Святитель Варсонофій, єпископ Тверський

Місяця квітня на 11-й день.

Святитель Варсонофій, єпископ Тверський, чудотворець Казанський, народився близько 1495 року в місті Серпухові в сім’ї священика Василя. Під час Хрещення немовля отримало ім’я Іоанн. Відрізняючись працьовитістю і тямущістю, юнак легко опанував грамоту, опанував читання Псалтиря та церковний спів настільки, що міг не тільки сам читати і співати, а й допомагати іншим.

1512 року кримські татари під проводом Ахмат Гірея і Бурнат Гірея ходили в похід на Рязань, але “не встигши ничтоже во взятии града Рязани”, пройшли швидким і несподіваним спустошливим рейдом берегами Оки. Серед багатьох і Іоанн сімнадцятирічним отроком був відведений у полон. Багато довелося терпіти в полоні юнакові, але в суворих випробуваннях віра Христова, яка ще в батьківському домі глибоко вкоренилася в серці, принесла плід сторицею. Сподіваючись на Господа, майбутній святитель молився і співав псалми, які спадали на пам’ять, жив, як живе послушник у монастирі, непомітно навчаючись послуху, незлобивості та терпінню. Спав Іоанн зовсім мало, до їжі майже не доторкався, вирізнявся старанністю і лагідністю, трудився без перекослів’я і тому привернув до себе навіть запеклі серця іновірців, які, мимоволі визнавши його чесноти, стали поводитися з ним м’якше і поблажливіше, ніж з іншими.

Поступово завдяки неабияким здібностям він опанував розмовну татарську мову до такої міри, що через два роки міг не тільки добре говорити, а й писати татарською. Полон тривав три роки. З великими труднощами зібравши необхідну суму, священик Василь викупив свого сина Іоанна з татарської неволі. Блаженний Іоанн повернувся додому, проте серце його вже охололо назавжди до мінливих земних радощів і втіх. Згідно з непохитним рішенням, що визріло в душі юнака ще в полоні, він поїхав до Москви, де в Спаському Андроніковому монастирі прийняв чернечий постриг, давши Богові обітниці незайманості, слухняності та нестяжання. Новопостриженого ченця нарекли Варсонофієм.

Суворим і богоугодним життям чернець Варсонофій досягав успіху в подвигах чесноти і молитви. В Андрониковому монастирі бував наїздами святитель Акакій, єпископ Тверський (1522-1567), рідний молодший брат преподобного Іосифа Волоцького і постриженик Іосифо-Волоколамського монастиря, архіпастир добрий і благочестивий, удостоєний від Бога дару прозорливості. Він неодноразово передбачав преподобному Варсонофію, який був ще в сані ієродиякона, що саме він стане колись наступником святителя Акакія на Тверській кафедрі. Про доброчесне і благочестиве життя преподобного Варсонофія стало відомо митрополиту Московському Макарію, який звів святого Варсонофія в сан ігумена Миколо-Пешношської Мефодієвої пустелі, заснованої в 1461 році учнем преподобного Сергія Радонезького преподобним Мефодієм (пам’ять 14 червня) в 15 верстах від Дмитрова. За старих часів пустинь ця іменувалася “Нікола на Песнуші”.

1553 року в паломництві (на знак подяки за чудесне порятунок від смерті) на шляху в Кирилів Білозерський монастир Пешношську обитель відвідав цар Іоанн Грозний із сімейством. Він звернув увагу на досвідченого наставника чернечого життя, який побував у полоні та обізнаний у татарській мові та звичаях. Тому коли 1555 року в Казані відкривали нову єпархію, разом зі святителем Гурієм, першим архієпископом Казанським, був направлений до Казані і святий Варсонофій із Пешношської обителі в сані архімандрита для заснування там монастиря.

26 травня 1555 року первосвятителі Казані урочисто вирушили в дорогу. З Москви річками Москвою, Окою і Волгою шлях до Казані тривав два місяці. У неділю 27 липня 1555 року святитель Гурій з ігуменом Пешношським Варсонофієм та ігуменом Успенського Старицького монастиря Германом прибули до Казані. З хрестами і хоругвами зустріли їх у Казанському Благовіщенському соборі місцеве духовенство і населення. Разом зі святим Варсонофієм до Казані прибули ченці, постриженики Пешноші: Тихон, Феодорит, Іов, Андронік, Сильвестр, а також чернець Андронікова монастиря Симеон. Уже наступного, 1556 року преподобний Варсонофій виконав покладене на нього доручення і влаштував Преображенський монастир у Казанському кремлі. Ним було освячено перший кам’яний теплий храм у монастирі в ім’я святителя Миколая Ратного, а згодом – і головний храм на честь Преображення Господнього.

Таємно від усіх він продовжував носити вериги для виснаження плоті. Монастир незабаром став осередком духовного життя колишньої татарської столиці. Через кілька років кількість ченців у ньому доходила до ста осіб. Святий Варсонофій навертав татар у православну віру, чому чимало сприяло чудове знання ним татарської мови. Завдяки зціленням різних недуг ім’я його стало відоме далеко за межами Казані. І чимало хворих, які приходили до нього за лікуванням, схилялися до прийняття християнської віри. Після смерті єпископа Тверського Акакія (1567) святитель Филип, митрополит Московський, викликав святого Варсонофія до Москви і звів його в сан єпископа Тверського.

Істинним світильником був святитель Варсонофій для своєї пастви, не словами одними, а всією істотою своєю вказуючи спасительний шлях Христовий. Незважаючи на високий святительський сан, він продовжував бути смиренним подвижником, яким був у Пешношській обителі і в Казані. Ночі проводив він у молитві, дні в працях і турботах, відпочиваючи, шив клобуки і дарував ченцям і єпископам, безперестанною молитвою старанно лікував тілесні й душевні хвороби тих, хто звертався до нього. У той час почалися для Росії тяжкі випробування – цар Іоанн Грозний, який мудро і благочестиво правив Росією, став жахом і бичем для своїх підданих, насаджуючи так звану “опричнину”. Твер не належала опричнині й тому не користувалася прихильністю царя. З жахом і обуренням бачив святитель Варсонофій, як його друга Германа, архієпископа Казанського (пам’ять 6 листопада), який колись користувався повагою царя, викликали з Казані до Москви для зведення в сан митрополита, проте після того, як нагадав цареві тихими й лагідними словами, що той відповість на Божому суді за свої жорстокості, вигнали й він помер в ув’язненні. Багато страшних подій пройшло перед очима святителя Варсонофія за чотири роки його архієрейського служіння. Глибоко журився про свою паству святитель Варсонофій. Відчуваючи старечу неміч, він 1571 року віддалився на спочинок у засновану ним у Казані обитель. П’ять років провів він у Преображенському монастирі на спокої, в молитві й усамітненні, де прийняв велику схиму. Коли він не міг через неміч сам ходити до церкви, люблячі учні допомагали йому відвідувати храм Божий, знаючи його любов до Богослужіння.

Помер святитель Варсонофій 11 квітня 1576 року і був похований у Преображенському монастирі архієпископом Казанським Тихоном. У 1595 році з благословення святішого патріарха Іова (1588-1607) побудований у цьому монастирі новий храм на честь Преображення Господнього. Під час будівництва храму були знайдені мощі святителів Казанських Гурія і Варсонофія.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання