...
Священномученик Петро Капітолійський, Дамаський, пресвітер p1dm5ohm1b15ad3id1i49e2n1r493
Жовтень,  Житія святих

Священномученик Петро Капітолійський, Дамаський, пресвітер

Святий Петро жив межі VII–VIII століть і був родом із міста Капітолії. Він захоплював усіх мудрістю та розумом. Петро одружився і мав трьох синів. Але оскільки його любов до Бога була сильнішою за любов до сім’ї, він розлучився з дружиною і став ченцем. Потім єпископ Бостри, проти волі Петра, висвятив його в пресвітера.

Тяжко захворівши у віці шістдесяти років, Петро журився, що мученицький вінець може обминути його. Тоді, скликаючи іменитих мусульман, він замість обіцяного заповіту полум’яно сповідував перед ними християнську віру і закінчив різкими викриттями ісламу. Проти всякого очікування Петро одужав і, все більше прагнучи долучитися до слави мучеників, почав ревно проповідувати, засуджуючи помилки мусульман на вулицях та в громадських місцях. Мусульмани Капітолії склали донос, який надіслали Омару, сину халіфа Валіда I.

Під час зустрічі з чиновником, посланим допитати його, Петро виявив таку ж рішучість, як і раніше, і тому був кинутий у в’язницю. У цей час халіф захворів і скликав своїх дітей у Дамаск. Користуючись нагодою, Омар виклав батькові справу християнського священика. Валід наказав негайно привести обвинуваченого. Боячись не побачити більше свого священика, християни Капітолії об’єдналися і йшли за ним частину шляху.

Як тільки Петро прибув до палацу халіфа, Омар закликав його і запропонував обирати між життям та смертю. Святий відповідав палко і жваво, недвозначно давши зрозуміти, що хоче смерті, тож розгніваний Омар негайно відіслав його до батька. Халіф оголосив святому, що той вільний вважати Ісуса Христа Богом, але називати пророка Мухаммеда батьком брехні не можна. Петро відповів таким чином, що халіф відмовився від подальшого суду та оголосив вирок, вибравши витончено жорстоку кару.

10 січня 715 року святого мученика привезли назад до Капітолії і виставили перед усім народом. У перших лавах глядачів перебували його син та дочка, яких для цього змусили покинути келії, де вони жили з дитинства. Наслідуючи накази халіфа, кат вирвав мученикові язика. На другий день він відтяв йому стопу і кисть руки. У неділю, при ще більшому збігу народу, він відрізав святому Петрові іншу стопу і іншу кисть, потім засліпив його, потім розіп’яв біля монастиря, в який той помістив своїх дочок і поряд з яким і помер, пронизаний трьома ударами списа.

Воїни стерегли тіло святого протягом п’яти днів, після чого спалили і кинули останки в найближчий річковий потік і навіть вимили з обережністю будь-який предмет, який міг торкнутися святих мощей, щоб завадити віруючим віддавати їм шанування.

Знайшли помилку