Тріодь Квітна

Неділя п’ята після Пасхи

ТранслітераціяЦерковнослов’янськаУкраїнська

В суббо́ту ве́чера, на ма́лей вече́рни,

на Го́споди воззва́х: стихи́ры воскре́сны 4, гла́с 4: Животворя́щему Твоему́ Кресту́: Дре́ва преслуша́ния: Врата́ а́дова сокруши́л еси́ Го́споди: Прииди́те воспои́м лю́дие: Сла́ва: гла́с 6: При студенце́ Иа́ковли: [все́ ищи́ напреди́ на вели́цей вече́рни]

И ны́не: Богоро́дичен, догма́тик. Гла́с 4:

Безсе́менно зачала́ еси́, и родила́ еси́ неизрече́нно, Низложи́вшаго си́льныя от престо́л, и Возне́сшаго смире́нныя, и Воздви́гшаго ро́г пома́занных Свои́х, сла́вящих Христо́в Кре́ст и погребе́ние, и сла́вное воскресе́ние. Те́мже Тя́ Богоро́дице, хода́таицу толи́ких бла́г, немо́лчными пе́сньми ублажа́ем, я́ко моля́щуюся при́сно спасти́ся душа́м на́шым.

На стихо́вне: стихи́ра воскре́сна: Го́споди, возше́д на кре́ст: [ищи́ на вели́цей вече́рни.]

Та́же настоя́щыя стихи́ры подо́бны, Пресвяты́я Богоро́дицы, гла́с 4. Подо́бен: Зва́нный свы́ше:

Сти́х: Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де.

Из безнача́льна Отца́ Сы́н безле́тно, низхожде́ния ра́ди и спасе́ния челове́ков, Бо́г Челове́к бы́сть, да пода́ст первозда́нному ны́не ра́й: тогда́ и все́ естество́ изба́вится от пре́лести зми́евы, и о́браз па́дший спасе́т, я́ко благопремени́тель. Отону́дуже Ма́терь соде́ла Невесторо́дицу чи́стую я́ко нескве́рну, Ю́же я́ко агки́ру вси́ и приста́нище ублажа́ем.

Сти́х: Слы́ши Дщи́ и ви́ждь:

Воплоще́нна Созда́теля все́х, име́ла еси́ во утро́бе Твое́й Богоблаже́нная, вообрази́вшаго челове́ка, пре́жде па́дшаго преступле́нием змии́ным: Бо́га бо родила́ еси́ Сего́ несказа́нно на́м, и тле́ния свободи́ла еси́ естество́ все́ обветша́вшее, Рождество́м твои́м. Те́мже пое́м и сла́вим твою́ благода́ть Де́во Безневе́стная: моли́тися не преста́й, спасти́ся душа́м на́шым.

Сти́х: Лицу́ Твоему́ помо́лятся:

Да Твоея́ все́м мно́жество ми́лости, и бла́гости откры́еши на́м неопредели́мую пучи́ну, грехи́ рабо́в Твои́х вся́ загла́ди: и́маши бо Всенепоро́чная, я́ко Ма́ти су́щи Бо́жия, вла́сть созда́ния, и во́диши вся́, я́ко хо́щеши, си́лою Твое́ю. И́бо благода́ть Ду́ха Свята́го, я́ве все́льшаяся в Тя́, соде́йствует ти́ во все́м при́сно, всеблаже́ннейшая.

Сла́ва: гла́с 8: Егда́ яви́лся еси́ во пло́ти:

И ны́не: гла́с то́йже.

Преполови́вшуся пра́зднику, уча́щу ти́ Спа́се, глаго́лаху иуде́е: отку́ду Се́й ве́сть писмена́ не учи́вся? Не разуме́юще, я́ко Ты́ еси́ Прему́дрость устро́ившая ми́р, сла́ва Тебе́.

Отпусти́тельный тропа́рь, гла́с 4: Све́тлую воскресе́ния про́поведь: [ищи́ на у́трени]

Сла́ва и ны́не: Преполови́вшуся пра́зднику:

И отпу́ст.

На вели́цей вече́рни,

поста́вим стихо́в 10. И пое́м стихи́ры воскре́сны 3, и восто́чну (Анато́лиеву). И преполове́нию подо́бны 3. И самаряны́ни самогла́сны, 3.

Стихи́ры воскре́сны, гла́с 4:

Животворя́щему Твоему́ Кресту́, непреста́нно кла́няющеся Христе́ Бо́же, тридне́вное воскресе́ние Твое́ сла́вим: те́м бо обнови́л еси́ истле́вшее челове́ческое естество́ Всеси́льне, и и́же на Небеса́ восхо́д обнови́л еси́ на́м, я́ко Еди́н Бла́г и Человеколю́бец.

Дре́ва преслуша́ния запреще́ние разреши́л еси́ Спа́се, на дре́ве кре́стнем во́лею пригвозди́вся, и во а́д соше́д Си́льне, сме́ртныя у́зы я́ко Бо́г растерза́л еси́. Те́мже кла́няемся е́же из ме́ртвых Твоему́ воскресе́нию, ра́достию вопию́ще: всеси́льне Го́споди, сла́ва Тебе́.

Врата́ а́дова сокруши́л еси́ Го́споди, и твое́ю сме́ртию сме́ртное ца́рство разруши́л еси́, ро́д же челове́ческий от тле́ния свободи́л еси́, живо́т и нетле́ние ми́ру дарова́в, и ве́лию ми́лость.

Ина́я стихи́ра восто́чна (Анато́лиева):

Прииди́те воспои́м лю́дие, Спа́сово тридне́вное воста́ние, и́мже изба́вихомся а́довых нереши́мых у́з, и нетле́ние и жи́знь вси́ восприя́хом, зову́ще: распны́йся, и погребы́йся, и воскресы́й, спаси́ ны воскресе́нием Твои́м, Еди́не Человеколю́бче.

И стихи́ры преполове́нию, 3, гла́с то́йже.

Подо́бен: Го́споди, возше́д на Кре́ст:

Наста́ преполове́ние дне́й: Слы́ша и возвесели́ся: Прибли́жися Боже́ственнаго:

И самаряны́ни самогла́сны 3, гла́с 1.

На исто́чник прише́л еси́, Исто́чниче чуде́с, в шесты́й ча́с, Е́вин улови́ти пло́д: Е́ва бо в то́й изы́де из рая́, пре́лестию зми́евою. Прибли́жи бо ся самаряны́ня почерпсти́ во́ду, ю́же ви́дев рече́ Спа́с: да́ждь ми́ во́ду пи́ти, и а́з воды́ теку́щия насы́щу тя́. И во гра́д те́кши целому́дренная, наро́дом возвести́ а́бие: прииди́те ви́дите Христа́ Го́спода, Спа́са ду́ш на́ших.

Гла́с 2:

На студене́ц я́ко прии́де Госпо́дь, самаряны́ня моля́ше Благоутро́бнаго: пода́ждь ми́ во́ду ве́ры, и прииму́ купе́льныя во́ды, ра́дование и избавле́ние. Животода́вче Го́споди, сла́ва Тебе́.

Собезнача́льный и соприсносу́щный Сы́н и Сло́во О́тчее, на исто́чник прии́де, исто́чник исцеле́ний, и жена́ от самари́и прии́де почерпсти́ во́ду, ю́же ви́дев рече́ Спа́с: да́ждь ми́ во́ду пи́ти, и ше́дши пригласи́ твоего́ му́жа. Она́ же я́ко челове́ку глаго́лющи, а не Бо́гу, утаи́ти тща́шеся, глаго́лаше: не и́мам му́жа. И Учи́тель к не́й: и́стину рекла́ еси́, не и́мам му́жа: пя́ть бо име́ла еси́, и ны́не его́же и́маши, не́сть тво́й му́ж. Она́ же о глаго́ле удиви́вшися, и во гра́д те́кши, наро́дом вопия́ше, глаго́лющи: прииди́те ви́дите Христа́, и́же да́рует ми́рови ве́лию ми́лость.

Сла́ва: гла́с 6:

При студенце́ Иа́ковли обре́т Иису́с самаряны́ню, про́сит во́ду от нея́, облака́ми покрыва́яй зе́млю. О чудесе́! И́же Херуви́мы носи́мый, блудни́це жене́ бесе́доваше, воды́ прося́, и́же на вода́х зе́млю пове́сивый, воды́ иски́й, и́же исто́чники и езе́ра во́д излива́яй, хотя́ привлещи́ сию́ вои́стинну, уловля́ему от сопоста́та врага́, и напои́ти ю́ водо́ю живо́ю, пали́мую в безме́стиих лю́те, я́ко Еди́н Благоутро́бный и Человеколю́бец.

И ны́не: Богоро́дичен, гла́с 4:

И́же Тебе́ ра́ди, богооте́ц проро́к Дави́д, пе́сненно о Тебе́ провозгласи́, вели́чия Тебе́ сотво́ршему: предста́ Цари́ца одесну́ю Тебе́. Тя́ бо Ма́терь хода́таицу живота́ показа́, без отца́ из тебе́ вочелове́читися благоволи́вый Бо́г: да сво́й па́ки обнови́т о́браз, истле́вший страстьми́, и заблу́ждшее горохи́щное обре́т овча́, на ра́мо восприи́м, ко Отцу́ принесе́т, и Своему́ хоте́нию, с Небе́сными совоку́пит си́лами, и спасе́т Богоро́дице ми́р, Христо́с име́яй ве́лию и бога́тую ми́лость.

Вхо́д. Проки́мен дне́. На лити́и стихи́ра хра́ма.

Сла́ва, и ны́не: гла́с 3:

Да ра́дуется дне́сь све́тло не́бо и земля́, зане́ Христо́с яви́ся воплоща́емь я́ко челове́к, да Ада́ма и́змет от кля́твы всеро́дныя, и удивля́ется чудесы́ самари́ю прише́д: жене́ же предста́ воды́ прося́, о́блаки вода́ми одева́яй. Те́мже вси́ ве́рнии покланя́емся на́с ра́ди во́лею обнища́вшему, благоутро́бным сове́том.

На стихо́вне стихи́ра воскре́сна, гла́с 4:

Го́споди возше́д на кре́ст, пра́деднюю на́шу кля́тву потреби́л еси́, и соше́д во а́д, я́же от ве́ка у́зники свободи́л еси́, нетле́ние да́руя челове́ческому ро́ду. Сего́ ра́ди пою́ще сла́вим животворя́щее и спаси́тельное Твое́ воста́ние.

И про́чыя стихи́ры па́сце, с припе́вы и́х, [ищи́ в неде́лю па́схи на у́трени].

Сла́ва: гла́с 8:

Егда́ яви́лся еси́ во пло́ти Христе́ Бо́же, за неизрече́нное смотре́ние, слы́шавши самаряны́ня сло́во Тебе́ Человеколю́бца, оста́ви почерпа́ло у студенца́, и тече́ глаго́лющи су́щым во гра́де: прииди́те ви́дите Сердцеве́дца, еда́ се́й е́сть ча́емый Христо́с, име́яй ве́лию ми́лость?

И ны́не: Воскре́сния де́нь:

И про́чая вся́, я́ко предписа́ся в про́чиих неде́лях. Отпусти́тельный тропа́рь, гла́с 4: Све́тлую воскресе́ния:

Сла́ва и ны́не: пра́здника, гла́с 8:

Преполови́вшуся пра́зднику, жа́ждущую ду́шу мою́ благоче́стия напо́й вода́ми, я́ко все́м Спа́се возопи́л еси́: жа́ждай да гряде́т ко мне́, и да пие́т. Исто́чниче жи́зни на́шея Христе́ Бо́же, сла́ва Тебе́.

А́ще не́сть бде́ния, на полу́нощнице кано́н Святе́й и Живонача́льней Тро́ице, во окто́ихе, гла́са 4-го.

Та́же: Досто́йно е́сть: и про́чая.

На у́трени, на Бо́г Госпо́дь: тропа́рь воскре́сен, два́жды, гла́с 4:

Све́тлую воскресе́ния про́поведь, от А́нгела уве́девше Госпо́дни учени́цы, и пра́деднее осужде́ние отве́ргша, апо́столом хва́лящеся глаго́лаху: испрове́ржеся сме́рть, воскре́се Христо́с Бо́г, да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

И пра́здника: Преполови́вшуся пра́зднику: еди́нощи.

Та́же обы́чное стихосло́вие.

По 1-м стихосло́вии седа́лен, гла́с 4:

Воззре́вше на гро́бный вхо́д, и пла́мене А́нгельскаго не терпя́ще мироно́сицы, с тре́петом дивля́хуся глаго́люще: еда́ укра́деся, отве́рзый разбо́йнику ра́й? Еда́ ли воста́, и́же и пре́жде стра́сти пропове́давый воста́ние? Вои́стинну воскре́се Христо́с, су́щым во а́де подая́ живо́т и воскресе́ние.

Сти́х: Воскресни́ Го́споди Бо́же мо́й:

Подо́бен: Ско́ро предвари́:

Воскре́сл еси́ я́ко безсме́ртный, от гро́ба Спа́се, совоздви́гл еси́ ми́р Тво́й си́лою Твое́ю Христе́ Бо́же на́ш, сокруши́л еси́ в кре́пости сме́рти держа́ву, показа́л ми́лостиве воскресе́ние все́м. Те́мже Тя́ и сла́вим Еди́не Человеколю́бче.

Сла́ва и ны́не: Богоро́дичен:

Е́же от ве́ка утае́ное, и А́нгелом несве́домое та́инство, Тобо́ю Богоро́дице су́щым на земли́ яви́ся Бо́г, в несли́тном соедине́нии воплоща́емь, и Кре́ст во́лею на́с ра́ди восприи́м, и́мже воскреси́в первозда́ннаго, спасе́ от сме́рти ду́шы на́шя.

По 2-м стихосло́вии седа́лен, гла́с 4.

Подо́бен: Удиви́ся Ио́сиф:

С го́рних высо́т сше́д Гаврии́л, и к ка́меню присту́пль, иде́же Ка́мень жи́зни, белонося́й взыва́ше к пла́чущым: преста́ните вы́ от рыда́ния во́пля, име́ющыя и ны́не ми́лостивное: Его́же бо и́щете пла́чуще, дерза́йте, я́ко вои́стинну воста́л е́сть. Те́мже возопи́йте апо́столом, я́ко воскре́се Госпо́дь.

Сти́х: Испове́мся Тебе́ Го́споди, все́м се́рдцем мои́м:

Во́льным твои́м сове́том Кре́ст претерпе́л еси́ Спа́се, и во гро́бе но́ве положи́ша Тя́ челове́цы сме́ртнии, сло́вом концы́ соста́вльшаго. Те́мже свя́зан бы́сть чу́ждий, сме́рть лю́то пленя́шеся, и су́щии во а́де вси́ взыва́ху живоно́сному воста́нию Твоему́: Христо́с воскре́се, Жизнода́вец пребыва́яй во ве́ки.

Сла́ва, и ны́не, Богоро́дичен, самогла́сен:

Удиви́ся Ио́сиф, е́же па́че естества́ зря́, и внима́ше мы́слию и́же на руно́ до́ждь, в безсе́менном зача́тии Твое́м Богоро́дице, Купину́ огне́м неопали́мую, Же́зл Ааро́нов прозя́бший, и свиде́тельствуя обру́чник Тво́й и храни́тель, свяще́нником взыва́ше: Де́ва ражда́ет, и по рождестве́ па́ки Де́вою пребыва́ет.

Та́же чте́ние в толкова́нии ева́нглиа Иоа́нна: сло́во 31, 32, 33 и 34. По Блаже́ни непоро́чнии: глаго́лем тропари́ воскре́сны: Благослове́н еси́ Го́споди: во гла́с 5. А́нгельский собо́р: и про́чее.

И а́бие ипакои́, гла́с 4:

Я́же Твоего́ пресла́внаго воста́ния, предте́кшыя мироно́сицы, апо́столом пропове́даху Христе́, я́ко воскре́сл еси́ я́ко Бо́г, подая́й ми́рови ве́лию ми́лость.

И а́бие степе́нны, гла́с 4. Антифо́н 1:

От ю́ности моея́ мно́зи бо́рют мя́ стра́сти, но Са́м мя́ заступи́, и спаси́ Спа́се мо́й.

Ненави́дящии Сио́на, посрами́теся от Го́спода: я́ко трава́ бо огне́м бу́дете изсо́хше.

Сла́ва:

Святы́м Ду́хом вся́ка душа́ живи́тся и чистото́ю возвыша́ется, светле́ется Тро́ическим еди́нством священнота́йне.

И ны́не: то́йже.

Антифо́н 2:

Воззва́х Тебе́ Го́споди те́пле из глубины́ души́ моея́, и мне́ да бу́дут на послуша́ние Боже́ственная Твоя́ ушеса́.

На Го́спода наде́жду вся́к кто́ стяжа́в, вы́шший е́сть и́х скорбя́щих.

Сла́ва:

Святы́м Ду́хом точа́тся благода́тныя струи́, напая́юще вся́ку тва́рь ко оживле́нию.

И ны́не: то́йже:

Антифо́н 3:

Се́рдце мое́ к Тебе́, Сло́ве, да возвы́сится, и да ничто́же услади́т мя́ от мирски́х красо́т на сла́бость.

К ма́тери свое́й я́коже и́мать кто́ любо́вь, ко Го́споду те́пльше любле́нием должни́ есмы́.

Сла́ва:

Святы́м Ду́хом, богове́дения бога́тство, зре́ния, и прему́дрости: вся́ бо в се́м оте́ческая веле́ния Сло́во открыва́ет.

И ны́не: то́йже:

Проки́мен, гла́с 4: Воскресни́ Го́споди, помози́ на́м, и изба́ви на́с и́мене Твоего́ ра́ди. Сти́х: Бо́же уши́ма на́шима услы́шахом: Та́же: Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода. Сти́х: Хвали́те Бо́га во святы́х Его́: Ева́нглие от Иоа́нна, у́треннее 7: Во еди́ну от суббо́т: Воскресе́ние Христо́во: три́жды. Псало́м 50. И про́чее.

Та́же кано́ны: Па́сце со ирмосы́ и с Богоро́дичны, на 6: Преполове́нию, на 4: и самаряны́ни, на 4.

Катава́сиа: Воскре́сния де́нь:

Кано́н па́сце, гла́с 1.

Пе́снь 1. Ирмо́с: Воскре́сния де́нь:

Други́й кано́н преполове́нию. Гла́с 8.

Творе́ние Андре́а Кри́тскаго.

Пе́снь 1.

Ирмо́с: Мо́ре огусти́л еси́:

Язы́цы восплещи́те, евре́и воспла́чите, животода́вец бо Христо́с, у́зы а́довы расто́рже, и ме́ртвыя воскреси́, и неду́ги исцели́ сло́вом: се́й е́сть Бо́г на́ш, да́вый жи́знь ве́рующым во и́мя Его́.

Чу́до показа́л еси́, во́ду в вино́ преше́дшую, во Еги́пте ре́ки преложи́вый Влады́ко в кро́вь, и ме́ртвыя воскреси́л еси́, зна́мение сие́ второ́е сконча́в. Сла́ва Спа́се, несказа́нному Твоему́ сове́ту: сла́ва истоща́нию Твоему́, и́мже обнови́л еси́ на́с.

Струя́ приснотеку́щая сы́й Го́споди жи́зни и́стинныя, ты́ еси́ воскресе́ние на́ше, хотя́ труди́лся еси́ Спа́се мо́й, и во́лею вжада́лся еси́, зако́ном естества́ повину́яся, и в сиха́рь ше́д пло́тию, воды́ проси́л еси́ у самаряны́ни пи́ти.

Богоро́дичен:

Еди́на вмести́ла еси́ зижди́теля Твоего́, Богороди́тельнице, во чре́ве, и пло́тию родила́ еси́ неизрече́нно, и Де́ва пребыла́ еси́, ничто́же де́вству оскверни́вшуся. Сего́ Чи́стая я́ко Сы́на Твоего́ и Бо́га, непреста́нно моли́ о ста́де Твое́м при́сно.

И́н, кано́н самаряны́ни.

Творе́ние Ио́сифово. Гла́с 4.

Пе́снь 1.

Ирмо́с: Порази́вый Еги́пта, и фарао́на мучи́теля погуби́вый в мо́ри, лю́ди спа́сл еси́ из рабо́ты Моисе́йски пою́щыя пе́снь побе́дную: я́ко просла́вися.

Погребе́нный воста́, собо́ю воздви́же ро́д челове́ческий: да ра́дуется тва́рь вся́ и мы́сленнии дне́сь о́блацы да кропя́т пра́вду я́ве.

Кре́ст во́льный пло́тию прии́м, тридне́вен воскре́сл от ме́ртвых, а́дова сокро́вища живонача́льниче Го́споди истощи́в, и изве́д окова́нныя ду́шы.

Зра́ком блиста́ющася мироно́сицы ви́девше А́нгела, стра́хом бежа́ша от гро́ба: Христо́во же воста́ние уве́девше, и возвести́ти тща́тся ученико́м.

Покрыва́яй вода́ми превы́спренняя Го́споди, вода́ жи́зни сы́й, самаряны́ни, прося́щей Твоея́ честны́я воды́, пода́л еси́ разуме́вшей благоутро́бие Твое́.

Сла́ва: Тро́ичен:

О Тро́ице, ве́рою Тя́ чи́стою сла́вящих, О́тче, Сы́не и Ду́ше, я́ко Творе́ц все́х спаса́й, и очище́ние да́руй на́м грехо́в, я́ко Преблаги́й.

И ны́не: Богоро́дичен:

Ра́дуйся, Престо́ле о́гненный. Ра́дуйся, све́щниче всезлаты́й. Ра́дуйся, све́та о́блаче. Ра́дуйся, пала́то Сло́ва, и у́мная трапе́зо, хле́б жи́зни досто́йно Христа́ носи́вшая.

Пе́снь 3.

Ирмо́с: Утверди́ся се́рдце мое́:

Не и́же на лице́ су́д суди́те иуде́е, учя́ глаго́лаше Влады́ка, егда́ прии́де во святи́лище, я́коже пи́сано е́сть, преполови́вшуся зако́нному пра́зднику.

Не и́же на лице́ су́д суди́те иуде́е: Христо́с бо прии́де, Его́же нарица́ху проро́цы, от Сио́на гряду́ща, и ми́р взыва́юща.

А́ще и словесе́м не ве́руете иуде́е, дело́м ве́руйте Влады́ки: что́ прельща́етеся отмета́ющеся Свята́го, Его́же писа́ в зако́не Моисе́й?

Богоро́дичен:

Еди́н от Тро́ицы сы́й бы́в, пло́ть ви́делся еси́ не прело́жь Го́споди существа́, ниже́ опали́в ро́ждшия нетле́нное чре́во, Бо́г сы́й ве́сь и о́гнь.

