Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма двадесятая

Псало́м Дави́ду, к Голиа́фу, 143.

¹ Благослове́н Госпо́дь Бо́г мо́й, науча́яй ру́це мои́ на ополче́ние, пе́рсты моя́ на бра́нь. ²Ми́лость моя́ и прибе́жище мое́, засту́пник мо́й и изба́витель мо́й, защи́титель мо́й, и на Него́ упова́х: повину́яй лю́ди моя́ под мя́. ³Го́споди, что́ е́сть челове́к, я́ко позна́лся еси́ eму́́ Или́ сы́н челове́чь, я́ко вменя́еши eгó́ ⁴Челове́к суете́ уподо́бися: дни́е eго́ я́ко се́нь прехо́дят. ⁵Го́споди, приклони́ небеса́, и сни́ди, косни́ся гора́м, и воздымя́тся. ⁶Блесни́ мо́лнию, и разжене́ши я́, посли́ стре́лы Твоя́, и смяте́ши я́. ⁷Посли́ ру́ку Твою́ с высоты́, изми́ мя́ и изба́ви мя́ от во́д мно́гих, из руки́ сыно́в чужди́х, ⁸и́хже уста́ глаго́лаша суету́, и десни́ца и́х – десни́ца непра́вды. ⁹Бо́же, пе́снь но́ву воспою́ Тебе́, во псалти́ри десятостру́ннем пою́ Тебе́, ¹⁰даю́щему спасе́ние царе́м, изба́вляюшему Дави́да, раба́ Своего́, от меча́ лю́та. ¹¹Изба́ви мя́, и изми́ мя́ из руки́ сыно́в чужди́х, и́хже уста́ глаго́лаша суету́, и десни́ца и́х – десни́ца непра́вды. ¹²И́хже сы́нове и́х я́ко новосажде́ния водруже́нная в ю́ности свое́й. Дще́ри и́х удо́брены, преукра́шены, я́ко подо́бие хра́ма. ¹³Храни́лища и́х испо́лнена, отрыга́ющая от сего́ в сие́, о́вцы и́х многопло́дны, мно́жащыяся во исхо́дищах свои́х, воло́ве и́х то́лсти. ¹⁴Не́сть паде́ния опло́ту, ниже́ прохо́да, ниже́ во́пля в сто́гнах и́х. ¹⁵Ублажи́ша лю́ди, и́мже сия́ су́ть. Блаже́ни лю́дие, и́мже Госпо́дь Бо́г и́х.

Хвала́ Дави́ду, 144.

¹ Вознесу́ Тя́, Бо́же мо́й, Царю́ мо́й, и благословлю́ и́мя Твое́ в ве́к и в ве́к ве́ка. ²На вся́к де́нь благословлю́ Тя́ и восхвалю́ и́мя Твое́ в ве́к и в ве́к ве́ка. ³Ве́лий Госпо́дь и хва́лен зело́, и вели́чию Его́ не́сть конца́. ⁴Ро́д и ро́д восхва́лят дела́ Твоя́ и си́лу Твою́ возвестя́т. ⁵Великоле́пие сла́вы святы́ни Твоея́ возглаго́лют и чудеса́ Твоя́ пове́дят. ⁶И си́лу стра́шных Твои́х реку́т и вели́чие Твое́ пове́дят. ⁷Па́мять мно́жества бла́гости Твоея́ отры́гнут и пра́вдою Твое́ю возра́дуются. ⁸Ще́др и ми́лостив Госпо́дь, долготерпели́в и многоми́лостив. ⁹Бла́г Госпо́дь вся́ческим, и щедро́ты Его́ на все́х де́лех Его́. ¹⁰Да испове́дятся Тебе́, Го́споди, вся́ дела́ Твоя́, и преподо́бнии Твои́ да благословя́т Тя́. ¹¹Сла́ву Ца́рствия Твоего́ реку́т, и си́лу Твою́ возглаго́лют, ¹²сказа́ти сыново́м челове́ческим си́лу Твою́, и сла́ву великоле́пия Ца́рствия Твоего́. ¹³Ца́рство Твое́, Ца́рство все́х веко́в, и влады́чество Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де. Ве́рен Госпо́дь во все́х словесе́х Свои́х и Преподо́бен во все́х де́лех Свои́х. ¹⁴Утвержда́ет Госпо́дь вся́ низпа́дающыя и возставля́ет вся́ низве́рженныя. ¹⁵О́чи все́х на Тя́ упова́ют, и Ты́ дае́ши и́м пи́щу во благовре́мении. ¹⁶Отверза́еши Ты́ ру́ку Твою́ и исполня́еши вся́кое живо́тно благоволе́ния. ¹⁷Пра́веден Госпо́дь во все́х путе́х Свои́х и Преподо́бен во все́х де́лех Свои́х. ¹⁸Бли́з Госпо́дь все́м призыва́ющым Его́, все́м призыва́ющым Его́ во и́стине. ¹⁹Во́лю боя́щихся Его́ сотвори́т и моли́тву и́х услы́шит и спасе́т я́. ²⁰Храни́т Госпо́дь вся́ лю́бящыя Его́ и вся́ гре́шники потреби́т. ²¹Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лют уста́ моя́, и да благослови́т вся́ка пло́ть и́мя свято́е Его́ в ве́к и в ве́к ве́ка.

Сла́ва:

Аллилу́ия, Агге́а и Заха́рии, 145.

¹ Хвали́, душе́ моя́, Го́спода. ²Восхвалю́ Го́спода в животе́ мое́м, пою́ Бо́гу моему́, до́ндеже е́смь. ³Не наде́йтеся на кня́зи, на сы́ны челове́ческия, в ни́хже не́сть спасе́ния. ⁴Изы́дет ду́х eго́ и возврати́тся в зе́млю свою́. В то́й де́нь поги́бнут вся́ помышле́ния eго́. ⁵Блаже́н, eму́же Бо́г Иа́ковль помо́щник его́, упова́ние eго́ на Го́спода Бо́га своего́, ⁶сотво́ршаго не́бо и зе́млю, мо́ре и вся́, я́же в ни́х, храня́щаго и́стину в ве́к, ⁷творя́щаго су́д оби́димым, даю́щаго пи́щу а́лчушым. Госпо́дь реши́т окова́нныя. ⁸Госпо́дь умудря́ет слепцы́. Госпо́дь возво́дит низве́рженныя. Госпо́дь лю́бит пра́ведники. ⁹Госпо́дь храни́т прише́льцы, си́ра и вдову́ прии́мет и пу́ть гре́шных погуби́т. ¹⁰Воцари́тся Госпо́дь во ве́к, Бо́г тво́й, Сио́не, в ро́д и ро́д.

Аллилу́ия, 146.

¹ Хвали́те Го́спода, я́ко бла́г псало́м. Бо́гови на́шему да услади́тся хвале́ние. ²Зи́ждай Иерусали́ма Госпо́дь, разсе́яния Изра́илева собере́т. ³Исцеля́яй сокруше́нныя се́рдцем и обязу́яй сокруше́ния и́х. ⁴Исчита́яй мно́жество зве́зд и все́м и́м имена́ нарица́яй. ⁵Ве́лий Госпо́дь на́ш, и ве́лия кре́пость Его́, и ра́зума Его́ не́сть числа́, ⁶Прие́мляй кро́ткия Госпо́дь, смиря́яй же гре́шники до земли́. ⁷Начни́те Го́сподеви во испове́дании, по́йте Бо́гови на́шему в гу́слех. ⁸Одева́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему земли́ до́ждь, прозяба́ющему на гора́х траву́ и зла́к на слу́жбу челове́ком, ⁹даю́щему ското́м пи́щу и́х, и птенце́м вра́новым призыва́ющым Его́. ¹⁰Не в си́ле ко́нстей восхо́щет, ниже́ в лы́стех му́жеских благоволи́т. ¹¹Благоволи́т Госпо́дь в боя́щихся Его́ и во упова́ющих на ми́лость Его́.

Аллилу́ия, Агге́а и Заха́рии, 147.

¹ Похвали́, Иерусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоего́, Сио́не, ²я́ко укрепи́ вере́и вра́т Твои́х, благослови́ сы́ны твоя́ в тебе́. ³Полага́яй преде́лы Твоя́ ми́р, и ту́ка пшени́чна насыща́яй тя́. ⁴Посыла́яй сло́во Свое́ земли́, до ско́рости тече́т сло́во Его́, ⁵даю́щаго сне́г Сво́й, я́ко во́лну, мглу́, я́ко пе́пел, посыпа́ющаго, ⁶мета́ющаго го́лоть Сво́й, я́ко хле́бы. Проти́ву лица́ мра́за Его́ кто́ постои́т́ ⁷По́слет сло́во Свое́, и иста́ет я́, дхне́т Ду́х Его́, и потеку́т во́ды. ⁸Возвеща́яй сло́во Свое́ Иа́кову, оправда́ния и судьбы́ Своя́ Изра́илеви. ⁹Не сотвори́ та́ко вся́кому язы́ку, и судьбы́ Своя́ не яви́ и́м.

Сла́ва:

Аллилу́ия, Агге́а и Заха́рии, 148.

¹ Хвали́те Го́спода с небе́с, хвали́те Его́ в вы́шних. ²Хвали́те Его́, вси́ А́нгели Его́, хвали́те Его́, вся́ си́лы Его́. ³Хвали́те Его́, со́лнце и луна́, хвали́те Его́, вся́ зве́зды и све́т. ⁴Хвали́те Его́ небеса́ небе́с и вода́, я́же превы́ше небе́с. ⁵Да восхва́лят и́мя Госпо́дне: я́ко То́й рече́, и бы́ша, То́й повеле́, и созда́шася. ⁶Поста́ви я́ в ве́к и в ве́к ве́ка, повеле́ние положи́, и не мимои́дет. ⁷Хвали́те Го́спода от земли́, зми́еве и вся́ бе́здны: ⁸о́гнь, гра́д, сне́г, го́лоть, ду́х бу́рен, творя́щая сло́во Его́, ⁹го́ры и вси́ хо́лми, древа́ плодоно́сна и вси́ ке́дри, ¹⁰зве́рие и вси́ ско́ти, га́ди и пти́цы перна́ты. ¹¹Ца́рие зе́мстии и вси́ лю́дие, кня́зи и вси́ судии́ зе́мстии, ¹²ю́ноши и де́вы, ста́рцы с ю́нотами ¹³да восхва́лят и́мя Госпо́дне, я́ко вознесе́ся и́мя Того́ Еди́наго, испове́дание Его́ на земли́ и на небеси́. ¹⁴И вознесе́т ро́г люде́й Свои́х, пе́снь все́м преподо́бным Его́, сыново́м Изра́илевым, лю́дем, приближа́ющымся Ему́.

Аллилу́ия, 149.

¹ Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву, хвале́ние Его́ в це́ркви преподо́бных. ²Да возвесели́тся Изра́иль о Сотво́ршем eго́, и сы́нове Сио́ни возра́дуются о Царе́ свое́м. ³Да восхва́лят и́мя Его́ в ли́це, в ти́мпане и псалти́ри да пою́т Ему́. ⁴Я́ко благоволи́т Госпо́дь в лю́дех Свои́х, и вознесе́т кро́ткия во спасе́ние. ⁵Восхва́лятся преподо́бнии во сла́ве и возра́дуются на ло́жах свои́х. ⁶Возноше́ния Бо́жия в горта́ни и́х, и мечи́ обою́ду остры́ в рука́х и́х: ⁷сотвори́ти отмще́ние во язы́цех, обличе́ния в лю́дех, ⁸связа́ти ца́ри и́х пу́ты, и сла́вныя и́х ручны́ми око́вы желе́зными, ⁹сотвори́ти в ни́х су́д напи́сан. Сла́ва сия́ бу́дет все́м преподо́бным Его́.

Аллилу́ия, 150.

¹ Хвали́те Бо́га во святы́х Его́, хвали́те Его́ во утверже́нии си́лы Его́. ²Хвали́те Его́ на си́лах ³⁸ Его́, хвали́те Его́ по мно́жеству вели́чествия Его́. ³Хвали́те Его́ во гла́се тру́бнем, хвали́те Его́ во псалти́ри и гу́слех. ⁴Хвали́те Его́ в тимпа́не и ли́це, хвали́те Его́ во стру́нах и орга́не. ⁵Хвали́те Его́ в кимва́лех доброгла́сных, хвали́те Его́ в кимва́лех восклица́ния. ⁶Вся́кое дыха́ние да хва́лит Го́спода.

Сла́ва, и ны́не: Аллилу́ия.

Се́й псало́м осо́бь пи́сан, Дави́дов, и вне́ числа́ 150 псалмо́в, внегда́ единобо́рствоваше на Голиа́фа.

Ма́л бе́х в бра́тии мое́й и ю́нший в дому́ отца́ моего́, пасо́х о́вцы отца́ моего́. Ру́це мои́ сотвори́сте орга́н, и пе́рсты мои́ соста́виша псалти́рь. И кто́ возвести́т Го́сподеви моему́́ Са́м Госпо́дь, Са́м услы́шит. Са́м посла́ А́нгела Своего́, и взя́т мя́ от ове́ц отца́ моего́, и пома́за мя́ еле́ем пома́зания своего́. Бра́тия моя́ до́бри и вели́цы, и не благоволи́ в ни́х Госпо́дь. Изыдо́х в сре́тение иноплеме́ннику, и прокля́т мя́ и́долы свои́ми. А́з же, исто́ргнув ме́ч от него́, обезгла́вих eго́, и отъя́х поноше́ние от сыно́в Изра́илевых.

По 20-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Tа́жe тропари́, гла́с 8

Исполне́ние все́х благи́х Ты́ еси́, Христе́ мо́й, испо́лни ра́дости и весе́лия ду́шу мою́, и спаси́ мя́, я́ко еди́н многоми́лостив.

Сла́ва: А́ще и согреши́х, Христе́ Спа́се мо́й, пре́д Тобо́ю, ино́го Бо́га ра́зве Тебе́ не ве́м, дерза́ю же на Твое́ благоутро́бие, обраща́ющагося приими́ мя́, Благоутро́бне О́тче и Сы́не Единоро́дне и Ду́ше Святы́й, я́ко блу́днаго сы́на, и спаси́ мя́.

И ны́не: Ино́го прибе́жища и те́плого предста́тельства, разве́ Тебе́, не ве́м, я́ко дерзнове́ние иму́щи ко из Тебе́ рожде́нному, Влады́чице, помози́ и спаси́ мя́, раба́ Твоего́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же мо́й, поми́луй мя́, гре́шнаго, и прости́ ми́, недосто́йному рабу́ Твоему́, ели́ка Ти́ согреши́х чре́з все́ живота́ моего́ вре́мя, и да́же до дне́сь, и а́ще что́ яко́ челове́к согреши́х, во́льная моя́ прегреше́ния и нево́льная, де́лом и сло́вом, я́же умо́м и мы́слию, я́же от совосхище́ния и невнима́ния, и мно́гия моея́ ле́ности и небреже́ния. А́ще же и́менем Твои́м кля́хся, а́ще же лжекля́хся, или́ ху́лих мы́слию, или́ кого́ укори́х, или́ оклевета́х, или́ опеча́лих, или́ в нечесо́м прогне́вах, или́ окрадо́х, или́ блу́дствовах, или́ солга́х, или́ та́йно ядо́х, или́ дру́г дости́же ко мне́, и презре́х eго́, или́ бра́та оскорби́х и преогорчи́х, или́ стоя́щу ми́ на моли́тве и псалмопе́нии, у́м мо́й лука́вый на лука́вая обхожда́ше, или́ па́че ле́паго наслади́хся, или́ безу́мно смея́хся, или́ кощу́нно глаго́лах, или́ тщесла́вихся, или́ горди́хся, или́ добро́ту су́етную ви́дех и от нея́ прельсти́хся, или́ неле́пая мне́ поглуми́хся. А́ще в чесо́м о моли́тве мое́й неради́х, или́ за́поведей духо́внаго моего́ отца́ не сохрани́х, или́ праздносло́вих, или́ и́но что́ лука́вое сотвори́х, сия́ бо вся́ и вя́щшая си́х соде́ях, и́хже ниже́ по́мню. Поми́луй, Го́споди, и прости́ ми́ вся́, да в ми́ре усну́ и почи́ю, поя́, и благословя́, и сла́вя Тя́, со Безнача́льным Твои́м Отце́м и с Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Каfjсма двадесz1таz

Pал0мъ дв7ду, къ голіafу, рм7г

Бlгословeнъ гDь бGъ м0й, научazй рyцэ мои2 на њполчeніе, пeрсты мо‰ на брaнь.

Млcть моS и3 прибёжище моE, застyпникъ м0й и3 и3збaвитель м0й, защи1титель м0й, и3 на него2 ўповaхъ: повинyzй лю1ди мо‰ под8 мS.

ГDи, что2 є4сть человёкъ, ћкw познaлсz є3си2 є3мY; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw вмэнsеши є3гw2;

Человёкъ суетЁ ўпод0бисz: днjе є3гw2 ћкw сёнь прех0дzтъ.

ГDи, преклони2 нб7сA, и3 сни1ди: косни1сz горaмъ, и3 воздымsтсz:

Блесни2м0лнію, и3 разженeши |: посли2 стрёлы тво‰, и3 смzтeши |.

Посли2 рyку твою2 съ высоты2, и3зми1 мz и3 и3збaви мS t в0дъ мн0гихъ, и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ,

И$хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды.

Б9е, пёснь н0ву воспою2 тебЁ, во pалти1ри десzтострyннэмъ пою2 тебЁ:

Даю1щему сп7сeніе царє1мъ, и3збавлsющему дв7да рабA своего2 t мечA лю1та.

И#збaви мS и3 и3зми1 мz и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды:

И$хже сhнове и4хъ ћкw новосаждє1ніz водружє1наz въ ю4ности своeй, дщє1ри и4хъ ўд0брєны, преукрaшєны ћкw под0біе хрaма:

Храни6лища и4хъ и3сп0лнєна, tрыг†ющаz t сегw2 въ сіE: џвцы и4хъ многоплHдны, мн0жащыzсz во и3сх0дищихъ свои1хъ: вол0ве и4хъ т0лсти:

Нёсть падeніz њпл0ту, нижE прох0да, нижE в0плz въ ст0гнахъ и4хъ.

Ўбlжи1ша лю1ди, и5мже сі‰ сyть: бlжeни лю1діе, и5мже гDь бGъ и4хъ.

ХвалA дв7ду, рм7д

Вознесy тz, б9е м0й, цRю2м0й, и3 бlгословлю2 и4мz твоE въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.

На всsкъ дeнь бlгословлю1 тz, и3 восхвалю2 и4мz твоE въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.

Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2, и3 вели1чію є3гw2 нёсть концA.

Р0дъ и3 р0дъ восхвaлzтъ дэлA тво‰ и3 си1лу твою2 возвэстsтъ:

Великолёпіе слaвы с™hни твоеS возглаг0лютъ и3 чудесA тво‰ повёдzтъ:

И# си1лу стрaшныхъ твои1хъ рекyтъ и3 вели1чіе твоE повёдzтъ:

Пaмzть мн0жества бlгости твоеS tрhгнутъ и3 прaвдою твоeю возрaдуютсz.

Щeдръ и3 млcтивъ гDь, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ.

Бlгъ гDь всsчєскимъ, и3 щедрHты є3гw2 на всёхъ дёлэхъ є3гw2.

Да и3сповёдzтсz тебЁ, гDи, вс‰ дэлA тво‰, и3 прпdбніи твои2 да бlгословsтъ тS:

Слaву цrтвіz твоегw2 рекyтъ и3 си1лу твою2 возглаг0лютъ,

Сказaти сыновHмъ человёчєскимъ си1лу твою2 и3 слaву великолёпіz цrтвіz твоегw2.

Цrтво твоE цrтво всёхъ вэкHвъ, и3 вLчество твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ.

Вёренъ гDь во всёхъ словесёхъ свои1хъ и3 прпdбенъ во всёхъ дёлэхъ свои1хъ.

Ўтверждaетъ гDь вс‰ низпaдающыz и3 возставлsетъ вс‰ низвeржєнныz.

Џчи всёхъ на тS ўповaютъ, и3 ты2 даeши и5мъ пи1щу во бlговрeменіи:

Tверзaеши ты2 рyку твою2 и3 и3сполнsеши всsкое жив0тно бlговолeніz.

Првdнъ гDь во всёхъ путeхъ свои1хъ и3 прпdбенъ во всёхъ дёлэхъ свои1хъ.

Бли1з8 гDь всBмъ призывaющымъ є3го2, всBмъ призывaющымъ є3го2 во и4стинэ:

В0лю боsщихсz є3гw2 сотвори1тъ, и3 моли1тву и4хъ ўслhшитъ, и3 сп7сeтъ |.

Храни1тъ гDь вс‰ лю1бzщыz є3го2, и3 вс‰ грёшники потреби1тъ.

ХвалY гDню возглаг0лютъ ўстA мо‰: и3 да бlгослови1тъ всsка пл0ть и4мz с™0е є3гw2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.

Слaва:

Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, рм7є

Хвали2, душE моS, гDа:

Восхвалю2 гDа въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь.

Не надёйтесz на кн‰зи, на сhны человёчєскіz, въ ни1хже нёсть сп7сeніz.

И#зhдетъ дyхъ є3гw2, и3 возврати1тсz въ зeмлю свою2: въ т0й дeнь поги1бнутъ вс‰ помышлє1ніz є3гw2.

Бlжeнъ, є3мyже бGъ їaкwвль пом0щникъ є3гw2, ўповaніе є3гw2 на гDа бGа своего2,

Сотв0ршаго нeбо и3 зeмлю, м0ре, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ: хранsщаго и4стину въ вёкъ,

Творsщаго сyдъ њби6димымъ, даю1щаго пи1щу ѓлчущымъ. ГDь рэши1тъ њков†нныz:

ГDь ўмудрsетъ слэпцы2: гDь возв0дитъ низвeржєнныz: гDь лю1битъ првdники.

ГDь храни1тъ пришeльцы, си1ра и3 вдовY пріи1метъ, и3 пyть грёшныхъ погуби1тъ.

ВоцRи1тсz гDь во вёкъ, бGъ тв0й, сіHне, въ р0дъ и3 р0дъ.

Ґллилyіа, рм7ѕ

Хвали1те гDа, ћкw бlгъ pал0мъ: бGови нaшему да ўслади1тсz хвалeніе.

Зи1ждай їеrли1ма гDь: разсBzніz ї}лєва соберeтъ:

И#сцэлszй сокрушє1нныz сeрдцемъ и3 њбzзyzй сокрушє1ніz и4хъ:

И#считazй мн0жество ѕвёздъ, и3 всBмъ и5мъ и3менA нарицazй.

Вeлій гDь нaшъ, и3 вeліz крёпость є3гw2, и3 рaзума є3гw2 нёсть числA.

Пріeмлzй крHткіz гDь, смирszй же грёшники до земли2.

Начни1те гDеви во и3сповёданіи, п0йте бGови нaшему въ гyслехъ:

Њдэвaющему нeбо џблаки, ўготовлsющему земли2 д0ждь: прозzбaющему на горaхъ травY и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ:

Даю1щему скотHмъ пи1щу и4хъ, и3 птенцє1мъ врaнwвымъ призывaющымъ є3го2.

Не въ си1лэ к0нстэй восх0щетъ, нижE въ лhстэхъ мyжескихъ бlговоли1тъ:

Бlговоли1тъ гDь въ боsщихсz є3гw2 и3 во ўповaющихъ на млcть є3гw2.

Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, рм7з

Похвали2, їеrли1ме, гDа, хвали2 бGа твоего2, сіHне:

Ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, блгcви2 сhны тво‰ въ тебЁ.

Полагazй предёлы тво‰ ми1ръ, и3 тyка пшени1чна насыщazй тS:

Посылazй сл0во своE земли2, до ск0рости течeтъ сл0во є3гw2,

Даю1щагw снёгъ св0й ћкw в0лну, мглY ћкw пeпелъ посыпaющагw,

Метaющагw г0лоть св0й ћкw хлёбы: проти1ву лицA мрaза є3гw2 кто2 постои1тъ;

П0слетъ сл0во своE, и3 и3стaетъ |: дхнeтъ дyхъ є3гw2, и3 потекyтъ в0ды.

Возвэщazй сл0во своE їaкwву, њправд†ніz и3 судьбы6 сво‰ ї}леви:

Не сотвори2 тaкw всsкому kзhку, и3 судьбы6 сво‰ не kви2 и5мъ.

Слaва:

Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, рм7и

Хвали1те гDа съ нб7съ, хвали1те є3го2 въ вhшнихъ.

Хвали1те є3го2 вси2 ѓгGли є3гw2: хвали1те є3го2, вс‰ си6лы є3гw2.

Хвали1те є3го2, с0лнце и3 лунA: хвали1те є3го2 вс‰ ѕвёзды и3 свётъ.

Хвали1те є3го2, нб7сA нб7съ и3 водA, ћже превhше небeсъ.

Да восхвaлzтъ и4мz гDне: ћкw т0й речE, и3 бhша: т0й повелЁ, и3 создaшасz.

Постaви | въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка: повелёніе положи2, и3 не ми1мw и4детъ.

Хвали1те гDа t земли2, ѕмjевє и3 вс‰ бє1здны:

Џгнь, грaдъ, снёгъ, г0лоть, дyхъ бyренъ, твор‰щаz сл0во є3гw2:

Г0ры и3 вси2 х0лми, древA плодонHсна и3 вси2 кeдри:

Ѕвёріе и3 вси2 ск0ти, гaди и3 пти6цы перн†ты:

Цaріе зeмстіи и3 вси2 лю1діе, кн‰зи и3 вси2 судіи6 зeмстіи:

Ю$нwши и3 дBвы, стaрцы съ ю4нотами.

Да восхвaлzтъ и4мz гDне: ћкw вознесeсz и4мz тогw2 є3ди1нагw, и3сповёданіе є3гw2 на земли2 и3 на нб7си2.

И# вознесeтъ р0гъ людeй свои1хъ: пёснь всBмъ прпdбнымъ є3гw2, сыновHмъ ї}лєвымъ, лю1демъ приближaющымсz є3мY.

Ґллилyіа, рм7f

Восп0йте гDеви пёснь н0ву: хвалeніе є3гw2 въ цRкви прпdбныхъ.

Да возвесели1тсz ї}ль њ сотв0ршемъ є3го2, и3 сhнове сіHни возрaдуютсz њ цRи2 своeмъ.

Да восхвaлzтъ и4мz є3гw2 въ ли1цэ, въ тmмпaнэ и3 pалти1ри да пою1тъ є3мY.

Ћкw бlговоли1тъ гDь въ лю1дехъ свои1хъ, и3 вознесeтъ крHткіz во сп7сeніе.

Восхвaлzтсz прпdбніи во слaвэ и3 возрaдуютсz на л0жахъ свои1хъ.

Возношє1ніz б9іz въ гортaни и4хъ, и3 мечи2 nбою1ду nстры2 въ рукaхъ и4хъ:

Сотвори1ти tмщeніе во kзhцэхъ, њбличє1ніz въ лю1дехъ:

Свzзaти цари2 и4хъ пyты, и3 сл†вныz и4хъ ручнhми nкHвы желёзными:

Сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ. Слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2.

Ґллилyіа, Rн

Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2:

Хвали1те є3го2 на си1лахъ є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2:

Хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ:

Хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ:

Хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz.

Всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа.

Слaва:

Сeй pал0мъ nс0бь пи1санъ, дв7довъ, и3 внЁ числA Rн pалмHвъ, внегдA є3диноб0рствоваше на голіafа.

Мaлъ бёхъ въ брaтіи моeй и3 ю4ншій въ домY nтцA моегw2: пас0хъ џвцы nтцA моегw2.

Рyцэ мои2 сотвори1стэ nргaнъ, и3 пeрсты мои2 состaвиша pалти1рь.

И# кто2 возвэсти1тъ гDеви моемY; Сaмъ гDь, сaмъ ўслhшитъ: сaмъ послA ѓгGла своего2, и3 взsтъ мS t nвeцъ nтцA моегw2, и3 помaза мS є3лeемъ помaзаніz своегw2.

Брaтіz мо‰ добри2 и3 вели1цы: и3 не бlговоли2 въ ни1хъ гDь.

И#зыд0хъ въ срётеніе и3ноплемeннику, и3 проклsтъ мS јдwлы свои1ми.

Ѓзъ же и3ст0ргнувъ мeчь t негw2, њбезглaвихъ є3го2 и3 tsхъ поношeніе t сынHвъ ї}левыхъ.

По к7-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Та1кже тропари2, глaсъ }

И#сполнeніе всёхъ бlги1хъ ты2 є3си2 хrтE м0й, и3сп0лни рaдости и3 весeліz дyшу мою2, и3 сп7си1 мz, ћкw є3ди1нъ многомлcтивъ.

Слaва: Ѓще и3 согрэши1хъ, хrтE сп7се м0й, пред8 тоб0ю, и3н0гw бGа рaзвэ тебE не вёмъ: дерзaю же на твоE бlгоутр0біе: њбращaющагосz пріими1 мz бlгоутр0бне џ§е, и3 сн7е є3динор0дне, и3 дш7е с™hй, ћкw блyднаго сhна, и3 сп7си1 мz.

И# нhнэ: И#н0гw прибёжища, и3 тeплагw предстaтельства, рaзвэ тебE не вёмъ: ћкw дерзновeніе и3мyщи ко и3з8 тебE рождeнному, вLчце помози2, и3 сп7си1 мz рабA твоего2.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ГDи ї}се хrтE б9е м0й, поми1луй мS грёшнаго, и3 прости1 ми недост0йному рабY твоемY, є3ли6ка ти2 согрэши1хъ чрез8 всE животA моегw2 врeмz, и3 дaже до днeсь, и3 ѓще что2 ћкw человёкъ согрэши1хъ, вHльнаz мо‰ прегрэшє1ніz и3 невHльнаz, дёломъ и3 сл0вомъ, ±же ўм0мъ и3 мhслію, ±же t совосхищeніz и3 невнимaніz, и3 мн0гіz моеS лёности и3 небрежeніz. Ѓще же и4менемъ твои1мъ клsхсz, ѓще же лжеклsхсz, и3ли2 хyлихъ мhслію, и3ли2 кого2 ўкори1хъ, и3ли2 њклеветaхъ, и3ли2 њпечaлихъ, и3ли2 въ нёчесомъ прогнёвахъ, и3ли2 њкрад0хъ, и3ли2 блyдствовахъ, и3ли2 солгaхъ, и3ли2 тaйнw kд0хъ: и3ли2 дрyгъ дости1же ко мнЁ, и3 презрёхъ є3го2, и3ли2 брaта њскорби1хъ и3 преwгорчи1хъ: и3ли2 стоsщу ми2 на моли1твэ и3 pалмопёніи ќмъ м0й лукaвый на лук†ваz њбхождaше: и3ли2 пaче лёпагw наслади1хсz, и3ли2 безyмнw смэsхсz, и3ли2 кощyннw глаг0лахъ, и3ли2 тщеслaвихсz, и3ли2 горди1хсz, и3ли2 добр0ту сyетную ви1дэхъ, и3 t неS прельсти1хсz, и3ли2 нелBпаz мнЁ поглуми1хсz: ѓще въ чес0мъ њ мlтвэ моeй не ради1хъ: и3ли2 зaповэдей дух0внагw моегw2 nтцA не сохрани1хъ, и3ли2 праздносл0вихъ, и3ли2 и4но что2 лукaвое сотвори1хъ: сі‰ бо вс‰ и3 вsщшаz си1хъ содёzхъ, и5хже нижE п0мню: поми1луй гDи, и3 прости1 ми вс‰, да въ ми1рэ ўснY и3 почjю, поS, и3 бlгословS, и3 слaвz тS, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΕΙΚΟΣΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 143ος
Εὐλογητὸς Κύριος ὁ Θεός μου ὁ διδάσκων τὰς χεῖράς μου εἰς παράταξιν, τοὺς δακτύλους μου εἰς πόλεμον·
ἔλεός μου καὶ καταφυγή μου, ἀντιλήπτωρ μου καὶ ρύστης μου, ὑπερασπιστής μου, καὶ ἐπ᾿ αὐτῷ ἤλπισα, ὁ ὑποτάσσων τὸν λαόν μου ὑπ᾿ ἐμέ.
Κύριε, τί ἐστιν ἄνθρωπος ὅτι ἐγνώσθης αὐτῷ, ἢ υἱὸς ἀνθρώπου ὅτι λογίζῃ αὐτῷ;
ἄνθρωπος ματαιότητι ὡμοιώθη, αἱ ἡμέραι αὐτοῦ ὡσεὶ σκιὰ παράγουσι.
Κύριε, κλῖνον οὐρανοὺς καὶ κατάβηθι, ἅψαι τῶν ὀρέων, καὶ καπνισθήσονται.
ἄστραψον ἀστραπὴν καὶ σκορπιεῖς αὐτούς, ἐξαπόστειλον τὰ βέλη σου καὶ συνταράξεις αὐτούς.
ἐξαπόστειλον τὴν χεῖρά σου ἐξ ὕψους, ἐξελοῦ με καὶ ρῦσαί με ἐξ ὑδάτων πολλῶν, ἐκ χειρὸς υἱῶν ἀλλοτρίων,
ὧν τὸ στόμα ἐλάλησε ματαιότητα, καὶ ἡ δεξιὰ αὐτῶν δεξιὰ ἀδικίας.
ὁ Θεός, ᾠδὴν καινὴν ᾄσομαί σοι, ἐν ψαλτηρίῳ δεκαχόρδῳ ψαλῶ σοι
τῷ διδόντι τὴν σωτηρίαν τοῖς βασιλεῦσι, τῷ λυτρουμένῳ Δαυΐδ τὸν δοῦλον αὐτοῦ ἐκ ρομφαίας πονηρᾶς.
ρῦσαί με καὶ ἐξελοῦ με ἐκ χειρὸς υἱῶν ἀλλοτρίων, ὧν τὸ στόμα ἐλάλησε ματαιότητα καὶ ἡ δεξιὰ αὐτῶν δεξιὰ ἀδικίας.
ὧν οἱ υἱοὶ ὡς νεόφυτα ἱδρυμένα ἐν τῇ νεότητι αὐτῶν, αἱ θυγατέρες αὐτῶν κεκαλλωπισμέναι, περικεκοσμημέναι ὡς ὁμοίωμα ναοῦ,
τὰ ταμιεῖα αὐτῶν πλήρη, ἐξερευγόμενα ἐκ τούτου εἰς τοῦτο, τὰ πρόβατα αὐτῶν πολύτοκα, πληθύνοντα ἐν ταῖς ἐξόδοις αὐτῶν,
οἱ βόες αὐτῶν παχεῖς, οὐκ ἔστι κατάπτωμα φραγμοῦ, οὐδὲ διέξοδος, οὐδὲ κραυγὴ ἐν ταῖς πλατείαις αὐτῶν,
ἐμακάρισαν τὸν λαόν, ᾧ ταῦτά ἐστι· μακάριος ὁ λαός, οὗ Κύριος ὁ Θεὸς αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 144ος
Ὑψώσω σε, ὁ Θεός μου ὁ βασιλεύς μου, καὶ εὐλογήσω τὸ ὄνομά σου εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν εὐλογήσω σε καὶ αἰνέσω τὸ ὄνομά σου εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
μέγας Κύριος καὶ αἰνετὸς σφόδρα, καὶ τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ οὐκ ἔστι πέρας.
γενεὰ καὶ γενεὰ ἐπαινέσει τὰ ἔργα σου καὶ τὴν δύναμίν σου ἀπαγγελοῦσι.
τὴν μεγαλοπρέπειαν τῆς δόξης τῆς ἁγιωσύνης σου λαλήσουσι καὶ τὰ θαυμάσιά σου διηγήσονται.
καὶ τὴν δύναμιν τῶν φοβερῶν σου ἐροῦσι καὶ τὴν μεγαλωσύνην σου διηγήσονται.
μνήμην τοῦ πλήθους τῆς χρηστότητός σου ἐξερεύξονται καὶ τῇ δικαιοσύνῃ σου ἀγαλλιάσονται.
οἰκτίρμων καὶ ἐλεήμων ὁ Κύριος, μακρόθυμος καὶ πολυέλεος.
χρηστὸς Κύριος τοῖς σύμπασι, καὶ οἱ οἰκτιρμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ πάντα τὰ ἔργα αὐτοῦ.
ἐξομολογησάσθωσάν σοι, Κύριε, πάντα τὰ ἔργα σου, καὶ οἱ ὅσιοί σου εὐλογησάτωσάν σε.
δόξαν τῆς βασιλείας σου ἐροῦσι καὶ τὴν δυναστείαν σου λαλήσουσι
τοῦ γνωρίσαι τοῖς υἱοῖς τῶν ἀνθρώπων τὴν δυναστείαν σου καὶ τὴν δόξαν τῆς μεγαλοπρεπείας τῆς βασιλείας σου.
ἡ βασιλεία σου βασιλεία πάντων τῶν αἰώνων, καὶ ἡ δεσποτεία σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ.
α πιστὸς Κύριος ἐν πᾶσι τοῖς λόγοις αὐτοῦ καὶ ὅσιος ἐν πᾶσι τοῖς ἔργοις αὐτοῦ.
ὑποστηρίζει Κύριος πάντας τοὺς καταπίπτοντας καὶ ἀνορθοῖ πάντας τοὺς κατερραγμένους.
οἱ ὀφθαλμοὶ πάντων εἰς σὲ ἐλπίζουσι, καὶ σὺ δίδως τὴν τροφὴν αὐτῶν ἐν εὐκαιρίᾳ.
ἀνοίγεις σὺ τὰς χεῖράς σου καὶ ἐμπιπλᾷς πᾶν ζῷον εὐδοκίας.
δίκαιος Κύριος ἐν πάσαις ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ καὶ ὅσιος ἐν πᾶσι τοῖς ἔργοις αὐτοῦ.
ἐγγὺς Κύριος πᾶσι τοῖς ἐπικαλουμένοις αὐτόν, πᾶσι τοῖς ἐπικαλουμένοις αὐτὸν ἐν ἀληθείᾳ.
θέλημα τῶν φοβουμένων αὐτὸν ποιήσει καὶ τῆς δεήσεως αὐτῶν εἰσακούσεται καὶ σώσει αὐτούς.
φυλάσσει Κύριος πάντας τοὺς ἀγαπῶντας αὐτὸν καὶ πάντας τοὺς ἁμαρτωλοὺς ἐξολοθρεύσει.
αἴνεσιν Κυρίου λαλήσει τὸ στόμα μου· καὶ εὐλογείτω πᾶσα σὰρξ τὸ ὄνομα τὸ ἅγιον αὐτοῦ εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 145ος
Αἴνει, ἡ ψυχή μου, τὸν Κύριον·
αἰνέσω Κύριον ἐν τῇ ζωῇ μου, ψαλῶ τῷ Θεῷ μου ἕως ὑπάρχω.
μὴ πεποίθατε ἐπ᾿ ἄρχοντας, ἐπὶ υἱοὺς ἀνθρώπων, οἷς οὐκ ἔστι σωτηρία.
ἐξελεύσεται τὸ πνεῦμα αὐτοῦ. καὶ ἐπιστρέψει εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ· ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ ἀπολοῦνται πάντες οἱ διαλογισμοὶ αὐτοῦ.
μακάριος οὗ ὁ Θεὸς ᾿Ιακὼβ βοηθὸς αὐτοῦ, ἡ ἐλπὶς αὐτοῦ ἐπὶ Κύριον τὸν Θεὸν αὐτοῦ
τὸν ποιήσαντα τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν, τὴν θάλασσαν καὶ πάντα τὰ ἐν αὐτοῖς· τὸν φυλάσσοντα ἀλήθειαν εἰς τὸν αἰῶνα,
ποιοῦντα κρῖμα τοῖς ἀδικουμένοις, διδόντα τροφὴν τοῖς πεινῶσι. Κύριος λύει πεπεδημένους,
Κύριος σοφοῖ τυφλούς, Κύριος ἀνορθοῖ κατερραγμένους, Κύριος ἀγαπᾷ δικαίους,
Κύριος φυλάσσει τοὺς προσηλύτους· ὀρφανὸν καὶ χήραν ἀναλήψεται καὶ ὁδὸν ἁμαρτωλῶν ἀφανιεῖ.
βασιλεύσει Κύριος εἰς τὸν αἰῶνα, ὁ Θεός σου, Σιών, εἰς γενεὰν καὶ γενεάν.

