Явлення Світлописаного образу Пресвятої Богородиці в Руському на Афоні Свято-Пантелеімоновому монастирі p1ar2u483mf9o15iga14e0cni3
Житія святих,  Ікони

Явлення Світлописаного образу Пресвятої Богородиці в Руському на Афоні Свято-Пантелеімоновому монастирі

Місяця серпня на 21-й день

21 серпня/3 вересня 1903 року під час роздачі милостині убогим ченцям біля Великих монастирських воріт Свято-Пантелеімонова монастиря чернець Гавриїл зробив фотознімок і, коли його проявив, на чорно-білій світлині, на свій превеликий подив, побачив образ Богоматері, що смиренно одержувала благословенний кругляк хліба.
Монастирські архіви свідчать, що в період з кінця ХІХ до початку ХХ століття ченці щотижня роздавали милостиню нужденним. Щотижня з двох південних портів Одеси та Таганрога, де знаходилися афонські подвір’я Свято-Пантелеімонового монастиря, приходили до афонської пристані великі й малі кораблі з продуктами харчування та життєво необхідними матеріалами. Вони призначалися для 3 000 насельників Свято-Пантелеймонового монастиря і 4 000 російськомовних братів, які подвизалися в різних скитах, метохах, келіях і калівах Святої Гори.
Біля Великих воріт обителі збирався натовп бідних ченців-сиромахів і благочестивих мандрівників. Збереглися дані про те, що близько 600-800 осіб отримували з рук ченців хлібні коржі – череки. В урочні дні за милостинею до монастирських воріт стали приходити люди, які нічим не займаються, упиваються і нікому не підкоряються. 14 серпня 1903 року в монастир надійшов лист із Кінота, в якому висловлювалося невдоволення щодо “марної” і “шкідливої”, на його думку, милостині. Вище Священне управління Святої Гори зажадало від Священноначалія Свято-Пантелеімонова монастиря скасувати роздачу милостині і знайти більш прийнятну і неспокусливу форму допомоги. У посланні, зокрема, йшлося: “Милостиня, що подається євангельськи, тільки тоді буває приємна і люб’язна Богові, коли подається в розумінні – людям, які варті милостині і потребують її. Подається ж людям, які негідно являють собою прохачів милостині і які тільки на це відвідування і розраховують, і заради цього і проживають тут, тоді вже така подача милостині стає причиною шкоди”.
21 серпня 1903 року, рівно через тиждень після отримання кінотського листа, ченці Руської обителі вирішили востаннє дотриматися традиції і роздати милостиню, а вже потім зачитати присутнім зміст листа з Кінота. У цей час за звичаєм біля головної порти вже зібралися в очікуванні милостині сотні нужденних і мандрівних людей. Під час роздачі череків ієромонах Гавриїл зробив фотознімок, на якому проявився образ Богоматері, яка смиренно отримувала разом з іншими прохачами благословенну милостиню. Дивлячись на незвичайний знімок, ченці тут же згадали розповідь ченця Севастіана, який чув від портарів, ніби “один пустельник бачив кілька разів жінку під час роздачі череків”. Деякі з подвижників, які теж бачили наяву Дивну Діву серед убогих ченців і жебраків милостині, хотіли сказати про це воротареві, проте в самий день фотографування Її ніхто не бачив.
Богородиця незмінно промишляла про тих, хто подвизається у Своєму земному жеребі. За велінням Цариці Небесної монастир продовжив задовольняти потреби бідної братії: після братських трапез в обителі влаштовували трапези для бідняків, а келар видавав їм зі складу продукти харчування.
Історія шанування
Наприкінці 1980-х років, із початком відновлення обителі, чудесну фотографію було розмножено з додатком короткого опису події та поширено серед паломників. Для нового покоління людей, які постраждали від атеїстичної пропаганди, фотографія послужила фактором запевнення в бутті духовного світу, про що багаторазово засвідчували в обителі паломники.
Святкування на честь Світлописаного образу було встановлено Собором старців монастиря 2003 року з благословення ігумена архімандрита Ієремії у 100-літню річницю явлення для богослужбового увічнення пам’яті чудесної події. Найменування “Світлописаний образ” народилося під час складання богослужбової послідовності (слово “світлописання” є буквальним перекладом грецького слова “фотографія”). Тоді ж було створено іконописне зображення явлення для богослужбового використання. На підставі літописних записів і усних спогадів, що дійшли, було відтворено історичну канву події.
Текст послідування схвалений Синодальною богослужбовою комісією.
У 2011 році на місці явлення Божої Матері було споруджено пам’ятну каплицю, до якої було підведено джерело води для здійснення водосвятних молебнів. Зафіксовано випадки полегшення тілесних і душевних недуг від вживання води цього джерела.
Того ж року в першому поверсі братського Покровського корпусу було влаштовано й освячено храм-паракліс на честь Світлописанної ікони.
У 2011 році зображення історичної фотографії на мармуровій дошці було встановлено в монастирі Афонської ікони Божої Матері в с. Чоповики Житомирської області.

Подібну мармурову дошку із зображенням фотографічного образу було встановлено 2012 року на парафії Феодорівського собору в Царському Селі.
21 серпня/3 вересня 2013 року виповнюється 110 років від дня явлення Богоматері.
27 липня 2013 року на черговому засіданні Священного Синоду в Києво-Печерській лаврі було ухвалено рішення (журнал № 97) включити до місяцеслова Української Православної Церкви святкування спогаду про явлення Світлописаного образу Пресвятої Богородиці, який був у Руському на Афоні Свято-Пантелеймонівському монастирі в 1903-му році.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Светописанной»

Пречи́стому Ли́ку Твоему́ поклоня́емся, Блага́я,/ прося́ще предста́тельства о нас, Ма́ти Бо́жия,/ во́лею бо благоволи́ла еси́ яви́тися среди́ бра́тии,/ да изба́виши от печа́ли, и́хже собра́ла еси́. Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости исполня́еши всех, Пресвята́я Де́во,// вверя́ющих себе́ покро́ву Твоему́.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Светописанной»

О, неизрече́ннаго и благосе́рдаго Твоего́ смотре́ния,/ Честне́йшая Херуви́м и Сла́внейшая без сравне́ния Серафи́м!/ О́браз Твой Светоявле́нный, и самоизображе́нный/ свиде́тельство яви́ся/ Твоея́ неизрече́нныя любве́ и милосе́рдия,// почита́ем той, лобыза́юще.

Тропaрь, глaсъ в7:

Пречcтому ли1ку твоемY покланsемсz, бlгaz, просsще предстaтельства њ нaсъ, м™и б9іz, в0лею бо бlговоли1ла є3си2 kви1тисz среди2 брaтіи, да и3збaвиши t печaли, и5хже собралA є3си2. тёмъ благодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдости и3сполнsеши всёхъ, прес™az дв7о, ввэрsющихъ себE покр0ву твоемY.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Въ мlтвахъ неусыпaющую:

Q неизречeннагw и3 бlгосeрдагw твоегw2 смотрeніz, чcтнёйшаz херув‡мъ и3 слaвнэйшаz без8 сравнeніz сераф‡мъ! џбразъ тв0й свэтоzвлeнный, и3 самоиз8oбражeнный свидётельство kви1сz твоеS неизречeнныz любвE и3 млcрдіz, почитaемъ т0й, лобызaюще.

Ще в розробці