И́н

Ирмо́с: Утверди́ся се́рдце мое́ в Го́споде, даю́щем моли́тву моля́щемуся, я́ко лу́к си́льных изнемо́же, и немощству́ющии препоя́сашася си́лою.

Во́лею на дре́во возне́слся еси́ Сло́ве, и зря́щее распада́хуся ка́мение, и тва́рь преклоня́шеся вся́, и ме́ртвии из гробо́в, я́коже от сна́ воста́ху.

С душе́ю Тя́ прише́дша ко а́ду Сло́ве, ви́девше вся́ ду́шы пра́ведных, от ве́чных у́з отреша́хуся, песносло́вяще я́же па́че ума́ си́лу твою́.

Что́ чудите́ся? что́ во гро́бе вы́ и́щете с ми́ром жены́, Влады́ку? Воста́, и ми́р совоздви́же, А́нгел блиста́яйся мироно́сицам веща́ше.

Жи́знь сы́й Го́споди, и исто́чник безсме́ртия, се́л еси́ при исто́чнице ще́дре, и твои́х прему́дрых во́д испо́лнил еси́ самаряны́ню прося́щую, и пою́щую Тя́.

Сла́ва: Тро́ичен:

Еди́н над все́ми в Тро́ице Бо́г пое́тся, Оте́ц и Сы́н и Боже́ственный Ду́х, его́же стра́хом сла́вят небе́снии чи́нове, я́сно вопию́ще: свя́т, свя́т, свя́т еси́ Го́споди.

И ны́не: Богоро́дичен:

Несказа́нно заче́нши во утро́бе Твое́й все́х Бо́га, Де́во Ма́ти, па́че мы́сли и сло́ва родила́ еси́, пребы́вши Де́ва я́ко пре́жде рождества́, Богоневе́сто.

Конда́к преполове́нию, и и́кос. [ли́ст 116.]

Седа́лен самаряны́ни, гла́с 4. Подо́бен: Вознесы́йся:

Да ра́дуется не́бо, да ликовству́ют земна́я, я́ко Христо́с от Де́вы яви́вся я́ко челове́к, изба́ви из истле́ния все́ челове́чество Свое́ю сме́ртию: чудесы́ же возсия́вый жене́ самаряны́не воды́ прося́щей, подае́т исто́чник исцеле́ний, я́ко еди́н безсме́ртен.

Сла́ва, и ны́не: гла́с 4. Подо́бен:

Прему́дрости пода́телю и Влады́ко, пра́зднику зако́нному предста́л еси́, во святи́лищи се́д учи́л еси́, глаго́ля си́це все́м: гряди́те жа́ждущии, пи́йте во́ду, ю́же А́з ны́не подаю́, е́юже жи́зни от Бо́га и пи́щи наслади́теся вси́ челове́цы.

Пе́снь 4.

Ирмо́с: Проро́к Авваку́м:

А́ще Месси́и подоба́ет приити́, Месси́а же Христо́с е́сть беззако́ннии, что́ не ве́руете Ему́? Се́ прии́де, и свиде́тельствует, я́же То́й твори́т: во́ду вино́ сотвори́ разсла́бленнаго сло́вом стягну́.

Не разуме́юще писа́ний прельща́етеся вси́ вы́, евре́и беззако́ннии: вои́стинну бо прии́де Христо́с и все́х просвети́, и в ва́с показа́ мно́гая зна́мения и чудеса́ и всу́е отрица́етеся и́стиннаго живота́.

Еди́но де́ло показа́х ва́м, и вси́ уже́ диви́теся, взыва́ше иуде́ом Христо́с. Вы́ обре́зуете и в суббо́ту челове́ка, рече́: Мене́ же что́ оклевета́ете про́чее, воздви́гшаго сло́вом разсла́бленнаго?

Дела́ сотвори́х мно́гая, и ко́его ра́ди де́ла ка́мением биете́ Мя, иуде́ом Христо́с облича́я взыва́ше? Еда́ зане́ челове́ка здра́ва всего́ сло́вом сотвори́х? Не суди́те на лице́ челове́цы.

И́н.

Ирмо́с: услы́шах Бо́же слу́х Тво́й, и убоя́хся, разуме́х дела́ Твоя́, и ужасо́хся, Го́споди: я́ко Твоего́ хвале́ния испо́лнь земля́.

Небеса́ да веселя́тся, да пра́зднует тва́рь вся́, воста́ Госпо́дь, и яви́ся все́м прему́дрым апо́столом Свои́м.

Поже́рта бы́сть сме́рте твоя́ си́ла, Христу́ уме́ршу, ме́ртвии я́ко от черто́гов, воста́нием сего́ от гробо́в изыдо́ша.

Что́ рыда́ете, о жены́? Что́ с ми́ры и́щете безсме́ртнаго? Воста́, я́коже рече́, мироно́сицам глаго́ла а́нгел.

Самаряны́ни Го́споди, проси́вшей пода́л еси́ во́ду, ве́дение держа́вы Твоея́: те́мже во ве́ки не вжа́ждет воспева́ющи Тя́.

Сла́ва: Тро́ичен:

О Тро́ице пресу́щная, О́тче, и Сло́ве, и Боже́ственный Ду́ше, единоси́льне, собезнача́льне! Спаси́ на́с все́х ве́рою воспева́ющих Тя́.

И ны́не, Богоро́дичен:

Неопали́мую Купину́ Тя́ законоположи́тель, зря́ше дре́вле, Дании́л же Го́ру Святу́ю смотря́ше, еди́на Де́во Ма́ти Влады́чице.

Пе́снь 5.

Ирмо́с: Го́споди Бо́же на́ш, ми́р:

Чудесы́ украси́л еси́ апо́столы твоя́, дивесы́ возвели́чил еси́ ученики́, во все́м ми́ре просла́вив Спа́се на́ш, и да́в и́м Ца́рствие Твое́.

Вся́ просвети́ша земли́ концы́ ученицы́, чудесы́ и уче́ньми, и разли́чными о́бразы сло́во пропове́давше, Христе́ Спа́се, Ца́рствия Твоего́.

Хвалу́ возсыла́ем Ца́рствию Твоему́, пе́ние же Тебе́ прино́сим, на́с ра́ди на земли́ яви́вшемуся, и ми́р просвети́вшему, и Ада́ма воззва́вшему.

Богоро́дичен:

Бы́сть Чре́во Твое́ Свята́я Трапе́за, иму́щая Небе́сный Хле́б: от Него́же вся́к яды́й не умира́ет, я́коже рече́ все́х Богороди́тельнице, Пита́тель.

И́н.

Ирмо́с: Возсия́й ми́ Го́споди све́т повеле́ний твои́х, я́ко к тебе́ ду́х мо́й у́тренюет, и пое́т тя́: ты́ бо еси́ Бо́г на́ш, и к Тебе́ прибега́ю Царю́ ми́ра.

Гро́б тво́й святы́й дости́гше ура́нше мироно́сицы, блиста́ющася ви́деша ю́ношу и ужасо́шася, Твоему́ научи́вшеся воста́нию Христе́.

Сме́рть умертви́ся, а́д плени́ся, су́щии во у́зах свободи́шася Христо́вым воскресе́нием, возра́дуимся и рука́ми воспле́щим, пра́зднующе све́тло.

Апо́столи взыгра́йте, и А́нгели лику́йте, земноро́днии вси́ возра́дуйтеся: Госпо́дь воскре́се, тля́ испрове́ржеся, и печа́ль преста́, и ликовству́ет Ада́м.

Исто́чник сы́й Го́споди жи́зни, во́ду оставле́ния и разуме́ния дарова́л еси́, жене́ проси́вшей дре́вле самаряны́не. Те́мже воспева́ем неизрече́нныя щедро́ты Твоя́.

Сла́ва: Тро́ичен:

Еди́ницу Триипоста́сную, Тро́ицу Единосу́щную, Отца́, Сло́ва, и Ду́ха Свята́го, неразде́льна естество́м Бо́га Еди́наго почита́ем, Творца́ и Го́спода и Влады́ку все́х.

И ны́не: Богоро́дичен:

Тя́ две́рь непроходи́мую, и село́ невозде́ланное и ковче́г ма́нну нося́щий, и ру́чку, и све́щник, и кади́льницу невеще́ственнаго У́гля, имену́ем Чи́стая.

Пе́снь 6.

Ирмо́с: Я́ко во́ды морски́я:

Вся́ содержа́й концы́, возше́л еси́ Иису́се, и учи́л еси́ во святи́лищи наро́ды сло́ву и́стины, пра́зднику преполови́вшуся, я́коже Иоа́нн вопие́т.

Де́ло О́тчее соверши́л еси́, де́лы уве́рил еси́ словеса́ Твоя́, исцеле́ния соверша́я Спа́се и зна́мения: разсла́бленнаго исправля́я, прокаже́нныя очища́я: и ме́ртвыя воскреша́я.

Безнача́льный Сы́н нача́ло бы́сть, прие́м е́же по на́м вочелове́чися, и посреде́ пра́здника уча́ше, глаго́ля: притецы́те ко Исто́чнику Приснотеку́щему, жи́знь почерпи́те.

Богоро́дичен:

Де́ву по Рождестве́ пое́м тя́, Де́ву и Ма́терь сла́вим, Тебе́ Еди́ну, Чи́стая Богоневе́сто Отрокови́це: из Тебе́ бо вои́стинну Бо́г воплоти́ся, обнови́в на́с.

И́н.

Ирмо́с: Да не погрузи́т мене́ бу́ря водна́я, ниже́ пожре́т мене́ глубина́: отве́ржен бо е́смь во глубины́ се́рдца морска́го зо́л мои́х. Те́м зову́ я́ко Ио́на: да взы́дет от тли́ зо́л живо́т мо́й к Тебе́ Бо́же.

На Кресте́ тя беззако́ннии пригвозди́ша, и копие́м прободо́ша Христе́, и Ио́сиф благообра́зный Тя́ погребе́ в но́вом гро́бе: из него́же со сла́вою воскре́с, совоскреси́л еси́ Спа́се, всю́ тва́рь пою́щую держа́ву Твою́.

Вереи́ и врата́ Влады́ко, си́льно сокруши́л еси́ а́довы, и воскре́сл еси́ я́ко Бо́г, и сре́т, ра́дуйтеся, ре́кл еси́ жена́м, и си́х рещи́ посла́л еси́ ученико́м: воста́ живо́т, и ви́ден бы́сть, просвеща́яй концы́.

Что́ пла́чете? Что́ но́сите я́ко сме́ртному жены́ ми́ра? Воста́ Христо́с, вопия́ше дре́вле блиста́яйся вельми́, явле́йся ю́ноша, тщы́ плащани́цы оста́вив: ше́дше возвести́те друго́м Его́ воста́ние.

Струя́ сы́й Го́споди жи́зни незави́стная, и бе́здна ми́лости Бла́же, путеше́ствовав седи́ши бли́з кла́дязя кля́твеннаго, и самаряны́ни вопия́л еси́: да́ждь ми́ во́ду пи́ти, я́ко да прии́меши оставле́ния во́ды.

Сла́ва: Тро́ичен:

Пою́ Отца́ Безнача́льна, и Сы́на Сопресто́льна, и Ду́ха Единосу́щна ве́рно, Еди́но Существо́, и Естество́ и сла́ву, и Еди́но Ца́рство Бо́га все́х и Творца́, содержи́теля всего́, со безпло́тными си́лами.

И ны́не: Богоро́дичен:

Де́ву еди́ну ро́ждшую, и утро́бу нетле́нну соблю́дшу пое́м Тя́ чи́стая, Престо́л Госпо́день, и две́рь, и го́ру, и мы́сленный све́щник, черто́г всесве́тлый Бо́жий, и се́нь сла́вы я́ве, ковче́г же и ру́чку и трапе́зу.

Конда́к, гла́с 8. Подо́бен: Я́ко нача́тки:

Ве́рою прише́дшая на кла́дязь самаряны́ня, ви́де тя́ прему́дрости во́ду, е́юже напои́вшися оби́льно, Ца́рствие вы́шнее насле́дова ве́чно, я́ко присносла́вная.

И́кос:

Чи́стая та́инства услы́шим, Иоа́нну на́с уча́щу, в Самари́и бы́вшая: ка́ко жене́ бесе́доваше Госпо́дь, во́ду проси́в, и́же во́ды в со́нмища и́х собра́вый, и́же Отцу́ и Ду́ху сопресто́льный: прии́де бо ищя́й о́браз сво́й, ве́чно я́ко присносла́вный.

Синакса́рь мине́и.

Та́же настоя́щий.

Стихи́: Во́ду прия́ти прише́дши тле́нную же́но:

Живу́ю почерпа́еши, е́юже скве́рны душе́вныя омыва́еши.

В то́йже де́нь, в неде́лю пя́тую по Па́сце, самаряны́ни пра́здник пра́зднуем: поне́же в то́й Христо́с Месси́ю Себе́ я́ве испове́доваше, е́же е́сть Христо́с [или́ пома́зан]: Ме́са бо у евре́й, еле́й. Сего́ бо ра́ди мню́ и в средопентико́стную седми́цу учине́н бы́сть. И я́ко в пре́жде тоя́ у́бо неде́ли в купе́ли чудоде́йствует, в се́й же над Иа́ковлим студенце́м, к жене́ бесе́дуя Христо́с, и́же студене́ц са́м Иа́ков ископа́, и дарова́ Ио́сифу сы́ну своему́: изря́дно бо бе́ ме́сто сие́, иде́же и бли́з су́щу горы́ Сомо́ры, самаря́не населя́ху гра́ды мно́ги. В Сиха́рь же прихо́дит Христо́с, иде́же обита́вшу дре́вле Иа́кову, с Ди́ною дще́рию свое́ю, и с сы́нми, Сихе́м сы́н Емо́ров Хоре́й возжеле́ ея́, и наси́лив бы́сть с не́ю. И отту́ду бра́тия тоя́ раздражи́вшеся на ре́вность зело́, внеза́пу вше́дше в гра́д, вку́пе вся́ убива́ют, и того́ Сихе́ма, и отца́ его́ Емо́ра. Обита́ет у́бо та́мо Иа́ков, и настоя́щий студене́ц ископа́. Не самари́тяне же пре́жде обита́ху у тоя́ горы́, но исра́ильтяне Бо́гу прирази́вшеся, Факе́ю ца́рствующу, пе́рвым пле́ном и вторы́м, Ассири́ом прише́дшым под да́нь си́х подложи́ша: и пома́ле Оси́ю ца́рствующу, прилага́ются к ефио́пляном: е́же уве́дев ассири́йский ца́рь, преселя́ет я́ в Вавило́н. На о́ном же ме́сте разли́чным язы́ком жи́ти повеле́: но Бо́г львы́ на иноплеме́нники о́ныя пуща́ет. Ца́рь же ассири́йский па́ки уве́дев сие́, свяще́нники от иуде́й те́м посыла́ет, [еще́ бо та́мо бя́ху плене́ннии,] я́ко да и Бо́жия зако́ны прии́мут. И от и́дол у́бо ско́ро отскочи́ша. Еди́ны же пя́теры кни́ги Моисе́овы прия́ша, отмета́ющеся проро́к, и про́чаго писа́ния. Си́и и самаря́не зово́ми бя́ху, я́ко от горы́ Сомо́ры: и ненави́дими бя́ху евре́йми, от плене́ния возвраща́ющимися, зане́ и́сполу иуде́йствоваху, и не ядя́ху с ни́ми, ме́рзостны я́ непщу́юще. Те́мже и Христа́ самаряни́на мно́гажды нарица́ху, я́ко не́кая от зако́нных у́бо презира́юща и разруша́юща, я́коже они́. Прихо́дит у́бо в Сиха́рь Госпо́дь, и труди́вся от путеше́ствия, се́де о часе́ шесто́м дне́. Жена́ же не́кая от гра́да прии́де почерпсти́ воды́, ученико́м отше́дшым на ку́плю пи́щи: про́сит у́бо воды́ Иису́с. Она́ же не прикаса́тися предлага́ет, позна́ бо его́ и от гла́са, и от оде́жды. О́н же возво́дит ю́, духо́вную во́ду принося́ в среду́, ю́же неоску́дную и чисти́тельную показу́ет: Ду́х бо воде́ и огню́ при́сно уподобля́ется. Жена́ же неотсту́пно прилежа́щи не име́ти о́ному во́ду такову́ю, за е́же почерпа́ла не носи́ти, и студенцу́ бы́ти глубоку́ приглаго́лет. Та́же и на пра́отца Иа́кова возно́сит сло́во, я́ко са́м студене́ц ископа́: и о́н, и о́вцы его́ от него́ пия́ху, бога́тое отсю́ду исто́чнику представля́ющи, и е́же и́нако благопотре́бну и студену́. Христо́с у́бо не бо́льша себе́ глаго́лет Иа́кова, да не жену́ устраши́т, но о воде́ глаго́лет, представля́я отсю́ду тоя́ предо́брое: пия́й от воды́ о́ноя ника́коже вжа́ждет. Про́сит же воды́ жена́, о́н же глаго́лет своего́ е́й му́жа пригласи́ти, я́ко тверде́йших слове́с тре́бующи разуме́ния. Она́ же отри́чется не име́ти му́жа. Ве́дый же вся́, глаго́лет: до́бре рекла́ еси́, пя́ть бо име́ла еси́, я́коже зако́н повелева́ет, и его́же ны́не и́маши шеста́го я́ко беззако́нно о́ному сбыва́ющая, не́сть ти́ му́ж. Не́цыи у́бо пя́ть муже́й, пя́ть кни́г моисе́овых непщева́ша бы́ти, я́же самаря́не прие́мляху: шеста́го же та́ словеса́ Христо́ва, я́же не бы́ша еще́ о́ная: и́бо не у́ благода́ть излия́на бе́. Друзи́и же, да́нныя пя́ть зако́ны от Бо́га, и́же в раи́, и по изгна́нии, и́же при Но́и, и́же при Авраа́ме, и́же при Моисе́и. Шесты́й же Ева́нглие, е́же и еще́ не имя́ше. Су́ть же и́же и пя́ть чу́вствий глаго́лют. Отвещава́ет ему́ жена́, Проро́ка его́ имену́ющи. Та́же вопроша́ет Его́ и о горе́, где́ подоба́ет кла́нятися, в Сомо́ре ли, или́ во Иерусали́ме. Не мня́ху бо самаря́не, я́ко соверше́нно везде́ Бо́гу бы́ти, но та́мо пребыва́ти то́чию Бо́гу, иде́же и поклоня́хуся, в Гари́зе я́ве горе́, за е́же та́мо да́тися благослове́нию от Бо́га. Или́ зане́ та́мо пе́рвый Авраа́м же́ртвенник водрузи́ Бо́гу, я́коже иуде́и па́ки глаго́лаху: во Иерусали́ме подоба́ет покланя́тися Еди́ному Бо́гу. Те́мже и́же и отвсю́ду в пра́здник та́мо собира́хуся. Христо́с же отвещава́ет, от иуде́й глаго́ля спасе́ние ми́рови: оба́че рече́, Бо́г невеще́ственный е́сть, и покланя́тися сподо́бльшиися, не в же́ртвах уже́ покло́нятся, но в Ду́се и и́стине. Или́ и си́це Бо́га позна́ют, не еди́наго, но в Ду́се Свято́м и Сы́не, то́й бо и́стина. Жена́ па́ки глаго́лет: слы́шим от писа́ний, я́ко Месси́а гряде́т, е́же е́сть Христо́с. Иису́с же глаго́лет: А́з е́смь, благонра́вие жены́ разуме́в. Ве́даша же самаря́не и о Месси́и от моисе́йских кни́г, изря́днее же от Сего́: е́же проро́ка ва́м возста́вит Госпо́дь Бо́г, и от ины́х мно́гих. Конча́вшейся же бесе́де, и ученицы́ прихо́дят, и кра́йнему удивля́ются схожде́нию, ка́ко с жено́ю глаго́лаше? Оба́че же моля́ху его́ я́сти, ку́пно у́бо за е́же потруди́тися, и за вре́мене зно́йное. О́н же о ве́чной пи́щи те́м глаго́лет челове́ческаго я́ве спасе́ния, и я́ко подоба́ет и́м проро́ческия труды́ пожа́ти. Но жене́ во гра́д дости́гшей, и я́же о себе́ сказа́вшей, вси́ воздви́гшеся, и ко Христу́ прихо́дят ве́ровавше: я́ко не бы́ жена́ себе́ порекла́, а́ще не бы́ вели́ко что́ разуме́ла. И мольбу́ излия́вше, тому́ пребы́ти у ни́х во дню́ двою́, умоля́ют его́. И пребы́в, мно́жайша соде́я чудеса́, я́же у́бо от мно́жества во Ева́нглии не писа́шася. Сия́ же е́сть самаряны́ня, последи́ от Христа́ Фоти́ниа именова́нная, я́же и муче́ния венце́м увязе́ся при Неро́не ке́саре, и с седмию́ свои́ми сы́ны, по мно́зе озлобле́нии, и строга́нии, и сосцу́ отре́зании, сокруше́нии ру́к, и тросте́й то́нких под но́гти влага́нии, и о́лова напое́нии, и ины́х безчи́сленных му́к истяза́нии, наконе́ц от двою́ фи́нику привяза́нии и расторгну́тии. Ве́домо же бу́ди, я́ко студенца́ о́наго го́рлище, си́речь у́стие, ца́рь Иустиниа́н че́стне отту́ду прине́с, в Бо́жия сло́ва вели́ком хра́ме святы́я Софи́и положи́: но и ка́мень, на не́мже Христо́с седя́ самаряны́ни бесе́доваше, и досе́ле обоя́ пребыва́ют пред па́пертом от восто́ка, в хра́м входя́щым на ле́вой стране́, вся́к неду́г исцеля́юща, па́че же от огне́виц страда́ти приключа́ющымся, и тряса́вицею боля́щым, очища́ют же и отго́нят и чарова́ния быва́емая. Твоея́ му́ченицы Фоти́нии моли́твами, Христе́ Бо́же, поми́луй на́с. ами́нь.

Пе́снь 7.

Ирмо́с: Халде́йская пе́щь:

Пло́тски потруди́лся еси́ упокое́ние все́х, во́лею вжада́лся еси́, исто́чниче чуде́с: воды́ проси́л еси́, во́ду жи́зни Иису́се возвеща́яй.

Самаряны́ни Го́споди жене́ бесе́довал еси́, облича́я безу́мие беззако́нных евре́ов: она́ у́бо ве́рова Сы́на Тя́ бы́ти Бо́жия, си́и же отверго́шася.

Хле́б яду́ще Пло́ти Госпо́дни, и Кро́вь прие́млюще ребра́ Влады́чня, обновле́нием ду́ха да жи́тельствуим, живу́ще благода́тию.

Богоро́дичен:

Во чре́ве Твое́м вмести́ла еси́ невмести́мое Сло́во, от твои́х сосе́ц дои́ла еси́ ми́рови Пита́теля, на объя́тии носи́ла еси́ Творца́ на́шего Богороди́тельнице чи́стая.

И́н.

Ирмо́с: Не преда́ждь на́с до конца́ и́мене Твоего́ ра́ди, и не разори́ заве́та Твоего́, и не отста́ви ми́лости Твоея́ от на́с, Го́споди Бо́же оте́ц на́ших, препе́тый во ве́ки.

Со беззако́нными Христе́ ще́дре во́лею вмени́лся еси́, во вре́мя Боже́ственныя стра́сти: и сия́ ви́дящи колеба́шеся земля́, и ка́мение вседе́тельным манове́нием распада́шеся непостижи́ме, и воста́ша ме́ртвии и́же от ве́ка.

С душе́ю сше́д во страны́ преиспо́дния а́да, возве́л еси́ му́жеством свя́занныя вся́, я́же от ве́ка сме́рть прия́т, го́рький мучи́тель, вопию́щыя тебе́: Иису́се Бо́же, сла́ва Твоему́ стра́шному смотре́нию.

С ме́ртвыми что́ вы́ и́щете Живуща́го во ве́ки? Воста́, я́коже рече́: се́ я́коже ви́дите пра́здны плащани́цы истоще́н гро́б, явле́йся глаго́лаше мироно́сицам ю́ноша: ско́ро ше́дше рцы́те апо́столом.

Вода́ еси́ жи́зни, вопия́ше Христу́ самаряны́ня: напо́й мя у́бо сло́ве жа́ждущую всегда́ твоея́ Боже́ственныя благода́ти, я́ко да не ктому́, Иису́се Го́споди, неве́дения содержу́ся зно́ем, но пропове́дую Твоя́ вели́чия.

Сла́ва: Тро́ичен:

Отца́, и Сы́на, и Боже́ственнаго воспева́ем Ду́ха, неразде́льную Тро́ицу естество́м су́щую, разделе́нну Ли́цы, Еди́но Существо́, сра́сленное, безнача́льное, Творца́ все́х, Бо́га: его́же вси́ небе́снии пою́т чи́нове.

И ны́не: Богоро́дичен:

По рождестве́ стра́шнем, Де́ва чи́ста сохрани́лася еси́, свята́я Богоро́дице: те́мже тя́ вси́ А́нгельстии ли́цы, и челове́честии ро́ди вси́, немо́лчными воспева́ют гла́сы, вмести́лище чи́стое невмести́маго.

Пе́снь 8.

Ирмо́с: А́нгели и небеса́ на Престо́ле:

Прииди́те ви́дите лю́дие, на Престо́ле сла́вы Воспева́емаго, от люде́й беззако́нных ху́лимаго, и ви́дяще, по́йте во проро́цех Месси́ю предрече́ннаго.

Ты́ еси́ вои́стинну Христо́с, в ми́р се́й прише́дый из него́же спасе́ние, и оставле́ние оте́ческих согреше́ний ты́ еси́ вои́стинну живо́т в тя́ ве́ровавшым.

Прему́дрость Бо́жия, преполови́вшуся пра́зднику, я́коже пи́сано е́сть, во святи́лищи предста́, и уча́ше: я́ко вои́стинну Се́й бя́ше Месси́а Христо́с, И́мже спасе́ние.

Богоро́дичен:

Ка́ко родила́ еси́, рцы́, от Отца́ безле́тно просия́вша и со Святы́м Ду́хом воспева́емаго? Или́ я́ко ве́сть Еди́н Благоволи́вый из Тебе́ роди́тися, Богоро́дице.

И́н.

Ирмо́с: Вся́ческая Влады́ко Прему́дростию соста́вил еси́ земли́ же па́ки утверди́л еси́, я́коже ве́си, дно́, основа́нием водрузи́вый на вода́х безме́рных: те́м вси́ вопие́м воспева́юще: благослови́те дела́ Госпо́дня непреста́нно Го́спода.

Сме́рть претерпе́л еси́, Еди́не безсме́ртне во́лею, а́да плени́л еси́, врата́ ме́дная сте́рл еси́ Царю́ Небе́сный, и отъя́л еси́ у́зники от ве́ка та́мо су́щыя, воспева́ющыя держа́ву непреста́нно Твоея́ бла́гости.

Возне́слся еси́ долготерпели́ве во́лею на дре́во, и ка́мение распаде́ся, и со́лнце угасе́, и заве́са церко́вная раздра́ся, и земля́ поколеба́ся, и потрепета́ всепосмея́нный а́д, и вся́ у́зники разреши́.

Яви́лся еси́ Го́споди, во тме́ седя́щым, Све́т сы́й незаходи́мый, и живо́т все́х. Те́мже Тя́ я́ко ви́де пра́ведных со́нм, взыгра́ся Сло́ве, и возопи́: прише́л еси́ вся́ от у́з разреши́ти, пою́щыя держа́ву Твою́.

Бли́з се́л еси́ исто́чника, в ча́с Спа́се шесты́й, и самаряны́ни во́ду живу́ю пода́л еси́, и ра́зума во́ды за мно́гое благоутро́бие. С не́юже вси́ вопие́м воспева́юще: благослови́те дела́ Госпо́дня непреста́нно Го́спода.

Благослови́м Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, Го́спода.

Тро́ичен: Отца́ безнача́льна, Сы́на собезнача́льна пое́м, и Ду́ха Свята́го, Бо́га Еди́наго Тро́е, неслия́нна, непресеко́ма, Соде́теля все́х, единоси́льную Держа́ву, самовла́стную, и вопие́м: благослови́те дела́ Госпо́дня, непреста́нно Го́спода.

И ны́не: Богоро́дичен:

У́глем очища́ется Иса́иа, предпропове́дуя мы́сленнаго у́гля, воплоща́ема Де́во из Тебе́ па́че мы́сли, опаля́юща челове́ков вся́ ве́щныя грехи́, и обожа́юща за милосе́рдие естество́ на́ше всенепоро́чная.

Та́же: Хва́лим благослови́м, покланя́емся Го́сподеви:

И катава́сиа. Честне́йшую: не стихосло́вится.

Пе́снь 9.

Ирмо́с: Чу́жде ма́терем:

Пра́зднику преполовля́ющуся иуде́йскому, возше́л еси́ Спа́се мо́й во святи́лище Твое́, и науча́л еси́ все́х: чудя́хуся же иуде́и, и отку́ду се́й ве́сть пи́смена не научи́вся, глаго́лаху.

Исцеле́ния дарова́ний изба́витель мо́й источа́я, сотворя́ше чудеса́ и зна́мения, прогоня́ неду́ги, целя́ немощству́ющыя: но иуде́и беснова́хуся мно́жеством чуде́с Его́.

Богоро́дичен:

Вмести́ла еси́ во чре́ве твое́м Де́во Ма́ти, Еди́наго от Тро́ицы Христа́ Жизнода́вца: Его́же пое́т вся́ тва́рь, и трепе́щут го́рнии Престо́ли, Того́ моли́ всеблаже́нная спасти́ ду́шы на́шя.

И́н.

Ирмо́с: Сотвори́ держа́ву мы́шцею свое́ю, низложи́ бо си́льныя со престо́л, и вознесе́ смире́нныя Бо́г Изра́илев, в ни́хже посети́ на́с восто́к с высоты́, и напра́вил ны́ е́сть на пу́ть ми́ра.

Се́ ви́ден бы́сть живо́т все́х Христо́с, пове́шен во́лею на дре́ве: и сия́ ви́дящи земля́ потрясе́ся, и мно́га святы́х воста́ша я́ве телеса́ усо́пших, и узохрани́льница а́дова поколеба́ся.

Красе́н из гро́ба я́ко Жени́х от черто́га изше́л еси́, сме́рти разори́вый мучи́тельство Христе́, и а́довы вереи́ сокруши́вый си́лою Боже́ственною, и воста́ния Твоего́, све́том у́мным просвети́вый ми́р.

Поста́вим вси́ ны́не ли́ки духо́вныя, и да зове́м: Госпо́дь воскре́се. Да ра́дуется земля́, да весели́тся не́бо, о́блацы да кропя́т на́м пра́вды ту́чы, пра́зднующым све́тло и Христа́ пою́щым.

Жи́знь живу́щих, исто́чник благи́х Госпо́дь, бога́тно источа́яй во́ду уче́ний, вопие́т жене́: пода́ждь Ми́ во́ду пи́ти, я́ко да пода́м ти́ во́ду, грехо́в твои́х исто́чники изсуша́ющую.

Сла́ва: Тро́ичен:

Све́т Еди́н неразде́льно, Трисо́лнечная Еди́ница, Безнача́льный Оте́ц, Сы́н, и Ду́х, Божество́ Еди́но, жи́знь и все́х Творе́ц. Того́ воспои́м ве́рнии со безпло́тными, трисвяты́ми пе́сньми священносло́вяще.

И ны́не: Богоро́дичен:

Све́ту бы́вши жили́ще чи́стая, озари́ зе́ницы души́ моея́, омраче́нныя мно́гими козньми́ врага́, и ви́дети сподо́би я́сно от Тебе́ возсия́вший све́т па́че мы́сли, чи́стым се́рдцем.

Ексапостила́рий воскре́сный: Пло́тию усну́в:

Сла́ва: Самаряны́ни. Подо́бен: Жены́:

В самари́ю прише́л еси́ Спа́се мо́й всеси́льне, и жене́ бесе́довав проси́л еси́ воды́ пи́ти, евре́ем во́ды источи́вый из ка́мене несеко́маго, ю́же к ве́ре совосприя́л еси́ и ны́не жи́зни наслажда́ется на небесе́х ве́чно.

И ны́не: преполове́нию. Подо́бен:

Преполови́вшуся прише́л еси́ пра́зднику Человеколю́бче во святи́лище, и глаго́лал еси́: жа́жды испо́лненнии ко Мне́ прииди́те, и почерпи́те во́ду живу́ю и пита́ющую. Е́юже пи́щи, и благода́ти, жи́зни же безсме́ртныя наслади́теся вси́.

На хвали́тех, Вся́кое дыха́ние: поста́вим стихо́в 8: и пое́м настоя́щыя стихи́ры воскре́сны, гла́с 4:

Кре́ст претерпе́вый и сме́рть, и воскресы́й из ме́ртвых всеси́льне Го́споди, сла́вим Твое́ воскресе́ние.

Кресто́м твои́м Христе́, дре́вния кля́твы свободи́л еси́ на́с, и сме́ртию Твое́ю, естество́ на́ше му́чащаго диа́вола упраздни́л еси́: воста́нием же Твои́м ра́дости вся́ испо́лнил еси́. Те́мже вопие́м Ти́: воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди сла́ва Тебе́.

Твои́м кресто́м Христе́ Спа́се, наста́ви на́с на и́стину твою́, и изба́ви на́с от сете́й вра́жиих, воскресы́й из ме́ртвых, возста́ви ны́ па́дшыя грехо́м, просте́р ру́ку твою́ человеколю́бче Го́споди, моли́твами святы́х твои́х.

Оте́ческих твои́х не́др не разлучи́вся, Единоро́дне Сло́ве Бо́жий, прише́л еси́ на зе́млю за человеколю́бие, Челове́к бы́в непрело́жен, и Кре́ст и сме́рть претерпе́л еси́ пло́тию безстра́стный Божество́м, воскре́с же из ме́ртвых, безсме́ртие пода́л еси́ ро́ду челове́ческому, я́ко Еди́н всеси́лен.

И́ны стихи́ры анато́лиевы, гла́с то́йже:

Сме́рть прия́л еси́ пло́тию, на́м безсме́ртие хода́тайствуя Спа́се, и во гро́б всели́лся еси́, да на́с от а́да свободи́ши, воскреси́в с Собо́ю: пострада́в у́бо я́ко Челове́к, но воскре́се я́ко Бо́г. Сего́ ра́ди вопие́м: сла́ва Тебе́ Жизнода́вче Го́споди, Еди́не Человеколю́бче.

Ка́мение распаде́ся Спа́се, егда́ на ло́бнем кре́ст тво́й водрузи́ся, устраши́шася а́довы вра́тарие, егда́ во гро́бе я́ко ме́ртв положе́н бы́л еси́. И́бо сме́рти упраздни́вый кре́пость, ме́ртвым все́м безсме́ртие по́дал еси́, воскресе́нием твои́м Спа́се жизнода́вче, Го́споди сла́ва Тебе́.

И́ны самогла́сны самаряны́ни. Гла́с 3.

Сти́х: Наляцы́, и успева́й, и ца́рствуй, и́стины ра́ди, и кро́тости, и пра́вды.

Да ра́дуется дне́сь све́тло не́бо и земля́, я́ко Христо́с яви́ся воплоща́емь я́ко Челове́к, да Ада́ма изме́т от кля́твы всеро́дна, и удивля́ется чудесы́ в Самари́ю прише́д: жене́ же бесе́доваше воды́ прося́, и́же о́блаки вода́ми одева́яй. Те́мже вси́ ве́рнии поклони́мся, на́с ра́ди во́лею обнища́вшему, благоутро́бным сове́том.

Гла́с 6.

Сти́х: Возлюби́л еси́ пра́вду, и возненави́дел еси́ беззако́ние.

Та́ко глаго́лет Госпо́дь самаряны́ни: а́ще бы еси́ ве́дала да́р Бо́жий, и кто́ е́сть глаго́ляй Тебе́, да́ждь ми́ воды́ пи́ти, ты́ бы проси́ла у Него́, и да́л бы ти́ пи́ти, да не вжа́ждешися во ве́ки, глаго́лет Госпо́дь.

Сла́ва: Гла́с то́йже:

Исто́чник живонача́лия Иису́с Спа́с на́ш, ко исто́чнику прише́д патриа́рха Иа́кова, пи́ти проша́ше воды́ от жены́ самаряны́ни. Се́й же неприобщи́тельное иуде́ом прире́кшей, му́дрый зижди́тель приво́дит ю́, сла́дкими глаго́лы, па́че к проше́нию присносу́щныя воды́, ю́же и прии́мши все́м пропове́да реку́щи: прииди́те, ви́дите сокрове́нных Ви́дца и Бо́га, прише́дшаго пло́тию, за е́же спасти́ челове́ка.

И ны́не: Преблагослове́нна еси́: Славосло́вие вели́кое. И отпу́ст.

Сла́ва, и ны́не: Стихи́ра Ева́нгльская, гла́с 7:

Се́ тма́ и ра́но, и что́ у гро́ба Мари́е стои́ши, мно́гую тму́ име́ющи в ра́зуме, в не́йже где́ положе́н бы́сть вопроша́еши Иису́с? Но ви́ждь сри́щущяся ученики́, ка́ко плащани́цами и сударе́м воскресе́ние обрето́ша, и помяну́ша я́же о си́х писа́ния. С ни́миже и и́миже и мы́ ве́ровавше, воспева́ем тя́ жизнода́вца Христа́.

И поуче́ние студи́тово, и ча́с 1. И коне́чный отпу́ст.

На литурги́и изобрази́тельна, блаже́нна гла́са, гла́с 4:

Дре́вом ада́м рая́ бы́сть изселе́н: дре́вом же кре́стным разбо́йник в ра́й всели́ся. О́в у́бо вку́шь, за́поведь отве́рже сотво́ршаго: о́в же сраспина́емь, Бо́га испове́да тая́щагося, помяни́ мя, вопия́, во Ца́рствии Твое́м.

Распны́йся и воскресы́й я́ко си́лен из гро́ба тридне́вен, и первозда́ннаго Ада́ма воскреси́л еси́, Еди́не Безсме́ртне: и мене́ на покая́ние обрати́тися Го́споди, сподо́би от всего́ се́рдца моего́, и те́плою ве́рою при́сно взыва́ти Ти́: помяни́ мя Спа́се во Ца́рствии Твое́м.

Вои́стинну воскре́се Христо́с, и свиде́тельствует гро́б, к ва́м законопресту́пницы: и́бо гро́бная Своя́ оста́вль, воскре́се тридне́вно. Ка́мень запеча́тася, и пред гро́бом стра́жие предстоя́ху: а́д плени́ся, сме́рть умертви́ся, не укра́ден бы́сть Христо́с: ве́руйте с на́ми воскресе́нию.

Воскре́сшаго из ме́ртвых, и а́дову держа́ву плени́вшаго, и ви́дима жена́ми мироно́сицами, ра́дуйтеся, глаго́лющаго, ве́рнии умо́лим, от истле́ния изба́вити ду́шы на́шя, зову́ще всегда́ разбо́йника благоразу́мнаго гла́сом к Нему́: помяни́ и на́с во Ца́рствии Твое́м.

И от кано́на самаряны́ни, пе́снь 3: и пра́здника, пе́снь 6. По вхо́де тропа́рь воскре́сн: и пра́здника преполове́ния: Сла́ва, конда́к самаряны́ни: И ны́не: Преполове́ния.

Проки́мен, гла́с 3: По́йте Бо́гу на́шему, по́йте, по́йте Царе́ви на́шему, по́йте. Сти́х: Вси́ язы́цы восплещи́те рука́ми, воскли́кните Бо́гу гла́сом ра́дования. Апо́стол в дея́ниих, зача́ло 28: Разсе́явшиися апо́столи: Аллилу́иа, гла́с 4: Наляцы́, и успева́й, и Ца́рствуй, и́стины ра́ди и кро́тости, и пра́вды. Сти́х: Возлюби́л еси́ пра́вду, и возненави́дел еси́ беззако́ние. Ева́нгелие от Иоа́нна, зача́ло 12: Прии́де Иису́с во гра́д самари́йский: Вме́сто Досто́йно: пое́м ирмо́с: Свети́ся, свети́ся: Прича́стен: Те́ло Христо́во: Други́й: Хвали́те Го́спода с Небе́с:

Слу́жба свята́го мине́и пое́тся на повече́рии.

[зри́] Подоба́ет ве́дати, я́ко слу́жба самаряны́ни пое́тся 4 дни́: в неде́лю, в четверто́к, в пято́к, и в суббо́ту. В понеде́льник у́бо, и во вто́рник, пое́тся слу́жба преполове́нию и в сре́ду отдае́тся: пое́м я́коже и на са́мый пра́здник, кроме́ вхо́да и чте́ний.

В Неде́лю самаряны́ни ве́чера

на Го́споди воззва́х: поста́вим стихо́в 6. И пое́м стихи́ры преполове́нию, 3. Гла́с 5.

Подо́бен: Ра́дуйся по́стником:

Яви́ся светоявле́нное и кра́сное Спа́сова Воскресе́ния дне́сь преполове́ние всесвято́е, я́ко полу́дне све́тлое, уясня́ющее ми́р Боже́ственными благода́тьми Христо́ва воста́ния, осия́ющее чудеса́ нетле́ния, облистава́ет зна́мения, и показу́ет на высоту́ Вознесе́ние, явля́ет многорачи́тельное Ду́ха прише́ствие, Пятьдеся́тницы всечестны́я светле́йшее торжество́. Те́мже и подае́т душа́м на́шым ми́р, и ве́лию ми́лость.

Я́ко Боже́ственныя сла́вы река́, пра́зднику ны́не преполови́вшуся, Госпо́дь струи́ благоутро́бия все́м подава́яй, вопие́т: жа́ждай да гряде́т ко Мне́, и пие́т те́пле. Исто́чник бо сострада́ния, и ми́лости пучи́на са́м Сы́й, источа́ет ми́рови оставле́ние, омыва́ет прегреше́ния, и очища́ет неду́ги: спаса́ет Воскресе́ние Его́ пра́зднующих, покрыва́ет любо́вию почита́ющих е́же со сла́вою Вознесе́ние Его́, и подае́т душа́м на́шым ми́р, и ве́лию ми́лость.

Посреде́ святи́лища ста́в, неопи́санный Бо́г же и Госпо́дь: Бо́г бо бя́ше естество́м, а́ще и на́с ра́ди вочелове́чився, опи́сан яви́ся те́лом, все́м источа́ше живото́чныя глаго́лы, все́м глаго́ля: ду́шы очи́стите, и зно́й страсте́й охлади́те, да не ка́ко лиша́тся пития́ челове́цы: Боже́ственную бо благода́ть да́рую безсме́ртнаго и лу́чшаго и вы́шняго Ца́рствия: сопричасти́тися Мне́ Созда́телю, и просла́витися.

И мине́и, 3. Сла́ва, и ны́не: гла́с 8:

Преполови́вшуся пра́зднику пре́жде стра́сти, и сла́внаго Воскресе́ния Твоего́ Го́споди, бы́л еси́ учя́ Бла́же, во святи́лищи непокори́выя иуде́и, и фарисе́и, и кни́жники, и вопия́ к ни́м: жа́ждай да гряде́т ко Мне́ и пие́т: ве́руяй в Мя́, воды́ жи́зни, Ду́ха Боже́ственнаго, ре́ки потеку́т от чре́ва его́. О неизрече́нныя прему́дрости Твоего́ хвале́ния! И́же вся́ исполня́яй Бо́же на́ш, сла́ва Тебе́.

На стихо́вне, стихи́ры Осмогла́сника, гла́с 4:

Животворя́щему Твоему́ Кресту́, непреста́нно кла́няющеся Христе́ Бо́же, тридне́вное Воскресе́ние Твое́ сла́вим: те́м бо обнови́л еси́ истле́вшее челове́ческое естество́ Всеси́льне, и и́же на небеса́ восхо́д обнови́л еси́ на́м, я́ко еди́н Бла́г и Человеколю́бец.

Сти́х: К Тебе́ возведо́х о́чи мои́:

Хоте́х слеза́ми омы́ти мои́х грехо́в Го́споди, рукописа́ние и про́чее живота́ моего́ покая́нием благоугоди́ти Тебе́: но вра́г льсти́т мя́ и бо́рет ду́шу мою́. Го́споди, пре́жде да́же до конца́ не поги́бну, спаси́ мя.

Сти́х: Поми́луй на́с Го́споди, поми́луй на́с:

Му́ченичен: Прославля́яйся в па́мятех святы́х Твои́х Христе́ Бо́же, от ни́х умоле́н быва́я, низпосли́ на́м ве́лию ми́лость.

Сла́ва, и ны́не: гла́с 6:

Пра́зднику преполови́вшуся, Твоего́ Христе́ Воскресе́ния, и Боже́ственнаго прише́ствия Свята́го Твоего́ Ду́ха, сше́дшеся чуде́с Твои́х воспева́ем та́инства: во́ньже низпосли на́м ве́лию ми́лость.

Тропа́рь пра́здника: Преполови́вшуся пра́зднику: И отпу́ст.

Недёлz пsтаz по пaсцэ, самарzнhни

Въ суббHту вeчера, на мaлэй вечeрни, на ГDи воззвaхъ: стіхи6ры воскрeсны д7, глaсъ д7:

Животворsщему твоемY кrтY, непрестaннw клaнzющесz хrтE б9е, триднeвное воскресeніе твоE слaвимъ: тёмъ бо њбнови1лъ є3си2 и3стлёвшее человёческое є3стество2 всеси1льне, и3 и4же на нб7сA восх0дъ њбнови1лъ є3си2 нaмъ, ћкw є3ди1нъ бlгъ и3 человэколю1бецъ.