ΨΑΛΜΟΣ 146ος
Αἰνεῖτε τὸν Κύριον, ὅτι ἀγαθὸν ψαλμός· τῷ Θεῷ ἡμῶν ἡδυνθείη αἴνεσις.
οἰκοδομῶν ῾Ιερουσαλὴμ ὁ Κύριος, καὶ τὰς διασπορὰς τοῦ ᾿Ισραὴλ ἐπισυνάξει,
ὁ ἰώμενος τοὺς συντετριμμένους τὴν καρδίαν καὶ δεσμεύων τὰ συντρίμματα αὐτῶν,
ὁ ἀριθμῶν πλήθη ἄστρων, καὶ πᾶσιν αὐτοῖς ὀνόματα καλῶν.
μέγας ὁ Κύριος ἡμῶν, καὶ μεγάλη ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ, καὶ τῆς συνέσεως αὐτοῦ οὐκ ἔστιν ἀριθμός.
ἀναλαμβάνων πρᾳεῖς ὁ Κύριος, ταπεινῶν δὲ ἁμαρτωλοὺς ἕως τῆς γῆς.
ἐξάρξατε τῷ Κυρίῳ ἐν ἐξομολογήσει, ψάλατε τῷ Θεῷ ἡμῶν ἐν κιθάρᾳ
τῷ περιβάλλοντι τὸν οὐρανὸν ἐν νεφέλαις, τῷ ἑτοιμάζοντι τῇ γῇ ὑετόν, τῷ ἐξανατέλλοντι ἐν ὄρεσι χόρτον καὶ χλόην τῇ δουλείᾳ τῶν ἀνθρώπων,
διδόντι τοῖς κτήνεσι τροφὴν αὐτῶν καὶ τοῖς νεοσσοῖς τῶν κοράκων τοῖς ἐπικαλουμένοις αὐτόν.
οὐκ ἐν τῇ δυναστείᾳ τοῦ ἵππου θελήσει, οὐδὲ ἐν ταῖς κνήμαις τοῦ ἀνδρὸς εὐδοκεῖ·
εὐδοκεῖ Κύριος ἐν τοῖς φοβουμένοις αὐτὸν καὶ ἐν πᾶσι τοῖς ἐλπίζουσιν ἐπὶ τὸ ἔλεος αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 147ος
Ἐπαίνει, ῾Ιερουσαλήμ, τὸν Κύριον, αἴνει τὸν Θεόν σου, Σιών,
ὅτι ἐνίσχυσε τοὺς μοχλοὺς τῶν πυλῶν σου, εὐλόγησε τοὺς υἱούς σου ἐν σοί·
ὁ τιθεὶς τὰ ὅριά σου εἰρήνην καὶ στέαρ πυροῦ ἐμπιπλῶν σε·
ὁ ἀποστέλλων τὸ λόγιον αὐτοῦ τῇ γῇ, ἕως τάχους δραμεῖται ὁ λόγος αὐτοῦ·
διδόντος χιόνα αὐτοῦ ὡσεὶ ἔριον, ὁμίχλην ὡσεὶ σποδὸν πάσσοντος·
βάλλοντος κρύσταλλον αὐτοῦ ὡσεὶ ψωμούς, κατὰ πρόσωπον ψύχους αὐτοῦ τίς ὑποστήσεται;
ἐξαποστελεῖ τὸν λόγον αὐτοῦ καὶ τήξει αὐτά· πνεύσει τὸ πνεῦμα αὐτοῦ καὶ ρυήσεται ὕδατα.
ὁ ἀπαγγέλλων τὸν λόγον αὐτοῦ τῷ ᾿Ιακώβ, δικαιώματα καὶ κρίματα αὐτοῦ τῷ ᾿Ισραήλ.
οὐκ ἐποίησεν οὕτως παντὶ ἔθνει καὶ τὰ κρίματα αὐτοῦ οὐκ ἐδήλωσεν αὐτοῖς.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 148ος
Αἰνεῖτε τὸν Κύριον ἐκ τῶν οὐρανῶν· αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τοῖς ὑψίστοις.
αἰνεῖτε αὐτόν, πάντες οἱ ἄγγελοι αὐτοῦ· αἰνεῖτε αὐτόν, πᾶσαι αἱ δυνάμεις αὐτοῦ.
αἰνεῖτε αὐτὸν ἥλιος καὶ σελήνη, αἰνεῖτε αὐτὸν πάντα τὰ ἄστρα καὶ τὸ φῶς.
αἰνεῖτε αὐτὸν οἱ οὐρανοὶ τῶν οὐρανῶν καὶ τὸ ὕδωρ τὸ ὑπεράνω τῶν οὐρανῶν.
αἰνεσάτωσαν τὸ ὄνομα Κυρίου, ὅτι αὐτὸς εἶπε, καὶ ἐγενήθησαν, αὐτὸς ἐνετείλατο, καὶ ἐκτίσθησαν.
ἔστησεν αὐτὰ εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος· πρόσταγμα ἔθετο, καὶ οὐ παρελεύσεται.
αἰνεῖτε τὸν Κύριον ἐκ τῆς γῆς, δράκοντες καὶ πᾶσαι ἄβυσσοι·
πῦρ, χάλαζα, χιών, κρύσταλλος, πνεῦμα καταιγίδος, τὰ ποιοῦντα τὸν λόγον αὐτοῦ·
τὰ ὄρη καὶ πάντες οἱ βουνοί, ξύλα καρποφόρα καὶ πᾶσαι κέδροι·
τὰ θηρία καὶ πάντα τὰ κτήνη, ἑρπετὰ καὶ πετεινὰ πτερωτά·
βασιλεῖς τῆς γῆς καὶ πάντες λαοί, ἄρχοντες καὶ πάντες κριταὶ γῆς·
νεανίσκοι καὶ παρθένοι, πρεσβύτεροι μετὰ νεωτέρων·
αἰνεσάτωσαν τὸ ὄνομα Κυρίου, ὅτι ὑψώθη τὸ ὄνομα αὐτοῦ μόνου· ἡ ἐξομολόγησις αὐτοῦ ἐπὶ γῆς καὶ οὐρανοῦ.
καὶ ὑψώσει κέρας λαοῦ αὐτοῦ· ὕμνος πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ, τοῖς υἱοῖς ᾿Ισραήλ, λαῷ ἐγγίζοντι αὐτῷ.

ΨΑΛΜΟΣ 149ος
Ἄσατε τῷ Κυρίῳ ᾆσμα καινόν, ἡ αἴνεσις αὐτοῦ ἐν ἐκκλησίᾳ ὁσίων.
εὐφρανθήτω ᾿Ισραὴλ ἐπὶ τῷ ποιήσαντι αὐτόν, καὶ οἱ υἱοὶ Σιὼν ἀγαλλιάσθωσαν ἐπὶ τῷ βασιλεῖ αὐτῶν.
αἰνεσάτωσαν τὸ ὄνομα αὐτοῦ ἐν χορῷ, ἐν τυμπάνῳ καὶ ψαλτηρίῳ ψαλάτωσαν αὐτῷ,
ὅτι εὐδοκεῖ Κύριος ἐν τῷ λαῷ αὐτοῦ καὶ ὑψώσει πραεῖς ἐν σωτηρίᾳ.
καυχήσονται ὅσιοι ἐν δόξῃ καὶ ἀγαλλιάσονται ἐπὶ τῶν κοιτῶν αὐτῶν.
αἱ ὑψώσεις τοῦ Θεοῦ ἐν τῷ λάρυγγι αὐτῶν, καὶ ῥομφαῖαι δίστομοι ἐν ταῖς χερσὶν αὐτῶν
τοῦ ποιῆσαι ἐκδίκησιν ἐν τοῖς ἔθνεσιν, ἐλεγμοὺς ἐν τοῖς λαοῖς,
τοῦ δῆσαι τοὺς βασιλεῖς αὐτῶν ἐν πέδαις καὶ τοὺς ἐνδόξους αὐτῶν ἐν χειροπέδαις σιδηραῖς,
τοῦ ποιῆσαι ἐν αὐτοῖς κρῖμα ἔγγραπτον· δόξα αὕτη ἔσται πᾶσι τοῖς ὁσίοις αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 150ος
Αἰνεῖτε τὸν Θεὸν ἐν τοῖς ἁγίοις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν στερεώματι τῆς δυνάμεως αὐτοῦ·
αἰνεῖτε αὐτὸν ἐπὶ ταῖς δυναστείαις αὐτοῦ, αἰνεῖτε αὐτὸν κατὰ τὸ πλῆθος τῆς μεγαλωσύνης αὐτοῦ.
αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ἤχῳ σάλπιγγος, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν ψαλτηρίῳ καὶ κιθάρᾳ·
αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν τυμπάνῳ καὶ χορῷ, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν χορδαῖς καὶ ὀργάνῳ·
αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις εὐήχοις, αἰνεῖτε αὐτὸν ἐν κυμβάλοις ἀλαλαγμοῦ.
πᾶσα πνοὴ αἰνεσάτω τὸν Κύριον. ἀλληλούϊα.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 151ος
Μικρὸς ἤμην ἐν τοῖς ἀδελφοῖς μου καὶ νεώτερος ἐν τῷ οἴκῳ τοῦ πατρός μου· ἐποίμαινον τὰ πρόβατα τοῦ πατρός μου.
αἱ χεῖρές μου ἐποίησαν ὄργανον, καὶ οἱ δάκτυλοί μου ἥρμοσαν ψαλτήριον.
καὶ τίς ἀναγγελεῖ τῷ Κυρίῳ μου; αὐτὸς Κύριος, αὐτὸς εἰσακούσει.
αὐτὸς ἐξαπέστειλε τὸν ἄγγελον αὐτοῦ καὶ ἦρέ με ἐκ τῶν προβάτων τοῦ πατρός μου καὶ ἔχρισέ με ἐν τῷ ἐλαίῳ τῆς χρίσεως αὑτοῦ.
οἱ ἀδελφοί μου καλοὶ καὶ μεγάλοι, καὶ οὐκ εὐδόκησεν ἐν αὐτοῖς ὁ Κύριος.
ἐξῆλθον εἰς συνάντησιν τῷ ἀλλοφύλῳ, καὶ ἐπικατηράσατό με ἐν τοῖς εἰδώλοις αὐτοῦ·
ἐγὼ δέ, σπασάμενος τὴν παρ᾿ αὐτοῦ μάχαιραν, ἀπεκεφάλισα αὐτὸν καὶ ἦρα ὄνειδος ἐξ υἱῶν ᾿Ισραήλ.

Кафизма №20

143 псалом
Псалом Давида.
[Проти Голіафа.]

¹ Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
² Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
³ Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
⁴ Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
⁵ Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
⁶ Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
⁷ Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
⁸ що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
⁹ Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
¹⁰ бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
¹¹ Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
¹² Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
¹³ Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
¹⁴ Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
¹⁵ Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.

144 псалом
Хвала Давида.

¹ Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
² Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
³ Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його.
⁴ З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою,
⁵ а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.
⁶ Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою.
⁷ Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
⁸ Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
⁹ Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його.
¹⁰ Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе.
¹¹ Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою,
¹² щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого.
¹³ Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.]
¹⁴ Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали.
¹⁵ Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.
¹⁶ Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.
¹⁷ Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх.
¹⁸ Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно.
¹⁹ Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
²⁰ Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
²¹ Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.

Слава…

145 псалом
Алилуя. Аггея й Захарії.

¹ Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
² Співатиму Богові моєму, поки й живу.
³ Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
⁴ Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
⁵ Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
⁶ що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
⁷ творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
⁸ Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
⁹ Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
¹⁰ Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.

146 псалом
Алилуя. Аггея й Захарії.

¹ Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала.
² Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере.
³ Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
⁴ Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає.
⁵ Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа.
⁶ Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі.
⁷ Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях.
⁸ Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям].
⁹ Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.
¹⁰ Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає.
¹¹ Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.

147 псалом
Алилуя. Аггея й Захарії.

¹ Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
² Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
³ Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
⁴ Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
⁵ Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
⁶ Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
⁷ Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
⁸ Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
⁹ Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.

Слава…

148 псалом
Алилуя.

¹ Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх.
² Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його.
³ Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло.
⁴ Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес.
⁵ Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося.
⁶ Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
⁷ Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні.
⁸ Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його;
⁹ хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси,
¹⁰ звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
¹¹ царі земні і всі народи, князі і всі судді,
¹² юнаки й діви, старі з молодими —
¹³ нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
¹⁴ Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому.

149 псалом
Алилуя.

¹ Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.
² Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму.
³ Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому,
⁴ бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.
⁵ Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
⁶ Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх,
⁷ щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними;
⁸ зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними,
⁹ вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його.

150 псалом
Алилуя.

¹ Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.
² Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його.
³ Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях.
⁴ Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах.
⁵ Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами.
⁶ Все, що дише, нехай хвалить Господа.

151 псалом
(Псалом Давида на поєдинок з Голіафом).

¹ Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
² Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
³ І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
⁴ Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
⁵ Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
⁶ Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
⁷ Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.

Слава…

Після 20-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 8.

Христе Ісусе, Боже мій! Ти — сповненення всякого блага, наповни радістю душу мою і спаси мене, як єдиний милостивий.

Слава…Христе, Спасителю мій! Хоч і згрішив я перед Тобою, але іншого бога, крім тебе, істинного Бога, не знаю. Отже, сподіваючись на Твоє милосердя, благаю Тебе: прийми мене, як блудного сина, і спаси мене.

І нині…Пресвята Владичице! Ти маєш сміливість молити сина Твого Христа Бога нашого: допоможи мені і спаси мене, раба Твого, бо, крім Тебе, іншої заступниці не маю.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи Ісусе Христе, Боже мій! Помилуй мене грішного і прости мені, негідному рабові Твоєму, все, що я згрішив протягом усього життя мого аж до цього дня — вільно чи невільно, ділом і словом, розумом і думкою, чи через недбальство, чи з неуваги, з лінощів чи байдужости. Може, ім’ям Твоїм поклявся і на марне клявся або зневажив думкою; може, кого осудив або обмовив чи, може, скривдив, розгнівив та образив; може, погані думки мав та говорив неправду; може, зневажив убогого і не допоміг йому; або, коли стояв на молитві, то думки мої блукали по світу; може, аж надто догоджав собі, занадто сміявся та про святе говорив без пошани; може, впадав у гординю та самохвальство, може, колись не помолився, або марнословив, чи інше що лукаве вчинив; знаю, що гріхів моїх безліч, хоч я їх і не пам’ятаю. Тому благаю: помилуй мене, Господи, і прости мені все, щоб я мирно з надією ліг і спочив, славлячи і благословляючи Тебе з Превічним Твоїм Отцем і з Пресвятим благим і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.