...
Преподобні Спиридон і Никодим, просфорники Печерські, у Ближніх печерах 1211
Житія святих,  Жовтень

Преподобні Спиридон і Никодим, просфорники Печерські, у Ближніх печерах

Місяця жовтня на 31-й день / вересня на 28-й день

Блаженний Спиридон, який походив не з міста, але з одного селища, був зовсім простий щодо хитрості книжкової і невіглас на словах, але не розумом духовним і не справами богоугодними. Бо страх Божий, який є початок премудрості, маючи в серці своєму, прийшов він до Печерського монастиря і приступив до суворого чернечого життя.

Не знаючи грамоти, він почав вчитися читати книги, хоча був немолодий літами. І вивчив він напам’ять весь Псалтир, і міцно трудився о спасінні душі своєї, безперестанку співаючи Псалтир, і всякий день до кінця. Пимен, який був тоді ігуменом, постник, бачачи, що він чоловік смиренний. і працелюбний і постійно старанний в молитві і пості, і в усьому непорочний, тож доручив йому богоприємний послух — пекти хліби, принесені до Божественної літургії, на Таїнство хліба Христового, тобто просфори. Блаженний же Спиридон, старанно працюючи в пекарні, не відмінив свого подвигу і труда духовного, але доручену йому роботу виконував з усяким благоговінням і страхом Божим.

Труд рук його — було чисте і непорочне приготування жертви, принесеної ієреєм; плід же вуст його, який він приносив, — була жертва постійної хвали Богу (Євр. 13:15). Коли він рубав дрова або місив тісто, мав на устах своїх псалми Давида, щоб, за звичаєм своїм, щодня кінчати Псалтир, що він і виконував.

Одного разу цей блаженний, роблячи звичайну свою роботу, розвів вогонь, щоб пекти просфори, і від полум’я, яке вирвалося, загорівся дах келії. Тоді блаженний, взявши мантію свою, закрив нею отвір печі і, зав’язавши рукава волосяниці своєї, побіг з нею до колодязя, наповнив її водою і, поспішно повертаючись з водою, кликав братію, щоб допомогли йому гасити. Браття, прибігши, побачила дивну річ: мантія, якою блаженний закрив отвір печі, не згоріла, і вода, якою погасили пожежу келії, не витекла з волосяниці. І прославили голосно Бога.

Був у блаженного Спиридона помічник — один брат Никодим, який у всьому мав з ним однодумність і єдиний норов, в молитві і в ручному труді.

Обидва вони ревно і по-Божому послужили в справі випікання просфор тридцять років, чисто і непорочно здійснюючи свою справу і, коли переставилися, в доброму сповіданні насичуються слави Божої, яку бачать вже більше не під виглядом пропонованого хліба, але лицем до лиця.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобным Спиридону и Никодиму, просфорникам Печерским, в Ближних пещерах, глас 4

Хлебы́ прино́сныя рука́ми свои́ми творя́,/ псалмопе́ние непреста́нное усты́ свои́ми/ я́ко же́ртву хвалы́ приноша́ше Го́сподеви,/ со честны́м Никоди́мом, блаже́нне Спиридо́не,// с ни́мже моли́ся Христу́ Бо́гу о душа́х на́ших.

Кондак преподобным Спиридону и Никодиму, просфорникам Печерским, в Ближних пещерах, глас 3

Да яви́ши разжже́нную твою́ ко Го́споду любо́вь,/ чу́дне Спиридо́не,/ разже́гшуюся зело́ пещь/ ма́нтиею свое́ю загражда́еши/ и да пока́жеши исто́чник вод дарова́ний ду́ха в тебе́ живу́щ,/ оде́ждею свое́ю, нося́ во́ду,/ угаша́еши пла́мень о́гненный,/ тем, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду,/ со блаже́нным Никоди́мом// моли́ся при́сно о нас, пою́щих тя.

Тропaрь, глaсъ д7:

Хлёбы принHсныz рукaми свои1ми творS, pалмопёніе непрестaнное ўсты2 свои1ми, ћкw жeртву хвалы2, приношaше гDеви, со честнhмъ нікоди1момъ, бlжeнне спmрідHне, съ ни1мже моли1сz хrтY бGу њ душaхъ нaшихъ.

Кондaкъ, глaсъ G:

Да kви1ши разжжeнную твою2 ко гDу люб0вь, чyдне спmрідHне, разжeгшусz ѕэлw2 пeщь мaнтіею своeю заграждaеши, и3 да покaжеши и3ст0чникъ в0дъ даровaній д¦а въ тебЁ живyщь, nдeждею своeю носS в0ду, ўгашaеши плaмень џгненный, тёмъ, ћкw и3мёz дерзновeніе ко гDу, со бlжeннымъ нікоди1момъ моли1сz при1снw њ нaсъ, пою1щихъ тS.

Ще в розробці

Знайшли помилку