Дрeва преслушaніz запрещeніе разрэши1лъ є3си2 сп7се, на дрeвэ крeстнэмъ в0лею пригвозди1всz, и3 во ѓдъ сошeдъ си1льне, смє1ртныz ќзы ћкw бGъ растерзaлъ є3си2. Тёмже клaнzемсz є4же и3з8 мeртвыхъ твоемY воскресeнію, рaдостію вопію1ще: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

ВратA ѓдова сокруши1лъ є3си2 гDи, и3 твоeю смeртію смeртное цaрство разруши1лъ є3си2, р0дъ же человёческій t тлёніz свободи1лъ є3си2, жив0тъ и3 нетлёніе мjру даровaвъ, и3 вeлію ми1лость.

Пріиди1те воспои1мъ лю1діе, сп7сово триднeвное востaніе, и4мже и3збaвихомсz ѓдовыхъ нерэши1мыхъ ќзъ, и3 нетлёніе и3 жи1знь вси2 воспріsхомъ, зовyще: распнhйсz, и3 погребhйсz, и3 воскресhй, спаси1 ны воскресeніемъ твои1мъ, є3ди1не человэколю1бче.

Слaва, глaсъ ѕ7:

При студенцЁ їaкwвли њбрётъ ї}съ самарzнhню, пр0ситъ в0ду t неS, nблакaми покрывazй зeмлю. Q чудесE! И$же херувjмы носи1мый, блудни1цэ женЁ бесёдоваше, воды2 просS, и4же на водaхъ зeмлю повёсивый, воды2 и3скjй, и4же и3ст0чники и3 є3зeра в0дъ и3зливazй, хотS привлещи2 сію2 вои1стинну, ўловлsему t сопостaта врагA, и3 напои1ти ю5 вод0ю жив0ю, пали1мую въ безмёстіихъ лю1тэ, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бный и3 чlвэколю1бецъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ, догмaтікъ. Глaсъ д7:

Безсёменнw зачалA є3си2, и3 родилA є3си2 неизречeннw, низложи1вшаго си6льныz t престHлъ, и3 вознeсшаго смирє1нныz, и3 воздви1гшаго р0гъ помaзанныхъ свои1хъ, слaвzщихъ хrт0въ кrтъ и3 погребeніе, и3 слaвное воскресeніе. Тёмже тS бцdе, ходaтаицу толи1кихъ бл†гъ, нем0лчными пёсньми ўблажaемъ, ћкw молsщуюсz при1снw спасти1сz душaмъ нaшымъ.

На стіх0внэ: стіхи1ра воскрeсна:

ГDи, возшeдъ на кrтъ, прaдэднюю нaшу клsтву потреби1лъ є3си2, и3 сошeдъ во ѓдъ, вBчныz ќзники свободи1лъ є3си2, нетлёніе дaруz человёческому р0ду: сегw2 рaди пою1ще слaвимъ животворsщее и3 сп7си1тельное твоE востaніе.

Тaже настоsщыz стіхи6ры под0бны, прес™hz бцdы, глaсъ д7.

Под0бенъ: Звaнный свhше:

Стjхъ: ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

И#з8 безначaльна nц7A сн7ъ безлётнw, низхождeніz рaди и3 спасeніz человёкwвъ, бGъ человёкъ бhсть, да подaстъ первоздaнному нhнэ рaй: тогдA и3 всE є3стество2 и3збaвитсz t прeлести ѕмjевы, и3 џбразъ пaдшій спасeтъ, ћкw бlгопремэни1тель. Toнyдуже м™рь содёла невэстор0дицу чcтую ћкw несквeрну, ю4же ћкw ґгкЂру вси2 и3 пристaнище ўблажaемъ.

Стjхъ: Слhши дщи2 и3 ви1ждь:

Воплощeнна создaтелz всёхъ, и3мёла є3си2 во ўтр0бэ твоeй бGоблажeннаz, воwбрази1вшаго человёка, прeжде пaдшаго преступлeніемъ ѕміи1нымъ: бGа бо родилA є3си2 сего2 несказaннw нaмъ, и3 тлёніz свободи1ла є3си2 є3стество2 всE њбветшaвшее, ржcтв0мъ твои1мъ. Тёмже поeмъ и3 слaвимъ твою2 бlгодaть дв7о безневёстнаz: моли1тисz не престaй, спасти1сz душaмъ нaшымъ.

Стjхъ: ЛицY твоемY пом0лzтсz:

Да твоеS всBмъ мн0жество ми1лости, и3 блaгости tкрhеши нaмъ неwпредэли1мую пучи1ну, грэхи2 рабHвъ твои1хъ вс‰ заглaди: и4маши бо всенепор0чнаz, ћкw м™и сyщи б9іz, влaсть создaніz, и3 в0диши вс‰, ћкw х0щеши, си1лою твоeю. И$бо бlгодaть д¦а с™aгw, ћвэ всeльшаzсz въ тS, содёйствуетъ ти2 во всeмъ при1снw, всебlжeннэйшаz.

Слaва, глaсъ }:

Е#гдA kви1лсz є3си2 во пл0ти хrтE б9е, за неизречeнное смотрeніе, слhшавши самарzнhнz сл0во тебE чlвэколю1бца, њстaви почерпaло ў студенцA, и3 течE глаг0лющи сyщымъ во грaдэ: пріиди1те ви1дите с®цевёдца, є3дA сeй є4сть чaемый хrт0съ, и3мёzй вeлію млcть;

И# нhнэ, глaсъ т0йже:

Преполови1вшусz прaзднику, ўчaщу ти2 сп7се, глаг0лаху їудeє: tкyду сeй вёсть пи1смена не ўчи1всz; не разумёюще, ћкw ты2 є3си2 премyдрость ўстр0ившаz мjръ, слaва тебЁ.

Tпусти1тельный тропaрь, глaсъ д7:

Свётлую воскrніz пр0повэдь, t ѓгGла ўвёдэвше гDни ўчєни1цы, и3 прaдэднее њсуждeніе tвeргша, ґпcлwмъ хвaлzщесz глаг0лаху: и3спровeржесz смeрть, воскрeсе хrт0съ бGъ, дaруzй мjрови вeлію ми1лость.

Слaва и3 нhнэ:

Преполови1вшусz прaзднику, жaждущую дyшу мою2 бlгочeстіz нап0й водaми, ћкw всBмъ сп7се возопи1лъ є3си2: жaждай да грzдeтъ ко мнЁ и3 да піeтъ, и3ст0чниче жи1зни нaшеz хrтE б9е, слaва тебЁ.

И# tпyстъ.

На вели1цэй вечeрни, постaвимъ стіхHвъ ‹. И# поeмъ стіхи6ры воскrны G, и3 вост0чну И# преполовeнію под0бны G. И# самарzнhни самоглaсны, G.

Стіхи6ры воскрeсны, глaсъ д7:

Животворsщему твоемY кrтY, непрестaннw клaнzющесz хrтE б9е, триднeвное воскресeніе твоE слaвимъ: тёмъ бо њбнови1лъ є3си2 и3стлёвшее человёческое є3стество2 всеси1льне, и3 и4же на нб7сA восх0дъ њбнови1лъ є3си2 нaмъ, ћкw є3ди1нъ бlгъ и3 человэколю1бецъ.

Дрeва преслушaніz запрещeніе разрэши1лъ є3си2 сп7се, на дрeвэ крeстнэмъ в0лею пригвозди1всz, и3 во ѓдъ сошeдъ си1льне, смє1ртныz ќзы ћкw бGъ растерзaлъ є3си2. Тёмже клaнzемсz є4же и3з8 мeртвыхъ твоемY воскресeнію, рaдостію вопію1ще: всеси1льне гDи, слaва тебЁ.

ВратA ѓдова сокруши1лъ є3си2 гDи, и3 твоeю смeртію смeртное цaрство разруши1лъ є3си2, р0дъ же человёческій t и3стлёніz свободи1лъ є3си2, жив0тъ и3 нетлёніе мjру даровaвъ, и3 вeлію ми1лость.

И#нaz стіхи1ра вост0чна:

Пріиди1те воспои1мъ лю1діе, сп7сово триднeвное востaніе, и4мже и3збaвихомсz ѓдовыхъ нерэши1мыхъ ќзъ, и3 нетлёніе и3 жи1знь вси2 воспріsхомъ, зовyще: распнhйсz, и3 погребhйсz, и3 воскресhй, спаси1 ны воскресeніемъ твои1мъ, є3ди1не человэколю1бче.

И# стіхи6ры преполовeнію, G, глaсъ т0йже.

Под0бенъ: ГDи, возшeдъ на кrтъ:

НастA преполовeніе днeй, t спаси1тельнагw начинaемыхъ востaніz, пzтдесsтницею же б9eственною печатлёемое: и3 свётитсz свётлwсти nбою1ду и3мyщее, и3 соединsющее nбо‰, и3 пріити2 слaвэ пред8zвлsющее вLчнzгw вознесeніz предпочитaетъ.

Слhша и3 возвесели1сz сіHнъ, бlговэсти1вшусz хrт0ву воскресeнію: вёрніи же є3гw2 сhнове возрaдовашасz сего2 ви1дэвше, и3 њмывaюща д¦омъ сквeрну хrтоубjйства: гот0витсz торжествyющи, nбои1хъ весeлое преполовeніе.

Прибли1жисz б9eственнагw и3з8oби1льное и3зли1тіе на всёхъ, ћкоже написaсz, д¦а: пред8узаконeніе проповёдуетъ преполови1вшеесz, по хrт0вэ смeрти и3 погребeніи и3 воскресeніи, t негw2 дaнну сyщу ўченикHмъ, нел0жному њбэщaнію, ўтёшителево показyющу kвлeніе.

И# самарzнhни самоглaсны G, глaсъ №:

На и3ст0чникъ пришeлъ є3си2, и3ст0чниче чудeсъ, въ шестhй чaсъ, є4vинъ ўлови1ти пл0дъ: є4vа бо въ т0й и3зhде и3з8 раS, прeлестію ѕмjевою. Прибли1жи бо сz самарzнhнz почерпсти2 в0ду, ю4же ви1дэвъ речE сп7съ: дaждь ми2 в0ду пи1ти, и3 ѓзъ воды2 текyщіz насhщу тS. И# во грaдъ тeкши цэломyдреннаz, нар0дwмъ возвэсти2 ѓбіе: пріиди1те ви1дите хrтA гDа, сп7са дyшъ нaшихъ.

Глaсъ в7:

На студенeцъ ћкw пріи1де гDь, самарzнhнz молsше бlгоутр0бнаго: подaждь ми2 в0ду вёры, и3 пріимY купBльныz в0ды, рaдованіе и3 и3збавлeніе. Животодaвче гDи, слaва тебЁ.

Собезначaльный и3 соприсносyщный сн7ъ и3 сл0во џ§ее, на и3ст0чникъ пріи1де, и3ст0чникъ и3сцэлeній, и3 женA t самарjи пріи1де почерпсти2 в0ду, ю4же ви1дэвъ речE сп7съ: дaждь ми2 в0ду пи1ти, и3 шeдши пригласи2 твоего2 мyжа. Nнa же ћкw человёку глаг0лющи, ґ не бGу, ўтаи1ти тщaшесz, глаг0лаше: не и4мамъ мyжа. И# ўчи1тель къ нeй: и4стину реклA є3си2, не и4мамъ мyжа: пsть бо и3мёла є3си2, и3 нhнэ є3г0же и4маши, нёсть тв0й мyжъ. Nнa же њ глаг0лэ ўдиви1вшисz, и3 во грaдъ тeкши, нар0дwмъ вопіsше, глаг0лющи: пріиди1те ви1дите хrтA, и4же дaруетъ мjрови вeлію ми1лость.

Слaва, глaсъ ѕ7:

При студенцЁ їaкwвли њбрётъ ї}съ самарzнhню, пр0ситъ в0ду t неS, nблакaми покрывazй зeмлю. Q чудесE! И$же херувjмы носи1мый, блудни1цэ женЁ бесёдоваше, воды2 просS, и4же на водaхъ зeмлю повёсивый, воды2 и3скjй, и4же и3ст0чники и3 є3зeра в0дъ и3зливazй, хотS привлещи2 сію2 вои1стинну, ўловлsему t сопостaта врагA, и3 напои1ти ю5 вод0ю жив0ю, пали1мую въ безмёстіихъ лю1тэ, ћкw є3ди1нъ бlгоутр0бный и3 чlвэколю1бецъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ д7:

И$же тебE рaди, бGоoц7ъ прор0къ дв7дъ, пёсненнw њ тебЁ провозгласи2, вели6чіz тебЁ сотв0ршему: предстA цRи1ца њдеснyю тебE. Тs бо м™рь ходaтаицу животA показA, без8 nц7A и3з8 тебE вочеловёчитисz благоволи1вый бGъ: да св0й пaки њбнови1тъ џбразъ, и3стлёвшій страстьми2, и3 заблyждшее горохи1щное њбрётъ nвчA, на рaмо воспріи1мъ, ко nц7Y принесeтъ, и3 своемY хотёнію, съ нбcными совокyпитъ си1лами, и3 спасeтъ бцdе мjръ, хrт0съ и3мёzй вeлію и3 богaтую ми1лость.

Вх0дъ. Прокjменъ днE. На літjи стіхи1ра хрaма.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ G:

Да рaдуетсz днeсь свётлw нб7о и3 землS, занE хrт0съ kви1сz воплощaемь ћкw человёкъ, да ґдaма и4зметъ t клsтвы всер0дныz, и3 ўдивлsетсz чудесы2 самарjю пришeдъ: женё же предстA воды2 просS, џблаки водaми њдэвazй. Тёмже вси2 вёрніи покланsемсz нaсъ рaди в0лею њбнищaвшему, бlгоутр0бнымъ совётомъ.

На стіх0внэ стіхи1ра воскрeсна, глaсъ д7:

ГDи возшeдъ на кrтъ, прaдэднюю нaшу клsтву потреби1лъ є3си2, и3 сошeдъ во ѓдъ, ±же t вёка ќзники свободи1лъ є3си2, нетлёніе дaруz человёческому р0ду. Сегw2 рaди пою1ще слaвимъ животворsщее и3 спаси1тельное твоE востaніе.

И# стіхи6ры пaсцэ, съ припёвы и4хъ, глaсъ є7:

Стjхъ: Да воскрeснетъ бGъ, и3 расточaтсz врази2 є3гw2.

Пaсха сщ7eннаz нaмъ днeсь показaсz: пaсха н0ва с™az: пaсха тaинственнаz: пaсха всечестнaz: пaсха хrт0съ и3збaвитель: пaсха непор0чнаz: пaсха вели1каz: пaсха вёрныхъ: пaсха двє1ри р†йскіz нaмъ tверзaющаz: пaсха всёхъ њсвzщaющаz вёрныхъ.

Стjхъ: Ћкw и3счезaетъ дhмъ, да и3счeзнутъ.

Пріиди1те t видёніz жєны2 бlговBстницы, и3 сіHну рцhте: пріими2 t нaсъ рaдости бlговёщеніz, воскресeніz хrт0ва: красyйсz, ликyй, и3 рaдуйсz їерусали1ме, цRS хrтA ўзрёвъ и3з8 гр0ба, ћкw женихA происходsща.

Стjхъ: Тaкw да поги1бнутъ грёшницы t лицA б9іz, ґ прaвєдницы да возвеселsтсz.

МmронHсицы жєны2, ќтру глубокY, предстaвшz гр0бу живодaвца, њбрэт0ша ѓгGла на кaмени сэдsща, и3 т0й провэщaвъ и5мъ си1це глаг0лаше: что2 и4щете живaгw съ мeртвыми; что2 плaчете нетлённагw во тли2; шeдше проповёдите ўченикHмъ є3гw2.

Стjхъ: Сeй дeнь, є3г0же сотвори2 гDь, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz в0нь.

Пaсха крaснаz, пaсха, гDнz пaсха, пaсха всечестнaz нaмъ возсіS. Пaсха, рaдостію дрyгъ дрyга њб8и1мемъ. q пaсха! И#збавлeніе ск0рби, и4бо и3з8 гр0ба днeсь ћкw t черт0га возсіsвъ хrт0съ, жєны2 рaдости и3сп0лни глаг0лz: проповёдите ґпcлwмъ.

Слaва, глaсъ }:

Е#гдA kви1лсz є3си2 во пл0ти хrтE б9е, за неизречeнное смотрeніе, слhшавши самарzнhнz сл0во тебE чlвэколю1бца, њстaви почерпaло ў студенцA, и3 течE глаг0лющи сyщымъ во грaдэ: пріиди1те ви1дите с®цевёдца, є3дA сeй є4сть чaемый хrт0съ, и3мёzй вeлію млcть;

И# нhнэ:

Воскrніz дeнь, и3 просвэти1мсz торжеств0мъ, и3 дрyгъ дрyга њб8и1мемъ. Рцeмъ брaтіе, и3 ненави1дzщымъ нaсъ, прости1мъ вс‰ воскrніемъ, и3 тaкw возопіи1мъ: Хrт0съ воскрeсе и3з8 мeртвыхъ, смeртію смeрть попрaвъ, и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ.

И# прHчаz вс‰, ћкw предписaсz въ пр0чіихъ недёлzхъ.

Tпусти1тельный тропaрь, глaсъ д7:

Свётлую воскrніz пр0повэдь, t ѓгGла ўвёдэвше гDни ўчєни1цы, и3 прaдэднее њсуждeніе tвeргше, ґпcлwмъ хвaлzщесz глаг0лаху: и3спровeржесz смeрть, воскрeсе хrт0съ бGъ, дaруzй мjрови вeлію ми1лость.

Слaва и3 нhнэ, прaздника, глaсъ }:

Преполови1вшусz прaзднику, жaждущую дyшу мою2 бlгочeстіz нап0й водaми, ћкw всBмъ сп7се возопи1лъ є3си2: жaждай да грzдeтъ ко мнЁ, и3 да піeтъ. И#ст0чниче жи1зни нaшеz хrтE б9е, слaва тебЁ.

Ѓще нёсть бдёніz, на полyнощницэ канHнъ с™ёй и3 живоначaльнэй трbцэ, во nктHихэ, глaса д7-гw.

Тaже: Дост0йно є4сть: и3 прHчаz.

На ќтрени, на БGъ гDь: тропaрь воскрeсенъ, двaжды, глaсъ д7:

Свётлую воскrніz пр0повэдь, t ѓгGла ўвёдэвше гDни ўчєни1цы, и3 прaдэднее њсуждeніе tвeргше, ґпcлwмъ хвaлzщесz глаг0лаху: и3спровeржесz смeрть, воскрeсе хrт0съ бGъ, дaруzй мjрови вeлію ми1лость.

И# прaздника:

Преполови1вшусz прaзднику, жaждущую дyшу мою2 бlгочeстіz нап0й водaми, ћкw всBмъ сп7се возопи1лъ є3си2: жaждай да грzдeтъ ко мнЁ и3 да піeтъ, и3ст0чниче жи1зни нaшеz хrтE б9е, слaва тебЁ. Е#ди1нощи.

Тaже nбhчное стіхосл0віе.

По №-мъ стіхосл0віи сэдaленъ, глaсъ д7:

Воззрёвше на гр0бный вх0дъ, и3 плaмене ѓгGльскагw не терпsще мmронHсицы, съ трeпетомъ дивлsхусz глаг0люще: є3дA ўкрaдесz, tвeрзый разб0йнику рaй; є3дa ли востA, и4же и3 прeжде стрaсти проповёдавый востaніе; вои1стинну воскрeсе хrт0съ, сyщымъ во ѓдэ подаS жив0тъ и3 воскrніе.

Стjхъ: Воскrни2 гDи б9е м0й:

Под0бенъ: Ск0рw предвари2:

Воскрeслъ є3си2 ћкw безсмeртный, t гр0ба сп7се, совоздви1глъ є3си2 мjръ тв0й си1лою твоeю хrтE б9е нaшъ, сокруши1лъ є3си2 въ крёпости смeрти держaву, показaлъ ми1лостиве воскrніе всBмъ. Тёмже тS и3 слaвимъ є3ди1не человэколю1бче.

Слaва и3 нhнэ, бGор0диченъ:

Е$же t вёка ўтаeное, и3 ѓгGлwмъ несвёдомое тaинство, тоб0ю бцdе сyщымъ на земли2 kви1сz бGъ, въ несли1тномъ соединeніи воплощaемь, и3 кrтъ в0лею нaсъ рaди воспріи1мъ, и4мже воскреси1въ первоздaннаго, сп7сE t смeрти дyшы нaшz.

По в7-мъ стіхосл0віи сэдaленъ, глaсъ д7.

Под0бенъ: Ўдиви1сz їHсифъ:

Съ г0рнихъ выс0тъ сшeдъ гавріи1лъ, и3 къ кaменю пристyпль, и3дёже кaмень жи1зни, бэлоносsй взывaше къ плaчущымъ: престaните вы2 t рыдaніz в0плz, и3мёющыz и3 нhнэ ми1лостивное: є3г0же бо и4щете плaчуще, дерзaйте, ћкw вои1стинну востaлъ є4сть. Тёмже возопjйте ґпcлwмъ, ћкw воскрeсе гDь.

Стjхъ: И#сповёмсz тебЁ гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ:

В0льнымъ твои1мъ совётомъ кrтъ претерпёлъ є3си2 сп7се, и3 во гр0бэ н0вэ положи1ша тS человёцы смeртніи, сл0вомъ концы2 состaвльшаго. Тёмже свsзанъ бhсть чyждій, смeрть лю1тw плэнsшесz, и3 сyщіи во ѓдэ вси2 взывaху живон0сному востaнію твоемY: хrт0съ воскрeсе, жизнодaвецъ пребывazй во вёки.

Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ, самоглaсенъ:

Ўдиви1сz їHсифъ, є4же пaче є3стествA зрS, и3 внимaше мhслію и4же на руно2 д0ждь, въ безсёменномъ зачaтіи твоeмъ бцdе, купинY nгнeмъ неwпали1мую, жeзлъ ґарHновъ прозsбшій, и3 свидётельствуz њбрyчникъ тв0й и3 храни1тель, сщ7eнникwмъ взывaше: дв7а раждaетъ, и3 по ржcтвЁ пaки дв7ою пребывaетъ.

Тaже чтeніе въ толковaніи є3ђліа їwaнна: сл0во lа, lв, lг и3 lд. По Бlжeни непор0чніи: глаг0лемъ тропари2 воскrны:

Блгcвeнъ є3си2 гDи: во глaсъ є7.

ЃгGльскій соб0ръ: и3 пр0чее.

И# ѓбіе v3пакои2, глaсъ д7:

Ћже твоегw2 преслaвнагw востaніz, предтeкшыz мmронHсицы, ґпcлwмъ проповёдаху хrтE, ћкw воскрeслъ є3си2 ћкw бGъ, подаsй мjрови вeлію ми1лость.

И# ѓбіе степє1нны, глaсъ д7.

ҐнтіфHнъ №:

T ю4ности моеS мн0зи б0рютъ мS стр†сти, но сaмъ мS заступи2, и3 спаси2 сп7се м0й.

Ненави1дzщіи сіHна, посрами1тесz t гDа: ћкw травa бо nгнeмъ бyдете и3зс0хше.

Слaва: С™hмъ д¦омъ всsка дш7A живи1тсz и3 чcтот0ю возвышaетсz, свэтлёетсz трbческимъ є3ди1нствомъ сщ7еннотaйнэ.

И# нhнэ: С™hмъ д¦омъ всsка дш7A живи1тсz и3 чcтот0ю возвышaетсz, свэтлёетсz трbческимъ є3ди1нствомъ сщ7еннотaйнэ.

ҐнтіфHнъ в7:

Воззвaхъ тебЁ гDи тeплэ и3з8 глубины2 дш7и2 моеS, и3 мнЁ да бyдутъ на послушaніе бжcтвєннаz тво‰ ўшесA.

На гDа надeжду всsкъ кто2 стzжaвъ, вhшшій є4сть и4хъ скорбsщихъ.

Слaва: С™hмъ д¦омъ точaтсz бlгод†тныz струи6, напаsюще всsку твaрь ко њживлeнію.

И# нhнэ: С™hмъ д¦омъ точaтсz бlгод†тныz струи6, напаsюще всsку твaрь ко њживлeнію.

ҐнтіфHнъ G:

Сeрдце моE къ тебЁ, сл0ве, да возвhситсz, и3 да ничт0же ўслади1тъ мS t мірски1хъ крас0тъ на слaбость.

Къ мaтери своeй ћкоже и4мать кто2 люб0вь, ко гDу тeпльше люблeніемъ должни2 є3смы2.

Слaва: С™hмъ д¦омъ, бGовёдэніz богaтство, зрёніz, и3 премdрости: вс‰ бо въ сeмъ n§єскаz велBніz сл0во tкрывaетъ.

И# нhнэ: С™hмъ д¦омъ, бGовёдэніz богaтство, зрёніz, и3 премdрости: вс‰ бо въ сeмъ n§єскаz велBніz сл0во tкрывaетъ.

Прокjменъ, глaсъ д7:

Воскrни2 гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене твоегw2 рaди.

Стjхъ: Б9е ўши1ма нaшима ўслhшахомъ:

Тaже: Всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Стjхъ: Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2:

Е#ђліе t їwaнна, ќтреннее з7:

Во є3ди1ну t суббHтъ:

Воскресeніе хrт0во: Три1жды.

Pал0мъ н7. И# пр0чее.

Тaже канHны: пaсцэ со їрмосы2 и3 съ бGор0дичны, на ѕ7: преполовeнію, на д7: и3 самарzнhни, на д7.

Катавaсіа: Воскресeніz дeнь, просвэти1мсz лю1діе: пaсха, гDнz пaсха! T смeрти бо къ жи1зни, и3 t земли2 къ нб7си2, хrт0съ бGъ нaсъ преведE, побёдную пою1щыz.

КанHнъ пaсцэ, глaсъ №.

Пёснь №.

Їрм0съ: Воскресeніz дeнь, просвэти1мсz лю1діе: пaсха, гDнz пaсха! T смeрти бо къ жи1зни, и3 t земли2 къ нб7си2, хrт0съ бGъ нaсъ преведE, побёдную пою1щыz.

Другjй канHнъ преполовeнію. Глaсъ }. Творeніе ґндрeа кри1тскагw.

Пёснь №.

Їрм0съ: М0ре њгусти1лъ є3си2, погрузи1вый со nрyжіемъ г0рдаго фараHна, и3 лю1ди спaслъ є3си2 нем0креннw гDи, и3 ввeлъ є3си2 | въ г0ру с™hни, вопію1щыz: пои1мъ тебЁ бGу нaшему пёснь побёдную, ћкw прослaвисz.

Kзhцы восплещи1те, є3врeи восплaчите, животодaвецъ бо хrт0съ, ќзы ѓдовы раст0рже, и3 мє1ртвыz воскреси2, и3 недyги и3сцэли2 сл0вомъ: сeй є4сть бGъ нaшъ, дaвый жи1знь вёрующымъ во и4мz є3гw2.

Чyдо показaлъ є3си2, в0ду въ віно2 прешeдшую, во є3гЂптэ рёки преложи1вый вLко въ кр0вь, и3 мє1ртвыz воскреси1лъ є3си2, знaменіе сіE втор0е скончaвъ. Слaва сп7се, несказaнному твоемY совёту: слaва и3стощaнію твоемY, и4мже њбнови1лъ є3си2 нaсъ.

СтруS приснотекyщаz сhй гDи жи1зни и4стинныz, ты2 є3си2 воскресeніе нaше, хотS труди1лсz є3си2 сп7се м0й, и3 в0лею вжаждaлсz є3си2, зак0нwмъ є3стествA повинyzсz, и3 въ сmхaрь шeдъ пл0тію, воды2 проси1лъ є3си2 ў самарzнhни пи1ти.

БGор0диченъ: Е#ди1на вмэсти1ла є3си2 зижди1телz твоего2, бGороди1тельнице, во чрeвэ, и3 пл0тію родилA є3си2 неизречeннw, и3 дв7а пребылA є3си2, ничт0же двcтву њскверни1вшусz. Сего2 чcтаz ћкw сн7а твоего2 и3 бGа, непрестaннw моли2 њ стaдэ твоeмъ при1снw.

И$нъ, канHнъ самарzнhни. Творeніе їHсифово. Глaсъ д7.

Пёснь №.

Їрм0съ: Порази1вый є3гЂпта, и3 фараHна мучи1телz погуби1вый въ м0ри, лю1ди спaслъ є3си2 и3з8 раб0ты мwmсeйски пою1щыz пёснь побёдную: ћкw прослaвисz.

Погребeнный востA, соб0ю воздви1же р0дъ человёческій: да рaдуетсz твaрь всS и3 мhсленніи днeсь џблацы да кропsтъ прaвду ћвэ.

Кrтъ в0льный пл0тію пріи1мъ, триднeвенъ воскрeслъ t мeртвыхъ, ѓдова сокрHвища живоначaльниче гDи и3стощи1въ, и3 и3звeдъ њков†нныz дyшы.

Зрaкомъ блистaющасz мmронHсицы ви1дэвше ѓгGла, стрaхомъ бэжaша t гр0ба: хrт0во же востaніе ўвёдэвше, и3 возвэсти1ти тщaтсz ўченикHмъ.

Покрывazй водaми превhспрєннzz гDи, водA жи1зни сhй, самарzнhни, просsщей твоеS честнhz воды2, подaлъ є3си2 разумёвшей бlгоутр0біе твоE.

Трbченъ: Q трbце, вёрою тS чи1стою слaвzщихъ, џ§е, сн7е и3 дш7е, ћкw творeцъ всёхъ спасaй, и3 њчищeніе дaруй нaмъ грэхHвъ, ћкw пребlгjй.

БGор0диченъ: Рaдуйсz, пrт0ле џгненный. Рaдуйсz, свёщниче всезлатhй. Рaдуйсz, свёта џблаче. Рaдуйсz, палaто сл0ва, и3 ќмнаz трапeзо, хлёбъ жи1зни дост0йнw хrтA носи1вшаz.

Пёснь G.

Їрм0съ: Ўтверди1сz сeрдце моE въ гDэ, даю1щемъ моли1тву молsщемусz, ћкw лyкъ си1льныхъ и3знем0же, и3 немощствyющіи препоsсашасz си1лою.

Не и4же на лицE сyдъ суди1те їудeє, ўчS глаг0лаше вLка, є3гдA пріи1де во с™и1лище, ћкоже пи1сано є4сть, преполови1вшусz зак0нному прaзднику.

Не и4же на лицE сyдъ суди1те їудeє: хrт0съ бо пріи1де, є3г0же нарицaху прор0цы, t сіHна грzдyща, и3 мjръ взывaюща.

Ѓще и3 словесє1мъ не вёруете їудeє, дэлHмъ вёруйте вLки: что2 прельщaетесz tметaющесz с™aгw, є3г0же писA въ зак0нэ мwmсeй;

БGор0диченъ: Е#ди1нъ t трbцы сhй бhвъ, пл0ть ви1дэлсz є3си2 не прел0жь гDи существA, нижE њпали1въ р0ждшіz нетлённое чрeво, бGъ сhй вeсь и3 џгнь.

И$нъ.

Їрм0съ: Ўтверди1сz сeрдце моE въ гDэ, даю1щемъ моли1тву молsщемусz, ћкw лyкъ си1льныхъ и3знем0же, и3 немощствyющіи препоsсашасz си1лою.

В0лею на дрeво вознeслсz є3си2 сл0ве, и3 зрsщее распадaхусz кaменіе, и3 твaрь преклонsшесz всS, и3 мeртвіи и3з8 гробHвъ, ћкоже t снA востaху.

Съ душeю тS пришeдша ко ѓду сл0ве, ви1дэвше вс‰ дyшы прaведныхъ, t вёчныхъ ќзъ tрэшaхусz, пэсносл0вzще ћже пaче ўмA си1лу твою2.

Что2 чудитeсz; что2 во гр0бэ вы2 и4щете съ мЂромъ жєны2, вLку; востA, и3 мjръ совоздви1же, ѓгGлъ блистazйсz мmрон0сицамъ вэщaше.

Жи1знь сhй гDи, и3 и3ст0чникъ безсмeртіz, сёлъ є3си2 при и3ст0чницэ щeдре, и3 твои1хъ премyдрыхъ в0дъ и3сп0лнилъ є3си2 самарzнhню просsщую, и3 пою1щую тS.

Трbченъ: Е#ди1нъ над8 всёми въ трbцэ бGъ поeтсz, nц7ъ и3 сн7ъ и3 б9eственный д¦ъ, є3г0же стрaхомъ слaвzтъ нбcніи чи1нове, ћснw вопію1ще: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 гDи.

БGор0диченъ: Несказaннw зачeнши во ўтр0бэ твоeй всёхъ бGа, дв7о м™и, пaче мhсли и3 сл0ва родилA є3си2, пребhвши дв7а ћкw прeжде ржcтвA, бGоневёсто.

Кондaкъ, глaсъ д7.

Под0бенъ: Вознесhйсz:

Прaзднику зак0нному преполовлsющусz, всёхъ тв0рче вLко, къ предстоsщымъ глаг0лалъ є3си2 хrтE б9е: пріиди1те и3 почерпи1те в0ду безсмeртіz. Тёмже тебЁ припaдаемъ, и3 вёрнw вопіeмъ: щедр0ты твоS дaруй нaмъ, тh бо є3си2 и3ст0чникъ жи1зни нaшеz.

Јкосъ: Њлzденёвшую мою2 дyшу прегрэшeній беззак0ньми течeньми твои1хъ кровeй нап0й, и3 покажи2 плодон0сну добродётельми: тh бо рeклъ є3си2 всBмъ, є4же приходи1ти къ тебЁ, сл0ве б9ій всес™hй, и3 в0ду нетлёніz почерпaти, живyю же и3 њчищaющую грэхи2, пою1щихъ слaвное и3 б9eственное твоE востaніе, подаS благjй съ высоты2 сшeдшую вои1стинну ўченикHмъ твои1мъ д¦а крёпость, тебE бGа вёдущымъ: тh бо є3си2 и3ст0чникъ жи1зни нaшеz.

Сэдaленъ самарzнhни, глaсъ д7.

Под0бенъ: Вознесhйсz:

Да рaдуетсz нб7о, да ликовствyютъ земн†z, ћкw хrт0съ t дв7ы kви1всz ћкw человёкъ, и3збaви и3з8 и3стлёніz всE человёчество своeю смeртію: чудесh же возсіsвый женЁ самарzнhнэ воды2 просsщей, подаeтъ и3ст0чникъ и3сцэлeній, ћкw є3ди1нъ безсмeртенъ.

Слaва, и3 нhнэ, глaсъ д7. Под0бенъ:

Премyдрости подaтелю и3 вLко, прaзднику зак0нному предстaлъ є3си2, во с™и1лищи сёдъ ўчи1лъ є3си2, глаг0лz си1це всBмъ: грzди1те жaждущіи, пjйте в0ду, ю4же ѓзъ нhнэ подаю2, є4юже жи1зни t бGа и3 пи1щи наслади1тесz вси2 человёцы.

Пёснь д7.

Їрм0съ: Прbр0къ ґввакyмъ ќмныма nчи1ма прови1дэ гDи, пришeствіе твоE, тёмъ и3 вопіsше: t ю4га пріи1детъ бGъ, слaва си1лэ твоeй, слaва снизхождeнію твоемY.

Ѓще мессjи подобaетъ пріити2, мессjа же хrт0съ є4сть беззак0нніи, что2 не вёруете є3мY; сE пріи1де, и3 свидётельствуетъ, ±же т0й твори1тъ: в0ду віно2 сотвори2 разслaбленнаго сл0вомъ стzгнY.

Не разумёюще писaній прельщaетесz вси2 вы2, є3врeи беззак0нніи: вои1стинну бо пріи1де хrт0съ и3 всёхъ просвэти2, и3 въ вaсъ показA мнHгаz знaмєніz и3 чудесA и3 всyе tрицaетесz и4стиннагw животA.

Е#ди1но дёло показaхъ вaмъ, и3 вси2 ўжE диви1тесz, взывaше їудewмъ хrт0съ. Вы2 њбрёзуете и3 въ суббHту человёка, речE: менe же что2 њклеветaете пр0чее, воздви1гшаго сл0вомъ разслaбленнаго;

ДэлA сотвори1хъ мнHгаz, и3 к0егw рaди дёла кaменіемъ біетe мz, їудewмъ хrт0съ њбличaz взывaше; є3дA занE человёка здрaва всего2 сл0вомъ сотвори1хъ; не суди1те на лицE человёцы.

И$нъ.

Їрм0съ: Ўслhшахъ б9е слyхъ тв0й, и3 ўбоsхсz, разумёхъ дэлA твоS, и3 ўжас0хсz, гDи: ћкw твоегw2 хвалeніz и3сп0лнь землS.

Нб7сA да веселsтсz, да прaзднуетъ твaрь всS, востA гDь, и3 kви1сz всBмъ премyдрымъ ґпcлwмъ свои1мъ.

Пожeрта бhсть смeрте твоS си1ла, хrтY ўмeршу, мeртвіи ћкw t черт0гwвъ, востaніемъ сегw2 t гробHвъ и3зыд0ша.

Что2 рыдaете, q жєны2; что2 съ мЂры и4щете безсмeртнагw; востA, ћкоже речE, мmрон0сицамъ глаг0ла ѓгGлъ.

Самарzнhни гDи, проси1вшей подaлъ є3си2 в0ду, вёдэніе держaвы твоеS: тёмже во вёки не вжaждетъ воспэвaющи тS.

Трbченъ: Q трbце пресyщнаz, џ§е, и3 сл0ве, и3 бжcтвенный дш7е, є3диноси1льне, собезначaльне! Спаси2 нaсъ всёхъ вёрою воспэвaющихъ тS.

БGор0диченъ: Неwпали1мую купинY тS законоположи1тель, зрsше дрeвле, даніи1лъ же г0ру с™yю смотрsше, є3ди1на дв7о м™и вLчце.

Пёснь є7.

Їрм0съ: ГDи б9е нaшъ, ми1ръ дaждь нaмъ: гDи б9е нaшъ, стzжи2 ны2: гDи, рaзвэ тебE и3н0гw не вёмы, и4мz твоE и3менyемъ.

Чудесы2 ўкраси1лъ є3си2 ґпcлы тво‰, дивесы2 возвели1чилъ є3си2 ўченики2, во всeмъ мjрэ прослaвивъ сп7се нaшъ, и3 дaвъ и5мъ цrтвіе твоE.

ВсS просвэти1ша земли2 концы2 ўченицы2, чудесы2 и3 ўчeньми, и3 разли1чными џбразы сл0во проповёдавше, хrтE сп7се, цrтвіz твоегw2.

ХвалY возсылaемъ цrтвію твоемY, пёніе же тебЁ прин0симъ, нaсъ рaди на земли2 kви1вшемусz, и3 мjръ просвэти1вшему, и3 ґдaма воззвaвшему.

БGор0диченъ: Бhсть чрeво твоE с™az трапeза, и3мyщаz нбcный хлёбъ: t негHже всsкъ kдhй не ўмирaетъ, ћкоже речE всёхъ бGороди1тельнице, питaтель.

И$нъ.

Їрм0съ: Возсіsй ми2 гDи свётъ повелёній твои1хъ, ћкw къ тебЁ дyхъ м0й ќтренюетъ, и3 поeтъ тS: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 къ тебЁ прибэгaю цRю2 ми1ра.

Гр0бъ тв0й с™hй дости1гше ўрaнше мmронHсицы, блистaющасz ви1дэша ю4ношу и3 ўжас0шасz, твоемY научи1вшесz востaнію хrтE.

Смeрть ўмертви1сz, ѓдъ плэни1сz, сyщіи во ќзахъ свободи1шасz хrт0вымъ воскресeніемъ, возрaдуимсz и3 рукaми восплeщимъ, прaзднующе свётлw.

Ґпcли взыгрaйте, и3 ѓгGли ликyйте, земнор0дніи вси2 возрaдуйтесz: гDь воскрeсе, тлS и3спровeржесz, и3 печaль престA, и3 ликовствyетъ ґдaмъ.

И#ст0чникъ сhй гDи жи1зни, в0ду њставлeніz и3 разумёніz даровaлъ є3си2, женЁ проси1вшей дрeвле самарzнhнэ. Тёмже воспэвaемъ неизречє1нныz щедрHты твоS.

Трbченъ: Е#ди1ницу тріmпостaсную, трbцу є3диносyщную, nц7A, сл0ва, и3 д¦а с™aго, нераздёльна є3стеств0мъ бGа є3ди1наго почитaемъ, творцA и3 гDа и3 вLку всёхъ.

БGор0диченъ: ТS двeрь непроходи1мую, и3 село2 невоздёланное и3 ковчeгъ мaнну носsщій, и3 рyчку, и3 свёщникъ, и3 кади1льницу невещeственнагw ќглz, и3менyемъ чи1стаz.

Пёснь ѕ7.

Їрм0съ: Ћкw в0ды морск‡z человэколю1бче, волнaми житeйскими њбуревaюсz. Тёмже ћкw їHна, тaкw вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, бlгоутр0бне гDи.

Вс‰ содержaй концы2, возшeлъ є3си2 ї}се, и3 ўчи1лъ є3си2 во с™и1лищи нар0ды сл0ву и4стины, прaзднику преполови1вшусz, ћкоже їwaннъ вопіeтъ.

Дёло џ§ее соверши1лъ є3си2, дёлы ўвёрилъ є3си2 словесA тво‰, и3сцэлє1ніz совершaz сп7се и3 знaмєніz: разслaбленнаго и3справлsz, прокажє1нныz њчищaz: и3 мє1ртвыz воскрешaz.

Безначaльный сн7ъ начaло бhсть, пріeмъ є4же по нaмъ вочеловёчисz, и3 посредЁ прaздника ўчaше, глаг0лz: притецhте ко и3ст0чнику приснотекyщему, жи1знь почерпи1те.

БGор0диченъ: Дв7у по ржcтвЁ поeмъ тS, дв7у и3 м™рь слaвимъ, тебE є3ди1ну, чи1стаz бGоневёсто nтрокови1це: и3з8 тебe бо вои1стинну бGъ воплоти1сz, њбнови1въ нaсъ.

И$нъ.

Їрм0съ: Да не погрузи1тъ менE бyрz воднaz, нижE пожрeтъ менE глубинA: tвeрженъ бо є4смь во глубины6 сeрдца морскaгw ѕHлъ мои1хъ. Тёмъ зовY ћкw їHна: да взhдетъ t тли2 ѕHлъ жив0тъ м0й къ тебЁ б9е.

На кrтё тz беззак0нніи пригвозди1ша, и3 копіeмъ пробод0ша хrтE, и3 їHсифъ бlгоoбрaзный тS погребE въ н0вомъ гр0бэ: и3з8 негHже со слaвою воскрeсъ, совоскреси1лъ є3си2 сп7се, всю2 твaрь пою1щую держaву твою2.

Верєи2 и3 вратA вLко, си1льнw сокруши1лъ є3си2 ѓдовы, и3 воскрeслъ є3си2 ћкw бGъ, и3 срётъ, рaдуйтесz, рeклъ є3си2 женaмъ, и3 си1хъ рещи2 послaлъ є3си2 ўченикHмъ: востA жив0тъ, и3 ви1дэнъ бhсть, просвэщazй концы2.

Что2 плaчете; что2 н0сите ћкw смeртному жєны2 м›ра; востA хrт0съ, вопіsше дрeвле блистazйсz вельми2, kвлeйсz ю4ноша, тщы2 плащани6цы њстaвивъ: шeдше возвэсти1те другHмъ є3гw2 востaніе.

СтруS сhй гDи жи1зни незави1стнаz, и3 бeздна ми1лости бlже, путешeствовавъ сэди1ши бли1зъ клaдzзz клsтвеннагw, и3 самарzнhни вопіsлъ є3си2: дaждь ми2 в0ду пи1ти, ћкw да пріи1меши њставлeніz в0ды.

Трbченъ: Пою2 nц7A безначaльна, и3 сн7а сопрест0льна, и3 д¦а є3диносyщна вёрнw, є3ди1но существо2, и3 є3стество2 и3 слaву, и3 є3ди1но цrтво бGа всёхъ и3 творцA, содержи1телz всегw2, со безпл0тными си1лами.

БGор0диченъ: Дв7у є3ди1ну р0ждшую, и3 ўтр0бу нетлённу соблю1дшу поeмъ тS чи1стаz, пrт0лъ гDнь, и3 двeрь, и3 г0ру, и3 мhсленный свёщникъ, черт0гъ всесвётлый б9ій, и3 сёнь слaвы ћвэ, ковчeгъ же и3 рyчку и3 трапeзу.

Кондaкъ, глaсъ }.

Под0бенъ: Ћкw начaтки:

Вёрою пришeдшаz на клaдzзь самарzнhнz, ви1дэ тS премyдрости в0ду, є4юже напои1вшисz nби1льнw, цrтвіе вhшнее наслёдова вёчнw, ћкw приснослaвнаz.

Јкосъ: Чи1стаz т†инства ўслhшимъ, їwaнну нaсъ ўчaщу, въ самарjи бы6вшаz: кaкw женЁ бесёдоваше гDь, в0ду проси1въ, и4же в0ды въ сHнмища и4хъ собрaвый, и4же nц7Y и3 д¦у сопрест0льный: пріи1де бо и3щsй џбразъ св0й, вёчнw ћкw приснослaвный.

Сmнаxaрь минeи. Тaже настоsщій.

Стіхи2: В0ду пріsти пришeдши тлённую жeно:

Живyю почерпaеши, є4юже сквє1рны душє1вныz њмывaеши.

Въ т0йже дeнь, въ недёлю пsтую по пaсцэ, самарzнhни прaздникъ прaзднуемъ: понeже въ т0й хrт0съ мессjю себE ћвэ и3сповёдоваше, є4же є4сть хrт0съ (и3ли2 помaзанъ): мeса бо ў є3врє1й, є3лeй. СегH бо рaди мню2 и3 въ средопентик0стную седми1цу ўчинeнъ бhсть. И# ћкw въ прeжде тоS ќбw недёли въ купёли чудодёйствуетъ, въ сeй же над8 їaкwвлимъ студенцeмъ, къ женЁ бесёдуz хrт0съ, и4же студенeцъ сaмъ їaкwвъ и3скопA, и3 даровA їHсифу сhну своемY: и3зрsдно бо бЁ мёсто сіE, и3дёже и3 бли1зъ сyщу горы2 сом0ры, самарsне населsху грaды мн0ги. Въ сmхaрь же прих0дитъ хrт0съ, и3дёже њбитaвшу дрeвле їaкwву, съ дjною дщeрію своeю, и3 съ сhнми, сmхeмъ сhнъ є3м0ровъ хорeй возжелЁ є3S, и3 наси1ливъ бhсть съ нeю. И# tтyду брaтіz тоS раздражи1вшесz на рeвность ѕэлw2, внезaпу вшeдше въ грaдъ, вкyпэ вс‰ ўбивaютъ, и3 того2 сmхeма, и3 nтцA є3гw2 є3м0ра. Nбитaетъ ќбw тaмw їaкwвъ, и3 настоsщій студенeцъ и3скопA. Не самари1тzне же прeжде њбитaху ў тоS горы2, но їсрaильтzне бGу прирази1вшесz, факeю цaрствующу, пeрвымъ плёномъ и3 вторhмъ, ґссmрjwмъ пришeдшымъ под8 дaнь си1хъ подложи1ша: и3 помaлэ nсjю цaрствующу, прилагaютсz къ є3fі0плzнwмъ: є4же ўвёдэвъ ґссmрjйскій цaрь, преселsетъ | въ вавmлHнъ. На џномъ же мёстэ разли6чнымъ kзhкwмъ жи1ти повелЁ: но бGъ львы2 на и3ноплемeнники џныz пущaетъ. Цaрь же ґссmрjйскій пaки ўвёдэвъ сіE, свzщeнники t їудє1й тBмъ посылaетъ, (є3щe бо тaмw бsху плэнeнніи,) ћкw да и3 б9іz зак0ны пріи1мутъ. И# t јдwлъ ќбw ск0рw tскочи1ша. Е#ди1ны же пsтеры кни1ги мwmсeовы пріsша, tметaющесz прорHкъ, и3 пр0чагw писaніz. Сjи и3 самарsне зов0ми бsху, ћкw t горы2 сом0ры: и3 ненави1дими бsху є3врeйми, t плэнeніz возвращaющимисz, занE и4сполу їудeйствоваху, и3 не kдsху съ ни1ми, мeрзостны | непщyюще. Тёмже и3 хrтA самарzни1на мн0гажды нарицaху, ћкw нBкаz t зак0нныхъ ќбw презирaюща и3 разрушaюща, ћкоже nни2. Прих0дитъ ќбw въ сmхaрь гDь, и3 труди1всz t путешeствіz, сёде њ часЁ шест0мъ днE. Женa же нёкаz t грaда пріи1де почерпсти2 воды2, ўченикHмъ tшeдшымъ на кyплю пи1щи: пр0ситъ ќбw воды2 ї}съ. Nнa же не прикасaтисz предлагaетъ, познa бо є3го2 и3 t глaса, и3 t nдeжды. Џнъ же возв0дитъ ю5, д¦0вную в0ду приносS въ средY, ю4же неwскyдную и3 чисти1тельную показyетъ: д¦ъ бо водЁ и3 nгню2 при1снw ўподоблsетсz. Женa же неtстyпнw прилэжaщи не и3мёти џному в0ду таковyю, за є4же почерпaла не носи1ти, и3 студенцY бhти глубокY приглаг0летъ. Тaже и3 на прaoтца їaкwва возн0ситъ сл0во, ћкw сaмъ студенeцъ и3скопA: и3 џнъ, и3 џвцы є3гw2 t негw2 піsху, богaтое tсю1ду и3ст0чнику представлsющи, и3 є4же и4накw благопотрeбну и3 студенY. Хrт0съ ќбw не б0льша себE глаг0летъ їaкwва, да не женY ўстраши1тъ, но њ водЁ глаг0летъ, представлsz tсю1ду тоS пред0брое: піsй t воды2 џноz никaкоже вжaждетъ. Пр0ситъ же воды2 женA, џнъ же глаг0летъ своего2 є4й мyжа пригласи1ти, ћкw твердёйшихъ словeсъ трeбующи разумёніz. Nнa же tри1четсz не и3мёти мyжа. Вёдый же вс‰, глаг0летъ: д0брэ реклA є3си2, пsть бо и3мёла є3си2, ћкоже зак0нъ повелэвaетъ, и3 є3г0же нhнэ и4маши шестaго ћкw беззак0ннw џному сбывaющаz, нёсть ти2 мyжъ. Нёцыи ќбw пsть мужeй, пsть кни1гъ мwmсeовыхъ непщевaша бhти, ±же самарsне пріeмлzху: шестaго же тA словесA хrт0ва, ±же не бhша є3щE џнаz: и4бо не u5 благодaть и3зліsна бЁ. Друзjи же, дaнныz пsть зак0ны t бGа, и4же въ раи2, и3 по и3згнaніи, и4же при нHи, и4же при ґвраaмэ, и4же при мwmсeи. Шестhй же є3ђліе, є4же и3 є3щE не и3мsше. Сyть же и5же и3 пsть чyвствій глаг0лютъ. Tвэщавaетъ є3мY женA, прор0ка є3го2 и3менyющи. Тaже вопрошaетъ є3го2 и3 њ горЁ, гдЁ подобaетъ клaнzтисz, въ сом0рэ ли, и3ли2 во їерусали1мэ. Не мнsху бо самарsне, ћкw совершeннw вездЁ бGу бhти, но тaмw пребывaти т0чію бGу, и3дёже и3 поклонsхусz, въ гари1зэ ћвэ горЁ, за є4же тaмw дaтисz благословeнію t бGа. И#ли2 занE тaмw пeрвый ґвраaмъ жeртвенникъ водрузи2 бGу, ћкоже їудє1и пaки глаг0лаху: во їерусали1мэ подобaетъ покланsтисz є3ди1ному бGу. Тёмже и5же и3 tвсю1ду въ прaздникъ тaмw собирaхусz. Хrт0съ же tвэщавaетъ, t їудє1й глаг0лz сп7сeніе мjрови: nбaче речE, бGъ невещeственный є4сть, и3 покланsтисz спод0бльшіисz, не въ жeртвахъ ўжE покл0нzтсz, но въ д©э и3 и4стинэ. И#ли2 и3 си1це бGа познaютъ, не є3ди1наго, но въ д©э с™0мъ и3 сн7э, т0й бо и4стина. ЖенA пaки глаг0летъ: слhшимъ t писaній, ћкw мессjа грzдeтъ, є4же є4сть хrт0съ. Ї}съ же глаг0летъ: ѓзъ є4смь, благонрaвіе жены2 разумёвъ. Вёдаша же самарsне и3 њ мессjи t мwmсeйскихъ кни1гъ, и3зрsднэе же t сегw2: є4же прор0ка вaмъ возстaвитъ гDь бGъ, и3 t и3нhхъ мн0гихъ. Кончaвшейсz же бесёдэ, и3 ўченицы2 прих0дzтъ, и3 крaйнему ўдивлsютсz схождeнію, кaкw съ жен0ю глаг0лаше; Nбaче же молsху є3го2 ћсти, кyпнw ќбw за є4же потруди1тисz, и3 за врeмене зн0йное. Џнъ же њ вёчной пи1щи тBмъ глаг0летъ чlвёческагw ћвэ спасeніz, и3 ћкw подобaетъ и5мъ прорHческіz труды2 пожaти. Но женЁ во грaдъ дости1гшей, и3 ћже њ себЁ сказaвшей, вси2 воздви1гшесz, и3 ко хrтY прих0дzтъ вёровавше: ћкw не бы2 женA себE пореклA, ѓще не бы2 вели1ко что2 разумёла. И# мольбY и3зліsвше, томY пребhти ў ни1хъ во дню2 двою2, ўмолsютъ є3го2. И# пребhвъ, мн0жайша содёz чудесA, ћже ќбw t мн0жества во є3ђліи не писaшасz. Сіs же є4сть самарzнhнz, послэди2 t хrтA фwтjніа и3меновaннаz, ћже и3 мучeніz вэнцeмъ ўвzзeсz при нерHнэ кeсарэ, и3 съ седмію2 свои1ми сhны, по мн0зэ њѕлоблeніи, и3 строгaніи, и3 сосцY tрёзаніи, сокрушeніи рyкъ, и3 тростeй т0нкихъ под8 н0гти влагaніи, и3 џлова напоeніи, и3 и3нhхъ безчи1сленныхъ мyкъ и3стzзaніи, наконeцъ t двою2 фjніку привzзaніи и3 расторгнyтіи. Вёдомо же бyди, ћкw студенцA џнагw г0рлище, си1рэчь ќстіе, цaрь їустініaнъ чeстнэ tтyду принeсъ, въ б9іz сл0ва вели1комъ хрaмэ с™hz софjи положи2: но и3 кaмень, на нeмже хrт0съ сэдS самарzнhни бесёдоваше, и3 досeлэ nбоS пребывaютъ пред8 пaпертомъ t вост0ка, въ хрaмъ входsщымъ на лёвой странЁ, всsкъ недyгъ и3сцэлsюща, пaче же t nгнeвицъ страдaти приключaющымсz, и3 трzсaвицею болsщымъ, њчищaютъ же и3 tг0нzтъ и3 чаров†ніz бывaємаz. ТвоеS мyченицы фwтjніи моли1твами, хrтE б9е, поми1луй нaсъ. Ґми1нь.

Пёснь з7.

Їрм0съ: Халдeйскаz пeщь, nгнeмъ распалaемаz, њрошaшесz д¦омъ, б9іимъ предстоsніемъ, џтроцы поsху: бlгословeнъ є3си2 б9е nц7ъ нaшихъ.

Пл0тски потруди1лсz є3си2 ўпокоeніе всёхъ, в0лею вжадaлсz є3си2, и3ст0чниче чудeсъ: воды2 проси1лъ є3си2, в0ду жи1зни ї}се возвэщazй.

Самарzнhни гDи женЁ бесёдовалъ є3си2, њбличaz безyміе беззак0нныхъ є3врewвъ: nнA ќбw вёрова сн7а тS бhти б9іz, сjи же tверг0шасz.

Хлёбъ kдyще пл0ти гDни, и3 кр0вь пріeмлюще ребрA вLчнz, њбновлeніемъ д¦а да жи1тельствуимъ, живyще благодaтію.

БGор0диченъ: Во чрeвэ твоeмъ вмэсти1ла є3си2 невмэсти1мое сл0во, t твои1хъ сосє1цъ дои1ла є3си2 мjрови питaтелz, на њб8sтіи носи1ла є3си2 творцA нaшего бGороди1тельнице чcтаz.

И$нъ.

Їрм0съ: Не предaждь нaсъ до концA и4мене твоегw2 рaди, и3 не разори2 завёта твоегw2, и3 не tстaви ми1лости твоеS t нaсъ, гDи б9е nц7ъ нaшихъ, препётый во вёки.

Со беззак0нными хrтE щeдре в0лею вмэни1лсz є3си2, во врeмz б9eственныz стrти: и3 сі‰ ви1дzщи колебaшесz землS, и3 кaменіе вседётельнымъ мановeніемъ распадaшесz непостижи1ме, и3 востaша мeртвіи и5же t вёка.

Съ душeю сшeдъ во страны2 преиспHдніz ѓда, возвeлъ є3си2 мyжествомъ свsзанныz вс‰, ±же t вёка смeрть пріsтъ, г0рькій мучи1тель, вопію1щыz тебЁ: ї}се б9е, слaва твоемY стрaшному смотрeнію.

Съ мeртвыми что2 вы2 и4щете живущaгw во вёки; востA, ћкоже речE: сE ћкоже ви1дите прaздны плащани6цы и3стощeнъ гр0бъ, kвлeйсz глаг0лаше мmрон0сицамъ ю4ноша: ск0рw шeдше рцhте ґп0столwмъ.

ВодA є3си2 жи1зни, вопіsше хrтY самарzнhнz: нап0й мz ќбw сл0ве жaждущую всегдA твоеS б9eственныz благодaти, ћкw да не ктомY, ї}се гDи, невёдэніz содержyсz зн0емъ, но проповёдую твоS вели6чіz.

Трbченъ: Nц7A, и3 сн7а, и3 б9eственнаго воспэвaемъ д¦а, нераздёльную трbцу є3стеств0мъ сyщую, раздэлeнну ли1цы, є3ди1но существо2, срaсленное, безначaльное, творцA всёхъ, бGа: є3г0же вси2 нбcніи пою1тъ чи1нове.

БGор0диченъ: По ржcтвЁ стрaшнэмъ, дв7а чистA сохрани1ласz є3си2, с™az бцdе: тёмже тS вси2 ѓгGльстіи ли1цы, и3 человёчестіи р0ди вси2, нем0лчными воспэвaютъ глaсы, вмэсти1лище чи1стое невмэсти1магw.

Пёснь }.

Їрм0съ: ЃгGли и3 нб7сA на пrт0лэ слaвы сэдsщаго, и3 ћкw бGа непрестaннw слaвимаго, бlгослови1те, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки

Пріиди1те ви1дите лю1діе, на пrт0лэ слaвы воспэвaемаго, t людeй беззак0нныхъ хyлимаго, и3 ви1дzще, п0йте во прор0цэхъ мессjю предречeннаго.

Ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, въ мjръ сeй пришeдый и3з8 негHже спасeніе, и3 њставлeніе n§ескихъ согрэшeній ты2 є3си2 вои1стинну жив0тъ въ тS вёровавшымъ.

Премyдрость б9іz, преполови1вшусz прaзднику, ћкоже пи1сано є4сть, во с™и1лищи предстA, и3 ўчaше: ћкw вои1стинну сeй бsше мессjа хrт0съ, и4мже спасeніе.

БGор0диченъ: Кaкw родилA є3си2, рцы2, t nц7A безлётнw просіsвша и3 со с™hмъ д¦омъ воспэвaемаго; и3ли2 ћкw вёсть є3ди1нъ бlговоли1вый и3з8 тебE роди1тисz, бцdе.

И$нъ.

Їрм0съ: Всsчєскаz вLко премyдростію состaвилъ є3си2 земли1 же пaки ўтверди1лъ є3си2, ћкоже вёси, дно2, њсновaніемъ водрузи1вый на водaхъ безмёрныхъ: тёмъ вси2 вопіeмъ воспэвaюще: бlгослови1те дэлA гDнz непрестaннw гDа.

Смeрть претерпёлъ є3си2, є3ди1не безсмeртне в0лею, ѓда плэни1лъ є3си2, вратA мBднаz стeрлъ є3си2 цRю2 нбcный, и3 tsлъ є3си2 ќзники t вёка тaмw сyщыz, воспэвaющыz держaву непрестaннw твоеS бlгости.

Вознeслсz є3си2 долготерпэли1ве в0лею на дрeво, и3 кaменіе распадeсz, и3 с0лнце ўгасE, и3 завёса цRк0внаz раздрaсz, и3 землS поколебaсz, и3 потрепетA всепосмэsнный ѓдъ, и3 вс‰ ќзники разрэши2.

Kви1лсz є3си2 гDи, во тмЁ сэдsщымъ, свётъ сhй незаходи1мый, и3 жив0тъ всёхъ. Тёмже тS ћкw ви1дэ прaведныхъ с0нмъ, взыгрaсz сл0ве, и3 возопи2: пришeлъ є3си2 вс‰ t ќзъ разрэши1ти, пою1щыz держaву твою2.

Бли1зъ сёлъ є3си2 и3ст0чника, въ чaсъ сп7се шестhй, и3 самарzнhни в0ду живyю подaлъ є3си2, и3 рaзума в0ды за мн0гое бlгоутр0біе. Съ нeюже вси2 вопіeмъ воспэвaюще: бlгослови1те дэлA гDнz непрестaннw гDа.

Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.

Трbченъ: Nц7A безначaльна, сн7а собезначaльна поeмъ, и3 д¦а с™aго, бGа є3ди1наго тр0е, несліsнна, непресэк0ма, содётелz всёхъ, є3диноси1льную держaву, самовлaстную, и3 вопіeмъ: бlгослови1те дэлA гDнz, непрестaннw гDа.

БGор0диченъ: Ќглемъ њчищaетсz и3сaіа, предпроповёдуz мhсленнаго ќглz, воплощaема дв7о и3з8 тебE пaче мhсли, њпалsюща человёкwвъ вс‰ вє1щныz грэхи2, и3 њбожaюща за млcрдіе є3стество2 нaше всенепор0чнаz.

Тaже: Хвaлимъ бlгослови1мъ, покланsемсz гDви:

И# катавaсіа. Честнёйшую: не стіхосл0витсz.

Пёснь f7.

Їрм0съ: Чyжде мaтерємъ дёвство, и3 стрaнно дёвамъ дэторождeніе: на тебЁ бцdе, nбо‰ ўстр0ишасz. Тёмъ тS вс‰ племенA земн†z непрестaннw величaемъ.

Прaзднику преполовлsющусz їудeйскому, возшeлъ є3си2 сп7се м0й во с™и1лище твоE, и3 научaлъ є3си2 всёхъ: чудsхусz же їудє1и, и3 tкyду сeй вёсть пи1смена не научи1всz, глаг0лаху.

И#сцэлє1ніz даровaній и3збaвитель м0й и3сточaz, сотворsше чудесA и3 знaмєніz, прогонS недyги, цэлS немощствyющыz: но їудє1и бэсновaхусz мн0жествомъ чудeсъ є3гw2.

Пл0тскій їудeй по пл0ти разумэвazй, помышлszй пи6саннаz, писaніемъ претыкaетсz, проти1ву пaдаетъ же пaки дyхомъ и4стины: мh же сіE tри1нувше мyдрствуимъ духHвнаz.

БGор0диченъ: Вмэсти1ла є3си2 во чрeвэ твоeмъ дв7о м™и, є3ди1наго t трbцы хrтA жизнодaвца: є3г0же поeтъ всS твaрь, и3 трепeщутъ г0рніи пrт0ли, того2 моли2 всебlжeннаz спасти2 дyшы нaшz.

И$нъ.

Їрм0съ: Сотвори2 держaву мhшцею своeю, низложи2 бо си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz бGъ ї}левъ, въ ни1хже посэти2 нaсъ вост0къ съ высоты2, и3 напрaвилъ ны2 є4сть на пyть ми1ра.

СE ви1дэнъ бhсть жив0тъ всёхъ хrт0съ, повёшенъ в0лею на дрeвэ: и3 сі‰ ви1дzщи землS потрzсeсz, и3 мнHга с™hхъ востaша ћвэ тэлесA ўс0пшихъ, и3 ўзохрани1льница ѓдова поколебaсz.

Красeнъ и3з8 гр0ба ћкw жени1хъ t черт0га и3зшeлъ є3си2, смeрти разори1вый мучи1тельство хrтE, и3 ѓдовы верєи2 сокруши1вый си1лою б9eственною, и3 востaніz твоегw2, свётомъ ќмнымъ просвэти1вый мjръ.

Постaвимъ вси2 нhнэ ли1ки духHвныz, и3 да зовeмъ: гDь воскрeсе. Да рaдуетсz землS, да весели1тсz нб7о, џблацы да кропsтъ нaмъ прaвды тyчы, прaзднующымъ свётлw и3 хrтA пою1щымъ.

Жи1знь живyщихъ, и3ст0чникъ благи1хъ гDь, богaтнw и3сточazй в0ду ўчeній, вопіeтъ женЁ: подaждь ми2 в0ду пи1ти, ћкw да подaмъ ти2 в0ду, грэхHвъ твои1хъ и3ст0чники и3зсушaющую.

Трbченъ: Свётъ є3ди1нъ нераздёльнw, трис0лнечнаz є3ди1ница, безначaльный nц7ъ, сн7ъ, и3 д¦ъ, б9ество2 є3ди1но, жи1знь и3 всёхъ творeцъ. Того2 воспои1мъ вёрніи со безпл0тными, трис™hми пёсньми сщ7енносл0вzще.

БGор0диченъ: Свёту бhвши жили1ще чcтаz, њзари2 зBницы души2 моеS, њмрачє1нныz мн0гими козньми2 врагA, и3 ви1дэти спод0би ћснw t тебE возсіsвшій свётъ пaче мhсли, чи1стымъ сeрдцемъ.

Е#xапостілaрій воскрeсный:

Пл0тію ўснyвъ, ћкw мeртвъ цRю2 и3 гDи, триднeвенъ воскрeслъ є3си2, ґдaма воздви1гъ t тли2, и3 ўпраздни1въ смeрть: пaсха нетлёніz, мjра спасeніе.

Слaва, самарzнhни:

Под0бенъ: Жєны2:

Въ самарjю пришeлъ є3си2 сп7се м0й всеси1льне, и3 женЁ бесёдовавъ проси1лъ є3си2 воды2 пи1ти, є3врeємъ в0ды и3сточи1вый и3з8 кaмене несэк0магw, ю4же къ вёрэ совоспріsлъ є3си2 и3 нhнэ жи1зни наслаждaетсz на нб7сёхъ вёчнw.

И# нhнэ, преполовeнію. Под0бенъ:

Преполови1вшусz пришeлъ є3си2 прaзднику чlвэколю1бче во свzти1лище, и3 глаг0лалъ є3си2: жaжды и3сп0лненніи ко мнЁ пріиди1те, и3 почерпи1те в0ду живyю и3 питaющую. Е$юже пи1щи, и3 бlгодaти, жи1зни же безсмeртныz наслади1тесz вси2.

На хвали1техъ:

Всsкое дыхaніе:

Постaвимъ стіхHвъ }: и3 поeмъ настоsщыz стіхи6ры воскрeсны, глaсъ д7:

Кrтъ претерпёвый и3 смeрть, и3 воскресhй и3з8 мeртвыхъ всеси1льне гDи, слaвимъ твоE воскресeніе.

Кrт0мъ твои1мъ хrтE, дрeвніz клsтвы свободи1лъ є3си2 нaсъ, и3 смeртію твоeю, є3стество2 нaше мyчащаго діaвола ўпраздни1лъ є3си2: востaніемъ же твои1мъ рaдости вс‰ и3сп0лнилъ є3си2. Тёмже вопіeмъ ти2: воскресhй и3з8 мeртвыхъ, гDи слaва тебЁ.

Твои1мъ кrт0мъ хrтE сп7се, настaви нaсъ на и4стину твою2, и3 и3збaви нaсъ t сэтeй врaжіихъ, воскресhй и3з8 мeртвыхъ, возстaви ны2 пaдшыz грэх0мъ, простeръ рyку твою2 чlвэколю1бче гDи, мlтвами с™hхъ твои1хъ.

Nтeческихъ твои1хъ нёдръ не разлучи1всz, є3динор0дне сл0ве б9ій, пришeлъ є3си2 на зeмлю за человэколю1біе, человёкъ бhвъ непрел0женъ, и3 кrтъ и3 смeрть претерпёлъ є3си2 пл0тію безстрaстный б9еств0мъ, воскрeсъ же и3з8 мeртвыхъ, безсмeртіе подaлъ є3си2 р0ду человёческому, ћкw є3ди1нъ всеси1ленъ.

И$ны стіхи6ры ґнат0ліевы, глaсъ т0йже:

Смeрть пріsлъ є3си2 пл0тію, нaмъ безсмeртіе ходaтайствуz сп7се, и3 во гр0бъ всели1лсz є3си2, да нaсъ t ѓда свободи1ши, воскреси1въ съ соб0ю: пострадaвъ ќбw ћкw человёкъ, но воскрeсе ћкw бGъ. Сегw2 рaди вопіeмъ: слaва тебЁ жизнодaвче гDи, є3ди1не человэколю1бче.

Кaменіе распадeсz сп7се, є3гдA на л0бнэмъ кrтъ тв0й водрузи1сz, ўстраши1шасz ѓдовы врaтаріе, є3гдA во гр0бэ ћкw мeртвъ положeнъ бhлъ є3си2. И$бо смeрти ўпраздни1вый крёпость, мє1ртвымъ всBмъ безсмeртіе п0далъ є3си2, воскресeніемъ твои1мъ сп7се жизнодaвче, гDи слaва тебЁ.

И$ны самоглaсны самарzнhни. Глaсъ G.

Стjхъ: Налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй, и4стины рaди, и3 кр0тости, и3 прaвды.

Да рaдуетсz днeсь свётлw нб7о и3 землS, ћкw хrт0съ kви1сz воплощaемь ћкw человёкъ, да ґдaма и3змeтъ t клsтвы всер0дна, и3 ўдивлsетсz чудесы2 въ самарjю пришeдъ: женё же бесёдоваше воды2 просS, и4же џблаки водaми њдэвazй. Тёмже вси2 вёрніи поклони1мсz, нaсъ рaди в0лею њбнищaвшему, благоутр0бнымъ совётомъ.

Глaсъ ѕ7.

Стjхъ: Возлюби1лъ є3си2 прaвду, и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе.

Тaкw глаг0летъ гDь самарzнhни: ѓще бы є3си2 вёдала дaръ б9ій, и3 кто2 є4сть глаг0лzй тебЁ, дaждь ми2 воды2 пи1ти, тh бы проси1ла ў негw2, и3 дaлъ бы ти2 пи1ти, да не вжaждешисz во вёки, глаг0летъ гDь.

Слaва, глaсъ т0йже:

И#ст0чникъ живоначaліz ї}съ сп7съ нaшъ, ко и3ст0чнику пришeдъ патріaрха їaкwва, пи1ти прошaше воды2 t жены2 самарzнhни. Сeй же непріwбщи1тельное їудewмъ прирeкшей, мyдрый зижди1тель прив0дитъ ю5, слaдкими глаг0лы, пaче къ прошeнію присносyщныz воды2, ю4же и3 пріи1мши всBмъ проповёда рекyщи: пріиди1те, ви1дите сокровeнныхъ ви1дца и3 бGа, пришeдшаго пл0тію, за є4же спасти2 человёка.

И# нhнэ:

Преблгcвенна є3си2:

Славосл0віе вели1кое. И# tпyстъ.

Слaва, и3 нhнэ: Стіхи1ра є3ђльскаz, глaсъ з7:

СE тмA и3 рaнw, и3 что2 ў гр0ба марjе стои1ши, мн0гую тмY и3мёющи въ рaзумэ, въ нeйже гдЁ положeнъ бhсть вопрошaеши ї}съ; но ви1ждь сри1щущzсz ўченики2, кaкw плащани1цами и3 сударeмъ воскrніе њбрэт0ша, и3 помzнyша ±же њ си1хъ писaніz. Съ ни1миже и3 и4миже и3 мы2 вёровавше, воспэвaемъ тS жизнодaвца хrтA.

И# поучeніе студjтово, и3 чaсъ №. И# конeчный tпyстъ.

На літургjи и3з8wбрази1тєльна, бlжє1нна глaса, глaсъ д7:

Дрeвомъ ґдaмъ раS бhсть и3зселeнъ: дрeвомъ же крeстнымъ разб0йникъ въ рaй всели1сz. Џвъ ќбw вкyшь, зaповэдь tвeрже сотв0ршагw: џвъ же сраспинaемь, бGа и3сповёда таsщагосz, помzни1 мz, вопіS, во цaрствіи твоeмъ.

Распнhйсz и3 воскресhй ћкw си1ленъ и3з8 гр0ба триднeвенъ, и3 первоздaннаго ґдaма воскреси1лъ є3си2, є3ди1не безсмeртне: и3 менE на покаsніе њбрати1тисz гDи, спод0би t всегw2 сeрдца моегw2, и3 тeплою вёрою при1снw взывaти ти2: помzни1 мz сп7се во цrтвіи твоeмъ.

Вои1стинну воскрeсе хrт0съ, и3 свидётельствуетъ гр0бъ, къ вaмъ законопрестyпницы: и4бо грHбнаz своS њстaвль, воскрeсе триднeвнw. Кaмень запечaтасz, и3 пред8 гр0бомъ стрaжіе предстоsху: ѓдъ плэни1сz, смeрть ўмертви1сz, не ўкрaденъ бhсть хrт0съ: вёруйте съ нaми воскресeнію.

Воскрeсшаго и3з8 мeртвыхъ, и3 ѓдову держaву плэни1вшаго, и3 ви1дима женaми мmрон0сицами, рaдуйтесz, глаг0лющаго, вёрніи ўм0лимъ, t и3стлёніz и3збaвити дyшы нaшz, зовyще всегдA разб0йника бlгоразyмнагw глaсомъ къ немY: помzни2 и3 нaсъ во цrтвіи твоeмъ.

И# t канHна самарzнhни, пёснь G: и3 прaздника, пёснь ѕ7. По вх0дэ тропaрь воскrнъ: и3 прaздника преполовeніz: Слaва, кондaкъ самарzнhни: И# нhнэ: преполовeніz.

Прокjменъ, глaсъ G:

П0йте бGу нaшему, п0йте, п0йте цReви нaшему, п0йте.

Стjхъ: Вси2 kзhцы восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz.

Ґпcлъ въ дэsніихъ, зачaло к7и:

Разсёzвшіисz ґп0столи:

Ґллилyіа, глaсъ д7: Налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй, и4стины рaди и3 кр0тости, и3 прaвды.

Стjхъ: Возлюби1лъ є3си2 прaвду, и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе.

Е#ђліе t їwaнна, зачaло в7i:

Пріи1де ї}съ во грaдъ самарjйскій:

Вмёстw Дост0йно: поeмъ їрм0съ:

Свэти1сz, свэти1сz:

Причaстенъ: Тёло хrт0во:

Другjй: Хвали1те гDа съ нб7съ:

Слyжба с™aгw минeи поeтсz на повечeріи.

(Зри2) Подобaетъ вёдати, ћкw слyжба самарzнhни поeтсz д7 дни2: въ недёлю, въ четверт0къ, въ пzт0къ, и3 въ суббHту. Въ понедёльникъ ќбw, и3 во вт0рникъ, поeтсz слyжба преполовeнію и3 въ срeду tдаeтсz: поeмъ ћкоже и3 на сaмый прaздникъ, кромЁ вх0да и3 чтeній.

У суботу ввечері на малій вечірні

На Господи, взиваю… стихири воскресні 4, глас 4:

Животворчому Твоєму хресту… На древі хресному добровільно розіп’ятий… Врата пекельні Ти, Господи, розбив… Прийдіть, люди, прославимо Спасове триденне воскресіння… Слава… глас 6: Біля колодязя Якова знайшов Ісус самарянку… (див. за посиланням нище).

І нині…

Богородичний, догматик. Глас 4:

Безсіменно зачала Ти, і породила невимовно Того, Хто скинув сильних з престолів, і підніс смиренних, і возніс ріг помазаників Своїх, що прославляють хрест Христа і погребіння, і славне воскресіння. Тому Тебе, Богородице, Благальницю за наші блага, невмовкними піснями ублажаємо, бо Ти завжди молишся, щоб спастися душам нашим.

На стиховні стихира воскресна: Господи, зійшовши на хрест… (див. за посиланням нище).

Потім ці стихири подібні, Пресвятої Богородиці, глас 4.

Стих: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.

Із безначального Отця безлітній Син, будучи Богом, принизивши Себе, став людиною, задля спасіння людей, щоб повернути нині першому творінню рай; тоді вся природа визволиться від омани змія, і образ, що занепав, Він спасе як Благовизволитель. Для того вчинив Ти Матір неневісну чисту й нескверну, Яку як якір і пристановище всі ублажаємо.

Стих: Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.

Ти мала в утробі Твоїй, Богоблаженна, втіленого Творця всіх, Який прийняв образ людини, що впала в гріх через змія; Ти бо породила нам Бога, і від тління визволила єство занепале Різдвом Твоїм. Тому оспівуємо і прославляємо Твою благодать, Діво неневісна; не переставай молитися, щоб спастися душам нашим.

Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи. Відкрий усім нам багатство Твоєї милости, і благости недосяжну безодню, гріхи рабів Твоїх усіх загладь; бо Ти, Всенепорочна, будучи Матір’ю Божою, маєш владу над творінням, і керуєш усім, як хочеш, силою Твоєю, тому що благодать Духа Святого, яка явно оселилася в Тобі, співдіє Тобі завжди в усьому, Всеблаженна.

Слава… глас 5: Коли з’явився Ти у плоті, Христе Боже… (див. за посиланням нище).

І нині… глас той самий:

У переполовення свята, коли учив Ти, Спасе, юдеї говорили: звідки Він знає Писання, не навчаючись, не розуміючи, що Ти є Премудрість, Яка упорядкувала світ, слава Тобі.

Відпустительний тропар, глас 4: Світлу воскресіння проповідь… (див. за посиланням нище).

Слава: і нині. У переполовення свята…

І відпуст.

На великій вечірні

Ставимо стихів 10. І співаємо стихири воскресні 3, і східну (анатолієву) 1, і самарянці самогласні 3.

Животворчому Твоєму хресту безперестанно поклоняючись, Христе Боже, славимо Твоє триденне воскресіння; бо через нього Ти, всесильний, зотлілу природу людську оновив і возшестя на небеса показав нам як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

На древі хресному добровільно розіп’ятий, Ти, Спасе, покарання за непослух щодо дерева знищив і, до пекла зійшовши, могутній, кайдани смерти розірвав як Бог; тому поклоняємося Твоєму воскресінню з мертвих, радісно взиваючи: всесильний Господи, слава Тобі.

Інша стихира східна (анатолієва) і

Прийдіть, люди, прославимо Спасове триденне воскресіння, бо через нього ми від міцних кайданів пекельних визволилися і нетління й життя всі одержали, взиваючи: єдиний Чоловіколюбче, що був розіп’ятий, і похований, і воскрес, спаси нас воскресінням Твоїм.

І стихири переполовення 3, глас той самий.

Настало переполовення днів… Почуй і звеселися, Сионе… Наблизилося божественне… (див. за посиланням у вівторок 4-го тижня після Пасхи).

І самарянки самогласні 3, глас 1:

До джерела прийшов Ти, Джерело чудес, о шостій годині, Євин упіймати плід; бо Єва в ту годину вийшла з раю через спокусу змія. Наблизилася бо самарянка зачерпнути води: побачивши її, Спас сказав: дай Мені напитися води, і Я живою водою насичу тебе; і в місто побігла цнотлива, щоб сповістити поспішно людей: прийдіть, побачите Христа Господа, Спаса душ наших.

Глас 2: Коли прийшов Господь до колодязя, самарянка благала Милосердного: подай мені воду віри, і прийму воду купелі, радування і визволення, Життєдавче Господи, слава Тобі. Співбезначальний і співприсносущий Сину і Слово Отче, до джерела прийшов, Джерело зцілень, і жінка із Самарії прийшла зачерпнути води; побачивши її, Спас сказав: дай Мені води напитися, і піди й поклич твого чоловіка. Вона ж як до людини, а не до Бога говорила, намагаючись утаїти: не маю чоловіка. Учитель — до неї: правду сказала ти, що не маєш чоловіка: п’ять бо мала ти, і нині той, кого маєш, не є твій чоловік. Вона ж, дивуючись словам, поспішила до міста сповістити людям, кажучи: прийдіть, побачите Христа, Який дарує світові велику милість.

Слава… глас 6:

Біля колодязя Якова знайшов Ісус самарянку, просить у неї води Той, Хто вкриває землю хмарами. О чудо! Той, Кого носять херувими, розмовляє з жінкою-блудницею; просить води Той, Хто повісив землю на водах; шукає води Той, Хто джерела й озера водою наповнює; бажаючи воістину визволити ту, яку піймав ворог супротивник, і напоїти водою живою непристойно опалену гріхом, як єдиний милосердний і Чоловіколюбець.

І нині…

Богородичний, глас 4:

Пророк Давид, що через Тебе, Богородице, богоотцем став, у пісні Тому, Хто велич Тобі дарував, так провістив про Тебе: стала Цариця праворуч Тебе. Бо Тебе, Матір, заступницею життя показав Бог, що благозволив від Тебе без отця людиною стати, щоб образ Свій оновити, що у пристрастях зітлів, і овечку, в горах заблукалу, відшукавши та на плечі взявши, до Отця принести, з волі Своєї з’єднати з Небесними Силами і спасти, Богородице, світ, Христос має велику й багату милість.

Вхід. Прокимен дня. На літії стихира храму.

Слава: і нині, глас 3:

Нехай нині радіють світло, небо і земля, бо Христос явився втіленим як людина, щоб визволити Адама від клятви всього роду людського, і, дивуючи чудесами, прийшов у Самарію; ставши перед жінкою, просив води Той, Хто напоює водами хмари. Тому, всі вірні, поклоняємося Йому, Хто заради нас добровільно принизив Себе, благосердою радою.

На стиховні стихира воскресна, глас 4:

Господи, зійшовши на хрест, Ти загладив прокляття наше прадідне, до пекла ж спустившись, Ти в’язнів одвічних визволив, даруючи родові людському нетління. Тому, співаючи, славимо животворче й спасенне Твоє воскресіння.

Далі стихири Пасхи з їх приспівами (див. за посиланням у службі Святої і великої неділі Пасхи 9-ої пісні канону).

Слава… глас 8:

Коли з’явився Ти у плоті, Христе Боже, з невимовного провидіння, самарянка, почувши слово Твоє, Чоловіколюбче, залишила черпало біля колодязя і побігла до міста, щоб сказати: прийдіть, побачите Серцевідця, чи не Він є очікуваний Христос, що має велику милість.

І нині… Воскресіння день…

І все інше, написане в попередніх неділях.

Відпустительний тропар, глас 4:

Світлу воскресіння проповідь від ангела взявши і прадідне осудження відкинувши, Господні учениці апостолам, хвалячися, промовляли: подолалася смерть, воскрес Христос Бог, даруючи світові велику милість.

Слава: і нині, свята, глас 8:

В переполовення свята, спраглу душу напої водами благочестям, до всіх бо, Спасе, закликав Ти: спраглий нехай гряде до Мене і нехай п’є, Джерело життя нашого, Христе Боже, слава Тобі.

Якщо нема всенічної, на полуношниці — канон святій і животворчій Тройці, в Октоїху, глас 4.

Далі: Достойно є… та інше.

На ранній

На Бог Господь… тропар воскресінні, глас 4:

Світлу воскресіння проповідь…

І свята: В переполовення свята… (один раз).

Далі — звичайні кафизми.

Після кафизми 1 — сідальний, глас 4:

Поглянувши на вхід до гробу, і на сяйво ангельське дивитися не в силі, мироносиці з трепетом дивувалися, промовляючи: невже вкрадено Того, Хто розбійникові рай відкрив? Невже не воскрес Той, Хто й перед стражданнями воскресіння проповідував? Воістину воскрес Христос Бог, подаючи сущим у пеклі життя і воскресіння.

Стих: Воскресни, Господи, Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця.

Воскрес Ти як безсмертний із гробу, Спасе, воскресив із Собою світ Твій силою Твоєю, Христе Боже наш, сокрушив Ти силою смерти державу, показав Ти, милостивий, воскресіння всім. Тому Тебе славимо, єдиний Чоловіколюбче.

Слава: і нині.

Богородичний: Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице, сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднанні втілений, і хрест заради нас волею прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерти душі наші.

Після кафизми 2 — сідальний, глас 4:

З неба зійшов Гавриїл і до каменя, де був Камінь життя, приступивши в одежі блискучій, взивав до тих, що плакали: не плачте і не ридайте більше, бо маєте нині милість; Того, Кого, плачучи, шукаєте, знайдете, бо Він воістину воскрес. Тому сповістіть апостолів, що воскрес Господь, Воскреслому поклоніться, радість прийнявши, дерзайте, нехай же дерзає і Єва.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

З доброї волі Своєї Ти, Спасе, хрест перетерпів, і люди смертні в гробі новому поклали Тебе, Який словом кінці світу зіставив. Тому ворог зв’язаний, смерть у тяжкий полон потрапила, і всі, що в пеклі, взивали до живоносного воскресіння Твого: воскрес Життєдавець Христос, Який перебуває повік.

Слава: і нині.

Богородичний, самогласний: Здивувався Йосиф, надприродне побачивши, і в безсіменному зачатті Твоєму, Богородице, думкою бачив дощ на руні, купину, в огні неопалиму, Ааронів жезл, що розцвів, і свідчив священикам — обручник Твій і охоронитель, — взиваючи: Діва народжує і після Різдва залишається Дівою.

Далі читання із Тлумачення Євангелія від Іоана: слово 31, 32, 33 і 34. Після Блаженні непорочні… промовляємо тропарі воскресні. Благословенний Ти, Господи… на глас 5: Ангельський собор… та інше.

Далі — іпакої, глас 4:

Мироносиці, що раніше прийшли, апостолам проповідували про Твоє, Христе, преславне воскресіння, — бо воскрес Ти як Бог, подаючи світові велику милість.

Ступеневі, глас 4, антифон 1:

Від юности моєї многі борють мене пристрасті, але Сам мене заступи і спаси, Спасе мій.

Ненависники Сиону, осоромитеся від Господа, як трава від вогню, посохнете.

Слава…

Святим Духом усяка душа оживляється і чистотою підноситься, світліється Троїчною єдністю священнотайно.

І нині… той самий.

Антифон 2:

Із глибини душі щиро взиваю до Тебе, Господи, і нехай вислухають мене божественні вуха Твої.

Всякий, хто покладає надію на Господа, вищий за всіх скорботних.

Слава…

Духом Святим проливаються благодатні потоки і напоюють усе творіння на оживлення.

І нині… той самий.

Антифон 3:

Нехай піднесеться серце моє до Тебе, Слове, і нехай ніщо із земного не звабить мене до слабкості.

Як любить хто свою матір, то Господа повинен більше любити.

Слава…

У Святому Дусі багатство Богопізнання, дослідження й премудрости, бо в Ньому всі веління Отця відкриває Слово.

І нині… той самий.

Прокимен, глас 4: Воскресни, Господи, поможи нам, і визволи нас імені Твого ради.

Стих: Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам.

Потім: Все, що дише… Євангеліє воскресне, від Іоана, раннє 7-ме. Воскресіння Христове бачивши… (тричі). Псалом 50. І все інше.

Далі канони: Пасхи з ірмосами і богородичними — на 6, переполовення — на 4, і самарянки — на 4.

Катавасія: Воскресіння день…

Канон Пасхи, глас 1.

Пісн. 1. Ірмос: Воскресіння день…

Інший канон переполовення. Глас 8.

Творіння преподобного Андрія Критського.

Пісн. 1

Ірмос: Море висушив Ти…

Язичники, плещіть руками, юдеї, плачте, бо Життєдавець Христос кайдани пекла розбив, і мертвих воскресив, і недуги зцілив словом: Він є Бог наш, Який дав життя тим, хто вірує в ім’я Його.

Чудо показав Ти, воду на вино перетворивши, в Єгипті ж ріки перетворив на кров, Владико, і мертвих воскресив, знамення це друге звершив. Слава, Спасе, невимовній Твоїй раді: слава приниженню Твоєму, яким Ти оновив нас.

Ти, Господи, вічний струмок істинного життя, Ти воскресіння наше; добровільно Ти трудився, Спасе мій, з волі Своєї мав спрагу, підкорюючись законам природи, і в Сихар прийшов тілом, води просив у самарянки пити.

Богородичний: Єдина вмістила Ти в лоні Твоїм Творця Твого, Богородице, і плоттю породила невимовно, і залишилась Дівою, нічим не осквернивши дівство. Його ж, Чиста, як Сина Твого і Бога, безперестанно благай завжди за паству Твою.

Інший канон самарянки.

Творіння преподобного Йосифа, глас 4.

Пісн. 1

Ірмос: Ти уразив Єгипет, і фараона-мучителя потопив у морі, спас через Мойсея від рабства людей, що співали пісню перемоги, бо Ти прославився. Похований встав, Собою воздвиг рід людський; нехай радіє все творіння, і духовні хмари нехай нині явно проливають дощ правди.

Хрест вільний прийняв Ти плоттю, триденним воскрес із мертвих, пекельні сховища спустошив Ти, живоначальний Господи, і вивів ув’язнені душі.

Мироносиці, побачивши сяючого ангела, у страху бігли від гробу; Христове ж воскресіння побачивши, поспішили сповістити апостолів.

Ти, що покриваєш небо водами, Господи, будучи Водою життя, подав самарянці, яка просила живу воду, бо вона розуміла Твоє милосердя.

Слава…

Троїчний: О Тройце! Тих, хто побожно славить Тебе, Отче, Сину і Душе, як Творця всіх, — спасай; і очищення гріхів даруй нам як Благий.

І нині…

Богородичний: Радуйся, престоле вогненний; радуйся, світильниче всезлатий; радуйся, світла хмаро; радуйся, палато Слова, і духовна трапезо, Яка хліб життя — Христа — достойно носила.

Пісн. 3

Ірмос: Утвердилося серце моє…

Судіть не за лицями, юдеї, учив Владика, коли прийшов до храму в переполовення законного свята, як написано.

Не судіть за лицями, юдеї: Христос бо прийшов, про Нього провіщали пророки, що Він гряде від Сиону, і світ закликає.

Якщо і словам не вірите, юдеї, віруйте ділам Владики: Чому впадаєте в оману, відмовляючись від Святого, про Якого писав Мойсей у Законі.

Богородичний: Будучи єдиним від Тройці, Ти прийняв плоть, не змінивши істоти, Господи, і не опалив лоно Тієї, Яка народила нетлінно, — сущий Бог і вогонь.

Інший.

Ірмос: Утвердилося серце моє в Господі, що дає молитву тому, хто молиться, бо лук сильних ослабнув, немічні ж підперезалися силою.

Волею на древі розіп’явся Ти, Слове, і, побачивши, розпалося каміння, і все творіння тремтіло, і мертві з гробів, як від сну, вставали.

Душею Ти прийшов до пекла, Слове, всі душі праведних, побачивши, від вічних кайданів звільнялися, оспівуючи Твою незбагненну силу.

Чому дивуєтесь? Чого ви шукаєте Владику у гробі з миром, жони? Він воскрес, і світ воскресив із Собою, — сповіщав мироносиць сяючий ангел.

Будучи Життям, Господи, і Джерелом безсмертя, сів Ти біля джерела, Щедрий, і дав воду премудрости самарянці, яка просила й оспівувала Тебе.

Слава…

Троїчний: Єдиний над усіма Бог оспівується в Тройці — Отець, і Син, і Божественний Дух, Його ж зі страхом прославляють небесні чини, ясно викликаючи: свят, свят, свят єси, Господи.

І нині…

Богородичний: Невимовно зачала в утробі Твоїй усіх Бога, Діво Мати, вище розуму і слова народила Ти, перебуваючи Дівою, як до народження, Богоневісто.

Кондак переполовення та ікос (див. стор. 186).

Сідальний самарянки, глас 4:

Нехай радіє небо, нехай веселиться земля, бо Христос явився від Діви як людина, визволячи з тління Своєю смертю весь рід людський; чудесами засяяв самарянці, яка води просила, подає джерело зцілень, як Єдиний Безсмертний.

Слава: і нині, глас 4:

Премудрости подателю і Владико, в переполовення свята Ти сів у храмі і навчав усіх, кажучи: грядіть, спраглі, пийте воду, яку Я нині подаю: нею ж як життям від Бога і їжею насолоджуйтеся, люди всі.

Пісн. 4

Ірмос: Пророк Авакум…

Якщо Месії належить прийти, Месія ж є Христос; беззаконні, чому не віруєте Йому? Ось прийшов Він і свідчить про те, що чинить: воду на вино перетворив, і розслабленого підняв словом.

Не розуміючи Писання, ви всі, юдеї беззаконні, впадаєте в оману: бо воістину прийшов Христос і всіх просвітив, і посеред вас показав багато знамень і чудес, і даремно відмовляєтеся від істинного Життя.

Єдине діло показав вам, і всі ви дивуєтеся, взивав Христос до юдеїв; ви обрізуєте людину і в суботу, — говорить, — чому ж Мене обмовляєте за те, що Я словом підняв розслабленого.

Діл вчинив багато, за яке з них хочете побити Мене камінням, — викриваючи юдеїв, Христос промовляв, — чи не за те, що Я словом зробив усю людину здоровою? Не судіть за лицями, люди.

Інший. Ірмос: Почув, Боже, голос Твій, і убоявся, побачив діла Твої і вжахнувся, Господи: бо Твоїм хвалінням наповнилася земля.

Небеса нехай веселяться, нехай святкує все творіння, воскрес Господь, і явився всім премудрим апостолам Своїм. Пожерта була, смерте, твоя сила, коли Христос помер; мертві вийшли з гробів, як із чертогів, після Його воскресіння.

Чому ридаєте, о жони? Чого з миром шукаєте Безсмертного? Він воскрес, як сказав, — промовив до мироносиць ангел.

Самарянці, яка просила, подав Ти воду, Господи, відання сили Твоєї; тому не буде мати спраги повіки, прославляючи Тебе.

Слава…

Троїчний: О Тройце превічна, Отче, і Слове, і Божественний Душе, — єдиносильна, співбезначальна! Спаси нас усіх, що з вірою оспівують Тебе.

І нині…

Богородичний: Неопалимою купиною побачив Тебе колись законоположник Мойсей, Даниїл же гору святу передбачив, єдина Діво Мати Владичице.

Пісн. 5

Ірмос: Господи, Боже наш, мир…

Чудесами прикрасив Ти апостолів Твоїх, знаменнями звеличив Ти учеників, в усьому світі прославив, Спасе наш, і дав їм Царство Твоє.

Всі краї землі просвітили ученики чудесами і вченням, і різноманітними образами проповідували вони слово Царства Твого, Христе Спасе.

Хвалу возсилаємо Царству Твоєму, піснеспіви ж приносимо Тобі, що заради нас явився на землі, і світ просвітив, і Адама покликав.

Богородичний: Лоно Твоє стало трапезою, яка має небесний хліб: всякий, хто споживає Його, не помре, як сказав Годувальник усіх, Богородице.

Інший. Ірмос: Засяй мені, Господи, світло Твоїх повелінь, бо до Тебе зранку взиває дух мій і оспівує Тебе, бо Ти є Бог наш, і до Тебе прибігаю, Царю миру. Гробу Твого зранку досягли мироносиці, побачили сяючого юнака і вжахнулися, пізнавши Твоє воскресіння, Христе.

Смерть умертвилася, пекло полонилося, сущі в кайданах визволилися Твоїм воскресінням; радіймо і руками заплещімо, радістю святкуючи.

Апостоли, веселіться, ангели, торжествуйте, всі земнородні, радійте: Господь воскрес, тління знищено, і печаль зникла, і радіє Адам.

Будучи Джерелом життя, Господи, воду прощення і розуміння дарував Ти самарянці — жінці, що колись просила; тому оспівуємо невимовне милосердя Твоє.

Слава…

Троїчний: Єдиницю Триіпостасну, Тройцю єдиносущну, Отця, Слово, і Духа Святого, нероздільного єством Бога єдиного шануємо, Творця, і Господа, і Владику всіх.

І нині…

Богородичний: Тебе, двері непрохідні, і поле неоране, і ковчег, що носить манну, і ручку, і світильник, і кадило духовного вугілля прославляємо, Чиста.

Пісн. 6

Ірмос: Як води морські…

Ти, що тримаєш краї землі, прийшов, Ісусе, і навчав у храмі людей слова істини у переполовення свята, як Іоан говорить.

Діло Отче звершив Ти, ділами підтверджував слова Твої, зцілення і знамення звершуючи, Спасе: розслабленого виправив, прокажених очистив, і мертвих воскресив.

Безначальний Син, що є Началом, прийнявши наше тіло, став людиною, і посеред свята навчав, промовляючи: приходьте до Джерела вічноплинного і життя черпайте.

Богородичний: Діву після Різдва оспівуємо, Тебе, Діву і Матір, славимо, Тебе єдину, чиста Богоневісто Отроковице: бо із Тебе воістину Бог воплотився і оновив нас.

Інший.

Ірмос: Нехай не потопить мене водна буря, не покриє мене глибина, бо вкинутий я у глибину морську зла серця мого; тому, як Іона, взиваю: нехай вийде із тління зла життя до Тебе, Боже.

На хресті Тебе беззаконні розіп’яли, і списом пробили, Христе, і Йосиф благообразний поховав Тебе в новім гробі: із нього ж у славі воскрес Ти, і воскресив з Собою, Спасе, все творіння, що оспівує силу Твою.

Кайдани і врата пекла, Владико, силою сокрушив Ти і воскрес як Бог і, зустрівши жон-мироносиць, сказав їм: радуйтеся; і послав їх сказати ученикам: воскресло Життя, і бачили Його; Він просвічує краї землі.

Чого плачете? Чому носите миро, як смертному, жони? Воскрес Христос, і плащаницю залишив, — взивав тоді сяючий юнак, що явився; ідіть і сповістіть друзів Його про воскресіння.

Ти, Господи, — струмок життя і безодня милости, Блаже, мандруючи, сів біля колодязя клятвеного і до самарянки промовив: дай Мені води напитися, щоб прийняти тобі воду очищення.

Слава…

Троїчний: Оспівую вірно Отця безначального, і Сина співпрестольного, і Духа єдиносущного, єдину Істоту, і єство, і славу, і єдине Царство всіх Бога і Творця, Вседержителя всього, з безтілесними силами.

І нині…

Богородичний: Єдину Діву, що народила і утробу нетлінною зберегла, оспівуємо Тебе, Чиста: престіл Господній, і двері, і гору, і духовний світильник, чертог всесвітлий Божий, і явне осінення слави, ковчег же і стамну, і трапезу.

Кондак, глас 8: З вірою прийшовши до джерела, самарянка побачила Тебе — премудрости воду, якої напившись сповна, Царство Вишнього успадкувала навіки, як всеславна.

Ікос: Про чисте таїнство чуємо, що було в Самарії, навчає нас Іоан: як з жінкою розмовляв Господь, просив води Той, Хто зібрав води в моря і ріки, Який є співпрестольним Отцю і Духу, і прийшов знайти образ Свій, як вічно прославлений.

Пісн. 7

Ірмос: Халдейська піч…

Тілом потрудився Ти, упокоєння всіх, і добровільно відчув спрагу, Джерело чудес; Ти просив води, воду життя, Ісусе, проповідуючи.

З жінкою-самарянкою розмовляв Ти, Господи, викриваючи безумство беззаконних юдеїв: вона увірувала в Тебе як у Сина Божого, вони ж відмовилися.

Споживаючи хліб тіла Господнього і приймаючи кров із ребра Владичного, оновляймося Духом Животворчим, живучи благодаттю.

Богородичний: В лоні Твоєму вмістила Ти невмістиме Слово, Твоїми грудьми годувала Годувальника світу, в обіймах носила Ти Творця нашого, Богородице чиста.

Інший: Не відкинь нас до кінця заради імені Твого, і не руйнуй Завіту Твого, і не позбав нас милости Твоєї, Господи, Боже отців наших, оспіваний навіки.

Під час Божественних страждань, Христе Милосердний, з волі Твоєї Ти був приєднаний до беззаконних; і, це побачивши, затряслася земля, і каміння розпалося миттєво всемогутністю Недосяжного, і мертві від віку воскресли.

Зійшовши душею в глибини пекла, Ти вивів силою Своєю всіх ув’язнених, яких прийняла смерть — гіркий мучитель, і які взивали до Тебе: Ісусе Боже, слава страшному Твоєму провидінню.

Чого ви шукаєте між мертвими Того, Хто живе повіки? Він воскрес, як сказав: ось, бачите пусті пелени, порожній гріб, — промовив до мироносиць юнак, який явився, — швидко йдіть і скажіть апостолам.

Ти є вода життя, взивала до Христа самарянка: напої мене, Слове, завжди спраглу Твоєю Божественною благодаттю, щоб мене більше не обіймала спека невідання, Ісусе Господи, але щоб я проповідувала велич Божу.

Слава…

Троїчний: Отця, і Сина, і Божественного Духа оспівуємо — нероздільну єством Тройцю, розділену Лицями, єдину Істоту, безначальну, Творця всього і Бога: Його ж прославляють небесні чини.

І нині…

Богородичний: Після страшного Різдва Ти збереглася чистою Дівою, Пресвята Богородице; тому всі ангельські чини і всі племена людські оспівують Тебе невмовкними голосами, чисте вмістилище Невмістимого.

Пісн. 8

Ірмос: Ангели і небеса на престолі…

Прийдіть і побачте, люди, Того, Кого на престолі слави оспівують, а беззаконники хулять, і, побачивши, прославляйте Месію, передреченого пророками.

Ти воістину Христос, Який прийшов у світ; через Тебе спасіння і прощення гріхів отців; Ти воістину життя тих, що вірують у Тебе.

В переполовення свята, як написано, Премудрість Божа прийшла в храм і навчала, що Цей є воістину Месія Христос, через Якого спасіння.

Богородичний: Скажи, як породила Ти Того, Хто від Отця безлітно засяяв і з Духом Святим оспівується? Це знає Єдиний, Хто благозволив народитися від Тебе, Богородице.

Інший.

Ірмос: Все, Владико, премудрістю створив єси, ще ж і землі утвердив Ти дно, як знаєш, поклавши основу на водах безмірних; тому всі, оспівуючи, взиваємо: благословляйте, діла Господні, безперестанно Господа.

Смерть перетерпів добровільно, єдиний Безсмертний, пекло полонив, врата мідні знищив, Царю Небесний, і звільнив Ти ув’язнених там від віку, що безперестанно оспівують державу Твоєї благости.

Вознісся Ти, Довготерпеливий, волею на древо, і каміння розпалося, і сонце погасло, і завіса церковна роздерлася, і затремтіло все осміяне пекло, і всі ув’язнені вийшли. Явився Ти, Господи, тим, що сидять у темряві, Світло невечірнє і життя всіх. Тому, коли побачив тебе собор праведних, Слове, звеселився і взивав: прийшов Ти, щоб від кайданів звільнити всіх, що оспівують державу Твою.

Біля джерела сів Ти у час шостий, Спасе, і самарянці дав Ти живу воду, і воду розуму заради багатства милосердя. З нею ж усі взиваємо, оспівуючи: благословляйте, діла Господні, безперестанно Господа.

Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа — Господа.

Троїчний: Отця безначального, Сина співбезначального, і Духа Святого оспівуємо, Єдиного Бога у Трьох, незлитного, нерозсіченого, Творця всього, єдиносильну державу, самовладну, і взиваємо: благословляйте, діла Господні, безперестанно Господа.

І нині…

Богородичний: Вугіллям очищається Ісая, передрікаючи розумне Вугілля, Яке втілюється з Тебе, Діво, понад розум, Яке спалює всі древні гріхи людей, і обожує наше єство, заради милосердя, Всенепорочна.

Потім: Хвалимо, благословляємо, поклоняємося Господові по всі віки.

Катавасія. Чеснішу… не співаємо.

Пісня 9

Ірмос: Чуже матерям дівство…

У переполовення свята юдейського прийшов Ти, Спасе мій, у храм Твій і навчав усіх: дивувалися ж юдеї: звідкіля Він знає Писання, не навчавшись, говорили.

Дари зцілень Визволитель мій виточував, звершуючи чудеса й знамення, проганяючи недуги, зцілюючи немічних; але юдеї біснувалися через безліч чудес Його.

Плотський юдей по-плотськи думає: знаючи Писання, через Писання спотикається; падає ж через протистояння духу істини; ми ж, відкинувши це, мудрствуємо духовно.

Богородичний: Ти вмістила в утробі Твоїй, Діво Мати, єдиного від Тройці Христа Життєдавця: Його ж оспівує усе творіння, і тремтять небесні престоли, Його моли, Всеблаженна, спасти душі наші.

Інший.

Ірмос: Сотворив державу силою Твоєю, скинув бо сильних з престолів, і возніс смиренних Бог Ізраїлів, їх же вивідав Схід з висоти, і направив нас на путь миру.

Бачили життя всіх — Христа — розіп’ятим волею на древі; і, це побачивши, земля затряслася, і тіла багатьох померлих святих воскресли явно, і кайдано-хранительниця пекла похитнулася.

Величним із гробу, як жених із чертогу, вийшов Ти, що зруйнував муки смерти, Христе, і засуви пекла сокрушив силою Божественною, і воскресінням Твоїм просвітив світ світлом розуму.

Нині всі зберімо духовні собори, і взиваймо: Господь воскрес! Нехай радіє земля, нехай веселиться небо, нехай хмари проливають воду правди нам, що радісно святкуємо і Христа оспівуємо.

Життя живих, джерело блага — Господь, щедро виточуючи воду вчення, взиває до жінки: дай мені напитися води, і Я дам тобі воду, що висушить джерело гріхів твоїх.

Слава…

Троїчний: Єдине Світло нероздільне, Трисонячна Єдинице, безначальний Отець, Син, і Дух — Божество єдине, життя і всього Творець; Його оспівуємо, вірні, з безтілесними, трисвятими піснями прославляючи.

І нині…

Богородичний: Будучи оселею Світла, Чиста, просвіти очі душі моєї, затьмарені багатьма підступами ворожими, і сподоби побачити ясно Світло, що з Тебе засяяло вище розуму, чистим серцем.

Екзапостиларій воскресний: Плоттю заснув…

Слава…

Самарянки: Ти, що євреям виточив воду із каменя нерозсіченого, прийшов у Самарію, розмовляв з жінкою і просив у неї води напитися; її ж віру розбудив, і нині вона вічно насолоджується на небесах.

І нині…

Переполовенню: В переполовення свята прийшов Ти, Чоловіколюбче, у храм і говорив: спрагою сповнені, приходьте до Мене і черпайте воду живу, від неї ж споживою, і благодаттю, і життям безсмертним насолодитеся всі.

На Хваліте… Все, що дише… ставимо стихів 8 і співаємо ці стихири воскресні, глас 4.

Всесильний Господи, Ти хрест і смерть перетерпів і воскрес із мертвих, славимо Твоє воскресіння.

Хрестом Твоїм, Христе, Ти визволив нас од давнього прокляття і смертю Твоєю диявола, що мучив нашу природу, переміг, а воскресінням Твоїм наповнив усе радістю; тому взиваємо до Тебе: Ти, що воскрес із мертвих, Господи, слава Тобі.

Твоїм хрестом, Христе Спасе, настави нас на істину Твою і визволи нас із тенет ворожих; Ти, що воскрес із мертвих, воскреси нас, що впали у гріх, простягни руку Твою, Чоловіколюбче Господи, молитвами святих Твоїх.

Не відділившись від лона Отця Твого, Ти, Єдинородне Слово Боже, з чоловіколюбства на землю прийшов, незмінно став людиною, хрест і смерть перетерпів тілом, не постраждавши Божеством: воскресінням же з мертвих подав безсмертя родові людському як єдиний Всесильний.

Інші стихири анатолієві (східні), глас той самий:

Смерть прийняв плоттю Ти, Спасе, безсмертя нам дарував, у гробі Ти оселився, щоб нас із пекла визволити, воскресивши з Собою; як людина — постраждав, але воскрес — як Бог. Тому взиваємо: слава Тобі, Життєдавче Господи, єдиний Чоловіколюбець.

Каміння розпалося, коли на лобному місці поставлений був хрест Твій, Спасе: убоялися вартові пекельні, коли Тебе, як мертвого, поклали у гробі, бо Ти, Спасе, силу смерти знищив, Твоїм воскресінням подав безсмертя усім померлим, Життєдавче Господи, слава Тобі.

Інші самогласні самарянки, глас 3.

Стих: Нехай світло радіють нині небо і земля, бо Христос явився втіленим як людина, щоб Адама визволити від первородного прокляття; дивуючи чудесами, прийшов до Самарії, розмовляв з жінкою, просячи води, Той, Хто хмари водою напоює. Тому, всі вірні, поклонімося Тому, Хто добровільно заради нас Себе принизив у благосердій раді.

Стих: Полюбив Ти правду і зненавидів Ти беззаконня; так говорить Господь самарянці: якби ти знала дар Божий, і Хто говорить з тобою: дай Мені пити, то ти б просила у Нього, і дав би тобі пити, щоб ти не мала спраги повіки, — говорить Господь.

Слава… глас той самий:

Ісус, Спас наш, Джерело життєначала, прийшов до джерела патріарха Якова; просячи у жінки-самарянки води пити, Він пояснив причину неспілкування юдеїв з самарянами; мудрий Будівничий приводить її солодкими словами до прохання вічної води, яку прийнявши, всіх сповістила, кажучи: прийдіть і побачите Серцевідця і Бога, що прийшов плоттю, щоб спасти людину.

І нині… Преблагословенна Ти, Богородице Діво…

Велике славослів’я. І відпуст.

Слава: і нині, стихира євангельська, глас 7:

Ось темрява і світання. І чого ти, Маріє, біля гробу стоїш, велику темряву маючи в розумі? Через те й запитуєш, де поклали Ісуса. Але дивись на учеників, що збігаються, як вони через плащаницю і хустку переконались у воскресінні і згадали Писання про це. З ними й через них і ми, увірувавши, оспівуємо Тебе, Життєдавця Христа.

І повчання Студита, час перший. Кінцевий відпуст.

На Літургії
Зображальні блаженні гласа, глас 4:

Через дерево Адам був із раю вигнаний, і через древо хресне розбійник у раю вселився. Один, плід споживши, заповідь Творця порушив, а цей, розіп’ятий поруч, прославив Бога сокровенного, взиваючи: пом’яни мене у Царстві Твоїм.

Ти, єдиний безсмертний Господи, був розіп’ятий, але як всемогутній на третій день воскрес із гробу і воскресив первоствореного Адама: сподоби й мене навернутися до покаяння і від усього серця мого і з теплою вірою завжди до тебе взивати: пом’яни мене, Спасе, у Царстві Твоїм.

Воістину воскрес Христос, і свідчить вам гріб, законопорушники: бо Він залишив Свої погребальні пелени, і триденно воскрес. Камінь був запечатаний, і біля гробу стояла сторожа; пекло було полонено, смерть умертвилася, не вкрадений був Христос; віруйте з нами воскресінню.

Той, Хто з мертвих воскрес, і силу пекла полонив, і явився жінкам-мироносицям, промовляючи: радуйтеся, Того благаймо, вірні, щоб визволив від смерти душі наші, завжди взиваючи до Нього голосом благорозумного розбійника: пом’яни і нас у Царстві Твоїм.

З канону самарянки, пісня 3; і свята, пісня 6.

Після входу тропар воскресний; і свята переполовення.

Слава… кондак самарянки…

І нині… переполовення.

Прокимен, глас 3: Співайте Богу нашому, співайте; співайте Цареві нашому, співайте.

Стих: Всі народи, заплещіть руками, викликніть Богові голосом радости.

Апостол в Діяннях, зачало 28.

Алилуя, глас 4: Натягни лук і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости.

Стих: Ти полюбив правду, і зненавидів беззаконня.

Євангеліє від Іоана, зачало 12.

Замість: Достойно є… співаємо Ірмос: Світися, світися… Причасний: Тіло Христове… Інший: Хваліть Господа з небес…

Служба святого з Мінеї співається на повечір’ї.

Належить знати, що служба самарянки співається 4 дні: в неділю, в четвер, в п’ятницю і в суботу. В понеділок же й у вівторок співається служба переполовенню, і в середу віддається: співаємо як і на саме свято, крім входу і паремій.

Знайшли помилку