Великомучениця Марина (Маргарита) Антіохійська p1aoj24k9b5h4v1puva1q84rs65
Житія святих,  Липень

Великомучениця Марина (Маргарита) Антіохійська

Місяця липня на 17-й день

Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській (у Малій Азії, нині Туреччині). Батько її був язичником-жерцем. Від своєї годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. У той час імператор Діоклітіан (284-305 рр.) влаштував гоніння на християн, тож багато християн змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла Хрещення. Дізнавшись про це, батько відрікся від неї.

Якось у віці п’ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області (єпарх) проїжджав повз, зачарувався її красою і освідчився їй. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель віддав її під опіку одній знатній жінці, сподіваючись, що та вмовить дівчину зректися Христа. Але Марина відкинула це і відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням: сікли прутами, стругали тіло її тризубами, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем. Побачивши такі страждання дівчини, народ плакав від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не збагнули дива. Наступного дня її знову обпалювали, потім стали топити у великій бочці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини спали кайдани, над її головою засяяло незвичайне світло, в якому кружляла лохина із золотим вінцем у дзьобі. Вражений народ став славити Бога. Правитель наказав стратити Марину і тих, хто увірував у Христа. Того дня разом із нею обезголовили 15 000 осіб.

Очевидець Феотим описав її страждання. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття міста хрестоносцями в 1204 р.

За великої схожості грецького і латинського текстів житій святу з певного моменту починають вшановувати в різних частинах Європи під різними іменами: ближче до півдня і сходу під оригінальним ім’ям Марина, а на Заході і Півночі – як Маргариту. У середні віки в Західній Європі її шанування поновлюється під ім’ям Маргарити Антіохійської.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь великомученице Марине Антиохийской, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Мари́на/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак великомученице Марине Антиохийской, глас 3

Де́вства добро́тами преиспещре́нна, де́во,/ нетле́нными венцы́ венча́лася еси́, Мари́но,/ кровьми́ же му́ченичества обагре́на,/ чудесы́ просвети́вшися исцеле́ний,// благоче́стно, му́ченице, прия́ла еси́ по́честь побе́ды твоего́ страда́ния.

Ин кондак великомученице Марине Антиохийской, глас 3

Мари́на днесь вра́жию главу́ сокруша́ет,/ побе́ды вене́ц с Небесе́ прие́мши./ Его́же бо проро́цы удержа́ти не возмого́ша,/ того́ она́, связа́вши, уязви́.// Сего́ ра́ди показа́ся му́чеником украше́ние, вку́пе же и похвала́.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку