...
Великомучениця Злата (Хриси) p1avgiel1k11mpfa59ta1h571b495
Житія святих,  Жовтень

Великомучениця Злата (Хриси)

Місяця жовтня 18-й день

Ця преподобномучениця і чиста наречена Небесного Царя Христа Бога Злата (чи грецькою Христа) була з містечка Меглен. Будучи бідною за походженням як дочка безвісного і небагатого християнина, який мав чотирьох дочок, вона була багата на власні природні гідності: гарячу віру в Бога, дівство, цнотливість і тілесну красу, заради яких вона й удостоїлася вінця мученицького.

Один із місцевих турків, бачачи її незвичайну красу, розпалився в серці своїм сатанинською пристрастю і почав шукати нагоди, щоб зробити свій злий задум. І одного разу, коли свята вийшла з подругами з дому, він узяв із собою знайомих турків, схопив її та привів до себе до хати. І в першу чергу він почав підлещуватися перед святою багатьма обіцянками, намагаючись похитнути її думки і звернути у свою віру. Турок казав, що, якщо вона прийме іслам, він візьме її за дружину, якщо ж вона не підкориться, він заподіє їй великі муки. І Злата, золота і до душі і на ім’я, почувши такі слова, анітрохи не злякалася, але подумки закликаючи ім’я Господа Ісуса Христа собі на допомогу, з багатьма відвагою відповіла: «Я вірую і поклоняюся Христу моєму і Його вважаю нареченим своїм, Якого ніколи не відкинуся, якщо й тисячі мук мені завдасте і на дрібні шматочки тіло моє розтерзаєте».

Агаряни, чуючи це і розуміючи, що вони самі не зможуть переконати святу, використовували й інший засіб: знаючи, що за природою жінки більш вправні в умовляннях, вони передали святу своїм дружинам, наказавши їм у будь-який спосіб переконати її. Взявши мученицю, які тільки не використовували жінки, півроку постійно схиляючи святу у свою віру, але даремно працювали, оскільки блаженна Злата була затверджена на нерухомому камені віри Христової. Тоді, покликавши батьків і сестер святої, погрозою змусили їх переконувати доньку прийняти іслам, інакше її вб’ють, і їх покарають.

Батьки і сестри, неохоче прийшли до мучениці, бо страх змусив їх це зробити, почали говорити все те, що може розм’якшити і саму черству душу. Вони, плачучи, говорили: «Дочко кохана, пожалій себе і нас, твоїх батьків і сестер, оскільки ми всі в небезпеці загинем через тебе, і зречися Христа тільки, щоб допомогти і собі, і нам, а Христос Милостивий і простить тобі цей гріх як вимушений».

І тут нехай уявить собі кожен, яку велику і жорстоку лайку спорудив диявол, щоб спокусити святу, і до яких почуттів і переживань могли привести м’яку дівчину сльози матері та батька та єдиноутробних сестер, що проливаються перед нею. Але мужність перемогла сила Христова і цю лайку і хитрощі диявола, оскільки мудра і великодушна Злата, розпалювана внутрішнім вогнем любові Христової, анітрохи не схилилася, як того очікувало єство, на слова і сльози батьків і сестер, але ставши вище плоті крові і поза законами єства, сказала батькам і сестрам мудрі слова: «Ви, оскільки мене схиляєте зректися Христа істинного Бога, не є більш моїми батьками і сестрами, і я не хочу знати вас за таких надалі, але замість вас я маю Отцем Господа мого Ісуса Христа, Матір’ю – мою Богородицю, братами ж і сестрами всіх святих». І з такою відповіддю вона залишила їх.

Побачивши іновірні, що вони нічого не досягли і не відхилили святої від віри в Христа, навіть тими засобами, які використовували, вони залишили вмовляння і слова і почали мучити святу. Цілих три місяці її били щодня. Потім, здерши з неї шкіру і вирізавши зі шкіри ремені, залишили їх розвішаними навколо мучениці, щоб вона злякалася, бачачи їх. Кров текла струмками з її дівочого тіла, тож вся земля довкола стала червоною. Після чого, розжаривши вістря, вони пронизали через вуха наскрізь голову святої, тож дим виходив з її носа та рота.

