Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюГрецькоюУкраїнською

Кафизма третия

¹В коне́ц, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеви словеса́ пе́сни сея́, в де́нь, во́ньже изба́ви его́ Госпо́дь от руки́ все́х вра́г его́, и из руки́ Сау́ли, и рече́: 17.

² Возлюблю́ Тя́, Го́споди, кре́посте моя́. ³Госпо́дь утвержде́ние мое́, и прибе́жище мое́, и Изба́витель Móй, Бо́г мо́й, Помо́щник мо́й, и упова́ю на Него́, Защи́титель мо́й, и ро́г спасе́ния моего́, и Засту́пник мо́й. ⁴Хваля́ призову́ Го́спода и от вра́г мои́х спасу́ся. ⁵Одержа́ша мя́ боле́зни сме́ртныя, и пото́цы беззако́ния смято́ша мя́, ⁶боле́зни а́довы обыдо́ша мя́, предвари́ша мя́ се́ти сме́ртныя. ⁷И внегда́ скорбе́ти ми́, призва́х Го́спода, и к Бо́гу моему́ воззва́х, услы́ша от хра́ма свята́го Своего́ гла́с мо́й, и во́пль мо́й пре́д Ни́м вни́дет во у́ши Его́. ⁸И подви́жеся, и тре́петна бы́сть земля́, и основа́ния го́р смято́шася и подвиго́шася, я́ко прогне́вася на ня́ Бо́г. ⁹Взы́де ды́м гне́вом Его́, и о́гнь от лица́ Его́ воспла́менится, у́глие возгоре́ся от Него́. ¹⁰И приклони́ небеса́, и сни́де, и мра́к под нога́ма Его́. ¹¹И взы́де на Херуви́мы, и лете́, лете́ на крилу́ ве́треню. ¹²И положи́ тму́ закро́в Сво́й, о́крест Его́ селе́ние Его́, темна́ вода́ во о́блацех возду́шных. ¹³От облиста́ния пре́д Ни́м о́блацы проидо́ша, гра́д и у́глие о́гненное. ¹⁴И возгреме́ с небесе́ Госпо́дь и Вы́шний даде́ гла́с Сво́й. ¹⁵Низпосла́ стре́лы и разгна́ я́, и мо́лнии умно́жи, и смяте́ я́. ¹⁶И яви́шася исто́чницы водни́и, и откры́шася основа́ния вселе́нныя, от запреще́ния Твоего́, Го́споди, от дохнове́ния ду́ха гне́ва Твоего́. ¹⁷Низпосла́ с высоты́, и прия́т мя́, восприя́т мя́ от во́д мно́гих. ¹⁸Изба́вит мя́ от враго́в мои́х си́льных и от ненави́дящих мя́, я́ко утверди́шася па́че мене́. ¹⁹Предвари́ша мя́ в де́нь озлобле́ния моего́, и бы́сть Госпо́дь утвержде́ние мо́е. ²⁰И изведе́ мя́ на широту́, изба́вит мя́, я́ко восхоте́ мя́. ²¹И возда́ст ми́ Госпо́дь по пра́вде мое́й и по чистоте́ руку́ мое́ю возда́ст ми́. ²²Я́ко сохрани́х пути́ Госпо́дни и не нече́ствовах от Бо́га моего́. ²³Я́ко вся́ судьбы́ Его́ пре́до мно́ю и оправда́ния Его́ не отступи́ша от Мене́. ²⁴И бу́ду непоро́чен с Ни́м, и сохраню́ся от беззако́ния моего́. ²⁵И возда́ст ми́ Госпо́дь по пра́вде мое́й и по чистоте́ руку́ мое́ю пре́д очи́ма Его́. ²⁶С преподо́бным преподо́бен бу́деши, и с му́жем непови́нным непови́нен бу́деши, ²⁷и со избра́нным избра́н бу́деши, и со стропти́вым разврати́шися. ²⁸Я́ко Ты́ лю́ди смире́нныя спасе́ши и о́чи го́рдых смири́ши. ²⁹Я́ко Ты́ просвети́ши свети́льник мо́й, Го́споди, Бо́же мо́й, просвети́ши тму́ мою́. ³⁰Я́ко Тобо́ю изба́влюся от искуше́ния и Бо́гом мои́м прейду́ сте́ну. ³¹Бо́г мо́й, непоро́чен пу́ть Его́, словеса́ Госпо́дня разжже́на, Защи́титель е́сть все́х упова́ющих на Него́. ³²Я́ко кто́ Бо́г, ра́зве Го́спода́ Или́ кто Бо́г, ра́зве Бо́га на́шего́ ³³Бо́г препоясу́яй мя́ си́лою, и положи́ непоро́чен пу́ть мо́й. ³⁴Соверша́яй но́зе мои́, я́ко еле́ни, и на высо́ких поставля́яй мя́. ³⁵Науча́яй ру́це мои́ на бра́нь, и положи́л еси́ лу́к ме́дян мы́шца моя́. ³⁶И да́л ми еси́ защище́ние спа́сения, и десни́ца Твоя́ восприя́т мя́, и наказа́ние Твое́ испра́вит мя́ в коне́ц, и наказа́ние Твое́ то́ мя́ научи́т. ³⁷Ушири́л еси́ стопы́ моя́ по́до мно́ю, и не изнемого́сте плесне́ мои́. ³⁸Пожену́ враги́ моя́, и пости́гну я́, и не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ются. ³⁹Оскорблю́ и́х, и не возмо́гут ста́ти, паду́т под нога́ма мои́ма. ⁴⁰И препоя́сал мя́ еси́ си́лою на бра́нь, спя́л еси́ вся́ востаю́щыя на мя́ под мя́. ⁴¹И враго́в мои́х да́л ми́ еси́ хребе́т, и ненави́дящыя мя́ потреби́л еси́. ⁴²Воззва́ша, и не бе́ спаса́яй: ко Го́споду, и не услы́ша и́х. ⁴³И истню́ я́ я́ко пра́х пре́д лице́м ве́тра, я́ко бре́ние путе́й погла́жду я́. ⁴⁴Изба́виши мя́ от пререка́ния люде́й, поста́виши мя́ во главу́ язы́ков. Лю́дие, и́хже не ве́дех, рабо́таша ми́. ⁴⁵В слу́х у́ха послу́шаша мя́. Сы́нове чужди́и солга́ша ми́. ⁴⁶Сы́нове чужди́и обетша́ша и охромо́ша от сте́зь свои́х. ⁴⁷Жи́в Госпо́дь, и благослове́н Бо́г, и да вознесе́тся Бо́г спасе́ния моего́. ⁴⁸Бо́г дая́й отмще́ние мне́ и покори́вый лю́ди под мя́. ⁴⁹Изба́витель мо́й от вра́г мои́х гневли́вых, от востаю́щих на мя́ вознесе́ши мя́, от му́жа непра́ведна изба́виши мя́. ⁵⁰Се́го ра́ди испове́мся Тебе́ во язы́цех, Го́споди, и и́мени Твоему́ пою́: ⁵¹велича́яй спасе́ния царе́ва, и тво́ряй ми́лость христу́ Своему́ Дави́ду, и се́мени eго́ до ве́ка.

Сла́ва:

¹В коне́ц, псало́м Дави́ду, 18.

² Небеса́ пове́дают сла́ву Бо́жию, творе́ние же руку́ Его́ возвеща́ет тве́рдь. ³Де́нь дни́ отрыга́ет глаго́л, и но́щь но́щи возвеща́ет ра́зум. ⁴Не су́ть ре́чи, ниже́ слове́са, и́хже не слы́шатся гла́си и́х. ⁵Во всю́ зе́млю изы́де веща́ние и́х и в концы́ все́ленныя глаго́лы и́х. в со́лнце положи́ селе́ние Свое́, ⁶и То́й, я́ко жени́х исходя́й от черто́га Своего́, возра́дуется, я́ко исполи́н тещи́ пу́ть. ⁷От кра́я небесе́ исхо́д Его́, и сре́тение Его́ до кра́я небесе́, и не́сть и́же укры́ется теплоты́ Его́. ⁸Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́шы, свиде́тельство Госпо́дне ве́рно, умудря́ющее младе́нцы. ⁹Оправда́ния Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце, за́поведь Госпо́дня светла́, просвеща́ющая о́чи. ¹⁰Стра́х Госпо́день чи́ст, пребыва́яй в ве́к ве́ка: судьбы́ Госпо́дни и́стинны, оправда́ны вку́пе, ¹¹вожделе́нны па́че зла́та и ка́мене че́стна мно́га, и сла́ждша па́че ме́да и со́та. ¹²И́бо ра́б Тво́й храни́т я́, внегда́ сохрани́ти я́, воздая́ние мно́го. ¹³Грехопаде́ния кто́ разуме́ет́ от та́йных мои́х очи́сти мя́, ¹⁴и от чужди́х пощади́ раба́ Твоего́, а́ще не облада́ют мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду и очи́щуся от греха́ вели́ка. ¹⁵И бу́дут во благоволе́ние словеса́ у́ст мои́х, и поуче́ние се́рдца моего́ пре́д Тобо́ю вы́ну, Го́споди, Помо́щниче мо́й и Изба́вителю мо́й.

¹В коне́ц, псало́м Дави́ду, 19.

² Услы́шит тя́ Госпо́дь в де́нь печа́ли, защи́тит тя́ и́мя Бо́га Иа́ковля. ³По́слет ти́ по́мощь от Свята́го и от Сио́на засту́пит тя́. ⁴Помяне́т вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́ние твое́ ту́чно бу́ди. ⁵Да́ст ти́ Госпо́дь по се́рдцу твоему́ и ве́сь сове́т тво́й испо́лнит. ⁶Возра́дуемся о спасе́нии твое́м и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся. Испо́лнит Госпо́дь вся́ проше́ния твоя́. ⁷Ны́не позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь христа́ Своего́, услы́шит eго́ с небесе́ свята́го Своего́, в си́лах спасе́ние десни́цы Его́. ⁸Си́и на колесни́цах, и си́и на ко́нех, мы́ же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́м. ⁹Ти́и спя́ти бы́ша и падо́ша, мы́ же воста́хом и испра́вихомся. ¹⁰Го́споди, спаси́ царя́ и услы́ши ны́, во́ньже а́ще де́нь призове́м Тя́.

¹Псало́м Дави́ду, 20.

² Го́споди, си́лою Твое́ю возвесели́тся ца́рь и о спасе́нии Твое́м возра́дуется зело́. ³Жела́ние се́рдца eго́ да́л еси́ eму́, и хоте́ния устну́ eго́ не́си лиши́л eго́. ⁴Я́ко предвари́л еси́ eго́ благослове́нием благосты́нным, положи́л еси́ на главе́ eго́ вене́ц от ка́мене че́стна. ⁵Живота́ проси́л е́сть у тебе́, и да́л еси́ eму́ долготу́ дни́й во ве́к ве́ка. ⁶Ве́лия сла́ва eго́ спасе́нием Твои́м, сла́ву и велеле́пие возложи́ши на него́. ⁷Я́ко да́си eму́ благослове́ние во ве́к ве́ка, возвесели́ши eго́ ра́достию с лице́м Твои́м. ⁸Я́ко ца́рь упова́ет на Го́спода, и ми́лостию Вы́шняго не подви́жится. ⁹Да обря́щется рука́ Твоя́ все́м враго́м Твои́м, десни́ца Твоя́ да обря́щет вся́ ненави́дящыя Тебе́. ¹⁰Я́ко положи́ши и́х я́ко пе́щь о́гненную во вре́мя лица́ Твоего́, Госпо́дь гне́вом Свои́м смяте́т я́, и сне́сть и́х о́гнь. ¹¹Пло́д и́х от земли́ погуби́ши, и се́мя и́х от сыно́в челове́ческих. ¹²Я́ко уклони́ша на Тя́ зла́я, помы́слиша сове́ты, и́хже не возмо́гут соста́вити. ¹³Я́ко положи́ши я́ хребе́т, во избы́тцех Твои́х угото́виши лице́ и́х. ¹⁴Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твое́ю, воспое́м и пое́м си́лы Твоя́.

Сла́ва:

¹В коне́ц, о заступле́нии у́треннем, псало́м Дави́ду, 21.

² Бо́же, Бо́же мо́й, вонми́ ми́, вску́ю оста́вил мя́ еси́. Дале́че от спасе́ния моего́ словеса́ грехопаде́ний мои́х. ³Бо́же мо́й, воззову́ во дни́, и не услы́шиши, и в нощи́, и не в безу́мие мне́. ⁴Ты́ же во святе́м живе́ши, хвало́ Изра́илева. ⁵На Тя́ упова́ша отцы́ на́ши, упова́ша и изба́вил еси́ я́. ⁶К Тебе́ воззва́ша, и спасо́шася, на Тя́ упова́ша, и не постыде́шася. ⁷А́з же е́смь че́рвь, а не челове́к, поноше́ние челове́ков и уничиже́ние люде́й. ⁸Вси́ ви́дящии мя́ поруга́ша ми́ ся́, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю: ⁹упова́ на Го́спода, да изба́вит eго́, да спасе́т eго́, я́ко хо́щет eго́. ¹⁰Я́ко Ты́ еси́ исто́ргий мя́ из чре́ва, упова́ние мое́ от сосцу́ ма́тере моея́. ¹¹К Тебе́ приве́ржен е́смь от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моея́ Бо́г мо́й еси́ Ты́. ¹²Да не отступи́ши от Мене́, я́ко ско́рбь бли́з, я́ко не́сть помога́яй ми́. ¹³Обыдо́ша мя́ тельцы́ мно́зи, юнцы́ ту́чнии одержа́ша мя́. ¹⁴Отверзо́ша на мя́ уста́ своя́, я́ко ле́в восхища́яй и рыка́яй. ¹⁵Я́ко вода́ излия́хся, и разсы́пашася вся́ ко́сти моя́, бы́сть се́рдце мое́ я́ко во́ск, та́яй посреде́ чре́ва моего́. ¹⁶И́зсше я́ко скуде́ль кре́пость моя́, и язы́к мо́й прильпе́ горта́ни моему́, и в пе́рсть сме́рти све́л мя́ еси́. ¹⁷Я́ко обыдо́ша мя́ пси́ мно́зи, со́нм лука́вых одержа́ша мя́, ископа́ша ру́це мои́ и но́зе мои́. ¹⁸Исчето́ша вся́ ко́сти моя́, ти́и же смотри́ша и презре́ша мя́. ¹⁹Раздели́ша ри́зы моя́ себе́, и о оде́жди мое́й мета́ша жре́бий. ²⁰Ты́ же, Го́споди, не удали́ по́мощь Твою́ от Мене́, на заступле́ние мое́ вонми́. ²¹Изба́ви от ору́жия ду́шу мою́, и из руки́ пе́сии единоро́дную мою́. ²²Спаси́ мя́ от у́ст льво́вых и от ро́г единоро́жь смире́ние мое́. ²³Пове́м и́мя Твое́ бра́тии мое́й, посреде́ це́ркве воспою́ Тя́. ²⁴Боя́щиися Го́спода, восхвали́те Его́, все́ се́мя Иа́ковле, просла́вите Его́, да убои́тся же от Него́ все́ се́мя Изра́илево. ²⁵Я́ко не уничижи́, ниже́ негодова́ моли́твы ни́щаго, ниже́ отврати́ лице́ Свое́ от Мене́, и егда́ воззва́х к Нему́, услы́ша мя́. ²⁶От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркви вели́цей испове́мся Тебе́, моли́твы моя́ возда́м пре́д боя́щимися Его́. ²⁷Ядя́т убо́зии и насы́тятся, и восхва́лят Го́спода взыска́ющии Его́, жива́ бу́дут сердца́ и́х в ве́к ве́ка. ²⁸Помяну́тся и обратя́тся ко Госпо́ду вси́ концы́ земли́, и покло́нятся пре́д Ни́м вся́ оте́чествия язы́к. ²⁹Я́ко Госпо́дне е́сть ца́рствие, и То́й облада́ет язы́ки. ³⁰Ядо́ша и поклони́шася вси́ ту́чнии земли́, пре́д Ни́м припаду́т вси́ низходя́щии в зе́млю, и душа́ моя́ Тому́ живе́т. ³¹И се́мя мое́ порабо́тает Ему́, возвести́т Го́сподеви ро́д гряду́щий. ³²И возвестя́т пра́вду Его́ лю́дем ро́ждшымся , я́же сотвори́ Госпо́дь.

Псало́м Дави́ду, 22.

¹ Госпо́дь пасе́т мя́ и ничто́же мя́ лиши́т. ²На ме́сте зла́чне, та́мо всели́ мя́, на воде́ поко́йне воспита́ мя́. ³Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви мя́ на стези́ пра́вды, и́мене ра́ди Своего́. ⁴А́ще бо и пойду́ посреде́ се́ни сме́ртныя, не убою́ся зла́, я́ко Ты́ со мно́ю еси́: же́зл Тво́й и па́лица Твоя́, та́ мя́ уте́шиста. ⁵Угото́вал еси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющым мне́, ума́стил еси́ еле́ом главу́ мою́, и ча́ша Твоя́ упоява́ющи мя́, я́ко держа́вна. ⁶И ми́лость Твоя́ пожене́т мя́ вся́ дни́ живота́ моего́; и е́же всели́ти ми́ ся́ в до́м Госпо́день в долготу́ дни́й.

Псало́м Дави́ду, еди́ныя от суббо́т, 23.

¹ Госпо́дня земля́, и исполне́ние ея́, все́ленная и вси́ живу́щии на не́й. ²То́й на моря́х основа́л ю́ е́сть, и на река́х угото́вал ю́ е́сть. ³Кто́ взы́дет на го́ру Госпо́дню́ Или́ кто́ ста́нет на ме́сте святе́м Его́́ ⁴Непови́нен рука́ма и чи́ст се́рдцем, и́же не прия́т всу́е ду́шу свою́, и не кля́тся ле́стию и́скреннему своему́. ⁵Се́й прии́мет благослове́ние от Го́спода, и ми́лостыню от Бо́га, Спа́са своего́. ⁶Се́й ро́д и́щущих Го́спода, и́щущих лице́ Бо́га Иа́ковля. ⁷Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ ве́чная, и вни́дет Ца́рь сла́вы. ⁸Кто́ е́сть се́й Ца́рь сла́вы́ Госпо́дь кре́пок и си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ни. ⁹Возми́те вра́та кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ ве́чная, и вни́дет Ца́рь сла́вы. ¹⁰Кто́ е́сть се́й Ца́рь сла́вы́ Госпо́дь си́л, То́й е́сть Ца́рь сла́вы.

Сла́ва:

По 3-й кафисме,

Трисвято́е. и по О́тче на́ш:

Та́же тропари́, гла́с 3

Живу́щи на земли́, душе́ моя́, пока́йся: пе́рсть во гро́бе не пое́т, прегреше́ний не избавля́ет. Возопи́й Христу́ Бо́гу: Сердцеве́дче, согреши́х, пре́жде да́же не осу́диши мя́, поми́луй мя́.

