Місяця вересня на 30-й день

Філософ Павлович Зябрев народився 1874 року в сім’ї священика. Закінчив Сімферопольське духовне училище у 1893 році. У 1895 році після складання іспиту призначений псаломщиком до Св.-Димитровської церкви с. Царівництво Бердянського повіту Таврійської Губернії, в 1898 переведений до Св.-Іллінської церкви с. Гірсівка того ж повіту. У 1902 році після складання іспиту призначений дияконом-псаломщиком тієї ж церкви, а в 1903 році о. Філософ перекладається штатним дияконом до Покровської церкви цього ж села. У 1904 р. він одержує призначення на посаду диякона церкви в ім’я Архангела Михайла с. Мала Лепатиха та законоучителя 1-ї церковно-парафіяльної школи. До революції 1917 р. о. Філософ був висвячений у єреї. Ім’я його дружини – Віра Максимівна; у шлюбі з нею вони мали трьох синів: Серафима 1903 р. н., Миколи – 1909 р. н., Гермогена – 1913 р. н., та двох дочок: Людмилу – 1906 р. н. і Марію – 1910 р. н. Після 1917 року о. Філософ служить у храмі в ім’я Михайла Архангела с. Гюнівка Великобілозерського районудо закриття його у 1931 році. Після закриття церкви продовжує здійснювати нелегальні (з погляду радянського законодавства) богослужіння та потреби в будинках парафіян. О. Філософ сім разів піддавався репресіям (1930 р. був засуджений Б. Білозерським нарсудом на півтора роки позбавлення волі за експлуатацію батрака-пономаря та агітацію проти колективізації, в 1937 р. оштрафований РІК на 300 руб. за нелегальне проведення релігійних обрядів). Майно його за несплату податків кілька разів розпродавалося, і остаточно було розпродано 1936 р. 14 серпня священик заарештовується вкотре Великобілозерським районним відділом НКВС. Подружжя у цей час вже не було живим. Діти на момент арешту – дорослі; у кримінальній справі сказано, що всі вони перебувають у шлюбі і «від нього відмовилися». Проти о. Філософа порушують кримінальну справу №5/293. Його звинувачують у тому, що він продовжує богослужіння після закриття церкви, «контрреволюційної терористичної діяльності» (ст. 54-10 КК УРСР). За свідченнями свідків під час перепису населення агітував колгоспників записуватись віруючими: «якщо більшість населення запишеться віруючими, то згідно з новою конституцією можна буде закрити колгоспні клуби та відкрити молитовні будинки». У характеристиці голови РВК сказано, що за сприяння Зябрьова «на території Б-Білозерського р-ну активізувалися релігійники». У довідці, складеній районним прокурором, сказано, що о. Філософ скаржився до прокуратури на те, що РІК «не дозволяє відправляти богослужіння… Далі заявивши таке: « вашим законам я не підчіняюсь, а підчіняюсь лише своєму архієрею, якій міні дав дозвіл на богослужіння» (орфографія оригіналу). На допиті на пропозицію надати свідчення по суті о. Філософ каже: «Основна моя професія – священик після закриття церкви в с. Гюневка залишився вірним моєму обов’язку і продовжував проводити релігійні обряди на будинках… до мого арешту… на території Б-Білозерського, Кам’янського, Б-Лепатихського, Веселівського районів»На запитання слідчого щодо ставлення до політики партії священик прямо відповідає: «Я вважав і вважаю, що Радянська Влада неправильно вела і веде політику, не дозволяючи проводити релігійні обряди, а так само – неправильно закрили церкви, тому що це йде в розріз інтересами віруючих, а звідси – моє невдоволення політикою Комуністичної партії та її вождів, спрямованої проти релігії»; ці вожді, і особливо – Сталін, «та й кожен комуніст неправильно робили і роблять, переслідуючи не лише нас – священнослужителів, а й трудящих-віруючих. Це своє невдоволення я висловлював навіть ряду районних і сільських працівників, скажу і зараз». Після закінчення слідства о. Філософ утримувався під вартою у Мелітопольській в’язниці. Засуджено 21 вересня 1937 р. Трійкою УНКВС по Дніпропетровській області до 8 років ув’язнення. У кримінальній справі відомостей про подальшу долю о. Філософа немає. Зважаючи на те, що на момент винесення вироку священикові було 63 роки, і те, що умови утримання політв’язнів були вкрай важкими, можна з достатньою мірою ймовірності стверджувати, що з ув’язнення він не повернувся. Постановою заст. прокурора Запорізької обл. від 6 травня 1989 року о. Філософ Зябрьов був реабілітований.

Справа № 22369 «контрреволюційної групи церковників тихонівців» села Балабине Запорізького району, що проводила «активну контрреволюційну діяльність», що ставила «метою насильницьке повалення існуючого ладу шляхом збройного повстання» у складі священика Стефана Микитовича Бензина , Василеги 1937 року. Представники цього «злочинного угруповання» звинувачували також у тому, що «перекручували сутність Сталінської конституції», «у своїй боротьбі з Радою влади ставили перед собою завдання застосування терору проти… керівників партійних та радянських органів». За свідченнями свідків, «закликали населення не знімати з церкви хрести, не розоряти церкви». Повністю «винними у висунутий їм звинуваченні себе визнали». У ході ведення слідства мали місце фальшування протоколів допитів свідків та обвинувачених. Так, обвинувачений Василега у своїй скарзі від 17. 12. 1939 р. пише, що слідчий НКВС «змусив підписати протокол, не оголошуючи його змісту, заявивши у своїй, що він поспішає відправити пошту, протокол прочитає згодом і внесе виправлення»; один із свідків пізніше «заявив, що їм у 1937 р. свідчення були написані власноруч, однак другого дня до нього… прийшов слідчий… і дав підписати написаний ним протокол, заявивши при цьому, що протокол переписав і відкоригував». У 1941 р. свідки було перепрощено, жоден із них не підтвердив своїх показань за 1937 р. Вирок Трійки НКВС від 15 листопада 1937 року: Стефана Микитовича Бензіна розстріляти, майно його конфіскувати; решту двох обвинувачених засудили до 10 років ув’язнення в ВТТ. У справі є акт від 28.11.37 про приведення вироку щодо о. Стефана у виконання. Вирок скасовано, справу припинено Постановою президії Запорізької обл. суду 11.03.59 р.