Святкування пам’яті чудотворної ікони Божої Матері названої “Єлецька”

Місяця січня на 11-й день

Явлення стародавньої чудотворної Єлецької ікони Божої Матері сталося 6 лютого 1060 року, під час князювання в Чернігові онука Святого рівноапостольного князя Володимира, Святослава Ярославича, який і створив на місці явлення ікони монастир.

Складаючи «Скарбницю», архімандрит Іоанникій Голятовский в 1676 році посилав в Москву дізнатися про Богородицю Єлецьку, чому вона так називається. Старий князь Микита Іванович Одоєвський, нащадок Чернігівського князя Святослава Ярославича, повідав їм: «чували ми від дідів і прадідів своїх, що поблизу Чернігова на дереві ялиновому знайдений образ Пресвятої Богородиці. Тому збудована там церкова називається Богородиця Єлецька».

Під час монголо-татарської навали на Чернігів в 1239 році, обитель зазнала розорення. Доля давньої ікони Єлецької Богоматері невідома. За переказами, в момент нападу завойовників, вона була захована усередині церковної стіни, а згодом її знову помістили в Успенському соборі. Голятовский в «Скарбниці» зауважує: «Пресвятої Богородиці Власний образ на дереві ялиновому близько Чернігова знайдений, з Чернігова до Москви під час війни є перенесений, оскільки тепер в Чернігові той образ не знаходиться». Філарет Гумілевський в своєму описі міста Харкова стверджував, що «1579 р св. ікона була взята князем Барятинським і залишалася в будинку Барятинських, нащадків Чернігівського князя Святослава Ярославича, у вигляді спадкового надбання ». А потім, «в 1687 році окольничий, князь Данило Барятинський, командир Новгородських полків, під начальством князя Василя Голіцина, бувши в поході проти Криму, на зворотньому шляху з походу захворів в Харкові і був при смерті віддав бувшу з ним в поході св. Єлецкую ікону Пресвятої Богородиці в Харківський Успенський собор ». В даному випадку Філаретом було записано усний переказ. Давність чудотворної і улюбленої харків’янами ікони Єлецької Богородиці, що зберігалася в Успенському соборі Харкова, знавцями живопису оскаржується, хоча давність її письма визнавалася безумовно. Тим часом, провести нові дослідження неможливо – ікона безслідно зникла за радянських часів.

Матір Божа не залишила Єлецьку обитель без Свого образу. У розпал відновлювальних робіт, що проводились Іоанникієм Голятовським, в монастирі з’явився новий образ Богородиці Єлецької, який, як і древній, прославився чудесами. У 1676 році брати Микита і Матвій Козели привезли з російського міста Володимира до Чернігова на Богоявленський ярмарок образ Єлецької Божої Матері. Благочестивий Чернігівський житель Костянтин Костянтинович Мезопета купив цей образ і 11 січня того ж року подарував його обителі Єлецький.

Для запису чудес за молитвами до Богоматері Єлецька в монастирській ризниці до революції зберігалася беловая книга під назвою «Слава Пресвятої Богородиці Єлецький», видана з Чернігівської духовної консисторії 6 лютого 1895 за № 2443.

Всі, хто з вірою і полум’яної молитвою звертався до Цариці Небесної перед Її чудотворним образом, отримували допомогу і розраду.

Композиція Елецкой ікони вельми цікава. Це практично іконографія самої історії явлення образу в давнину, і одночасно відображений вид Чернігівського замку другої половини XVII століття. Композиція образу має також богословський зміст. У горней частини ікони в прямокутній різьбленій рамці зображено Богородицю з предвічним Немовлям на тлі гілок ялини, стовбур якої ділить нижню частину композиції навпіл. Вдалині видно річка Десна, річка життя. Праворуч від ялинового стовбура – тихе притулок – Успенський собор Єлецького монастиря. Зліва зображена частина Чернігівської фортеці з будівлями, де, по всьому видно, кипить світське життя. Рухаючись поглядом по іконі «проти солона» (проти годинникової стрілки), помічаєш написаний Божим Промислом шлях, шлях нашої душі, нашого життя.

В Успенському храмі був влаштований красивий позолочений дерев’яний кіот для чудотворного образу Єлецкой Божої Матері. На зиму ікону переносили в теплу Петро-Павлівський храм. Перенесення відбувалося урочисто, собором всій братії, зі співом тропаря Богородиці і при дзвін. Чудотворна ікона Єлецької Богоматері користувалася особливим побожним увагою не тільки жителів міста Чернігова та навколишніх селищ, а й численних прочан, які приходили до Чернігова на поклоніння святиням. У Єлецькій обителі щосереди перед літургією відбувалвся молебний спів і читався акафіст перед чудотворним образом Єлецкой Богоматері. Особливо зворушливо співали при цьому приспіви до акафісту Успіння Богородиці. Образ Єлецької Богородиці, який перебував в обителі до її закриття, мистецтвознавці датують 90-ми роками XVII століття. Вона написана темперами і олійними фарбами на двох широких дошках, скріплених між собою двома врізними шпонками. Верхня частина ікони заокруглена. Загальна висота ікони 135 см, ширина 76 см, товщина дощок 3 см. У 1930 році ця ікона з Успенського собору потрапила до Чернігівського історичного музею. Під час Великої Вітчизняної війни ікону Єлецької Богоматері підібрала якась жінка на попелищі згорілого музею і принесла в Троїцько-Іллінський монастир. Ігуменя Антонія наказала зробити копію з ікони, але місцева влада змусили віддати в музей не копію, а оригінал.

Чудотворна ікона Єлецької Божої Матері перебувала в Чернігівському історичному музеї ім. В. В. Тарновського до 1 квітня 1999 року. Нині вона повернута в Єлецький монастир.

Тропарі, кондаки, молитви та величання