Вознесіння Господа нашого Іісуса Христа
В сре́ду ве́чера
пра́зднуем Вознесе́ние Го́спода Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Ча́с 9-й трипса́лмный. По нача́ле глаго́лет чте́ц трисвято́е, и до неде́ли 8-я во вся́ком церко́вном пе́нии.
На ма́лей вече́рни,
на Го́споди воззва́х: поста́вим стихи́ры 4, гла́с 6:
Госпо́дь Вознесе́ся на небеса́: Го́споди Твоему́ Вознесе́нию: На гора́х святы́х: Го́споди, смотре́ния соверши́в та́инство: [зри́ ни́же на вели́цей вече́рни.] Сла́ва, и ны́не: гла́с то́йже: Го́споди, апо́столи я́ко ви́деша Тя́:
Проки́мен дне́.
На стихо́вне стихи́ры, гла́с 1:
Возше́д на небеса́: Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми: Возше́л еси́ Христе́ к Безнача́льному Отцу́: Сти́х: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии: А́нгели Твои́ Го́споди: Сла́ва, и ны́не, гла́с 2: Роди́лся еси́, я́ко Cа́м восхоте́л еси́: [зри́ на вели́цей вече́рни.]
Ны́не отпуща́еши: Трисвято́е. По О́тче на́ш. Отпусти́тельный тропа́рь, гла́с 4:
Возне́слся еси́ во сла́ве Христе́ Бо́же на́ш, ра́дость сотвори́вый ученико́м обетова́нием Свята́го Ду́ха, извеще́нным и́м бы́вшым благослове́нием, я́ко Ты́ еси́ Сы́н Бо́жий, Изба́витель ми́ра.
Та́же ектениа́ ма́лая. И отпу́ст.
На вели́цей вече́рни.
По предначина́тельном псалме́ кафи́смы не глаго́лем. На Го́споди воззва́х: поста́вим стихо́в 10. И пое́м стихи́ры самогла́сны 5, повторя́юще я́. Гла́с 6:
Госпо́дь Вознесе́ся на небеса́, да по́слет Уте́шителя ми́ру: небеса́ угото́ваша престо́л Его́, о́блацы восхожде́ние Его́. А́нгели дивя́тся, Челове́ка зря́ще превы́ше себе́. Оте́ц жде́т, Его́же в не́драх и́мать Соприсносу́щна: Ду́х же Святы́й вели́т все́м а́нгелом Его́: возми́те врата́ кня́зи ва́шя, вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, я́ко взы́де Христо́с, иде́же бе́ пе́рвее. [Два́жды.]
Го́споди, Твоему́ Вознесе́нию удиви́шася херуви́ми, зря́ще Тебе́ Бо́га на о́блацех восходя́ща, на ни́х седя́щаго и сла́вим Тя́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́, сла́ва Тебе́. [Два́жды.]
На гора́х святы́х зря́ще Твое́ Вознесе́ние Христе́, Сия́ние сла́вы О́тчи, воспева́ем Тво́й светообра́зный лица́ зра́к, кла́няемся Страсте́м Твои́м, почита́ем Воскресе́ние, сла́вное Вознесе́ние сла́вяще: поми́луй на́с. [Два́жды.]
Го́споди, апо́столи я́ко ви́деша Тя́, на о́блацех возноси́ма, рыда́нием сле́з, Жизнода́вче Христе́, ско́рби исполня́еми, рыда́юще глаго́лаху: Влады́ко, не оста́ви на́с си́рых, за милосе́рдие возлюби́л еси́ рабы́ Твоя́, я́ко Благоутро́бен: но посли́ я́коже обеща́л еси́ на́м, Пресвята́го Твоего́ Ду́ха, просвеща́юща ду́шы на́шя. [Два́жды].
Го́споди, смотре́ния соверши́в та́инство, пои́м Твоя́ ученики́ на го́ру Елео́нскую, возноси́лся еси́, и се́ тве́рдь небе́сную проше́л еси́, мене́ ра́ди Обнища́вый по мне́ и возше́д отону́дуже не разлучи́лся еси́, Всесвята́го Твоего́ Ду́ха низпосли́, просвеща́юща ду́шы на́шя [Два́жды.]
Сла́ва, и ны́не: гла́с то́йже.
Не́др Оте́ческих не разлу́чся, Сладча́йший Иису́се, и с земны́ми я́ко Челове́к пожи́в, дне́сь от горы́ Елео́нския Возне́слся еси́ во сла́ве, и па́дшее естество́ на́ше ми́лостивно Возне́с, Отцу́ спосади́л еси́. Те́мже небе́снии безпло́тных чи́нове, чудеси́ удивля́ющеся, ужаса́хуся у́жасом, и тре́петом содержи́ми, Твое́ человеколю́бие велича́ху. С ни́миже и мы́ земни́и, е́же к на́м Твое́ снизхожде́ние, и е́же от на́с Вознесе́ние славосло́вяще, мо́лимся глаго́люще: ученики́, и Ро́ждшую Тя́ Богоро́дицу, ра́дости безчи́сленныя Испо́лнивый во Твое́ Вознесе́ние, и на́с сподо́би избра́нных Твои́х ра́дости, моли́твами и́х, вели́кия ра́ди Твоея́ ми́лости.
Вхо́д. Проки́мен дне́. и чте́ния.
Проро́чества Иса́иина чте́ние. [Глава́ 2.]
Та́ко глаго́лет Госпо́дь: бу́дет в после́дния дни́ явле́на гора́ Госпо́дня, и до́м Бо́жий на версе́х го́р, и Вознесе́тся превы́ше холмо́в, и прии́дут на ню́ вси́ язы́цы. И по́йдут лю́дие мно́зи, и реку́т: прииди́те взы́дем на го́ру Госпо́дню, и в до́м Бо́га Иа́ковля, и возвести́т на́м пу́ть Сво́й, и по́йдем по нему́.
Проро́чества Иса́иина чте́ние. [Глава́ 62.]
Та́ко глаго́лет Госпо́дь: поиди́те и вни́дите враты́ Мои́ми, угото́вите пу́ть Мо́й, и пу́ть твори́те лю́дем Мои́м, и ка́мения от пути́ размещи́те, Вознеси́те зна́мение на язы́ки. Се́ бо Госпо́дь сотвори́ слы́шано да́же до после́дних земли́: рцы́те дще́ри Сио́нове, се́ Спаси́тель тво́й прихо́дит, име́я с Собо́ю мзду́, и де́ло Его́ пред лице́м Его́. И прозове́т я́ лю́ди свя́ты, изба́влены от Го́спода: ты́ же нарече́шися взыска́нный гра́д, и неоста́вленный. Кто́ Се́й прише́дый из Едо́ма, оброще́ние ри́з Его́ от Восо́ра? Се́й красе́н во оде́жди Свое́й, вопие́т с кре́постию ве́лиею: Аз глаго́лю пра́вду и су́д спасе́ния. Почто́ Ти обро́щены ри́зы, и оде́жды Твоя́ я́ко от истопта́ния точи́ла испо́лнены истопта́ния? Точи́ло истопта́х Еди́н, и от язы́к не́сть му́ж со Мно́ю. Ми́лость Госпо́дню помяну́х, доброде́тели Госпо́дни во все́х, и́миже на́м воздава́ет. Госпо́дь, Судия́ благи́й до́му Изра́илеву, нано́сит на́м по ми́лости Свое́й, и по мно́жеству пра́вды Своея́. И рече́: не лю́дие ли Мои́, ча́да не отве́ргут ли ся? И бы́сть и́м во спасе́ние от вся́кия ско́рби и́х. Не хода́тай, ниже́ а́нгел, но Са́м Госпо́дь спасе́ и́х: за е́же люби́ти и́х, и щаде́ти и́х, Са́м изба́ви и́х, и восприя́т и́х, и Вознесе́ и́х во вся́ дни́ ве́ка.
Проро́чества Заха́риина чте́ние. [Глава́ 14.]
Та́ко глаго́лет Госпо́дь: се́ де́нь гряде́т госпо́день, и ста́нут но́зе Его́ в де́нь о́ный на горе́ Елео́нстей, пря́мо Иерусали́ма, от восто́к со́лнца. И в де́нь о́ный изы́дет вода́ жива́ из Иерусали́ма, по́л ея́ в мо́ре пе́рвое, и по́л ея́ в мо́ре после́днее: в жа́тву и в ве́сну бу́дет та́ко. И бу́дет Госпо́дь Ца́рь по все́й земли́, в де́нь о́ный бу́дет Госпо́дь еди́н. И́мя Его́ еди́но, окружа́ющее всю́ зе́млю и пусты́ню, от Га́вы да́же до Реммо́на, проти́ву хребту́ Иерусали́млю: и Вознесе́тся, и на ме́сте пребу́дет, от вра́т Вениами́новых, да́же до ме́ста двере́й пе́рвых, да́же до вра́т уго́льных, и да́же до столпа́ анамеи́лева, да́же до подточи́лий царе́вых, обита́ют в не́м: и ана́фема не бу́дет ктому́, и всели́тся Иерусали́м наде́яйся.
На лити́и стихи́ры самогла́сны. Гла́с 1:
Возше́д на небеса́, отону́дуже и соше́л еси́, не оста́ви на́с си́рых Го́споди: да прии́дет Тво́й Ду́х, нося́ ми́р ми́рови, покажи́ сыно́м челове́ческим дела́ си́лы Твоея́, Го́споди Человеколю́бче.
Возше́л еси́ Христе́ к Безнача́льному Отцу́ Твоему́, неопи́санных Его́ не́др не разлучи́выйся, и прило́г си́лы хвале́ния трисвята́го не прия́ша, но еди́наго Сы́на и по вочелове́чении позна́ша Тя́ Го́споди, единоро́дна Отцу́: во мно́жестве щедро́т Твои́х поми́луй на́с.
А́нгели Твои́ Го́споди, апо́столом глаго́лаху: му́жие галиле́йстии, что́ стоите́, зря́ще на не́бо? Cе́й е́сть Христо́с Бо́г, Вознесы́йся от ва́с на не́бо, То́й прии́дет па́ки, и́мже о́бразом ви́десте Его́ иду́ща на не́бо: послужи́те Ему́ в преподо́бии и пра́вде.
Гла́с 4: Егда́ прише́л еси́ на го́ру Христе́ Елео́нскую, О́тчее соверши́ти благоволе́ние, ужасо́шася небе́снии а́нгели, и устраши́шася преиспо́днии. Предста́ша же ученицы́ с ра́достию тре́петни, я́ко глаго́лал еси́ и́м, я́ко престо́л же готовля́шеся проти́в о́блак жду́щий: врата́ же не́бо отве́рзшее добро́ту явля́ше, и земля́ сокро́вища открыва́ет, Ада́мову схожде́нию я́ко позна́тися, и па́ки восхожде́нию. но стопы́ у́бо возвыша́хуся, я́коже ру́це, уста́ же вельми́ благословля́ху, я́коже слы́шашеся, о́блак подъе́мляше, и не́бо вну́трь Тебе́ прия́т. Де́ло сие́ Го́споди соде́лал еси́ вели́кое и пресла́вное, во спасе́ние ду́ш на́ших.
Низше́дшее естество́ Ада́мово, в до́льнейшыя страны́ земли́, Бо́же новосотвори́вый Cобо́ю превы́ше вся́каго нача́ла и вла́сти, возве́л еси́ дне́сь: я́ко бо возлюби́в спосади́л еси́, я́коже поми́ловав соедини́л еси́ Себе́, я́ко соедини́вый спострада́л еси́, я́ко безстра́стен пострада́в, и спросла́вил еси́. Но безпло́тнии, кто́ е́сть Се́й, глаго́лаху кра́сный Му́ж? но не челове́к то́чию, Бо́г же и Челове́к, совокупле́нно и явля́емо. Те́мже удивле́ни а́нгели, во оде́ждах лета́юще о́крест ученико́в, друзи́и же стоя́ще вопия́ху: му́жие галиле́йстии, И́же от ва́с оти́де, Се́й е́сть Иису́с Челове́к Бо́г. Бо́г Челове́к па́ки прии́дет, Cудия́ живы́х и ме́ртвых, ве́рным же да́руяй грехо́в проще́ние и ве́лию ми́лость.
Егда́ Возне́слся еси́ во сла́ве Христе́ Бо́же, ученико́м зря́щым, о́блацы подъима́ху Тя́ с пло́тию, врата́ взя́шася небе́сная, ли́к а́нгельский ра́довашеся с весе́лием, го́рнейшыя си́лы зовя́ху глаго́люще: возми́те врата́ кня́зи ва́шя, и вни́дет Ца́рь Сла́вы. Ученицы́ же дивя́щеся глаго́лаху: не разлучи́ся на́с Па́стырю До́брый, но посли́ на́м Ду́ха Твоего́ Пресвята́го, наставля́юща, и утвержда́юща, и просвеща́юща, и освяща́юща ду́шы на́шя.
Сла́ва и ны́не: гла́с то́йже:
Го́споди, та́инство е́же от веко́в сокрове́нное и от родо́в испо́лнив я́ко Бла́г, прише́л еси́ со ученики́ Твои́ми на го́ру Елео́нскую, име́я Ро́ждшую Тя́ творца́ и все́х Cоде́теля: То́й бо в стра́сти Твое́й ма́терски па́че все́х боле́зновавшей, подоба́ше и сла́вою пло́ти Твоея́, премно́гия наслади́тися ра́дости. Ея́же и мы́ причаща́ющеся, е́же на небеса́ восхо́дом Твои́м Влады́ко, вели́кую Твою́ ми́лость на на́с бы́вшую сла́вим.
На стихо́вне стихи́ры самогла́сны, гла́с 2:
Роди́лся еси́ я́ко Са́м восхоте́л еси́, яви́лся еси́ я́ко Са́м изво́лил еси́: пострада́л еси́ пло́тию Бо́же на́ш, из ме́ртвых воскре́сл еси́ попра́в сме́рть. Возне́слся еси́ во сла́ве, вся́ческая исполня́яй, и посла́л еси́ на́м Ду́ха Боже́ственнаго, е́же воспева́ти и сла́вити Твое́ Божество́.
Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми:
Восприе́млему Тебе́ Христе́ от горы́ Ма́сличныя, си́лы зря́ще, дру́г дру́гу вопия́ху: Кто́ е́сть Се́й? И глаго́лет к ни́м: Се́й е́сть Держа́вный и Си́льный, Се́й е́сть Си́льный в бра́ни, Се́й е́сть вои́стинну Ца́рь Сла́вы. И почто́ Ему́ червле́ны ри́зы? Из Восо́ра прихо́дит, е́же е́сть пло́ти. Ты́ же Са́м я́ко Бо́г одесну́ю се́д вели́чествия, посла́л еси́ на́м Ду́ха Свята́го, да наста́вит и спасе́т ду́шы на́шя.
Сти́х: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии:
Возне́слся еси́ во сла́ве на горе́ Ма́сличней Христе́ Бо́же, пред Твои́ми ученики́, и се́л еси́ одесну́ю Отца́, вся́ческая исполня́яй Божество́м, и посла́л еси́ и́м Ду́ха Свята́го, просвеща́юща и утвержда́юща, и освяща́юща ду́шы на́шя.
Сла́ва и ны́не: гла́с 6:
Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне, е́же Вознести́ па́дший о́браз Ада́мов, и посла́ти Ду́ха Уте́шителя, е́же освяти́ти ду́шы на́шя.
Та́же, Ны́не отпуща́еши: И трисвято́е. На благослове́нии хле́бов, тропа́рь пра́здника, гла́с 4: Возне́слся еси́ во сла́ве: три́жды. И чте́ние вели́кое в Дея́ниих святы́х апо́стол.
А иде́же не́сть всено́щнаго: по Ны́не отпуща́еши: тропа́рь пра́здника еди́ножды. На повече́рии по Досто́йно: конда́к пра́здника.
Полу́нощницу пое́м по обы́чаю с кафи́смою. По 1– м трисвято́м, вме́сто, Се́ жени́х: глаго́лем тропа́рь пра́здника. По 2-м трисвято́м, вме́сто, Помяни́ Го́споди, я́ко Бла́г: глаго́лем конда́к пра́здника. Та́же, Го́споди поми́луй. 12. И отпу́ст. Моли́твы, Помяни́ Го́споди, в наде́жди: не глаго́лем. у́трени нача́ло по обы́чаю. И а́бие чте́ц глаго́лет: Прииди́те поклони́мся: три́жды. и обы́чныя два́ псалма́, 19 и 20. и шестопса́лмие.
В четверто́к на У́трени
На Бо́г Госпо́дь: тропа́рь пра́здника: Возне́слся еси́ во сла́ве: три́жды.
По 1-м стихосло́вии седа́лен, гла́с 1.
Подо́бен: Ка́мени запеча́тану:
А́нгелом дивя́щымся восхо́да стра́нному, и ученико́м ужаса́ющымся стра́шному взы́тия, возше́л еси́ со сла́вою я́ко Бо́г, и врата́ Тебе́ взя́шася Спа́се. Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя дивля́хуся вопию́ще: сла́ва снизхожде́нию твоему́ Спа́се, сла́ва ца́рствию Твоему́, сла́ва Вознесе́нию Твоему́, Еди́не Человеколю́бче. [Два́жды.]
По 2-м стихосло́вии седа́лен, гла́с 3:
Подо́бен: Красоте́ де́вства:
Преве́чный Бо́г и безнача́льный, е́же восприя́т естество́ челове́ческое, обоготвори́в та́йно дне́сь Вознесе́. А́нгели предтеку́ще апо́столом пока́зоваху Сего́ иду́ща на небеса́ сла́вою мно́гою, Тому́же поклони́вшеся глаго́лаху: сла́ва Бо́гу Возне́сшемуся. [Два́жды.]
По полиеле́и седа́лен, гла́с 5. Подо́бен: Собезнача́льное сло́во:
Соше́дый с небесе́ на земна́я, и до́лу лежа́щий во а́дове стра́жи, совоскреси́вый я́ко Бо́г Ада́мов зра́к, Вознесе́нием Твои́м Христе́ на небеса́ возве́д, престо́лу Оте́ческому Твоему́ соседи́теля соде́лал еси́, я́ко ми́лостив и Человеколю́бец. [Два́жды.]
И чте́ние пра́зднику: Похва́льная словеса́, творе́ние ки́р Андре́а, или́ про́чих. Степе́нна, а антифо́н 4-го гла́са. Проки́мен. гла́с 4: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне. Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми: Вся́кое дыха́ние: Ева́нглие от Ма́рка, зача́ло 71: Воскре́с Иису́с зау́тра в пе́рвую суббо́ту: Воскресе́ние Христо́во: еди́ножды. Псало́м 50. Сла́ва: гла́с 2: Моли́твами апо́столов: И ны́не: Моли́твами богоро́дицы: Та́же, сти́х: Поми́луй мя́ Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й: И пое́м настоя́щий самогла́сен, гла́с 6:
Дне́сь на небесе́х го́рния си́лы на́ше естество́ зря́ще, дивя́щеся стра́ннаго о́браза восхо́ду, недоумева́хуся дру́г ко дру́гу глаго́люще: кто́ Се́й прише́дый? Ви́дяще же своего́ Влады́ку, небе́сная врата́ взя́ти повелева́ху: с ни́миже непреста́нно воспои́м с пло́тию отону́ду па́ки Гряду́щаго, я́ко Судию́ все́х и Бо́га всеси́льна.
Каноны:
гла́с пя́тый, со ирмосы́ на 8: и четве́ртый, на 6.
Кано́н, творе́ние Иоа́нна мона́ха. Гла́с 5.
Пе́снь 1.
Ирмо́с: Спаси́телю Бо́гу в мо́ри лю́ди немо́крыми нога́ми наста́вльшему, и фарао́на со всево́инством пото́пльшему, Тому́ Еди́ному пои́м: я́ко просла́вися.
Воспои́м вси́ лю́дие, на ра́мех херуви́мских Возне́сшуся со сла́вою Христу́, и спосади́вшему на́с одесну́ю Отца́, пе́снь побе́дную: я́ко просла́вися.
Хода́тая Бо́гу и челове́ком Христа́, ли́цы а́нгельстии ви́девше, с пло́тию в вы́шних удивля́хуся, согла́сно же воспева́ху пе́снь побе́дную: я́ко просла́вися.
Я́вльшемуся Бо́гу на горе́ Сина́йстей, и зако́н да́вшему богови́дцу Моисе́ю, от горы́ Елео́нския Возне́сшемуся пло́тию, Тому́ вси́ воспои́м: я́ко просла́вися.
Богоро́дичен:
Пречи́стая Ма́ти Бо́жия, Воплоще́ннаго от Тебе́, и от не́др Роди́теля неотсту́пльшаго Бо́га непреста́нно моли́, от вся́каго обстоя́ния спасти́, я́же созда́.
Други́й кано́н господи́на Ио́сифа,
его́же краестро́чие по алфави́ту. Во осмо́й же, и девя́той пе́сни: Оди́ Ио́сиф. Е́же е́сть, пе́снь Ио́сифова, гла́с 4.
Пе́снь 1.
Ирмо́с: Отве́рзу уста́ моя́:
Воскре́сл еси́ тридне́вен, по естеству́ безсме́ртный, и яви́лся еси́ единона́десятим, и все́м ученико́м, и восте́кл еси́ Христе́ ко Отцу́, о́блаком носи́мь все́х Тво́рче.
Вопие́т я́вственно поя́ Дави́д богодохнове́нный, взы́де Госпо́дь к небе́сным, в воскликнове́нии и трубы́ шу́ме, и к началосве́тному Отцу́ доспе́.
Сла́ва:
Состаре́вшийся, Го́споди, ми́р мно́гими грехми́, обнови́в стра́стию Твое́ю и воста́нием Твои́м, возше́л еси́ носи́мь о́блаком к пренебе́сным: сла́ва сла́ве Твое́й.
И ны́не: Богоро́дичен:
Влады́ку родила́ еси́ все́х, всенепоро́чная Влады́чице, стра́сть во́льную прии́мшаго, и возше́дша к Своему́ Отцу́, Его́же не оста́ви, а́ще и пло́ть взя́т.
Катава́сиа: Боже́ственным покрове́н, медленоязы́чный мра́ком, извити́йствова Богопи́санный зако́н: ти́ну бо оттря́с очесе́ у́мнаго, ви́дит Су́щаго, и науча́ется Ду́ха ра́зуму, хваля́ Боже́ственными пе́сньми.
Пе́снь 3.
Ирмо́с: Си́лою Креста́ Твоего́ Христе́, утверди́ мое́ помышле́ние, во е́же пе́ти и сла́вити спаси́тельное Твое́ Вознесе́ние.
Возше́л еси́ Жизнода́вче Христе́ ко Отцу́, и Возне́сл ро́д на́ш Человеколю́бче, неизрече́нным благоутро́бием Твои́м.
Чи́ни а́нгельстии Спа́се, челове́ческое естество́ ви́девше совосходя́щее Тебе́, непреста́нно удивля́еми воспева́ху Тя́.
Ужаса́хуся а́нгельстии ли́цы Христе́, зря́ще Тя́ с телесе́м Возне́сшася, и воспева́ху свято́е Твое́ Вознесе́ние.
Естество́ челове́ческое Христе́, тле́нием па́дшее возста́вил еси́, и восхо́дом Твои́м Возне́сл еси́, и с Собо́ю на́с просла́вил еси́.
Богоро́дичен:
Моли́ непреста́нно Чи́стая, Произше́дшаго от ложе́сн Твои́х, изба́витися пре́лести диа́воли, пою́щым Тя́ Ма́терь Бо́жию.
И́н. ирмо́с: Твоя́ песносло́вцы Богоро́дице:
Возми́те врата́ небе́сная, се́ прии́де Христо́с Ца́рь тва́ри, в те́ло обо́лкся земно́е, го́рнейшым глаго́лаху си́лам до́льнейшыя.
Взыска́в Христе́, прельще́ннаго пре́лестию змие́вою Ада́ма, я́ко в сего́ оболки́йся, возше́л еси́, и се́л еси́ одесну́ю, я́ко сопресто́лен Отцу́, пою́щым а́нгелом Тебе́.
Сла́ва:
Земля́ пра́зднует и лику́ет, ра́дуется и не́бо, Вознесе́нием дне́сь Творца́ тва́ри, предъявле́нно соедини́вшаго разстоя́щаяся хоте́нием.
И ны́не: Богоро́дичен:
Сме́рти роди́вши Разруши́теля, Еди́наго безсме́ртнаго Бо́га, Де́во Ма́ти Всечи́стая: Того́ при́сно умоли́, умерщвля́ющыя моя́ стра́сти умори́ти, и спасти́ мя.
Катава́сиа: Разве́рзе утро́бы неча́дствовавшия у́зы, доса́ду же неудоботерпи́му благоча́дствующия, еди́на моли́тва проро́чицы дре́вле А́нны нося́щия ду́х сокруше́н, к Си́льному, и Бо́гу ра́зумов.
Седа́лен, гла́с 8. Подо́бен: Прему́дрости:
Все́д на о́блаки небе́сныя, оста́вив ми́р су́щым на земли́, возше́л и се́л еси́ одесну́ю Отца́, я́ко Единосу́щен Сему́ сы́й и Ду́ху. А́ще бо и во пло́ти яви́лся еси́, но непрело́жен пребы́л еси́: те́мже ча́еши соверше́ния коне́ц, суди́ти гряды́й на зе́млю ми́ру всему́. Правосу́де Го́споди, пощади́ ду́шы на́шя, прегреше́ний оставле́ние да́руя, я́ко Бо́г ми́лостив, рабо́м Твои́м.
Сла́ва, и ны́не: то́йже. И чте́ние пра́здника.
Пе́снь 4.
Ирмо́с: Услы́шах слу́х си́лы Креста́, я́ко ра́й отве́рзеся и́м, и возопи́х: сла́ва си́ле Твое́й Го́споди.
Возне́слся еси́ во сла́ве, а́нгелов Царю́, Уте́шителя на́м от Отца́ посла́в. Те́мже вопие́м: сла́ва Христе́ Вознесе́нию Твоему́.
Я́ко взы́де Спа́с ко Отцу́ с пло́тию, удиви́шася а́нгельская во́инства, и возопи́ша: сла́ва Христе́ Вознесе́нию Твоему́.
А́нгельския си́лы го́рнейшым вопия́ху: врата́ возми́те, Христу́ на́шему Царю́, Его́же воспева́ем вку́пе со Отце́м и Ду́хом.
Богоро́дичен:
Де́ва роди́, и ма́терняя не позна́: но Ма́ти у́бо е́сть, Де́вою же пребы́сть, Ю́же воспева́юще, ра́дуйся Богоро́дице, взыва́ем.
И́н. Ирмо́с: Седя́й во Сла́ве:
Иису́с Жизнода́вец прии́м, и́хже возлюби́, на Елео́нскую го́ру восхо́дит, и си́х благослови́, и о́блаком носи́мь О́тчая не́дра доспе́, я́же ника́коже бе́ оста́вил.
Ми́р ве́сь пра́зднует ви́димый и неви́димый: в ра́дости а́нгели лику́ют, и челове́цы славосло́вяще непреста́нно Вознесе́ние, пло́тию Соедини́вшагося на́м бла́гостию.
Сла́ва:
Разруши́вый держа́ву сме́рти я́ко безсме́ртный Го́споди, безсме́ртие все́м дарова́л еси́ Человеколю́бче, и Возне́слся еси́ во сла́ве, зря́щым Тя́ честны́м ученико́м Иису́се всеси́льне.
И ны́не: Богоро́дичен:
Блаже́нно чре́во Твое́ Всенепоро́чная бы́сть: чре́во бо а́дово пресла́вно истощи́вшаго, несказа́нно вмести́ти сподо́билася еси́: Его́же моли́ спасти́ на́с пою́щих Тя́.
Катава́сиа: Царю́ царе́й, Яковы́й от Якова́го еди́н Сло́ве произше́дый, от Отца́ безвино́внаго, равномо́щнаго Твоего́ Ду́ха апо́столом и́стинно посла́л еси́, я́ко Благоде́теля пою́щым: сла́ва держа́ве Твое́й Го́споди.
Пе́снь 5.
Ирмо́с: У́тренююще вопие́м Ти́ Го́споди, спаси́ ны: Ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, ра́зве бо тебе́ ино́го не зна́ем.
Испо́лнив весе́лия вся́ческая Ми́лостиве, к го́рним си́лам с пло́тию прише́л еси́.
А́нгельския си́лы взе́млема Тебе́ ви́девше, врата́, взыва́ху Царю́ на́шему, возми́те.
Апо́столи ви́девше возвыша́ема Спа́са, с тре́петом взыва́ху Царю́ на́шему: сла́ва Тебе́.
Богоро́дичен:
Де́ву по рождестве́ пое́м Тя́ Богоро́дице, Ты́ бо Бо́га Сло́ва пло́тию ми́рови родила́ еси́.
И́н. Ирмо́с: Ужасо́шася вся́ческая:
Умертви́в сме́рть Твое́ю сме́ртию Го́споди, взе́м и́хже возлюби́л еси́, возше́л еси́ на Ма́сличную го́ру святу́ю, и отту́ду восте́кл еси́ Христе́ к Твоему́ Роди́телю, о́блаком носи́мь.
Стра́нно Твое́ рождество́, стра́нно Твое́ воскресе́ние, стра́нно и стра́шно Твое́ Жизнода́вче, е́же от горы́ Боже́ственное Вознесе́ние, е́же изъобразу́я Илиа́ четвероко́нный восхожда́ше, воспева́я Тя́ Человеколю́бче.
Сла́ва:
Зря́щым апо́столом веща́ху а́нгели: му́жие галиле́йстии, что́ чудите́ся Вознесе́нию Жизнода́вца Христа́: Се́й прии́дет па́ки на зе́млю суди́ти ми́ру всему́, я́ко Судия́ пра́веднейший.
И ны́не: Богоро́дичен:
Де́ву сохрани́в Тя́ по рождестве́ нетле́нну, восхо́дит Христо́с ко Отцу́ Богороди́тельнице, Его́же не оста́ви, а́ще и пло́ть прия́т из Тебе́, мы́сленную же и одушевле́нную, за ми́лость неизрече́нную.
Катава́сиа: Реши́тельное очище́ние грехо́в, огнедохнове́нную приими́те Ду́ха ро́су, о ча́да светообра́зная церко́вная. Ны́не от Сио́на бо изы́де зако́н, языкоогнеобра́зная Ду́ха благода́ть.
Пе́снь 6.
Ирмо́с: Обы́де мя́ бе́здна, гро́б мне́ ки́т бы́сть, а́з же возопи́х к Тебе́ Человеколю́бцу, и спасе́ мя десни́ца Твоя́ Го́споди.
Взыгра́шася апо́столи, зря́ще на высоту́ дне́сь Зижди́теля взе́млема, упова́нием Ду́ха, и стра́хом зовя́ху: сла́ва восхо́ду Твоему́.
Предста́ша а́нгели, вопию́ще Христе́ ученико́м Твои́м: и́мже о́бразом ви́десте Христа́ восходя́ща с пло́тию, па́ки прии́дет Пра́ведный все́х Судия́.
Я́ко ви́деша Тя́ Спа́се на́ш небе́сныя си́лы, на высоту́ взе́млема с те́лом, взыва́ху, глаго́люще: вели́ко Влады́ко, человеколю́бие Твое́.
Богоро́дичен:
Купину́ Тя неопали́мую, и го́ру, и ле́ствицу одушевле́нную, и две́рь небе́сную досто́йно сла́вим Мари́е сла́вная, правосла́вных похвало́.
И́н. Ирмо́с: Боже́ственное сие́ и всечестно́е:
Да ка́плют на́м свы́ше о́блацы весе́лие ве́чное, Христо́с бо, о́блаком я́ко херуви́мы носи́мый, к Своему́ Отцу́ восхо́дит дне́сь.
Пло́ти яви́вся подо́бием, пре́жде разстоя́щаяся собра́л еси́ во еди́но Человеколю́бче, и Возне́слся еси́ Ще́дре в небе́сная, зря́щым Тя́ ученико́м Твои́м.
Сла́ва: Что́ червле́ны ри́зы пло́ти соедини́вшагося дебельству́? Святи́и а́нгели Христа́ зря́ще веща́ху, стра́сти честны́я Боже́ственныя нося́ща о́бразы.
И ны́не: Богоро́дичен:
Пое́м отрокови́це зача́тие, пое́м Твое́ неизрече́нное рождество́, и́мже изба́вихомся Чи́стая тли́ и озлобле́ния, и мра́чнаго а́дова затворе́ния.
Катава́сиа: Очище́ние на́м Христе́ и спасе́ние Влады́ко, возсия́л еси́ от Де́вы, да я́ко проро́ка от зве́ря морска́го пе́рсей Ио́ну, от тли́ исхити́ши всего́ Ада́ма всеро́дна па́дшаго.
Конда́к самогла́сен, гла́с 6:
Е́же о на́с испо́лнив смотре́ние, и я́же на земли́ соедини́в Небе́сным, Возне́слся еси́ во сла́ве Христе́ Бо́же на́ш, ника́коже отлуча́яся, но пребыва́я неотсту́пный, и вопия́ лю́бящым Тя́: Аз е́смь с ва́ми, и никто́же на вы́.
И́кос:
Я́же земли́ на земли́ оста́вившии, я́же пе́пельная пе́рсти уступа́ющии, прииди́те воспря́нем, и на высоту́ возведе́м о́чи и мы́сли, впери́м ви́ды, вку́пе чу́вства, на небе́сная врата́ сме́ртнии, непщу́им бы́ти в Ма́сличной горе́, и взира́ти на Избавля́ющаго на о́блацех носи́ма. Отону́ду бо Госпо́дь на небеса́ востече́, и та́мо даролюбе́зны да́ры раздая́ апо́столом Свои́м, уте́шив я́ я́ко Оте́ц, и утверди́в я́, наста́вив я́ко сыно́в, и рече́ к ни́м: не разлуча́юся ва́с, Аз е́смь с ва́ми, и никто́же на вы́.
Синакса́рь на Вознесе́ние Го́спода Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Стихи́: Одесну́ю се́л еси́ Отца́ Сло́ве:
Ве́ру ученико́м изве́стншую показа́вый.
