Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма третиянадесять

¹Псало́м пе́сни в де́нь суббо́тный, 91.

² Бла́го е́сть испове́датися Го́сподеви, и пе́ти и́мени Твоему́, Вы́шний: ³возвеща́ти зау́тра ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ на вся́ку но́щь, ⁴в десятостру́ннем псалти́ри с пе́снию в гу́слех. ⁵Я́ко возвесели́л мя́ еси́, Го́споди, в творе́нии Твое́м, и в де́лех руку́ Твое́ю возра́дуюся. ⁶Я́ко возвели́чишася дела́ Твоя́, Го́споди, зело́ углуби́шася помышле́ния Твоя́. ⁷Му́ж безу́мен не позна́ет, и неразу́мив не разу́меет си́х. ⁸Внегда́ прозябо́ша гре́шницы я́ко трава́, и пронико́ша вси́ де́лающии беззако́ние: я́ко да потребя́тся в ве́к ве́ка. ⁹Ты́ же Вы́шний во ве́к, Го́споди. ¹⁰Я́ко се́ врази́ Твои́, Го́споди, я́ко се́ врази́ Твои́ поги́бнут, и разы́дутся вси́ де́лающии беззако́ние. ¹¹И вознесе́тся я́ко единоро́га ро́г мо́й, и ста́рость моя́ в еле́и масти́те. ¹²И воззре́ о́ко мое́ на враги́ моя́, и востаю́щыя на мя́ лука́внующыя услы́шит у́хо мое́. ¹³Пра́ведник я́ко фи́никс процвете́т, я́ко ке́др, и́же в Лива́не, умно́жится. ¹⁴Насажде́ни в дому́ Госпо́дни, во дво́рех Бо́га на́шего процвету́т, ¹⁵еще́ умно́жатся в ста́рости масти́те, и благоприе́млюще бу́дут. ¹⁶Да возвестя́т, я́ко пра́в Госпо́дь Бо́г на́ш, и не́сть непра́вды в Не́м.

В де́нь предсуббо́тный, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пе́сни Дави́ду, 92.

¹ Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся: облече́ся Госпо́дь в си́лу и препоя́сася, и́бо утверди́ все́ленную, я́же не подви́жится. ²Гото́в Престо́л Тво́й отто́ле: от ве́ка Ты́ еси́. ³Воздвиго́ша ре́ки, Го́споди, воздвиго́ша ре́ки гла́сы своя́; ⁴во́змут ре́ки сотре́ния своя́, от гла́сов во́д мно́гих. Ди́вны высоты́ морски́я, ди́вен в высо́ких Госпо́дь. ⁵Свиде́ния Твоя́ уве́ришася зело́, до́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дни́й.

Псало́м Дави́ду, в четве́ртый суббо́ты, 93.

¹ Бо́г отмще́ний Госпо́дь, Б́ог отмще́ний не обину́лся е́сть. ²Вознеси́ся судя́й земли́, возда́ждь воздая́ние го́рдым. ³Доко́ле гре́шницы, Го́споди, доко́ле гре́шницы восхва́лятся́ ⁴Провеща́ют и возглаго́лют непра́вду, возглаго́лют вси́ де́лающии беззако́ние́ ⁵Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша и достоя́ние Твое́ озло́биша; ⁶вдови́цу и си́ра умори́ша и прише́льца уби́ша, ⁷и ре́ша: не у́зрит Госпо́дь, ниже́ уразуме́ет Бо́г Иа́ковль. ⁸Разуме́йте же безу́мнии в лю́дех и бу́ии не́когда умудри́теся. ⁹Насажде́й у́хо, не слы́шит ли́́ Или́ созда́вый о́ко, не сматря́ет ли́́ ¹⁰Наказу́яй язы́ки, не обличи́т ли́, уча́й челове́ка ра́зуму́ ¹¹Госпо́дь ве́сть помышле́ния челове́ческая, я́ко су́ть су́етна. ¹²Блаже́н челове́к, eго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, и от зако́на Твоего́ научи́ши eго́, ¹³укроти́ти eго́ от дне́й лю́тых, до́ндеже изры́ется гре́шному я́ма. ¹⁴Я́ко не отри́нет Госпо́дь люде́й Свои́х, и достоя́ния Своего́ не оста́вит, ¹⁵до́ндеже пра́вда обрати́тся на су́д, и держа́щиися ея́ вси́ пра́вии се́рдцем. ¹⁶Кто́ воста́нет ми́ на лука́внующыя́ Или́ кто́ спредста́нет ми́ на де́лающыя беззако́ние́ ¹⁷А́ще не Госпо́дь помо́гл бы́ ми́, вма́ле всели́лася бы́ во а́д душа́ моя́. ¹⁸А́ще глаго́лах, подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше ми́. ¹⁹По мно́жеству боле́зней мои́х в се́рдце мое́м, утеше́ния Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́. ²⁰Да не прибу́дет Тебе́ престо́л беззако́ния, созида́яй тру́д на повеле́ние. ²¹Уловя́т на ду́шу пра́ведничу, и кро́вь непови́нную осу́дят. ²²И бы́сть мне́ Госпо́дь в прибе́жище, и Бо́г мо́й в по́мощь упова́ния моего́. ²³И возда́ст и́м Госпо́дь беззако́ние и́х и по лука́вствию и́х погуби́т я́ Госпо́дь Бо́г.

Сла́ва:

Хвала́ пе́сни Дави́ду, не надпи́сан у евре́й, 94.

¹ Прииди́те, возра́дуемся Го́сподеви, воскли́кнем Бо́гу, спаси́телю на́шему: ²предвари́м лице́ Его́ во испове́дании, и во псалме́х воскли́кнем Ему́. ³Я́ко Бо́г ве́лий Госпо́дь, и Ца́рь ве́лий по все́й земли́, ⁴я́ко в руце́ Его́ вси́ концы́ земли́, и высоты́ го́р Того́ су́ть. ⁵Я́ко Того́ е́сть мо́ре, и То́й сотвори́ е́, и су́шу ру́це Его́ созда́сте. ⁶Прииди́те, поклони́мся и припаде́м Ему́, и воспла́чемся пред Го́сподем сотво́ршим на́с: ⁷я́ко То́й е́сть Бо́г на́ш, и мы́ лю́дие па́жити Его́, и о́вцы руки́ Его́. Дне́сь а́ще гла́с Его́ услы́шите, ⁸не ожесточи́те серде́ц ва́ших, я́ко в прогне́вании, по дни́ искуше́ния в пусты́ни, ⁹во́ньже ²² искуси́ша Мя́ отцы́ ва́ши, искуси́ша Мя́, и ви́деша дела́ Моя́. ¹⁰Четы́редесять ле́т негодова́х ро́да того́, и ре́х, при́сно заблужда́ют се́рдцем, ти́и же не позна́ша путе́й Мои́х, ¹¹я́ко кля́хся во гне́ве Мое́м, а́ще вни́дут в поко́й Мо́й.

Хвала́ пе́сни Дави́ду, внегда́ до́м созида́шеся по плене́нии, не надпи́сан у евре́й, 95.

¹ Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву, воспо́йте Го́сподеви вся́ земля́, ²воспо́йте Го́сподеви, благослови́те и́мя Его́, благовести́те де́нь от дне́ спасе́ние Его́. ³Возвести́те во язы́цех сла́ву Его́, во все́х лю́дех чудеса́ Его́. ⁴Я́ко ве́лий Госпо́дь и хва́лен зело́, стра́шен е́сть над все́ми бо́ги. ⁵Я́ко вси́ бо́зи язы́к бе́сове: Госпо́дь же небе́са сотвори́. ⁶Испове́дание и красота́ пред Ни́м, святы́ня и великоле́пие во святи́ле Его́. ⁷Принеси́те Го́сподеви оте́чествия язы́к, принеси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть. ⁸Принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Его́, возми́те же́ртвы, и входи́те во дворы́ Его́. ⁹Поклони́теся Го́сподеви во дворе́ святе́м Его́, да подви́жится от лица́ Его́ вся́ земля́. ¹⁰Рцы́те во язы́цех, я́ко Госпо́дь воцари́ся, и́бо испра́ви вселе́нную, я́же не подви́жится: су́дит лю́дем пра́востию. ¹¹Да возвеселя́тся небеса́, и ра́дуется земля́, да подви́жится мо́ре и исполне́ние eго́. ¹²Возра́дуются поля́, и вся́ я́же на ни́х: тогда́ возра́дуются вся́ древа́ дубра́вная ¹³от лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́т, я́ко гряде́т суди́ти земли́, суди́ти вселе́нней в пра́вду, и лю́дем и́стиною Свое́ю.

Псало́м Дави́ду, егда́ земля́ его́ устроя́шеся, не надпи́сан у евре́й, 96.

¹ Госпо́дь воцари́ся, да ра́дуется земля́, да веселя́тся о́строви мно́зи. ²О́блак и мра́к о́крест Eго́, пра́вда и судьба́ исправле́ние Престо́ла Его́. ³О́гнь пред Ни́м предъи́дет, и попали́т о́крест враги́ Его́. ⁴Освети́ша мо́лния Его́ вселе́нную: ви́де, и подви́жеся земля́. ⁵Го́ры я́ко во́ск раста́яша от лица́ Госпо́дня, от лица́ Го́спода всея́ земли́. ⁶Возвести́ша небеса́ пра́вду Его́, и ви́деша вси́ лю́дие сла́ву Его́. ⁷Да постыдя́тся вси́ кла́няющиися истука́нным, хваля́щиися о и́долех свои́х; поклони́теся Ему́ вси́ А́нгели Его́. ⁸Слы́ша и возвесели́ся Сио́н, и возра́довашася дще́ри Иуде́йския, суде́б ради́ Твои́х, Го́споди, ⁹я́ко Ты́ Госпо́дь вы́шний над все́ю земле́ю, зело́ превозне́слся еси́ над все́ми бо́ги. ¹⁰Лю́бящии Го́спода, ненави́дите зла́я, храни́т Госпо́дь ду́шы преподо́бных Свои́х, из руки́ гре́шничи изба́вит я́. ¹¹Све́т возсия́ пра́веднику, и пра́вым се́рдцем весе́лие. ¹²Весели́теся, пра́веднии, о Го́споде и испове́дайте па́мять Святы́ни Его́.

Сла́ва:

Псало́м Дави́ду, 97.

¹ Воспо́йте Го́сподеви пе́снь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь: спасе́ Его́ десни́ца Его́, и мы́шца свята́я Его́. ²Сказа́ Госпо́дь спасе́ние Свое́, пред язы́ки откры́ пра́вду Свою́. ³Помяну́ ми́лость Свою́ Иа́кову, и и́стину Свою́ до́му Изра́илеву, ви́деша вси́ концы́ земли́ спасе́ние Бо́га на́шего. ⁴Воскли́кните Бо́гови вся́ земля́, воспо́йте, и ра́дуйтеся, и по́йте. ⁵По́йте Го́сподеви в гу́слех, в гу́слех и гла́се псало́мсте. ⁶В труба́х ко́ваных и гла́сом трубы́ ро́жаны воструби́те пред Царе́м Го́сподем. ⁷Да подви́жится мо́ре и исполне́ние eго́, вселе́нная и вси́ живу́щии на не́й. ⁸Ре́ки воспле́щут руко́ю вку́пе, го́ры возра́дуются ⁹от лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́т, я́ко и́дет суди́ти земли́, суди́ти вселе́нней в пра́вду, и лю́дем пра́востию.

Псало́м Дави́ду, 98.

¹ Госпо́дь воцари́ся, да гне́ваются лю́дие: Седя́й на Херуви́мех, да подви́жится земля́. ²Госпо́дь в Сио́не вели́к, и высо́к е́сть над все́ми людьми́. ³Да испове́дятся и́мени Твоему́ вели́кому, я́ко стра́шно и свя́то е́сть. ⁴И че́сть царе́ва су́д лю́бит; Ты́ угото́вал еси́ правоты́, су́д и пра́вду во Иа́кове Ты́ сотвори́л еси́. ⁵Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся подно́жию ногу́ Его́, я́ко свя́то е́сть. ⁶Моисе́й и Ааро́н во иере́ех Его́, и Саму́ил в призыва́ющих и́мя Его́: призыва́ху Го́спода, и То́й послу́шаше и́х. ⁷В столпе́ о́блачне глаго́лаше к ни́м: я́ко храня́ху свиде́ния Его́ и повеле́ния Его́, я́же даде́ и́м. ⁸Го́споди Бо́же на́ш, Ты́ послу́шал еси́ и́х: Бо́же, ты́ ми́лостив быва́л еси́ и́м, и мща́я на вся́ начина́ния и́х. ⁹Возноси́те Го́спода Бо́га на́шего, и покланя́йтеся в горе́ святе́й Его́, я́ко Свя́т Госпо́дь Бо́г на́ш.

Псало́м Дави́ду, во испове́дание, 99.

¹ Воскли́кните Бо́гови вся́ земля́, ²рабо́тайте Го́сподеви в весе́лии, вни́дите пред Ни́м в ра́дости. ³Уве́дите, я́ко Госпо́дь то́й е́сть Бо́г на́ш: То́й сотвори́ на́с, а не мы́, мы́ же лю́дие Его́ и о́вцы па́жити Его́. ⁴Вни́дите во врата́ Его́ во испове́дании, во дворы́ Его́ в пе́ниих: испове́дайтеся Ему́, хвали́те и́мя Его́. ⁵Я́ко бла́г Госпо́дь, в ве́к ми́лость Его́, и да́же до ро́да и ро́да и́стина Его́.

Псало́м Дави́ду, 100.

¹ Ми́лость и су́д воспою́ Тебе́, Го́споди. ²Пою́ и разуме́ю в пути́ непоро́чне, когда́ прии́деши ко мне́́ Прехожда́х в незло́бии се́рдца моего́ посреде́ до́му моего́. ³Не предлага́х пред очи́ма мои́ма ве́щь законопресту́пную: творя́щыя преступле́ние возненави́дех. ⁴Не прильпе́ мне́ се́рдце стропти́во, уклоня́ющагося от Мене́ лука́ваго не позна́х. ⁵Оклевета́ющаго та́й и́скренняго своего́, сего́ изгоня́х: го́рдым о́ком, и несы́тым се́рдцем, с си́м не ядя́х. ⁶О́чи мои́ на ве́рныя земли́, посажда́ти я́ со мно́ю: ходя́й по пути́ непоро́чну, се́й ми́ служа́ше. ⁷Не живя́ше посреде́ до́му моего́ творя́й горды́ню, глаго́ляй непра́ведная, не исправля́ше пред очи́ма мои́ма. ⁸Во у́трия избива́х вся́ гре́шныя земли́, е́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся́ де́лающыя беззако́ние.

Сла́ва:

По 13-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 8

О́ком благоутро́бным, Го́споди, ви́ждь мое́ смире́ние, я́ко пома́ле жи́знь моя́ иждива́ется, и от де́л не́сть мне́ спасе́ния. Сего́ ра́ди молю́ся: о́ком благоутро́бным, Го́споди, ви́ждь мое́ смире́ние и спаси́ мя́.

Сла́ва: Я́ко Судии́ предстоя́щу, попецы́ся, душе́, и стра́шнаго дне́ ча́с помышля́й, су́д бо неми́лостив е́сть не сотво́ршым ми́лости. Возопи́й у́бо Христу́ Бо́гу: Сердцеве́дче, согреши́х, пре́жде да́же не осу́диши, поми́луй мя́.

И ны́не: Стра́шнаго Твоего́ и гро́знаго, и неумы́тнаго суда́, Христе́, во уме́ прие́м де́нь и ча́с, трепе́щу, я́ко злоде́й, студа́, де́ла и дея́ния име́яй лю́тая, я́же еди́н а́з соде́ях приле́жно. Те́мже стра́хом припа́даю Тебе́, вопия́ боле́зненно: моли́твами Ро́ждшия Тя́, Многоми́лостиве, спаси́ мя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди Святы́й, И́же в вы́шних живы́й, и всеви́дяшим Твои́м о́ком призира́яй на всю́ тва́рь. Тебе́ приклони́хом вы́ю души́ и телесе́, и Тебе́ мо́лимся, Святы́й святы́х: простри́ ру́ку Твою́ неви́димую от свята́го жили́ща Твоего́, и благослови́ вся́ ны́: и а́ще что́ к Тебе́ согреши́хом во́лею и нево́лею, я́ко бла́г и человеколю́бец Бо́г прости́; да́руяй на́м и ми́рная блага́я Твоя́. Твое́ бо е́сть, е́же ми́ловати и спаса́ти, Бо́же на́ш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма третіzна1десzть

Pал0мъ пёсни, въ дeнь суббHтный, §а

Бlго є4сть и3сповёдатисz гDеви и3 пёти и4мени твоемY, вhшній:

Возвэщaти заyтра млcть твою2 и3 и4стину твою2 на всsку н0щь,

Въ десzтострyннэмъ pалти1ри съ пёснію въ гyслехъ.

Ћкw возвесели1лъ мS є3си2, гDи, въ творeніи твоeмъ, и3 въ дёлэхъ рукY твоє1ю возрaдуюсz.

Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: ѕэлw2 ўглуби1шасz помышлє1ніz тво‰.

Мyжъ безyменъ не познaетъ, и3 неразуми1въ не разумёетъ си1хъ.

ВнегдA прозzб0ша грBшницы ћкw травA, и3 проник0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе, ћкw да потребsтсz въ вёкъ вёка:

Тh же вhшній во вёкъ, гDи.

Ћкw сE, врази2 твои2, гDи, ћкw сE, врази2 твои2 поги1бнутъ, и3 разhдутсz вси2 дёлающіи беззак0ніе.

И# вознесeтсz ћкw є3динор0га р0гъ м0й, и3 стaрость моS въ є3лeи масти1тэ:

И# воззрЁ џко моE на враги2 мо‰, и3 востаю1щыz на мS лукaвнующыz ўслhшитъ ќхо моE.

Првdникъ ћкw фjніxъ процвэтeтъ: ћкw кeдръ, и4же въ лівaнэ, ўмн0житсz.

Насаждeни въ домY гDни во дв0рэхъ бGа нaшегw процвэтyтъ:

Е#щE ўмн0жатсz въ стaрости масти1тэ, и3 бlгопріeмлюще бyдутъ.

Да возвэстsтъ, ћкw прaвъ гDь бGъ нaшъ, и3 нёсть непрaвды въ нeмъ.

Въ дeнь предсуббHтный, внегдA насели1сz землS, хвалA пёсни дв7ду, §в

ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz: њблечeсz гDь въ си1лу и3 препоsсасz: и4бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz.

Гот0въ пrт0лъ тв0й tт0лэ: t вёка ты2 є3си2.

Воздвиг0ша рёки, гDи, воздвиг0ша рёки глaсы сво‰:

В0змутъ рёки сотрє1ніz сво‰, t гласHвъ в0дъ мн0гихъ.

Ди6вны высwты2 мwрскjz: ди1венъ въ выс0кихъ гDь.

СвидBніz тво‰ ўвёришасz ѕэлw2. Д0му твоемY подобaетъ с™hнz, гDи, въ долготY днjй.

Pал0мъ дв7ду, въ четвeртый суббHты, §г

БGъ tмщeній гDь, бGъ tмщeній не њбинyлсz є4сть.

Вознеси1сz, судsй земли2, воздaждь воздаsніе гHрдымъ.

Док0лэ грBшницы, гDи, док0лэ грBшницы восхвaлzтсz;

Провэщaютъ и3 возглаг0лютъ непрaвду, возглаг0лютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе;

Лю1ди тво‰, гDи, смири1ша, и3 достоsніе твоE њѕл0биша:

Вдови1цу и3 си1ра ўмори1ша, и3 пришeльца ўби1ша,

И# рёша: не ќзритъ гDь, нижE ўразумёетъ бGъ їaкwвль.

Разумёйте же, безyмніи въ лю1дехъ, и3 бyіи нёкогда, ўмудри1тесz:

Насаждeй ќхо, не слhшитъ ли; и3ли2 создaвый џко, не сматрsетъ ли;

Наказyzй kзhки, не њбличи1тъ ли, ўчaй человёка рaзуму;

ГDь вёсть помышлє1ніz человёчєскаz, ћкw сyть сyєтна.

Бlжeнъ человёкъ, є3г0же ѓще накaжеши, гDи, и3 t зак0на твоегw2 научи1ши є3го2:

Ўкроти1ти є3го2 t днjй лю1тыхъ, д0ндеже и3зрhетсz грёшному ћма.

Ћкw не tри1нетъ гDь людeй свои1хъ, и3 достоsніz своегw2 не њстaвитъ:

Д0ндеже прaвда њбрати1тсz на сyдъ, и3 держaщіисz є3S вси2 прaвіи с®цемъ.

Кто2 востaнетъ ми2 на лукaвнующыz; и3ли2 кто2 спредстaнетъ ми2 на дёлающыz беззак0ніе;

Ѓще не гDь пом0глъ бы ми2, вмaлэ всели1ласz бы во ѓдъ душA моS.

Ѓще глаг0лахъ: подви1жесz ногA моS, млcть твоS, гDи, помогaше ми2:

По мн0жеству болёзней мои1хъ въ сeрдцы моeмъ, ўтэшє1ніz тво‰ возвесели1ша дyшу мою2.

Да не пребyдетъ тебЁ прест0лъ беззак0ніz, созидazй трyдъ на повелёніе.

Ўловsтъ на дyшу првdничу, и3 кр0вь непови1нную њсyдzтъ.

И# бhсть мнЁ гDь въ прибёжище, и3 бGъ м0й въ п0мощь ўповaніz моегw2:

И# воздaстъ и5мъ гDь беззак0ніе и4хъ, и3 по лукaвствію и4хъ погуби1тъ | гDь бGъ.

Слaва:

ХвалA пёсни дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, §д

Пріиди1те, возрaдуемсz гDеви, воскли1кнемъ бGу сп7си1телю нaшему:

Предвари1мъ лицE є3гw2 во и3сповёданіи, и3 во pалмёхъ воскли1кнемъ є3мY:

Ћкw бGъ вeлій гDь, и3 цRь вeлій по всeй земли2:

Ћкw въ руцЁ є3гw2 вси2 концы2 земли2, и3 высwты2 г0ръ тогw2 сyть.

Ћкw тогw2 є4сть м0ре, и3 т0й сотвори2 є5, и3 сyшу рyцэ є3гw2 создaстэ.

Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ є3мY, и3 восплaчемсz пред8 гDемъ сотв0ршимъ нaсъ:

Ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе пaжити є3гw2 и3 џвцы руки2 є3гw2. Днeсь ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите,

Не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкw въ прогнёваніи, по дни2 и3скушeніz въ пустhни:

В0ньже и3скуси1ша мS nтцы2 вaши, и3скуси1ша мS, и3 ви1дэша дэлA мо‰.

Четhредесzть лётъ негодовaхъ р0да тогw2, и3 рёхъ: пrнw заблуждaютъ сeрдцемъ, тjи же не познaша путeй мои1хъ:

Ћкw клsхсz во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й.

ХвалA пёсни дв7ду, внегдA д0мъ созидaшесz по плэнeніи, не надпи1санъ ў є3врє1й, §є

Восп0йте гDеви пёснь н0ву, восп0йте гDеви всS землS:

Восп0йте гDеви, бlгослови1те и4мz є3гw2: бlговэсти1те дeнь t днE сп7сeніе є3гw2.

Возвэсти1те во kзhцэхъ слaву є3гw2, во всёхъ лю1дехъ чудесA є3гw2.

Ћкw вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2, стрaшенъ є4сть над8 всёми б0ги.

Ћкw вси2 б0зи kзы6къ бёсове: гDь же небесA сотвори2.

И#сповёданіе и3 красотA пред8 ни1мъ, с™hнz и3 великолёпіе во с™и1лэ є3гw2.

Принеси1те гDеви, nтeчєствіz kзы6къ, принеси1те гDеви слaву и3 чeсть.

Принеси1те гDеви слaву и4мени є3гw2: возми1те жє1ртвы и3 входи1те во дворы2 є3гw2.

Поклони1тесz гDеви во дворЁ с™ёмъ є3гw2: да подви1житсz t лицA є3гw2 всS землS.

Рцhте во kзhцэхъ, ћкw гDь воцRи1сz: и4бо и3спрaви вселeнную, ћже не подви1житсz: сyдитъ лю1демъ прaвостію.

Да возвеселsтсz нб7сA, и3 рaдуетсz землS: да подви1житсz м0ре и3 и3сполнeніе є3гw2:

Возрaдуютсz полS, и3 вс‰ ±же на ни1хъ: тогдA возрaдуютсz вс‰ древA дубр†внаz

T лицA гDнz, ћкw грzдeтъ, ћкw грzдeтъ суди1ти земли2: суди1ти вселeннэй въ прaвду, и3 лю1демъ и4стиною своeю.

Pал0мъ дв7ду, є3гдA землS є3гw2 ўстроsшесz, не надпи1санъ ў є3врє1й, §ѕ

ГDь воцRи1сz, да рaдуетсz землS, да веселsтсz џстрови мн0зи.

Џблакъ и3 мрaкъ w4крестъ є3гw2: прaвда и3 судьбA и3справлeніе пrт0ла є3гw2.

Џгнь пред8 ни1мъ пред8и1детъ и3 попали1тъ w4крестъ враги2 є3гw2.

Њсвэти1ша мHлніz є3гw2 вселeнную: ви1дэ и3 подви1жесz землS.

Г0ры ћкw в0скъ растazша t лицA гDнz, t лицA гDа всеS земли2.

Возвэсти1ша нб7сA прaвду є3гw2, и3 ви1дэша вси2 лю1діе слaву є3гw2.

Да постыдsтсz вси2 клaнzющіисz и3стук†ннымъ, хвaлzщіисz њ јдwлэхъ свои1хъ: поклони1тесz є3мY, вси2 ѓгGли є3гw2.

Слhша и3 возвесели1сz сіHнъ, и3 возрaдовашасz дщє1ри їудє1йскіz, судeбъ рaди твои1хъ, гDи:

Ћкw ты2 гDь вhшній над8 всeю землeю, ѕэлw2 превознeслсz є3си2 над8 всёми б0ги.

Лю1бzщіи гDа, ненави1дите ѕл†z: храни1тъ гDь дyшы прпdбныхъ свои1хъ, и3з8 руки2 грёшничи и3збaвитъ |.

Свётъ возсіS првdнику, и3 пр†вымъ с®цемъ весeліе.

Весели1тесz, првdніи, њ гDэ, и3 и3сповёдайте пaмzть с™hни є3гw2.

Слaва:

Pал0мъ дв7ду, §з

Восп0йте гDеви пёснь н0ву, ћкw ди6вна сотвори2 гDь: сп7сE є3го2 десни1ца є3гw2 и3 мhшца с™az є3гw2.

СказA гDь сп7сeніе своE, пред8 kзhки tкры2 прaвду свою2.

ПомzнY млcть свою2 їaкwву и3 и4стину свою2 д0му ї}леву: ви1дэша вси2 концы2 земли2 сп7сeніе бGа нaшегw.

Воскли1кните бGови, всS землS, восп0йте и3 рaдуйтесz и3 п0йте.

П0йте гDеви въ гyслехъ, въ гyслехъ и3 глaсэ pал0мстэ,

Въ трубaхъ к0ваныхъ и3 глaсомъ трубы2 р0жаны: воструби1те пред8 цReмъ гDемъ.

Да подви1житсz м0ре и3 и3сполнeніе є3гw2, вселeннаz и3 вси2 живyщіи на нeй.

Рёки восплeщутъ рук0ю вкyпэ, г0ры возрaдуютсz

T лицA гDнz, ћкw грzдeтъ, ћкw и4детъ суди1ти земли2: суди1ти вселeннэй въ прaвду, и3 лю1демъ прaвостію.

Pал0мъ дв7ду, §и

ГDь воцRи1сz, да гнёваютсz лю1діе: сэдsй на херувjмэхъ, да подви1житсz землS.

ГDь въ сіHнэ вели1къ, и3 выс0къ є4сть над8 всёми людьми2.

Да и3сповёдzтсz и4мени твоемY вели1кому, ћкw стрaшно и3 с™о є4сть.

И# чeсть царeва сyдъ лю1битъ: ты2 ўгот0валъ є3си2 правоты6, сyдъ и3 прaвду во їaкwвэ ты2 сотвори1лъ є3си2.

Возноси1те гDа бGа нaшего и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw с™о є4сть.

Мwmсeй и3 ґарHнъ во їерeехъ є3гw2, и3 самуи1лъ въ призывaющихъ и4мz є3гw2: призывaху гDа, и3 т0й послyшаше и5хъ.

Въ столпЁ џблачнэ глаг0лаше къ ни6мъ: ћкw хранsху свидBніz є3гw2 и3 повелBніz є3гw2, ±же дадE и5мъ.

ГDи б9е нaшъ, ты2 послyшалъ є3си2 и5хъ: б9е, ты2 млcтивъ бывaлъ є3си2 и5мъ, и3 мщaz на вс‰ начин†ніz и4хъ.

Возноси1те гDа бGа нaшего и3 покланsйтесz въ горЁ с™ёй є3гw2: ћкw с™ъ гDь бGъ нaшъ.

Pал0мъ дв7ду во и3сповёданіе, §f

Воскли1кните бGови всS землS:

Раб0тайте гDеви въ весeліи, вни1дите пред8 ни1мъ въ рaдости.

Ўвёдите, ћкw гDь т0й є4сть бGъ нaшъ: т0й сотвори2 нaсъ, ґ не мы2: мh же лю1діе є3гw2 и3 џвцы пaжити є3гw2.

Вни1дите во вратA є3гw2 во и3сповёданіи, во дворы2 є3гw2 въ пёніихъ: и3сповёдайтесz є3мY, хвали1те и4мz є3гw2.

Ћкw бlгъ гDь, въ вёкъ млcть є3гw2, и3 дaже до р0да и3 р0да и4стина є3гw2.

Pал0мъ дв7ду, R

Млcть и3 сyдъ воспою2 тебЁ, гDи:

Пою2 и3 разумёю въ пути2 непор0чнэ: когдA пріи1деши ко мнЁ; прехождaхъ въ неѕл0біи сeрдца моегw2 посредЁ д0му моегw2.

Не предлагaхъ пред8 nчи1ма мои1ма вeщь законопрестyпную: творsщыz преступлeніе возненави1дэхъ:

Не прильпE мнЁ сeрдце стропти1во: ўклонsющагосz t менE лукaваго не познaхъ.

Њклеветaющаго тaй и4скреннzго своего2, сего2 и3згонsхъ: г0рдымъ џкомъ и3 несhтымъ сeрдцемъ, съ си1мъ не kдsхъ.

Џчи мои2 на вBрныz земли2, посаждaти | со мн0ю: ходsй по пути2 непор0чну, сeй ми2 служaше.

Не живsше посредЁ д0му моегw2 творsй гордhню: глаг0лzй непрaвєднаz не и3справлsше пред8 nчи1ма мои1ма.

Воyтріz и3збивaхъ вс‰ грBшныz земли2, є4же потреби1ти t грaда гDнz вс‰ дёлающыz беззак0ніе.

Слaва:

По Gi-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ }

Џкомъ бlгоутр0бнымъ, гDи, ви1ждь моE смирeніе, ћкw помaлэ жи1знь моS и3ждивaетсz, и3 t дёлъ нёсть мнЁ сп7сeніz. сегw2 рaди молю1сz: џкомъ бlгоутр0бнымъ гDи, ви1ждь моE смирeніе, и3 сп7си1 мz.

Слaва: Ћкw судіи2 предстоsщу, попецhсz душE, и3 стрaшнагw днE чaсъ помышлsй: сyдъ бо немлcтивъ є4сть не сотв0ршымъ млcти. возопjй u5бо хrтY бGу: сердцевёдче, согрэши1хъ, прeжде дaже не њсyдиши, поми1луй мS.

И# нhнэ: Стрaшнагw твоегw2 и3 гр0знагw и3 неумhтнагw судA хrтE, во ўмЁ пріeмъ дeнь и3 чaсъ трепeщу ћкw ѕлодёй, студA дэлA и3 дэ‰ніz и3мёz лю6таz, ±же є3ди1нъ ѓзъ содёzхъ прилёжнw. тёмже стрaхомъ припaдаю тебЁ, вопіS болёзненнw: мlтвами р0ждшіz тS многомлcтиве, сп7си1 мz.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ГDи с™hй, и4же въ вhшнихъ живhй, и3 всеви1дzщимъ твои1мъ џкомъ призирazй на всю2 твaрь, тебЁ приклони1хомъ вhю души2 и3 тэлесE, и3 тебЁ м0лимсz с™hй с™hхъ: простри2 рyку твою2 неви1димую t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 бlгослови2 вс‰ ны2: и3 ѓще что2 къ тебЁ согрэши1хомъ в0лею и3 нев0лею, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ прости2, дaруzй нaмъ и3 ми6рнаz бlг†z тво‰. Твоe бо є4сть є4же ми1ловати и3 сп7сaти б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΔΕΚΑΤΟΝ ΤΡΙΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 91ος
Ἀγαθὸν τὸ ἐξομολογεῖσθαι τῷ Κυρίῳ καὶ ψάλλειν τῷ ὀνόματί σου, ῞Υψιστε,
τοῦ ἀναγγέλλειν τῷ πρωΐ τὸ ἔλεός σου καὶ τὴν ἀλήθειάν σου κατὰ νύκτα
ἐν δεκαχόρδῳ ψαλτηρίῳ μετ᾿ ᾠδῆς ἐν κιθάρᾳ.
ὅτι εὔφρανάς με, Κύριε, ἐν τοῖς ποιήμασί σου, καὶ ἐν τοῖς ἔργοις τῶν χειρῶν σου ἀγαλλιάσομαι.
ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου Κύριε· σφόδρα ἐβαθύνθησαν οἱ διαλογισμοί σου.
ἀνὴρ ἄφρων οὐ γνώσεται, καὶ ἀσύνετος οὐ συνήσει ταῦτα.
ἐν τῷ ἀνατεῖλαι ἁμαρτωλοὺς ὡσεὶ χόρτον καὶ διέκυψαν πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν, ὅπως ἂν ἐξολοθρευθῶσιν εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.
σὺ δὲ ῞Υψιστος εἰς τὸν αἰῶνα, Κύριε·
ὅτι ἰδοὺ οἱ ἐχθροί σου, Κύριε, ἰδοὺ οἱ ἐχθροί σου ἀπολοῦνται, καὶ διασκορπισθήσονται πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν,
καὶ ὑψωθήσεται ὡς μονοκέρωτος τὸ κέρας μου καὶ τὸ γῆράς μου ἐν ἐλαίῳ πίονι·
καὶ ἐπεῖδεν ὁ ὀφθαλμός μου ἐν τοῖς ἐχθροῖς μου, καὶ ἐν τοῖς ἐπανισταμένοις ἐπ᾿ ἐμὲ πονηρευομένοις ἀκούσατε τὸ οὖς μου.
δίκαιος ὡς φοῖνιξ ἀνθήσει, ὡσεὶ ἡ κέδρος ἡ ἐν τῷ Λιβάνῳ πληθυνθήσεται.
πεφυτευμένοι ἐν τῷ οἴκῳ Κυρίου, ἐν ταῖς αὐλαῖς τοῦ Θεοῦ ἡμῶν ἐξανθήσουσιν·
ἔτι πληθυνθήσονται ἐν γήρει πίονι καὶ εὐπαθοῦντες ἔσονται τοῦ ἀναγγεῖλαι
ὅτι εὐθὴς Κύριος ὁ Θεὸς ἡμῶν καὶ οὐκ ἔστιν ἀδικία ἐν αὐτῷ.

ΨΑΛΜΟΣ 92ος
Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο, ἐνεδύσατο Κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο· καὶ γὰρ ἐστερέωσε τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται.
ἕτοιμος ὁ θρόνος σου ἀπὸ τότε, ἀπὸ τοῦ αἰῶνος σὺ εἶ.
ἐπῆραν οἱ ποταμοί, Κύριε, ἐπῆραν οἱ ποταμοὶ φωνὰς αὐτῶν· ἀροῦσιν οἱ ποταμοὶ ἐπιτρίψεις αὐτῶν.
ἀπὸ φωνῶν ὑδάτων πολλῶν θαυμαστοὶ οἱ μετεωρισμοὶ τῆς θαλάσσης, θαυμαστὸς ἐν ὑψηλοῖς ὁ Κύριος.
τὰ μαρτύριά σου ἐπιστώθησαν σφόδρα· τῷ οἴκῳ σου πρέπει ἁγίασμα, Κύριε, εἰς μακρότητα ἡμερῶν.

ΨΑΛΜΟΣ 93ος
Θεὸς ἐκδικήσεων Κύριος, Θεὸς ἐκδικήσεων ἐπαρρησιάσατο.
ὑψώθητι ὁ κρίνων τὴν γῆν, ἀπόδος ἀνταπόδοσιν τοῖς ὑπερηφάνοις.
ἕως πότε ἁμαρτωλοί, Κύριε, ἕως πότε ἁμαρτωλοὶ καυχήσονται,
φθέγξονται καὶ λαλήσουσιν ἀδικίαν, λαλήσουσι πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν;
τὸν λαόν σου, Κύριε, ἐταπείνωσαν καὶ τὴν κληρονομίαν σου ἐκάκωσαν,
χήραν καὶ ὀρφανὸν ἀπέκτειναν, καὶ προσήλυτον ἐφόνευσαν
καὶ εἶπαν· οὐκ ὄψεται Κύριος, οὐδὲ συνήσει ὁ Θεὸς τοῦ ᾿Ιακώβ.
σύνετε δή, ἄφρονες ἐν τῷ λαῷ· καί, μωροί, ποτὲ φρονήσατε.
ὁ φυτεύσας τὸ οὖς οὐχὶ ἀκούει; ἢ ὁ πλάσας τὸν ὀφθαλμὸν οὐχὶ κατανοεῖ;
ὁ παιδεύων ἔθνη οὐχὶ ἐλέγξει; ὁ διδάσκων ἄνθρωπον γνῶσιν;
Κύριος γινώσκει τοὺς διαλογισμοὺς τῶν ἀνθρώπων ὅτι εἰσὶ μάταιοι.
μακάριος ὁ ἄνθρωπος, ὃν ἂν παιδεύσῃς, Κύριε, καὶ ἐκ τοῦ νόμου σου διδάξῃς αὐτὸν
τοῦ πραΰναι αὐτὸν ἀφ᾿ ἡμερῶν πονηρῶν, ἕως οὗ ὀρυγῇ τῷ ἁμαρτωλῷ βόθρος.
ὅτι οὐκ ἀπώσεται Κύριος τὸν λαὸν αὐτοῦ καὶ τὴν κληρονομίαν αὐτοῦ οὐκ ἐγκαταλείψει,
ἕως οὗ δικαιοσύνη ἐπιστρέψῃ εἰς κρίσιν καὶ ἐχόμενοι αὐτῆς πάντες οἱ εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ. (διάψαλμα).
τίς ἀναστήσεταί μοι ἐπὶ πονηρευομένοις; ἢ τίς συμπαραστήσεταί μοι ἐπὶ τοὺς ἐργαζομένους τὴν ἀνομίαν;
εἰ μὴ ὅτι Κύριος ἐβοήθησέ μοι, παρὰ βραχὺ παρῴκησε τῷ ᾅδῃ ἡ ψυχή μου.
εἰ ἔλεγον· σεσάλευται ὁ πούς μου, τὸ ἔλεός σου, Κύριε, ἐβοήθει μοι.
Κύριε, κατὰ τὸ πλῆθος τῶν ὀδυνῶν μου ἐν τῇ καρδίᾳ μου αἱ παρακλήσεις σου εὔφραναν τὴν ψυχήν μου.
μὴ συμπροσέστω σοι θρόνος ἀνομίας, ὁ πλάσσων κόπον ἐπὶ πρόσταγμα.
θηρεύσουσιν ἐπὶ ψυχὴν δικαίου καὶ αἷμα ἀθῷον καταδικάσονται.
καὶ ἐγένετό μοι Κύριος εἰς καταφυγὴν καὶ ὁ Θεός μου εἰς βοηθὸν ἐλπίδος μου·
καὶ ἀποδώσει αὐτοῖς Κύριος τὴν ἀνομίαν αὐτῶν, καὶ κατὰ τὴν πονηρίαν αὐτῶν ἀφανιεῖ αὐτοὺς Κύριος ὁ Θεός.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 94ος
Δεῦτε ἀγαλλιασώμεθα τῷ Κυρίῳ, ἀλαλάξωμεν τῷ Θεῷ τῷ Σωτῆρι ἡμῶν·
προφθάσωμεν τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν ἐξομολογήσει καὶ ἐν ψαλμοῖς ἀλαλάξωμεν αὐτῷ.
ὅτι Θεὸς μέγας Κύριος καὶ Βασιλεὺς μέγας ἐπὶ πᾶσαν τὴν γῆν·
ὅτι ἐν τῇ χειρὶ αὐτοῦ τὰ πέρατα τῆς γῆς, καὶ τὰ ὕψη τῶν ὀρέων αὐτοῦ εἰσιν·
ὅτι αὐτοῦ ἐστιν ἡ θάλασσα, καὶ αὐτὸς ἐποίησεν αὐτήν, καὶ τὴν ξηρὰν αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἔπλασαν.
δεῦτε προσκυνήσωμεν καὶ προσπέσωμεν αὐτῷ καὶ κλαύσωμεν ἐναντίον Κυρίου, τοῦ ποιήσαντος ἡμᾶς·
ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, καὶ ἡμεῖς λαὸς νομῆς αὐτοῦ καὶ πρόβατα χειρὸς αὐτοῦ.
σήμερον, ἐὰν τῆς φωνῆς αὐτοῦ ἀκούσητε, μὴ σκληρύνητε τὰς καρδίας ὑμῶν, ὡς ἐν τῷ παραπικρασμῷ κατὰ τὴν ἡμέραν τοῦ πειρασμοῦ ἐν τῇ ἐρήμῳ,
οὗ ἐπείρασάν με οἱ πατέρες ὑμῶν, ἐδοκίμασάν με καὶ εἶδον τὰ ἔργα μου.
τεσσαράκοντα ἔτη προσώχθισα τῇ γενεᾷ ἐκείνῃ καὶ εἶπα· ἀεὶ πλανῶνται τῇ καρδίᾳ, αὐτοὶ δὲ οὐκ ἔγνωσαν τὰς ὁδούς μου,
ὡς ὤμοσα ἐν τῇ ὀργῇ μου· εἰ εἰσελεύσονται εἰς τὴν κατάπαυσίν μου.

ΨΑΛΜΟΣ 95ος
Ἄσατε τῷ Κυρίῳ ᾆσμα καινόν, ᾄσατε τῷ Κυρίῳ πᾶσα ἡ γῆ·
ᾄσατε τῷ Κυρίῳ· εὐλογήσατε τὸ ὄνομα αὐτοῦ, εὐαγγελίζεσθε ἡμέραν ἐξ ἡμέρας τὸ σωτήριον αὐτοῦ·
ἀναγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσι τὴν δόξαν αὐτοῦ, ἐν πᾶσι τοῖς λαοῖς τὰ θαυμάσια αὐτοῦ.
ὅτι μέγας Κύριος καὶ αἰνετὸς σφόδρα, φοβερός ἐστιν ὑπὲρ πάντας τοὺς θεούς·
ὅτι πάντες οἱ θεοὶ τῶν ἐθνῶν δαιμόνια, ὁ δὲ Κύριος τοὺς οὐρανοὺς ἐποίησεν.
ἐξομολόγησις καὶ ὡραιότης ἐνώπιον αὐτοῦ. ἁγιωσύνη καὶ μεγαλοπρέπεια ἐν τῷ ἁγιάσματι αὐτοῦ.
ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ, αἱ πατριαὶ τῶν ἐθνῶν, ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ δόξαν καὶ τιμήν·
ἐνέγκατε τῷ Κυρίῳ δόξαν ὀνόματι αὐτοῦ, ἄρατε θυσίας καὶ εἰσπορεύεσθε εἰς τὰς αὐλὰς αὐτοῦ·
προσκυνήσατε τῷ Κυρίῳ ἐν αὐλῇ ἁγίᾳ αὐτοῦ, σαλευθήτω ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ πᾶσα ἡ γῆ.
εἴπατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν· ὁ Κύριος ἐβασίλευσε, καὶ γὰρ κατώρθωσε τὴν οἰκουμένην, ἥτις οὐ σαλευθήσεται, κρινεῖ λαοὺς ἐν εὐθύτητι.
εὐφραινέσθωσαν οἱ οὐρανοὶ καὶ ἀγαλλιάσθω ἡ γῆ, σαλευθήτω ἡ θάλασσα καὶ τὸ πλήρωμα αὐτῆς·
χαρήσεται τὰ πεδία καὶ πάντα τὰ ἐν αὐτοῖς· τότε ἀγαλλιάσονται πάντα τὰ ξύλα τοῦ δρυμοῦ
πρὸ προσώπου τοῦ Κυρίου, ὅτι ἔρχεται, ὅτι ἔρχεται κρῖναι τὴν γῆν. κρινεῖ τὴν οἰκουμένην ἐν δικαιοσύνῃ καὶ λαοὺς ἐν τῇ ἀληθείᾳ αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 96ος
Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, ἀγαλλιάσθω ἡ γῆ, εὐφρανθήτωσαν νῆσοι πολλαί.
νέφη καὶ γνόφος κύκλῳ αὐτοῦ, δικαιοσύνη καὶ κρίμα κατόρθωσις τοῦ θρόνου αὐτοῦ.
πῦρ ἐναντίον αὐτοῦ προπορεύσεται καὶ φλογιεῖ κύκλῳ τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ·
ἔφαναν αἱ ἀστραπαὶ αὐτοῦ τῇ οἰκουμένῃ, εἶδε καὶ ἐσαλεύθη ἡ γῆ.
τὰ ὄρη ὡσεὶ κηρὸς ἐτάκησαν ἀπὸ προσώπου Κυρίου, ἀπὸ προσώπου Κυρίου πάσης τῆς γῆς.
ἀνήγγειλαν οἱ οὐρανοὶ τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ, καὶ εἴδοσαν πάντες οἱ λαοὶ τὴν δόξαν αὐτοῦ.
αἰσχυνθήτωσαν πάντες οἱ προσκυνοῦντες τοῖς γλυπτοῖς, οἱ ἐγκαυχώμενοι ἐν τοῖς εἰδώλοις αὐτῶν· προσκυνήσατε αὐτῷ, πάντες οἱ ἄγγελοι αὐτοῦ.
ἤκουσε καὶ εὐφράνθη ἡ Σιών, καὶ ἠγαλλιάσαντο αἱ θυγατέρες τῆς ᾿Ιουδαίας ἕνεκεν τῶν κριμάτων σου, Κύριε·
ὅτι σὺ εἶ Κύριος ὕψιστος ἐπὶ πᾶσαν τὴν γῆν, σφόδρα ὑπερυψώθης ὑπὲρ πάντας τοὺς θεούς.
οἱ ἀγαπῶντες τὸν Κύριον, μισεῖτε πονηρά· φυλάσσει Κύριος τὰς ψυχὰς τῶν ὁσίων αὐτοῦ, ἐκ χειρὸς ἁμαρτωλῶν ρύσεται αὐτούς.
φῶς ἀνέτειλε τῷ δικαίῳ καὶ τοῖς εὐθέσι τῇ καρδίᾳ εὐφροσύνη.
εὐφράνθητε, δίκαιοι, ἐν τῷ Κυρίῳ, καὶ ἐξομολογεῖσθε τῇ μνήμῃ τῆς ἁγιωσύνης αὐτοῦ.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 97ος
Ἄσατε τῷ Κυρίῳ ᾆσμα καινόν, ὅτι θαυμαστὰ ἐποίησεν ὁ Κύριος· ἔσωσεν αὐτὸν ἡ δεξιὰ αὐτοῦ καὶ ὁ βραχίων ὁ ἅγιος αὐτοῦ.
ἐγνώρισε Κύριος τὸ σωτήριον αὐτοῦ, ἐναντίον τῶν ἐθνῶν ἀπεκάλυψε τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ.
ἐμνήσθη τοῦ ἐλέους αὐτοῦ τῷ ᾿Ιακὼβ καὶ τῆς ἀληθείας αὐτοῦ τῷ οἴκῳ ᾿Ισραήλ· εἴδοσαν πάντα τὰ πέρατα τῆς γῆς τὸ σωτήριον τοῦ Θεοῦ ἡμῶν.
ἀλαλάξατε τῷ Θεῷ, πᾶσα ἡ γῆ, ᾄσατε καὶ ἀγαλλιᾶσθε καὶ ψάλατε·
ψάλατε τῷ Κυρίῳ ἐν κιθάρᾳ, ἐν κιθάρᾳ καὶ φωνῇ ψαλμοῦ·
ἐν σάλπιγξιν ἐλαταῖς καὶ φωνῇ σάλπιγγος κερατίνης ἀλαλάξατε ἐνώπιον τοῦ Βασιλέως Κυρίου.
σαλευθήτω ἡ θάλασσα καὶ τὸ πλήρωμα αὐτῆς, ἡ οἰκουμένη καὶ πάντες οἱ κατοικοῦντες ἐν αὐτῇ.
ποταμοὶ κροτήσουσι χειρὶ ἐπὶ τὸ αὐτό, τὰ ὄρη ἀγαλλιάσονται,
ὅτι ἥκει κρῖναι τὴν γῆν· κρινεῖ τὴν οἰκουμένην ἐν δικαιοσύνῃ καὶ λαοὺς ἐν εὐθύτητι.

ΨΑΛΜΟΣ 98ος
Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, ὀργιζέσθωσαν λαοί· ὁ καθήμενος ἐπὶ τῶν Χερουβίμ, σαλευθήτω ἡ γῆ.
Κύριος ἐν Σιὼν μέγας καὶ ὑψηλός ἐστιν ἐπὶ πάντας τοὺς λαούς.
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ ὀνόματί σου τῷ μεγάλῳ, ὅτι φοβερὸν καὶ ἅγιόν ἐστι.
καὶ τιμὴ βασιλέως κρίσιν ἀγαπᾷ· σὺ ἡτοίμασας εὐθύτητας, κρίσιν καὶ δικαιοσύνην ἐν ᾿Ιακὼβ σὺ ἐποίησας.
ὑψοῦτε Κύριον τὸν Θεὸν ἡμῶν καὶ προσκυνεῖτε τῷ ὑποποδίῳ τῶν ποδῶν αὐτοῦ, ὅτι ἅγιός ἐστι.
Μωυσῆς καὶ ᾿Ααρὼν ἐν τοῖς ἱερεῦσιν αὐτοῦ, καὶ Σαμουὴλ ἐν τοῖς ἐπικαλουμένοις τὸ ὄνομα αὐτοῦ· ἐπεκαλοῦντο τὸν Κύριον, καὶ αὐτὸς εἰσήκουσεν αὐτῶν,
ἐν στύλῳ νεφέλης ἐλάλει πρὸς αὐτούς· ὅτι ἐφύλασσον τὰ μαρτύρια αὐτοῦ καὶ τὰ προστάγματα αὐτοῦ, ἃ ἔδωκεν αὐτοῖς.
Κύριε ὁ Θεὸς ἡμῶν, σὺ ἐπήκουσε αὐτῶν· ὁ Θεός, σὺ εὐίλατος ἐγίνου αὐτοῖς καὶ ἐκδικῶν ἐπὶ πάντα τὰ ἐπιτηδεύματα αὐτῶν.
ὑψοῦτε Κύριον τὸν Θεὸν ἡμῶν καὶ προσκυνεῖτε εἰς ὄρος ἅγιον αὐτοῦ, ὅτι ἅγιος Κύριος ὁ Θεὸς ἡμῶν.

ΨΑΛΜΟΣ 99ος
Ἀλαλάξατε τῷ Κυρίῳ, πᾶσα ἡ γῆ,
δουλεύσατε τῷ Κυρίῳ ἐν εὐφροσύνῃ, εἰσέλθετε ἐνώπιον αὐτοῦ ἐν ἀγαλλιάσει.
γνῶτε ὅτι Κύριος, αὐτός ἐστιν ὁ Θεὸς ἡμῶν, αὐτὸς ἐποίησεν ἡμᾶς καὶ οὐχ ἡμεῖς· ἡμεῖς δὲ λαὸς αὐτοῦ καὶ πρόβατα τῆς νομῆς αὐτοῦ.
εἰσέλθετε εἰς τὰς πύλας αὐτοῦ ἐν ἐξομολογήσει, εἰς τὰς αὐλὰς αὐτοῦ ἐν ὕμνοις. ἐξομολογεῖσθε αὐτῷ, αἰνεῖτε τὸ ὄνομα αὐτοῦ,
ὅτι χρηστὸς Κύριος, εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ, καὶ ἕως γενεᾶς καὶ γενεᾶς ἡ ἀλήθεια αὐτοῦ.

ΨΑΛΜΟΣ 100ος
Ἔλεος καὶ κρίσιν ᾄσομαί σοι, Κύριε·
ψαλῶ καὶ συνήσω ἐν ὁδῷ ἀμώμῳ· πότε ἥξεις πρός με; διεπορευόμην ἐν ἀκακίᾳ καρδίας μου ἐν μέσῳ τοῦ οἴκου μου.
οὐ προεθέμην πρὸ ὀφθαλμῶν μου πρᾶγμα παράνομον, ποιοῦντας παραβάσεις ἐμίσησα· οὐκ ἐκολλήθη μοι καρδία σκαμβή.
ἐκκλίνοντος ἀπ᾿ ἐμοῦ τοῦ πονηροῦ οὐκ ἐγίνωσκον.
τὸν καταλαλοῦντα λάθρᾳ τὸν πλησίον αὐτοῦ, τοῦτον ἐξεδίωκον· ὑπερηφάνῳ ὀφθαλμῷ καὶ ἀπλήστῳ καρδίᾳ, τούτῳ οὐ συνήσθιον.
οἱ ὀφθαλμοί μου ἐπὶ τοὺς πιστοὺς τῆς γῆς τοῦ συγκαθῆσθαι αὐτοὺς μετ᾿ ἐμοῦ· πορευόμενος ἐν ὁδῷ ἀμώμῳ, οὗτός μοι ἐλειτούργει.
οὐ κατῴκει ἐν μέσῳ τῆς οἰκίας μου ποιῶν ὑπερηφανίαν, λαλῶν ἄδικα οὐ κατεύθυνεν ἐνώπιον τῶν ὀφθαλμῶν μου.
εἰς τὰς πρωίας ἀπέκτεινον πάντας τοὺς ἁμαρτωλοὺς τῆς γῆς τοῦ ἐξολοθρεῦσαι ἐκ πόλεως Κυρίου πάντας τοὺς ἐργαζομένους τὴν ἀνομίαν.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №13

91 псалом
Пісня в день суботній.

^1-2 Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.
³ Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч,
⁴ на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях.
⁵ Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх.
⁶ Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.
⁷ Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє.
⁸ Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, —
⁹ Ти ж Всевишній навіки, Господи!
¹⁰ Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
¹¹ і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї;
¹² і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє.
¹³ Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться.
¹⁴ Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
¹⁵ Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,
¹⁶ щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.

92 псалом
Хвалебна пісня Давида.
В день передсуботній, коли була населена земля.

¹ Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
² Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.
³ Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.
⁴ Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.
⁵ Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.

93 псалом
Псалом Давида в четвертий день тижня.

¹ Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
² Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
³ Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
⁴ Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
⁵ Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
⁶ Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
⁷ І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
⁸ Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
⁹ Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
¹⁰ Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
¹¹ Знає Господь замисли людські, що вони марні.
¹² Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
¹³ щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
¹⁴ Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
¹⁵ Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
¹⁶ Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
¹⁷ Коли б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
¹⁸ Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
¹⁹ Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
²⁰ Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
²¹ Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
²² Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
²³ Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.

Слава…

94 псалом
Хвалебна пісня Давида.

¹ Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому.
² Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.
³ Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі.
⁴ Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
⁵ І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його.
⁶ Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас.
⁷ Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його:
⁸ «Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі,
⁹ де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
¹⁰ Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
¹¹ Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».

95 псалом
Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.

¹ Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле.
² Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його.
³ Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.
⁴ Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.
⁵ Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив.
⁶ Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.
⁷ Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь.
⁸ Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.
⁹ Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля.
¹⁰ Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою.
¹¹ Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.
¹² Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.
¹³ Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.

96 псалом
Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.

¹ Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її.
² Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його.
³ Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його.
⁴ Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться.
⁵ Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі.
⁶ Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його.
⁷ Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його.
⁸ Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи.
⁹ Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами.
¹⁰ Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх.
¹¹ Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість.
¹² Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.

Слава…

97 псалом
Псалом Давида.

¹ Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу.
² Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
³ Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого.
⁴ Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте!
⁵ Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів.
⁶ Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом.
⁷ Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її.
⁸ Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори
⁹ перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.

98 псалом
Псалом Давида.

¹ Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
² Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
³ Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
⁴ І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
⁵ Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
⁶ Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
⁷ У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
⁸ Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
⁹ Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.

99 псалом
Псалом [Давида] хвалебний.

¹ Викликніть Господу, вся земля!
² Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
³ Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
⁴ Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
⁵ Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.

100 псалом
Псалом Давида.

¹ Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
² Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
³ Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
⁴ Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
⁵ Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
⁶ Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
⁷ Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
⁸ Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.

Слава…

Після 13-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 8.

Господи, поглянь оком милостивим на мене убогого, бо життя моє доходить до кінця, а від діл моїх нема мені спасіння. Тому молю Тебе, Господи: поглянь оком милостивим на мене убогого і спаси мене.

Слава…Душе моя, покайся і про страшний день і Суд помишляй, бо буде суд без милости тим, хто не був милостивим. Взивай до Христа Бога: Серцевідче, згрішив я, раніше, ніж осудити мене, помилуй мене.

І нині…Помишляю в душі моїй про день і час страшного і неминучого Суду Твого, Христе, і, як злочинець, тремчу за діла мої ганебні та люті, що їх один я вчинив свідомо. Тому зі сльозами припадаю до Тебе і з болем душі моєї взиваю: многомилостивий Господи! Молитвами Святої Твоєї Матері спаси мене.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи святий, що у вишніх живеш і всевидючим Твоїм оком споглядаєш на всі творіння! Перед Тобою схиляємо голову душі й тіла і Тебе благаємо: святий святих! Простягни невидиму Твою руку від святої оселі Твоєї і благослови всіх нас. І коли що перед тобою згрішили вільно чи невільно, Ти, як благий і чоловіколюбний Бог, прости. Дай нам мир душевних сил та любов до Тебе, бо Тобі належить милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.