Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма седмаянадесять

Аллилу́ия, 118.

¹ Бла́жени непоро́чнии в пу́ть , ходя́щии в зако́не Госпо́дни. ²Блаже́ни испыта́ющии свиде́ния Его́, все́м се́рдцем взы́щут Его́, ³не де́лающии бо беззако́ния, в путе́х Его́ ходи́ша. ⁴Ты́ запове́дал еси́ за́поведи Твоя́ сохрани́ти зело́. ⁵Дабы́ испра́вилися путие́ мои́, сохрани́ти оправда́ния Твоя́. ⁶Тогда́ не постыжу́ся, внегда́ призре́ти ми́ на вся́ за́поведи Твоя́. ⁷Испове́мся Тебе́ в пра́вости се́рдца, внегда́ научи́ти ми́ ся́ судьба́м пра́вды Твоея́. ⁸Оправда́ния Твоя́ сохраню́, не оста́ви мене́ до зела́. ⁹В чесо́м испра́вит юне́йший пу́ть сво́й; внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. ¹⁰Все́м се́рдцем мои́м взыска́х Тебе́, не отри́ни мене́ от за́поведей Твои́х. ¹¹В се́рдце мое́м скры́х словеса́ Твоя́, я́ко да не согрешу́ Тебе́. ¹²Благослове́н еси́, Го́споди: научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. ¹³Устна́ма мои́ма возвести́х вся́ судьбы́ у́ст Твои́х. ¹⁴На пути́ свиде́ний Твои́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстве. ¹⁵В за́поведех Твои́х поглумлю́ся , и уразуме́ю пути́ Твоя́. ¹⁶Во оправда́ниих Твои́х поучу́ся, не забу́ду слове́с Твои́х. ¹⁷Возда́ждь рабу́ Твоему́: живи́ мя́, и сохраню́ словеса́ Твоя́. ¹⁸Откры́й о́чи мои́, и уразуме́ю чуде́са от зако́на Твоего́. ¹⁹Пришле́ц а́з е́смь на земли́: не скры́й от Мене́ за́поведи Твоя́. ²⁰Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьбы́ Твоя́ на вся́кое вре́мя. ²¹Запрети́л еси́ го́рдым: про́кляти уклоня́ющиися от за́поведей Твои́х. ²²Отьими́ от Мене́ поно́с и уничиже́ние, я́ко свиде́ний Твои́х взыска́х. ²³И́бо седо́ша кня́зи, и на мя́ клевета́ху, ра́б же Тво́й глумля́шеся во оправда́ниих Твои́х: ²⁴И́бо свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ е́сть, и сове́ти мои́ оправда́ния Твоя́. ²⁵Прильпе́ земли́ душа́ моя́: живи́ мя́ по словеси́ Твоему́. ²⁶Пути́ моя́ возвести́х, и услы́шал мя́ еси́: научи́ мя́ оправда́нием Твои́м: ²⁷Пу́ть оправда́ний Твои́х вразуми́ ми́, и поглумлю́ся в чудесе́х Твои́х. ²⁸Воздрема́ душа́ моя́ от уны́ния: утверди́ мя́ в словесе́х Твои́х. ²⁹Пу́ть непра́вды отста́ви от Мене́, и зако́ном Твои́м поми́луй мя́. ³⁰Пу́ть и́стины изво́лих, и судьбы́ Твоя́ не забы́х. ³¹Прилепи́хся свиде́нием Твои́м, Го́споди, не посрами́ мене́. ³²Пу́ть за́поведей Твои́х теко́х, егда́ расши́рил еси́ се́рдце мое́. ³³Законоположи́ мне́, Го́споди, пу́ть оправда́ний Твои́х, и взыщу́ и вы́ну: ³⁴Вразуми́ мя́, и испыта́ю зако́н Тво́й, и сохраню́ и́ все́м се́рдцем мои́м. ³⁵Наста́ви мя́ на стезю́ за́поведей Твои́х, я́ко ту́ю восхоте́х. ³⁶Приклони́ се́рдце мое́ во свиде́ния Твоя́, а не в лихои́мство. ³⁷Отврати́ о́чи мои́, е́же не ви́дети суеты́, в пути́ Твое́м живи́ мя́. ³⁸Постави́ рабу́ Твоему́ сло́во Твое́ в стра́х Тво́й. ³⁹Отьими́ поноше́ние мое́, е́же непщева́х: я́ко судьбы́ Твоя́ бла́ги. ⁴⁰Се́ возжела́х за́поведи Твоя́, в пра́вде Твое́й живи́ мя́. ⁴¹И да прии́дет на мя́ ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ние Твое́ по словеси́ Твоему́. ⁴²И отвеща́ю поноша́ющым ми́ сло́во: я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. ⁴³И не отьими́ от у́ст мои́х словесе́ и́стинна до зела́, я́ко на судьбы́ Твоя́ упова́х. ⁴⁴И сохраню́ зако́н Тво́й вы́ну, в ве́к и в ве́к ве́ка. ⁴⁵И хожда́х в широ́те, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х. ⁴⁶И глаго́лах о свиде́ниих Твои́х пред цари́, и не стыдя́хся: ⁴⁷И поуча́хся в за́поведех Твои́х, я́же возлюби́х зело́: ⁴⁸И воздвиго́х ру́це мои́ к за́поведем Твои́м, я́же возлюби́х, и глумля́хся во оправда́ниих Твои́х. ⁴⁹Помяни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоему́, и́хже упова́ние да́л ми́ еси́. ⁵⁰То́ мя́ уте́ши во смире́нии мое́м, я́ко сло́во Твое́ живи́ мя́. ⁵¹Го́рдии законопресту́поваху до зела́: от зако́на же Твоего́ не уклони́хся. ⁵²Помяну́х судьбы́ Твоя́ от ве́ка, Го́споди, и уте́шихся. ⁵³Печа́ль прия́т мя́ от гре́шник, оставля́ющих зако́н Тво́й. ⁵⁴Пе́та бя́ху мне́ оправда́ния Твоя́, на ме́сте прише́льствия моего́. ⁵⁵Помяну́х в нощи́ и́мя Твое́, Го́споди, и сохрани́х зако́н Тво́й. ⁵⁶Се́й бы́сть мне́, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х. ⁵⁷Ча́сть моя́ еси́, Го́споди, ре́х сохрани́ти зако́н Тво́й. ⁵⁸Помоли́хся лицу́ Твоему́ все́м се́рдцем мои́м: поми́луй мя́ по словеси́ Твоему́. ⁵⁹Помы́слих пути́ Твоя́, и возврати́х но́зе мои́ во свиде́ния Твоя́. ⁶⁰Угото́вихся и не смути́хся сохрани́ти за́поведи Твоя́. ⁶¹У́жя гре́шник обяза́шася мне́, и зако́на Твоего́ не забы́х. ⁶²Полу́нощи воста́х испове́датися Тебе́ о судьба́х пра́вды Твоея́. ⁶³Прича́стник а́з е́смь все́м боя́щымся Тебе́, и храня́щым за́поведи Твоя́. ⁶⁴Ми́лости Твоея́, Го́споди, испо́лнь земля́: оправда́нием Твои́м научи́ мя́. ⁶⁵Бла́гость сотвори́л еси́ с рабо́м Твои́м, Го́споди, по словеси́ Твоему́. ⁶⁶Бла́гости, и наказа́нию и ра́зуму научи́ мя́, я́ко за́поведем Твои́м ве́ровах. ⁶⁷Пре́жде да́же не смири́ти ми́ ся́, а́з прегреши́х: сего́ ра́ди сло́во Твое́ сохрани́х. ⁶⁸Бла́г еси́ Ты́, Го́споди, и бла́гостию Твое́ю научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. ⁶⁹Умно́жися на мя́ непра́вда го́рдых, а́з же все́м се́рдцем мои́м испыта́ю за́поведи Твоя́. ⁷⁰Усыри́ся я́ко мле́ко се́рдце и́х, а́з же зако́ну Твоему́ поучи́хся. ⁷¹Бла́го мне́, я́ко смири́л мя́ еси́, я́ко да научу́ся оправда́нием Твои́м. ⁷²Бла́г мне зако́н у́ст Твои́х, па́че ты́сящ злата́ и сребра́.