В то́йже де́нь, в четверто́к шесты́я неде́ли по Па́сце, Вознесе́ние пра́зднуем Го́спода Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́. Поне́же бо со ученики́ пре́жде стра́сти пребыва́я, Всесвята́го Ду́ха обеща́ прише́ствие, ре́к: поле́зно е́сть, да Аз иду́: а́ще бо Аз не иду́, Уте́шитель не прии́дет. И па́ки: егда́ же прии́дет Он, научи́т ва́с на всю́ и́стину. По воскресе́нии же из ме́ртвых, во дне́х четы́редесятих явля́яся и́м, не вку́пе, но особопребыва́нием яды́й с ни́ми и пия́, изве́стнейшее воскресе́ние представля́я. Коне́чнее мно́га о Ца́рствии Бо́жии обетова́в, запове́даше си́м от Иерусали́ма не отлуча́тися, но та́мо пребыва́ти, Пресвята́го Ду́ха прише́ствия жда́ти, и Те́м креща́емым: водо́ю бо бя́ше и еди́ною пре́жде креще́ние от Иоа́нна, а́ще и по́слежде Епифа́ний Ки́прский повествова́: я́ко Богосло́в у́бо Иоа́нн Богоро́дицу крести́, Пе́тр же и то́й и про́чыя апо́столы. Запове́да же и́м пребыва́ти во Иерусали́ме, да та́мо пре́жде про́поведь Ева́нглиа извести́тся, да не ка́ко в чужда́я отше́дше места́, удо́бно обо́лгани бу́дут, и я́ко до́лжно бя́ше, я́ко во́ином не́ким отсю́ду угото́витися ору́жием Ду́ха, и та́ко на бра́нь поити́ вра́г Христо́вых. Но поне́же вре́мя наста́ Вознесе́ния, возво́дит у́бо и́х на го́ру Елео́нскую: нарица́ется же си́це, зане́ мно́жайшими ма́слинами насажде́на бе́. И глаго́лав и́м о е́же в конце́ сего́ пропове́дания: еще́ же и о непостижи́мом Свое́м Ца́рствии в бу́дущем, поне́же и о́нех не искуша́ти Его́ хотя́щих зря́ще, су́щей та́мо и Пречи́стей Его́ Ма́тери, приставля́ет а́нгелы и́м, на небеса́ восхожде́ние показу́ющыя. И зря́щым у́бо взя́тся от среды́ и́х, о́блаку О́наго подъи́мшу, и та́ко от а́нгел предсыла́емь, повелева́ющих дру́г дру́гу небе́сных двере́й взя́тие, и дивя́щихся е́же от крове́й пло́ти Его́ червле́нному, взы́де и се́де одесну́ю Отца́, обожи́в пло́ть и дерзну́ глаго́лати, сотвори́в сию́ ку́пно боже́ственную, е́юже мы́ примири́хомся, дре́вней вражде́ разруши́вшейся. Апо́столом у́бо а́нгели в ви́де муже́й предста́ша глаго́люще: му́жие галиле́йстии, что́ стоите́ дивя́щеся, и на не́бо взира́юще? Се́й Его́же ви́дите с пло́тию Бо́га Иису́са, Се́й прии́дет па́ки с пло́тию я́ве: оба́че не я́коже пе́рвее, убо́зе же и молчали́вне, но со сла́вою вели́кою, я́коже ны́не зрите́ от а́нгел провожда́ема. Тогда́ апо́столи е́же взира́ти оста́вльше, возврати́шася от горы́ Елео́н: бли́з же сия́ е́сть от Иерусали́ма две́ ты́сящи и четы́редесять ножны́х сто́п, разстоя́щи е́й: се́ бо е́сть суббо́те пу́ть. Си́це же узако́нено бы́сть Моисе́ем на толи́ко сто́п в суббо́ту ходи́ти, зане́же и се́нь свиде́ния, толи́цеми стопа́ми но́гу бя́ше отстоя́щи от иуде́йскаго полка́. Возмо́жно бо бе́ не́ким та́мо в суббо́ту ходи́ти поклони́тися, и не вя́щшее ше́ствие протяза́ти, сего́ ра́ди нарече́ся и суббо́ты пу́ть. Мни́тся же не́ким отсю́ду, я́ко и Христо́во Вознесе́ние в суббо́ту бы́сть, оба́че погреши́ша. Возвра́щшеся же апо́столи внидо́ша в го́рницу, в не́йже бе́ша соше́дшеся с мироно́сицами жена́ми, и Ма́терию Сло́ва, посто́м и моли́твами, и моле́нием упражня́ющеся, и наше́ствия Всесвята́го Ду́ха ожида́юще, я́коже бе́ обеща́ние. Вознесы́йся во сла́ве Христе́ Бо́же, поми́луй на́с. Ами́нь.
Пе́снь 7.
Ирмо́с: В пещи́ о́гненней песносло́вцы спасы́й о́троки, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.
На о́блацех све́та Вознесы́йся, и спасы́й ми́р, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.
На ра́му Спа́се, заблу́ждшее взе́м естество́, Возне́сся, Бо́гу и Отцу́ приве́л еси́.
Возше́дый во пло́ти к безпло́тному Отцу́, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.
Умерщвле́ное на́ше грехо́м естество́ взе́м, Твоему́ сво́йственному Отцу́ Спа́се приве́л еси́.
Богоро́дичен:
От Де́вы ро́ждся, Ю́же Богоро́дицу соде́лал еси́, благослове́н Бо́г оте́ц на́ших.
И́н. Ирмо́с: Не послужи́ша тва́ри:
Све́тлый Тя́ Све́т су́ща, подъя́т о́блак Го́споди, от земли́ па́че ума́ восприе́млема и небе́снии собо́ри восхвали́ша со апо́столы, глаго́люще: Бо́же благослове́н еси́.
Рука́ма вси́ ра́дующеся воспле́щим, Вознесе́нием христо́вым, и воскли́кнем: взы́де Бо́г во гла́се тру́бне, и се́де одесну́ю, я́ко сопресто́лен Отцу́ во ве́ки.
Сла́ва:
Поя́ дре́вле Моисе́й вели́кий, взыва́ше: да покло́нятся восходя́щу Христу́ небе́снии а́нгели, я́ко все́х Царю́, ему́же зове́м: отце́в Го́споди и Бо́же благослове́н еси́.
И ны́не: Богоро́дичен:
О чуде́с пресла́вных! Ка́ко вмести́ла еси́ Бо́га невмести́маго богора́дованная, пло́тию обнища́вшаго, со сла́вою мно́гою в небе́сная Возне́сшагося дне́сь, и оживи́вшаго челове́ки?
Катава́сиа: Согла́сная возшуме́ орга́нская пе́снь, почита́ти златосотворе́нный безду́шный истука́н: Уте́шителева же светоно́сная благода́ть почеству́ет, е́же вопи́ти: Тро́ице Еди́ная, равноси́льная, безнача́льная, благослове́на еси́.
Пе́снь 8.
Ирмо́с: Из отца́ пре́жде ве́к рожде́ннаго Сы́на, и Бо́га, и в после́дняя ле́та воплоще́ннаго от Де́вы Ма́тере, свяще́нницы по́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.
Во двою́ существу́ возлете́вшаго Жизнода́вца Христа́ на небеса́ со сла́вою, и Отцу́ соседя́щаго, свяще́нницы по́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.
От рабо́ты и́дольския тва́рь изба́вившаго, и предста́вившаго ту́ свобо́дну Твоему́ Отцу́, Тебе́ Спа́се пое́м, и Тебе́ превозно́сим во вся́ ве́ки.
Свои́м схожде́нием низложи́вшаго супоста́та, и Свои́м возше́ствием Возне́сшаго челове́ки, свяще́нницы по́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.
Богоро́дичен:
Херуви́мов превы́шшая яви́лася еси́ Богоро́дице Чи́стая, во чре́ве Твое́м си́ми Носи́маго носи́вшая: Его́же со безпло́тными, челове́цы славосло́вим во вся́ ве́ки.
И́н. Ирмо́с: О́троки благочести́выя:
Яви́шася у́мове апо́столом в Вознесе́нии, и веща́ху: что́ взира́юще стоите́ дивя́щеся? Се́й восходя́й в небе́сная, прии́дет и па́ки суди́ти и́же на земли́ челове́ком, Судия́ сы́й Еди́н.
Дади́м Бо́гу вели́чие, хвалы́ согла́сие воскли́кнем, воспои́м, лику́им, рука́ми же воспле́щим: взы́де Бо́г на́ш на небеса́ от земли́, а́нгелом, арха́нгелом пою́щым Сего́, я́ко Влады́ку и Творца́ все́х.
Благослови́м Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, Го́спода.
Взя́тся превы́ше а́нгел естество́ на́ше, дре́вле отпа́дшее, и на престо́ле посажде́но бы́сть Боже́ственне, па́че смы́сла: прииди́те торжеству́им и воззове́м: Го́спода по́йте дела́, и превозноси́те во вся́ ве́ки.
И ны́не:
Се́ Сы́н Тво́й Богоро́дице, плени́в Кресто́м Cвои́м сме́рть, воскре́се тридне́вен, и ученико́м Cвои́м я́влься, востече́ к небе́сным: с ни́миже Тебе́ покланя́ющеся пое́м и славосло́вим во вся́ ве́ки.
Та́же, Хва́лим, благослови́м, покланя́емся:
Катава́сиа: Разреша́ет у́зы, и ороша́ет пла́мень, трисве́тлый Богонача́лия О́браз: пою́т о́троцы, благослови́т же Еди́наго Спа́са и Вседе́теля, я́ко Благоде́теля сотворе́нная вся́ческая тва́рь.
Честне́йшую: не пое́м, но пое́м припе́в:
Велича́й душе́ моя́, Возне́сшагося от земли́ на не́бо, христа́ жизнода́вца.
Пе́снь 9.
Ирмо́с: Тя́ па́че ума́ и словесе́ Ма́терь Бо́жию, в ле́то Безле́тнаго неизрече́нно ро́ждшую ве́рнии единому́дренно велича́ем.
Тебе́ изба́вителя ми́ра Христа́ Бо́га, апо́столи ви́дяще Боже́ственно возвыша́ема, со стра́хом игра́юще велича́ху.
Твою́ обожи́вшуюся пло́ть зря́ще Христе́, на высоте́ а́нгели, дру́г ко дру́гу глаго́лаху: вои́стинну Се́й е́сть Бо́г на́ш.
Тебе́ безпло́тных чи́нове Христе́ Бо́же, на о́блацех взе́млема ви́дяще, взыва́ху: сла́вы Царю́, врата́ возми́те.
Тебе́ соше́дшаго да́же до после́дних земли́, и челове́ка спа́сшаго, и восхожде́нием Твои́м возвы́сившаго, сего́ велича́ем.
Богоро́дичен:
Ра́дуйся Богоро́дице Ма́ти Христа́ Бо́га: Его́же родила́ еси́, дне́сь от земли́ возноси́ма со апо́столы зря́щи, возвелича́ла еси́.
Вторы́й припе́в:
А́нгели восхожде́ние Влады́ки зря́ще ужаса́хуся, ка́ко со сла́вою взя́тся от земли́ на го́рняя.
И́н. Ирмо́с: Вся́к земноро́дный:
О даро́в па́че постиже́ния! О та́инства стра́шнаго! Все́ми бо влады́чествуяй, от земли́ отходя́ к небе́сным, ученико́м посла́ Ду́ха Свята́го, просвети́вшаго си́х смы́сл, и о́гненны сотвори́вшаго благода́тию.
Полцы́ учени́честии, Госпо́дь рече́, вы́ седи́те во Иерусали́ме: и Аз низпослю́ ва́м уте́шителя друга́го, Отцу́ сопресто́льна и Мне́ равноче́стна, Его́же ви́дите взима́ема, и о́блаком све́тлым носи́ма.
Взя́тся я́ве великоле́пие вы́ше небе́с, пло́тию обнища́вшаго, и соседе́нием Отца́ почте́ся естество́ на́ше отпа́дшее: торжеству́им, и согла́сно вси́ воскли́кнем, воспле́щим рука́ми ра́дующеся.
Богоро́дичен:
Све́т от Све́та возсия́вый Всенепоро́чная, из Тебе́ возсия́, и че́рность безбо́жия всю́ разруши́, и в нощи́ спя́щих просвети́. Сего́ ра́ди вси́ по до́лгу Тя́ во ве́ки при́сно ублажа́ем.
Катава́сиа: Ра́дуйся Цари́це, Ма́тероде́вственная сла́во: вся́ка бо удобообраща́тельная благоглаго́ливая уста́ вити́йствовати не мо́гут, Тебе́ пе́ти досто́йно: низумева́ет же у́м вся́к, Твое́ Рождество́ разуме́ти. Те́мже Тя́ согла́сно сла́вим.
Ексапостила́рий самогла́сен:
Ученико́м зря́щым Тя́, Возне́слся еси́ Христе́ ко Отцу́ соседя́, а́нгели предтеку́ще зовя́ху: возми́те врата́, возми́те, Ца́рь бо взы́де к нача́льному Све́ту сла́вы. [Три́жды.]
На хвали́тех, Вся́кое дыха́ние: поста́вим стихи́ 4 и пое́м стихи́ры, гла́с 1. Подо́бен: Небе́сных чино́в:
А́нгельски и́же в ми́ре торжеству́им, на престо́ле сла́вы Бо́гу носи́мому, взыва́юще пе́ние: Свя́т еси́ О́тче небе́сный, Сприсносу́щный Сло́ве, Свя́т еси́ и Ду́ше Всесвяты́й.
Нача́льницы а́нгелов смотря́юще, Спа́се, восхожде́ния стра́нное, недоумева́хуся дру́г ко дру́гу: что́ виде́ние сие́? Челове́к у́бо зра́ком ви́димый, я́коже Бо́г, превы́ше небе́с с пло́тию восхо́дит.
Галиле́ане зря́ще Тя́ Вознесе́нна, от Ма́сличныя горы́ с те́лом Сло́ве, слы́шаху а́нгелов вопию́щих и́м: что́ стоите́ зря́ще? Се́й прии́дет па́ки с пло́тию, и́мже о́бразом ви́десте.
Повторя́юще 1-ю.
Сла́ва, и ны́не, гла́с 2:
Роди́лся еси́ я́ко Са́м восхоте́л еси́, яви́лся еси́ я́ко Са́м изво́лил еси́: пострада́л еси́ пло́тию Бо́же на́ш, из ме́ртвых воскре́сл еси́ попра́в сме́рть. Возне́слся еси́ во сла́ве, вся́ческая исполня́яй, и посла́л еси́ на́м Ду́ха Боже́ственнаго, е́же воспева́ти и сла́вити Твое́ Божество́.
Славосло́вие вели́кое. Дае́тся и святы́й еле́й бра́тии. И поуче́ние Студи́тово. И ча́с 1-й в притво́ре. И соверше́нный отпу́ст.
На литурги́и пое́м настоя́щыя антифо́ны, псало́м 46, гла́с 2: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сом ра́дования. Моли́твами Богоро́дицы Спа́се спаси́ на́с. Сти́х 2: Я́ко Госпо́дь Вы́шний стра́шен, Ца́рь ве́лий по все́й земли́. Моли́твами Богоро́дицы: Сти́х 3: Покори́ лю́ди на́м и язы́ки под но́ги на́шя. Моли́твами Богоро́дицы: Сти́х 4: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне. Моли́твами Богоро́дицы Спа́се спаси́ на́с. Сла́ва, и ны́не: Моли́твами Богоро́дицы Спа́се спаси́ на́с.
Антифо́н 2, псало́м 47, гла́с 2. Сти́х 1: Ве́лий Госпо́дь и хва́лен зело́, во гра́де Бо́га на́шего в горе́ святе́й Его́. Спаси́ на́с Сы́не Бо́жий, Вознесы́йся во сла́ве, пою́щыя Ти́: Аллилу́иа. Сти́х 2: Го́ры Сио́нския, ре́бра Се́верова, гра́д Царя́ вели́каго. Спаси́ на́с Сы́не Бо́жий: Сти́х 3: Бо́г в тя́жестех Его́ зна́емь е́сть, егда́ заступа́ет и́. Спаси́ на́с Сы́не Бо́жий, Вознесы́йся: Сти́х 4: Я́ко се́ ца́рие зе́мстии собра́шася, снидо́шася вку́пе: Спаси́ на́с Сы́не Бо́жий, Вознесы́йся: Сла́ва, и ны́не: Единоро́дный Сы́не:
Антифо́н 3, псало́м 48, гла́с 4. Сти́х 1. услы́шите сия́ вси́ язы́цы, внуши́те вси́ живу́щии по вселе́нней. Тропа́рь, гла́с 4: Возне́слся еси́ во сла́ве Христе́ Бо́же на́ш: Сти́х 2: Земноро́днии же и сы́нове челове́честии, вку́пе бога́т и убо́г. Тропа́рь: Возне́слся еси́ во сла́ве: Сти́х 3: уста́ моя́ возглаго́лют прему́дрость, и поуче́ние се́рдца моего́ ра́зум. Тропа́рь: Возне́слся еси́ во сла́ве: Сти́х 4: Приклоню́ в при́тчу у́хо мое́, отве́рзу во псалти́ри гана́ние мое́. Тропа́рь: Возне́слся еси́: Вхо́дный: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне. Тропа́рь: Возне́слся еси́: Сла́ва, и ны́не: конда́к: Е́же о на́с испо́лнив: Та́же трисвято́е. Проки́мен, гла́с 7: Вознеси́ся на небеса́ Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва твоя́. Сти́х: Гото́во се́рдце мое́ Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́ве мое́й.
Апо́стол в дея́ниих, зача́ло 1: Пе́рвое у́бо сло́во сотвори́х: Аллилу́иа, гла́с 2: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, госпо́дь во гла́се тру́бне. Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сом ра́дования.
Ева́нглие Луки́, зача́ло 114: Воскре́с Иису́с от ме́ртвых, и ста́ посреде́ учени́к Свои́х: За Досто́йно, пое́м и до отда́ния ирмо́с: Тя́ па́че ума́: Прича́стный: Взы́де Бо́г в воскликнове́нии, Госпо́дь во гла́се тру́бне. Аллилу́иа, три́жды.
На трапе́зе ве́лие утеше́ние бра́тии.
Въ срeду вeчера ѕ7-z седми1цы по пaсцэ, прaзднуемъ вознесeніе гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Чaсъ f7-й триpaлмный. По начaлэ глаг0летъ чтeцъ трис™0е, и3 до недёли }-z во всsкомъ цRк0вномъ пёніи.
На мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ: постaвимъ стіхи6ры д7, глaсъ ѕ7:
ГDь вознесeсz на нб7сA, да п0слетъ ўтёшителz мjру: небесA ўгот0ваша прест0лъ є3гw2, џблацы восхождeніе є3гw2. ЃгGли дивsтсz, человёка зрsще превhше себE. Nц7ъ ждeтъ, є3г0же въ нёдрахъ и4мать соприсносyщна: д¦ъ же с™hй вели1тъ всёмъ ѓгGлwмъ є3гw2: возми1те вратA кнsзи вaшz, вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, ћкw взhде хrт0съ, и3дёже бЁ пeрвэе. Двaжды.
ГDи, твоемY вознесeнію ўдиви1шасz херувjми, зрsще тебE бGа на џблацэхъ восходsща, на ни1хъ сэдsщаго и3 слaвимъ тS, ћкw блaга ми1лость твоS, слaва тебЁ. Двaжды.
На горaхъ с™hхъ зрsще твоE вознесeніе хrтE, сіsніе слaвы џ§и, воспэвaемъ тв0й свэтоoбрaзный лицA зрaкъ, клaнzемсz страстє1мъ твои6мъ, почитaемъ воскrніе, слaвное вознесeніе слaвzще: поми1луй нaсъ. Двaжды.
ГDи, смотрeніz соверши1въ тaинство, пои1мъ тво‰ ўченики2 на г0ру є3леHнскую, возноси1лсz є3си2, и3 сE твeрдь небeсную прошeлъ є3си2, менE рaди њбнищaвый по мнЁ и3 возшeдъ toнyдуже не разлучи1лсz є3си2, всес™aго твоего2 д¦а низпосли2, просвэщaюща дyшы нaшz. Двaжды.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ ѕ7:
ГDи, ґпcли ћкw ви1дэша тS, на џблацэхъ возноси1ма, рыдaніемъ слeзъ, жизнодaвче хrтE, ск0рби и3сполнsеми, рыдaюще глаг0лаху: вLко, не њстaви нaсъ си1рыхъ, за милосeрдіе возлюби1лъ є3си2 рабы6 твоS, ћкw благоутр0бенъ: но посли2 ћкоже њбэщaлъ є3си2 нaмъ, прес™aго твоего2 д¦а, просвэщaюща дyшы нaшz. Двaжды.
Прокjменъ днE.
На стіх0внэ стіхи6ры, глaсъ №:
Возшeдъ на небесA, toнyдуже и3 сошeлъ є3си2, не њстaви нaсъ си1рыхъ гDи: да пріи1детъ тв0й д¦ъ, носS ми1ръ мjрови, покажи2 сынHмъ человёческимъ дэлA си1лы твоеS, гDи человэколю1бче.
Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.
Возшeлъ є3си2 хrтE къ безначaльному nц7Y твоемY, неwпи1санныхъ є3гw2 нёдръ не разлучи1выйсz, и3 прилHгъ си1лы хвалeніz трис™aгw не пріsша, но є3ди1наго сн7а и3 по вочеловёченіи познaша тS гDи, є3динор0дна nц7Y: во мн0жествэ щедр0тъ твои1хъ поми1луй нaсъ.
Стjхъ: Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
ЃгGли твои2 гDи, ґпcлwмъ глаг0лаху: мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE, зрsще на нeбо; сeй є4сть хrт0съ бGъ, вознесhйсz t вaсъ на нeбо, т0й пріи1детъ пaки, и4мже џбразомъ ви1дэсте є3го2 и3дyща на нeбо: послужи1те є3мY въ препод0біи и3 прaвдэ.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ в7:
Роди1лсz є3си2 ћкw сaмъ восхотёлъ є3си2, kви1лсz є3си2 ћкw сaмъ и3зв0лилъ є3си2: пострадaлъ є3си2 пл0тію б9е нaшъ, и3з8 мeртвыхъ воскрeслъ є3си2 попрaвъ смeрть. Вознeслсz є3си2 во слaвэ, всsчєскаz и3сполнszй, и3 послaлъ є3си2 нaмъ д¦а б9eственнаго, є4же воспэвaти и3 слaвити твоE б9ество2.
Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. По Џ§е нaшъ.
Tпусти1тельный тропaрь, глaсъ д7:
Вознeслсz є3си2 во слaвэ хrтE б9е нaшъ, рaдость сотвори1вый ўченикHмъ њбэтовaніемъ с™aгw д¦а, и3звэщє1ннымъ и5мъ бhвшымъ благословeніемъ, ћкw ты2 є3си2 сн7ъ б9ій, и3збaвитель мjра.
Тaже є3ктеніA мaлаz. И# tпyстъ.
На вели1цэй вечeрни. По предначинaтельномъ pалмЁ каfjсмы не глаг0лемъ. На ГDи воззвaхъ: постaвимъ стіхHвъ ‹. И# поeмъ стіхи6ры самоглaсны є7, повторsюще |. Глaсъ ѕ7:
ГDь вознесeсz на нб7сA, да п0слетъ ўтёшителz мjру: небесA ўгот0ваша прест0лъ є3гw2, џблацы восхождeніе є3гw2. ЃгGли дивsтсz, человёка зрsще превhше себE. Nц7ъ ждeтъ, є3г0же въ нёдрахъ и4мать соприсносyщна: д¦ъ же с™hй вели1тъ всёмъ ѓгGлwмъ є3гw2: возми1те вратA кнsзи вaшz, вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, ћкw взhде хrт0съ, и3дёже бЁ пeрвэе. Двaжды.
ГDи, твоемY вознесeнію ўдиви1шасz херувjми, зрsще тебE бGа на џблацэхъ восходsща, на ни1хъ сэдsщаго и3 слaвимъ тS, ћкw блaга ми1лость твоS, слaва тебЁ. Двaжды.
На горaхъ с™hхъ зрsще твоE вознесeніе хrтE, сіsніе слaвы џ§и, воспэвaемъ тв0й свэтоoбрaзный лицA зрaкъ, клaнzемсz страстє1мъ твои6мъ, почитaемъ воскrніе, слaвное вознесeніе слaвzще: поми1луй нaсъ. Двaжды.
ГDи, ґпcли ћкw ви1дэша тS, на џблацэхъ возноси1ма, рыдaніемъ слeзъ, жизнодaвче хrтE, ск0рби и3сполнsеми, рыдaюще глаг0лаху: вLко, не њстaви нaсъ си1рыхъ, за милосeрдіе возлюби1лъ є3си2 рабы6 твоS, ћкw благоутр0бенъ: но посли2 ћкоже њбэщaлъ є3си2 нaмъ, прес™aго твоего2 д¦а, просвэщaюща дyшы нaшz. Двaжды.
ГDи, смотрeніz соверши1въ тaинство, пои1мъ тво‰ ўченики2 на г0ру є3леHнскую, возноси1лсz є3си2, и3 сE твeрдь небeсную прошeлъ є3си2, менE рaди њбнищaвый по мнЁ и3 возшeдъ toнyдуже не разлучи1лсz є3си2, всес™aго твоего2 д¦а низпосли2, просвэщaюща дyшы нaшz Двaжды.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ т0йже.
Нёдръ nтeческихъ не разлyчсz, сладчaйшій ї}се, и3 съ земнhми ћкw человёкъ пожи1въ, днeсь t горы2 є3леHнскіz вознeслсz є3си2 во слaвэ, и3 пaдшее є3стество2 нaше ми1лостивнw вознeсъ, nц7Y спосади1лъ є3си2. Тёмже небeсніи безпл0тныхъ чи1нове, чудеси2 ўдивлsющесz, ўжасaхусz ќжасомъ, и3 трeпетомъ содержи1ми, твоE человэколю1біе величaху. Съ ни1миже и3 мы2 земнjи, є4же къ нaмъ твоE снизхождeніе, и3 є4же t нaсъ вознесeніе славосл0вzще, м0лимсz глаг0люще: ўченики2, и3 р0ждшую тS бцdу, рaдости безчи1сленныz и3сп0лнивый во твоE вознесeніе, и3 нaсъ спод0би и3збрaнныхъ твои1хъ рaдости, моли1твами и4хъ, вели1кіz рaди твоеS ми1лости.
Вх0дъ. Прокjменъ днE. И# чтє1ніz.
Прор0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA в7.)
Тaкw глаг0летъ гDь: бyдетъ въ послёдніz дни2 kвлeна горA гDнz, и3 д0мъ б9ій на версёхъ г0ръ, и3 вознесeтсz превhше холмHвъ, и3 пріи1дутъ на ню2 вси2 kзhцы. И# п0йдутъ лю1діе мн0зи, и3 рекyтъ: пріиди1те взhдемъ на г0ру гDню, и3 въ д0мъ бGа їaкwвлz, и3 возвэсти1тъ нaмъ пyть св0й, и3 п0йдемъ по немY.
Прор0чества и3сaіина чтeніе. (ГлавA …в.)
Тaкw глаг0летъ гDь: поиди1те и3 вни1дите враты2 мои1ми, ўгот0вите пyть м0й, и3 пyть твори1те лю1демъ мои6мъ, и3 кaмєніz t пути2 размещи1те, вознеси1те знaменіе на kзhки. Сe бо гDь сотвори2 слhшано дaже до послёднихъ земли2: рцhте дщeри сіHновэ, сE сп7си1тель тв0й прих0дитъ, и3мёz съ соб0ю мздY, и3 дёло є3гw2 пред8 лицeмъ є3гw2. И# прозовeтъ | лю1ди свsты, и3збaвлены t гDа: тh же наречeшисz взыскaнный грaдъ, и3 неwстaвленный. Кто2 сeй пришeдый и3з8 є3дHма, њброщeніе ри1зъ є3гw2 t вос0ра; сeй красeнъ во nдeжди своeй, вопіeтъ съ крёпостію вeліею: ѓзъ глаг0лю прaвду и3 сyдъ спасeніz. Почт0 ти њбр0щены ри6зы, и3 nдє1жды тво‰ ћкw t и3стоптaніz точи1ла и3сп0лнены и3стоптaніz; точи1ло и3стоптaхъ є3ди1нъ, и3 t kзы6къ нёсть мyжъ со мн0ю. Ми1лость гDню помzнyхъ, добродётєли гDни во всёхъ, и4миже нaмъ воздавaетъ. ГDь, судіS бlгjй д0му ї}леву, нан0ситъ нaмъ по ми1лости своeй, и3 по мн0жеству прaвды своеS. И# речE: не лю1діе ли мои2, чaда не tвeргутъ ли сz; и3 бhсть и5мъ во спасeніе t всsкіz ск0рби и4хъ. Не ходaтай, нижE ѓгGлъ, но сaмъ гDь спасE и5хъ: за є4же люби1ти и5хъ, и3 щадёти и5хъ, сaмъ и3збaви и5хъ, и3 воспріsтъ и5хъ, и3 вознесE и5хъ во всS дни2 вёка.
Прор0чества захaріина чтeніе. (ГлавA д7i.)
Тaкw глаг0летъ гDь: сE дeнь грzдeтъ гDнь, и3 стaнутъ н0зэ є3гw2 въ дeнь џный на горЁ є3леHнстэй, прsмw їерусали1ма, t востHкъ с0лнца. И# въ дeнь џный и3зhдетъ водA живA и3з8 їерусали1ма, п0лъ є3S въ м0ре пeрвое, и3 п0лъ є3S въ м0ре послёднее: въ жaтву и3 въ вeсну бyдетъ тaкw. И# бyдетъ гDь цRь по всeй земли2, въ дeнь џный бyдетъ гDь є3ди1нъ. И$мz є3гw2 є3ди1но, њкружaющее всю2 зeмлю и3 пустhню, t гaвы дaже до реммHна, проти1ву хребтY їерусали1млю: и3 вознесeтсz, и3 на мёстэ пребyдетъ, t врaтъ веніамjновыхъ, дaже до мёста дверeй пeрвыхъ, дaже до врaтъ ўг0льныхъ, и3 дaже до столпA ґнамеи1лева, дaже до подточи1лій цReвыхъ, њбитaютъ въ нeмъ: и3 ґнafема не бyдетъ ктомY, и3 всели1тсz їерусали1мъ надёzйсz.
На літjи стіхи6ры самоглaсны. Глaсъ №:
Возшeдъ на небесA, toнyдуже и3 сошeлъ є3си2, не њстaви нaсъ си1рыхъ гDи: да пріи1детъ тв0й д¦ъ, носS ми1ръ мjрови, покажи2 сынHмъ человёческимъ дэлA си1лы твоеS, гDи человэколю1бче.
Возшeлъ є3си2 хrтE къ безначaльному nц7Y твоемY, неwпи1санныхъ є3гw2 нёдръ не разлучи1выйсz, и3 прилHгъ си1лы хвалeніz трис™aгw не пріsша, но є3ди1наго сн7а и3 по вочеловёченіи познaша тS гDи, є3динор0дна nц7Y: во мн0жествэ щедр0тъ твои1хъ поми1луй нaсъ.
ЃгGли твои2 гDи, ґпcлwмъ глаг0лаху: мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE, зрsще на нeбо; сeй є4сть хrт0съ бGъ, вознесhйсz t вaсъ на нeбо, т0й пріи1детъ пaки, и4мже џбразомъ ви1дэсте є3го2 и3дyща на нeбо: послужи1те є3мY въ препод0біи и3 прaвдэ.
Глaсъ д7:
Е#гдA пришeлъ є3си2 на г0ру хrтE є3леHнскую, џ§ее соверши1ти благоволeніе, ўжас0шасz небeсніи ѓгGли, и3 ўстраши1шасz преисп0дніи. Предстaша же ўченицы2 съ рaдостію трeпетни, ћкw глаг0лалъ є3си2 и5мъ, ћкw прест0лъ же готовлsшесz проти1въ џблакъ ждyщій: вратa же нeбо tвeрзшее добр0ту kвлsше, и3 землS сокрHвища tкрывaетъ, ґдaмову схождeнію ћкw познaтисz, и3 пaки восхождeнію. Но стопы6 ќбw возвышaхусz, ћкоже рyцэ, ўстa же вельми2 бlгословлsху, ћкоже слhшашесz, џблакъ под8eмлzше, и3 нeбо внyтрь тебE пріsтъ. Дёло сіE гDи содёлалъ є3си2 вели1кое и3 преслaвное, во спасeніе дyшъ нaшихъ.
Низшeдшее є3стество2 ґдaмово, въ д0льнэйшыz страны6 земли2, б9е новосотвори1вый соб0ю превhше всsкагw начaла и3 влaсти, возвeлъ є3си2 днeсь: ћкw бо возлюби1въ спосади1лъ є3си2, ћкоже поми1ловавъ соедини1лъ є3си2 себЁ, ћкw соедини1вый спострадaлъ є3си2, ћкw безстрaстенъ пострадaвъ, и3 спрослaвилъ є3си2. Но безпл0тніи, кто2 є4сть сeй, глаг0лаху крaсный мyжъ; но не человёкъ т0чію, бGъ же и3 человёкъ, совокуплeннw и3 kвлsемw. Тёмже ўдивлeни ѓгGли, во nдeждахъ летaюще џкрестъ ўченикHвъ, друзjи же стоsще вопіsху: мyжіе галілeйстіи, и4же t вaсъ tи1де, сeй є4сть ї}съ человёкъ бGъ. БGъ человёкъ пaки пріи1детъ, судіS живhхъ и3 мeртвыхъ, вBрнымъ же дaруzй грэхHвъ прощeніе и3 вeлію ми1лость.
Е#гдA вознeслсz є3си2 во слaвэ хrтE б9е, ўченикHмъ зрsщымъ, џблацы под8имaху тS съ пл0тію, вратA взsшасz нбcнаz, ли1къ ѓгGльскій рaдовашесz съ весeліемъ, г0рнэйшыz си6лы зовsху глаг0люще: возми1те вратA кнsзи вaшz, и3 вни1детъ цRь слaвы. Ўченицh же дивsщесz глаг0лаху: не разлучи1сz нaсъ пaстырю д0брый, но посли2 нaмъ д¦а твоего2 прес™aго, наставлsюща, и3 ўтверждaюща, и3 просвэщaюща, и3 њсвzщaюща дyшы нaшz.
Слaва и3 нhнэ, глaсъ т0йже:
ГDи, тaинство є4же t вэкHвъ сокровeнное и3 t родHвъ и3сп0лнивъ ћкw бlгъ, пришeлъ є3си2 со ўченики2 твои1ми на г0ру є3леHнскую, и3мёz р0ждшую тS творцA и3 всёхъ содётелz: т0й бо въ стrти твоeй м™рски пaче всёхъ болёзновавшей, подобaше и3 слaвою пл0ти твоеS, премн0гіz наслади1тисz рaдости. Е#sже и3 мы2 причащaющесz, є4же на нб7сA восх0домъ твои1мъ вLко, вели1кую твою2 ми1лость на нaсъ бhвшую слaвимъ.
На стіх0внэ стіхи6ры самоглaсны, глaсъ в7:
Роди1лсz є3си2 ћкw сaмъ восхотёлъ є3си2, kви1лсz є3си2 ћкw сaмъ и3зв0лилъ є3си2: пострадaлъ є3си2 пл0тію б9е нaшъ, и3з8 мeртвыхъ воскрeслъ є3си2 попрaвъ смeрть. Вознeслсz є3си2 во слaвэ, всsчєскаz и3сполнszй, и3 послaлъ є3си2 нaмъ д¦а б9eственнаго, є4же воспэвaти и3 слaвити твоE б9ество2.
Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.
Воспріeмлему тебЁ хrтE t горы2 мaсличныz, си6лы зрsще, дрyгъ дрyгу вопіsху: кто2 є4сть сeй; и3 глаг0летъ къ ни1мъ: сeй є4сть держaвный и3 си1льный, сeй є4сть си1льный въ брaни, сeй є4сть вои1стинну цRь слaвы. И# почто2 є3мY червлeны ри6зы; и3з8 вос0ра прих0дитъ, є4же є4сть пл0ти. Тh же сaмъ ћкw бGъ њдеснyю сёдъ вели1чествіz, послaлъ є3си2 нaмъ д¦а с™aго, да настaвитъ и3 спасeтъ дyшы нaшz.
Стjхъ: Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Вознeслсz є3си2 во слaвэ на горЁ мaсличнэй хrтE б9е, пред8 твои1ми ўченики2, и3 сёлъ є3си2 њдеснyю nц7A, всsчєскаz и3сполнszй б9еств0мъ, и3 послaлъ є3си2 и5мъ д¦а с™aго, просвэщaюща и3 ўтверждaюща, и3 њсвzщaюща дyшы нaшz.
Слaва и3 нhнэ, глaсъ ѕ7:
Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ, є4же вознести2 пaдшій џбразъ ґдaмовъ, и3 послaти д¦а ўтёшителz, є4же њсвzти1ти дyшы нaшz.
Тaже, Нhнэ tпущaеши: Трис™0е.
На блгcвeніи хлёбwвъ, тропaрь прaздника, глaсъ д7:
Вознeслсz є3си2 во слaвэ: Три1жды.
И# чтeніе вели1кое въ дэsніихъ с™hхъ ґпcлъ.
Ґ и3дёже нёсть всен0щнагw: по Нhнэ tпущaеши: тропaрь прaздника є3ди1ножды. На повечeріи по Дост0йно: кондaкъ прaздника.
Полyнощницу поeмъ по nбhчаю съ каfjсмою. По №-мъ трис™0мъ, вмёстw, СE жени1хъ: глаг0лемъ тропaрь прaздника. По в7-мъ трис™0мъ, вмёстw, Помzни2 гDи, ћкw бlгъ: глаг0лемъ кондaкъ прaздника.
Тaже, ГDи поми1луй, в7i.
И# tпyстъ. Моли1твы, Помzни2 гDи, въ надeжди: не глаг0лемъ.
Ќтрени начaло по nбhчаю. И# ѓбіе чтeцъ глаг0летъ:
Пріиди1те поклони1мсz: Три1жды.
И# nбhчныz двA pалмA, f7i и3 к7. И# шестоpaлміе.
Въ четверт0къ на ќтрени, На БGъ гDь: тропaрь прaздника:
Вознeслсz є3си2 во слaвэ: Три1жды.
По №-мъ стіхосл0віи сэдaленъ, глaсъ №.
Под0бенъ: Кaмени запечaтану:
ЃгGлwмъ дивsщымсz восх0да стрaнному, и3 ўченикHмъ ўжасaющымсz стрaшному взhтіz, возшeлъ є3си2 со слaвою ћкw бGъ, и3 вратA тебЁ взsшасz сп7се. Сегw2 рaди си6лы нбcныz дивлsхусz вопію1ще: слaва снизхождeнію твоемY сп7се, слaва цrтвію твоемY, слaва вознесeнію твоемY, є3ди1не человэколю1бче. Двaжды.
По в7-мъ стіхосл0віи сэдaленъ, глaсъ G:
Под0бенъ: КрасотЁ двcтва:
Превёчный бGъ и3 безначaльный, є4же воспріsтъ є3стество2 человёческое, њбGотвори1въ тaйнw днeсь вознесE. ЃгGли предтекyще ґпcлwмъ покaзоваху сего2 и3дyща на нб7сA со слaвою мн0гою, томyже поклони1вшесz глаг0лаху: слaва бGу вознeсшемусz. Двaжды.
По полmелeи сэдaленъ, глaсъ є7.
Под0бенъ: Собезначaльное сл0во:
Сошeдый съ нб7сE на земн†z, и3 д0лу лежaщій во ѓдовэ стрaжи, совоскреси1вый ћкw бGъ ґдaмовъ зрaкъ, вознесeніемъ твои1мъ хrтE на нб7сA возвeдъ, прест0лу nтeческому твоемY сосэди1телz содёлалъ є3си2, ћкw ми1лостивъ и3 человэколю1бецъ. Двaжды.
И# чтeніе прaзднику: Похвaльнаz словесA, творeніе кЂръ ґндрeа, и3ли2 пр0чихъ. Степє1нна, ґ ґнтіфHнъ д7-гw глaса.
Прокjменъ, глaсъ д7:
Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.
Всsкое дыхaніе:
Е#ђліе t мaрка, зачaло o7а:
Воскрeсъ ї}съ заyтра въ пeрвую суббHту:
Воскrніе хrт0во: Е#ди1ножды.
Pал0мъ н7.
Слaва, глaсъ в7:
Моли1твами ґп0столwвъ:
И# нhнэ:
Мlтвами бцdы:
Тaже, стjхъ: Поми1луй мS б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй:
И# поeмъ настоsщій самоглaсенъ, глaсъ ѕ7:
Днeсь на нб7сёхъ гHрніz си6лы нaше є3стество2 зрsще, дивsщесz стрaннагw џбраза восх0ду, недоумэвaхусz дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: кто2 сeй пришeдый; ви1дzще же своего2 вLку, нбcнаz вратA взsти повелэвaху: съ ни1миже непрестaннw воспои1мъ съ пл0тію toнyду пaки грzдyщаго, ћкw судію2 всёхъ и3 бGа всеси1льна.
КанHны: глaсъ пsтый, со їрмосы2 на }: и3 четвeртый, на ѕ7.
КанHнъ, творeніе їwaнна монaха. Глaсъ є7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Сп7си1телю бGу въ м0ри лю1ди нем0крыми ногaми настaвльшему, и3 фараHна со всев0инствомъ пот0пльшему, томY є3ди1ному пои1мъ: ћкw прослaвисz.
Воспои1мъ вси2 лю1діе, на рaмэхъ херувjмскихъ вознeсшусz со слaвою хrтY, и3 спосади1вшему нaсъ њдеснyю nц7A, пёснь побёдную: ћкw прослaвисz.
Ходaтаz бGу и3 человёкwмъ хrтA, ли1цы ѓгGльстіи ви1дэвше, съ пл0тію въ вhшнихъ ўдивлsхусz, соглaснw же воспэвaху пёснь побёдную: ћкw прослaвисz.
Ћвльшемусz бGу на горЁ сінaйстэй, и3 зак0нъ дaвшему бGови1дцу мwmсeю, t горы2 є3леHнскіz вознeсшемусz пл0тію, томY вси2 воспои1мъ: ћкw прослaвисz.
БGор0диченъ: Пречи1стаz м™и б9іz, воплощeннаго t тебE, и3 t нёдръ роди1телz неtстyпльшаго бGа непрестaннw моли2, t всsкагw њбстоsніz спасти2, ±же создA.
Другjй канHнъ господи1на їHсифа, є3гHже краестр0чіе по ґлфави1ту. Во nсм0й же, и3 девsтой пёсни:
Њди2 їHсифъ.
Е$же є4сть, пёснь їHсифова, глaсъ д7.
Пёснь №.
Їрм0съ: Tвeрзу ўстA моS:
Воскрeслъ є3си2 триднeвенъ, по є3стествY безсмeртный, и3 kви1лсz є3си2 є3динонaдесzтимъ, и3 всёмъ ўченикHмъ, и3 востeклъ є3си2 хrтE ко nц7Y, џблакомъ носи1мь всёхъ тв0рче.
Вопіeтъ ћвственнw поS дв7дъ бGодохновeнный, взhде гDь къ нбcнымъ, въ воскликновeніи и3 трубы2 шyмэ, и3 къ началосвётному nц7Y доспЁ.
Состарёвшійсz, гDи, мjръ мн0гими грэхми2, њбнови1въ стrтію твоeю и3 востaніемъ твои1мъ, возшeлъ є3си2 носи1мь џблакомъ къ пренебє1снымъ: слaва слaвэ твоeй.
БGор0диченъ: ВLку родилA є3си2 всёхъ, всенепор0чнаz вLчце, стrть в0льную пріи1мшаго, и3 возшeдша къ своемY nц7Y, є3гHже не њстaви, ѓще и3 пл0ть взsтъ.
Катавaсіа: Б9eственнымъ покровeнъ, медленоzзhчный мрaкомъ, и3звитjйствова бGопи1санный зак0нъ: ти1ну бо tтрsсъ nчесE ќмнагw, ви1дитъ сyщаго, и3 научaетсz д¦а рaзуму, хвалS б9eственными пёсньми.
Пёснь G.
Їрм0съ: Си1лою кrтA твоегw2 хrтE, ўтверди2 моE помышлeніе, во є4же пёти и3 слaвити спаси1тельное твоE вознесeніе.
Возшeлъ є3си2 жизнодaвче хrтE ко nц7Y, и3 вознeслъ р0дъ нaшъ человэколю1бче, неизречeннымъ благоутр0біемъ твои1мъ.
Чи1ни ѓгGльстіи сп7се, человёческое є3стество2 ви1дэвше совосходsщее тебЁ, непрестaннw ўдивлsеми воспэвaху тS.
Ўжасaхусz ѓгGльстіи ли1цы хrтE, зрsще тS съ тэлесeмъ вознeсшасz, и3 воспэвaху с™0е твоE вознесeніе.
Е#стество2 человёческое хrтE, тлёніемъ пaдшее возстaвилъ є3си2, и3 восх0домъ твои1мъ вознeслъ є3си2, и3 съ соб0ю нaсъ прослaвилъ є3си2.
БGор0диченъ: Моли2 непрестaннw чcтаz, произшeдшаго t ложeснъ твои1хъ, и3збaвитисz прeлести діaволи, пою1щымъ тS м™рь б9ію.
И$нъ.
Їрм0съ: ТвоS пэсносл0вцы бцdе:
Возми1те вратA нбcнаz, сE пріи1де хrт0съ цRь твaри, въ тёло њб0лксz земн0е, г0рнэйшымъ глаг0лаху си1ламъ д0льнэйшыz.
Взыскaвъ хrтE, прельщeннаго прeлестію ѕміeвою ґдaма, ћкw въ сего2 њболкjйсz, возшeлъ є3си2, и3 сёлъ є3си2 њдеснyю, ћкw сопрест0ленъ nц7Y, пою1щымъ ѓгGлwмъ тебE.
ЗемлS прaзднуетъ и3 ликyетъ, рaдуетсz и3 нб7о, вознесeніемъ днeсь творцA твaри, пред8zвлeннw соедини1вшагw разсто‰щаzсz хотёніемъ.
БGор0диченъ: Смeрти роди1вши разруши1телz, є3ди1наго безсмeртнаго бGа, дв7о м™и всечи1стаz: того2 при1снw ўмоли2, ўмерщвлsющыz мо‰ стр†сти ўмори1ти, и3 спасти1 мz.
Катавaсіа: Развeрзе ўтр0бы нечaдствовавшіz ќзы, досaду же неудоботерпи1му благочaдствующіz, є3ди1на моли1тва прор0чицы дрeвле ѓнны носsщіz дyхъ сокрушeнъ, къ си1льному, и3 бGу рaзумwвъ.
Сэдaленъ, глaсъ }.
Под0бенъ: Премyдрости:
Всёдъ на џблаки нбcныz, њстaвивъ ми1ръ сyщымъ на земли2, возшeлъ и3 сёлъ є3си2 њдеснyю nц7A, ћкw є3диносyщенъ семY сhй и3 д¦у. Ѓще бо и3 во пл0ти kви1лсz є3си2, но непрел0женъ пребhлъ є3си2: тёмже чaеши совершeніz конeцъ, суди1ти грzдhй на зeмлю мjру всемY. Правосyде гDи, пощади2 дyшы нaшz, прегрэшeній њставлeніе дaруz, ћкw бGъ ми1лостивъ, рабHмъ твои1мъ.
Слaва, и3 нhнэ, т0йже. И# чтeніе прaздника.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhшахъ слyхъ си1лы кrтA, ћкw рaй tвeрзесz и4мъ, и3 возопи1хъ: слaва си1лэ твоeй гDи.
Вознeслсz є3си2 во слaвэ, ѓгGлwвъ цRю2, ўтёшителz нaмъ t nц7A послaвъ. Тёмже вопіeмъ: слaва хrтE вознесeнію твоемY.
Ћкw взhде сп7съ ко nц7Y съ пл0тію, ўдиви1шасz ѓгGльскаz вHинства, и3 возопи1ша: слaва хrтE вознесeнію твоемY.
ЃгGльскіz си6лы г0рнэйшымъ вопіsху: вратA возми1те, хrтY нaшему цRю2, є3г0же воспэвaемъ вкyпэ со nц7eмъ и3 д¦омъ.
БGор0диченъ: Дв7а роди2, и3 м™рнzz не познA: но м™и ќбw є4сть, дв7ою же пребhсть, ю4же воспэвaюще, рaдуйсz бцdе, взывaемъ.
И$нъ.
Їрм0съ: Сэдsй во слaвэ:
Ї}съ жизнодaвецъ пріи1мъ, и5хже возлюби2, на є3леHнскую г0ру восх0дитъ, и3 си1хъ бlгослови2, и3 џблакомъ носи1мь џ§аz нёдра доспЁ, ±же никaкоже бЁ њстaвилъ.
Мjръ вeсь прaзднуетъ ви1димый и3 неви1димый: въ рaдости ѓгGли ликyютъ, и3 чlвёцы славосл0вzще непрестaннw вознесeніе, пл0тію соедини1вшагwсz нaмъ блaгостію.
Разруши1вый держaву смeрти ћкw безсмeртный гDи, безсмeртіе всBмъ даровaлъ є3си2 человэколю1бче, и3 вознeслсz є3си2 во слaвэ, зрsщымъ тS честны6мъ ў§нкHмъ ї}се всеси1льне.
БGор0диченъ: Бlжeнно чрeво твоE всенепор0чнаz бhсть: чрeво бо ѓдово преслaвнw и3стощи1вшаго, несказaннw вмэсти1ти спод0биласz є3си2: є3г0же моли2 спасти2 нaсъ пою1щихъ тS.
Катавaсіа: ЦRю2 цReй, kковhй t kковaгw є3ди1нъ сл0ве произшeдый, t nц7A безвин0внагw, равном0щнаго твоего2 д¦а ґпcлwмъ и4стиннw послaлъ є3си2, ћкw бlгодётелz пою1щымъ: слaва держaвэ твоeй гDи.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Ќтренююще вопіeмъ ти2 гDи, спаси1 ны: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ бо тебE и3н0гw не знaемъ.
И#сп0лнивъ весeліz всsчєскаz млcтиве, къ гHрнимъ си1ламъ съ пл0тію пришeлъ є3си2.
ЃгGльскіz си6лы взeмлема тебE ви1дэвше, вратA, взывaху цRю2 нaшему, возми1те.
Ґпcли ви1дэвше возвышaема сп7са, съ трeпетомъ взывaху цRю2 нaшему: слaва тебЁ.
БGор0диченъ: Дв7у по рождествЁ поeмъ тS бцdе, тh бо бGа сл0ва пл0тію мjрови родилA є3си2.
И$нъ.
Їрм0съ: Ўжас0шасz всsчєскаz:
Ўмертви1въ смeрть твоeю смeртію гDи, взeмъ и5хже возлюби1лъ є3си2, возшeлъ є3си2 на мaсличную г0ру с™yю, и3 tтyду востeклъ є3си2 хrтE къ твоемY роди1телю, џблакомъ носи1мь.
Стрaнно твоE ржcтво2, стрaнно твоE воскресeніе, стрaнно и3 стрaшно твоE жизнодaвче, є4же t горы2 б9eственное вознесeніе, є4же и3з8wбразyz и3ліA четверок0нный восхождaше, воспэвaz тS человэколю1бче.
Зрsщымъ ґп0столwмъ вэщaху ѓгGли: мyжіе галілeйстіи, что2 чудитeсz вознесeнію жизнодaвца хrтA: сeй пріи1детъ пaки на зeмлю суди1ти мjру всемY, ћкw судіS прaведнэйшій.
БGор0диченъ: Дв7у сохрани1въ тS по ржcтвЁ нетлённу, восх0дитъ хrт0съ ко nц7Y бGороди1тельнице, є3г0же не њстaви, ѓще и3 пл0ть пріsтъ и3з8 тебE, мhсленную же и3 њдушевлeнную, за млcть неизречeнную.
Катавaсіа: Рэши1тельное њчищeніе грэхHвъ, nгнедохновeнную пріими1те д¦а р0су, q чaда свэтоoбрaзнаz цRкHвнаz. Нhнэ t сіHна бо и3зhде зак0нъ, љзыкоoгнеoбрaзнаz д¦а бlгодaть.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Њбhде мS бeздна, гр0бъ мнЁ ки1тъ бhсть, ѓзъ же возопи1хъ къ тебЁ человэколю1бцу, и3 спасe мz десни1ца твоS гDи.
Взыгрaшасz ґпcли, зрsще на высотY днeсь зижди1телz взeмлема, ўповaніемъ д¦а, и3 стрaхомъ зовsху: слaва восх0ду твоемY.
Предстaша ѓгGли, вопію1ще хrтE ўченикHмъ твои1мъ: и4мже џбразомъ ви1дэсте хrтA восходsща съ пл0тію, пaки пріи1детъ прaведный всёхъ судіS.
Ћкw ви1дэша тS сп7се нaшъ нбcныz си6лы, на высотY взeмлема съ тёломъ, взывaху, глаг0люще: вели1ко вLко, человэколю1біе твоE.
БGор0диченъ: Купинy тz неwпали1мую, и3 г0ру, и3 лёствицу њдушевлeнную, и3 двeрь нбcную дост0йнw слaвимъ мRjе слaвнаz, правослaвныхъ похвало2.
И$нъ.
Їрм0съ: Б9eственное сіE и3 всечестн0е:
Да кaплютъ нaмъ свhше џблацы весeліе вёчное, хrт0съ бо, џблакомъ ћкw херувjмы носи1мый, къ своемY nц7Y восх0дитъ днeсь.
Пл0ти kви1всz под0біемъ, прeжде разсто‰щаzсz собрaлъ є3си2 во є3ди1но человэколю1бче, и3 вознeслсz є3си2 щeдре въ нбcнаz, зрsщымъ тS ўченикHмъ твои1мъ.
Что2 червлeны ри6зы пл0ти соедини1вшагwсz дебельствY; с™jи ѓгGли хrтA зрsще вэщaху, стрaсти честнhz б9eствєнныz носsща џбразы.
БGор0диченъ: Поeмъ nтрокови1це зачaтіе, поeмъ твоE неизречeнное ржcтво2, и4мже и3збaвихомсz чи1стаz тли2 и3 њѕлоблeніz, и3 мрaчнагw ѓдова затворeніz.
Катавaсіа: Њчищeніе нaмъ хrтE и3 сп7сeніе вLко, возсіsлъ є3си2 t дв7ы, да ћкw прор0ка t ѕвёрz морскaгw пeрсей їHну, t тли2 и3схити1ши всего2 ґдaма всер0дна пaдшаго.
Кондaкъ самоглaсенъ, глaсъ ѕ7:
Е$же њ нaсъ и3сп0лнивъ смотрeніе, и3 ±же на земли2 соедини1въ нбcнымъ, вознeслсz є3си2 во слaвэ хrтE б9е нaшъ, никaкоже tлучazсz, но пребывaz неtстyпный, и3 вопіS лю1бzщымъ тS: ѓзъ є4смь съ вaми, и3 никт0же на вы2.
Јкосъ: Я%же земли2 на земли2 њстaвившіи, ±же пeпєльнаz пeрсти ўступaющіи, пріиди1те воспрsнемъ, и3 на высотY возведeмъ џчи и3 мы6сли, впери1мъ ви1ды, вкyпэ ч{вства, на нбcнаz вратA смeртніи, непщyимъ бhти въ мaсличной горЁ, и3 взирaти на и3збавлsющаго на џблацэхъ носи1ма. Toнyду бо гDь на нб7сA востечE, и3 тaмw даролюбeзны дaры раздаS ґпcлwмъ свои1мъ, ўтёшивъ | ћкw nц7ъ, и3 ўтверди1въ |, настaвивъ ћкw сынHвъ, и3 речE къ ни1мъ: не разлучaюсz вaсъ, ѓзъ є4смь съ вaми, и3 никт0же на вы2.
Сmнаxaрь на вознесeніе гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Стіхи2: Њдеснyю сёлъ є3си2 nц7A сл0ве:
Вёру ўченикHмъ и3звёстншую показaвый.
Въ т0йже дeнь, въ четверт0къ шестhz недёли по пaсцэ, вознесeніе прaзднуемъ гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA. Понeже бо со ўченики2 прeжде стрaсти пребывaz, всес™aгw д¦а њбэщA пришeствіе, рeкъ: полeзно є4сть, да ѓзъ и3дY: ѓще бо ѓзъ не и3дY, ўтёшитель не пріи1детъ. И# пaки: є3гдa же пріи1детъ џнъ, научи1тъ вaсъ на всю2 и4стину. По воскресeніи же и3з8 мeртвыхъ, во днeхъ четhредесzтихъ kвлszсz и5мъ, не вкyпэ, но nсобопребывaніемъ kдhй съ ни1ми и3 піS, и3звёстнэйшее воскресeніе представлsz. Конeчнэе мнHга њ цrтвіи б9іи њбэтовaвъ, заповёдаше си6мъ t їерусали1ма не tлучaтисz, но тaмw пребывaти, прес™aгw д¦а пришeствіz ждaти, и3 тёмъ крещaємымъ: вод0ю бо бsше и3 є3ди1ною прeжде крещeніе t їwaнна, ѓще и3 п0слэжде є3піфaній кЂпрскій повэствовA: ћкw бGосл0въ ќбw їwaннъ бцdу крести2, пeтръ же и3 т0й и3 пр0чыz ґп0столы. Заповёда же и4мъ пребывaти во їерусали1мэ, да тaмw прeжде пр0повэдь є3ђліа и3звэсти1тсz, да не кaкw въ чужд†z tшeдше мэстA, ўд0бнw њб0лгани бyдутъ, и3 ћкw д0лжно бsше, ћкw в0инwмъ нёкимъ tсю1ду ўгот0витисz nрyжіемъ д¦а, и3 тaкw на брaнь поити2 вр†гъ хrт0выхъ. Но понeже врeмz настA вознесeніz, возв0дитъ u5бо и5хъ на г0ру є3леHнскую: нарицaетсz же си1це, занE мн0жайшими мaслинами насаждeна бЁ. И# глаг0лавъ и5мъ њ є4же въ концЁ сегw2 проповёданіz: є3щe же и3 њ непостижи1момъ своeмъ цrтвіи въ бyдущемъ, понeже и3 џнэхъ не и3скушaти є3го2 хотsщихъ зрsще, сyщей тaмw и3 пречи1стэй є3гw2 мaтери, приставлsетъ ѓгGлы и5мъ, на нб7сA восхождeніе показyющыz. И# зрsщымъ ќбw взsтсz t среды2 и4хъ, џблаку џнагw под8и1мшу, и3 тaкw t ѓгGлъ предсылaемь, повелэвaющихъ дрyгъ дрyгу нбcныхъ дверeй взsтіе, и3 дивsщихсz є4же t кровeй пл0ти є3гw2 червлeнному, взhде и3 сёде њдеснyю nц7A, њбожи1въ пл0ть и3 дерзнY глаг0лати, сотвори1въ сію2 кyпнw б9eственную, є4юже мы2 примири1хомсz, дрeвнэй враждЁ разруши1вшейсz. Ґпcлwмъ ќбw ѓгGли въ ви1дэ мужeй предстaша глаг0люще: мyжіе галілeйстіи, что2 стоитE дивsщесz, и3 на нб7о взирaюще; сeй є3г0же ви1дите съ пл0тію бGа ї}са, сeй пріи1детъ пaки съ пл0тію ћвэ: nбaче не ћкоже пeрвэе, ўб0зэ же и3 молчали1внэ, но со слaвою вели1кою, ћкоже нhнэ зритE t ѓгGлъ провождaема. ТогдA ґпcли є4же взирaти њстaвльше, возврати1шасz t горы2 є3леHнъ: бли1зъ же сіS є4сть t їерусали1ма двЁ тhсzщи и3 четhредесzть ножнhхъ ст0пъ, разстоsщи є4й: сe бо є4сть суббHтэ пyть. Си1це же ўзак0нено бhсть мwmсeемъ на толи1кw ст0пъ въ суббHту ходи1ти, занeже и3 сёнь свидёніz, толи1цэми стопaми н0гу бsше tстоsщи t їудeйскагw полкA. Возм0жно бо бЁ нBкимъ тaмw въ суббHту ходи1ти поклони1тисz, и3 не вsщшее шeствіе протzзaти, сегw2 рaди наречeсz и3 суббHты пyть. Мни1тсz же нBкимъ tсю1ду, ћкw и3 хrт0во вознесeніе въ суббHту бhсть, nбaче погрэши1ша. Возврaщшесz же ґпcли внид0ша въ г0рницу, въ нeйже бёша сошeдшесz съ мmрон0сицами женaми, и3 м™рію сл0ва, пост0мъ и3мlтвами, и3 молeніемъ ўпражнsющесz, и3 нашeствіz всес™aгw д¦а њжидaюще, ћкоже бЁ њбэщaніе. Вознесhйсz во слaвэ хrтE б9е, поми1луй нaсъ. Ґми1нь.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Въ пещи2 џгненнэй пэсносл0вцы спасhй џтроки, блгcвeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.
На џблацэхъ свёта вознесhйсz, и3 спасhй мjръ, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.
На рaму сп7се, заблyждшее взeмъ є3стество2, вознeссz, бGу и3 nц7Y привeлъ є3си2.
Возшeдый во пл0ти къ безпл0тному nц7Y, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.
Ўмерщвлeное нaше грэх0мъ є3стество2 взeмъ, твоемY св0йственному nц7Y сп7се привeлъ є3си2.
БGор0диченъ: T дв7ы р0ждсz, ю4же бцdу содёлалъ є3си2, бlгословeнъ бGъ nтє1цъ нaшихъ.
И$нъ.
Їрм0съ: Не послужи1ша твaри:
Свётлый тS свётъ сyща, под8sтъ џблакъ гDи, t земли2 пaче ўмA воспріeмлема и3 нбcніи соб0ри восхвали1ша со ґпcлы, глаг0люще: б9е бlгословeнъ є3си2.
Рукaма вси2 рaдующесz восплeщимъ, вознесeніемъ хrт0вымъ, и3 воскли1кнемъ: взhде бGъ во глaсэ трyбнэ, и3 сёде њдеснyю, ћкw сопрест0ленъ nц7Y во вёки.
ПоS дрeвле мwmсeй вели1кій, взывaше: да покл0нzтсz восходsщу хrтY нбcніи ѓгGли, ћкw всёхъ цRю2, є3мyже зовeмъ: nтцє1въ гDи и3 б9е блгcвeнъ є3си2.
БGор0диченъ: Q чудeсъ преслaвныхъ! Кaкw вмэсти1ла є3си2 бGа невмэсти1маго бGорaдованнаz, пл0тію њбнищaвшаго, со слaвою мн0гою въ небє1снаz вознeсшагосz днeсь, и3 њживи1вшаго человёки;
Катавaсіа: Соглaснаz возшумЁ nргaнскаz пёснь, почитaти златосотворeнный бездyшный и3стукaнъ: ўтёшителева же свэтон0снаz бlгодaть почествyетъ, є4же вопи1ти: трbце є3ди1наz, равноси1льнаz, безначaльнаz, бlгословeна є3си2.
Пёснь }.
Їрм0съ: И#з8 nц7A прeжде вёкъ рождeннаго сн7а, и3 бGа, и3 въ послBднzz лBта воплощeннаго t дв7ы м™ре, свzщeнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во всS вёки.
Во двою2 сущєствY возлетёвшаго жизнодaвца хrтA на небесA со слaвою, и3 nц7Y сосэдsщаго, сщ7eнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во всS вёки.
T раб0ты јдwльскіz твaрь и3збaвившаго, и3 предстaвившаго тY своб0дну твоемY nц7Y, тебE сп7се поeмъ, и3 тебE превозн0симъ во всS вёки.
Свои1мъ схождeніемъ низложи1вшаго супостaта, и3 свои1мъ возшeствіемъ вознeсшаго человёки, свzщeнницы п0йте, лю1діе превозноси1те во всS вёки.
БGор0диченъ: Херувjмwвъ превhшшаz kви1ласz є3си2 бцdе чи1стаz, во чрeвэ твоeмъ си1ми носи1маго носи1вшаz: є3г0же со безпл0тными, человёцы славосл0вимъ во всS вёки.
И$нъ.
Їрм0съ: Џтроки благочести6выz:
Kви1шасz ќмове ґпcлwмъ въ вознесeніи, и3 вэщaху: что2 взирaюще стоитE дивsщесz; сeй восходsй въ небє1снаz, пріи1детъ и3 пaки суди1ти и5же на земли2 человёкwмъ, судіS сhй є3ди1нъ.
Дади1мъ бGу вели1чіе, хвалы2 соглaсіе воскли1кнемъ, воспои1мъ, ликyимъ, рукaми же восплeщимъ: взhде бGъ нaшъ на нб7сA t земли2, ѓгGлwмъ, ґрхaгGлwмъ пою1щымъ сего2, ћкw вLку и3 творцA всёхъ.
Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.
Взsтсz превhше ѓгGлъ є3стество2 нaше, дрeвле tпaдшее, и3 на пrт0лэ посаждeно бhсть б9eственнэ, пaче смhсла: пріиди1те торжествyимъ и3 воззовeмъ: гDа п0йте дэлA, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.
БGор0диченъ: СE сн7ъ тв0й бцdе, плэни1въ кrт0мъ свои1мъ смeрть, воскрeсе триднeвенъ, и3 ўченикHмъ свои1мъ ћвльсz, востечE къ нбcнымъ: съ ни1миже тебЁ покланsющесz поeмъ и3 славосл0вимъ во всS вёки.
Тaже: Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDви, пою1ще, и3 превозносsще во всS вёки.
Катавaсіа: Разрэшaетъ ќзы, и3 њрошaетъ плaмень, трисвётлый бGоначaліz џбразъ: пою1тъ џтроцы, благослови1тъ же є3ди1наго сп7са и3 вседётелz, ћкw благодётелz сотворeннаz всsческаz твaрь.
Честнёйшую: не поeмъ, но поeмъ припёвъ:
Величaй душE моS, вознeсшагосz t земли2 на нб7о, хrтA жизнодaвца.
Пёснь f7.
Їрм0съ: ТS пaче ўмA и3 словесE м™рь б9ію, въ лёто безлётнаго неизречeннw р0ждшую вёрніи є3диномyдреннw величaемъ.
ТебE и3збaвителz мjра хrтA бGа, ґпcли ви1дzще б9eственнw возвышaема, со стрaхомъ и3грaюще величaху.
Твою2 њбожи1вшуюсz пл0ть зрsще хrтE, на высотЁ ѓгGли, дрyгъ ко дрyгу глаг0лаху: вои1стинну сeй є4сть бGъ нaшъ.
ТебE безпл0тныхъ чи1нове хrтE б9е, на џблацэхъ взeмлема ви1дzще, взывaху: слaвы цRю2, вратA возми1те.
ТебE сошeдшаго дaже до послёднихъ земли2, и3 человёка спaсшаго, и3 восхождeніемъ твои1мъ возвhсившаго, сего2 величaемъ.
БGор0диченъ: Рaдуйсz бцdе м™и хrтA бGа: є3г0же родилA є3си2, днeсь t земли2 возноси1ма со ґпcлы зрsщи, возвеличaла є3си2.
Вторhй припёвъ: ЃгGли восхождeніе вLки зрsще ўжасaхусz, кaкw со слaвою взsтсz t земли2 на гHрнzz.
И$нъ.
Їрм0съ: Всsкъ земнор0дный:
Q дарHвъ пaче постижeніz! Q тaинства стрaшнагw! Всёми бо владhчествуzй, t земли2 tходS къ нбcнымъ, ўченикHмъ послA д¦а свzтaго, просвэти1вшаго си1хъ смhслъ, и3 џгненны сотвори1вшаго благодaтію.
Полцы2 ўчени1честіи, гDь речE, вы2 сэди1те во їерусали1мэ: и3 ѓзъ низпослю2 вaмъ ўтёшителz другaго, nц7Y сопрест0льна и3 мнЁ равночeстна, є3г0же ви1дите взимaема, и3 џблакомъ свётлымъ носи1ма.
Взsтсz ћвэ великолёпіе вhше нб7съ, пл0тію њбнищaвшагw, и3 сосэдёніемъ nц7A почтeсz є3стество2 нaше tпaдшее: торжествyимъ, и3 соглaснw вси2 воскли1кнемъ, восплeщимъ рукaми рaдующесz.
БGор0диченъ: Свётъ t свёта возсіsвый всенепор0чнаz, и3з8 тебE возсіS, и3 чeрность безб0жіz всю2 разруши2, и3 въ нощи2 спsщихъ просвэти2. Сегw2 рaди вси2 по д0лгу тS во вёки при1снw ўблажaемъ.
Катавaсіа: Рaдуйсz цRи1це, м™родёвственнаz слaво: всsка бо ўдобоwбращaтельнаz благоглаг0ливаz ўстA витjйствовати не м0гутъ, тебE пёти дост0йнw: низумэвaетъ же ќмъ всsкъ, твоE рождество2 разумёти. Тёмже тS соглaснw слaвимъ.
Е#xапостілaрій самоглaсенъ:
ЎченикHмъ зрsщымъ тS, вознeслсz є3си2 хrтE ко nц7Y сосэдS, ѓгGли предтекyще зовsху: возми1те вратA, возми1те, цRь бо взhде къ начaльному свёту слaвы. Три1жды.
На хвали1техъ:
Всsкое дыхaніе:
Постaвимъ стіхи2 д7 и3 поeмъ стіхи6ры, глaсъ №.
Под0бенъ: Нбcныхъ чинHвъ:
ЃгGльски и5же въ мjрэ торжествyимъ, на прест0лэ слaвы бGу носи1мому, взывaюще пёніе: с™ъ є3си2 џ§е нбcный, соприсносyщный сл0ве, с™ъ є3си2 и3 дш7е всес™hй.
Начaльницы ѓгGлwвъ смотрsюще, сп7се, восхождeніz стрaнное, недоумэвaхусz дрyгъ ко дрyгу: что2 видёніе сіE; человёкъ ќбw зрaкомъ ви1димый, ћкоже бGъ, превhше небeсъ съ пл0тію восх0дитъ.
Галілeане зрsще тS вознесeнна, t мaсличныz горы2 съ тёломъ сл0ве, слhшаху ѓгGлwвъ вопію1щихъ и5мъ: что2 стоитE зрsще; сeй пріи1детъ пaки съ пл0тію, и4мже џбразомъ ви1дэсте.
ЃгGльски и5же въ мjрэ торжествyимъ, на прест0лэ слaвы бGу носи1мому, взывaюще пёніе: с™ъ є3си2 џ§е нбcный, соприсносyщный сл0ве, с™ъ є3си2 и3 дш7е всес™hй.
Слaва, и3 нhнэ, глaсъ в7:
Роди1лсz є3си2 ћкw сaмъ восхотёлъ є3си2, kви1лсz є3си2 ћкw сaмъ и3зв0лилъ є3си2: пострадaлъ є3си2 пл0тію б9е нaшъ, и3з8 мeртвыхъ воскрeслъ є3си2 попрaвъ смeрть. Вознeслсz є3си2 во слaвэ, всsчєскаz и3сполнszй, и3 послaлъ є3си2 нaмъ д¦а б9eственнаго, є4же воспэвaти и3 слaвити твоE б9ество2.
Славосл0віе вели1кое. Даeтсz и3 с™hй є3лeй брaтіи. И# поучeніе студjтово. И# чaсъ №-й въ притв0рэ. И# совершeнный tпyстъ.
На літургjи поeмъ настоsщыz ґнтіфHны, pал0мъ м7ѕ, глaсъ в7:
Стjхъ №: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.
Моли1твами бцdы сп7се спаси2 нaсъ.
Стjхъ в7: Ћкw гDь вhшній стрaшенъ, цRь вeлій по всeй земли2.
Моли1твами бцdы:
Стjхъ G: Покори2 лю1ди нaмъ и3 kзhки под8 н0ги нaшz.
Моли1твами бцdы:
Стjхъ д7: Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Моли1твами бцdы сп7се спаси2 нaсъ.
Слaва, и3 нhнэ:
Моли1твами бцdы сп7се спаси2 нaсъ.
ҐнтіфHнъ в7, pал0мъ м7з, глaсъ в7.
Стjхъ №: Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2, во грaдэ бGа нaшегw въ горЁ с™ёй є3гw2.
Сп7си2 нaсъ сн7е б9ій, вознесhйсz во слaвэ, пою1щыz ти2: Ґллилyіа.
Стjхъ в7: Г0ры сіHнскіz, рє1бра сёверова, грaдъ цRS вели1кагw.
Спаси2 нaсъ сн7е б9ій:
Стjхъ G: БGъ въ тsжестэхъ є3гw2 знaемь є4сть, є3гдA заступaетъ и5.
Спаси2 нaсъ сн7е б9ій, вознесhйсz:
Стjхъ д7: Ћкw сE цRіе зeмстіи собрaшасz, снид0шасz вкyпэ:
Спаси2 нaсъ сн7е б9ій, вознесhйсz:
Слaва, и3 нhнэ:
Е#динор0дный сн7е:
ҐнтіфHнъ G, pал0мъ м7и, глaсъ д7.
Стjхъ №: Ўслhшите сі‰ вси2 kзhцы, внуши1те вси2 живyщіи по вселeннэй.
Тропaрь, глaсъ д7:
Вознeслсz є3си2 во слaвэ хrтE б9е нaшъ:
Стjхъ в7: Земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ.
Тропaрь: Вознeслсz є3си2 во слaвэ:
Стjхъ G: ЎстA моS возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ.
Тропaрь: Вознeслсz є3си2 во слaвэ:
Стjхъ д7: Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE.
Тропaрь: Вознeслсz є3си2:
Вх0дный: Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Тропaрь: Вознeслсz є3си2:
Слaва, и3 нhнэ, кондaкъ:
Е$же њ нaсъ и3сп0лнивъ смотрeніе, и3 ±же на земли2 соедини1въ нбcнымъ, вознeслсz є3си2 во слaвэ хrтE б9е нaшъ, никaкоже tлучazсz, но пребывaz неtстyпный, и3 вопіS лю1бzщымъ тS: ѓзъ є4смь съ вaми, и3 никт0же на вы2.
Тaже трис™0е. Прокjменъ, глaсъ з7:
Вознеси1сz на небесA б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS.
Стjхъ: Гот0во сeрдце моE б9е, гот0во сeрдце моE: воспою2 и3 пою2 во слaвэ моeй.
Ґпcлъ въ дэsніихъ, зачaло №:
Пeрвое ќбw сл0во сотвори1хъ:
Ґллилyіа, глaсъ в7:
Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.
Е#ђліе луки2, зачaло рд7i:
Воскрeсъ ї}съ t мeртвыхъ, и3 стA посредЁ ўчєни1къ свои1хъ:
За Дост0йно, поeмъ и3 до tдaніz їрм0съ:
ТS пaче ўмA:
Причaстный: Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ.
Ґллилyіа, три1жды.
На трапeзэ вeліе ўтэшeніе брaтіи.
Святкуємо у середу ввечері 6-го тижня після Пасхи.
Час дев’ятий з трьома псалмами. Після благословення початку часу дев’ятого читається Трисвяте до неділі 8-ї на всіх церковних службах.
На малій вечірні
Господь вознісся на небеса… Господи, Твоєму вознесінню… На горі святій…
Слава: і нині, глас той самий:
Господи, апостоли, які бачили Тебе…
Прокимен дня.
На стиховні стихири, глас 1:
Вознісшись на небеса… Стих: Всі народи, заплещіть руками… Вознісся Ти, Христе, до безначального Отця… Стих: Зійшов Бог при окликах радости… Ангели Твої, Господи… Слава: і нині, глас 2. Народився Ти, як Сам захотів…
Нині відпускаєш… Трисвяте по Отче наш…
Відпустительний тропар, глас 4:
Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти — Син Божий, Визволитель світу.
Далі єктенія, і відпуст.
На великій вечірні
Господь вознісся на небеса, щоб послати Утішителя світові, небеса приготували престіл Його, хмари — піднесення Його. Ангели дивувалися, побачивши людину, вищу за себе. Отець чекає, Його ж має в лоні співприсносущного; Дух же Святий повеліває всім ангелам Його: підніміть, врата, верхи ваші, всі народи, заплещіть руками, бо піднявся Христос, де був раніше (двічі).
Господи, Твоєму вознесінню здивувалися херувими, побачивши Тебе — Бога, що піднімається на хмарах і на них сидить; славимо Тебе, бо блага милість Твоя, слава Тобі (двічі).
На горі святій побачивши Твоє вознесіння, Христе, сяяння Отчої слави, оспівуємо Твій світлосяйний лиця вигляд, поклоняємося стражданням Твоїм, шануємо воскресіння, прославляючи славне вознесіння (двічі).
Господи, коли побачили Тебе апостоли, на хмарах возносимого, слізним плачем сповнилися і скорботою, Життєдавче Христе, ридаючи, взивали: Владико, не залиш сиротами нас, рабів Твоїх, яких полюбив з милосердя як благосердий, але пошли нам, як обіцяв, Духа Пресвятого Твого, Який просвічує душі наші (двічі).
Господи, звершивши таїнство провидіння, Ти взяв Твоїх учеників на гору Елеонську і вознісся, пройшовши твердь небесну, заради мене принизившись до мене, і зійшов туди, звідкіля не відлучався; Всесвятого Твого Духа пошли, Який просвічує душі наші (двічі).
Слава: і нині, глас той самий:
Від лона Отчого Ти не відлучався, Найсолодший Ісусе, і з земними як людина пожив, нині з гори Елеонської вознісся у славі, й упале єство наше возніс і посадив з Отцем, Тому небесні безплотні чини, дивуючись чуду, вжахнулися й затремтіли, Твоє чоловіколюбство величаючи. З ними ж і ми, земнородні, Твоє до нас сходження, і від нас вознесіння прославляючи, молимось, промовляючи: Ти, що учеників і Богородицю, що народила Тебе, безмірною радістю наповнив у Твоєму вознесінні, і нас, обраних Твоїх, сподоби радости, молитвами їх, великої заради милости Твоєї.
Вхід. Прокимен дня. І читання.
Пророцтва Ісаї читання (Іс. 2:2-3).
Так говорить Господь: буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена над усіма горами, і піднесеться над пагорбами, і поспішать до неї всі народи. І підуть многі народи і скажуть: прийдіть і піднімемось на гору Господню, в дім Бога Якового, і навчить Він нас путей Своїх, і будемо ходити стежками Його.
Пророцтва Ісаї читання (Іс. 62:10-12,63,1-3,7-10).
Так говорить Господь: приходьте і заходьте у ворота, готуйте путь народу. Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте каміння, піднімайте знамена для народів. Ось, Господь оголошує до країв землі: скажіть дочці Сионовій: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і платня його перед Ним. І назвуть їх народом святим, визволеним Господом; а тебе називатимуть містом вишуканим і не залишеним. Хто це йде від Едома у червоних ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, виступаючи в повноті сили Своєї? Я, що говорю правду, сильний, щоб спасати. Чому ж одежа Твоя червона, і ризи Твої, як у того, хто топтав виноград у точилі? Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав у гніві Моїм і давив у ярості Моїй. Кров винограду бризкала на ризи Мої, і Я заплямував весь одяг Мій. Милість Господню пом’яну, і славу Господню за все, чим Він винагороджує нас. Господь, Суддя благий дому Ізраїля, судить нас за милістю Своєю і за багатством правди Своєї. І говорить: чи не ви люди Мої? Чи не відмовляться діти? Я був для них спасінням у всякій скорботі їхній. Не заступник, ні ангели, але Сам Господь спасе їх, тому що любить їх, і милує їх, Сам визволяє їх, і приймає їх, і підносить їх в усі дні віку.
Пророцтва Захарії читання (Зах. 14:4,8-11).
Так говорить Господь: ось гряде день Господній, і стануть ноги його в той день на горі Елеонській, яка перед Єрусалимом, від сходу сонця. І в той день потечуть з Єрусалима води живі, половина їх до моря східного, і половина їх — до моря західного; так буде влітку і взимку. І буде Господь Царем над усією тією землею, в день той буде Господь єдиний, і ім’я Його єдине. Вся ця земля буде, як рівнина, від Гавана до Реммона, на південь від Єрусалима, який буде високо стояти на своєму місці і населиться від воріт Веніамінових до місця перших воріт, аж до воріт кутових, і від вежі Анамеіла до царських точил. І будуть жити в ньому, і не буде більше прокляття, і буде стояти Єрусалим надійно.
На літії стихири самогласні, глас 1:
Піднісшись на небеса, звідкіля і зійшов Ти, не залиш нас сиротами, Господи: нехай прийде Твій Дух, приносячи мир світові, покажи синам людським діла могутности Твоєї, Господи Чоловіколюбче.
Зійшов Ти, Христе, до безначального Твого Отця, неописаного, з Його лоном не розлучаючись, і сила хваління не збільшилась, а єдиним Сином і після втілення пізнаємо Тебе, Господи, Єдинородного Отцю; заради множества щедрот Твоїх помилуй нас.
Ангели Твої, Господи, промовляли до апостолів: мужі галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Цей є Христос Бог, що вознісся від вас на небо, Він прийде знову, у такому образі, у якому бачите Його, що йде на небо; послужіть йому святістю і правдою.
Глас 4: Коли прийшов Ти, Христе, на гору Елеонську, щоб звершити благовоління Отця, вжахнулися небесні ангели, і злякалося пекло. Ученики ж стояли, тремтячи від радости, бо Ти сказав їм, що готується престіл і хмара чекає; врата ж неба відкриваються, красу показуючи, і земля скарбницю відкриває, щоб пізналося падіння Адамове і знову його піднесення. Але ступні піднімались, як і руки, уста ж благословляли вельми, як чулося, хмари піднімали, і небо прийняло Тебе в себе. Діло це, Господи, вчинив Ти велике і преславне на спасіння душ наших.
Впале єство Адамове з глибини пекла Ти, Боже, новостворив Собою вищим за всякі начала і влади, піднявши його нині; бо як полюбив, тому й посадив з Собою: як помилував, то і з’єднав з Собою; як з’єднав, то й постраждав, і прославив з Собою.
Але безплотні взивали: Хто є цей Муж величний? Бо не тільки людина, а Бог і людина, з’єднані і явлені. Тому здивувалися ангели, в одежі літаючи навколо учеників, інші ж стояли і взивали: мужі галилейські, Той, Хто від вас відійшов, є Ісус — Бог і чоловік; Богочоловік знову прийде судити живих і мертвих, вірним же дарує гріхів прощення і велику милість.
Коли вознісся Ти у славі, Христе Боже, ученики бачили, як хмара піднімала Тебе з тілом, врата небесні відкривалися, хор ангельський радів і веселився, горні сили, взиваючи, промовляли: підніміть, врата, верхи ваші, і ввійде Цар слави. Ученики ж, дивуючись, говорили: не відлучайся від нас, Пастирю добрий, але пошли нам Духа Твого Пресвятого, Який наставлятиме, утверджуватиме, просвічуватиме й освячуватиме душі наші.
Слава: і нині, глас той самий:
Господи, таїнство від віків, яке було сокровенним для людей, Ти звершив як Благий: Ти прийшов з учениками Твоїми на гору Елеонську, разом з Тією, що народила Тебе, Творця і Спасителя всіх: бо Тій, Яка під час Твоїх страждань як Мати більше за всіх уболівала, подобало і славою плоті Твоєї насолодитися, і великою радістю, якої і ми сподобляємося, — на небеса вознесінням Твоїм, Владико: велику Твою милість до нас славимо.
На стиховні стихири самогласні, глас 2:
Народився Ти, як Сам захотів, явився Ти, як Сам зволив; постраждав Ти тілом, Боже наш, воскрес із мертвих Ти, подолавши смерть. Вознісся Ти у славі, все наповнюючи Божеством, і послав нам Духа Божественного, щоб оспівувати і прославляти Твоє Божество.
Стих: Всі народи, заплещіть руками…
Коли Ти, Христе, підносився з гори оливкової, сини небесні, дивлячись, один до одного взивали: Хто є Цей? І говорить їм: Цей є могутній і сильний, Цей є сильний у битві, Цей є воістину Цар слави. І чому у Нього ризи червоні? Із Восора походять, бо вони є плоттю. Ти ж Сам як Бог сів праворуч величі, послав нам Духа Святого, щоб наставити і спасти душі наші.
Стих: Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках трубних.
Вознісся Ти у славі на горі оливковій, Христе Боже, перед Твоїми учениками, і сів праворуч Отця, всіх наповнюючи Божеством, і послав їм Духа Святого, Який просвічує й утверджує, і освячує душі наші.
Слава: і нині, глас 6:
Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках трубних, щоб вознести упалий образ Адама, і послати Духа Утішителя, щоб освятити душі наші.
Далі: Нині відпускаєш… Трисвяте. На благословенні хлібів тропар свята, глас 4. Вознісся Ти у славі… (тричі)
І читання велике Діянь святих апостолів, А де немає всенічної: після Нині відпускаєш… тропар свята один раз. На повечір’ї після Достойно є… кондак свята.
Полуношницю співаємо за звичаєм з кафизмою. Після 1-го Трисвятого, замість Ось жених гряде… читаємо тропар свята. Після 2-го Трисвятого, замість Пом’яни, Господи, як благий… читаємо кондак свята. Далі: Господи, помилуй (12 разів). І відпуст. Молитви Пом’яни, Господи, в надії… не промовляємо. Ранньої початок звичайний. Потім читець: Прийдіть, поклонімося… (тричі), і звичайні два псалми: 19 і 20, і Шестипсалміє.
Вознесіння. У четвер на утрені
Ангели дивувалися незвичайному зшестю, і ученики жахалися страшного піднесення; вознісся Ти у славі як Бог, і врата Тобі відкрилися, Спасе. Тому Сили Небесні дивувалися, взиваючи: слава сходженню Твоєму, Спасе; слава вознесінню Твоєму, єдиний Чоловіколюбче (двічі).
Після кафизми 2 — сідальний, глас 3:
Превічний Бог і безначальний, прийнявши людську природу, обоживши її таємниче, нині вознісся. Ангели, явившись апостолам, показували Його, грядущим на небеса з великою славою, поклонившись Йому, взивали: слава Богу, Який вознісся (двічі).
Після полієлея — сідальний, глас 5:
Той, Хто зійшов з небес на землю і долу лежав під пекельною сторожею, воскресив з Собою як Бог образ Адамів, вознесінням Твоїм, Христе, на небеса підняв і посадив на престолі праворуч Отця, як Милостивий і Чоловіколюбець (двічі).
І читання святу: Похвальні Слова преподобного Андрія, або інших.
Ступеневі, антифон 1, глас 4.
Прокимен, глас 4: Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
Стих: Всі народи, заплещіть руками, викликніть Богові голосом радости.
Все, що дише…
Євангеліє від Марка, зачало 71.
Воскресіння Христове бачивши… (один раз).
Псалом 50. Слава… глас 5. Молитвами апостолів… І нині… Молитвами Богородиці… Потім стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї…
І співаємо цей самогласний, глас 6:
Нині на небесах горні сили, наше єство побачивши, дивувалися незвичайному сходженню, одне до одного промовляючи: Хто Цей, що прийшов? Побачивши ж свого Владику, повеліли відкрити небесні врата; з ними ж безперестанно оспівуймо Того, Хто знову гряде з плоттю як Суддя всіх і Бог всесильний.
Канони: глас 5, з ірмосами на 8, і четвертий, на 6.
Канон творіння Іоана-ченця. Глас 5.
Пісн. 1
Оспівуємо, всі люди, Христа, Який на раменах херувимів вознісся у славі, і посадив нас із Собою праворуч Отця, піснею перемоги, бо Він прославився.
Спасителя Бога і людину Христа, ангели, побачивши з плоттю у вишніх, здивувалися, одноголосно співаючи пісню перемоги, бо Він прославився.
Бог, що явився на горі Синайській і закон дав Мойсеєві, з гори Елеонської вознісся плоттю; Йому всі співаємо, бо Він прославився.