Доко́ле, душе́ моя́, пребыва́еши в прегреше́ниих́ Доко́ле прие́млеши покая́ния преложе́ние́ Приими́ во уме́ су́д гряду́щий и возопи́й Го́споду: Сердцеве́дче, согреши́х, пре́жде да́же не осу́диши мя́,поми́луй мя́.

Сла́ва: На Стра́шном Суди́щи без оглаго́льников облича́юся, без свиде́телей осужда́юся, кни́ги бо со́вестныя разгиба́ются, и дела́ сокрове́нная открыва́ются. Пре́жде не́же во о́ном всенаро́дном позо́рищи и́маши испыта́ти, я́же мно́ю соде́янная, Бо́же, очи́сти мя́ и спаси́ мя́.

И ны́не: Недоразумева́емое и непостижи́мое е́сть, Влады́чице Богоблагода́тная, соде́янное о Тебе́ стра́шное та́инство: Необъе́млемаго бо, заче́нши, родила́ еси́ пло́тию обложе́ннаго от чи́стых крове́й Твои́х: Его́же, Чи́стая, я́ко Сы́на Твоего́, моли́ спасти́ вся́ пою́щыя Тя́.

Го́споди, поми́луй (40) и моли́тва:

Го́споди Вседержи́телю, Сло́ве Пребезнача́льнаго Отца́, Самосоверше́нный Бо́же Иису́се Христе́, милосе́рдия ра́ди безприкла́днаго ми́лости Твоея́, ника́коже разлуча́яйся Твои́х рабо́в, но при́сно в ни́х почива́яй, не оста́ви мя́, раба́ Твоего́, Всесвяты́й Царю́, но да́ждь мне́, недосто́йному, ра́дование спасе́ния Твоего́ и просвети́ мо́й у́м све́том позна́ния Ева́нгелия Твоего́, ду́шу мою́ любо́вию Креста́ Твоего́ обяжи́, те́ло же мое́ Твои́м безстра́стием украси́, мы́сли умири́ и но́зе мои́ сохрани́ от поползнове́ния, и не погуби́ мя́ со беззако́ньми мои́ми, Благи́й Го́споди, но искуси́ мя́, Бо́же, и вразуми́ се́рдце мое́, испыта́й мя́ и уве́ждь стези́ моя́, и ви́ждь, а́ще пу́ть беззако́ния во мне́, и отврати́ от него́, и наста́ви мя́ на пу́ть ве́чен. Ты́ бо еси́ Пу́ть, и И́стина, и Живо́т, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем со Безнача́льным Твои́м Отце́м и Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Ду́хом ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Каfjсма трeтіz

Въ конeцъ, џтроку гDню дв7ду, ±же глаг0ла гDеви словесA пёсни сеS, въ дeнь, в0ньже и3збaви є3го2 гDь t руки2 всёхъ вр†гъ є3гw2 и3 и3з8 руки2 саyли: и3 речE: з7i

Возлюблю1 тz, гDи, крёпосте моS:

ГDь ўтверждeніе моE, и3 прибёжище моE, и3 и3збaвитель м0й, бGъ м0й, пом0щникъ м0й, и3 ўповaю на него2: защи1титель м0й, и3 р0гъ сп7сeніz моегw2, и3 застyпникъ м0й.

ХвалS призовY гDа и3 t вр†гъ мои1хъ спасyсz.

Њдержaша мS бwлёзни смє1ртныz, и3 пот0цы беззак0ніz смzт0ша мS: бwлёзни ѓдwвы њбыд0ша мS, предвари1ша мS сBти смє1ртныz.

И# внегдA скорбёти ми2, призвaхъ гDа и3 къ бGу моемY воззвaхъ: ўслhша t хрaма с™aгw своегw2 глaсъ м0й, и3 в0пль м0й пред8 ни1мъ вни1детъ во ќшы є3гw2.

И# подви1жесz и3 трeпетна бhсть землS, и3 њснов†ніz г0ръ смzт0шасz и3 подвиг0шасz, ћкw прогнёвасz на нS бGъ.

Взhде дhмъ гнёвомъ є3гw2, и3 џгнь t лицA є3гw2 восплaменитсz: ќгліе возгорёсz t негw2.

И# приклони2 нб7сA и3 сни1де, и3 мрaкъ под8 ногaма є3гw2.

И# взhде на херувjмы и3 летЁ, летЁ на крил{ вётрєню.

И# положи2 тмY закр0въ св0й, w4крестъ є3гw2 селeніе є3гw2, темнA водA во џблацэхъ воздyшныхъ.

T њблистaніz пред8 ни1мъ џблацы проид0ша, грaдъ и3 ќгліе џгненное.

И# возгремЁ съ нб7сE гDь, и3 вhшній дадE глaсъ св0й.

НизпослA стрёлы и3 разгнA |, и3 мHлніи ўмн0жи и3 смzтE |.

И# kви1шасz и3ст0чницы воднjи, и3 tкрhшасz њснов†ніz вселeнныz t запрещeніz твоегw2, гDи, t дохновeніz дyха гнёва твоегw2.

НизпослA съ высоты2 и3 пріsтъ мS, воспріsтъ мS t в0дъ мн0гихъ.

И#збaвитъ мS t врагHвъ мои1хъ си1льныхъ и3 t ненави1дzщихъ мS: ћкw ўтверди1шасz пaче менE.

Предвари1ша мS въ дeнь њѕлоблeніz моегw2: и3 бhсть гDь ўтверждeніе моE.

И# и3зведe мz на широтY: и3збaвитъ мS, ћкw восхотё мz.

И# воздaстъ ми2 гDь по прaвдэ моeй, и3 по чистотЁ рукY моє1ю воздaстъ ми2, я3кw сохрани1хъ пути6 гDни и3 не нечeствовахъ t бGа моегw2.

Ћкw вс‰ судьбы6 є3гw2 предо мн0ю, и3 њправд†ніz є3гw2 не tступи1ша t менE.

И# бyду непор0ченъ съ ни1мъ и3 сохраню1сz t беззак0ніz моегw2.

И# воздaстъ ми2 гDь по прaвдэ моeй и3 по чистотЁ рукY моє1ю пред8 nчи1ма є3гw2.

Съ прпdбнымъ прпdбенъ бyдеши, и3 съ мyжемъ непови1ннымъ непови1ненъ бyдеши: и3 со и3збрaннымъ и3збрaнъ бyдеши, и3 со стропти1вымъ разврати1шисz.

Ћкw ты2 лю1ди смирє1нныz сп7сeши и3 џчи г0рдыхъ смири1ши.

Ћкw ты2 просвэти1ши свэти1льникъ м0й, гDи: б9е м0й, просвэти1ши тмY мою2.

Ћкw тоб0ю и3збaвлюсz t и3скушeніz, и3 бGомъ мои1мъ прейдY стёну.

БGъ м0й, непор0ченъ пyть є3гw2: словесA гDнz разжжє1на. Защи1титель є4сть всёхъ ўповaющихъ на него2.

Ћкw кто2 бGъ, рaзвэ гDа; и3ли2 кто2 бGъ, рaзвэ бGа нaшегw;

БGъ препоzсyzй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й: совершazй н0зэ мои2 ћкw є3лeни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS: научazй рyцэ мои2 на брaнь, и3 положи1лъ є3си2 лyкъ мёдzнъ мы6шца мо‰.

И# дaлъ ми2 є3си2 защищeніе сп7сeніz, и3 десни1ца твоS воспріsтъ мS: и3 наказaніе твоE и3спрaвитъ мS въ конeцъ, и3 наказaніе твоE то2 мS научи1тъ.

Ўшири1лъ є3си2 стwпы2 мо‰ подо мн0ю, и3 не и3знемог0стэ плеснЁ мои2.

ПоженY враги2 мо‰, и3 пости1гну |, и3 не возвращyсz, д0ндеже скончaютсz:

Њскорблю2 и5хъ, и3 не возм0гутъ стaти, падyтъ под8 ногaма мои1ма.

И# препоsсалъ мS є3си2 си1лою на брaнь, спsлъ є3си2 вс‰ востаю1щыz на мS под8 мS.

И# врагHвъ мои1хъ дaлъ ми2 є3си2 хребeтъ и3 ненави1дzщыz мS потреби1лъ є3си2.

Воззвaша, и3 не бЁ спасazй: ко гDу, и3 не ўслhша и4хъ.

И# и3стню2 | ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, ћкw брeніе путeй поглaжду |.

И#збaвиши мS t прерэкaніz людeй: постaвиши мS во главY kзhкwвъ: лю1діе, и4хже не вёдэхъ, раб0таша ми2, въ слyхъ ќха послyшаша мS. Сhнове чуждjи солгaша ми2.

Сhнове чуждjи њбетшaша и3 њхром0ша t стeзь свои1хъ.

Жи1въ гDь, и3 бlгословeнъ бGъ, и3 да вознесeтсz бGъ сп7сeніz моегw2, бGъ даsй tмщeніе мнЁ и3 покори1вый лю1ди под8 мS.

И#збaвитель м0й t вр†гъ мои1хъ гнэвли1выхъ: t востаю1щихъ на мS вознесeши мS, t мyжа непрaведна и3збaвиши мS.

Сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ во kзhцэхъ, гDи, и3 и4мени твоемY пою2: величazй спасє1ніz царє1ва и3 творsй млcть хрістY своемY дв7ду и3 сёмени є3гw2 до вёка.

Слaва:

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, }i

НебесA повёдаютъ слaву б9ію, творeніе же рукY є3гw2 возвэщaетъ твeрдь.

Дeнь дни2 tрыгaетъ глаг0лъ, и3 н0щь н0щи возвэщaетъ рaзумъ.

Не сyть рBчи, нижE словесA, и4хже не слhшатсz глaси и4хъ.

Во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы2 вселeнныz глаг0лы и4хъ: въ с0лнцэ положи2 селeніе своE: и3 т0й ћкw жени1хъ и3сходsй t черт0га своегw2, возрaдуетсz ћкw и3споли1нъ тещи2 пyть.

T крaz небесE и3сх0дъ є3гw2, и3 срётеніе є3гw2 до крaz небесE: и3 нёсть, и4же ўкрhетсz теплоты2 є3гw2.

Зак0нъ гDень непор0ченъ, њбращazй дyшы: свидётелство гDне вёрно, ўмудрsющее младeнцы.

Њправд†ніz гDнz пр†ва, весел‰щаz сeрдце: зaповэдь гDнz свэтлA, просвэщaющаz џчи.

Стрaхъ гDень чи1стъ, пребывazй въ вёкъ вёка: судбы6 гDни и4стинны, њправд†нны вкyпэ, вожделBнны пaче злaта и3 кaмене чeстна мн0га, и3 слaждшz пaче мeда и3 с0та.

И$бо рaбъ тв0й храни1тъ |: внегдA сохрани1ти |, воздаsніе мн0го.

Грэхопадє1ніz кто2 разумёетъ; t тaйныхъ мои1хъ њчи1сти мS,

И# t чужди1хъ пощади2 рабA твоего2: ѓще не њбладaютъ мн0ю, тогдA непор0ченъ бyду, и3 њчи1щусz t грэхA вели1ка.

И# бyдутъ во бlговолeніе словесA ќстъ мои1хъ, и3 поучeніе сeрдца моегw2 пред8 тоб0ю вhну, гDи, пом0щниче м0й и3 и3збaвителю м0й.

Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, f7i

Ўслhшитъ тS гDь въ дeнь печaли, защи1титъ тS и4мz бGа їaкwвлz.

П0слетъ ти2 п0мощь t с™aгw, и3 t сіHна застyпитъ тS.

Помzнeтъ всsку жeртву твою2, и3 всесожжeніе твоE тyчно бyди.

Дaстъ ти2 гDь по сeрдцу твоемY, и3 вeсь совётъ тв0й и3сп0лнитъ.

Возрaдуемсz њ сп7сeніи твоeмъ, и3 во и4мz гDа бGа нaшегw возвели1чимсz: и3сп0лнитъ гDь вс‰ прошє1ніz тво‰.

Нhнэ познaхъ, ћкw сп7сE гDь хрістA своего2: ўслhшитъ є3го2 съ нб7сE с™aгw своегw2: въ си1лахъ сп7сeніе десни1цы є3гw2.

Сjи на колесни1цахъ, и3 сjи на к0нехъ: мh же во и4мz гDа бGа нaшегw призовeмъ.

Тjи спsти бhша и3 пад0ша: мh же востaхомъ и3 и3спрaвихомсz.

ГDи, спаси2 царS, и3 ўслhши ны2, в0ньже ѓще дeнь призовeмъ тS.

Pал0мъ дв7ду, к7

ГDи, си1лою твоeю возвесели1тсz цaрь, и3 њ сп7сeніи твоeмъ возрaдуетсz ѕэлw2.

Желaніе сeрдца є3гw2 дaлъ є3си2 є3мY, и3 хотёніz ўстнY є3гw2 нёси лиши1лъ є3го2.

Ћкw предвари1лъ є3си2 є3го2 бlгословeніемъ бlгостhннымъ, положи1лъ є3си2 на главЁ є3гw2 вэнeцъ t кaмене чeстна.

ЖивотA проси1лъ є4сть ў тебє2, и3 дaлъ є3си2 є3мY долготY днjй во вёкъ вёка.

Вeліz слaва є3гw2 сп7сeніемъ твои1мъ: слaву и3 велелёпіе возложи1ши на него2.

Ћкw дaси є3мY бlгословeніе во вёкъ вёка: возвесели1ши є3гw2 рaдостію съ лицeмъ твои1мъ.

Ћкw цaрь ўповaетъ на гDа, и3 млcтію вhшнzгw не подви1житсz.

Да њбрsщетсz рукA твоS всBмъ врагHмъ твои6мъ, десни1ца твоS да њбрsщетъ вс‰ ненави1дzщыz тебE.

Ћкw положи1ши и5хъ, ћкw пeщь џгненную, во врeмz лицA твоегw2: гDь гнёвомъ свои1мъ смzтeтъ |, и3 снёстъ и5хъ џгнь.

Пл0дъ и4хъ t земли2 погуби1ши, и3 сёмz и4хъ t сынHвъ человёческихъ.

Ћкw ўклони1ша на тS ѕл†z, помhслиша совёты, и5хже не возм0гутъ состaвити.

Ћкw положи1ши | хребeтъ: во и3збhтцэхъ твои1хъ ўгот0виши лицE и4хъ.

Вознеси1сz, гDи, си1лою твоeю: воспоeмъ и3 поeмъ си6лы тво‰.

Слaва:

Въ конeцъ, њ заступлeніи ќтреннэмъ, pал0мъ дв7ду, к7а

Б9е, б9е м0й, вонми1 ми, вскyю њстaвилъ мS є3си2; далeче t сп7сeніz моегw2 словесA грэхопадeній мои1хъ.

Б9е м0й, воззовY во дни2, и3 не ўслhшиши, и3 въ нощи2, и3 не въ безyміе мнЁ.

Тh же во с™ёмъ живeши, хвало2 ї}лева.

На тS ўповaша nтцы2 нaши: ўповaша, и3 и3збaвилъ є3си2 |:

Къ тебЁ воззвaша, и3 спас0шасz: на тS ўповaша, и3 не постыдёшасz.

Ѓзъ же є4смь чeрвь, ґ не человёкъ, поношeніе человёкwвъ и3 ўничижeніе людeй.

Вси2 ви1дzщіи мS поругaша ми сz, глаг0лаша ўстнaми, покивaша глав0ю:

ЎповA на гDа, да и3збaвитъ є3го2, да сп7сeтъ є3го2, ћкw х0щетъ є3го2.

Ћкw ты2 є3си2 и3ст0ргій мS и3з8 чрeва, ўповaніе моE t сwсцY мaтере моеS.

Къ тебЁ привeрженъ є4смь t ложeснъ, t чрeва мaтере моеS бGъ м0й є3си2 ты2.

Да не tстyпиши t менE, ћкw ск0рбь бли1з8, ћкw нёсть помогazй ми2.

Њбыд0ша мS тельцы2 мн0зи, ю3нцы2 тyчніи њдержaша мS:

Tверз0ша на мS ўстA сво‰, ћкw лeвъ восхищazй и3 рыкazй.

Ћкw водA и3зліsхсz, и3 разсhпашасz вс‰ кHсти мо‰: бhсть сeрдце моE ћкw в0скъ тazй посредЁ чрeва моегw2.

И$зсше ћкw скудeль крёпость моS, и3 љзhкъ м0й прильпE гортaни моемY, и3 въ пeрсть смeрти свeлъ мS є3си2.

Ћкw њбыд0ша мS пси2 мн0зи, с0нмъ лукaвыхъ њдержaша мS: и3скопaша рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2.

И#счет0ша вс‰ кHсти мо‰: тjи же смотри1ша и3 презрёша мS.

Раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ, и3 њ nдeжди моeй метaша жрeбій.

Тh же, гDи, не ўдали2 п0мощь твою2 t менE: на заступлeніе моE вонми2.

И#збaви t nрyжіz дyшу мою2, и3 и3з8 руки2 пeсіи є3динор0дную мою2.

Сп7си1 мz t ќстъ льв0выхъ, и3 t рHгъ є3динорHжъ смирeніе моE.

Повёмъ и4мz твоE брaтіи моeй, посредЁ цRкве воспою2 тS.

Боsщіисz гDа, восхвали1те є3го2, всE сёмz їaкwвле, прослaвите є3го2, да ўбои1тсz же t негw2 всE сёмz ї}лево: ћкw не ўничижи2, нижE негодовA моли1твы ни1щагw, нижE tврати2 лицE своE t менE, и3 є3гдA воззвaхъ къ немY, ўслhша мS.

T тебє2 похвалA моS, въ цRкви вели1цэй и3сповёмсz тебЁ: моли6твы мо‰ воздaмъ пред8 боsщимисz є3гw2.

Kдsтъ ўб0зіи, и3 насhтzтсz, и3 восхвaлzтъ гDа взыскaющіи є3го2: жив† бyдутъ сердцA и4хъ въ вёкъ вёка.

Помzнyтсz и3 њбратsтсz ко гDу вси2 концы2 земли2, и3 покл0нzтсz пред8 ни1мъ вс‰ nтeчєствіz kзы6къ.

Ћкw гDне є4сть цrтвіе, и3 т0й њбладaетъ kзhки.

Kд0ша и3 поклони1шасz вси2 тyчніи земли2: пред8 ни1мъ припадyтъ вси2 низходsщіи въ зeмлю: и3 душA моS томY живeтъ.

И# сёмz моE пораб0таетъ є3мY: возвэсти1тъ гDеви р0дъ грzдyщій: и3 возвэстsтъ прaвду є3гw2 лю1демъ р0ждшымсz, ±же сотвори2 гDь.

Pал0мъ дв7ду, к7в

ГDь пасeтъ мS, и3 ничт0же мS лиши1тъ.

На мёстэ ѕлaчнэ, тaмw всели1 мz, на водЁ пок0йнэ воспитa мz.

Дyшу мою2 њбрати2, настaви мS на стєзи2 прaвды, и4мене рaди своегw2.

Ѓще бо и3 пойдY посредЁ сёни смeртныz, не ўбою1сz ѕлA, ћкw ты2 со мн0ю є3си2: жeзлъ тв0й и3 пaлица твоS, т† мS ўтёшиста.

Ўгот0валъ є3си2 предо мн0ю трапeзу сопроти1въ стужaющымъ мнЁ: ўмaстилъ є3си2 є3лeомъ главY мою2, и3 чaша твоS ўпоzвaющи мS, ћкw держaвна.

И# млcть твоS поженeтъ мS вс‰ дни6 животA моегw2, и3 є4же всели1тимисz въ д0мъ гDень въ долготY днjй.

Pал0мъ дв7ду, є3ди1ныz t суббHтъ, к7г

ГDнz землS, и3 и3сполнeніе є3S, вселeннаz и3 вси2 живyщіи на нeй.

Т0й на морsхъ њсновaлъ ю5 є4сть и3 на рэкaхъ ўгот0валъ ю5 є4сть.

Кто2 взhдетъ на г0ру гDню; и3ли2 кто2 стaнетъ на мёстэ с™ёмъ є3гw2;

Непови1ненъ рукaма и3 чи1стъ сeрдцемъ, и4же не пріsтъ всyе дyшу свою2 и3 не клsтсz лeстію и4скреннему своемY.

Сeй пріи1метъ бlгословeніе t гDа и3 млcтыню t бGа сп7са своегw2.

Сeй р0дъ и4щущихъ гDа, и4щущихъ лицE бGа їaкwвлz.

Возми1те вратA кнsзи вaшz, и3 возми1тесz вратA вBчнаz: и3 вни1детъ цRь слaвы.

Кт0 є3сть сeй цRь слaвы; гDь крёпокъ и3 си1ленъ, гDь си1ленъ въ брaни.

Возми1те вратA кнsзи вaшz, и3 возми1тесz вратA вBчнаz: и3 вни1детъ цRь слaвы.

Кт0 є3сть сeй цRь слaвы; гDь си1лъ, т0й є4сть цRь слaвы.

Слaва:

По G-й каfjсмэ:

Трис™0е, по Џ§е нaшъ:

Тропари2, глaсъ G

Живyщи на земли2, душE моS, покaйсz, пeрсть во гр0бэ не поeтъ, прегрэшeній не и3збавлsетъ. Возопjй хrтY бGу: сердцевёдче, согрэши1хъ, прeжде дaже не њсyдиши мS, поми1луй мS.

Док0лэ, душE моS, пребывaеши въ прегрэшeніихъ; док0лэ пріeмлеши покаsніz преложeніе; пріими2 во ўмЁ сyдъ грzдyщій, и3 возопjй гDу: сердцевёдче, согрэши1хъ, прeжде дaже не њсyдиши мS, поми1луй мS.

Слaва: На стрaшномъ суди1щи без8 њглаг0льникwвъ њбличaюсz, без8 свидётелей њсуждaюсz: кни6ги бо сHвэстныz разгибaютсz, и3 дэлA сокровє1ннаz tкрывaютсz. Прeжде нeже во џномъ всенар0дномъ поз0рищи и4маши и3спытaти, ±же мн0ю содBzннаz, б9е, њчи1сти мS, и3 сп7си1 мz.

И# нhнэ: Недоразумэвaемое, и3 непостижи1мое є4сть, вLчце бGобlгодaтнаz, содёzнное њ тебЁ стрaшное тaинство: неwб8eмлемаго бо зачeнши, родилA є3си2 пл0тію њбложeннаго t чcтыхъ кровeй твои1хъ. Е#г0же чcтаz, ћкw сн7а твоего2, моли2 сп7сти2 вс‰ пою1щыz тS.

ГDи поми1луй, м7.

Мlтва

ГDи вседержи1телю, сл0ве пребезначaльнагw nц7A, самосовершeнный б9е ї}се хrтE, млcрдіz рaди безприклaдныz млcти твоеS, никaкоже разлучazйсz твои1хъ рабHвъ, но при1снw въ ни1хъ почивazй, не њстaви мS рабA твоего2 всес™hй цRю2: но дaждь мнЁ недост0йному рaдованіе сп7сeніz твоегw2, и3 просвэти2м0й ќмъ свётомъ познaніz є3ђліа твоегw2, дyшу мою2 люб0вію кrтA твоегw2 њбzжи2, тёло же моE твои1мъ безстрaстіемъ ўкраси2, мы6сли ўмири2, и3 н0зэ мои2 сохрани2 t поползновeніz, и3 не погуби1 мz со беззак0ньми мои1ми, бlгjй гDи, но и3скуси1 мz б9е, и3 вразуми2 сeрдце моE: и3спытaй мS, и3 ўвёждь стєзи2 мо‰, и3 ви1ждь, ѓще пyть беззак0ніz во мнЁ, и3 tврати2 t негw2, и3 настaви мS на пyть вёченъ. Тh бо є3си2 пyть и3 и4стина, и3 жив0тъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.

ΚΑΘΙΣΜΑ ΤΡΙΤΟΝ
ΨΑΛΜΟΣ 17ος
Ἀγαπήσω σε, Κύριε, ἡ ἰσχύς μου.
Κύριος στερέωμά μου καὶ καταφυγή μου καὶ ρύστης μου. Ὁ Θεός μου βοηθός μου, ἐλπιῶ ἐπ᾿ αὐτόν, ὑπερασπιστής μου καὶ κέρας σωτηρίας μου καὶ ἀντιλήπτωρ μου.
αἰνῶν ἐπικαλέσομαι τὸν Κύριον καὶ ἐκ τῶν ἐχθρῶν μου σωθήσομαι.
περιέσχον με ὠδῖνες θανάτου, καὶ χείμαρροι ἀνομίας ἐξετάραξάν με.
ὠδῖνες ᾅδου περιεκύκλωσάν με, προέφθασάν με παγίδες θανάτου.
καὶ ἐν τῷ θλίβεσθαί με ἐπεκαλεσάμην τὸν Κύριον καὶ πρὸς τὸν Θεόν μου ἐκέκραξα· ἤκουσεν ἐκ ναοῦ ἁγίου αὐτοῦ φωνῆς μου, καὶ ἡ κραυγή μου ἐνώπιον αὐτοῦ εἰσελεύσεται εἰς τὰ ὦτα αὐτοῦ.
καὶ ἐσαλεύθη καὶ ἔντρομος ἐγενήθη ἡ γῆ, καὶ τὰ θεμέλια τῶν ὀρέων ἐταράχθησαν καὶ ἐσαλεύθησαν, ὅτι ὠργίσθη αὐτοῖς ὁ Θεός.
ἀνέβη καπνὸς ἐν ὀργῇ αὐτοῦ καὶ πῦρ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ καταφλεγήσεται, ἄνθρακες ἀνήφθησαν ἀπ᾿ αὐτοῦ.
καὶ ἔκλινεν οὐρανοὺς καὶ κατέβη, καὶ γνόφος ὑπὸ τοὺς πόδας αὐτοῦ.
καὶ ἐπέβη ἐπὶ Χερουβὶμ καὶ ἐπετάσθη, ἐπετάσθη ἐπὶ πτερύγων ἀνέμων.
καὶ ἔθετο σκότος ἀποκρυφὴν αὐτοῦ· κύκλῳ αὐτοῦ ἡ σκηνὴ αὐτοῦ, σκοτεινὸν ὕδωρ ἐν νεφέλαις ἀέρων.
ἀπὸ τῆς τηλαυγήσεως ἐνώπιον αὐτοῦ αἱ νεφέλαι διῆλθον, χάλαζα καὶ ἄνθρακες πυρός.
καὶ ἐβρόντησεν ἐξ οὐρανοῦ Κύριος, καὶ ὁ ῞Υψιστος ἔδωκε φωνὴν αὐτοῦ·
ἐξαπέστειλε βέλη καὶ ἐσκόρπισεν αὐτοὺς καὶ ἀστραπὰς ἐπλήθυνε καὶ συνετάραξεν αὐτούς.
καὶ ὤφθησαν αἱ πηγαὶ τῶν ὑδάτων, καὶ ἀνεκαλύφθη τὰ θεμέλια τῆς οἰκουμένης ἀπὸ ἐπιτιμήσεώς σου, Κύριε, ἀπὸ ἐμπνεύσεως πνεύματος ὀργῆς σου.
ἐξαπέστειλεν ἐξ ὕψους καὶ ἔλαβέ με, προσελάβετό με ἐξ ὑδάτων πολλῶν.
ρύσεταί με ἐξ ἐχθρῶν μου δυνατῶν, καὶ ἐκ τῶν μισούντων με, ὅτι ἐστερεώθησαν ὑπὲρ ἐμέ.
προέφθασάν με ἐν ἡμέρᾳ κακώσεώς μου, καὶ ἐγένετο Κύριος ἀντιστήριγμά μου
καὶ ἐξήγαγέ με εἰς πλατυσμόν, ρύσεταί με, ὅτι ἠθέλησέ με.
καὶ ἀνταποδώσει μοι Κύριος κατὰ τὴν δικαιοσύνην μου καὶ κατὰ τὴν καθαριότητα τῶν χειρῶν μου ἀνταποδώσει μοι,
ὅτι ἐφύλαξα τὰς ὁδοὺς Κυρίου καὶ οὐκ ἠσέβησα ἀπὸ τοῦ Θεοῦ μου,
ὅτι πάντα τὰ κρίματα αὐτοῦ ἐνώπιόν μου, καὶ τὰ δικαιώματα αὐτοῦ οὐκ ἀπέστησαν ἀπ᾿ ἐμοῦ.
καὶ ἔσομαι ἄμωμος μετ᾿ αὐτοῦ καὶ φυλάξομαι ἀπὸ τῆς ἀνομίας μου.
καὶ ἀνταποδώσει μοι Κύριος κατὰ τὴν δικαιοσύνην μου καὶ κατὰ τὴν καθαριότητα τῶν χειρῶν μου ἐνώπιον τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ.
μετὰ ὁσίου ὅσιος ἔσῃ, καὶ μετὰ ἀνδρὸς ἀθῴου ἀθῷος ἔσῃ,
καὶ μετὰ ἐκλεκτοῦ ἐκλεκτὸς ἔσῃ καὶ μετὰ στρεβλοῦ διαστρέψεις.
ὅτι σὺ λαὸν ταπεινὸν σώσεις καὶ ὀφθαλμοὺς ὑπερηφάνων ταπεινώσεις.
ὅτι σὺ φωτιεῖς λύχνον μου, Κύριε ὁ Θεός μου, φωτιεῖς τὸ σκότος μου.
ὅτι ἐν σοὶ ῥυσθήσομαι ἀπὸ πειρατηρίου καὶ ἐν τῷ Θεῷ μου ὑπερβήσομαι τεῖχος.
ὁ Θεός μου, ἄμωμος ἡ ὁδὸς αὐτοῦ, τὰ λόγια Κυρίου πεπυρωμένα, ὑπερασπιστής ἐστι πάντων τῶν ἐλπιζόντων ἐπ᾿ αὐτόν.
ὅτι τίς Θεὸς πλὴν τοῦ Κυρίου, καὶ τίς Θεὸς πλὴν τοῦ Θεοῦ ἡμῶν;
ὁ Θεὸς ὁ περιζωννύων με δύναμιν καὶ ἔθετο ἄμωμον τὴν ὁδόν μου·
καταρτιζόμενος τοὺς πόδας μου ὡσεὶ ἐλάφου καὶ ἐπὶ τὰ ὑψηλὰ ἱστῶν με·
διδάσκων χεῖράς μου εἰς πόλεμον καὶ ἔθου τόξον χαλκοῦν τοὺς βραχίονάς μου·
καὶ ἔδωκάς μοι ὑπερασπισμὸν σωτηρίας, καὶ ἡ δεξιά σου ἀντελάβετό μου, καὶ ἡ παιδεία σου ἀνώρθωσέ με εἰς τέλος, καὶ ἡ παιδεία σου αὐτή με διδάξει.
ἐπλάτυνας τὰ διαβήματά μου ὑποκάτω μου, καὶ οὐκ ἠσθένησαν τὰ ἴχνη μου.
καταδιώξω τοὺς ἐχθρούς μου καὶ καταλήψομαι αὐτοὺς καὶ οὐκ ἀποστραφήσομαι, ἕως ἂν ἐκλίπωσιν·
ἐκθλίψω αὐτούς, καὶ οὐ μὴ δύνωνται στῆναι, πεσοῦνται ὑπὸ τοὺς πόδας μου.
καὶ περιέζωσάς με δύναμιν εἰς πόλεμον, συνεπόδισας πάντας τοὺς ἐπανισταμένους ἐπ᾿ ἐμὲ ὑποκάτω μου.
καὶ τοὺς ἐχθρούς μου ἔδωκάς μοι νῶτον καὶ τοὺς μισοῦντάς με ἐξωλόθρευσας.
ἐκέκραξαν, καὶ οὐκ ἦν ὁ σῴζων, πρὸς Κύριον, καὶ οὐκ εἰσήκουσεν αὐτῶν.
καὶ λεπτυνῶ αὐτοὺς ὡσεὶ χνοῦν κατὰ πρόσωπον ἀνέμου, ὡς πηλὸν πλατειῶν λεανῶ αὐτούς.
ρύσῃ με ἐξ ἀντιλογίας λαοῦ, καταστήσεις με εἰς κεφαλὴν ἐθνῶν. λαός, ὃν οὐκ ἔγνων, ἐδούλευσέ μοι,
εἰς ἀκοὴν ὠτίου ὑπήκουσέ μου· υἱοὶ ἀλλότριοι ἐψεύσαντό μοι,
υἱοὶ ἀλλότριοι ἐπαλαιώθησαν καὶ ἐχώλαναν ἀπὸ τῶν τρίβων αὐτῶν.
ζῇ Κύριος, καὶ εὐλογητὸς ὁ Θεός μου καὶ ὑψωθήτω ὁ Θεὸς τῆς σωτηρίας μου,
ὁ Θεὸς ὁ διδοὺς ἐκδικήσεις ἐμοί, καὶ ὑποτάξας λαοὺς ὑπ᾿ ἐμέ,
ὁ ῥύστης μου ἐξ ἐχθρῶν μου ὀργίλων, ἀπὸ τῶν ἐπανισταμένων ἐπ᾿ ἐμὲ ὑψώσεις με, ἀπὸ ἀνδρὸς ἀδίκου ρῦσαί με.
διὰ τοῦτο ἐξομολογήσομαί σοι ἐν ἔθνεσι, Κύριε, καὶ τῷ ὀνόματί σου ψαλῶ,
μεγαλύνων τὰς σωτηρίας τοῦ βασιλέως αὐτοῦ, καὶ ποιῶν ἔλεος τῷ χριστῷ αὐτοῦ, τῷ Δαυΐδ καὶ τῷ σπέρματι αὐτοῦ ἕως αἰῶνος.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 18ος
Οἱ οὐρανοὶ διηγοῦνται δόξαν Θεοῦ, ποίησιν δὲ χειρῶν αὐτοῦ ἀναγγέλλει τὸ στερέωμα.
ἡμέρα τῇ ἡμέρᾳ ἐρεύγεται ῥῆμα, καὶ νὺξ νυκτὶ ἀναγγέλλει γνῶσιν.
οὐκ εἰσὶ λαλιαὶ οὐδὲ λόγοι, ὧν οὐχὶ ἀκούονται αἱ φωναὶ αὐτῶν·
εἰς πᾶσαν τὴν γῆν ἐξῆλθεν ὁ φθόγγος αὐτῶν καὶ εἰς τὰ πέρατα τῆς οἰκουμένης τὰ ῥήματα αὐτῶν.
ἐν τῷ ἡλίῳ ἔθετο τὸ σκήνωμα αὐτοῦ· καὶ αὐτὸς ὡς νυμφίος ἐκπορευόμενος ἐκ παστοῦ αὐτοῦ, ἀγαλλιάσεται ὡς γίγας δραμεῖν ὁδὸν αὐτοῦ.
ἀπ᾿ ἄκρου τοῦ οὐρανοῦ ἡ ἔξοδος αὐτοῦ, καὶ τὸ κατάντημα αὐτοῦ ἕως ἄκρου τοῦ οὐρανοῦ, καὶ οὐκ ἔστιν ὃς ἀποκρυβήσεται τῆς θέρμης αὐτοῦ.
ὁ νόμος τοῦ Κυρίου ἄμωμος, ἐπιστρέφων ψυχάς· ἡ μαρτυρία Κυρίου πιστή, σοφίζουσα νήπια.
τὰ δικαιώματα Κυρίου εὐθέα, εὐφραίνοντα καρδίαν· ἡ ἐντολὴ Κυρίου τηλαυγής, φωτίζουσα ὀφθαλμούς·
ὁ φόβος Κυρίου ἁγνός, διαμένων εἰς αἰῶνα αἰῶνος· τὰ κρίματα Κυρίου ἀληθινά, δεδικαιωμένα ἐπὶ τὸ αὐτό,
ἐπιθυμητὰ ὑπὲρ χρυσίον καὶ λίθον τίμιον πολὺν καὶ γλυκύτερα ὑπὲρ μέλι καὶ κηρίον.
καὶ γὰρ ὁ δοῦλός σου φυλάσσει αὐτά· ἐν τῷ φυλάσσειν αὐτὰ ἀνταπόδοσις πολλή.
παραπτώματα τίς συνήσει; ἐκ τῶν κρυφίων μου καθάρισόν με.
καὶ ἀπὸ ἀλλοτρίων φεῖσαι τοῦ δούλου σου· ἐὰν μή μου κατακυριεύσωσι, τότε ἄμωμος ἔσομαι καὶ καθαρισθήσομαι ἀπὸ ἁμαρτίας μεγάλης.
καὶ ἔσονται εἰς εὐδοκίαν τὰ λόγια τοῦ στόματός μου καὶ ἡ μελέτη τῆς καρδίας μου ἐνώπιόν σου διὰ παντός, Κύριε, βοηθέ μου καὶ λυτρωτά μου.