Христова ж мучениця, зазнаючи таких страшних мук, які могли б зламати і найхоробріших чоловіків, залишалася мужньою, зміцнюваною силою Хреста і сердечною любов’ю до Христа. Дізнавшись, що поряд у той час перебував ігумен святогірського Ставронікітського монастиря отець Тимофій, який був її духовним отцем (і який пізніше переказав її страждання), вона передала йому через одного християнина прохання молитися за неї Богові, щоб вона богоугодно закінчила подвиг мучеництва.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь великомученице Злате Мегленской, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Зла́то,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и Тебе́ и́щущи страда́льчествую,/ и сраспина́юся и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак великомученице Злате Мегленской, глас 2

Храм Твой всечестны́й,/ я́ко цельбу́ душе́вную обре́тше, вси ве́рнии/ велегла́сно вопие́м ти:/ де́во му́ченице Зла́то, великоимени́тая,// Христа́ Бо́га моли́ непреста́нно о всех нас.

Молитва великомученице Злате Мегленской

О, пресла́вное прозябе́ние ро́да Болгарскаго, солнцезрачная деви́це, багряни́цею крове́й свои́х украше́нная, предо́брая ма́ти на́ша, великому́ченице Зла́то! Услы́ши ча́д твои́х с любо́вию к тебе́ ны́не прибега́ющих и ма́лое сие́ моле́ние на́ше приими́, и Го́споду Бо́гу на́шему благоприя́тно сотвори́. Согреши́хом бо и беззако́нновахом, и недосто́йны есмы́ зре́ти высоту́ небе́сную от мно́жества непра́вд на́ших — свя́зани есмы́ у́зами грехо́вными и николи́же во́ли Созда́теля на́шего сотвори́хом, ниже́ сохрани́хом повеле́ний Его́; те́мже преклоня́ем коле́на сокруше́нна и смире́нна се́рдца на́шего ко Творцу́ и Спа́су своему́ и твоего́ ма́терняго заступле́ния к Нему́ про́сим. Воздви́гни ру́це твои́, кра́сная девому́ченице, любве́ Христо́вы сосу́де всезлаты́й, и вку́пе с Пречи́стою Богоро́дицею и все́ми святы́ми ро́да на́шего Зижди́теля все́х умоли́, да ниспо́слет ми́лость Свою́ на многострада́льную страну́ на́шу, шата́ние люде́й да умири́т, го́рькия собла́зны церко́вныя да утоли́т, отступи́вшия от Ве́ры Правосла́вныя све́том И́стины Своея́ да просвети́т, ста́рыя да умудри́т, ю́ныя да наста́вит, от растле́ния нра́вов и от сете́й ерети́ческих до́бре и́х сохраня́я, младе́нцы млеко́м благоче́стия да воспита́ет, все́х же на́с ба́нею покая́ния да обнови́т. Умоли́, о, златонравная ма́ти, кра́сный цве́те де́вства и му́чеников удобре́ние, Го́спода и Спа́са на́шего, да пода́ст на́м ду́х смире́ния и кро́тости, ду́х целому́дрия и послуша́ния, ду́х любве́ нелицеме́рныя, и да упра́вит у́м на́ш, и се́рдце на́ше в пра́вой ве́ре да укрепи́т, я́ко да И́стиною наставля́еми и любо́вию осиява́еми, ти́хое и ми́рное зде́ поживе́м житие́ во вся́ком благоче́стии и чистоте́. Моли́ся, о, великому́ченице сла́вная, сладча́йшая ма́ти на́ша Зла́то, Тро́ице Преблагослове́нней, да изба́вит ны́ от вся́каго обстоя́ния, и от вся́каго наве́та вра́жия безбоязненны на́с да сохрани́т, да ни ра́нами, ниже́ преще́нием устраша́еми, до конца́ ве́рни Христу́ Жениху́ на́шему пребу́дем, и та́ко со благо́ю наде́ждею и и́стинным увере́нием к та́мошнему ми́ру по́йдем, богоприя́тное твое́ заступле́ние призыва́юще и Пребоже́ственную Тро́ицу: Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, вы́ну хва́ляще и благословя́ще, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в, ами́нь.

Величание великомученице Злате Мегленской

Велича́ем тя,/ страстоте́рпица Христо́ва Зла́то,/ и чтим честно́е страда́ние твое́,/ я́же за Христа́// претерпе́ла еси́.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку