Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма шестая

¹Псалом́ Дави́ду, в воспомина́ние о суббо́те, 37.

² Го́споди, да не я́ростию Твое́ю обличи́ши мене́, ниже́ гне́вом Твои́м нака́жеши мене́. ³Я́ко стре́лы Твоя́ унзо́ша во мне́, и утверди́л еси́ на мне́ ру́ку Твою́. ⁴Не́сть исцеле́ния в пло́ти мое́й от лица́ гне́ва Твоего́, не́сть ми́ра в косте́х мои́х от лица́ гре́х мои́х. ⁵Я́ко беззако́ния моя́ превзыдо́ша главу́ мою́, я́ко бре́мя тя́жкое отяготе́ша на мне́. ⁶Возсмерде́ша и согни́ша ра́ны моя́ от лица́ безу́мия моего́. ⁷Пострада́х и сляко́хся до конца́, ве́сь де́нь се́туя хожда́х. ⁸Я́ко ля́двия моя́ напо́лнишася поруга́ний, и не́сть исцеле́ния в пло́ти мое́й. ⁹Озло́блен бы́х и смири́хся до зела́, рыка́х от воздыха́ния се́рдца моего́. ¹⁰Го́споди, пре́д Тобо́ю все́ жела́ние мое́ и воздыха́ние мое́ от Тебе́ не утаи́ся. ¹¹Се́рдце мое́ смяте́ся, оста́ви мя́ си́ла моя́, и све́т о́чию мое́ю, и то́й не́сть со мно́ю. ¹²Дру́зи мои́ и и́скреннии мои́ пря́мо мне́ прибли́жишася и ста́ша, ¹³и бли́жнии мои́ отдале́че мене́ ста́ша и нужда́хуся и́щущии ду́шу мою́, и и́щущии зла́я мне́ глаго́лаху су́етная и льсти́вным ве́сь де́нь поуча́хуся. ¹⁴А́з же я́ко глу́х не слы́шах и я́ко не́м не отверза́яй у́ст свои́х. ¹⁵И бы́х я́ко челове́к не слы́шай и не имы́й во усте́х свои́х обличе́ния. ¹⁶Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́х, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й. ¹⁷Я́ко ре́х: да не когда́ пора́дуют ми́ ся́ врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́м мои́м, на мя́ велере́чеваша. ¹⁸Я́ко а́з на ра́ны гото́в, и боле́знь моя́ пре́до мно́ю е́сть вы́ну. ¹⁹Я́ко беззако́ние мое́ а́з возвещу́ и попеку́ся о гресе́ мое́м. ²⁰Вра́зи же мои́ живу́т и укрепи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящии мя́ без пра́вды. ²¹Воздаю́щии ми́ зла́я во́з блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́х благосты́ню. ²²Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от Мене́. ²³Вонми́ в по́мощь мою́, Го́споди спасе́ния моего́.

¹В коне́ц, Идифу́му, пе́снь Дави́ду, 38.

² Ре́х: сохраню́ пути́ моя́, е́же не согреша́ти ми́ языко́м мои́м: положи́х усто́м мои́м храни́ло, внегда́ воста́ти гре́шному пре́до мно́ю. ³Онеме́х и смири́хся, и умолча́х от бла́г, и боле́знь моя́ обнови́ся. ⁴Согре́яся се́рдце мое́ во мне́, и в поуче́нии мое́м разгори́тся о́гнь. Глаго́лах язы́ком мои́м: ⁵скажи́ ми́, Го́споди, кончи́ну мою́ и число́ дне́й мои́х, ко́е е́сть́ Да разуме́ю, что́ лиша́юся а́з́ ⁶Се́ пя́ди положи́л еси́ дни́ моя́, и соста́в мо́й я́ко ничто́же пре́д Тобо́ю, оба́че вся́ческая суета́ вся́к челове́к живы́й. ⁷У́бо о́бразом хо́дит челове́к, оба́че всу́е мяте́тся: сокро́вищствует, и не ве́сть, кому́ собере́т я́. ⁸И ны́не кто́ терпе́ние мое́, не Госпо́дь ли́ и соста́в мо́й от Тебе́ е́сть. ⁹От все́х беззако́ний мои́х изба́ви мя́, поноше́ние безу́мному да́л мя́ еси́. ¹⁰Онеме́х и не отверзо́х у́ст мои́х, я́ко Ты́ сотвори́л еси́. ¹¹Отста́ви от Мене́ ра́ны Твоя́: от кре́пости бо руки́ Твоея́ а́з исчезо́х. ¹²Во обличе́ниих о беззако́нии наказа́л еси́ челове́ка и иста́ял еси́, я́ко паучи́ну, ду́шу eго́: оба́че всу́е вся́к челове́к. ¹³Услы́ши моли́тву мою́, Го́споди, и моле́ние мое́ вну́ши, сле́з мои́х не премолчи́: я́ко пресе́льник а́з е́смь у тебе́ и пришле́ц, я́коже вси́ отцы́ мои́. ¹⁴Осла́би ми́, да почи́ю, пре́жде да́же не отъи́ду, и ктому́ не бу́ду.

¹В коне́ц, псало́м Дави́ду, 39.

² Терпя́, потерпе́х Го́спода, и вня́т ми́, и услы́ша моли́тву мою́. ³И возведе́ мя́ от ро́ва страсте́й, и от бре́ния ти́ны, и поста́ви на ка́мени но́зе мои́, и испра́ви стопы́ моя́, ⁴и вложи́ во уста́ моя́ пе́снь но́ву, пе́ние Бо́гу на́шему. У́зрят мно́зи и убоя́тся, и упова́ют на Го́спода. ⁵Блаже́н му́ж, eму́же е́сть и́мя Госпо́дне упова́ние eго́, и не призре́ в суеты́ и неистовле́ния ло́жная. ⁶Мно́га сотвори́л еси́ Ты́, Го́споди, Бо́же мо́й, чудеса́ Твоя́ и помышле́нием Твои́м не́сть кто́ уподо́бится Тебе́: возвести́х и глаго́лах, умно́жишася па́че числа́. ⁷Же́ртвы и приноше́ния не восхоте́л еси́, те́ло же сверши́л ми́ еси́, всесожже́ний и о гресе́ не взыска́л еси́. ⁸Тогда́ ре́х: се́ прииду́, в глави́зне кни́жне пи́сано е́сть о мне́: ⁹е́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мо́й, восхоте́х, и зако́н Тво́й посреде́ чре́ва моего́. ¹⁰Благовести́х пра́вду в це́ркви вели́цей, се́ устна́м мои́м не возбраню́: Го́споди, Ты́ разуме́л еси́. ¹¹Пра́вду Твою́ не скры́х в се́рдце мое́м, и́стину Твою́ и спасе́ние Твое́ ре́х, не скры́х ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ от со́нма мно́га. ¹²Ты́ же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твои́х от Мене́: ми́лость Твоя́ и и́стина Твоя́ вы́ну да засту́пите мя́. ¹³Я́ко одержа́ша мя́ зла́я, и́мже не́сть числа́, постиго́ша мя́ беззако́ния моя́, и не возмого́х зре́ти, умно́жишася па́че вла́с главы́ моея́, и се́рдце мое́ оста́ви мя́. ¹⁴Благоволи́, Го́споди, изба́вити мя́: Го́споди, во е́же помощи́ ми́ вонми́. ¹⁵Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пе и́щущии ду́шу мою́ изъя́ти ю́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щии ми́ зла́я. ¹⁶Да прии́мут а́бие сту́д сво́й глаго́лющии ми́: бла́гоже, бла́гоже. ¹⁷Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебе́ вси́ и́щущии Тебе́, Го́споди, и да реку́т вы́ну: да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящии спасе́ние Твое́. ¹⁸А́з же ни́щ е́смь и убо́г, Госпо́дь попече́тся о мне́. Помо́щник мо́й и защи́титель мо́й еси́ Ты́, Бо́же мо́й, не закосни́.

Сла́ва:

¹В коне́ц, псало́м Дави́ду, 40.

² Блаже́н разумев́аяй на ни́ща и убо́га, в де́нь лю́т изба́вит eго́ Госпо́дь. ³Госпо́дь да сохрани́т eго́ и живи́т eго́, и да ублажи́т eго́ на земли́, и да не преда́ст eго́ в ру́ки враго́в eго́. ⁴Госпо́дь да помо́жет eму́ на одре́ боле́зни eго́: все́ ло́же eго́ обрати́л еси́ в боле́зни eго́. ⁵А́з ре́х: Го́споди, поми́луй мя́, исцели́ ду́шу мою́, я́ко согреши́х Ти́. ⁶Вра́зи мои́ ре́ша мне́ зла́я: когда́ у́мрет и поги́бнет и́мя eго́́ ⁷И вхожда́ше ви́дети, всу́е глаго́лаше се́рдце eго́, собра́ беззако́ние себе́, исхожда́ше во́н и глаго́лаше вку́пе. ⁸На мя́ шепта́ху вси́ врази́ мои́, на мя́ помышля́ху зла́я мне́. ⁹Сло́во законопресту́пное возложи́ша на мя́: еда́ спя́й не приложи́т воскресну́ти́ ¹⁰И́бо челове́к ми́ра моего́, на него́же упова́х, яды́й хле́бы моя́, возвели́чи на мя́ запина́ние. ¹¹Ты́ же, Го́споди, поми́луй мя́ и возста́ви мя́ и возда́м и́м. ¹²В се́м позна́х, я́ко восхоте́л мя́ еси́, я́ко не возра́дуется вра́г мо́й о мне́. ¹³Мене́ же за незло́бие прия́л и утверди́л мя́ еси́ пре́д Тобо́ю в ве́к. ¹⁴Благослове́н Госпо́дь Бо́г Изра́илев от ве́ка и до ве́ка: бу́ди, бу́ди.

¹В коне́ц, в ра́зум сыно́в Коре́овых, псало́м Дави́ду, не надпи́сан у евре́й, 41.

² И́мже о́бразом жела́ет еле́нь на исто́чники водны́я, си́це жела́ет душа́ моя́ к Тебе́, Бо́же. ³Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу Кре́пкому, Живо́му: когда́ прииду́ и явлю́ся лицу́ Бо́жию́ ⁴Бы́ша сле́зы моя́ мне́ хле́б де́нь и но́щь, внегда́ глаго́латися мне́ на вся́к де́нь: где́ е́сть Бо́г тво́й́ ⁵Сия́ помяну́х и излия́х на мя́ ду́шу мою́, я́ко пройду́ в ме́сто селе́ния ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́се ра́дования и испове́дания шу́ма пра́зднующаго. ⁶Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́́ и вску́ю смуща́еши мя́́ Упова́й на Бо́га, я́ко испове́мся Ему́, спасе́ние лица́ моего́, и Бо́г мо́й. ⁷Ко мне́ самому́ душа́ моя́ смяте́ся: се́го ра́ди помяну́х Тя́ от земли́ Иорда́нски и Ермонии́мски, от горы́ ма́лыя. ⁸Бе́здна бе́здну призыва́ет во гла́се хля́бий Твои́х, вся́ высоты́ Твоя́ и во́лны Твоя́ на мне́ преидо́ша. ⁹В де́нь запове́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, и но́щию пе́снь Его́ от Мене́, моли́тва Бо́гу живота́ моего́. ¹⁰Реку́ Бо́гу: засту́пник мо́й еси́, почто́ мя́ забы́л еси́́ и вску́ю се́туя хожду́, внегда́ оскорбля́ет вра́ѓ ¹¹Внегда́ сокруша́тися косте́м мои́м, поноша́ху ми́ врази́ мои́, внегда́ глаго́лати и́м мне́ на вся́к де́нь: где́ е́сть Бо́г тво́й́ ¹²Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́́ и вску́ю смуща́еши мя́́ Упова́й на Бо́га, я́ко испове́мся Ему́, спасе́ние лица́ моего́, и Бо́г мо́й.

Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у евре́й, 42.

¹ Суди́ ми́, Бо́же, и разсуди́ прю́ мою́, от язы́ка непреподо́бна, от челове́ка непра́ведна и льсти́ва изба́ви мя́. ²Зане́ Ты́ еси́, Бо́же, кре́пость моя́, вску́ю отри́нул мя́ еси́́ и вску́ю се́туя хожду́, внегда́ оскорбля́ет вра́ѓ ³Посли́ све́т Тво́й и и́стину Твою́, та́ мя́ наста́виста и введо́ста мя́ в го́ру святу́ю Твою́ и в селе́ния Твоя́. ⁴И вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́, испове́мся Тебе́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мо́й. ⁵Вску́ю приско́рбна еси́, душе́ моя́́ и вску́ю смуща́еши мя́́ Упова́й на Бо́га, я́ко испове́мся Ему́, спасе́ние лица́ моего́, и Бо́г мо́й.

Сла́ва:

¹В коне́ц, сыно́в Коре́овых, в ра́зум, 43.

² Бо́же, уши́ма на́шима услы́шахом, и отцы́ на́ши возвести́ша на́м де́ло, е́же соде́лал еси́ во дне́х и́х, во дне́х дре́вних. ³Рука́ Твоя́ язы́ки потреби́, и насади́л я́ еси́, озло́бил еси́ лю́ди и изгна́л еси́ я́. ⁴Не бо мече́м свои́м насле́диша зе́млю, и мы́шца и́х не спасе́ и́х, но десни́ца Твоя́, и мы́шца Твоя́, и просвеще́ние лица́ Твоего́, я́ко благоволи́л еси́ в ни́х. ⁵Ты́ еси́ Са́м Ца́рь мо́й и Бо́г мо́й, запове́даяй спасе́ния Иа́ковля. ⁶О Тебе́ враги́ на́ша избоде́м ро́ги, и о и́мени Твое́м уничижи́м востаю́щыя на ны́. ⁷Не на лу́к бо мо́й упова́ю, и ме́ч мо́й не спасе́т мене́. ⁸Спа́сл бо еси́ на́с от стужа́ющих на́м, и ненави́дящих на́с посрами́л еси́. ⁹О Бо́зе похва́лимся ве́сь де́нь и о и́мени Твое́м испове́мыся во ве́к. ¹⁰Ны́не же отри́нул еси́ и посрами́л еси́ на́с, и не изы́деши, Бо́же, в си́лах на́ших. ¹¹Возврати́л еси́ на́с вспя́ть при вразе́х на́ших, и ненави́дящии на́с расхища́ху себе́. ¹²Да́л еси́ на́с я́ко о́вцы сне́ди, и во язы́цех разсе́ял ны́ еси́. ¹³Отда́л еси́ лю́ди Твоя́ без цены́, и не бе́ мно́жество в восклица́ниих на́ших. ¹⁴Положи́л еси́ на́с поноше́ние сосе́дом на́шим, подражне́ние и поруга́ние су́щым о́крест на́с. ¹⁵Положи́л еси́ на́с в при́тчу во язы́цех, покива́нию главы́ в лю́дех. ¹⁶Ве́сь де́нь сра́м мо́й пре́до мно́ю е́сть, и сту́д лица́ моего́ покры́ мя́ ¹⁷от гла́са поноша́ющаго и оклевета́ющаго, от лица́ вра́жия и изгоня́щаго. ¹⁸Сия́ вся́ приидо́ша на ны́, и не забы́хом Тебе́, и не непра́вдовахом в заве́те Твое́м. ¹⁹И не отступи́ вспя́ть се́рдце на́ше, и уклони́л еси́ стези́ на́ша от пути́ Твоего́. ²⁰Я́ко смири́л еси́ на́с на ме́сте озлобле́ния, и прикры́ ны́ се́нь сме́ртная. ²¹А́ще забы́хом и́мя Бо́га на́шего и а́ще возде́хом ру́ки на́ша к бо́гу чужде́му. ²²Не Бо́г ли взы́щет си́х́ То́й бо́ ве́сть та́йная се́рдца. ²³Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́емся ве́сь де́нь, вмени́хомся я́ко о́вцы заколе́ния. ²⁴Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди́ Воскресни́ и не отри́ни до конца́. ²⁵Вску́ю лице́ Твое́ отвраща́еши́ Забыва́еши нищету́ на́шу и ско́рбь на́шу́ ²⁶Я́ко смири́ся в пе́рсть душа́ на́ша, прильпе́ земли́ утро́ба на́ша. ²⁷Воскресни́, Го́споди, помози́ на́м и изба́ви на́с и́мене ра́ди Твоего́.

¹В коне́ц, о изменя́емых сыно́м Коре́овым, в ра́зум, пе́снь о возлю́бленнем, 44.

² Отры́гну се́рдце мое́ сло́во бла́го, глаго́лю а́з дела́ моя́ Царе́ви: язы́к мо́й тро́сть кни́жника скоропи́сца. ³Кра́сен добро́тою па́че сыно́в челове́ческих, излия́ся благода́ть во устна́х Твои́х, сего́ ра́ди благослови́ Тя́ Бо́г во ве́к. ⁴Препоя́ши ме́ч Тво́й по бедре́ Твое́й, Си́льне. ⁵Красото́ю Твое́ю и добро́тою Твое́ю, и наляцы́, и успева́й, и ца́рствуй и́стины ра́ди и кро́тости, и пра́вды, и наста́вит Тя́ ди́вно десни́ца Твоя́. ⁶Стре́лы Твоя́ изощре́ны, Си́льне, лю́дие под Тобо́ю паду́т в се́рдцы вра́г царе́вых. ⁷Престо́л Тво́й, Бо́же, в ве́к ве́ка: же́зл пра́вости, же́зл Ца́рствия Твоего́. ⁸Возлюби́л еси́ пра́вду и возненави́дел еси́ беззако́ние, се́го ра́ди пома́за Тя́, Бо́же, Бо́г Тво́й еле́ем ра́дости, па́че прича́стник Твои́х. ⁹Сми́рна и ста́кти и касси́а от ри́з Твои́х, от тя́жестей слоно́вых ⁴, из ни́хже возвесели́ша Тя́. ¹⁰Дще́ри царе́й в че́сти Твое́й, предста́ Цари́ца одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нных оде́яна преиспещре́на. ¹¹Слы́ши, Дщи́, и ви́ждь, и приклони́ у́хо Твое́, и забу́ди лю́ди Твоя́, и до́м отца́ Твоего́. ¹²И возжела́ет Ца́рь доброты́ Твоея́: зане́ То́й е́сть Госпо́дь Тво́й и поклони́шися Ему́. ¹³И дщи́ Ти́рова с да́ры, лицу́ Твоему́ помо́лятся бога́тии лю́дстии. ¹⁴Вся́ сла́ва Дще́ре Царе́вы вну́трь, ря́сны златы́ми оде́яна и преиспещре́на. ¹⁵Приведу́тся Царю́ де́вы в сле́д ея́, и́скренния ея́ приведу́тся Тебе́. ¹⁶Приведу́тся в весе́лии и ра́довании, введу́тся в хра́м Царе́в. ¹⁷Вме́сто оте́ц Твои́х бы́ша сы́нове Твои́: поста́виши я́ кня́зи по все́й земли́. ¹⁸Помяну́ и́мя Твое́ во вся́ком ро́де и ро́де. Сего́ ра́ди лю́дие испове́дятся Тебе́ в ве́к и во ве́к ве́ка.

¹В коне́ц, о сыне́х Коре́овых, о та́йных, псало́м 45.

² Бо́г на́м прибе́жище и си́ла, Помо́щник в ско́рбех, обре́тших ны́ зело́. ³Сего́ ра́ди не убои́мся, внегда́ смуща́ется земля́ и прелага́ются го́ры в сердца́ морска́я. ⁴Возшуме́ша и смято́шася во́ды и́х, смято́шася го́ры кре́постию Его́. ⁵Ре́чная устремле́ния веселя́т гра́д Бо́жий: освяти́л е́сть селе́ние Свое́ Вы́шний. ⁶Бо́г посреде́ eго́, и не подви́жится: помо́жет eму́ Бо́г у́тро зау́тра. ⁷Смятошася язы́цы, уклонишася царствия: даде глас Свой Вышний, подви́жеся земля́. ⁸Госпо́дь си́л с на́ми, засту́пник на́ш Бо́г Иа́ковль. ⁹Прииди́те и ви́дите дела́ Бо́жия, я́же положи́ чудеса́ на земли́: ¹⁰отъе́мля бра́ни до коне́ц земли́, лу́к сокруши́т и сло́мит ору́жие, и щиты́ сожже́т огне́м. ¹¹Упраздни́теся и разуме́йте, я́ко А́з е́смь Бо́г: вознесу́ся во язы́цех, вознесу́ся на земли́. ¹²Госпо́дь си́л с на́ми, засту́пник на́ш Бо́г Иа́ковль.

Сла́ва:

По 6-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 3

Хвалу́ приношу́ Ти́, Го́споди, прегреше́ния моя́ вся́ возвеща́ю Ти́, Бо́же, обрати́в поми́луй мя́.

Сла́ва: Спаси́ мя́, Бо́же мо́й, я́коже иногда́ мытаря́ спа́сл еси́, и блудни́цы сле́з не презре́вый, и мое́ воздыха́ние приими́, Спа́се мо́й, и спаси́ мя́.

И ны́не: Ра́бски ны́не притека́ю к покро́ву Твоему́, Пренепор́чная: изб́ви мя́, Богороди́тельнице, слия́ния страсте́й, я́ко безстра́стия Вино́внаго ро́ждшая.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Благодари́м Тя́, Го́споди Бо́же на́ш, о все́х благодея́ниих Твои́х, я́же от пе́рваго во́зраста до настоя́щаго в на́с, недосто́йных, бы́вших, о и́хже ве́мы и не ве́мы, о явле́нных и неявле́нных, я́же де́лом бы́вших, и сло́вом: возлюби́вый на́с, я́коже и Единоро́днаго Твоего́ Сы́на о на́с да́ти изво́ливый. Сподо́би и на́с досто́йны бы́ти Твоея́ любве́. Да́ждь сло́вом Твои́м му́дрость и стра́хом Твои́м вдохни́ кре́пость от Твоея́ си́лы, и а́ще что́ хотя́ще или́ не хотя́ще согреши́хом, прости́, и не вмени́ и сохрани́ ду́шу на́шу свя́ту, и предста́ви ю́ Твоему́ Престо́лу, со́весть иму́щу чи́сту, и коне́ц досто́ин человеколю́бия Твоего́. и помяни́, Го́споди, все́х призыва́ющих и́мя Твое́ во и́стине: помяни́ все́х, бла́га или сопроти́вная на́м хотя́щих: вси́ бо челове́цы есмы́, и всу́е вся́к челове́к. Те́мже моли́мся Тебе́, Го́споди: пода́ждь на́м Твоего́ благоутро́бия ве́лию ми́лость.

Каfjсма шеста1z

Pал0мъ дв7ду, въ воспоминaніе њ суббHтэ, lз

ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE:

Ћкw стрёлы тво‰ ўнз0ша во мнЁ, и3 ўтверди1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2.

Нёсть и3сцэлeніz въ пл0ти моeй t лицA гнёва твоегw2, нёсть ми1ра въ костeхъ мои1хъ t лицA грBхъ мои1хъ.

Ћкw беззакHніz мо‰ превзыд0ша главY мою2, ћкw брeмz тsжкое њтzготёша на мнЁ.

Возсмердёша и3 согни1ша р†ны мо‰, t лицA безyміz моегw2.

Пострадaхъ и3 слzк0хсz до концA, вeсь дeнь сётуz хождaхъ:

Ћкw л‰двіz мо‰ нап0лнишасz поругaній, и3 нёсть и3сцэлeніz въ пл0ти моeй.

Њѕл0бленъ бhхъ и3 смири1хсz до ѕэлA, рыкaхъ t воздыхaніz сeрдца моегw2.

ГDи, пред8 тоб0ю всE желaніе моE, и3 воздыхaніе моE t тебє2 не ўтаи1сz.

Сeрдце моE смzтeсz, њстaви мS си1ла моS, и3 свётъ џчію моє1ю, и3 т0й нёсть со мн0ю.

Дрyзи мои2 и3 и4скренніи мои2 прsмw мнЁ прибли1жишасz и3 стaша.

И# бли1жніи мои2 tдалeче менE стaша, и3 нуждaхусz и4щущіи дyшу мою2: и3 и4щущіи ѕл†z мнЁ глаг0лаху сyєтнаz, и3 льсти6внымъ вeсь дeнь поучaхусz.

Ѓзъ же ћкw глyхъ не слhшахъ, и3 ћкw нёмъ не tверзazй ќстъ свои1хъ:

И# бhхъ ћкw человёкъ не слhшай и3 не и3мhй во ўстёхъ свои1хъ њбличeніz.

Ћкw на тS, гDи, ўповaхъ, ты2 ўслhшиши, гDи б9е м0й.

Ћкw рёхъ: да не когдA порaдуютъ ми сz врази2 мои2: и3 внегдA подвижaтисz ногaмъ мои6мъ, на мS велерёчеваша.

Ћкw ѓзъ на р†ны гот0въ, и3 болёзнь моS предо мн0ю є4сть вhну.

Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ возвэщY и3 попекyсz њ грэсЁ моeмъ.

Врази1 же мои2 живyтъ и3 ўкрэпи1шасz пaче менE, и3 ўмн0жишасz ненави1дzщіи мS без8 прaвды:

Воздаю1щіи ми2 ѕл†z воз8 благ†z њболгaху мS, занE гонsхъ бlгостhню.

Не њстaви менE, гDи б9е м0й, не tступи2 t менE:

Вонми2 въ п0мощь мою2, гDи сп7сeніz моегw2.

Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, lи

Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю.

Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz.

Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ:

Скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ.

СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй.

U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |.

И# нhнэ кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть.

T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2.

Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2.

Tстaви t менE р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3счез0хъ.

Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ.

Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeльникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2.

Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду.

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, lf

ТерпS потерпёхъ гDа, и3 внsтъ ми2 и3 ўслhша моли1тву мою2:

И# возведe мz t р0ва страстeй и3 t брeніz ти1ны, и3 постaви на кaмени н0зэ мои2 и3 и3спрaви стwпы2 мо‰:

И# вложи2 во ўстA мо‰ пёснь н0ву, пёніе бGу нaшему. Ќзрzтъ мн0зи и3 ўбоsтсz, и3 ўповaютъ на гDа.

Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть и4мz гDне ўповaніе є3гw2, и3 не призрЁ въ суєты2 и3 неистовлє1ніz лHжнаz.

МнHга сотвори1лъ є3си2 ты2, гDи б9е м0й, чудесA тво‰, и3 помышлeніємъ твои6мъ нёсть кто2 ўпод0битсz тебЁ: возвэсти1хъ и3 глаг0лахъ: ўмн0жишасz пaче числA.

Жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же сверши1лъ ми2 є3си2: всесожжeній и3 њ грэсЁ не взыскaлъ є3си2.

ТогдA рёхъ: сE, пріидY: въ глави1знэ кни1жнэ пи1сано є4сть њ мнЁ:

Е$же сотвори1ти в0лю твою2, б9е м0й, восхотёхъ, и3 зак0нъ тв0й посредЁ чрeва моегw2.

Бlговэсти1хъ прaвду въ цRкви вели1цэй, сE, ўстнaмъ мои6мъ не возбраню2: гDи, ты2 разумёлъ є3си2.

Прaвду твою2 не скрhхъ въ сeрдцы моeмъ, и4стину твою2 и3 сп7сeніе твоE рёхъ, не скрhхъ млcть твою2 и3 и4стину твою2 t с0нма мн0га.

Тh же, гDи, не ўдали2 щедр0тъ твои1хъ t менE: млcть твоS и3 и4стина твоS вhну да застyпитэ мS.

Ћкw њдержaша мS ѕл†z, и5мже нёсть числA: постиг0ша мS беззакHніz мо‰, и3 не возмог0хъ зрёти: ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS, и3 сeрдце моE њстaви мS.

Бlговоли2, гDи, и3збaвити мS: гDи, во є4же помощи1 ми, вонми2.

Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ и4щущіи дyшу мою2, и3з8sти ю5: да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z.

Да пріи1мутъ ѓбіе стyдъ св0й глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже.

Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, гDи, и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE.

Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, гDь попечeтсz њ мнЁ: пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й є3си2 ты2, б9е м0й, не закосни2.

Слaва:

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, м7

Бlжeнъ разумэвazй на ни1ща и3 ўб0га, въ дeнь лю1тъ и3збaвитъ є3го2 гDь.

ГDь да сохрани1тъ є3го2 и3 живи1тъ є3го2, и3 да ўбlжи1тъ є3го2 на земли2 и3 да не предaстъ є3гw2 въ рyки врагHвъ є3гw2.

ГDь да пом0жетъ є3мY на nдрЁ болёзни є3гw2: всE л0же є3гw2 њбрати1лъ є3си2 въ болBзни є3гw2.

Ѓзъ рёхъ: гDи, поми1луй мS, и3сцэли2 дyшу мою2, ћкw согрэши1хъ ти2.

Врази2 мои2 рёша мнЁ ѕл†z: когдA ќмретъ, и3 поги1бнетъ и4мz є3гw2;

И# вхождaше ви1дэти, всyе глаг0лаше сeрдце є3гw2: собрA беззак0ніе себЁ, и3схождaше в0нъ и3 глаг0лаше вкyпэ.

На мS шептaху вси2 врази2 мои2, на мS помышлsху ѕл†z мнЁ.

Сл0во законопрестyпное возложи1ша на мS: є3дA спsй не приложи1тъ воскреснyти;

И$бо человёкъ ми1ра моегw2, на нег0же ўповaхъ, kдhй хлёбы мо‰, возвели1чи на мS запинaніе.

Тh же, гDи, поми1луй мS и3 возстaви мS, и3 воздaмъ и5мъ.

Въ сeмъ познaхъ, ћкw восхотёлъ мS є3си2, ћкw не возрaдуетсz врaгъ м0й њ мнЁ.

Менe же за неѕл0біе пріsлъ, и3 ўтверди1лъ мS є3си2 пред8 тоб0ю въ вёкъ.

Бlгословeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка: бyди, бyди.

Въ конeцъ, въ рaзумъ сынHвъ корeовыхъ, pал0мъ дв7ду, м7а

И$мже w4бразомъ желaетъ є3лeнь на и3ст0чники водны6z, си1це желaетъ душA моS къ тебЁ, б9е.

ВозжадA душA моS къ бGу крёпкому, жив0му: когдA пріидY и3 kвлю1сz лицY б9ію;

Бhша слeзы мо‰ мнЁ хлёбъ дeнь и3 н0щь, внегдA глаг0латисz мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;

Сі‰ помzнyхъ, и3 и3зліsхъ на мS дyшу мою2: ћкw пройдY въ мёсто селeніz ди1вна, дaже до д0му б9іz, во глaсэ рaдованіz и3 и3сповёданіz, шyма прaзднующагw.

Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.

Ко мнЁ самомY душA моS смzтeсz: сегw2 рaди помzнyхъ тS t земли2 їoрдaнски и3 є3рмwніи1мски, t горы2 мaлыz.

Бeздна бeздну призывaетъ во глaсэ хлsбій твои1хъ: вс‰ высоты6 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша.

Въ дeнь заповёсть гDь млcть свою2, и3 н0щію пёснь є3гw2 t менE, моли1тва бGу животA моегw2.

РекY бGу: застyпникъ м0й є3си2, почто2 мS забhлъ є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;

ВнегдA сокрушaтисz костeмъ мои6мъ, поношaху ми2 врази2 мои2, внегдA глаг0лати и5мъ мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й;

Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.

Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, м7в

Суди1 ми, б9е, и3 разсуди2 прю2 мою2: t kзhка непрепод0бна, t человёка непрaведна и3 льсти1ва и3збaви мS.

ЗанE ты2 є3си2, б9е, крёпость моS, вскyю tри1нулъ мS є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ;

Посли2 свётъ тв0й и3 и4стину твою2: т† мS настaвиста, и3 введ0ста мS въ г0ру с™yю твою2 и3 въ селє1ніz тво‰.

И# вни1ду къ жeртвеннику б9ію, къ бGу веселsщему ю4ность мою2: и3сповёмсz тебЁ въ гyслехъ, б9е, б9е м0й.

Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й.

Слaва:

Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ м7г

Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ.

РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |.

Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ.

Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz.

Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ р0ги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2.

Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE:

Сп7слъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2.

Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ.

Нhнэ же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ.

Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ.

Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2.

Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ.

Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ.

Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ.

Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz,

T глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw.

Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ,

И# не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2,

Ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz.

Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму,

Не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца.

ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz.

Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA.

Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу;

Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша.

Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2.

Въ конeцъ, њ и3змэнsемыхъ сынHмъ корewвымъ въ рaзумъ, пёснь њ возлю1бленнэмъ, м7д

Tрhгну сeрдце моE сл0во блaго, глаг0лю ѓзъ дэлA мо‰ цReви: љзhкъ м0й тр0сть кни1жника скоропи1сца.

Красeнъ добр0тою пaче сынHвъ человёческихъ, и3зліsсz бlгодaть во ўстнaхъ твои1хъ: сегw2 рaди бlгослови1 тz бGъ во вёкъ.

Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне,

Красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю: и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды: и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS.

Стрёлы тво‰ и3з8wщрє1ны, си1льне: лю1діе под8 тоб0ю падyтъ въ сeрдцы вр†гъ цReвыхъ.

Пrт0лъ тв0й, б9е, въ вёкъ вёка: жeзлъ прaвости жeзлъ цrтвіz твоегw2.

Возлюби1лъ є3си2 прaвду и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе: сегw2 рaди помaза тS, б9е, бGъ тв0й є3лeемъ рaдости пaче прич†стникъ твои1хъ.

СмЂрна и3 стaкти и3 касjа t ри1зъ твои1хъ, t тsжестей слон0выхъ, и3з8 ни1хже возвесели1ша тS.

Дщє1ри царeй въ чeсти твоeй: предстA цари1ца њдеснyю тебє2, въ ри1захъ позлащeнныхъ њдёzна преиспещрeна.

Слhши, дщи2, и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE, и3 забyди лю1ди тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2:

И# возжелaетъ цRь добр0ты твоеS, занE т0й є4сть гDь тв0й, и3 поклони1шисz є3мY,

И# дщи2 тЂрова съ дaры: лицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи.

ВсS слaва дщeре цReвы внyтрь: р‰сны златhми њдёzна и3 преиспещрeна.

Приведyтсz цRю2 дBвы в8слёдъ є3S, и4скрєнніz є3S приведyтсz тебЁ:

Приведyтсz въ весeліи и3 рaдованіи, введyтсz въ хрaмъ цReвъ.

Вмёстw nтє1цъ твои1хъ бhша сhнове твои2: постaвиши | кн‰зи по всeй земли2.

ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ: сегw2 рaди лю1діе и3сповёдzтсz тебЁ въ вёкъ и3 во вёкъ вёка.

Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, њ тaйныхъ, pал0мъ м7є

БGъ нaмъ прибёжище и3 си1ла, пом0щникъ въ ск0рбехъ њбрётшихъ ны2 ѕэлw2.

Сегw2 рaди не ўбои1мсz, внегдA смущaетсz землS, и3 прелагaютсz г0ры въ сердцA морск†z.

Возшумёша и3 смzт0шасz в0ды и4хъ, смzт0шасz г0ры крёпостію є3гw2.

РBчнаz ўстремлє1ніz веселsтъ грaдъ б9ій: њс™и1лъ є4сть селeніе своE вhшній.

БGъ посредЁ є3гw2, и3 не подви1житсz: пом0жетъ є3мY бGъ ќтрw заyтра.

Смzт0шасz kзhцы, ўклони1шасz ц†рствіz: дадE глaсъ св0й вhшній, подви1жесz землS.

ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.

Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, ±же положи2 чудесA на земли2:

Teмлz бр†ни до конє1цъ земли2, лyкъ сокруши1тъ и3 сл0митъ nрyжіе, и3 щиты2 сожжeтъ nгнeмъ.

Ўпраздни1тесz и3 разумёйте, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: вознесyсz во kзhцэхъ, вознесyсz на земли2.

ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль.

Слaва:

По ѕ7-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ G

ХвалY приношY ти2 гDи, прегрэшє1ніz мо‰ вс‰ возвэщaю ти2, б9е, њбрати1въ поми1луй мS.

Слaва: Сп7си1 мz б9е м0й, ћкоже и3ногдA мытарS сп7слъ є3си2: и3 блудни1цы слeзъ не презрёвый, и3 моE воздыхaніе пріими2 сп7се м0й, и3 сп7си1 мz.

И# нhнэ: Рaбски нhнэ притекaю къ покр0ву твоемY пренепор0чнаz, и3збaви мS бGороди1тельнице, сліsніz страстeй, ћкw безстрaстіz вин0внаго р0ждшаz.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

Бlгодари1мъ тS гDи б9е нaшъ, њ всёхъ бlгодэsніихъ твои1хъ, ±же t пeрвагw в0зраста до настоsщагw, въ нaсъ недост0йныхъ бhвшихъ, њ и4хже вёмы и3 не вёмы, њ kвлeнныхъ и3 неzвлeнныхъ, ±же дёломъ бhвшихъ, и3 сл0вомъ: возлюби1вый нaсъ, ћкоже и3 є3динор0днаго твоего2 сн7а њ нaсъ дaти и3зв0ливый, спод0би и3 нaсъ достHйны бhти твоеS любвE. дaждь сл0вомъ твои1мъ мyдрость, и3 стрaхомъ твои1мъ вдохни2 крёпость t твоеS си1лы, и3 ѓще что2 хотsще, и3ли2 не хотsще согрэши1хомъ, прости2, и3 не вмэни2: и3 сохрани2 дyшу нaшу с™у, и3 предстaви ю5 твоемY пrт0лу с0вэсть и3мyщу чи1сту, и3 конeцъ дост0инъ чlвэколю1біz твоегw2. и3 помzни2 гDи, всёхъ призывaющихъ и4мz твоE во и4стинэ, помzни2 всёхъ бlга и3ли2 сопроти6внаz нaмъ хотsщихъ, вси1 бо человёцы є3смы2, и3 всyе всsкъ человёкъ. тёмже м0лимсz тебЁ гDи: подaждь нaмъ твоегw2 бlгоутр0біz вeлію млcть.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΕΚΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 37ος
Κύριε, μὴ τῷ θυμῷ σου ἐλέγξῃς με, μηδὲ τῇ ὀργῇ σου παιδεύσῃς με.
ὅτι τὰ βέλη σου ἐνεπάγησάν μοι, καὶ ἐπεστήριξας ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν χεῖρά σου·
οὐκ ἔστιν ἴασις ἐν τῇ σαρκί μου ἀπὸ προσώπου τῆς ὀργῆς σου, οὐκ ἔστιν εἰρήνη ἐν τοῖς ὀστέοις μου ἀπὸ προσώπου τῶν ἁμαρτιῶν μου.
ὅτι αἱ ἀνομίαι μου ὑπερῇραν τὴν κεφαλήν μου, ὡσεὶ φορτίον βαρὺ ἐβαρύνθησαν ἐπ᾿ ἐμέ.
προσώζεσαν καὶ ἐσάπησαν οἱ μώλωπές μου ἀπὸ προσώπου τῆς ἀφροσύνης μου·
ἐταλαιπώρησα καὶ κατεκάμφθην ἕως τέλους, ὅλην τὴν ἡμέραν σκυθρωπάζων ἐπορευόμην.
ὅτι αἱ ψόαι μου ἐπλήσθησαν ἐμπαιγμάτων, καὶ οὐκ ἔστιν ἴασις ἐν τῇ σαρκί μου·
ἐκακώθην καὶ ἐταπεινώθην ἕως σφόδρα, ὠρυόμην ἀπὸ στεναγμοῦ τῆς καρδίας μου.
Κύριε, ἐναντίον σου πᾶσα ἡ ἐπιθυμία μου, καὶ ὁ στεναγμός μου ἀπὸ σοῦ οὐκ ἀπεκρύβη.
ἡ καρδία μου ἐταράχθη, ἐγκατέλιπέ με ἡ ἰσχύς μου, καὶ τὸ φῶς τῶν ὀφθαλμῶν μου, καὶ αὐτὸ οὐκ ἔστι μετ᾿ ἐμοῦ.
οἱ φίλοι μου καὶ οἱ πλησίον μου ἐξ ἐναντίας μου ἤγγισαν καὶ ἔστησαν, καὶ οἱ ἔγγιστά μου ἀπὸ μακρόθεν ἔστησαν·
καὶ ἐξεβιάζοντο οἱ ζητοῦντες τὴν ψυχήν μου, καὶ οἱ ζητοῦντες τὰ κακά μοι ἐλάλησαν ματαιότητας, καὶ δολιότητας ὅλην τὴν ἡμέραν ἐμελέτησαν.
ἐγὼ δὲ ὡσεὶ κωφὸς οὐκ ἤκουον καὶ ὡσεὶ ἄλαλος οὐκ ἀνοίγων τὸ στόμα αὐτοῦ·
καὶ ἐγενόμην ὡσεὶ ἄνθρωπος οὐκ ἀκούων καὶ οὐκ ἔχων ἐν τῷ στόματι αὐτοῦ ἐλεγμούς.
ὅτι ἐπὶ σοί, Κύριε, ἤλπισα· σὺ εἰκακούσῃ, Κύριε ὁ Θεός μου.
ὅτι εἶπα· μήποτε ἐπιχαρῶσί μοι οἱ ἐχθροί μου· καὶ ἐν τῷ σαλευθῆναι πόδας μου ἐπ᾿ ἐμὲ ἐμεγαλοῤῥημόνησαν.
ὅτι ἐγὼ εἰς μάστιγας ἕτοιμος, καὶ ἡ ἀλγηδών μου ἐνώπιόν μού ἐστι διαπαντός.
ὅτι τὴν ἀνομίαν μου ἐγὼ ἀναγγελῶ καὶ μεριμνήσω ὑπὲρ τῆς ἁμαρτίας μου.
οἱ δὲ ἐχθροί μου ζῶσι καὶ κεκραταίωνται ὑπὲρ ἐμέ, καὶ ἐπληθύνθησαν οἱ μισοῦντές με ἀδίκως·
οἱ ἀνταποδιδόντες μοι κακὰ ἀντὶ ἀγαθῶν ἐνδιέβαλλόν με, ἐπεὶ κατεδίωκον ἀγαθωσύνην.
μὴ ἐγκαταλίπῃς με, Κύριε· ὁ Θεός μου, μὴ ἀποστῇς ἀπ᾿ ἐμοῦ·
πρόσχες εἰς τὴν βοήθειάν μου, Κύριε τῆς σωτηρίας μου.

ΨΑΛΜΟΣ 38ος
Εἶπα· φυλάξω τὰς ὁδούς μου τοῦ μὴ ἁμαρτάνειν με ἐν γλώσσῃ μου· ἐθέμην τῷ στόματί μου φυλακὴν ἐν τῷ συστῆναι τὸν ἁμαρτωλὸν ἐναντίον μου.
ἐκωφώθην καὶ ἐταπεινώθην καὶ ἐσίγησα ἐξ ἀγαθῶν, καὶ τὸ ἄλγημά μου ἀνεκαινίσθη.
ἐθερμάνθη ἡ καρδία μου ἐντός μου, καὶ ἐν τῇ μελέτῃ μου ἐκκαυθήσεται πῦρ. ἐλάλησα ἐν γλώσσῃ μου·
γνώρισόν μοι, Κύριε, τὸ πέρας μου καὶ τὸν ἀριθμὸν τῶν ἡμερῶν μου, τίς ἐστιν, ἵνα γνῶ τί ὑστερῶ ἐγώ.
ἰδοὺ παλαιστὰς ἔθου τὰς ἡμέρας μου, καὶ ἡ ὑπόστασίς μου ὡσεὶ οὐθὲν ἐνώπιόν σου· πλὴν τὰ σύμπαντα ματαιότης, πᾶς ἄνθρωπος ζῶν. (διάψαλμα).
μέντοιγε ἐν εἰκόνι διαπορεύεται ἄνθρωπος, πλὴν μάτην ταράσσεται· θησαυρίζει καὶ οὐ γινώσκει τίνι συνάξει αὐτά.
καὶ νῦν τίς ἡ ὑπομονή μου; οὐχὶ ὁ Κύριος; καὶ ἡ ὑπόστασίς μου παρὰ σοί ἐστιν.
ἀπὸ πασῶν τῶν ἀνομιῶν μου ῥῦσαί με, ὄνειδος ἄφρονι ἔδωκάς με.
ἐκωφώθην καὶ οὐκ ἤνοιξα τὸ στόμα μου, ὅτι σὺ ἐποίησας.
ἀπόστησον ἀπ᾿ ἐμοῦ τὰς μάστιγάς σου· ἀπὸ γὰρ τῆς ἰσχύος τῆς χειρός σου ἐγὼ ἐξέλιπον.
ἐν ἐλεγμοῖς ὑπὲρ ἀνομίας ἐπαίδευσας ἄνθρωπον καὶ ἐξέτηξας ὡς ἀράχνην τὴν ψυχὴν αὐτοῦ· πλὴν μάτην ταράσσεται πᾶς ἄνθρωπος. (διάψαλμα).
εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου, Κύριε, καὶ τῆς δεήσεώς μου, ἐνώτισαι τῶν δακρύων μου· μὴ παρασιωπήσῃς, ὅτι πάροικος ἐγώ εἰμι παρὰ σοὶ καὶ παρεπίδημος καθὼς πάντες οἱ πατέρες μου.
ἄνες μοι, ἵνα ἀναψύξω πρὸ τοῦ με ἀπελθεῖν καὶ οὐκέτι μὴ ὑπάρξω.

ΨΑΛΜΟΣ 39ος
Ὑπομένων ὑπέμεινα τὸν Κύριον, καὶ προσέσχε μοι καὶ εἰσήκουσε τῆς δεήσεώς μου
καὶ ἀνήγαγέ με ἐκ λάκκου ταλαιπωρίας καὶ ἀπὸ πηλοῦ ἰλύος καὶ ἔστησεν ἐπὶ πέτραν τοὺς πόδας μου καὶ κατηύθυνε τὰ διαβήματά μου
καὶ ἐνέβαλεν εἰς τὸ στόμα μου ᾆσμα καινόν, ὕμνον τῷ Θεῷ ἡμῶν· ὄψονται πολλοὶ καὶ φοβηθήσονται καὶ ἐλπιοῦσιν ἐπὶ Κύριον.
μακάριος ἀνήρ, οὗ ἐστι τὸ ὄνομα Κυρίου ἐλπὶς αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἐπέβλεψεν εἰς ματαιότητας καὶ μανίας ψευδεῖς.
πολλὰ ἐποίησας σύ, Κύριε ὁ Θεός μου, τὰ θαυμάσιά σου, καὶ τοῖς διαλογισμοῖς σου οὐκ ἔστι τίς ὁμοιωθήσεταί σοι· ἀπήγγειλα καὶ ἐλάλησα, ἐπληθύνθησαν ὑπὲρ ἀριθμόν.
θυσίαν καὶ προσφορὰν οὐκ ἠθέλησας, σῶμα δὲ κατηρτίσω μοι· ὁλοκαυτώματα καὶ περὶ ἁμαρτίας οὐκ ἐζήτησας.
τότε εἶπον· ἰδοὺ ἥκω, ἐν κεφαλίδι βιβλίου γέγραπται περὶ ἐμοῦ·
τοῦ ποιῆσαι τὸ θέλημά σου, ὁ Θεός μου, ἐβουλήθην καὶ τὸν νόμον σου ἐν μέσῳ τῆς κοιλίας μου.
εὐηγγελισάμην δικαιοσύνην ἐν ἐκκλησίᾳ μεγάλῃ· ἰδοὺ τὰ χείλη μου οὐ μὴ κωλύσω· Κύριε, σὺ ἔγνως.
τὴν δικαιοσύνην σου οὐκ ἔκρυψα ἐν τῇ καρδίᾳ μου, τὴν ἀλήθειάν σου καὶ τὸ σωτήριόν σου εἶπα, οὐκ ἔκρυψα τὸ ἔλεός σου καὶ τὴν ἀλήθειάν σου ἀπὸ συναγωγῆς πολλῆς.
σὺ δέ, Κύριε, μὴ μακρύνῃς τοὺς οἰκτιρμούς σου ἀπ᾿ ἐμοῦ· τὸ ἔλεός σου καὶ ἡ ἀλήθειά σου διαπαντὸς ἀντιλάβοιντό μου.
ὅτι περιέσχον με κακά, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός, κατέλαβόν με αἱ ἀνομίαι μου, καὶ οὐκ ἠδυνήθην τοῦ βλέπειν· ἐπληθύνθησαν ὑπὲρ τὰς τρίχας τῆς κεφαλῆς μου, καὶ ἡ καρδία μου ἐγκατέλιπέ με.
εὐδόκησον, Κύριε, τοῦ ρύσασθαί με· Κύριε, εἰς τὸ βοηθῆσαί μοι πρόσχες.
καταισχυνθείησαν καὶ ἐντραπείησαν ἅμα οἱ ζητοῦντες τὴν ψυχήν μου τοῦ ἐξᾶραι αὐτήν· ἀποστραφείησαν εἰς τὰ ὀπίσω καὶ καταισχυνθείησαν οἱ θέλοντές μοι κακά·
κομισάσθωσαν παραχρῆμα αἰσχύνην αὐτῶν οἱ λέγοντές μοι· εὖγε, εὖγε.
ἀγαλλιάσθωσαν καὶ εὐφρανθήτωσαν ἐπὶ σοὶ πάντες οἱ ζητοῦντές σε, Κύριε, καὶ εἰπάτωσαν διαπαντός· μεγαλυνθήτω ὁ Κύριος, οἱ ἀγαπῶντες τὸ σωτήριόν σου.
ἐγὼ δὲ πτωχός εἰμι καὶ πένης, Κύριος φροντιεῖ μου. βοηθός μου καὶ ὑπερασπιστής μου εἶ σύ· ὁ Θεός μου, μὴ χρονίσῃς.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 40ος
Μακάριος ὁ συνιῶν ἐπὶ πτωχὸν καὶ πένητα· ἐν ἡμέρᾳ πονηρᾷ ρύσεται αὐτὸν ὁ Κύριος.
Κύριος διαφυλάξαι αὐτὸν καὶ ζήσαι αὐτὸν καὶ μακαρίσαι αὐτὸν ἐν τῇ γῇ καὶ μὴ παραδῷ αὐτὸν εἰς χεῖρας ἐχθρῶν αὐτοῦ.
Κύριος βοηθήσαι αὐτῷ ἐπὶ κλίνης ὀδύνης αὐτοῦ· ὅλην τὴν κοίτην αὐτοῦ ἔστρεψας ἐν τῇ ἀῤῥωστίᾳ αὐτοῦ.
ἐγὼ εἶπα· Κύριε, ἐλέησόν με, ἴασαι τὴν ψυχήν μου, ὅτι ἥμαρτόν σοι.
οἱ ἐχθροί μου εἶπαν κακά μοι· πότε ἀποθανεῖται, καὶ ἀπολεῖται τὸ ὄνομα αὐτοῦ;
καὶ εἰσεπορεύετο τοῦ ἰδεῖν, μάτην ἐλάλει· ἡ καρδία αὐτοῦ συνήγαγεν ἀνομίαν ἑαυτῷ, ἐξεπορεύετο ἔξω καὶ ἐλάλει ἐπὶ τὸ αὐτό.
κατ᾿ ἐμοῦ ἐψιθύριζον πάντες οἱ ἐχθροί μου, κατ᾿ ἐμοῦ ἐλογίζοντο κακά μοι·
λόγον παράνομον κατέθεντο κατ᾿ ἐμοῦ· μὴ ὁ κοιμώμενος οὐχὶ προσθήσει τοῦ ἀναστῆναι;
καὶ γὰρ ὁ ἄνθρωπος τῆς εἰρήνης μου, ἐφ᾿ ὃν ἤλπισα, ὁ ἐσθίων ἄρτους μου, ἐμεγάλυνεν ἐπ᾿ ἐμὲ πτερνισμόν.
σὺ δέ, Κύριε, ἐλέησόν με καὶ ἀνάστησόν με, καὶ ἀνταποδώσω αὐτοῖς.
ἐν τούτῳ ἔγνων ὅτι τεθέληκάς με, ὅτι οὐ μὴ ἐπιχαρῇ ὁ ἐχθρός μου ἐπ᾿ ἐμέ.
ἐμοῦ δὲ διὰ τὴν ἀκακίαν ἀντελάβου, καὶ ἐβεβαίωσάς με ἐνώπιόν σου εἰς τὸν αἰῶνα.
εὐλογητὸς Κύριος ὁ Θεὸς ᾿Ισραὴλ ἀπὸ τοῦ αἰῶνος καὶ εἰς τὸν αἰῶνα. γένοιτο, γένοιτο.

ΨΑΛΜΟΣ 41ος
Ὃν τρόπον ἐπιποθεῖ ἡ ἔλαφος ἐπὶ τὰς πηγὰς τῶν ὑδάτων, οὕτως ἐπιποθεῖ ἡ ψυχή μου πρός σέ, ὁ Θεός.
ἐδίψησεν ἡ ψυχή μου πρὸς τὸν Θεὸν τὸν ζῶντα· πότε ἥξω καὶ ὀφθήσομαι τῷ προσώπῳ τοῦ Θεοῦ;
ἐγενήθη τὰ δάκρυά μου ἐμοὶ ἄρτος ἡμέρας καὶ νυκτὸς ἐν τῷ λέγεσθαί μοι καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν· ποῦ ἐστιν ὁ Θεός σου;
ταῦτα ἐμνήσθην καὶ ἐξέχεα ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν ψυχήν μου, ὅτι διελεύσομαι ἐν τόπῳ σκηνῆς θαυμαστῆς ἕως τοῦ οἴκου τοῦ Θεοῦ ἐν φωνῇ ἀγαλλιάσεως καὶ ἐξομολογήσεως ἤχου ἑορτάζοντος.
ἱνατί περίλυπος εἶ, ἡ ψυχή μου, καὶ ἱνατί συνταράσσεις με; ἔλπισον ἐπὶ τὸν Θεόν, ὅτι ἐξομολογήσομαι αὐτῷ· σωτήριον τοῦ προσώπου μου καὶ ὁ Θεός μου.
πρὸς ἐμαυτὸν ἡ ψυχή μου ἐταράχθη· διὰ τοῦτο μνησθήσομαί σου ἐκ γῆς ᾿Ιορδάνου καὶ ᾿Ερμωνιείμ, ἀπὸ ὄρους μικροῦ.
ἄβυσσος ἄβυσσον ἐπικαλεῖται εἰς φωνὴν τῶν καταῤῥακτῶν σου, πάντες οἱ μετεωρισμοί σου καὶ τὰ κύματά σου ἐπ᾿ ἐμὲ διῆλθον.
ἡμέρας ἐντελεῖται Κύριος τὸ ἔλεος αὐτοῦ, καὶ νυκτὸς ᾠδὴ αὐτῷ παρ᾿ ἐμοί, προσευχὴ τῷ Θεῷ τῆς ζωῆς μου.
ἐρῶ τῷ Θεῷ· ἀντιλήπτωρ μου εἶ· διατί μου ἐπελάθου; καὶ ἱνατί σκυθρωπάζων πορεύομαι ἐν τῷ ἐκθλίβειν τὸν ἐχθρόν μου;
ἐν τῷ καταθλᾶσθαι τὰ ὀστᾶ μου ὠνείδιζόν με οἱ ἐχθροί μου, ἐν τῷ λέγειν αὐτούς μοι καθ᾿ ἑκάστην ἡμέραν· Ποῦ ἐστιν ὁ Θεός σου;
ἱνατί περίλυπος εἶ, ἡ ψυχή μου; καὶ ἱνατί συνταράσσεις με; ἔλπισον ἐπὶ τὸν Θεόν, ὅτι ἐξομολογήσομαι αὐτῷ· σωτήριον τοῦ προσώπου μου καὶ ὁ Θεός μου.

ΨΑΛΜΟΣ 42ος
Κρῖνόν με, ὁ Θεός, καὶ δίκασον τὴν δίκην μου ἐξ ἔθνους οὐχ ὁσίου· ἀπὸ ἀνθρώπου ἀδίκου καὶ δολίου ῥῦσαί με.
ὅτι σὺ εἶ ὁ Θεὸς κραταίωμά μου· ἱνατί ἀπώσω με; καὶ ἱνατί σκυθρωπάζων πορεύομαι ἐν τῷ ἐκθλίβειν τὸν ἐχθρόν μου;
ἐξαπόστειλον τὸ φῶς σου καὶ τὴν ἀλήθειάν σου· αὐτά με ὡδήγησαν καὶ ἤγαγόν με εἰς ὄρος ἅγιόν σου καὶ εἰς τὰ σκηνώματά σου.
καὶ εἰσελεύσομαι πρὸς τὸ θυσιαστήριον τοῦ Θεοῦ, πρὸς τὸν Θεὸν τὸν εὐφραίνοντα τὴν νεότητά μου· ἐξομολογήσομαί σοι ἐν κιθάρᾳ, ὁ Θεός, ὁ Θεός μου.
ἱνατί περίλυπος εἶ, ἡ ψυχή μου; καὶ ἱνατί συνταράσσεις με; ἔλπισον ἐπὶ τὸν Θεόν, ὅτι ἐξομολογήσομαι αὐτῷ· σωτήριον τοῦ προσώπου μου καὶ ὁ Θεός μου.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 43ος
Ὁ Θεός, ἐν τοῖς ὠσὶν ἡμῶν ἠκούσαμεν, καὶ οἱ πατέρες ἡμῶν ἀνήγγειλαν ἡμῖν ἔργον, ὃ εἰργάσω ἐν ταῖς ἡμέραις αὐτῶν, ἐν ἡμέραις ἀρχαίαις.
ἡ χείρ σου ἔθνη ἐξωλόθρευσε, καὶ κατεφύτευσας αὐτούς, ἐκάκωσας λαοὺς καὶ ἐξέβαλες αὐτούς.
οὐ γὰρ ἐν τῇ ῥομφαίᾳ αὐτῶν ἐκληρονόμησαν γῆν, καὶ ὁ βραχίων αὐτῶν οὐκ ἔσωσεν αὐτούς, ἀλλ᾿ ἡ δεξιά σου καὶ ὁ βραχίων σου καὶ ὁ φωτισμὸς τοῦ προσώπου σου, ὅτι ηὐδόκησας ἐν αὐτοῖς.
σὺ εἶ αὐτὸς ὁ Βασιλεύς μου καὶ ὁ Θεός μου ὁ ἐντελλόμενος τὰς σωτηρίας ᾿Ιακώβ·
ἐν σοὶ τοὺς ἐχθροὺς ἡμῶν κερατιοῦμεν καὶ ἐν τῷ ὀνόματί σου ἐξουδενώσομεν τοὺς ἐπανισταμένους ἡμῖν.
οὐ γὰρ ἐπὶ τῷ τόξῳ μου ἐλπιῶ, καὶ ἡ ρομφαία μου οὐ σώσει με·
ἔσωσας γὰρ ἡμᾶς ἐκ τῶν θλιβόντων ἡμᾶς καὶ τοὺς μισοῦντας ἡμᾶς κατῄσχυνας.
ἐν τῷ Θεῷ ἐπαινεθησόμεθα ὅλην τὴν ἡμέραν καὶ ἐν τῷ ὀνόματί σου ἐξομολογηθησόμεθα εἰς τὸν αἰῶνα. (διάψαλμα).
νυνὶ δὲ ἀπώσω καὶ κατῄσχυνας ἡμᾶς καὶ οὐκ ἐξελεύσῃ, ὁ Θεός, ἐν ταῖς δυνάμεσιν ἡμῶν.
ἀπέστρεψας ἡμᾶς εἰς τὰ ὀπίσω παρὰ τοὺς ἐχθροὺς ἡμῶν, καὶ οἱ μισοῦντες ἡμᾶς διήρπαζον ἑαυτοῖς.
ἔδωκας ἡμᾶς ὡς πρόβατα βρώσεως καὶ ἐν τοῖς ἔθνεσι διέσπειρας ἡμᾶς·
ἀπέδου τὸν λαόν σου ἄνευ τιμῆς, καὶ οὐκ ἦν πλῆθος ἐν τοῖς ἀλαλάγμασιν αὐτῶν.
ἔθου ἡμᾶς ὄνειδος τοῖς γείτοσιν ἡμῶν, μυκτηρισμὸν καὶ χλευασμὸν τοῖς κύκλῳ ἡμῶν·
ἔθου ἡμᾶς εἰς παραβολὴν ἐν τοῖς ἔθνεσιν, κίνησιν κεφαλῆς ἐν τοῖς λαοῖς.
ὅλην τὴν ἡμέραν ἡ ἐντροπή μου κατεναντίον μού ἐστι, καὶ ἡ αἰσχύνη τοῦ προσώπου μου ἐκάλυψέ με
ἀπὸ φωνῆς ὀνειδίζοντος καὶ καταλαλοῦντος, ἀπὸ προσώπου ἐχθροῦ καὶ ἐκδιώκοντος.
ταῦτα πάντα ἦλθεν ἐφ᾿ ἡμᾶς καὶ οὐκ ἐπελαθόμεθά σου καὶ οὐκ ἠδικήσαμεν ἐν τῇ διαθήκῃ σου,
καὶ οὐκ ἀπέστη εἰς τὰ ὀπίσω ἡ καρδία ἡμῶν καὶ ἐξέκλινας τὰς τρίβους ἡμῶν ἀπὸ τῆς ὁδοῦ σου.
ὅτι ἐταπείνωσας ἡμᾶς ἐν τόπῳ κακώσεως, καὶ ἐπεκάλυψεν ἡμᾶς σκιὰ θανάτου.
εἰ ἐπελαθόμεθα τοῦ ὀνόματος τοῦ Θεοῦ ἡμῶν καὶ εἰ διεπετάσαμεν χεῖρας ἡμῶν πρὸς Θεὸν ἀλλότριον,
οὐχὶ ὁ Θεὸς ἐκζητήσει ταῦτα; αὐτὸς γὰρ γινώσκει τὰ κρύφια τῆς καρδίας.
ὅτι ἕνεκά σου θανατούμεθα ὅλην τὴν ἡμέραν, ἐλογίσθημεν ὡς πρόβατα σφαγῆς.
ἐξεγέρθητι· ἱνατί ὑπνοῖς, Κύριε; ἀνάστηθι καὶ μὴ ἀπώσῃ εἰς τέλος.
ἱνατί τὸ πρόσωπόν σου ἀποστρέφεις; ἐπιλανθάνῃ τῆς πτωχείας ἡμῶν καὶ τῆς θλίψεως ἡμῶν;
ὅτι ἐταπεινώθη εἰς χοῦν ἡ ψυχὴ ἡμῶν, ἐκολλήθη εἰς γῆν ἡ γαστὴρ ἡμῶν.
ἀνάστα, Κύριε, βοήθησον ἡμῖν καὶ λύτρωσαι ἡμᾶς ἕνεκεν τοῦ ὀνόματός σου.

ΨΑΛΜΟΣ 44ος
Ἐξηρεύξατο ἡ καρδία μου λόγον ἀγαθόν, λέγω ἐγὼ τὰ ἔργα μου τῷ βασιλεῖ, ἡ γλῶσσά μου κάλαμος γραμματέως ὀξυγράφου.
ὡραῖος κάλλει παρὰ τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων, ἐξεχύθη χάρις ἐν χείλεσί σου· διὰ τοῦτο εὐλόγησέ σε ὁ Θεὸς εἰς τὸν αἰῶνα.
περίζωσαι τὴν ρομφαίαν σου ἐπὶ τὸν μηρόν σου, δυνατέ, τῇ ὡραιότητί σου καὶ τῷ κάλλει σου
καὶ ἔντεινον καὶ κατευοδοῦ καὶ βασίλευε ἕνεκεν ἀληθείας καὶ πρᾳότητος καὶ δικαιοσύνης, καὶ ὁδηγήσει σε θαυμαστῶς ἡ δεξιά σου.
τὰ βέλη σου ἠκονημένα, δυνατέ —λαοὶ ὑποκάτω σου πεσοῦνται— ἐν καρδίᾳ τῶν ἐχθρῶν τοῦ βασιλέως.
ὁ θρόνος σου, ὁ Θεός, εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος, ράβδος εὐθύτητος ἡ ῥάβδος τῆς βασιλείας σου.
ἠγάπησας δικαιοσύνην καὶ ἐμίσησας ἀνομίαν· διὰ τοῦτο ἔχρισέ σε ὁ Θεὸς ὁ Θεός σου ἔλαιον ἀγαλλιάσεως παρὰ τοὺς μετόχους σου.
σμύρνα καὶ στακτὴ καὶ κασσία ἀπὸ τῶν ἱματίων σου ἀπὸ βάρεων ἐλεφαντίνων, ἐξ ὧν εὔφρανάν σε.
θυγατέρας βασιλέων ἐν τῇ τιμῇ σου· παρέστη ἡ βασίλισσα ἐκ δεξιῶν σου ἐν ἱματισμῷ διαχρύσῳ περιβεβλημένη, πεποικιλμένη.
ἄκουσον, θύγατερ, καὶ ἴδε καὶ κλῖνον τὸ οὖς σου καὶ ἐπιλάθου τοῦ λαοῦ σου καὶ τοῦ οἴκου τοῦ πατρός σου·
καὶ ἐπιθυμήσει ὁ βασιλεὺς τοῦ κάλλους σου, ὅτι αὐτός ἐστι Κύριός σου,
καὶ προσκυνήσεις αὐτῷ. καὶ θυγάτηρ Τύρου ἐν δώροις· τὸ πρόσωπόν σου λιτανεύσουσιν οἱ πλούσιοι τοῦ λαοῦ.
πᾶσα ἡ δόξα τῆς θυγατρὸς τοῦ βασιλέως ἔσωθεν, ἐν κροσσωτοῖς χρυσοῖς περιβεβλημένη, πεποικιλμένη.
ἀπενεχθήσονται τῷ βασιλεῖ παρθένοι ὀπίσω αὐτῆς, αἱ πλησίον αὐτῆς ἀπενεχθήσονταί σοι·
ἀπενεχθήσονται ἐν εὐφροσύνῃ καὶ ἀγαλλιάσει, ἀχθήσονται εἰς ναὸν βασιλέως.
ἀντὶ τῶν πατέρων σου ἐγενήθησαν υἱοί σου· καταστήσεις αὐτοὺς ἄρχοντας ἐπὶ πᾶσαν τὴν γῆν.
μνησθήσομαι τοῦ ὀνόματός σου ἐν πάσῃ γενεᾷ καὶ γενεᾷ· διὰ τοῦτο λαοὶ ἐξομολογήσονταί σοι εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος.

ΨΑΛΜΟΣ 45ος
Ὁ Θεὸς ἡμῶν καταφυγὴ καὶ δύναμις, βοηθὸς ἐν θλίψεσι ταῖς εὑρούσαις ἡμᾶς σφόδρα.
διὰ τοῦτο οὐ φοβηθησόμεθα ἐν τῷ ταράσσεσθαι τὴν γῆν καὶ μετατίθεσθαι ὄρη ἐν καρδίαις θαλασσῶν.
ἤχησαν καὶ ἐταράχθησαν τὰ ὕδατα αὐτῶν, ἐταράχθησαν τὰ ὄρη ἐν τῇ κραταιότητι αὐτοῦ. (διάψαλμα).
τοῦ ποταμοῦ τὰ ὁρμήματα εὐφραίνουσι τὴν πόλιν τοῦ Θεοῦ· ἡγίασε τὸ σκήνωμα αὐτοῦ ὁ ῞Υψιστος.
ὁ Θεὸς ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ οὐ σαλευθήσεται· βοηθήσει αὐτῇ ὁ Θεὸς τὸ πρὸς πρωΐ πρωΐ.
ἐταράχθησαν ἔθνη, ἔκλιναν βασιλεῖαι· ἔδωκε φωνὴν αὐτοῦ ὁ ὕψιστος, ἐσαλεύθη ἡ γῆ.
Κύριος τῶν δυνάμεων μεθ᾿ ἡμῶν, ἀντιλήπτωρ ἡμῶν ὁ Θεὸς ᾿Ιακώβ. (διάψαλμα).
δεῦτε καὶ ἴδετε τὰ ἔργα τοῦ Θεοῦ, ἃ ἔθετο τέρατα ἐπὶ τῆς γῆς.
ἀνταναιρῶν πολέμους μέχρι τῶν περάτων τῆς γῆς τόξον συντρίψει καὶ συνθλάσει ὅπλον καὶ θυρεοὺς κατακαύσει ἐν πυρί.
σχολάσατε καὶ γνῶτε ὅτι ἐγώ εἰμι ὁ Θεός· ὑψωθήσομαι ἐν τοῖς ἔθνεσιν, ὑψωθήσομαι ἐν τῇ γῇ.
Κύριος τῶν δυνάμεων μεθ᾿ ἡμῶν, ἀντιλήπτωρ ἡμῶν ὁ Θεὸς ᾿Ιακώβ.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №6

37 псалом
Псалом Давида.
На спомин [про суботу].

^1-2 Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
³ Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
⁴ Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
⁵ Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
⁶ Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
⁷ Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
⁸ Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
⁹ Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
¹⁰ Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
¹¹ Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
¹² Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
¹³ А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
¹⁴ Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
¹⁵ І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
¹⁶ Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
¹⁷ Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
¹⁸ Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
¹⁹ Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
²⁰ Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
²¹ Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
²² Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
²³ Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.

38 псалом
Начальнику хору Ідифуму.
Псалом Давида.

^1-2 Я сказав: Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною.
³ Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
⁴ Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
⁵ Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій.
⁶ Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
⁷ Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
⁸ І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
⁹ Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
¹⁰ Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
¹¹ Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
¹² Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
¹³ Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
¹⁴ Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.

39 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида. (Пророчий).

^1-2 Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
³ Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
⁴ Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
⁵ Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
⁶ Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
⁷ Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
⁸ Тоді я сказав: Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
⁹ Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм.
¹⁰ Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
¹¹ Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
¹² Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
¹³ Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу оглянути їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
¹⁴ Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
¹⁵ Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
¹⁶ Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: Добре, добре!
¹⁷ Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: Великий Господь!
¹⁸ Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!

Слава…

40 псалом
Начальнику хору.
Псалом Давида. (Пророчий).

^1-2 Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
³ Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
⁴ Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
⁵ Я сказав: Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою.
⁶ Вороги мої в злобі кажуть про мене: Коли він помре та згине ім’я його?
⁷ А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
⁸ Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
⁹ Словом лихим ображають мене, говорячи: Він ліг і вже не встане.
¹⁰ Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
¹¹ Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
¹² З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
¹³ А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
¹⁴ Благословенний Господь, Бог Ізраїля, од віку й до віку! Амінь.

41 псалом
Начальнику хору.
Повчання синам Кореєвим.
Псалом Давида.

^1-2 Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
³ Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
⁴ Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: Де Бог твій?
⁵ Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
⁶ Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
⁷ Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
⁸ Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
⁹ Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
¹⁰ Кажу я до Бога: Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
¹¹ Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: Де Бог твій?
¹² Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

42 псалом
Псалом Давида.

¹ Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
² Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
³ Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
⁴ І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
⁵ Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.

Слава…

43 псалом
Начальнику хору.
Повчання синам Кореєвим.

^1-2 Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
³ Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
⁴ Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
⁵ Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
⁶ З Тобою, як рогами, побємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
⁷ Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
⁸ а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
⁹ Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
¹⁰ Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
¹¹ Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
¹² Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
¹³ Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
¹⁴ Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
¹⁵ Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
¹⁶ Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
¹⁷ від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
¹⁸ Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
¹⁹ Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
²⁰ коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
²¹ Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
²² то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
²³ Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
²⁴ Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
²⁵ Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
²⁶ Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
²⁷ Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.

44 псалом
Начальнику хору. На музичному інструменті шошан.
Повчання синам Кореєвим.
Пісня про Улюбленого.

^1-2 Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
³ Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
⁴ Привяжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
⁵ І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
⁶ Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
⁷ Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
⁸ Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
⁹ Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
¹⁰ Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
¹¹ Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
¹² І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
¹³ І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
¹⁴ Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
¹⁵ В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
¹⁶ Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
¹⁷ Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
¹⁸ Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.

45 псалом
Начальнику хору.
Синів Кореєвих.
На музичному інструменті аламоф.
Пісня.

^1-2 Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
³ Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
⁴ Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
⁵ Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
⁶ Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
⁷ Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
⁸ Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
⁹ Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
¹⁰ Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
¹¹ Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі.
¹² Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.

Після 6-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 3.

Хвалу приношу Тобі, Господи, і зізнаюсь у гріхах моїх, Боже! Наверни і спаси мене.

Слава…Спаси мене, Боже мій, як колись Ти спас митаря. Не відкинь моїх сліз, як не відкинув Ти сліз блудниці. Прийми мої зітхання, Спасе мій, і спаси мене.
І нині…Як раб Твій, прибігаю під покрову Твою, всенепорочна, визволи мене, Богородице, від пристрастей, як Та, що породила безстрастного Христа Бога нашого.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Дякуємо Тобі, Господи Боже наш, за всі благодіяння Твої, що від дитинства нашого і до сьогодні Ти являв і являєш нам, явно і неявно, про які знаємо і про які не знаємо. Ти полюбив нас так, що й Сина Твого Єдинородного не пожалів віддати за нас. Допоможи ж і нам бути достойними Твоєї любови. Дай нам мудрість розуміти слова Твої і підкріпи нас силою Твоєю. І якщо, бажаючи чи не бажаючи, ми згрішили, прости нас і не карай. Охорони душі наші в чистоті, щоб ми стали перед Престолом Твоїм з чистим сумлінням. Пошли нам і кінець життя, достойний чоловіколюбства Твого. Спом’яни і всіх, хто бажав нам добра чи зла, бо всі люди і кожна людина немічна. Тому молимося Тобі: подай нам від Твого милосердя велику милість.