ΨΑΛΜΟΣ 19ος
Ἐπακούσαι σου Κύριος ἐν ἡμέρᾳ θλίψεως, ὑπερασπίσαι σου τὸ ὄνομα τοῦ Θεοῦ ᾿Ιακώβ.
ἐξαποστείλαι σοι βοήθειαν ἐξ ἁγίου καὶ ἐκ Σιὼν ἀντιλάβοιτό σου.
μνησθείη πάσης θυσίας σου καὶ τὸ ὁλοκαύτωμά σου πιανάτω. (διάψαλμα).
δῴη σοι Κύριος κατὰ τὴν καρδίαν σου καὶ πᾶσαν τὴν βουλήν σου πληρώσαι.
ἀγαλλιασόμεθα ἐν τῷ σωτηρίῳ σου καὶ ἐν ὀνόματι Κυρίου Θεοῦ ἡμῶν μεγαλυνθησόμεθα. πληρώσαι Κύριος πάντα τὰ αἰτήματά σου.
νῦν ἔγνων ὅτι ἔσωσε Κύριος τὸν χριστὸν αὐτοῦ· ἐπακούσεται αὐτοῦ ἐξ οὐρανοῦ ἁγίου αὐτοῦ· ἐν δυναστείαις ἡ σωτηρία τῆς δεξιᾶς αὐτοῦ.
οὗτοι ἐν ἅρμασι καὶ οὗτοι ἐν ἵπποις, ἡμεῖς δὲ ἐν ὀνόματι Κυρίου Θεοῦ ἡμῶν μεγαλυνθησόμεθα.
αὐτοὶ συνεποδίσθησαν καὶ ἔπεσαν, ἡμεῖς δὲ ἀνέστημεν καὶ ἀνωρθώθημεν.
Κύριε, σῶσον τὸν βασιλέα, καὶ ἐπάκουσον ἡμῶν, ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ ἐπικαλεσώμεθά σε.

ΨΑΛΜΟΣ 20ος
Κύριε, ἐν τῇ δυνάμει σου εὐφρανθήσεται ὁ βασιλεὺς καὶ ἐπὶ τῷ σωτηρίῳ σου ἀγαλλιάσεται σφόδρα.
τὴν ἐπιθυμίαν τῆς καρδίας αὐτοῦ ἔδωκας αὐτῷ καὶ τὴν θέλησιν τῶν χειλέων αὐτοῦ οὐκ ἐστέρησας αὐτόν. (διάψαλμα).
ὅτι προέφθασας αὐτὸν ἐν εὐλογίαις χρηστότητος, ἔθηκας ἐπὶ τὴν κεφαλὴν αὐτοῦ στέφανον ἐκ λίθου τιμίου.
ζωὴν ᾐτήσατό σε, καὶ ἔδωκας αὐτῷ, μακρότητα ἡμερῶν εἰς αἰῶνα αἰῶνος.
μεγάλη ἡ δόξα αὐτοῦ ἐν τῷ σωτηρίῳ σου, δόξαν καὶ μεγαλοπρέπειαν ἐπιθήσεις ἐπ᾿ αὐτόν·
ὅτι δώσεις αὐτῷ εὐλογίαν εἰς αἰῶνα αἰῶνος, εὐφρανεῖς αὐτὸν ἐν χαρᾷ μετὰ τοῦ προσώπου σου.
ὅτι ὁ βασιλεὺς ἐλπίζει ἐπὶ Κύριον καὶ ἐν τῷ ἐλέει τοῦ ῾Υψίστου οὐ μὴ σαλευθῇ.
εὑρεθείη ἡ χείρ σου πᾶσι τοῖς ἐχθροῖς σου, ἡ δεξιά σου εὕροι πάντας τοὺς μισοῦντάς σε.
θήσεις αὐτοὺς εἰς κλίβανον πυρὸς εἰς καιρὸν τοῦ προσώπου σου· Κύριος ἐν ὀργῇ αὐτοῦ συνταράξει αὐτούς, καὶ καταφάγεται αὐτοὺς πῦρ.
τὸν καρπὸν αὐτῶν ἀπὸ τῆς γῆς ἀπολεῖς καὶ τὸ σπέρμα αὐτῶν ἀπὸ υἱῶν ἀνθρώπων,
ὅτι ἔκλιναν εἰς σὲ κακά, διελογίσαντο βουλάς, αἷς οὐ μὴ δύνωνται στῆναι.
ὅτι θήσεις αὐτοὺς νῶτον· ἐν τοῖς περιλοίποις σου ἑτοιμάσεις τὸ πρόσωπον αὐτῶν.
ὑψώθητι, Κύριε, ἐν τῇ δυνάμει σου· ᾄσομεν καὶ ψαλοῦμεν τὰς δυναστείας σου.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

ΨΑΛΜΟΣ 21ος
Ὁ Θεός, ὁ Θεός μου, πρόσχες μοι· ἵνα τί ἐγκατέλιπές με; μακρὰν ἀπὸ τῆς σωτηρίας μου οἱ λόγοι τῶν παραπτωμάτων μου.
ὁ Θεός μου, κεκράξομαι ἡμέρας, καὶ οὐκ εἰσακούσῃ, καὶ νυκτός, καὶ οὐκ εἰς ἄνοιαν ἐμοί.
σὺ δὲ ἐν ἁγίῳ κατοικεῖς, ὁ ἔπαινος τοῦ ᾿Ισραήλ.
ἐπὶ σοὶ ἤλπισαν οἱ πατέρες ἡμῶν, ἤλπισαν, καὶ ἐῤῥύσω αὐτούς·
πρὸς σὲ ἐκέκραξαν καὶ ἐσώθησαν, ἐπὶ σοὶ ἤλπισαν καὶ οὐ κατῃσχύνθησαν.
ἐγὼ δέ εἰμι σκώληξ καὶ οὐκ ἄνθρωπος, ὄνειδος ἀνθρώπων καὶ ἐξουθένημα λαοῦ.
πάντες οἱ θεωροῦντές με ἐξεμυκτήρισάν με, ἐλάλησαν ἐν χείλεσιν, ἐκίνησαν κεφαλήν·
ἤλπισεν ἐπὶ Κύριον, ῥυσάσθω αὐτόν· σωσάτω αὐτόν, ὅτι θέλει αὐτόν.
ὅτι σὺ εἶ ὁ ἐκσπάσας με ἐκ γαστρός, ἡ ἐλπίς μου ἀπὸ μαστῶν τῆς μητρός μου·
ἐπὶ σὲ ἐπεῤῥίφην ἐκ μήτρας, ἐκ κοιλίας μητρός μου Θεός μου εἶ σύ·
μὴ ἀποστῇς ἀπ᾿ ἐμοῦ, ὅτι θλῖψις ἐγγύς, ὅτι οὐκ ἔστιν ὁ βοηθῶν.
περιεκύκλωσάν με μόσχοι πολλοί, ταῦροι πίονες περιέσχον με·
ἤνοιξαν ἐπ᾿ ἐμὲ τὸ στόμα αὐτῶν ὡς λέων ἁρπάζων καὶ ὠρυόμενος.
ὡσεὶ ὕδωρ ἐξεχύθην, καὶ διεσκορπίσθη πάντα τὰ ὀστᾶ μου, ἐγενήθη ἡ καρδία μου ὡσεὶ κηρὸς τηκόμενος ἐν μέσῳ τῆς κοιλίας μου·
ἐξηράνθη ὡσεὶ ὄστρακον ἡ ἰσχύς μου, καὶ ἡ γλῶσσά μου κεκόλληται τῷ λάρυγγί μου, καὶ εἰς χοῦν θανάτου κατήγαγές με.
ὅτι ἐκύκλωσάν με κύνες πολλοί, συναγωγὴ πονηρευομένων περιέσχον με, ὤρυξαν χεῖράς μου καὶ πόδας.
ἐξηρίθμησαν πάντα τὰ ὀστᾶ μου, αὐτοὶ δὲ κατενόησαν καὶ ἐπεῖδόν με.
διεμερίσαντο τὰ ἱμάτιά μου ἑαυτοῖς καὶ ἐπὶ τὸν ἱματισμόν μου ἔβαλον κλῆρον.
σὺ δέ, Κύριε, μὴ μακρύνῃς τὴν βοήθειάν μου ἀπ᾿ ἐμοῦ, εἰς τὴν ἀντίληψίν μου πρόσχες.
ρῦσαι ἀπὸ ῥομφαίας τὴν ψυχήν μου, καὶ ἐκ χειρὸς κυνὸς τὴν μονογενῆ μου·
σῶσόν με ἐκ στόματος λέοντος καὶ ἀπὸ κεράτων μονοκερώτων τὴν ταπείνωσίν μου.
διηγήσομαι τὸ ὄνομά σου τοῖς ἀδελφοῖς μου, ἐν μέσῳ ἐκκλησίας ὑμνήσω σε.
οἱ φοβούμενοι τὸν Κύριον, αἰνέσατε αὐτόν, ἅπαν τὸ σπέρμα ᾿Ιακώβ, δοξάσατε αὐτόν, φοβηθήτωσαν αὐτὸν ἅπαν τὸ σπέρμα ᾿Ισραήλ,
ὅτι οὐκ ἐξουδένωσεν οὐδὲ προσώχθισε τῇ δεήσει τοῦ πτωχοῦ, οὐδὲ ἀπέστρεψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἀπ᾿ ἐμοῦ καὶ ἐν τῷ κεκραγέναι με πρὸς αὐτὸν εἰσήκουσέ μου.
παρὰ σοῦ ὁ ἔπαινός μου ἐν ἐκκλησίᾳ μεγάλῃ, τὰς εὐχάς μου ἀποδώσω ἐνώπιον τῶν φοβουμένων αὐτόν.
φάγονται πένητες καὶ ἐμπλησθήσονται, καὶ αἰνέσουσι Κύριον οἱ ἐκζητοῦντες αὐτόν· ζήσονται αἱ καρδίαι αὐτῶν εἰς αἰῶνα αἰῶνος.
μνησθήσονται καὶ ἐπιστραφήσονται πρὸς Κύριον πάντα τὰ πέρατα τῆς γῆς καὶ προσκυνήσουσιν ἐνώπιον αὐτοῦ πᾶσαι αἱ πατριαὶ τῶν ἐθνῶν,
ὅτι τοῦ Κυρίου ἡ βασιλεία, καὶ αὐτὸς δεσπόζει τῶν ἐθνῶν.
ἔφαγον καὶ προσεκύνησαν πάντες οἱ πίονες τῆς γῆς, ἐνώπιον αὐτοῦ προπεσοῦνται πάντες οἱ καταβαίνοντες εἰς γῆν. καὶ ἡ ψυχή μου αὐτῷ ζῇ,
καὶ τὸ σπέρμα μου δουλεύσει αὐτῷ· ἀναγγελήσεται τῷ Κυρίῳ γενεὰ ἡ ἐρχομένη,
καὶ ἀναγγελοῦσι τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ λαῷ τῷ τεχθησομένῳ, ὃν ἐποίησεν ὁ Κύριος.

ΨΑΛΜΟΣ 22ος
Κύριος ποιμαίνει με καὶ οὐδέν με ὑστερήσει.
εἰς τόπον χλόης, ἐκεῖ με κατεσκήνωσεν, ἐπὶ ὕδατος ἀναπαύσεως ἐξέθρεψέ με,
τὴν ψυχήν μου ἐπέστρεψεν. ὡδήγησέ με ἐπὶ τρίβους δικαιοσύνης ἕνεκεν τοῦ ὀνόματος αὐτοῦ.
ἐὰν γὰρ καὶ πορευθῶ ἐν μέσῳ σκιᾶς θανάτου, οὐ φοβηθήσομαι κακά, ὅτι σὺ μετ᾿ ἐμοῦ εἶ· ἡ ράβδος σου καὶ ἡ βακτηρία σου, αὗταί με παρεκάλεσαν.
ἡτοίμασας ἐνώπιόν μου τράπεζαν, ἐξεναντίας τῶν θλιβόντων με· ἐλίπανας ἐν ἐλαίῳ τὴν κεφαλήν μου, καὶ τὸ ποτήριόν σου μεθύσκον με ὡσεὶ κράτιστον.
καὶ τὸ ἔλεός σου καταδιώξει με πάσας τὰς ἡμέρας τῆς ζωῆς μου, καὶ τὸ κατοικεῖν με ἐν οἴκῳ Κυρίου εἰς μακρότητα ἡμερῶν.

ΨΑΛΜΟΣ 23ος
Τοῦ Κυρίου ἡ γῆ καὶ τὸ πλήρωμα αὐτῆς, ἡ οἰκουμένη καὶ πάντες οἱ κατοικοῦντες ἐν αὐτῇ.
αὐτὸς ἐπὶ θαλασσῶν ἐθεμελίωσεν αὐτὴν καὶ ἐπὶ ποταμῶν ἡτοίμασεν αὐτήν.
τίς ἀναβήσεται εἰς τὸ ὄρος τοῦ Κυρίου καὶ τίς στήσεται ἐν τόπῳ ἁγίῳ αὐτοῦ;
ἀθῷος χερσὶ καὶ καθαρὸς τῇ καρδίᾳ, ὃς οὐκ ἔλαβεν ἐπὶ ματαίῳ τὴν ψυχὴν αὐτοῦ καὶ οὐκ ὤμοσεν ἐπὶ δόλῳ τῷ πλησίον αὐτοῦ.
οὗτος λήψεται εὐλογίαν παρὰ Κυρίου καὶ ἐλεημοσύνην παρὰ Θεοῦ σωτῆρος αὐτοῦ.
αὕτη ἡ γενεὰ ζητούντων τὸν Κύριον, ζητούντων τὸ πρόσωπον τοῦ Θεοῦ ᾿Ιακώβ. (διάψαλμα).
ἄρατε πύλας, οἱ ἄρχοντες ὑμῶν, καὶ ἐπάρθητε, πύλαι αἰώνιοι, καὶ εἰσελεύσεται ὁ βασιλεὺς τῆς δόξης.
τίς ἐστιν οὗτος ὁ βασιλεὺς τῆς δόξης; Κύριος κραταιὸς καὶ δυνατός, Κύριος δυνατὸς ἐν πολέμῳ.
ἄρατε πύλας, οἱ ἄρχοντες ὑμῶν, καὶ ἐπάρθητε, πύλαι αἰώνιοι, καὶ εἰσελεύσεται ὁ βασιλεὺς τῆς δόξης.
τίς ἐστιν οὗτος ὁ βασιλεὺς τῆς δόξης; Κύριος τῶν δυνάμεων αὐτός ἐστιν ὁ βασιλεὺς τῆς δόξης.

Δόξα… καὶ νῦν… Ἀλληλούΐα

Кафизма №3

17 псалом

Пісня Давида.
Начальнику хору.
Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:

^1-2 Возлюблю Тебе, Господи, кріпосте моя.
³ Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
⁴ З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
⁵ Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
⁶ Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
⁷ У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
⁸ І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
⁹ Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
¹⁰ Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
¹¹ І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
¹² Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
¹³ Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
¹⁴ І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
¹⁵ Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
¹⁶ І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
¹⁷ Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
¹⁸ Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
¹⁹ Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
²⁰ Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
²¹ Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
²² Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
²³ Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
²⁴ Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
²⁵ І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
²⁶ Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
²⁷ з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
²⁸ Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
²⁹ Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
³⁰ З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
³¹ Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
³² Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
³³ Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
³⁴ Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
³⁵ Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
³⁶ Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
³⁷ Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
³⁸ Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
³⁹ Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
⁴⁰ Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
⁴¹ Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
⁴² Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
⁴³ Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
⁴⁴ Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
⁴⁵ Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
⁴⁶ навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
⁴⁷ Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
⁴⁸ Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
⁴⁹ Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
⁵⁰ За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
⁵¹ Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.

Слава…

18 псалом

Начальнику хору.
Псалом Давида.

^1-2 Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
³ День дневі сповіщає про них, і одна ніч дає звістку другій.
⁴ Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.
⁵ По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,
⁶ і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.
⁷ Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.
⁸ Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.
⁹ Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.
¹⁰ Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,
¹¹ дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.
¹² Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.
¹³ Хто зрозуміє гріхи свої? Від тайних моїх очисти мене.
¹⁴ І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
¹⁵ Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.

19 псалом

Начальнику хору.
Псалом Давида.

^1-2 Вислухає тебе Господь у день печалі, захистить тебе ім’я Бога Якова.
³ Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.
⁴ Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.
⁵ [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.
⁶ Звеселімося ж спасінням Твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.
⁷ Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; зі святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасенної правиці Своєї.
⁸ Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимось іменем Господа Бога нашого.
⁹ Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.
¹⁰ Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].

20 псалом

Начальнику хору.
Псалом Давида.

^1-2 Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
³ Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
⁴ Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
⁵ Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
⁶ Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
⁷ Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
⁸ Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
⁹ Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
¹⁰ В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
¹¹ Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
¹² Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
¹³ Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
¹⁴ Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.

Слава…

21 псалом

Начальнику хору. При сході зорі.
Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

^1-2 Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
³ Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
⁴ Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
⁵ На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
⁶ До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
⁷ А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
⁸ Усі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
⁹ «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
¹⁰ Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
¹¹ На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
¹² Не віддаляйся ж від мене, бо горе близько, а заступника нема.
¹³ Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
¹⁴ Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
¹⁵ Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
¹⁶ Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
¹⁷ Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
¹⁸ Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
¹⁹ Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
²⁰ Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
²¹ Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
²² Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
²³ Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
²⁴ Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
²⁵ Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
²⁶ Буду хвалитися Тобою в зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
²⁷ Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
²⁸ Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
²⁹ Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
³⁰ Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
³¹ Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
³² Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.

22 псалом

Псалом Давида.

¹ Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
² На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.
³ Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
⁴ Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони втішили мене.
⁵ Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.
⁶ І милість [Твоя] буде супроводжувати мене по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

23 псалом

(У перший день тижня)
Псалом Давида.

¹ Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.
² Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.
³ Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?
⁴ Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,
⁵ той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спасителя свого.
⁶ Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.
⁷ Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
⁸ Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.
⁹ Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
¹⁰ Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Слава…

Після 3-ї кафизми

Трисвяте по Отче наш
І тропарі, глас 3.

Душе моя! Доки живеш на землі, покайся, бо порох у гробі не молиться і від гріхів не визволяє. Взивай до Христа Бога: «Нагрішив я, Серцевідче! Раніш ніж осудити мене, помилуй мене».

Душе моя! Доки будеш перебувати у гріхах? Доки будеш відкладати покаяння? Уяви собі суд, що надходить, і взивай до Господа: «Нагрішив я, Серцевідче! Раніш ніж осудити мене, помилуй мене».
Слава…На Страшному суді без обвинувача провини виявляються, без свідків осуджуються, бо книга совісти розкривається і діла таємні виявляються. Раніш ніж у тому всенародному судищі виявити, що содіяв я, Боже, очисти і спаси мене.
І нині…Незбагненне і недослідиме, Владичице Богородице Богоблагодатна, содіяне через Тебе Таїнство, бо, зачавши Невмістимого, Ти породила Вдягненого у плоть від чистої крови Твоєї. Моли ж Його, Пречиста, як Сина Твого, щоб спас усіх, хто славить Тебе.

Господи, помилуй (40 разів).

Молитва

Господи Вседержителю, Слово Безначального Твого Отця, самодовершений Боже Ісусе Христе! Ради милосердя милости Твоєї ніколи не відділяйся від Твоїх рабів, а завжди в них перебувай! Не покинь, Всесвятий Царю, і мене, раба Твого, і дай мені, недостойному, радість спасіння Твого. Просвіти розум мій світлом пізнання Євангелія Твого, душу мою любов’ю хреста Твого обв’яжи, тіло моє Твоїм безстрастям прикрась, думки очисти, ноги мої від спотикання збережи і не погуби мене з беззаконнями моїми, благий Господи, але направ мене, Боже, і врозуми серце моє, випробуй мене і перевір дороги мої, і якщо я на шляху гріховному, то відверни від нього і направ на шляхи вічні.

Бо Ти є Путь, і Істина, й Життя, і Тобі славу возсилаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим, і благим, і животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.