Святитель Афанасій, патріарх Царгородський

Місяця жовтня на 24-й день

Святитель Афанасій I, патріарх Константинопольський (1289-1293; 1303-1311), у миру Олексій, був родом з Адріанополя. Ще в юності, досягши успіху в пізнанні мудрості Христової, він залишив будинок і пішов у Фессалоніки, де в одному з монастирів прийняв постриг з ім’ям Акакій. Звідти він незабаром пішов на Святу Гору Афон і вступив у братство Есфігменської обителі, де три роки служив трапезарем. У працях і подвигах він здобув дар сліз, а своїми чеснотами здобув загальний настрій братії. Боячись похвал, смиренний Акакій пішов з Афона спочатку до святинь Єрусалима, а потім на Патрійську гору, де довгий час трудився в самітництві. Звідти подвижник перейшов на Авксентієву, а потім на Галантійську гору в монастир блаженного Лазаря, де прийняв великий Ангельський образ з ім’ям Афанасій, отримав священний сан і став еклесіархом. Тут святий удостоївся Божественного одкровення: від розп’яття він чув голос Господній, який закликав його до пастирського служіння. Через 10 років, бажаючи ще більше зміцнити свій дух у безмовності та молитві, святий Афанасій знову оселився на Афонській Горі. Однак через негаразди, що там виникли, повернувся на Галантійську гору. Але й тут йому недовго довелося залишатися на самоті. Безліч народу стікалося до нього за пастирським повчанням. Так на цьому місці утворився жіночий монастир. На той час кафедра Константинопольської Церкви була порожньою після потрясінь і смут часів патріарха Іоанна Векка. За пропозицією благочестивого імператора Андроніка Палеолога Собор архієреїв та кліриків у 1289 році одностайно обрав святого Афанасія на кафедру Вселенської Церкви.

Патріарх Афанасій із старанністю почав виконувати новий послух і багато зробив для зміцнення Церкви. Суворість його викриттів викликала невдоволення впливового духовенства, і в 1293 році він був змушений покинути кафедру і пішов знову до свого монастиря, де трудився на самоті. У 1303 році йому знову було вручено жезл патріаршого служіння, яке він гідно носив ще 7 років. В 1308 святитель Афанасій поставив у митрополита Київського і всієї Русі святителя Петра, (пам’ять 21 грудня). І знову через невдоволення, не бажаючи бути причиною церковної смути, святий Афанасій в 1311 році залишив управління Церквою і пішов у свою обитель, повністю присвятивши себе чернечим подвигам. До кінця життя святий знову удостоївся бачити Христа: Господь докорив йому, що свій пастирський обов’язок Афанасій виконав не до кінця. Обливаючись сльозами, святий покаявся у своїй малодушності і отримав від Господа прощення та дар чудотворення. Преставився святитель Афанасій у віці 100 років.

Тропарі, кондаки, молитви та величання