Богородичний: Пречиста Мати Божа, безперестанно благай Того, Хто воплотився з Тебе і від лона Отця не відлучився, щоб Він спас від усяких бід тих, кого створив.
Інший канон преподобного Йосифа.
Пісн. 1
Воскрес Ти триденно, єством безсмертний, і явився одинадцятьом, і всім ученикам, і відійшов Ти до Отця, Христе, несений на хмарах, Творче всіх.
Взиває ясно богонатхненний Давид, співаючи: зійшов Господь на небеса при окликах радости, при звуках сурми, і досягнув началосвітлого Отця.
Слава…
Господи, світ, що постарів через безліч гріхів, Ти оновив стражданнями Твоїми і воскресінням Твоїм, і зійшов на небеса на хмарах: слава славі Твоїй.
І нині…
Богородичний: Породила Ти, Всенепорочна Владичице, владику всіх, що прийняв добровільно страждання, і вознісся до Свого Отця, Якого не залишав, хоч і плоть прийняв.
Катавасія: Божественним покритий мороком, повільномовний Мойсей красномовно висловив Богом описаний закон; темряву відкинувши з очей духовних, побачив Сущого, і навчився духу розуму, хвалячи божественними піснями.
Пісн. 3
Зійшов Ти, Життєдавче Христе, до Отця, і возніс рід наш, Чоловіколюбче, невимовним Твоїм благосердям.
Чини ангельські, Спасе, побачивши людську природу, яка возносилася з Тобою, дивуючись, безперестанно оспівують Тебе.
Вжахнулися ангельські хори, Христе, побачивши Тебе, вознесеним з тілом, і оспівували Твоє вознесіння.
Людську природу, Христе, що впала, Ти оновив, і зішестям Твоїм возніс із Собою, і нас прославив.
Богородичний: Моли безперестанно, Чиста, Того, Хто вийшов із лона Твого, щоб Він визволив від омани диявола тих, що оспівують Тебе, Матір Божа.
Інший.
Ірмос: Твої піснеспівці, Богородице…
Відкрийте врата небесні, ось іде Христос — Цар творіння, в тіло земне одягнений, — до горніх сил взивали дольні.
Знайшов Ти, Христе, Адама, спокушеного оманою змія, коли в нього зодягнувся; вознісся Ти і сів праворуч співпрестольного Отця, і ангели оспівують Тебе.
Земля святкує і веселиться, радіє і небо вознесінню нині Творця творіння, що волею з’єднав роз’єднане.
І нині…
Богородичний: Народивши смерти Руйнівника, єдиного безсмертного Бога, Діво Мати Всечиста, Його ж завжди благай уморити мої пристрасті, що умертвляють мене, і спаси мене.
Катавасія: Розірвала колись пута утроби бездітної, ганьбу нестерпиму благодітної, молитва пророчиці Анни, що носила дух упокорений, до всемогутнього Бога.
Сідальний, глас 8:
Сівши на хмари небесні, покинувши світ сущим на землі, вознісся Ти і сів праворуч Отця, як єдиносущний Йому і Духу, бо хоч і у плоті явився Ти, але незмінним Ти перебував; тому чекаєш кінця звершення, щоб прийти знову на землю судити весь світ. Правосудний Господи, пощади душі наші, подаючи прощення гріхів рабам Твоїм як Бог милостивий.
Слава: і нині, той самий. І читання свята.
Пісн. 4
Вознісся Ти у славі, ангелів Царю; Утішителя послав нам від Отця, тому взиваємо: слава, Христе, вознесінню Твоєму.
Коли зійшов Спас до Отця плоттю, здивувалися Йому ангельські воїнства і взивали: слава, Христе, вознесінню Твоєму.
Ангельські чини до вищих сил взивали: відкрийте врата Христу, Царю нашому, його ж оспівуємо разом з Отцем і Духом.
Богородичний: Діва народила, і болей матері не пізнала, але, будучи Матір’ю, Дівою перебуває, Її ж оспівуючи, — радуйся, Богородице, — взиваємо.
Інший ірмос: Той, що сидить у славі…
Ісус Життєдавець узяв тих, кого полюбив, на Елеонську гору піднявся, і їх благословив і, несений хмарою, лона Отця досягнув, якого ніколи не покидав.
Світ весь видимий і невидимий святкує: ангели в радості веселяться, і люди безперестанно славословлять вознесіння Того, Хто з’єднався з нами плоттю, заради благости.
Слава…
Ти зруйнував силу смерти як безсмертний, Господи, безсмертя всім дарував, Чоловіколюбче, і вознісся у славі, коли дивилися на Тебе ученики, Ісусе всесильний.
І нині…
Богородичний: Блаженна утроба Твоя, Всенепорочна, бо вона сподобилася невимовно вмістити Того,
Хто преславно знищив утробу пекла; Його ж благай спасти нас, що оспівують Тебе.
Катавасія: Царю царів, єдиний Слове, Такий від Такого походиш, від Отця безначального рівносильного Духа істинно посилаєш апостолам, що як Благодійника Тебе оспівують: слава державі Твоїй, Господи.
Пісн. 5
Наповнивши всіх радістю, Ти прийшов з плоттю до горніх сил.
Ангельські сили, побачивши Твоє вознесіння, взивали: відкрийте врата Царю нашому.
Апостоли, побачивши Спасове вознесіння, з трепетом взивали до Царя нашого: слава Тобі.
Богородичний: Діву після Різдва оспівуємо Тебе, Богородице, Ти бо Бога Слово плоттю народила світові.
Інший ірмос: Здивувалось усе…
Умертвивши смерть Своєю смертю, Ти, Господи, взяв тих, кого полюбив, зійшов на гору оливкову святу і звідтіля вознісся, Христе, до Твого Отця, хмарою несений.
Дивне Твоє Різдво, дивне Твоє воскресіння, дивне і страшне Твоє, Життєдавче, з гори Божественне вознесіння, яке прообразував Ілля четверокінним сходженням на небо, оспівуючи Тебе, Чоловіколюбче.
Слава…
До апостолів, що дивились, ангели взивали: мужі галилейські, чому дивуєтеся вознесінню Життєдавця Христа. Він прийде знову на землю судити весь світ як Суддя праведний.
І нині…
Богородичний: Дівою зберігши Тебе після народження нетлінною, Христос возноситься до Отця, Богородице, Якого не залишав, хоч і плоть прийняв від Тебе, мислячу ж і одухотворену, заради невимовної милости.
Катавасія: Повне очищення гріхів, вогнедухновенну прийміть Духа росу, о діти світлозорі церковні; нині бо від Сиону вийшов закон, вогнеязикообразна Духа благодать.
Пісн. 6
Зраділи апостоли, побачивши Творця нині на висоту піднятого, з надією на пришестя Духа і зі страхом взивали: слава сходженню Твоєму.
Предстали ангели, взиваючи, Христе, до учеників Твоїх: який образ бачите — Христа з плоттю вознесеного, — так Він знову прийде — праведний усіх Суддя.
Як побачили Тебе, Спасе наш, Небесні Сили, на висоту з тілом взятого, взивали, промовляючи: велике, Владико, чоловіколюбство Твоє.
Богородичний: Купину неопалиму, і гору, і ліствицю одухотворену, і двері небесні — Тебе достойно славимо, Маріє славна, православних похвало.
Інший ірмос: Божественне це і всечесне…
Нехай краплють нам з висоти хмари радість вічну, Христос бо на хмарах, як на херувимах несений, до Свого Отця возноситься нині.
Явившись у подібній до нас плоті, Ти, Чоловіколюбче, з’єднав у єдине раніше роз’єднане і вознісся, Щедрий, на небеса; дивилися на Тебе ученики Твої.
Слава…
Чому червоні ризи у Того, Хто з’єднався з грубою плоттю? — святі ангели, дивлячись на Христа, взивали. Він носить образ Божественних чесних страждань.
І нині…
Богородичний: Оспівуємо, Діво, зачаття, оспівуємо Твоє невимовне Різдво, Яким визволилися, Чиста, від тління й озлоблення і затьмареного пекельного ув’язнення.
Катавасія: Очищення нам, Христе, і спасіння, Владико, засяяв Ти від Діви, щоб, як пророка Іону з утроби звіра морського, від тління визволив Ти всього Адама — родоначальника впалого.
Кондак самогласний, глас 6: Сповнивши наше спасіння і з’єднавши земних з небесними, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, не розлучаючись, але невідступно перебуваючи і взиваючи до тих, що люблять Тебе: Я з вами, і ніхто проти вас.
Ікос: Ті, що земне для землі залишили, ті, що попіл праху віддали, прийдіть, піднесімося духом, і на висоту піднімімо очі й думки, зосередьмо почуття на небесних вратах, смертні, уявімо себе на оливковій горі, як ми дивимося на Спасителя, несеного на хмарах. Звідтіля бо Господь на небеса піднявся, і там обіцяв дари роздати апостолам Своїм, утішав їх як Отець і утвердив, наставив як синів, і сказав їм: не відлучаюся від вас, Я з вами, і ніхто проти вас.
Пісн. 7
На хмарах світлих вознісся, і спас світ, благословенний Бог отців наших.
На рамена, Спасе, заблудле взяв єство; вознісшись, Ти привів його до Бога і Отця.
Вознісся у плоті до безплотного Отця, благословенний Бог отців наших.
Омертвлене гріхом наше єство Ти взяв, і до Твого Отця, Спасе, привів.
Богородичний: Від Діви народившись, Ти вчинив Її Богородицею, благословенний Бог отців наших.
Інший. Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця…
Світла хмара, Світло суще, підняла Тебе, Господи, віл землі незбагненно, і небесні чини з апостолами прославляли, промовляючи: благословенний Бог отців наших.
Руками всі заплещіть, радіючи вознесінню Христовому, і викликнімо: вознісся Бог під звуки сурми, і сів праворуч, як співпрестольний Отцю навіки.
Слава…
Співаючи, колись Мойсей великий взивав: нехай поклоняться вознесеному Христу небесні ангели як Царю всіх; до Нього ж взиваємо: отців Господи і Боже, благословенний Ти.
І нині…
Богородичний: О чудеса преславні! Як Ти вмістила Бога невмістимого, Богорадувана, плоттю зубожілого і з великою славою нині на небеса вознесенного, що оживив людей?
Катавасія: Одноголосно пролунала органна пісня, скликаючи шанувати золотоствореного бездушного ідола; Утішителева ж світлоносна благодать закликає шанувати Тройцю єдину, рівносильну, безначальну, благословенну.
Пісн. 8
У двох природах вознесеного на небеса зі славою Життєдавця Христа, Який сів з Отцем, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Від рабства ідольського Ти визволив творіння, і представив його вільним Твоєму Отцю; тому Тебе, Спасе, оспівуємо і Тебе прославляємо по всі віки.
Того, Хто Своїм сходженням подолав супостата, і Своїм вознесінням підняв людей, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Богородичний: Ти явилася вищою за херувимів, Богородице чиста, бо у лоні Своєму носила Того, Хто їх носить; Його ж з безплотними, люди, прославляймо по всі віки.
Інший. Ірмос: Юнаків побожних…
Явилися розумні сили апостолам у вознесінні і взивали: чому дивуєтеся, стоячи? Цей, що сходить на небеса, знову прийде судити людей на землі, Він є єдиний Суддя.
Воздамо Богу величання, єдинодушно викликнімо похвалу, співаймо, веселімося, руками ж плещучи: зійшов Бог наш на небеса від землі; ангели й архангели оспівують Його як Владику і Творця всіх.
Благословимо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.
Піднеслося вище за ангелів єство наше, що колись відпало, і на престолі Божественному було посаджене, незбагненно; прийдіть, радіймо і взиваймо: Господа оспівуйте діла і прославляйте по всі віки.
І нині…
Богородичний: Ось Син Твій, Богородице, полонив хрестом Своїм смерть, воскрес триденно, й ученикам Своїм явився, і вознісся до Небесних Сил: з ними ж Тобі поклоняємося, оспівуємо і прославляємо по всі віки.
Далі: Хвалимо, благословляємо, поклоняємося…
Катавасія: Розриває кайдани, і зрошує полум’я Трисвітлий Богоначала образ: юнаки співають, все творіння благословляє ж єдиного Спаса і Вседержителя як Благодійника.
Пісня 9
Тебе, Спасителя світу Христа Бога, апостоли, побачивши Божественно вознесеного, зі страхом радіючи, прославляли.
Твою обожену плоть побачивши, Христе, на висоті ангели один до одного промовляли: воістину Цей є Бог наш.
Безплотні чини, побачивши Тебе, на хмарах вознесеного, взивали: слава Царю, врата відкривайте.
Тебе, що зійшов аж до глибин землі, і людей спас, і вознесінням Твоїм підніс, прославляємо.
Богородичний: Радуйся, Богородице, Мати Христа Бога, Його ж Ти народила, нині разом з апостолами, дивлячись, як Він від землі возноситься, прославляєш.
Інший приспів: Ангели, сходження Владики бачивши, дивувалися, як зі славою Він був взятий від землі на небо.
Інший ірмос: Всякий земнородний…
О дари неосяжні! О таїнство страшне! Той, Хто владарює над усім, від землі піднімається до небес, ученикам обіцяє послати Духа Святого, Який просвітить їхній розум благодаттю у вигляді вогняних язиків.
Соборе апостолів, — говорить Господь, — ви сидіть в Єрусалимі, і Я пошлю вам Утішителя іншого, Отцю співпрестольного і Мені рівночасного, Якого ви бачите возносимим і на хмарах світлих носимим.
Наше єство впале було взяте Тим, Хто, плоттю зубожівши, велично підніс його до небес і вшанував сидінням праворуч Отця; веселімось і єдинодушно всі викликуймо і плещімо руками, радіючи.
Богородичний: Світло, що від Світла засвітилося, Всенепорочна, від Тебе засяяло, і грубість безбожжя всю зруйнувало, і тих, що сплять, як уночі, просвітило. Тому всі достойно Тебе повіки завжди ублажаємо.
Катавасія: Радуйся, Царице, Материнсько-дівствена славо, ніякі бо красномовні богоглаголиві уста не можуть Тебе оспівати достойно; ніякий розум не може Твоє Різдво зрозуміти; тому Тебе одностайно славимо.
Екзапостиларій самогласний:
Ученики дивились, як Ти, Христе, вознісся до Отця і сів праворуч; ангели, з’явившись, взивали: відкрийте врата, Цар бо піднімається до Начального Світла слави (тричі).
На Хваліте… Все, що дише… ставимо стихів 4 і співаємо стихири, глас 1.
Ті, що у світі, радіймо з ангелами, бо на престіл слави возноситься Бог; взиваймо піснями: свят єси, Отче Небесний, співприсносущне Слово, свят єси і Душе Всесвятий.
Начальники ангелів, побачивши, Спасе, дивне вознесіння, не розуміючи, один до одного промовляли: що це за видіння? Людина, видима образом, з плоттю возноситься вище небес як Бог.
Галилеяни, бачачи Тебе, Слове, вознесеним з тілом на оливковій горі, чули ангелів, які говорили їм: чому стоїте, дивлячись? Він прийде знову з плоттю, у такому самому вигляді, як бачите.
(Повторюючи першу стихиру).
Слава: і нині.
Народився Ти, як Сам захотів, явився Ти, як Сам зволив; постраждав плоттю, Боже наш, із мертвих воскрес, подолавши смерть, вознісся у славі, все звершивши, і послав нам Духа Божественного, щоб оспівувати і славити Твоє Божество.
Славослів’я велике. Дають і святий єлей братії. І повчання Студитове. Час перший — у притворі. І кінцевий відпуст.
Стих 1: Всі народи, заплещіть руками, викликніть Богові голосом радости.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 2: Бо Господь Всевишній страшний — великий Цар усієї землі.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 3: Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 4: Зійшов Бог при окликах радости; Господь — при звуках сурмних.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Слава: і нині. Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Антифон 2, псалом 47, глас 2.
Стих 1: Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: Гори Сионські, ребра північні, місто Царя великого.
Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 3: Бог у храмі Своєму знаний як захисник.
Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 4: Бо ось зібралися царі земні, зійшлися докупи.
Спаси нас, Сину Божий, що вознісся у славі…
Слава: і нині. Єдинородний Сину і Слово Боже…
Антифон 3, псалом 48, глас 4.
Стих 1: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній.
Тоді тропар, глас 4: Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітницею Святого Духа, утвердивши їх Своїм благословенням, що Ти єси Син Божий, Визволитель світу.
Стих 2: Земнородні і сини людські, вкупі багаті і вбогі.
Тропар: Вознісся Ти у славі…
Стих 3: Уста мої промовлятимуть премудрість, і повчання серця мого — розум.
Тропар: Вознісся Ти у славі…
Стих 4: Прихилю до притчі вухо моє, відкрию на Псалтирі гадання моє.
Тропар: Вознісся Ти у славі…
Вхідне: Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
Тропар: Вознісся Ти у славі…
Слава: і нині.
Кондак, глас 6: Сповнивши наше спасіння, і з’єднавши земних з небесними, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, не розлучаючись, але невідступно перебуваючи і взиваючи до тих, що люблять Тебе: Я з вами, і ніхто проти вас.
Тоді трисвяте.
Прокимен, глас 7: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Стих: Готове серце моє, Боже, готове серце моє, оспівую і співаю в славі моїй.
Апостол в Діяннях, зачало 1 (Діян. 1:1-12).
Алилуя, глас 2: Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
Стих: Всі народи, заплещіть руками, викликніть Богові голосом радости.
Причасний: Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних. Алилуя (тричі).
Замість Достойно… співаємо ірмос: Тебе вище розуму…
На трапезі — велике утішення братії.
