Боже, просячи дарувати прощення гріхів рабам Твоїм (двічі).

Після пісні 6 — кондак та ікос свята. Чеснішу… не співаємо. Після пісні 9 — екзапостиларій свята (двічі); інший (один раз). На Хваліте… Все, що дише… ставимо стихів 4.

І співаємо стихири самогласні, глас 2:

Через пророків Ти сповістив нам путь спасіння, і через апостолів засяяв нам, Спасе, благодать Святого Духа. Ти єси Бог на початку, Ти і після цього, і навіки Ти єси Бог наш.

В оселях Твоїх оспівую Тебе, Спаса світу, і, схиливши коліна, поклоняюся Твоїй непереможній силі; ввечері, і вранці, і опівдні, і у всякий час благословляю Тебе, Господи.

В оселях Твоїх, Господи, вірні, схиливши коліна душ і тіл, оспівують Тебе, безначального Отця, і співбезначального Сина, і співвічного Святого Духа, що просвічує й освячує душі наші.

Слава: і нині, глас 8.

Колись народи розійшлися через гордість стовпотворіння; нині ж народи стали мудрими заради слави боговидіння. Там Ти осудив гріх нечестивих, тут Христос просвітив рибалок Духом; тоді припинилася злагода на страждання, нині оновилась однодумність на спасіння душ наших.

Славослів’я велике. Тропар свята, єктенії. І відпуст свята: Христос, що у вигляді вогняних язиків… І час дев’ятий.

На ЛітургіїЗображальні псалми. І з канону свята, пісні 3 і 6, Далі — священик чи диякон: Премудрість, станьмо побожно. Вхідне: Вознесися, Господи, силою Твоєю, оспівуємо і славимо силу Твою. Тропар, глас 8: Благословенний Ти, Христе Боже наш… Слава: і нині… кондак, глас 8: Коли зійшов Всевишній… Трисвяте. Прокимен Апостола, глас 6: Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє. Стих: До Тебе, Господи, взиватиму, Боже мій, не відвертайся мовчки від Мене. Апостол до Ефесян, зачало 229.

Алилуя, глас 2: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї.

Стих: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.

Євангеліє від Матфея, зачало 75.

Причасний: Дух Твій благий наставить мене на землю правди. Алилуя (тричі).

Треба знати, що в тиждень цей святої П’ятдесятниці дозволяється їсти сир, рибу, вино і олію.