Глава 20. Чи́н погребе́ния младе́нческаго
Чи́н погребе́ния младе́нческаго
По е́же благослови́ти свяще́ннику, певцы́ пою́т:
Живы́й в по́мощи вы́шняго:
И посе́м, Аллилу́иа, во гла́с 8.
Сти́х: Блаже́н, его́же избра́л:
Сти́х: И па́мять его́ в ро́д и ро́д.
Трисвято́е. И по О́тче на́ш: Я́ко Твое́ е́сть Ца́рство:
Та́же, Глубино́ю му́дрости человеколю́бно:
Сла́ва: Творца́ и зижди́теля и Бо́га на́шего:
И ны́не: Тебе́ и сте́ну и приста́нище и́мамы:
Та́же, 50 псало́м.
И посе́м начина́ет кано́н поко́йный над младе́нцем сконча́вшимся. Гла́с 8.
Пе́снь 1.
Ирмо́с: Во́ду проше́д я́ко су́шу, и еги́петскаго зла́ избежа́в, изра́ильтянин вопия́ше: Изба́вителю и Бо́гу на́шему пои́м.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Пло́тию обнища́вый сло́ве Бо́жий, и младе́нец бы́ти благоволи́вый кроме́ премене́ния, в не́дрех Авраа́млих, мо́лим, его́же прия́л еси́, сочета́й младе́нца.
Отроча́ ви́ден бы́л еси́ пре́жде все́х веко́в сы́й, и отроча́том я́ко бла́г твое́ обеща́л еси́ Ца́рство: тому́ настоя́щаго причти́ младе́нца.
Сла́ва: Пре́жде иску́са земны́х сла́достей, прия́л еси́ Христе́ Спа́се, непоро́чнаго младе́нца, ве́чных сподобля́яй благи́х, я́ко человеколю́бец.
И ны́не: Прему́дрость и сло́во о́тчее неизрече́нно ро́ждшая, души́ моея́ лю́тую исцели́ я́зву, и серде́чную боле́знь укроти́.
Пе́снь 3.
Ирмо́с: Небе́снаго кру́га верхоТво́рче Го́споди, и це́ркве зижди́телю, ты́ мене́ утверди́ в любви́ твое́й, жела́ний кра́ю, ве́рных утвержде́ние, еди́не человеколю́бче.
Припе́в: Го́споди упоко́й младе́нца.
Пресоверше́нный сло́ве, Младе́нц яви́выйся соверше́нный, младе́нца несоверше́нна во́зрастом к себе́ преста́вил еси́: его́же упоко́й с пра́ведными все́ми благоугоди́вшими тебе́, еди́не человеколю́бче.
Мирски́х сла́достей не вкуси́вша восхище́на преми́рных Ще́дре благи́х прича́стника покажи́, мо́лимся, нерастле́ннаго Младе́нца, его́же преложи́л еси́ Боже́ственным повеле́нием Твои́м.
Сла́ва: Небе́сных черто́гов, и све́тлаго поко́я, и свяще́ннейшаго ли́ка святы́х, Го́споди прича́стника сотвори́ чисте́йшаго младе́нца, его́же я́ко благоволи́л еси́ Спа́се, преста́вил еси́.
И ны́не: Лиши́выйся от все́х, к твоему́ Пречи́стая Влады́чице и еди́ному прибега́ю покро́ву, помози́ ми: мно́гое бо совокупи́х грехо́вное бога́тство, доброде́телей же нището́ю ве́сь испо́лнихся.
Та́же, ирмо́с: И по ирмосе́ свяще́нник глаго́лет ектению́ сию́:
Па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Ли́к: Го́споди поми́луй.
Еще́ мо́лимся о упокое́нии блаже́ннаго младе́нца, и́мярек, и о е́же по нело́жному своему́ обеща́нию, небе́сному своему́ Ца́рствию того́ сподо́бити.
Ли́к: Го́споди поми́луй, три́жды.
Я́ко да Госпо́дь Бо́г на́ш учини́т ду́х его́, иде́же вси́ пра́веднии почива́ют.
Ли́к: Го́споди поми́луй, три́жды.
Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго и со святы́ми упокое́ния, у Христа́ безсме́ртнаго Царя́ и Бо́га на́шего тому́, и са́ми себе́, про́сим.
Ли́к: Пода́й Го́споди. Свяще́нник: Го́споду помо́лимся.
Ли́к: Го́споди поми́луй.
Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же на́ш, породи́вшымся от воды́ и ду́ха, и в непоро́чном житии́ к Тебе́ преставля́ющымся Ца́рство небе́сное да́ти обеща́вый, и реки́й: оста́вите де́ти приходи́ти ко мне́, таковы́х бо е́сть Ца́рство небе́сное. смире́нно мо́лимся, ны́не от на́с преста́вленному рабу́ Твоему́ непоро́чному младе́нцу, и́мярек, по твоему́ нело́жному обеща́нию, Ца́рствия Твоего́ насле́дие да́руй: на́с же безпоро́чное сподо́би прейти́, и Христиа́нское сконча́ти житие́, со все́ми святы́ми твои́ми, в небе́сных черто́зех водвори́тися.
И возглаша́ет: Я́ко Ты́ еси́ воскресе́ние, живо́т и упокое́ние все́х рабо́в Твои́х, и ны́не преста́вленному рабу́ Твоему́ младе́нцу, и́мярек, Христе́ Бо́же на́ш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем со Безнача́льным Твои́м Отце́м, и с Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Ли́к: Ами́нь.
Та́же, тропа́рь:
Вои́стинну суета́ вся́ческая, житие́ же се́нь, и со́ние: и́бо всу́е мяте́тся вся́к земноро́дный, я́коже рече́ писа́ние: егда́ ми́р приобря́щем, тогда́ во гро́б всели́мся, иде́же вку́пе ца́рие и ни́щии, ста́рцы и младе́нцы. те́мже Христе́ Бо́же, преста́вльшагося младе́нца упоко́й, я́ко человеколю́бец.
Пе́снь 4.
Ирмо́с: Услы́шах Го́споди смотре́ния твоего́ та́инство, разуме́х дела́ твоя́, и просла́вих твое́ Божество́.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Не младе́нцы пла́чем, но са́ми себе́ наипа́че возрыда́им согреша́ющии всегда́, я́ко да гее́нны изба́вимся.
Земны́х лиши́л еси́ Влады́ко младе́нца наслажде́ний, небе́сных благи́х сего́ я́ко правосу́дец сподо́би.
Сла́ва: Рая́ жи́теля тя́ показу́ет, блаже́нный вои́стинну младе́нче, и́же от земли́ тя восприи́мый, и лико́м святы́х счиня́ет тя́.
И ны́не, богоро́дичен: Богоро́дицу тя́ всеЧи́стая просвеще́ннии вси́ ве́мы, со́лнца бо родила́ еси́ пра́вды, Присноде́во.
Пе́снь 5.
Ирмо́с: Вску́ю мя́ отри́нул еси́, от лица́ Твоего́ све́те незаходи́мый, и покры́ла мя́ е́сть чужда́я тьма́ окая́ннаго? но обрати́ мя, и к све́ту за́поведей твои́х пути́ моя́, напра́ви молю́ся.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Пра́ведным твои́м судо́м, пре́жде прозябе́ния, соверше́нне пожа́л еси́, я́коже млады́й зла́к, его́же преста́вил еси́ Го́споди младе́нца: но сего́ сло́ве вве́д в Боже́ственную го́ру бла́г ве́чных, насади́.
Я́коже мла́до ве́твие, ме́чь наше́д сме́ртный тя́ посече́, не прии́мшаго иску́са мирски́х сласте́й, о блаже́нне: но се́ Христо́с тебе́ небе́сная врата́ отверза́ет, избра́нным сочетава́я тя́, я́ко благоутро́бен.
Сла́ва: О мне́ не рыда́йте, пла́ча бо ничто́же начина́х досто́йное, па́че же сами́х себе́ согреша́ющих пла́чите всегда́, сро́дницы и дру́зи, уме́рший зове́т младе́нец: я́ко да иску́са не возъи́мете муче́ния.
И ны́не: Самаго́ себе́ отчаява́ю, егда́ на мно́жество де́л мои́х взира́ю: егда́ же во у́м тя́ па́че ума́ ро́ждшую Го́спода богоМа́ти прие́млю, прохлажда́юся наде́ждею: предста́тельство бо тя́ еди́но и́мамы.
Пе́снь 6.
Ирмо́с: Моли́тву пролию́ ко Го́споду, и тому́ возвещу́ печа́ли моя́, я́ко зо́л душа́ моя́ испо́лнися, и живо́т мо́й а́ду прибли́жися, и молю́ся я́ко ио́на: от тли́ Бо́же возведи́ мя.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Я́ко младе́нец в я́слех положи́лся еси́, и объя́тием вда́лся еси́ ста́рца, младоде́яй во чре́ве младе́нцы, и пре́жде дости́гнути в соверше́нное возраще́ние, преве́л еси́ сего́ к животу́: те́мже тя́ благода́рственно сла́вим.
Вопия́л еси́ апо́столом: оста́вите отроча́та ко мне́ приходи́ти, сло́ве, Ца́рство бо мое́ таковы́м су́щым мудрова́нием подава́емо быва́ет: младе́нца у́бо к Тебе́ преста́вленнаго све́та твоего́ сподо́би.
Сла́ва: Лиши́л еси́ бла́г земны́х твоего́ младе́нца, да небе́сных твои́х бла́г сего́ прича́стника пока́жеши, не престу́пльшаго Боже́ственное твое́ повеле́ние: сла́вим твои́х Бла́же, суде́б глубину́ безме́рную.
И ны́не, богоро́дичен: Я́ко сте́ну прибе́жища и́мамы, и душа́м тя́ всесоверше́нное спасе́ние, и простра́нство в ско́рбех отрокови́це: и све́том твои́м при́сно ра́дуемся, и́мже Влады́чице и ны́не на́с от страсте́й и бе́д спаса́й.
Та́же ирмо́с. И по ирмосе́ глаго́лет свяще́нник ектению́ вышепи́санную, и моли́тву.
Та́же конда́к, гла́с 8: Со святы́ми упоко́й Христе́ ду́шу раба́ Твоего́, иде́же не́сть боле́знь, ни печа́ль, ни воздыха́ние, но жи́знь безконе́чная.
И́кос: Са́м еди́н еси́ безсме́ртный, сотвори́вый и созда́вый челове́ка, земни́и у́бо от земли́ созда́хомся, и в зе́млю ту́южде по́йдем, я́коже повеле́л еси́ созда́вый мя́, и реки́й ми́: я́ко земля́ еси́, и в зе́млю оти́деши, а́може вси́ челове́цы по́йдем, надгро́бное рыда́ние творя́ще пе́снь: аллилу́иа.
И настоя́щыя и́косы:
Ничто́же е́сть ма́тере сострада́тельншее ничто́же е́сть отца́ умиле́ншее: утро́бы бо и́х смуща́ются, егда́ младе́нцы отсю́ду предсыла́ют: ве́лия жа́лость ю́же и́мут сердца́ и́х, отроча́т ра́ди, наи́паче егда́ су́ть благоглаго́ливая, помина́юще словеса́ и́х с пе́снию: аллилу́иа.
Мно́гажды бо пред гро́бом сосцы́ бию́т и глаго́лют: о сы́не мо́й и ча́до сладча́йшее, не слы́шиши ли ма́тере твоея́, что́ веща́ет? се́ и чре́во носи́вшее тя́: чесо́ ра́ди не глаго́леши, я́ко глаго́лал еси́ на́м? но та́ко молчи́ши глаго́лати с на́ми: аллилу́иа.
Бо́же Бо́же, призва́вый мя́, утеше́ние ны́не бу́ди до́му моему́, пла́чь бо ве́лий случи́ся и́м: на мя́ бо взира́ху вси́, единоро́дна мя́ си́и иму́ще. но ты́ рожде́йся от ма́тере Де́вы, ма́тере моея́ утро́бы прохлади́, и ороси́ се́рдце отца́, и́мже: аллилу́иа.
Та́же конда́к, гла́с 8: Со святы́ми упоко́й:
Пе́снь 7.
Ирмо́с: О́троцы евре́йстии в пещи́, попра́ша пла́мень дерзнове́нно, и на ро́су о́гнь преложи́ша, вопию́ще: благослове́н еси́ Го́споди Бо́же во ве́ки.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Напиши́ в кни́зе спаса́емых, я́ко человеколю́бец ще́дрый, твоего́ младе́нца, да ра́дуяся вопие́т держа́ве твоея́ сла́вы: благослове́н еси́.
Све́том твоего́ сло́ве лица́ просвети́ младе́нца твоего́, ве́рою преста́вльшагося ны́не к Тебе́ незре́лым во́зрастом, и воспе́вшаго тебе́: Го́споди Бо́же, благослове́н еси́.
Сла́ва: Ско́рби вино́вно показа́ся лю́бящым тя́ ны́не разлуче́ние твое́, но тебе́ вои́стинну ра́дости и весе́лия хода́тайственно: насле́диши бо младе́нче живо́т во ве́ки,
И ны́не, богоро́дичен: Ви́ждь ско́рбь мою́ Де́во, ю́же ми́ наведе́ мно́жество зо́л мои́х, и пре́жде исхо́да охла́ду ми́ пода́ждь ма́терними моли́твами, во е́же ми́лостиву ми́ бы́ти Бо́гу.
Пе́снь 8.
Ирмо́с: Седмери́цею пе́щь. халде́йский мучи́тель богочести́вым неи́стовно разжже́, си́лою же лу́чшею, спасе́ны сия́ ви́дев, творцу́ и Изба́вителю вопия́ше: о́троцы благослови́те, свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те во вся́ ве́ки.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
В не́дрех Авраа́млих тя́, в селе́ниих поко́я, иде́же ра́дость пра́зднующих всегда́, в ме́стех осла́бы, иде́же е́сть вода́ живу́щая, счини́т тя́ Христо́с на́с ра́ди младе́нствовавый, пою́щих ему́ непреста́нно: свяще́нницы воспо́йте, лю́дие превозноси́те его́ во ве́ки.
Печа́ли на́м всевино́вное, и слеза́м приснопа́мятное твое́ разлуче́ние вои́стинну бы́сть: пре́жде бо вкуше́ния в житии́ се́м красо́тных, оста́вил еси́ зе́млю, и роди́телей не́дра: но у́бо Авраа́мле тя́ прия́т не́дро я́ко младе́нца, и вся́кия неприча́стна скве́рны.
Сла́ва: Что́ мя пла́чете младе́нца преста́вльшагося? лежа́й вопие́т неви́димо, не́смь бо плаче́вный: младе́нцем бо определи́ся пра́ведных все́х ра́дость, досто́йная слеза́м не соде́лавшым дела́. Христу́ бо воспева́ют: свяще́ннии по́йте, лю́дие превозноси́те его́ во ве́ки.
И ны́не, богоро́дичен: В по́мощь мою́ Богоро́дице воста́ни, вонми́ моли́тве мое́й, и изба́ви мя́ лю́таго осужде́ния, тя́жкаго испыта́ния, тьмы́ и огня́, и скре́жета зу́бнаго, бесо́вскаго же нало́га, и вся́кия ну́жды, наде́ждо ненаде́жных, животе́ отча́янных.
Пе́снь 9.
Ирмо́с: Ужасе́ся о се́м не́бо, и земли́ удиви́шася концы́: я́ко Бо́г яви́ся челове́ком пло́тски, и чре́во твое́ бы́сть простра́ннейшее небе́с. те́м тя́ Богоро́дицу а́нгелов и челове́к чинонача́лия велича́ют.
Припе́в: Го́споди, упоко́й младе́нца.
Христе́ младе́нствовавый кроме́ премене́ния, и кресту́ приобщи́выйся во́лею, и на ма́терния боле́зни ро́ждшия тя́ воззре́вый, печа́ль облегчи́, и боле́знь лю́тую, младе́нца уме́ршаго ве́рных роди́телей: да сла́вим держа́ву Твою́.
Посла́вый с высоты́ всецарю́, и приимы́й блаже́ннаго младе́нца, я́ко чи́стую Влады́ко пти́цу в гне́зда небе́сная, спа́сл еси́ сего́ ду́х от се́тей многови́дных, и с пра́ведными ду́хи совокупи́, услажда́я Ца́рствия Твоего́.
Сла́ва: Ничто́же сотво́ршым сло́ве Бо́жий, младе́нцем по́дал еси́ селе́ние небе́сное: си́це бо благоволи́л еси́ Бла́же, с те́ми чи́слити созда́ние твое́. младе́нцу приити́ ны́не к Тебе́, боле́знь роди́телей са́м облегчи́, я́ко всеще́дрый и человеколюби́вый.
И ны́не, богоро́дичен: О́ком серде́чным вы́ну взира́ю к Тебе́, ма́тернюю иму́щей моли́тву, ко из тебе́ ро́ждшемуся: тя́ бо пою́ всеЧи́стая, успи́ стра́сти моея́ души́, ко у́тру покая́ния воздви́гни мя́ отрокови́це, и све́том твои́м просвети́.
Та́же, ектениа́ ма́лая.
И ексапостила́рий:
Ны́не, упоко́ихся, и обрето́х осла́бу мно́гу, я́ко преста́вихся от истле́ния, и преложи́хся к животу́: Го́споди, Сла́ва Тебе́.
И лю́дие то́йжде.
Сти́х: Челове́к я́ко трава́, дни́е его́ я́ко цве́т се́льный:
Сти́х: Я́ко ду́х про́йде в не́м, и не бу́дет:
Сти́х: И и́стина Госпо́дня пребыва́ет во ве́к.
И на ки́йждо сти́х ексапостила́рий.
Та́же, Сла́ва, и ны́не: Ны́не избра́х богома́терь отрокови́цу, я́ко роди́ся из нея́ Христо́с, все́х изба́витель: Го́споди, Сла́ва Тебе́.
А́бие же свяще́нник возглаша́ет:
Я́ко свя́т еси́ Бо́же на́ш, и на святы́х почива́еши, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.
Ли́к: Ами́нь.
И пою́т: Святы́й Бо́же: Проки́мен, гла́с 6:
Блаже́н пу́ть, во́ньже по́йдеши душе́:
Сти́х: Обрати́ся душе́ моя́ в поко́й тво́й.
Апо́стол к кори́нфяном, зача́ло 162.
Бра́тие, не вся́ка пло́ть, та́же пло́ть: но и́на у́бо пло́ть челове́ком, и́на же пло́ть ското́м, и́на же ры́бам, и́на же пти́цам. И телеса́ небе́сная, и телеса́ земна́я: но и́на у́бо небе́сным сла́ва и и́на земны́м. И́на сла́ва со́лнцу, и и́на сла́ва луне́, и и́на сла́ва звезда́м: звезда́ бо от звезды́ ра́знствует во сла́ве. Та́кожде и воскресе́ние ме́ртвых: се́ется в тле́ние, востае́т в нетле́нии. Се́ется не в че́сть, востае́т в сла́ве: се́ется в не́мощи, востае́т в си́ле. Се́ется те́ло душе́вное, востае́т те́ло духо́вное: е́сть те́ло душе́вное, и е́сть те́ло духо́вное. Та́ко и пи́сано е́сть: бы́сть пе́рвый челове́к Ада́м в ду́шу жи́ву, после́дний Ада́м в ду́х животворя́щ.
Сти́х: Блаже́н, его́же избра́л и прия́л еси́ Го́споди.
Сти́х: Душа́ его́ во благи́х водвори́тся.
Ева́нгелие от Иоа́нна, зача́ло 21.
Рече́ Госпо́дь ко прише́дшым к нему́ иуде́ем: Аз е́смь хле́б живо́тный, гряды́й ко Мне́, не и́мать взалка́тися: и ве́руяй в Мя́, не и́мать вжажда́тися никогда́же. Но ре́х ва́м: я́ко и ви́десте Мя́, и не ве́руете. Все́ е́же да́ст Мне́ Оте́ц, ко Мне́ прии́дет: и гряду́щаго ко Мне́ не изжену́ во́н. Яко снидо́х с небесе́, не да творю́ во́лю Мою́, но во́лю посла́вшаго Мя́ Отца́. Се́ же е́сть во́ля посла́вшаго Мя́ Отца́, да все́, е́же да́ст Ми́, не погублю́ от Него́, но воскре́сшу е́ в после́дний де́нь.
И а́бие быва́ет после́днее целова́ние, певце́м пою́щым стихи́ры сия́. Гла́с 8.
Подо́бен: О пресла́внаго чудесе́!
О кто́ не воспла́чет, ча́до мое́, е́же от жития́ сего́ плаче́вное твое́ преставле́ние! я́ко младе́нец незре́лый от ма́терних объя́тий, ны́не я́коже птене́ц ско́ро отлете́л еси́, и к Созда́телю все́х избе́гл еси́. о ча́до, кто́ не воспла́чет, зря́ твое́ я́сное лице́ увяда́емо, е́же пре́жде я́ко кри́н кра́сный? о кто́ не возстене́т, ча́до мое́, и с пла́чем не возопие́т. мно́гаго твоего́ благоле́пия и красоты́ жи́тельства твоего́? я́коже бо кора́бль сле́да не имы́й, си́це заше́л еси́ от о́чию ско́ро: прииди́те дру́зи мои́, сро́дницы и бли́жнии, вку́пе со мно́ю сего́ целу́ем, ко гро́бу посыла́юще.
Сме́рть младе́нцем осла́ба: жите́йских бо зо́л неприча́стни яви́шася, и к поко́ю приспе́ша, и ра́достию небе́сною во Авраа́млих не́дрех ра́дуются, и Младе́нец святы́х Боже́ственным лико́м ны́не свеселя́тся, и ве́рно лику́ют, я́ко от тле́ния грехолю́бнаго чи́сты отидо́ша.
Сла́ва, гла́с 6: Боле́знь Ада́му бы́сть дре́ва вкуше́нием дре́вле во еде́ме, егда́ зми́й я́д изблева́. те́м бо вни́де сме́рть всеро́дная, снеда́ющая челове́ка. но прише́д Влады́ка, низложи́ зми́я, и упокое́ние на́м дарова́. к нему́ у́бо возопии́м: пощади́ Спа́се, и я́же прия́л еси́, со избра́нными твои́ми упоко́й.
И ны́не, богоро́дичен: Преложе́ние скорбя́щих, свобожде́ние немощству́ющих су́щи Богоро́дице Де́во, спаса́й гра́д и лю́ди, ра́туемых ми́ре, обурева́емых тишино́, еди́но предста́тельство ве́рных.
Та́же, Трисвято́е. Пресвята́я Тро́ице: О́тче на́ш: Я́ко Твое́ е́сть Ца́рство:
Та́же тропари́: Со ду́хи пра́ведных:
И помина́ет по обы́чаю, глаго́ля ектению́ вышепи́санную, и моли́тву.
Та́же, диа́кон: Прему́дрость.
Ли́к: Честне́йшую херуви́м:
Сла́ва, и ны́не:
Го́споди поми́луй, три́жды. Благослови́.
Иере́й же твори́т отпу́ст се́й:
Воскресы́й из ме́ртвых, и живы́ми и ме́ртвыми облада́яй, Христе́ и́стинный Бо́же на́ш, моли́твами преСвяты́я Твоея́ Ма́тере, и все́х святы́х Твои́х, ду́шу от на́с преста́вленнаго Младе́нца, и́мярек, в ски́ниях святы́х всели́: и с пра́ведными причти́, я́ко Бла́г и Человеколю́бец.
Ли́к: Ами́нь.
По отпу́сте же глаго́лет иере́й:
Ве́чная твоя́ па́мять, достоблаже́нне и приснопомина́емый младе́нче, и́мярек.
Ли́к же пое́т, три́жды: Ве́чная па́мять.
Посе́м свяще́нник глаго́лет моли́тву сию́:
Ре́кшу диа́кону: Го́споду помо́лимся.
И певце́м: Го́споди поми́луй.
Храня́й младе́нцы Го́споди, в ны́нешнем житии́, в бу́дущем же ве́це угото́вавый и́м простра́нство, Авраа́мово ло́но, и по чистоте́ а́нгельская светообра́зная места́, в ни́хже водворя́ются пра́ведных ду́си: ты́ Са́м Влады́ко Христе́, ду́шу раба́ Твоего́ младе́нца, и́мярек, приими́ с ми́ром. Ты́ бо ре́кл еси́: оста́вите де́ти приити́ ко мне́, таковы́х бо е́сть Ца́рство небе́сное. Тебе́ бо подоба́ет вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние, со Отце́м, и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.
И взе́мше те́ло и́дут ко гро́бу предъиду́щым иере́ом и диа́коном и всему́ кли́ру, пою́щым: Святы́й Бо́же:
Вложи́вше же мо́щи во гро́б, иере́й нача́льствуяй взе́м лопа́ту, сы́плет зе́млю во гро́б глаго́ля:
Госпо́дня е́сть земля́, и исполне́ние ея́, вселе́нная и вси́ живу́щии на не́й.
И отхо́дят благодаря́ще Бо́га.
Коне́ц погребе́нию младе́нческому.
Чи1нъ погребeніz младeнческагw
По є4же бlгослови1ти сщ7eннику, пэвцы2 пою1тъ:
Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz, речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2 и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2. Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи и3 t словесE мzтeжна: плещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz: nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2. Не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2, t вeщи во тмЁ преходsщіz, t срsща и3 бёса полyденнагw. Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz: nбaче nчи1ма твои1ма см0триши и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши. Ћкw ты2, гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE. Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY: ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ. На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2: на ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz. Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE. Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2 и3 прослaвлю є3го2:ѕ7i долгот0ю днjй и3сп0лню є3го2 и3 kвлю2 є3мY спcніе моE.
И# посeмъ, Ґллилyіа, во глaсъ }.
Стjхъ: Блажeнъ, є3г0же и3збрaлъ и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Стjхъ: И# пaмzть є3гw2 въ р0дъ и3 р0дъ.
Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Ћкw твоE є4сть цrтво:
Тaже: Глубин0ю мyдрости чlвэколю1бнw вс‰ стр0zй, и3 полeзное всBмъ подавazй є3ди1не содётелю, ўпок0й гDи, дyшы рaбъ твои1хъ: натs бо ўповaніе возложи1ша, творцA и3 зижди1телz и3 бGа нaшего.
Слaва: и3 нhнэ: ТебE и3 стёну и3 пристaнище и4мамы:
Тaже pал0мъ н7: Поми1луй мS б9е:
И# посeмъ начинaетъ канHнъ пок0йный над8 младeнцемъ скончaвшимсz. Глaсъ }.
Пёснь №.
Їрм0съ: В0ду прошeдъ ћкw сyшу, и3 є3гЂпетскагw ѕлA и3збэжaвъ, ї}льтzнинъ вопіsше: и3збaвителю и3 бGу нaшему пои1мъ.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Пл0тію њбнищaвый сл0ве б9ій, и3 младeнецъ бhти бlговоли1вый кромЁ премэнeніz, въ нёдрэхъ ґвраaмлихъ, м0лимъ, є3г0же пріsлъ є3си2, сочетaй младeнца.
NтрочA ви1дэнъ бhлъ є3си2 прeжде всёхъ вэкHвъ сhй, и3 nтрочaтwмъ ћкw бlгъ твоE њбэщaлъ є3си2 цrтво: томY настоsщаго причти2 младeнца.
Слaва: Прeжде и3скyса земнhхъ слaдостей, пріsлъ є3си2 хrтE сп7се, непор0чнаго младeнца, вёчныхъ сподоблszй бlги1хъ, ћкw чlвэколю1бецъ.
И# нhнэ: Премyдрость и3 сл0во џ§ее неизречeннw р0ждшаz, души2 моеS лю1тую и3сцэли2 ћзву, и3 сердeчную болёзнь ўкроти2.
Пёснь G.
Їрм0съ: Нбcнагw крyга верхотв0рче гDи, и3 цRкве зижди1телю, ты2 менE ўтверди2 въ любви2 твоeй, желaній крaю, вёрныхъ ўтверждeніе, є3ди1не чlвэколю1бче.
Припёвъ: ГDи ўпок0й младeнца.
Пресовершeнный сл0ве, мLнцъ kви1выйсz совершeнный, младeнца несовершeнна в0зрастомъ къ себЁ престaвилъ є3си2: є3г0же ўпок0й съ првdными всёми бlгоугоди1вшими тебЁ, є3ди1не чlвэколю1бче.
Мірски1хъ слaдостей не вкуси1вша восхищeна премjрныхъ щeдре бlги1хъ причaстника покажи2, м0лимсz, нерастлённаго мLнца, є3г0же преложи1лъ є3си2 б9eственнымъ повелёніемъ твои1мъ.
Слaва: Нбcныхъ черт0гwвъ, и3 свётлагw пок0z, и3 сщ7eннэйшагw ли1ка с™hхъ, гDи причaстника сотвори2 чистёйшаго младeнца, є3г0же ћкw бlговоли1лъ є3си2 сп7се, престaвилъ є3си2.
И# нhнэ: Лиши1выйсz t всёхъ, къ твоемY пречcтаz вLчце и3 є3ди1ному прибэгaю покр0ву, помози1 ми: мн0гое бо совокупи1хъ грэх0вное богaтство, добродётелей же нищет0ю вeсь и3сп0лнихсz.
Тaже, їрм0съ: И# по їрмосЁ сщ7eнникъ глаг0летъ є3ктенію2 сію2:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи бlжeннагw младeнца, и4м>къ, и3 њ є4же по нел0жному своемY њбэщaнію, нбcному своемY цrтвію того2 спод0бити.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ћкw да гDь бGъ нaшъ ўчини1тъ дyхъ є3гw2, и3дёже вси2 првdніи почивaютъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Млcти б9іz, цrтва нбcнагw и3 со с™hми ўпокоeніz, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw томY, и3 сaми себЁ, пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Сщ7eнникъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи ї}се хrтE б9е нaшъ, породи1вшымсz t воды2 и3 д¦а, и3 въ непор0чномъ житіи2 къ тебЁ преставлsющымсz цrтво нбcное дaти њбэщaвый, и3 рекjй: њстaвите дёти приходи1ти ко мнЁ, таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. Смирeннw м0лимсz, нhнэ t нaсъ престaвленному рабY твоемY непор0чному младeнцу, и4м>къ, по твоемY нел0жному њбэщaнію, цrтвіz твоегw2 наслёдіе дaруй: нaсъ же безпор0чное спод0би прейти2, и3 хrтіaнское скончaти житіE, со всёми с™hми твои1ми, въ нбcныхъ черт0зэхъ водвори1тисz.
И# возглашaетъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, жив0тъ и3 ўпокоeніе всёхъ рабHвъ твои1хъ, и3 нhнэ престaвленному рабY твоемY младeнцу, и4м>къ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Тaже, тропaрь:
Вои1стинну суетA всsчєскаz, житіe же сёнь, и3 с0ніе: и4бо всyе мzтeтсz всsкъ земнор0дный, ћкоже речE писaніе: є3гдA мjръ пріwбрsщемъ, тогдA во гр0бъ всели1мсz, и3дёже вкyпэ цaріе и3 ни1щіи, стaрцы и3 младeнцы. Тёмже хrтE б9е, престaвльшагосz младeнца ўпок0й, ћкw чlвэколю1бецъ.
Пёснь д7.
Їрм0съ: Ўслhшахъ гDи смотрeніz твоегw2 тaинство, разумёхъ дэлA тво‰, и3 прослaвихъ твоE б9ество2.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Не младeнцы плaчемъ, но сaми себE наипaче возрыдaимъ согрэшaющіи всегдA, ћкw да геeнны и3збaвимсz.
Земнhхъ лиши1лъ є3си2 вLко младeнца наслаждeній, нбcныхъ бlги1хъ сего2 ћкw правосyдецъ спод0би.
Слaва: РаS жи1телz тS показyетъ, бlжeнный вои1стинну младeнче, и4же t земли1 тz воспріи1мый, и3 ликHмъ с™hхъ счинsетъ тS.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdу тS всечcтаz просвэщeнніи вси2 вёмы, сlнца бо родилA є3си2 прaвды, приснодв7о.
Пёснь є7.
Їрм0съ: Вскyю мS tри1нулъ є3си2, t лицA твоегw2 свёте незаходи1мый, и3 покрhла мS є4сть чуждaz тьмA nкаsннаго; но њбрати1 мz, и3 къ свёту зaповэдей твои1хъ пути6 мо‰, напрaви молю1сz.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Првdнымъ твои1мъ суд0мъ, прeжде прозzбeніz, совершeннэ пожaлъ є3си2, ћкоже младhй ѕлaкъ, є3г0же престaвилъ є3си2 гDи младeнца: но сего2 сл0ве ввeдъ въ б9eственную г0ру бл†гъ вёчныхъ, насади2.
Ћкоже млaдо вётвіе, мeчь нашeдъ смeртный тS посэчE, не пріи1мшаго и3скyса мірски1хъ сластeй, q бlжeнне: но сE хrт0съ тебЁ нбcнаz вратA tверзaетъ, и3збр†ннымъ сочетавaz тS, ћкw бlгоутр0бенъ.
Слaва: Њ мнЁ не рыдaйте, плaча бо ничт0же начинaхъ дост0йное, пaче же сами1хъ себE согрэшaющихъ плaчите всегдA, срHдницы и3 дрyзи, ўмeршій зовeтъ младeнецъ: ћкw да и3скyса не воз8и1мете мучeніz.
И# нhнэ: Самаго2 себE tчаzвaю, є3гдA на мн0жество дёлъ мои1хъ взирaю: є3гдa же во ќмъ тS пaче ўмA р0ждшую гDа бGомaти пріeмлю, прохлаждaюсz надeждею: предстaтельство бо тS є3ди1но и4мамы.
Пёснь ѕ7.
Їрм0съ: Мlтву пролію2 ко гDу, и3 томY возвэщY печ†ли мо‰, ћкw ѕHлъ душA моS и3сп0лнисz, и3 жив0тъ м0й ѓду прибли1жисz, и3 молю1сz ћкw їHна: t тли2 б9е возведи1 мz.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Ћкw младeнецъ въ ћслехъ положи1лсz є3си2, и3 њб8sтіємъ вдaлсz є3си2 стaрца, младодёzй во чрeвэ младeнцы, и3 прeжде дости1гнути въ совершeнное возращeніе, превeлъ є3си2 сего2 къ животY: тёмже тS бlгодaрственнw слaвимъ.
Вопіsлъ є3си2 ґп0столwмъ: њстaвите nтрочaта ко мнЁ приходи1ти, сл0ве, цrтво бо моE такwвhмъ сyщымъ мудровaніемъ подавaемо бывaетъ: младeнца u5бо къ тебЁ престaвленнаго свёта твоегw2 спод0би.
Слaва: Лиши1лъ є3си2 бл†гъ земнhхъ твоего2 младeнца, да нбcныхъ твои1хъ бл†гъ сего2 причaстника покaжеши, не престyпльшагw б9eственное твоE повелёніе: слaвимъ твои1хъ бlже, судeбъ глубинY безмёрную.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Ћкw стёну прибёжища и4мамы, и3 душaмъ тS всесовершeнное сп7сeніе, и3 прострaнство въ ск0рбехъ nтрокови1це: и3 свётомъ твои1мъ при1снw рaдуемсz, и4мже вLчце и3 нhнэ нaсъ t страстeй и3 бёдъ сп7сaй.
Тaже, їрм0съ: И# по їрмосЁ сщ7eнникъ глаг0летъ є3ктенію2 сію2:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи бlжeннагw младeнца, и4м>къ, и3 њ є4же по нел0жному своемY њбэщaнію, нбcному своемY цrтвію того2 спод0бити.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ћкw да гDь бGъ нaшъ ўчини1тъ дyхъ є3гw2, и3дёже вси2 првdніи почивaютъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Млcти б9іz, цrтва нбcнагw и3 со с™hми ўпокоeніz, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw томY, и3 сaми себЁ, пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Сщ7eнникъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи ї}се хrтE б9е нaшъ, породи1вшымсz t воды2 и3 д¦а, и3 въ непор0чномъ житіи2 къ тебЁ преставлsющымсz цrтво нбcное дaти њбэщaвый, и3 рекjй: њстaвите дёти приходи1ти ко мнЁ, таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. Смирeннw м0лимсz, нhнэ t нaсъ престaвленному рабY твоемY непор0чному младeнцу, и4м>къ, по твоемY нел0жному њбэщaнію, цrтвіz твоегw2 наслёдіе дaруй: нaсъ же безпор0чное спод0би прейти2, и3 хrтіaнское скончaти житіE, со всёми с™hми твои1ми, въ нбcныхъ черт0зэхъ водвори1тисz.
И# возглашaетъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, жив0тъ и3 ўпокоeніе всёхъ рабHвъ твои1хъ, и3 нhнэ престaвленному рабY твоемY младeнцу, и4м>къ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Тaже кондaкъ, глaсъ }:
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшу рабA твоегw2, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
Јкосъ: Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка, земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2 создaвый мS, и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2, и3 въ зeмлю tи1деши, ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе творsще пёснь: ґллилyіа.
И# настоsщыz јкосы:
Ничт0же є4сть м™ре сострадaтельншее ничт0же є4сть nтцA ўмилeншее: ўтрHбы бо и4хъ смущaютсz, є3гдA младeнцы tсю1ду предсылaютъ: вeліz жaлость ю4же и4мутъ сердцA и4хъ, nтрочaтъ рaди, наи1паче є3гдA сyть бlгоглагHливаz, поминaюще словесA и4хъ съ пёснію: ґллилyіа.
Мн0гажды бо пред8 гр0бомъ сосцы2 бію1тъ и3 глаг0лютъ: q сhне м0й и3 чaдо сладчaйшее, не слhшиши ли м™ре твоеS, что2 вэщaетъ; сE и3 чрeво носи1вшее тS: чесw2 рaди не глаг0леши, ћкw глаг0лалъ є3си2 нaмъ; но тaкw молчи1ши глаг0лати съ нaми: ґллилyіа.
Б9е б9е, призвaвый мS, ўтэшeніе нhнэ бyди д0му моемY, плaчь бо вeлій случи1сz и5мъ: на мs бо взирaху вси2, є3динор0дна мS сjи и3мyще. Но ты2 рождeйсz t м™ре дв7ы, м™ре моеS ўтрHбы прохлади2, и3 њроси2 сeрдце nтцA, и4мже: ґллилyіа.
Тaже кондaкъ, глaсъ }:
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшу рабA твоегw2, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
Пёснь з7.
Їрм0съ: Џтроцы є3врeйстіи въ пещи2, попрaша плaмень дерзновeннw, и3 на р0су џгнь преложи1ша, вопію1ще: бlгословeнъ є3си2 гDи б9е во вёки.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Напиши2 въ кни1зэ сп7сaемыхъ, ћкw чlвэколю1бецъ щeдрый, твоего2 младeнца, да рaдуzсz вопіeтъ держaвэ твоеS слaвы: бlгословeнъ є3си2.
Свётомъ твоегw2 сл0ве лицA просвэти2 младeнца твоего2, вёрою престaвльшагосz нhнэ къ тебЁ незрёлымъ в0зрастомъ, и3 воспёвшаго тебЁ: гDи б9е, бlгословeнъ є3си2.
Слaва: Ск0рби вин0вно показaсz лю1бzщымъ тS нhнэ разлучeніе твоE, но тебЁ вои1стинну рaдости и3 весeліz ходaтайственно: наслёдиши бо младeнче жив0тъ во вёки,
И# нhнэ, бGор0диченъ: Ви1ждь ск0рбь мою2 дв7о, ю4же ми2 наведE мн0жество ѕHлъ мои1хъ, и3 прeжде и3сх0да њхлaду ми2 подaждь м™рними мlтвами, во є4же млcтиву ми2 бhти бGу.
Пёснь }.
Їрм0съ: Седмери1цею пeщь. Халдeйскій мучи1тель бGочести6вымъ неи1стовнw разжжE, си1лою же лyчшею, сп7сeны сі‰ ви1дэвъ, творцY и3 и3збaвителю вопіsше: џтроцы бlгослови1те, сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те во вс‰ вёки.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
Въ нёдрэхъ ґвраaмлихъ тS, въ селeніихъ пок0z, и3дёже рaдость прaзднующихъ всегдA, въ мёстэхъ њслaбы, и3дёже є4сть водA живyщаz, счини1тъ тS хrт0съ нaсъ рaди младeнствовавый, пою1щихъ є3мY непрестaннw: сщ7eнницы восп0йте, лю1діе превозноси1те є3го2 во вёки.
Печaли нaмъ всевин0вное, и3 слезaмъ приснопaмzтное твоE разлучeніе вои1стинну бhсть: прeжде бо вкушeніz въ житіи2 сeмъ крас0тныхъ, њстaвилъ є3си2 зeмлю, и3 роди1телей нёдра: но ќбw ґвраaмле тS пріsтъ нёдро ћкw младeнца, и3 всsкіz непричaстна сквeрны.
Слaва: Чт0 мz плaчете младeнца престaвльшагосz; лежaй вопіeтъ неви1димw, нёсмь бо плачeвный: младeнцємъ бо њпредэли1сz првdныхъ всёхъ рaдость, достHйнаz слезaмъ не содёлавшымъ дэлA. Хrтy бо воспэвaютъ: свzщeнніи п0йте, лю1діе превозноси1те є3го2 во вёки.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Въ п0мощь мою2 бцdе востaни, вонми2мlтвэ моeй, и3 и3збaви мS лю1тагw њсуждeніz, тsжкагw и3спытaніz, тьмы2 и3 nгнS, и3 скрeжета зyбнагw, бэс0вскагw же нал0га, и3 всsкіz нyжды, надeждо ненадeжныхъ, животE tчazнныхъ.
Пёснь f7.
Їрм0съ: Ўжасeсz њ сeмъ нб7о, и3 земли2 ўдиви1шасz концы2: ћкw бGъ kви1сz человёкwмъ пл0тски, и3 чрeво твоE бhсть прострaннэйшее нб7съ. Тёмъ тS бцdу ѓгGлwвъ и3 человBкъ чинонач†ліz величaютъ.
Припёвъ: ГDи, ўпок0й младeнца.
ХrтE младeнствовавый кромЁ премэнeніz, и3 кrтY пріwбщи1выйсz в0лею, и3 на мaтєрніz бwлёзни р0ждшіz тS воззрёвый, печaль њблегчи2, и3 болёзнь лю1тую, младeнца ўмeршагw вёрныхъ роди1телей: да слaвимъ держaву твою2.
Послaвый съ высоты2 всецRю2, и3 пріимhй бlжeннаго младeнца, ћкw чи1стую вLко пти1цу въ гнёзда нбcнаz, сп7слъ є3си2 сегw2 дyхъ t сётей многови1дныхъ, и3 съ првdными дyхи совокупи2, ўслаждaz цrтвіz твоегw2.
Слaва: Ничт0же сотв0ршымъ сл0ве б9ій, младeнцємъ п0далъ є3си2 селeніе нбcное: си1це бо бlговоли1лъ є3си2 бlже, съ тёми чи1слити создaніе твоE. Младeнцу пріити2 нhнэ къ тебЁ, болёзнь роди1телей сaмъ њблегчи2, ћкw всещeдрый и3 чlвэколюби1вый.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Џкомъ сердeчнымъ вhну взирaю къ тебЁ, м™рнюю и3мyщей мlтву, ко и3з8 тебE р0ждшемусz: тs бо пою2 всечcтаz, ўспи2 стр†сти моеS души2, ко ќтру покаsніz воздви1гни мS nтрокови1це, и3 свётомъ твои1мъ просвэти2.
Сщ7eнникъ глаг0летъ є3ктенію2 сію2:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи бlжeннагw младeнца, и4м>къ, и3 њ є4же по нел0жному своемY њбэщaнію, нбcному своемY цrтвію того2 спод0бити.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ћкw да гDь бGъ нaшъ ўчини1тъ дyхъ є3гw2, и3дёже вси2 првdніи почивaютъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Млcти б9іz, цrтва нбcнагw и3 со с™hми ўпокоeніz, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw томY, и3 сaми себЁ, пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Сщ7eнникъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
И# є3xапостілaрій: Нhнэ, ўпок0ихсz, и3 њбрэт0хъ њслaбу мн0гу, ћкw престaвихсz t и3стлёніz, и3 преложи1хсz къ животY: гDи, слaва тебЁ.
И# лю1діе т0йжде.
Стjхъ: Человёкъ ћкw травA, днjе є3гw2 ћкw цвётъ сeльный:
Стjхъ: Ћкw дyхъ пр0йде въ нeмъ, и3 не бyдетъ:
Стjхъ: И# и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ.
И# на кjйждо стjхъ є3xапостілaрій.
Тaже, Слaва, и3 нhнэ:
Нhнэ и3збрaхъ бGом™рь nтрокови1цу, ћкw роди1сz и3з8 неS хrт0съ, всёхъ и3збaвитель: гDи, слaва тебЁ.
Ѓбіе же сщ7eнникъ возглашaетъ:
Ћкw с™ъ є3си2 б9е нaшъ, и3 на с™hхъ почивaеши, и3 тебЁ слaву возсылaемъ nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# пою1тъ: С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ.
Посeмъ діaконъ глаг0летъ: В0нмемъ.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Чтeцъ: И# дyхови твоемY.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ: Прокjменъ, глaсъ ѕ7:
Бlжeнъ пyть, в0ньже и4деши днeсь душE, ћкw ўгот0васz тебЁ мёсто ўпокоeніz.
Стjхъ: Њбрати1сz душE моS въ пок0й тв0й, ћкw гDь бlго сотвори2 тебЁ.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтецъ: Къ корjнfzнwмъ послaніz с™aго ґпcла пavла чтeніе.
Діaконъ: В0нмемъ.
Ґп0столъ къ корjнfzнwмъ, зачaло р…в.
Брaтіе, не всsка пл0ть, тaже пл0ть: но и4на ќбw пл0ть человёкwмъ, и4на же пл0ть скотHмъ, и4на же рhбамъ, и4на же пти1цамъ. И# тэлесA нбcнаz, и3 тэлесA зємнaz: но и4на ќбw нбcнымъ слaва и3 и4на земны6мъ. И$на слaва с0лнцу, и3 и4на слaва лунЁ, и3 и4на слaва ѕвэздaмъ: ѕвэздa бо t ѕвэзды2 рaзнствуетъ во слaвэ. Тaкожде и3 воскRсeніе мeртвыхъ: сёетсz въ тлёніе, востаeтъ въ нетлёніи. Сёетсz не въ чeсть, востаeтъ въ слaвэ: сёетсz въ нeмощи, востаeтъ въ си1лэ. Сёетсz тёло душeвное, востаeтъ тёло дух0вное: є4сть тёло душeвное, и3 є4сть тёло дух0вное. Тaкw и3 пи1сано є4сть: бhсть пeрвый человёкъ ґдaмъ въ дyшу жи1ву, послёдній ґдaмъ въ д¦ъ животворsщъ.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ ти2.
Чтeцъ: И# дyхови твоемY.
Стjхъ: Бlжeнъ, є3г0же и3збрaлъ и3 пріsлъ є3си2 гDи.
Стjхъ: ДушA є3гw2 во бlги1хъ водвори1тсz.
Діaконъ: Премyдрость, пр0сти ўслhшимъ с™aгw є3ђліа.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# дyхови твоемY.
Сщ7eнникъ: T їwaнна с™aгw є3ђліа чтeніе.
Ли1къ: Сла1ва тебЁ, гDи, слaва тебЁ.
Діaконъ: В0нмемъ.
Е#ђліе t їwaнна, зачaло к7а:
РечE гDь ко пришeдшымъ къ немY їудeємъ: ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, грzдhй ко мнЁ, не и4мать взалкaтисz: и3 вёруzй въ мS, не и4мать вжаждaтисz никогдaже. Но рёхъ вaмъ: ћкw и3 ви1дэсте мS, и3 не вёруете. ВсE є4же дaстъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ: и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ. Ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A. Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дaстъ ми2, не погублю2 t негw2, но воскrшу є5 въ послёдній дeнь.
Ли1къ: Сла1ва тебЁ, гDи, слaва тебЁ.
И# ѓбіе бывaетъ послёднее цэловaніе, пэвцє1мъ пою1щымъ стіхи6ры сі‰. Глaсъ }.
Под0бенъ: Q преслaвнагw чудесE! Ћже бGа пл0тію неискусомyжнw р0ждши, и3 дв7а пребhвши, t житіS преставлsетсz: и3 приврeменныz жи1зни tходsщи, къ нестарёемэй преложи1сz. Тёмже стекaютсz на џблацэхъ днeсь, хrт0вы ўченицы2 и3 ґпcли, къ погребeнію є3S.
Q кто2 не восплaчетъ, чaдо моE, є4же t житіS сегw2 плачeвное твоE преставлeніе! Ћкw младeнецъ незрёлый t мaтернихъ њб8sтій, нhнэ ћкоже птенeцъ ск0рw tлетёлъ є3си2, и3 къ создaтелю всёхъ и3збёглъ є3си2. Q чaдо, кто2 не восплaчетъ, зрS твоE ћсное лицE ўвzдaемо, є4же прeжде ћкw крjнъ крaсный; q кто2 не возстенeтъ, чaдо моE, и3 съ плaчемъ не возопіeтъ. Мн0гагw твоегw2 бlголёпіz и3 красоты2 жи1тельства твоегw2; ћкоже бо корaбль слёда не и3мhй, си1це зашeлъ є3си2 t џчію ск0рw: пріиди1те дрyзи мои2, срHдницы и3 бли1жніи, вкyпэ со мн0ю сего2 цэлyемъ, ко гр0бу посылaюще.
Смeрть младeнцємъ њслaба: житeйскихъ бо ѕHлъ непричaстни kви1шасz, и3 къ пок0ю приспёша, и3 рaдостію нбcною во ґвраaмлихъ нёдрэхъ рaдуютсz, и3мLнєцъ с™hхъ б9eственнымъ ликHмъ нhнэ свеселsтсz, и3 вёрнw ликyютъ, ћкw t тлёніz грэхолю1бнагw чи1сты tид0ша.
Слaва, глaсъ ѕ7: Болёзнь ґдaму бhсть дрeва вкушeніемъ дрeвле во є3дeмэ, є3гдA ѕмjй ћдъ и3зблевA. Тёмъ бо вни1де смeрть всер0днаz, снэдaющаz человёка. Но пришeдъ вLка, низложи2 ѕмjz, и3 ўпокоeніе нaмъ даровA. Къ немY ќбw возопіи1мъ: пощади2 сп7се, и3 ±же пріsлъ є3си2, со и3збрaнными твои1ми ўпок0й.
И# нhнэ, бGор0диченъ: Преложeніе скорбsщихъ, свобождeніе немощствyющихъ сyщи бцdе дв7о, сп7сaй грaдъ и3 лю1ди, рaтуемыхъ ми1ре, њбуревaемыхъ тишино2, є3ди1но предстaтельство вёрныхъ.
Тaже, Трис™0е. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: Ћкw твоE є4сть цrтво:
Тaже тропари2: Со дyхи првdныхъ скончaвшихсz, дyшу рабA твоегw2 сп7се ўпок0й, сохранsz ю5 во бlжeнной жи1зни, ћже ў тебE чlвэколю1бче.
И# поминaетъ по nбhчаю, глаг0лz є3ктенію2:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи бlжeннагw младeнца, и4м>къ, и3 њ є4же по нел0жному своемY њбэщaнію, нбcному своемY цrтвію того2 спод0бити.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ћкw да гDь бGъ нaшъ ўчини1тъ дyхъ є3гw2, и3дёже вси2 првdніи почивaютъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Млcти б9іz, цrтва нбcнагw и3 со с™hми ўпокоeніz, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw томY, и3 сaми себЁ, пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Сщ7eнникъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи ї}се хrтE б9е нaшъ, породи1вшымсz t воды2 и3 д¦а, и3 въ непор0чномъ житіи2 къ тебЁ преставлsющымсz цrтво нбcное дaти њбэщaвый, и3 рекjй: њстaвите дёти приходи1ти ко мнЁ, таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. Смирeннw м0лимсz, нhнэ t нaсъ престaвленному рабY твоемY непор0чному младeнцу, и4м>къ, по твоемY нел0жному њбэщaнію, цrтвіz твоегw2 наслёдіе дaруй: нaсъ же безпор0чное спод0би прейти2, и3 хrтіaнское скончaти житіE, со всёми с™hми твои1ми, въ нбcныхъ черт0зэхъ водвори1тисz.
И# возглашaетъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, жив0тъ и3 ўпокоeніе всёхъ рабHвъ твои1хъ, и3 нhнэ престaвленному рабY твоемY младeнцу, и4м>къ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 съ прес™hмъ, и3 бlги1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Тaже, діaконъ: Премyдрость.
Ли1къ: ЧCтнёйшую херув‡мъ:
Слaва, и3 нhнэ:
ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2.
Їерeй же твори1тъ tпyстъ сeй:
ВоскRсhй и3з8 мeртвыхъ, и3 живhми и3 мeртвыми њбладazй, хrтE и4стинный б9е нaшъ, мlтвами прес™hz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ, дyшу t нaсъ престaвленнагw мLнца, и4м>къ, въ ски1ніzхъ с™hхъ всели2: и3 съ прaведными причти2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
По tпyстэ же глаг0летъ їерeй:
Вёчнаz твоS пaмzть, достобlжeнне и3 приснопоминaемый младeнче, и4м>къ.
Ли1къ же поeтъ, три1жды: Вёчнаz пaмzть.
Посeмъ сщ7eнникъ глаг0летъ мlтву сію2:
Рeкшу діaкону: ГDу пом0лимсz.
И# пэвцє1мъ: ГDи поми1луй.
Хранsй младeнцы гDи, въ нhнэшнемъ житіи2, въ бyдущемъ же вёцэ ўгот0вавый и5мъ прострaнство, ґвраaмово л0но, и3 по чистотЁ ѓгGльскаz свэтоwбрaзнаz мэстA, въ ни1хже водворsютсz прaведныхъ дyси: ты2 сaмъ вLко хrтE, дyшу рабA твоегw2 младeнца, и4м>къ, пріими2 съ ми1ромъ. Тh бо рeклъ є3си2: њстaвите дёти пріити2 ко мнЁ, таковhхъ бо є4сть цrтво нбcное. Тебё бо подобaетъ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, со nц7eмъ, и3 с™hмъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И# взeмше тёло и4дутъ ко гр0бу пред8идyщымъ їерewмъ и3 діaконwмъ и3 всемY кли1ру, пою1щымъ:
С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ.
Вложи1вше же м0щи во гр0бъ, їерeй начaльствуzй взeмъ лопaту, сhплетъ зeмлю во гр0бъ глаг0лz:
ГDнz є4сть землS, и3 и3сполнeніе є3S, вселeннаz и3 вси2 живyщіи на нeй.
И# tх0дzтъ бlгодарsще бGа.
Чин похорону дитини
Коли помре охрещена дитина віком до 7 років, священик, прийшовши в дім, вдягає єпитрахиль і фелонь, обкаджує тіло спочилої дитини і починає:
Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Читець: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас. Господи, очисти гріхи наші. Владико, прости беззаконня наші. Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради. Господи, помилуй (тричі).
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
І одразу ж співають тропарі на глас 4.
З духами спочилих праведників душу дитини Твоєї (ім’я), Спасе, упокой і прийми її до блаженного життя біля Тебе, Чоловіколюбче.
В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу дитини Твоєї, бо Ти єдиний Чоловіколюбець.
Слава…Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу дитини Твоєї упокой.
І нині…Богородичний: Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі його (її).
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Ще молимося за вічний спокій блаженної дитини (ім’я), щоб Господь Бог за правдивою Своєю обітницею Небесного Царства її сподобив.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу його (її) там, де праведні спочивають.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і упокоєння його (її) зі святими у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Співці: Подай, Господи.
Священик: Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
Священик тихо читає молитву:
Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти обіцяв дати Царство Небесне тим, що народилися від води й Духа і непорочними до Тебе преставилися, і сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо Царство Моє дається тим, що своїми помислами подібні до дітей. Смиренно благаємо Тебе: дитині невинній (ім’я), що нині від нас до Тебе преставилася, за правдивою Твоєю обітницею Царства Твого спадкоємство даруй, а нас сподоби безгрішно прожити, по-християнськи скінчити життя і з усіма святими в небесних чертогах оселитися.
Виголос: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння всіх спочилих рабів Твоїх і спочилої дитини (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Диякон: Премудрість.
Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Співці: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Співці: Слава: і нині.
Господи, помилуй (тричі).
Благослови.
Священик: Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу дитини (ім’я), що від нас преставилася, в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Благий і Чоловіколюбець.
Співці: Амінь.
Священик: У блаженнім успінні подай, Господи, вічний спокій спочилій дитині (ім’я), і сотвори їй вічную пам’ять.
Співці: Вічная пам’ять (тричі).
Священик кропить свяченою водою тіло спочилої дитини і виходить при співі Святий Боже.
За ним несуть тіло дитини до церкви.
Благословен Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Читець: Трисвяте. Слава: і нині. Пресвята Тройце. Слава: і нині. Отче наш. Прийдіть, поклонімось…
Алилуя на глас 6.
Стих 1: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих 2: Пам’ять його з роду в рід.
Стих 3: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Тропар на глас 8.
Глибиною мудрости чоловіколюбно все будуючи і корисне всім подаючи, Єдиний Сотворителю, упокой, Господи, душу дитини Твоєї (ім’я), бо він (вона) надію покладав (покладала) на Тебе, Творця й Промислителя і Бога нашого.
Слава: і нині. Богородичний:
Тебе — і стіну, і пристановище маємо, і молитвеницю благоприємну до Бога, що Його породила єси, Богородице Неневісна, вірних спасіння.
Читець читає псалом 50: Помилуй мене, Боже…
Після псалма канон на глас 8.
Священик: Господи, упокой дитину.
Співці (повторюють за ним): Господи, упокой дитину.
Ти, Слово Боже, що тілом зубожів і дитиною стати зволив без зміни єства, осели, благаємо, на лоні Авраама дитину, що її прийняв Ти.
Священик: Господи, упокой дитину.
Співці (повторюють за ним): Господи, упокой дитину.
Ти, що перше всіх віків як дитя з’явився і, як Благий, Царство Твоє дітям обіцяв; до них і цю дитину приєднай.
Священик: Слава…
Христе Спасе, Ти взяв непорочну дитину перше, ніж вона зазнала спокус земних насолод, тому сподоби її благ вічних, як Чоловіколюбець.
Співці: І нині…
Богородичний:
Ти, що Премудрість і Слово Отчеє несказанно породила, зціли тяжку рану душі моєї і заспокой скорботу серця.
Приспів: Господи, упокой дитину.
Ти, від віку довершене Слово, що як дитя звершене явився, прийняв до Себе неповнолітню дитину; упокой її, єдиний Чоловіколюбче, з усіма праведними, що Тобі благоугодні.
Господи, упокой дитину.
Причасником небесних благ учини, Милосердний, благаємо, дитину невинну, що її з Твоєї Божественної волі прийняв єси; утіх земних не зазнавши, одійшла вона.
Слава…
Причасником небесних осель, світлого спокою і найсвященнішого собору святих учини, Господи, найчистішу дитину, що її, Спасе, прийняти зволив Ти.
І нині…
Богородичний:
Усього позбавившись, до Твого, Пречиста Владичице, єдиного покрову звертаюся, допоможи мені; многі бо зібрав я багатства гріховні, на чесноти ж був вельми убогий.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
Ще молимось за вічний спокій блаженної дитини (ім’я), щоб Господь Бог за правдивою Своєю обітницею Небесного Царства її сподобив.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Щоб Господь Бог оселив душу її там, де всі праведні спочивають.
Співці: Господи, помилуй (тричі).
Милости Божої, Царства Небесного і упокоєння її зі святими у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.
Співці: Подай, Господи.
Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй.
Священик під час єктенії кадить і тихо промовляє молитву:
Господи, Ісусе Христе Боже наш! Ти обіцяв дати Царство Небесне тим, що народилися від води й Духа і непорочними до Тебе преставилися, і сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо Царство Моє дається тим, що своїми помислами подібні до дітей. Смиренно благаємо Тебе: дитині невинній (ім’я), що нині від нас до Тебе преставилася, за правдивою Твоєю обітницею Царства Твого спадкоємство даруй, а нас сподоби безгрішно прожити, по-християнськи скінчити життя і з усіма святими Твоїми в небесних чертогах оселитися.
Виголос:
Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння всіх спочилих рабів Твоїх і спочилої дитини (ім’я), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безпочатковим Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
І співають сідальний на глас 6.
Воістину все суєта, а життя — тінь і сон, бо даремно турбується всякий земнородний, як каже писання: хоч би й світ увесь здобули, і тоді у гробі оселимося, де вкупі царі й убогі, старі й немовлята. Тому, Христе Боже, спочилу дитину (ім’я) упокой, як Чоловіколюбець.
Господи, упокой дитину.
Не плачмо за дітьми, а більше за собою, завжди грішними, ридаймо, щоб від пекла визволитися.
Господи, упокой дитину.
Ти, Владико, дитину земних утіх позбавив, сподоби її, як Праведний Суддя, благ небесних.
Слава…
Блаженна ти воістину, дитино: Той, що взяв тебе від землі, жителем раю робить тебе і до собору святих приєднує.
I нині…
Богородичний:
Усі ми, просвітлені, знаємо Тебе, Всечистая Богородице, бо Ти, Приснодіво, породила Сонце правди.
Господи, упокой дитину.
Праведним судом Твоїм Ти, Господи, немов молоду стеблину, скосив дитину, взявши її, перш ніж дожила вона до зрілого віку; але Ти, Слово, перенісши її, посади на Божественній горі вічних благ.
Господи, упокой дитину.
Як молоду гілку, тебе, о блаженна, що не пізнала земних утіх, зрізав меч смерти; але ось Христос, як Милосердний, небесні двері тобі відчиняє і до обраних тебе приєднує,
Слава…
«О рідні і друзі, за мною не ридайте! — кличе померла дитина. — Не треба плакати, а більше самих себе, що грішите, завжди оплакуйте, щоб ви через спокуси не зазнали мук».
І нині…
Богородичний:
Впадаю я у відчай, коли розглядаю безліч діл моїх, коли ж помислю про Тебе, Богомати, що незбагненно породила Господа, то заспокоюю себе надією, бо Тебе, єдину заступницю, маємо.
Господи, упокой дитину.
Як дитину, в яслах було покладено Тебе, і на руках старець носив Тебе. Ти твориш образ немовлят в утробі, і цю дитину, перше ніж досягти зрілого віку, привів до життя, тому з подякою Тебе славимо.
Господи, упокой дитину.
Ти, Слово, апостолам сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо Царство Моє дається тим, що своїми помислами подібні до дітей. Тому дитину, що до Тебе преставилася, світла Твого сподоби.
Слава…
Ти позбавив земних благ Твоє дитя, яке не порушило Божественного Твого повеління, щоб учинити його причасником небесних Твоїх благ. Прославляємо, Благий, безмежну глибину присудів Твоїх.
І нині…
Богородичний:
В Тобі, Діво, стіну захисту, звершене спасіння душ і в скорботах полегшення маємо, світлу Твоєму повсякчас ми радіємо; ним, Владичице, і нині від страждань та небезпек спасай нас.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
Співці: Господи, помилуй (див. вище).
Священик кадить спочилу дитину, вівтар, церкву і людей, а співці співають кондак:
Зі святими упокой, Христе, душу дитини Твоєї, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхань, а життя безконечне.
2. Ніхто так не страждає і не жаліє, як матір і батько, бо серця їхні краються, коли вони звідси дітей проводжають. Великий жаль за дітей проймає серця їхні, особливо коли діти вже добре говорили; і згадують слова їхні з піснею: алилуя.
3. Не раз перед могилою б’ють вони себе в груди, голосячи: «О сину мій, о дитино моя найсолодша! Чи не чуєш голосу матері твоєї? Це ж утроба, що носила тебе; чому ж не промовиш, як промовляв до нас, але мовчиш і не виголошуєш з нами: алилуя?»
4. «Боже, Боже, що покликав мене! Нині будь втіхою для дому мого, горе бо велике сталося в ньому, всі бо дивилися на мене, одного мене маючи. Але Ти, з утроби Діви народжений, заспокой душу матері моєї і цим батькове серце втихомир». Алилуя.
І знову кондак: Зі святими упокой…
Приспів: Господи, упокой дитину.
Запиши до книг спасенних, як Милосердний і Чоловіколюбець, Твою дитину, що, радіючи, до могутности Твоєї слави взиває: благословен єси, Господи Боже, навіки.
Господи, упокой дитину.
Світлом лиця Твого, Слово, просвіти дитину Твою, що нині в незрілому віці з вірою відійшла до Тебе, співаючи Тобі: благословен єси, Господи Боже, навіки.
Слава…
Розлука з тобою стала нині причиною скорботи тих, що люблять тебе, дитино, просячи для тебе правдиву радість та втіху, бо ти успадкуєш життя вічне.
І нині…
Богородичний:
Поглянь, Діво, на скорботу мою, яку повела на мене безліч гріхів моїх, і, перше ніж відійду, подай мені заспокоєння Материнськими молитвами, щоб Бог змилувався наді мною.
Приспів: Господи, упокой дитину.
На лоні Авраама, в оселях спокою, де завжди радість тих, що святкують, в місцях утішення, де вода жива, — нехай оселить тебе Христос, що заради нас дитиною був. Його безперестанно, отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Господи, упокой дитину.
Вічнопам’ятна розлука з тобою воістину стала для нас причиною горя та сліз, бо, перше ніж зазнати насолоди в цьому житті, покидаєш ти землю і батьківський дім. Зате прийняло тебе лоно Авраама, як дитину, непричетну до всякої скверни.
Слава…
«Чому плачете наді мною, дитиною, що відійшла? — невидимо кличе померла. — Не треба по мені плакати, бо дітям, що не чинили діл, достойних сліз, призначена радість усіх праведних, що співають Христу: «Отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки».
І нині…
Богородичний:
Стань на поміч мені, Богородице, вислухай молитву мою і визволи мене від суворого осуду й тяжкого випробування, темряви, вогню й скреготу зубів, загрози демонів і від усякої нужди, надіє безнадійних і життя зневірених.
Приспів: Господи, упокой дитину.
Ти, Христе, став дитям без зміни єства, з волі Своєї був на хресті і бачив муку Матері, що породила Тебе, полегши печаль і тяжку муку вірних батьків померлої дитини, щоб ми прославили силу Твою.
Господи, упокой дитину.
Блаженну дитину з висоти пославши, Владико, і, як чисту пташку, до гнізда небесного прийнявши, спас Ти, Царю всіх, душу її від усяких спокус; і до душ праведних приєднай, щоб насолоджувалася вона у Царстві Твоєму.
Слава…
Ти, Слово Боже, дав небесну оселю дітям, що нічого поганого не зробили, бо така, Благий, була Твоя воля. Між ними ставиш Ти творіння Твоє, дитину, що нині прийшла до Тебе, скорботу батьків Сам полегши, як Милостивий і Чоловіколюбець.
І нині…
Богородичний:
Очі серця завжди зводжу до Тебе, Всенепорочна, що маєш молитву Материнську до Народженого Тобою; Тебе благаю, Всечистая, втихомир пристрасті душі моєї, пробуди мене рано до покаяння й світлом Твоїм осяй.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось… (Див. вище).
Співці: Господи, слава Тобі.
Священик: Людина — як трава, дні її — як цвіт польовий, одцвітуть.
Співці: Господи, слава Тобі.
Священик: Бо вийде дух її, і не буде її, і не побачить уже місця свого.
Співці: Господи, слава Тобі.
Священик: А правда Господня перебуває повіки.
Співці: Господи, слава Тобі.
Слава: і нині.
Священик: Нині покладаю надію на Божу Матір Отроковицю, бо від Неї народився Христос, Визволитель усіх.
Співці: Господи, слава Тобі.
Священик: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і у святих перебуваєш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Прокимен на глас 6: Блаженна путь, якою ти сьогодні йдеш, душе, бо приготоване тобі місце упокоєння.
Стих: Повернись, душе моя, у спокій твій.
Диякон: Премудрість.
Читець: До Коринф’ян Першого послання святого апостола Павла читання (зач. 162).
Диякон: Будьмо уважні.
Читець:
Браття, не всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. Є тіла небесні і є тіла земні; та інша слава небесних, інша земних. Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий (1Кор. 15:39-45).
Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Алилуя, на глас 6.
Стих 1: Блаженний той, кого Ти обрав і прийняв, Господи.
Стих 2: Душа його в блаженстві перебуватиме.
Співці: Алилуя, алилуя, алилуя.
Диякон: Премудрість.
Станьмо побожно, вислухаймо Святе Євангеліє.
Священик: Мир усім.
Співці: І духові твоєму.
Священик: Від Іоана Святого Євангелія читання (зач. 21).
Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Священик:
Сказав Господь юдеям, які прийшли до Нього: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день (Ін. 6:35-39).
Співці: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
І після цього буває останнє прощання (цілування).
Співці співають стихи на глас 8.
1. О, хто не оплаче, дитино моя, твого сумного відходу від життя цього, бо ще дитятком малим ти нині з обіймів матері, наче пташка, скоро відлетіла і до Творця всіх полинула. О дитино, хто не заплаче, бачачи твоє ясне личко зів’ялим, що було як квіточка красна.
2. О, хто не застогне, дитино моя, і з плачем не заголосить за красою і чистотою життя твого, бо, як корабель, що сліду по собі не залишає, так скоро з очей моїх ти відійшла. Підійдіть же, мої рідні, друзі й ближні, всі разом з нею попрощаймося, до могили проводжаючи.
3. Смерть — дітям полегшення: вони не торкнулися житейського зла, досягли спокою, і радістю небесною на лоні Авраама втішаються, і з Божественним хором святих дітей разом веселяться, і з вірою торжествують, бо чистими відійшли від тління гріхолюбного.
Слава… глас 6:
Хворобою стало Адамові споживання від древа в Едемі в давнину, коли змій отруту із себе вилив. Через нього увійшла смерть, що губить рід людський, але Владика, прийшовши, поборов змія і дарував нам упокоєння. До Нього ж бо взиваємо: змилуйся, Спасе, і, кого прийняв, з обраними Твоїми упокой.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний:
Богородице Діво, Ти єси скорботних утіха, оздоровлення немічних, що спасаєш міста і людей, бо Ти єси мир воюючих, спокій схвильованих, єдина заступнице вірних.
Читець: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава: і нині. Пресвята Тройце. Господи, помилуй (тричі). Слава: і нині. Отче наш.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Тропарі на глас 4.
З духами спочилих праведників душу дитини Твоєї, Спасе, упокой і прийми її до блаженного життя біля Тебе, Чоловіколюбче.
В оселях Твоїх, Господи, де всі святі Твої спочивають, упокой і душу дитини Твоєї, бо Ти Єдиний Чоловіколюбець.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
Ти єси Бог, що зійшов до пекла і розбив кайдани закованих, Сам і душу дитини Твоєї упокой.
І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Богородичний:
Єдина чиста і непорочна Діво, що Бога без сімені породила, молися за спасіння душі її.
Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.
(Див. єктенія вище)
Після молитви і виголосу священика
Співці: Амінь.
Диякон: Премудрість.
Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Співці: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Співці: Слава: і нині. Господи помилуй (тричі). Благослови.
Священик:
Христос, що воскрес із мертвих, живими і мертвими володіє, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу дитини (ім’я), що від нас преставилася, в оселях праведних учинить, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Співці: Амінь.
Диякон: У блаженному успінні вічний спокій подай, Господи, дитині (ім’я) і сотвори їй вічную пам’ять.
Співці: Вічная пам’ять (тричі).
Під час співу священик кропить свяченою водою тіло спочилої дитини і читає прощальну молитву:
Господи! Ти охороняєш дітей у цьому житті, а в будучому віці приготував для них, як оселі, ангельські світлосяйні місця і лоно Авраама, де перебувають душі праведних. Сам, Владико Христе, прийми з миром душу дитини Твоєї (ім’я), бо сказав Ти: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо Царство
Моє дається тим, що своїми помислами подібні до дітей. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, з Отцем, і Святим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Співці: Амінь.
Коли все готове до виносу спочилої дитини, беруть труну з тілом і йдуть, за звичайним порядком, на цвинтар, по дорозі співаючи Святий Боже…
Співці: Амінь.
Читець: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава: і нині. Пресвята Тройце. Господи, помилуй (тричі).
Слава: і нині. Отче наш.
Священик: Бо Твоє є Царство…
Співці: Амінь.
Тропарі: З духами спочилих…
Єктенія: Помилуй нас, Боже… (Див. вище — до відпусту).
І відпуст.
Диякон: Премудрість.
Священик: Пресвята Богородице, спаси нас.
Співці: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Священик: Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.
Співці: Слава: і нині. Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик:
Христос, що воскрес із мертвих, Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих, душу спочилої дитини (ім’я) в оселях святих оселить, на лоні Авраама упокоїть, до праведних приєднає і нас помилує, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Співці: Амінь.
Диякон: У блаженному успінні вічний спокій подай, Господи, дитині (ім’я) і сотвори їй вічную пам’ять.
Співці: Вічная пам’ять (тричі).
Труну опускають у могилу. Священик, тричі обкадивши могилу, бере лопату і, роблячи нею хрест в головах, ногах і по боках могили, промовляє:
Печатається гріб цей до другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа.
Потім бере на лопату землю і, висипаючи її на труну навхрест, виголошує:
Господня земля, і все, що наповнює її, вселенна, і всі, що живуть у ній.
Після того виливає в могилу свячену воду, висипає попіл з кадильниці і виголошує:
Земля, і порох, і попіл ти, людино, і знов у землю повертаєшся за Божим велінням.
І співають на глас 8:
Земле, земле! Розступися і прийми створене Божою рукою тіло, яке до тебе, що його породила, знову повертається. Те, що було створене за образом Божим, прийняв Творець, а ти прийми це, як своє.
Всі відходять, славлячи Бога.
