Святкування пам’яті чудотворної ікони Божої Матері названої “Єлецька”

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 11-й день

Явлення стародавньої чудотворної Єлецької ікони Божої Матері сталося 6 лютого 1060 року, під час князювання в Чернігові онука святого рівноапостольного князя Володимира, Святослава Ярославича, який і створив на місці явлення ікони монастир.

Складаючи «Скарбницю», архімандрит Іоанникій Голятовський в 1676 році посилав до Москви дізнатися про Богородицю Єлецьку, чому вона так називається. Старий князь Микита Іванович Одоєвський, нащадок Чернігівського князя Святослава Ярославича, повідав їм: «Чували ми від дідів і прадідів своїх, що поблизу Чернігова на дереві ялиновому знайдений образ Пресвятої Богородиці. Тому збудована там церква називається Богородиця Єлецька».

Під час монголо-татарської навали на Чернігів у 1239 році обитель зазнала розорення. Доля давньої ікони Єлецької Богоматері невідома. За переказами, в момент нападу завойовників вона була захована усередині церковної стіни, а згодом її знову помістили в Успенському соборі. Голятовський в «Скарбниці» зауважує: «Пресвятої Богородиці власний образ на дереві ялиновому поблизу Чернігова знайдений, з Чернігова до Москви під час війни перенесений, оскільки тепер в Чернігові той образ не знаходиться». Філарет Гумілевський в своєму описі міста Харкова стверджував, що «у 1579 р. св. ікона була взята князем Барятинським і залишалася в будинку Барятинських, нащадків Чернігівського князя Святослава Ярославича, у вигляді спадкового надбання». А потім «у 1687 році окольничий, князь Данило Барятинський, командир Новгородських полків, під начальством князя Василія Голіцина, бувши в поході проти Криму, на зворотному шляху із походу захворів у Харкові і, будучи при смерті, віддав св. Єлецьку ікону Пресвятої Богородиці, що була з ним в поході, до Харківського Успенського собору». У цьому випадку Філаретом було записано усний переказ. Древність чудотворної і улюбленої харків’янами ікони Єлецької Богородиці, що зберігалася в Успенському соборі Харкова, знавцями живопису оскаржується, хоча давність її написання визнавалася безумовно. Водночас провести нові дослідження неможливо – ікона безслідно зникла за радянських часів.

Матір Божа не залишила Єлецьку обитель без Свого образу. У розпал відновлювальних робіт, які проводилися Іоанникієм Голятовським, у монастирі з’явився новий образ Богородиці Єлецької, котрий, як і древній, прославився чудесами. У 1676 році брати Микита і Матфей Козели привезли із російського міста Володимира до Чернігова на Богоявленський ярмарок образ Єлецької Божої Матері. Благочестивий чернігівський житель Костянтин Костянтинович Мезопета купив цей образ і 11 січня того ж року подарував його обителі Єлецькій.

Для запису чудес за молитвами до Богоматері Єлецької в монастирській ризниці до революції зберігалася білова книга під назвою «Слава Пресвятої Богородиці Єлецької», видана із Чернігівської духовної консисторії 6 лютого 1895 року за № 2443.

Всі, хто з вірою і палкою молитвою звертався до Цариці Небесної перед Її чудотворним образом, отримували допомогу і розраду.

Композиція Єлецької ікони вельми цікава. Це практично іконографія самої історії явлення образу в давнину і водночас відображений вигляд Чернігівського замку другої половини XVII століття. Композиція образу має також богословський зміст. У верхній частині ікони в прямокутній різьбленій рамці зображено Богородицю з предвічним Младенцем на тлі гілок ялини, стовбур якої ділить нижню частину композиції навпіл. Вдалині видно річку Десна, річку життя. Праворуч від ялинового стовбура – тихе пристановище, а саме Успенський собор Єлецького монастиря. Ліворуч зображено частину Чернігівської фортеці з будівлями, де, зі всього видно, кипить світське життя. Рухаючись поглядом іконою «проти сонця» (проти годинникової стрілки), помічаєш накреслену Божим Промислом путь, путь нашої душі, нашого життя.

В Успенському храмі був влаштований красивий позолочений дерев’яний кіот для чудотворного образу Єлецької Божої Матері. На зиму ікону переносили до теплого Петро-Павлівського храму. Перенесення відбувалося урочисто, собором всієї братії, зі співом тропаря Богородиці і під дзвін. Чудотворна ікона Єлецької Богоматері користувалася особливою благоговійною увагою не лише жителів міста Чернігова та навколишніх селищ, а й численних прочан, котрі приходили до Чернігова на поклоніння святиням. У Єлецькій обителі щосереди перед Літургією відбувався молебний спів і читався акафіст перед чудотворним образом Єлецької Богоматері. Особливо зворушливо співали при цьому приспіви до акафісту Успіння Богородиці та заключний кондак акафісту Благовіщення. Образ Єлецької Богородиці, який перебував в обителі до її закриття, мистецтвознавці датують 90-ми роками XVII століття. Вона написана темперами і олійними фарбами на двох широких дошках, скріплених між собою двома врізними шпонками. Верхня частина ікони заокруглена. Загальна висота ікони 135 см, ширина 76 см, товщина дощок 3 см. У 1930 році ця ікона з Успенського собору потрапила до Чернігівського історичного музею. Під час Другої світової війни ікону Єлецької Богоматері підібрала якась жінка на попелищі згорілого музею і принесла до Троїцько-Іллінського монастиря. Ігуменя Антонія наказала зробити копію з ікони, але місцева влада змусила віддати до музею не копію, а оригінал.

Чудотворна ікона Єлецької Божої Матері перебувала в Чернігівському історичному музеї ім. В. В. Тарновського до 1 квітня 1999 року. Нині вона повернута до Єлецького монастиря.

Тропарі, кондаки, молитви та величання