Сла́ва:

⁷³Ру́це Твои́ сотвори́сте мя́, и созда́сте мя́: вразуми́ мя́, и научу́ся за́поведем Твои́м. ⁷⁴Боя́щиися Тебе́ у́зрят мя́ и возвеселя́тся, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. ⁷⁵Разуме́х Го́споди, я́ко пра́вда судьбы́ Твоя́, и вои́стинну смири́л мя́ еси́. ⁷⁶Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уте́шит мя́ по словеси́ Твоему́ рабу́ Твоему́. ⁷⁷Да прии́дут мне́ щедро́ты Твоя́, и жи́в бу́ду, я́ко зако́н Тво́й поуче́ние мое́ е́сть. ⁷⁸Да постыдя́тся го́рдии, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на мя́, а́з же поглумлю́ся в за́поведех Твои́х. ⁷⁹Да обратя́т мя́ боя́щиися Тебе́, и ве́дящии свиде́ния Твоя́. ⁸⁰Бу́ди се́рдце мое́ непоро́чно во оправда́ниих Твои́х, я́ко да не постыжу́ся. ⁸¹Исчеза́ет во спасе́ние Твое́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х. ⁸²Исчезо́ша о́чи мои́ в сло́во Твое́, глаго́люще: когда́ уте́шиши мя́́ ⁸³Зане́ бы́х я́ко ме́х на сла́не: оправда́ний Твои́х не забы́х. ⁸⁴Коли́ко е́сть дне́й раба́ Твоего́́ Когда́ сотвори́ши ми́ от гоня́щих мя́ су́д́ ⁸⁵Пове́даша мне́ законопресту́пницы глумле́ния, но не я́ко зако́н Тво́й, Го́споди. ⁸⁶Вся́ за́поведи Твоя́ и́стина: непра́ведно погна́ша мя́, помози́ ми́. ⁸⁷Вма́ле не сконча́ша мене́ на земли́: а́з же не оста́вих за́поведей Твои́х. ⁸⁸По ми́лости Твое́й живи́ мя́, и сохраню́ сви́дения у́ст Твои́х. ⁸⁹Во ве́к, Го́споди, сло́во Твое́ пребыва́ет на небеси́. ⁹⁰В ро́д и ро́д и́стина Твоя́. Основа́л еси́ зе́млю, и пребыва́ет. ⁹¹Учине́нием Твои́м пребыва́ет де́нь, я́ко вся́ческая рабо́тна Тебе́. ⁹²Я́ко а́ще бы не зако́н Тво́й поуче́ние мое́ бы́л, тогда́ у́бо поги́бл бы́х во смире́нии мое́м. ⁹³Во ве́к не забу́ду оправда́ний Твои́х, я́ко в ни́х оживи́л мя́ еси́.

[Среда́:]

⁹⁴Тво́й е́смь а́з, спаси́ мя́, я́ко оправда́ний Твои́х взыска́х. ⁹⁵Мене́ жда́ша гре́шницы погуби́ти мя́, свиде́ния Твоя́ разуме́х. ⁹⁶Вся́кия кончи́ны ви́дех коне́ц, широка́ за́поведь Твоя́ зело́. ⁹⁷Ко́ль возлюби́х зако́н Тво́й, Го́споди, ве́сь де́нь поуче́ние мое́ е́сть. ⁹⁸Па́че вра́г мои́х умудри́л мя́ еси́ за́поведию Твое́ю, я́ко в ве́к моя́ е́сть. ⁹⁹Па́че все́х уча́щих мя́ разуме́х, я́ко свиде́ния Твоя́ поуче́ние мое́ е́сть. ¹⁰⁰Па́че ста́рец разуме́х, я́ко за́поведи Твоя́ взыска́х. ¹⁰¹От вся́каго пути́ лука́ва возбрани́х нога́м мои́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́. ¹⁰²От суде́б Твои́х не уклони́хся, я́ко Ты́ законоположи́л ми́ еси́. ¹⁰³Ко́ль сладка́ горта́ни моему́ словеса́ Твоя́, па́че ме́да усто́м мои́м. ¹⁰⁴От за́поведей Твои́х разуме́х, сего́ ра́ди возненави́дех вся́к пу́ть непра́вды. ¹⁰⁵Свети́льник нога́ма мои́ма зако́н Тво́й, и све́т стезя́м мои́м. ¹⁰⁶Кля́хся и поста́вих сохрани́ти судьбы́ пра́вды Твоея́. ¹⁰⁷Смири́хся до зела́, Го́споди, живи́ мя́ по словеси́ Твоему́. ¹⁰⁸Во́льная у́ст мои́х благоволи́ же, Го́споди, и судьба́м Твои́м научи́ мя́. ¹⁰⁹Душа́ моя́ в руку́ Твое́ю вы́ну, и зако́на Твоего́ не забы́х. ¹¹⁰Положи́ша гре́шницы се́ть мне́, и от за́поведей Твои́х не заблуди́х. ¹¹¹Насле́довах свиде́ния Твоя́ во ве́к, я́ко ра́дование се́рдца моего́ су́ть. ¹¹²Приклони́х се́рдце мое́ сотвори́ти оправда́ния Твоя́ в ве́к за воздая́ние. ¹¹³Законопресту́пныя возненави́дех, зако́н же Тво́й возлюби́х. ¹¹⁴Помо́щник мо́й и засту́пник мо́й еси́ Ты́, на словеса́ Твоя́ упова́х. ¹¹⁵Уклони́теся от Мене́ лука́внующии, и испыта́ю за́поведи Бо́га моего́. ¹¹⁶Заступи́ мя́ по словеси́ Твоему́, и жи́в бу́ду, и не посрами́ мене́ от ча́яния моего́. ¹¹⁷Помози́ ми́, и спасу́ся, и поучу́ся во оправда́ниих Твои́х вы́ну. ¹¹⁸Уничижи́л еси́ вся́ отступа́ющия от оправда́ний Твои́х, я́ко непра́ведно помышле́ние и́х. ¹¹⁹Преступа́ющия непщева́х вся́ гре́шныя земли́, сего́ ра́ди возлюби́х свиде́ния Твоя́. ¹²⁰Пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ти моя́, от суде́б бо Твои́х убоя́хся. ¹²¹Сотвори́х су́д и пра́вду, не преда́ждь мене́ оби́дящым мя́. ¹²²Восприими́ раба́ Твоего́ во бла́го, да не оклевета́ют мене́ го́рдии. ¹²³О́чи мои́ исчезо́сте во спасе́ние Твое́, и в сло́во пра́вды Твоея́. ¹²⁴Сотвори́ с рабо́м Твои́м по ми́лости Твое́й, и оправда́нием Твои́м научи́ мя́. ¹²⁵Ра́б Тво́й е́смь а́з: вразуми́ мя́, и уве́м свиде́ния Твоя́. ¹²⁶Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви: разори́ша зако́н Тво́й. ¹²⁷Сего́ ра́ди возлюби́х за́поведи Твоя́ па́че зла́та и топа́зия. ¹²⁸Сего́ ра́ди ко все́м за́поведем Твои́м направля́хся, вся́к пу́ть непра́вды возненави́дех. ¹²⁹Ди́вна свиде́ния Твоя́, сего́ ра́ди испыта́ я́ душа́ моя́. ¹³⁰Явле́ние слове́с Твои́х просвеща́ет и вразумля́ет младе́нцы. ¹³¹Уста́ моя́ отверзо́х, и привлеко́х ду́х, я́ко за́поведей Твои́х жела́х.

Сла́ва:

¹³²При́зри на мя́ и поми́луй мя́, по суду́ лю́бящих и́мя Твое́. ¹³³Стопы́ моя́ напра́ви по словеси́ Твоему́, и да не облада́ет мно́ю вся́кое беззако́ние. ¹³⁴Изба́ви мя́ от клеветы́ челове́ческия, и сохраню́ за́поведи Твоя́. ¹³⁵Лице́ Твое́ просвети́ на раба́ Твоего́, и научи́ мя́ оправда́нием Твои́м. ¹³⁶Исхо́дища водна́я изведо́сте о́чи мои́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоего́. ¹³⁷Пра́веден еси́, Го́споди, и пра́ви суди́ Твои́. ¹³⁸Запове́дал еси́ пра́вду свиде́ния Твоя́, и и́стину зело́. ¹³⁹Иста́яла мя́ е́сть ре́вность Твоя́, я́ко забы́ша словеса́ Твоя́ врази́ мои́. ¹⁴⁰Разжже́но сло́во Твое́ зело́, и ра́б Тво́й возлюби́ е́. ¹⁴¹Юне́йший а́з е́смь и уничиже́н, оправда́ний Твои́х не забы́х. ¹⁴²Пра́вда Твоя́ пра́вда во ве́к, и зако́н Тво́й и́стина. ¹⁴³Ско́рби и ну́жды обрето́ша мя́, за́поведи Твоя́ поуче́ние мое́. ¹⁴⁴Пра́вда свиде́ния Твоя́ в ве́к, вразуми́ мя́, и жи́в бу́ду. ¹⁴⁵Воззва́х все́м се́рдцем мои́м, услы́ши мя́, Го́споди, оправда́ния Твоя́ взыщу́. ¹⁴⁶Воззва́х Ти́, спаси́ мя́, и сохраню́ свиде́ния Твоя́. ¹⁴⁷Предвари́х в безго́дии и воззва́х, на словеса́ Твоя́ упова́х. ¹⁴⁸Предвари́сте о́чи мои́ ко у́тру, поучи́тися словесе́м Твои́м. ¹⁴⁹Гла́с мо́й услы́ши, Го́споди, по ми́лости Твое́й: по судьбе́ Твое́й живи́ мя́. ¹⁵⁰Прибли́жишася гоня́щии мя́ беззако́нием, от зако́на же Твоего́ удали́шася. ¹⁵¹Бли́з еси́ Ты́, Го́споди, и вси́ путие́ Твои́ и́стина. ¹⁵²Испе́рва позна́х от свиде́ний Твои́х, я́ко в ве́к основа́л я́ еси́. ¹⁵³Ви́ждь смире́ние мое́ и изми́ мя́, я́ко зако́на Твоего́ не забы́х. ¹⁵⁴Суди́ су́д мо́й и изба́ви мя́, словесе́ ра́ди Твоего́ живи́ мя́. ¹⁵⁵Дале́че от гре́шник спасе́ние, я́ко оправда́ний Твои́х не взыска́ша. ¹⁵⁶Щедро́ты Твоя́ мно́ги, Го́споди, по судьбе́ Твое́й живи́ мя́. ¹⁵⁷Мно́зи изгоня́щии мя́ и стужа́ющии ми́, от свиде́ний Твои́х не уклони́хся. ¹⁵⁸Ви́дех неразумева́ющия и иста́ях, я́ко слове́с Твои́х не сохрани́ша. ¹⁵⁹Ви́ждь, я́ко за́поведи Твоя́ возлюби́х, Го́споди, по ми́лости Твое́й живи́ мя́. ¹⁶⁰Нача́ло слове́с Твои́х и́стина, и во ве́к вся́ судьбы́ пра́вды Твоея́. ¹⁶¹Кня́зи погна́ша мя́ ту́не, и от слове́с Твои́х убоя́ся се́рдце мое́. ¹⁶²Возра́дуюся а́з о словесе́х Твои́х, я́ко обрета́яй коры́сть мно́гу. ¹⁶³Непра́вду возненави́дех и омерзи́х, зако́н же Тво́й возлюби́х. ¹⁶⁴Седмери́цею дне́м хвали́х Тя́ о судьба́х пра́вды Твоея́. ¹⁶⁵Ми́р мно́г лю́бящым зако́н Тво́й, и не́сть и́м собла́зна. ¹⁶⁶Ча́ях спасе́ния Твоего́, Го́споди, и за́поведи Твоя́ возлюби́х. ¹⁶⁷Сохрани́ душа́ моя́ свиде́ния Твоя́ и возлюби́ я́ зело́. ¹⁶⁸Сохрани́х за́поведи Твоя́ и свиде́ния Твоя́, я́ко вси́ путие́ мои́ пред Тобо́ю, Го́споди. ¹⁶⁹Да прибли́жится моле́ние мое́ пред Тя́, Го́споди, по словеси́ Твоему́ вразуми́ мя́. ¹⁷⁰Да вни́дет проше́ние мое́ пред Тя́, Го́споди, по словеси́ Твоему́ изба́ви мя́. ¹⁷¹Отры́гнут устне́ мои́ пе́ние, егда́ научи́ши мя́ оправда́нием Твои́м. ¹⁷²Провеща́ет язы́к мо́й словеса́ Твоя́, я́ко вся́ за́поведи Твоя́ пра́вда. ¹⁷³Да бу́дет рука́ Твоя́ е́же спасти́ мя́, я́ко за́поведи Твоя́ изво́лих. ¹⁷⁴Возжела́х спасе́ние Твое́, Го́споди, и зако́н Тво́й поуче́ние мое́ е́сть. ¹⁷⁵Жива́ бу́дет душа́ моя́ и восхва́лит Тя́, и судьбы́ Твоя́ помо́гут мне́. ¹⁷⁶Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшее, взыщи́ раба́ Твоего́, я́ко за́поведей Твои́х не забы́х.

Сла́ва:

По 17-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 2

Согреши́х к Тебе́, Спа́се, я́ко блу́дный сы́н: приими́ мя́, О́тче, ка́ющагося, и поми́луй мя́, Бо́же.

Сла́ва: Зову́ к Тебе́, Христе́ Спа́се, мытаре́вым гла́сом: очи́сти мя́ я́коже о́наго и поми́луй мя́, Бо́же.

И ны́не: Богоро́дице, не пре́зри мя́ тре́бующа заступле́ния Твоего́: на Тя́ бо упова́ душа́ моя́, и поми́луй мя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Влады́ко Го́споди Вседержи́телю и Тво́рче все́х, щедро́т Оте́ц, и ми́лости Бо́г, от земли́ созда́вый челове́ка, и показа́вый eго́ по о́бразу Твоему́ и по подо́бию, да и те́м просла́вится великоле́пое и́мя Твое́ на земли́, и исто́ргнена у́бо преступле́нием Твои́х за́поведей, па́ки на лу́чшее возсозда́вый eго́ во Христе́ Твое́м, и возведы́й на небеса́: благодарю́ Тя́, я́ко умно́жил еси́ на мне́ вели́чие Твое́, и не пре́дал мя́ еси́ враго́м мои́м в коне́ц, исто́ргнути мя́ и́щущым в про́пасть а́дову, ниже́ оста́вил мя́ еси́ поги́бнути со беззако́нии мои́ми. Ны́не у́бо, Многоми́лостиве и Любобла́же Го́споди, не хотя́й сме́рти гре́шнаго, но обраще́ния ожида́яй, и прие́мляй: И́же низве́рженныя исправля́яй, сокруше́нныя исцеля́яй, обрати́ и мене́ к покая́нию, и низве́рженнаго испра́ви, и сокруше́ннаго исцели́: помяни́ Твоя́ щедро́ты, и я́же от ве́ка Твою́ непостижи́мую бла́гость и моя́ безме́рная забу́ди беззако́ния, я́же де́лом и сло́вом, и мы́слию соверши́х: разреши́ ослепле́ние се́рдца моего́, и да́ждь ми́ сле́зы умиле́ния на очище́ние скве́рны мы́сли моея́. Услы́ши, Го́споди, вонми́, Человеколю́бче, очи́сти, Благоутро́бне, и от мучи́тельства во мне́ ца́рствувщих страсте́й окая́нную мою́ ду́шу свободи́. И не ктому́ да соде́ржит мя́ гре́х, ниже́ да возмо́жет на мя́ бори́тель де́мон, ниже́ к своему́ хоте́нию да веде́т мя́, но держа́вною Твое́ю руко́ю, eго влады́чества исхи́тивый мя́, Ты́ ца́рствуй во мне́, благи́й и человеколюби́вый Го́споди, и всего́ Твоего́ бы́ти, и жи́ти мне́ про́чее по Твое́й благоволи́ во́ли. и пода́ждь ми́ неизрече́нною бла́гостию се́рдца очище́ние, у́ст хране́ние, правоту́ дея́ний, мудрова́ние смире́нное, ми́р помысло́в, тишину́ душе́вных мои́х си́л, ра́дость духо́вную, любо́вь и́стинную, долготерпе́ние, бла́гость, кро́тость, ве́ру нелицеме́рну, воздержа́ние обдержа́тельное, и все́х мя́ благи́х плодо́в испо́лни, дарова́нием Свята́го Твоего́ Ду́ха. И не возведи́ мене́ в преполове́ние дни́й мои́х, ниже́ неиспра́влену и негото́ву ду́шу мою́ восхи́тиши, но соверши́ мя́ Твои́м соверше́нством, и та́ко мя́ настоя́щаго жития́ изведи́, я́ко да невозбра́нно проше́д нача́ла и вла́сти тьмы́, Твое́ю благода́тию узрю́ и а́з непристу́пныя Твоея́ сла́вы добро́ту неизрече́нную, со все́ми святы́ми Твои́ми, в ни́хже освяти́ся, и просла́вися всечестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма седмаzна1десzть

Ґллилyіа, р}i

Бlжeни непор0чніи въ пyть, ходsщіи въ зак0нэ гDни.

Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2.

Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша.

Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2:

Дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰.

ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰.

И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1ти ми сz судбaмъ прaвды твоеS.

Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA.

Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰.

Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ.

Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ.

Бlгословeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ.

На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ.

Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰.

Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ.

Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰.

Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2.

Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менE зaпwвэди тво‰.

Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz.

Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ.

Tими2 t менE пон0съ и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ.

И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ:

И$бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰.

ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY.

Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ.

ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ.

Пyть непрaвды tстaви t менE и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS.

Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ.

Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE.

Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE.

Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну:

Вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ.

Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ.

Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство.

Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz.

Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й.

Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги.

СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz.

И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, сп7сeніе твоE по словеси2 твоемY:

И# tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰.

И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ:

И# сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка.

И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ:

И# глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари2 и3 не стыдsхсz:

И# поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2:

И# воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ.

Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2.

Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz.

Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz.

Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz.

Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й.

ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeльствіz моегw2.

Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й.

Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.

Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й.

Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY.

Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰.

Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰.

Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.

Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS.

Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰.

Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.

Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY:

Бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ.

Прeжде дaже не смири1ти ми сz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ.

Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰.

Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz.

Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ.

Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA.

Слaва:

Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.

Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ.

Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2.

Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY:

Да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.

Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz въ зaповэдехъ твои1хъ.

Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰.

Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz.

И#счезaетъ во сп7сeніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ:

И#счез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS;

ЗанE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.

Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ;

Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи.

Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми.

Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ.

По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ.

Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2.

Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ.

Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ.

Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ:

Во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2.

[Среда2]

Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ.

МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ.

Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2.

К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть.

Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть.

Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть.

Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ.

T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰:

T судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2.

К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ.

T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды.

Свэти1льникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ.

Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS.

Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY.

ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz.

ДушA моS въ рукY твоє1ю вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ.

Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ.

Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть:

Приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе.

Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.

Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ.

Ўклони1тесz t менE, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2.

Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2:

Помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну.

Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ.

Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰.

Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz.

Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS.

Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи.

Џчи мои2 и3счез0стэ во сп7сeніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS:

Сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz.

Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰.

Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й.

Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа.

Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ.

Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS.

Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы.

ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ.

Слaва:

При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE.

Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе:

И#збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰.

ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ.

И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2.

Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2:

Заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2.

И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2.

Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5.

Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ.

Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина.

СкHрби и3 нyжды њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE.

Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду.

Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY.

Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰.

Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ.

Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ.

Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz.

Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz.

Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина.

И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2.

Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ.

Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz.

Далeче t грBшникъ сп7сeніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша.

ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz.

Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz.

Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша.

Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz.

Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS.

Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE.

Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу.

Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ.

Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS.

Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна.

Чazхъ сп7сeніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ.

Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2.

Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи.

Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz.

Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS.

Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ.

Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда.

Да бyдетъ рукA твоS є4же сп7сти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ.

Возжелaхъ сп7сeніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть.

ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ.

Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ.

Слaва:

По з7i-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ №

Согрэши1хъ къ тебЁ сп7се, ћкw блyдный сhнъ, пріими1 мz џ§е кaющагосz, и3 поми1луй мS б9е.

Слaва: ЗовY къ тебЁ хrтE сп7се, мытарeвымъ глaсомъ: њчи1сти мS ћкоже џнаго, и3 поми1луй мS б9е.

И# нhнэ: Бцdе, не прeзри мS, трeбующа заступлeніz твоегw2: на тs бо ўповA душA моS, поми1луй мS.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ВLко гDи вседержи1телю и3 тв0рче всёхъ, щедр0тъ nц7ъ, и3 млcти бGъ, t земли2 создaвый человёка, и3 показaвый є3го2 по w4бразу твоемY и3 по под0бію, да и3 тёмъ прослaвитсz великолёпое и4мz твоE на земли2, и3 и3ст0ргнена ќбw преступлeніемъ твои1хъ зaповэдей, пaки на лyчшее возсоздaвый є3го2 во хrтЁ твоeмъ, и3 возведhй на нб7сA: бlгодарю1 тz, ћкw ўмн0жилъ є3си2 на мнЁ вели1чіе твоE, и3 не прeдалъ мS є3си2 врагHмъ мои6мъ въ конeцъ, и3ст0ргнути мS и4щущымъ въ пр0пасть ѓдову: нижE њстaвилъ мS є3си2 поги1бнути со беззак0ньми мои1ми. Нhнэ ќбw, многомлcтиве и3 любобlже гDи, не хотsй смeрти грёшнагw, но њбращeніz њжидazй, и3 пріeмлzй, и4же низвeржєнныz и3справлszй, сокрушє1нныz и3сцэлszй, њбрати2 и3 менE къ покаsнію, и3 низвeрженнаго и3спрaви, и3 сокрушeннаго и3сцэли2: помzни2 тво‰ щедрHты, и3 є4же t вёка твою2 непостижи1мую бlгость, и3 мо‰ безмBрнаz забyди беззакHніz, ±же дёломъ и3 сл0вомъ и3 мhслію соверши1хъ, разрэши2 њслэплeніе сeрдца моегw2, и3 дaждь ми2 слeзы ўмилeніz на њчищeніе сквeрны мhсли моеS. Ўслhши гDи, вонми2 чlвэколю1бче, њчи1сти бlгоутр0бне, и3 t мучи1тельства во мнЁ цaрствующихъ страстeй, nкаsнную мою2 дyшу свободи2: и3 не ктомY да содержи1тъ мS грёхъ, нижE да возм0жетъ на мS бори1тель дeмwнъ, нижE къ своемY хотёнію да ведeтъ мS, но держaвною твоeю рук0ю, є3гw2 владhчества и3схи1тивый мS, ты2 цrтвуй во мнЁ, бlгjй и3 чlвэколюби1вый гDи, и3 всего2 твоего2 бhти, и3 жи1ти мнЁ пр0чее по твоeй бlговоли2 в0ли. И# подaждь ми2 неизречeнною бlгостію, сeрдца њчищeніе, ќстъ хранeніе, правотY дэsній, мудровaніе смирeнное, ми1ръ помыслHвъ, тишинY душeвныхъ мои1хъ си1лъ, рaдость дух0вную, люб0вь и4стинную, долготерпёніе, бlгость, кр0тость, вёру нелицемёрну, воздержaніе њбдержaтельное, и3 всёхъ мS бlги1хъ плодHвъ и3сп0лни, даровaніемъ с™aгw твоегw2 д¦а. И# не возведи2 менE въ преполовeніе днjй мои1хъ, нижE неиспрaвлену и3 негот0ву дyшу мою2 восхи1тиши: но соверши1 мz твои1мъ совершeнствомъ, и3 тaкw мS настоsщагw житіS и3зведи2, ћкw да невозбрaннw прошeдъ нач†ла и3 вл†сти тьмы2, твоeю бlгодaтію ўзрю2 и3 ѓзъ непристyпныz твоеS слaвы добр0ту неизречeнную, со всёми с™hми твои1ми: въ ни1хже њс™и1сz, и3 прослaвисz всечcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΕΒΔΟΜΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 118ος
Μακάριοι οἱ ἄμωμοι ἐν ὁδῷ οἱ πορευόμενοι ἐν νόμῳ Κυρίου.
μακάριοι οἱ ἐξερευνῶντες τὰ μαρτύρια αὐτοῦ· ἐν ὅλῃ καρδίᾳ ἐκζητήσουσιν αὐτόν.
οὐ γὰρ οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτοῦ ἐπορεύθησαν.
σὺ ἐνετείλω τὰς ἐντολάς σου τοῦ φυλάξασθαι σφόδρα.
ὄφελον κατευθυνθείησαν αἱ ὁδοί μου τοῦ φυλάξασθαι τὰ δικαιώματά σου.
τότε οὐ μὴ αἰσχυνθῶ ἐν τῷ με ἐπιβλέπειν ἐπὶ πάσας τὰς ἐντολάς σου.
ἐξομολογήσομαί σοι ἐν εὐθύτητι καρδίας ἐν τῷ μεμαθηκέναι με τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου.
τὰ δικαιώματά σου φυλάξω· μή με ἐγκαταλίπῃς ἕως σφόδρα. —
᾿Εν τίνι κατορθώσει νεώτερος τὴν ὁδὸν αὐτοῦ; ἐν τῷ φυλάξασθαι τοὺς λόγους σου.
ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐξεζήτησά σε· μὴ ἀπώσῃ με ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου.
ἐν τῇ καρδίᾳ μου ἔκρυψα τὰ λόγιά σου, ὅπως ἂν μὴ ἁμάρτω σοι.
εὐλογητὸς εἶ, Κύριε· δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
ἐν τοῖς χείλεσί μου ἐξήγγειλα πάντα τὰ κρίματα τοῦ στόματός σου.
ἐν τῇ ὁδῷ τῶν μαρτυρίων σου ἐτέρφθην ὡς ἐπὶ παντὶ πλούτῳ.
ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου ἀδολεσχήσω καὶ κατανοήσω τὰς ὁδούς σου.
ἐν τοῖς δικαιώμασί σου μελετήσω, οὐκ ἐπιλήσομαι τῶν λόγων σου. —
᾿Ανταπόδος τῷ δούλῳ σου· ζήσομαι καὶ φυλάξω τοὺς λόγους σου.
ἀποκάλυψον τοὺς ὀφθαλμούς μου, καὶ κατανοήσω τὰ θαυμάσια ἐκ τοῦ νόμου σου.
πάροικος ἐγώ εἰμι ἐν τῇ γῇ· μὴ ἀποκρύψῃς ἀπ᾿ ἐμοῦ τὰς ἐντολάς σου.
ἐπεπόθησεν ἡ ψυχή μου τοῦ ἐπιθυμῆσαι τὰ κρίματά σου ἐν παντὶ καιρῷ.
ἐπετίμησας ὑπερηφάνοις· ἐπικατάρατοι οἱ ἐκκλίνοντες ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου.
περίελε ἀπ᾿ ἐμοῦ ὄνειδος καὶ ἐξουδένωσιν, ὅτι τὰ μαρτύριά σου ἐξεζήτησα.
καὶ γὰρ ἐκάθισαν ἄρχοντες καὶ κατ᾿ ἐμοῦ κατελάλουν, ὁ δὲ δοῦλός σου ἠδολέσχει ἐν τοῖς δικαιώμασί σου.
καὶ γὰρ τὰ μαρτύριά σου μελέτη μού ἐστι, καὶ αἱ συμβουλίαι μου τὰ δικαιώματά σου. —
᾿Εκολλήθη τῷ ἐδάφει ἡ ψυχή μου· ζῆσόν με κατὰ τὸν λόγον σου.
τὰς ὁδούς μου ἐξήγγειλα, καὶ ἐπήκουσάς μου· δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
ὁδὸν δικαιωμάτων σου συνέτισόν με, καὶ ἀδολεσχήσω ἐν τοῖς θαυμασίοις σου.
ἐνύσταξεν ἡ ψυχή μου ἀπὸ ἀκηδίας· βεβαίωσόν με ἐν τοῖς λόγοις σου.
ὁδὸν ἀδικίας ἀπόστησον ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ τῷ νόμῳ σου ἐλέησόν με.
ὁδὸν ἀληθείας ᾑρετισάμην καὶ τὰ κρίματά σου οὐκ ἐπελαθόμην.
ἐκολλήθην τοῖς μαρτυρίοις σου, Κύριε· μή με καταισχύνῃς.
ὁδὸν ἐντολῶν σου ἔδραμον, ὅταν ἐπλάτυνας τὴν καρδίαν μου.—
Νομοθέτησόν με, Κύριε, τὴν ὁδὸν τῶν δικαιωμάτων σου, καὶ ἐκζητήσω αὐτὴν διαπαντός.
συνέτισόν με, καὶ ἐξερευνήσω τὸν νόμον σου καὶ φυλάξω αὐτὸν ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου.
ὁδήγησόν με ἐν τῇ τρίβῳ τῶν ἐντολῶν σου, ὅτι αὐτὴν ἠθέλησα.
κλῖνον τὴν καρδίαν μου εἰς τὰ μαρτύριά σου καὶ μὴ εἰς πλεονεξίαν.
ἀπόστρεψον τοὺς ὀφθαλμούς μου τοῦ μὴ ἰδεῖν ματαιότητα, ἐν τῇ ὁδῷ σου ζῆσόν με.
στῆσον τῷ δούλῳ σου τὸ λόγιόν σου εἰς τὸν φόβον σου.
περίελε τὸν ὀνειδισμόν μου, ὃν ὑπώπτευσα· ὅτι τὰ κρίματά σου χρηστά.
ἰδοὺ ἐπεθύμησα τὰς ἐντολάς σου· ἐν τῇ δικαιοσύνῃ σου ζῆσόν με. —
Καὶ ἔλθοι ἐπ᾿ ἐμὲ τὸ ἔλεός σου, Κύριε, τὸ σωτήριόν σου κατὰ τὸν λόγον σου.
καὶ ἀποκριθήσομαι τοῖς ὀνειδίζουσί μοι λόγον, ὅτι ἤλπισα ἐπὶ τοῖς λόγοις σου.
καὶ μὴ περιέλῃς ἐκ τοῦ στόματός μου λόγον ἀληθείας ἕως σφόδρα, ὅτι ἐπὶ τοῖς κρίμασί σου ἐπήλπισα.
καὶ φυλάξω τὸν νόμον σου διαπαντός, εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
καὶ ἐπορευόμην ἐν πλατυσμῷ, ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐξεζήτησα.
καὶ ἐλάλουν ἐν τοῖς μαρτυρίοις σου ἐναντίον βασιλέων καὶ οὐκ ᾐσχυνόμην.
καὶ ἐμελέτων ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου, ἃς ἠγάπησα σφόδρα.
καὶ ἦρα τὰς χεῖράς μου πρὸς τὰς ἐντολάς σου ἃς ἠγάπησα, καὶ ἠδολέσχουν ἐν τοῖς δικαιώμασί σου. —
Μνήσθητι τῶν λόγων σου τῷ δούλῳ σου, ὧν ἐπήλπισάς με.
αὕτη με παρεκάλεσεν ἐν τῇ ταπεινώσει μου, ὅτι τὸ λόγιόν σου ἔζησέ με.
ὑπερήφανοι παρηνόμουν ἕως σφόδρα, ἀπὸ δὲ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐξέκλινα.
ἐμνήσθην τῶν κριμάτων σου ἀπ᾿ αἰῶνος, Κύριε, καὶ παρεκλήθην.
ἀθυμία κατέσχε με ἀπὸ ἁμαρτωλῶν τῶν ἐγκαταλιμπανόντων τὸν νόμον σου.
ψαλτὰ ἦσάν μοι τὰ δικαιώματά σου ἐν τόπῳ παροικίας μου.
ἐμνήσθην ἐν νυκτὶ τοῦ ὀνόματός σου, Κύριε, καὶ ἐφύλαξα τὸν νόμον σου.
αὕτη ἐγενήθη μοι, ὅτι τὰ δικαιώματά σου ἐξεζήτησα. —
Μερίς μου εἶ, Κύριε, εἶπα τοῦ φυλάξασθαι τὸν νόμον σου.
ἐδεήθην τοῦ προσώπου σου ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου· ἐλέησόν με κατὰ τὸ λόγιόν σου.
διελογισάμην τὰς ὁδούς σου καὶ ἐπέστρεψα τοὺς πόδας μου εἰς τὰ μαρτύριά σου.
ἡτοιμάσθην καὶ οὐκ ἐταράχθην τοῦ φυλάξασθαι τὰς ἐντολάς σου.
σχοινία ἁμαρτωλῶν περιεπλάκησάν μοι, καὶ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐπελαθόμην.
μεσονύκτιον ἐξηγειρόμην τοῦ ἐξομολογεῖσθαί σοι ἐπὶ τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου.
μέτοχος ἐγώ εἰμι πάντων τῶν φοβουμένων σε καὶ τῶν φυλασσόντων τὰς ἐντολάς σου.
τοῦ ἐλέους σου, Κύριε, πλήρης ἡ γῆ· τὰ δικαιώματά σου δίδαξόν με. —
Χρηστότητα ἐποίησας μετὰ τοῦ δούλου σου, Κύριε, κατὰ τὸν λόγον σου.
χρηστότητα καὶ παιδείαν καὶ γνῶσιν δίδαξόν με, ὅτι ταῖς ἐντολαῖς σου ἐπίστευσα.
πρὸ τοῦ με ταπεινωθῆναι ἐγὼ ἐπλημμέλησα, διὰ τοῦτο τὸ λόγιόν σου ἐφύλαξα.
χρηστὸς εἶ σύ, Κύριε, καὶ ἐν τῇ χρηστότητί σου δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
ἐπληθύνθη ἐπ᾿ ἐμὲ ἀδικία ὑπερηφάνων, ἐγὼ δὲ ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου ἐξερευνήσω τὰς ἐντολάς σου.
ἐτυρώθη ὡς γάλα ἡ καρδία αὐτῶν, ἐγὼ δὲ τὸν νόμον σου ἐμελέτησα.
ἀγαθόν μοι ὅτι ἐταπείνωσάς με, ὅπως ἂν μάθω τὰ δικαιώματά σου.
ἀγαθός μοι ὁ νόμος τοῦ στόματός σου ὑπὲρ χιλιάδας χρυσίου καὶ ἀργυρίου.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΣΤΑΣΙΣ ΔΕΥΤΕΡΑ
Αἱ χεῖρές σου ἐποίησάν με καὶ ἔπλασάν με· συνέτισόν με καὶ μαθήσομαι τὰς ἐντολάς σου.
οἱ φοβούμενοί σε ὄψονταί με καὶ εὐφρανθήσονται, ὅτι εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα.
ἔγνων, Κύριε, ὅτι δικαιοσύνη τὰ κρίματά σου, καὶ ἀληθείᾳ ἐταπείνωσάς με.
γενηθήτω δὴ τὸ ἔλεός σου τοῦ παρακαλέσαι με κατὰ τὸ λόγιόν σου τῷ δούλῳ σου.
ἐλθέτωσάν μοι οἱ οἰκτιρμοί σου, καὶ ζήσομαι, ὅτι ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστιν.
αἰσχυνθήτωσαν ὑπερήφανοι, ὅτι ἀδίκως ἠνόμησαν εἰς ἐμέ· ἐγὼ δὲ ἀδολεσχήσω ἐν ταῖς ἐντολαῖς σου.
ἐπιστρεψάτωσάν με οἱ φοβούμενοί σε καὶ οἱ γινώσκοντες τὰ μαρτύριά σου.
γενηθήτω ἡ καρδία μου ἄμωμος ἐν τοῖς δικαιώμασί σου, ὅπως ἂν μὴ αἰσχυνθῶ. —
᾿Εκλείπει εἰς τὸ σωτήριόν σου ἡ ψυχή μου, εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα.
ἐξέλιπον οἱ ὀφθαλμοί μου εἰς τὸ λόγιόν σου λέγοντες· πότε παρακαλέσεις με;
ὅτι ἐγενήθην ὡς ἀσκὸς ἐν πάχνῃ· τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐπελαθόμην.
πόσαι εἰσὶν αἱ ἡμέραι τοῦ δούλου σου; πότε ποιήσεις μοι ἐκ τῶν καταδιωκόντων με κρίσιν;
διηγήσαντό μοι παράνομοι ἀδολεσχίας, ἀλλ᾿ οὐχ ὡς ὁ νόμος σου, Κύριε.
πᾶσαι αἱ ἐντολαί σου ἀλήθεια· ἀδίκως κατεδίωξάν με, βοήθησόν μοι.
παρὰ βραχὺ συνετέλεσάν με ἐν τῇ γῇ, ἐγὼ δὲ οὐκ ἐγκατέλιπον τὰς ἐντολάς σου.
κατὰ τὸ ἔλεός σου ζῆσόν με, καὶ φυλάξω τὰ μαρτύρια τοῦ στόματός σου. —
Εἰς τὸν αἰῶνα, Κύριε, ὁ λόγος σου διαμένει ἐν τῷ οὐρανῷ.
εἰς γενεὰν καὶ γενεὰν ἡ ἀλήθειά σου· ἐθεμελίωσας τὴν γῆν καὶ διαμένει.
τῇ διατάξει σου διαμένει ἡμέρα, ὅτι τὰ σύμπαντα δοῦλα σά.
εἰ μὴ ὅτι ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστι, τότε ἂν ἀπωλόμην ἐν τῇ ταπεινώσει μου.
εἰς τὸν αἰῶνα οὐ μὴ ἐπιλάθωμαι τῶν δικαιωμάτων σου, ὅτι ἐν αὐτοῖς ἔζησάς με.

ΜΕΣΗ
σός εἰμι ἐγώ, σῶσόν με, ὅτι τὰ δικαιώματά σου ἐξεζήτησα.
ἐμὲ ὑπέμειναν ἁμαρτωλοὶ τοῦ ἀπολέσαι με· τὰ μαρτύριά σου συνῆκα.
πάσης συντελείας εἶδον πέρας· πλατεῖα ἡ ἐντολή σου σφόδρα. —
῾Ως ἠγάπησα τὸν νόμον σου, Κύριε· ὅλην τὴν ἡμέραν μελέτη μού ἐστιν.
ὑπὲρ τοὺς ἐχθρούς μου ἐσόφισάς με τὴν ἐντολήν σου, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα ἐμή ἐστιν.
ὑπὲρ πάντας τοὺς διδάσκοντάς με συνῆκα, ὅτι τὰ μαρτύριά σου μελέτη μού ἐστιν.
ὑπὲρ πρεσβυτέρους συνῆκα, ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐξεζήτησα.
ἐκ πάσης ὁδοῦ πονηρᾶς ἐκώλυσα τοὺς πόδας μου, ὅπως ἂν φυλάξω τοὺς λόγους σου.
ἀπὸ τῶν κριμάτων σου οὐκ ἐξέκλινα, ὅτι σὺ ἐνομοθέτησάς με.
ὡς γλυκέα τῷ λάρυγγί μου τὰ λόγιά σου, ὑπὲρ μέλι τῷ στόματί μου.
ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου συνῆκα· διὰ τοῦτο ἐμίσησα πᾶσαν ὁδὸν ἀδικίας. —
Λύχνος τοῖς ποσί μου ὁ νόμος σου καὶ φῶς ταῖς τρίβοις μου.
ὤμοσα καὶ ἔστησα τοῦ φυλάξασθαι τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου.
ἐταπεινώθην ἕως σφόδρα· Κύριε, ζῆσόν με κατὰ τὸν λόγον σου.
τὰ ἑκούσια τοῦ στόματός μου εὐδόκησον δή, Κύριε, καὶ τὰ κρίματά σου δίδαξόν με.
ἡ ψυχή μου ἐν ταῖς χερσί σου διαπαντός, καὶ τοῦ νόμου σου οὐκ ἐπελαθόμην.
ἔθεντο ἁμαρτωλοὶ παγίδα μοι, καὶ ἐκ τῶν ἐντολῶν σου οὐκ ἐπλανήθην.
ἐκληρονόμησα τὰ μαρτύριά σου εἰς τὸν αἰῶνα, ὅτι ἀγαλλίαμα τῆς καρδίας μού εἰσιν.
ἔκλινα τὴν καρδίαν μου τοῦ ποιῆσαι τὰ δικαιώματά σου εἰς τὸν αἰῶνα δι᾿ ἀντάμειψιν. —
Παρανόμους ἐμίσησα, τὸν δὲ νόμον σου ἠγάπησα.
βοηθός μου, καὶ ἀντιλήπτωρ μου εἶ σύ· εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα.
ἐκκλίνατε ἀπ᾿ ἐμοῦ, πονηρευόμενοι, καὶ ἐξερευνήσω τὰς ἐντολὰς τοῦ Θεοῦ μου.
ἀντιλαβοῦ μου κατὰ τὸ λόγιόν σου, καὶ ζῆσόν με, καὶ μὴ καταισχύνῃς με ἀπὸ τῆς προσδοκίας μου.
βοήθησόν μοι, καὶ σωθήσομαι καὶ μελετήσω ἐν τοῖς δικαιώμασί σου διαπαντός.
ἐξουδένωσας πάντας τοὺς ἀποστατοῦντας ἀπὸ τῶν δικαιωμάτων σου, ὅτι ἄδικον τὸ ἐνθύμημα αὐτῶν.
παραβαίνοντας ἐλογισάμην πάντας τοὺς ἁμαρτωλοὺς τῆς γῆς· διὰ τοῦτο ἠγάπησα τὰ μαρτύριά σου.
καθήλωσον ἐκ τοῦ φόβου σου τὰς σάρκας μου· ἀπὸ γὰρ τῶν κριμάτων σου ἐφοβήθην. —
᾿Εποίησα κρῖμα καὶ δικαιοσύνην· μὴ παραδῷς με τοῖς ἀδικοῦσί με.
ἔκδεξαι τὸν δοῦλόν σου εἰς ἀγαθόν· μὴ συκοφαντησάτωσάν με ὑπερήφανοι.
οἱ ὀφθαλμοί μου ἐξέλιπον εἰς τὸ σωτήριόν σου καὶ εἰς τὸ λόγιον τῆς δικαιοσύνης σου.
ποίησον μετὰ τοῦ δούλου σου κατὰ τὸ ἔλεός σου καὶ τὰ δικαιώματά σου δίδαξόν με.
δοῦλός σού εἰμι ἐγώ· συνέτισόν με, καὶ γνώσομαι τὰ μαρτύριά σου.
καιρὸς τοῦ ποιῆσαι τῷ Κυρίῳ· διεσκέδασαν τὸν νόμον σου.
διὰ τοῦτο ἠγάπησα τὰς ἐντολάς σου ὑπὲρ χρυσίον καὶ τοπάζιον.
διὰ τοῦτο πρὸς πάσας τὰς ἐντολάς σου κατωρθούμην, πᾶσαν ὁδὸν ἄδικον ἐμίσησα. —
Θαυμαστὰ τὰ μαρτύριά σου· διὰ τοῦτο ἐξηρεύνησεν αὐτὰ ἡ ψυχή μου.
ἡ δήλωσις τῶν λόγων σου φωτιεῖ καὶ συνετιεῖ νηπίους.
τὸ στόμα μου ἤνοιξα καὶ εἵλκυσα πνεῦμα, ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἐπεπόθουν.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΣΤΑΣΙΣ ΤΡΙΤΗ
᾿Επίβλεψον ἐπ᾿ ἐμὲ καὶ ἐλέησόν με κατὰ τὸ κρίμα τῶν ἀγαπώντων τὸ ὄνομά σου.
τὰ διαβήματά μου κατεύθυνον κατὰ τὸ λόγιόν σου, καὶ μὴ κατακυριευσάτω μου πᾶσα ἀνομία.
λύτρωσαί με ἀπὸ συκοφαντίας ἀνθρώπων, καὶ φυλάξω τὰς ἐντολάς σου.
τὸ πρόσωπόν σου ἐπίφανον ἐπὶ τὸν δοῦλόν σου καὶ δίδαξόν με τὰ δικαιώματά σου.
διεξόδους ὑδάτων κατέδυσαν οἱ ὀφθαλμοί μου, ἐπεὶ οὐκ ἐφύλαξα τὸν νόμον σου. —
Δίκαιος εἶ, Κύριε, καὶ εὐθεῖαι αἱ κρίσεις σου.
ἐνετείλω δικαιοσύνην τὰ μαρτύριά σου καὶ ἀλήθειαν σφόδρα.
ἐξέτηξέ με ὁ ζῆλός σου, ὅτι ἐπελάθοντο τῶν λόγων σου οἱ ἐχθροί μου.
πεπυρωμένον τὸ λόγιόν σου σφόδρα, καὶ ὁ δοῦλός σου ἠγάπησεν αὐτό.
νεώτερος ἐγώ εἰμι καὶ ἐξουδενωμένος· τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐπελαθόμην.
ἡ δικαιοσύνη σου δικαιοσύνη εἰς τὸν αἰῶνα, καὶ ὁ νόμος σου ἀλήθεια.
θλίψεις καὶ ἀνάγκαι εὕροσάν με· αἱ ἐντολαί σου μελέτη μου.
δικαιοσύνη τὰ μαρτύριά σου εἰς τὸν αἰῶνα· συνέτισόν με, καὶ ζήσομαι. —
᾿Εκέκραξα ἐν ὅλῃ καρδίᾳ μου· ἐπάκουσόν μου, Κύριε, τὰ δικαιώματά σου ἐκζητήσω.
ἐκέκραξά σοι· σῶσόν με, καὶ φυλάξω τὰ μαρτύριά σου.
προέφθασα ἐν ἀωρίᾳ καὶ ἐκέκραξα, εἰς τοὺς λόγους σου ἐπήλπισα.
προέφθασαν οἱ ὀφθαλμοί μου πρὸς ὄρθρον τοῦ μελετᾶν τὰ λόγιά σου.
τῆς φωνῆς μου ἄκουσον, Κύριε, κατὰ τὸ ἔλεός σου, κατὰ τὸ κρῖμά σου ζῆσόν με.
προσήγγισαν οἱ καταδιώκοντές με ἀνομίᾳ, ἀπὸ δὲ τοῦ νόμου σου ἐμακρύνθησαν.
ἐγγὺς εἶ, Κύριε, καὶ πᾶσαι αἱ ὁδοί σου ἀλήθεια.
κατ᾿ ἀρχὰς ἔγνων ἐκ τῶν μαρτυρίων σου, ὅτι εἰς τὸν αἰῶνα ἐθεμελίωσας αὐτά. —
῎Ιδε τὴν ταπείνωσίν μου καὶ ἐξελοῦ με, ὅτι τοῦ νόμου σου οὐκ ἐπελαθόμην.
κρῖνον τὴν κρίσιν μου καὶ λύτρωσαί με· διὰ τὸν λόγον σου ζῆσόν με.
μακρὰν ἀπὸ ἁμαρτωλῶν σωτηρία, ὅτι τὰ δικαιώματά σου οὐκ ἐξεζήτησαν.
οἱ οἰκτιρμοί σου πολλοί, Κύριε· κατὰ τὸ κρῖμά σου ζῆσόν με.
πολλοὶ οἱ ἐκδιώκοντές με καὶ θλίβοντές με· ἐκ τῶν μαρτυρίων σου οὐκ ἐξέκλινα.
εἶδον ἀσυνετοῦντας καὶ ἐξετηκόμην, ὅτι τὰ λόγιά σου οὐκ ἐφυλάξαντο.
ἴδε, ὅτι τὰς ἐντολάς σου ἠγάπησα· Κύριε, ἐν τῷ ἐλέει σου ζῆσόν με.
ἀρχὴ τῶν λόγων σου ἀλήθεια, καὶ εἰς τὸν αἰῶνα πάντα τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου. —
῎Αρχοντες κατεδίωξάν με δωρεάν, καὶ ἀπὸ τῶν λόγων σου ἐδειλίασεν ἡ καρδία μου.
ἀγαλλιάσομαι ἐγὼ ἐπὶ τὰ λόγιά σου ὡς ὁ εὑρίσκων σκῦλα πολλά.
ἀδικίαν ἐμίσησα καὶ ἐβδελυξάμην, τὸν δὲ νόμον σου ἠγάπησα.
ἑπτάκις τῆς ἡμέρας ᾔνεσά σε ἐπὶ τὰ κρίματα τῆς δικαιοσύνης σου.
εἰρήνη πολλὴ τοῖς ἀγαπῶσι τὸν νόμον σου, καὶ οὐκ ἔστιν αὐτοῖς σκάνδαλον.
προσεδόκων τὸ σωτήριόν σου, Κύριε, καὶ τὰς ἐντολάς σου ἠγάπησα.
ἐφύλαξεν ἡ ψυχή μου τὰ μαρτύριά σου καὶ ἠγάπησεν αὐτὰ σφόδρα.
ἐφύλαξα τὰς ἐντολάς σου καὶ τὰ μαρτύριά σου, ὅτι πᾶσαι αἱ ὁδοί μου ἐναντίον σου, Κύριε. —
᾿Εγγισάτω ἡ δέησίς μου ἐνώπιόν σου, Κύριε· κατὰ τὸ λόγιόν σου συνέτισόν με.
εἰσέλθοι τὸ ἀξίωμά μου ἐνώπιόν σου, Κύριε· κατὰ τὸ λόγιόν σου ῥῦσαί με.
ἐξερεύξαιντο τὰ χείλη μου ὕμνον, ὅταν διδάξῃς με τὰ δικαιώματά σου.
φθέγξαιτο ἡ γλῶσσά μου τὰ λόγιά σου, ὅτι πᾶσαι αἱ ἐντολαί σου δικαιοσύνη.
γενέσθω ἡ χείρ σου τοῦ σῶσαί με, ὅτι τὰς ἐντολάς σου ᾑρετισάμην.
ἐπεπόθησα τὸ σωτήριόν σου, Κύριε, καὶ ὁ νόμος σου μελέτη μού ἐστι.
ζήσεται ἡ ψυχή μου καὶ αἰνέσει σε, καὶ τὰ κρίματά σου βοηθήσει μοι.
ἐπλανήθην ὡς πρόβατον ἀπολωλός· ζήτησον τὸν δοῦλόν σου, ὅτι τὰς ἐντολάς σου οὐκ ἐπελαθόμην.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №17

118 псалом
[Алилуя.]

¹ Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
² Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
³ Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
⁴ Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
⁵ О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
⁶ Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
⁷ Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
⁸ Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
⁹ Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
¹⁰ Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
¹¹ Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
¹² Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
¹³ Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
¹⁴ Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
¹⁵ Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
¹⁶ Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
¹⁷ Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
¹⁸ Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
¹⁹ Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
²⁰ Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
²¹ Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
²² Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
²³ Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
²⁴ Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
²⁵ В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
²⁶ Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
²⁷ Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
²⁸ Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
²⁹ Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
³⁰ Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
³¹ Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
³² Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
³³ Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
³⁴ Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
³⁵ Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
³⁶ Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
³⁷ Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
³⁸ Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
³⁹ Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
⁴⁰ Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
⁴¹ І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
⁴² І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
⁴³ Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
⁴⁴ Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
⁴⁵ Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
⁴⁶ Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
⁴⁷ Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
⁴⁸ Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
⁴⁹ Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
⁵⁰ Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
⁵¹ Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
⁵² Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
⁵³ Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
⁵⁴ Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
⁵⁵ Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
⁵⁶ Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
⁵⁷ Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
⁵⁸ Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
⁵⁹ Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
⁶⁰ Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
⁶¹ Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
⁶² Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
⁶³ Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
⁶⁴ Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
⁶⁵ Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
⁶⁶ Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
⁶⁷ Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
⁶⁸ Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
⁶⁹ Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
⁷⁰ Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
⁷¹ Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
⁷² Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.

Слава…

⁷³ Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
⁷⁴ Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
⁷⁵ Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
⁷⁶ Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
⁷⁷ Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
⁷⁸ Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
⁷⁹ Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
⁸⁰ Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
⁸¹ Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
⁸² Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
⁸³ Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
⁸⁴ Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
⁸⁵ Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
⁸⁶ Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
⁸⁷ Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
⁸⁸ Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
⁸⁹ Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
⁹⁰ З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
⁹¹ З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
⁹² Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
⁹³ Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.

Середина

⁹⁴ Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
⁹⁵ Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
⁹⁶ Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
⁹⁷ О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
⁹⁸ Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
⁹⁹ Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
¹⁰⁰ Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
¹⁰¹ Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
¹⁰² Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
¹⁰³ Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
¹⁰⁴ Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
¹⁰⁵ Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
¹⁰⁶ Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
¹⁰⁷ Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
¹⁰⁸ Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
¹⁰⁹ В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
¹¹⁰ Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
¹¹¹ Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
¹¹² Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
¹¹³ Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
¹¹⁴ Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
¹¹⁵ Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
¹¹⁶ Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
¹¹⁷ Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
¹¹⁸ Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
¹¹⁹ Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
¹²⁰ Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
¹²¹ Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
¹²² Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
¹²³ Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
¹²⁴ Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
¹²⁵ Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
¹²⁶ Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
¹²⁷ Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
¹²⁸ Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
¹²⁹ Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
¹³⁰ Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
¹³¹ Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.

Слава…

¹³² Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
¹³³ Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
¹³⁴ Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
¹³⁵ Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
¹³⁶ Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
¹³⁷ Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
¹³⁸ Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
¹³⁹ Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
¹⁴⁰ Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
¹⁴¹ Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
¹⁴² Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
¹⁴³ Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
¹⁴⁴ Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
¹⁴⁵ Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
¹⁴⁶ Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
¹⁴⁷ Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
¹⁴⁸ Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
¹⁴⁹ Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
¹⁵⁰ Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
¹⁵¹ Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
¹⁵² Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
¹⁵³ Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
¹⁵⁴ Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
¹⁵⁵ Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
¹⁵⁶ Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
¹⁵⁷ Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
¹⁵⁸ Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
¹⁵⁹ Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
¹⁶⁰ Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
¹⁶¹ Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
¹⁶² Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
¹⁶³ Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
¹⁶⁴ Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
¹⁶⁵ Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
¹⁶⁶ Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
¹⁶⁷ Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
¹⁶⁸ Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
¹⁶⁹ Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
¹⁷⁰ Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
¹⁷¹ Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
¹⁷² Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
¹⁷³ Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
¹⁷⁴ Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
¹⁷⁵ Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
¹⁷⁶ Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.

Слава…

Після 17-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 2.

Згрішив я перед Тобою, Спасе, як блудний син. Прийми мене, Отче, каюся, і помилуй мене, Боже.

Слава…Христе Спасителю! Я взиваю до Тебе голосом митаря: очисти мене, як і його, і помилуй мене, Боже.

І нині…Владичице! Я надіюсь на Твою допомогу, не відкинь мене, бо на Тебе уповає душа моя: помилуй мене.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Владико Господи Вседержителю! Творче всіх, Отче щедрий і милостивий Боже! Ти з землі створив чоловіка за образом Твоїм і подобою, щоб він прославляв ім’я Твоє на землі; а коли виселив його з раю за порушення заповідей Твоїх, Ти знову на краще перетворив його в Сині Твоїм Христі Ісусі і відкрив для нього небесний рай. Дякуємо Тобі, що Ти примножив милість Твою до нас і не віддав нас ворогам нашим, що намагаються кинути душі наші у безодню пекельну. Отже і нині, многомилостивий і всеблагий Господи, Ти не хочеш смерті грішника, а чекаєш, щоб навернувся він, і Ти приймаєш Його, як сина. Ти підіймаєш тих, що впали, і засмучених зцілюєш; наверни й мене, грішного, до покаяння, бо я впав, підійми мене, засмученого, зціли. Благаю Твою безмірну щедрість і незбагненну доброту: прости й забудь мої незліченні беззаконня, що я свідомо чи несвідомо вчинив. Просвіти засліпленість серця мого і дай мені покаяння сльози, щоб я очистив від скверни думки мої. Почуй, Господи! Зглянься, Чоловіколюбче! Прости, многомилостивий, і визволи змучену душу мою від страждань, що їх спричиняють пристрасні мої помисли. Всеблагий Господи, Чоловіколюбче! Прожени від мене гнобителя диявола, щоб не водив мене за своїм бажанням і не робив мене рабом гріха; Сам Ти царюй у мені, Боже мій, і веди Твоєю дорогою. Я — Твій, спаси мене, дай мені жити за волею Твоєю. Очисти моє серце, охорони уста від неправди, дай діяти тільки добре, мислити тільки вгодне Тобі; дай мені спокій душевних моїх сил, дай радість духовну, любов правдиву, довготерпіння, благість, лагідність, нелицемірну віру, стриманість тверду. Наповни мене всього плодами добра — дарами Всесвятого Твого Духа. Не відбирай душі моєї, коли ще я не готовий, але покаянням моїм очисти і тоді вже поклич від цього життя щоб без перешкод диявольських прийшов я до Тебе в оселю Твоєї невимовної слави з усіма святими, де святиться і прославляється пречисте і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.