Святитель Симон, єпископ Суздальський

Місяця вересня на 28-й день

Блаженний Симон, бачачи, що прийняв святий чернечий образ у святому Печерському монастирі, прикрашеному святими отцями, як мисленими зірками, місяцем і сонцем, став читати житія Печерських святих, котрі жили колись і догодили Богові, які помножились як зірки, і намагався сам у всьому виконати їх доброчесності. Він з любов’ю згадував справи першого будівельника, преподобного Феодосія, за яким, як за місяцем, йшло слідом безліч зірок, і сам наслідував звичаї його. Він ретельно розмірковував про подвиги святого першоначальника Антонія, светозарного сонця, який просвітив всіх сонцем добрих справ своїх, і на його рівноангельський шлях прямував сам. Він трудився гідно в святому Печерському небоподібному монастирі, як зірка ранкова, що сходить, прекрасний, як місяць, обраний, як сонце, Пресвятою Богородицею, наслідуючи, наскільки можна, і Її Саму смиренним послухом, ревним соборним молінням і усамітненею безмовністю богомислення. Коли ж він засяяв світлом добрих справ, Володимирський і Суздальський престол виявився без архієрейського вінця. Багато потрудився цей добрий пастир, насичуючи овець своїх  не смертною якою їжею, але такою, що веде до життя — пропонуючи їм житія святих Печерських, і життям своїм і в книгах своїх.

І, пробувши дванадцять років на пастирському престолі, відійшов до пастирів, які сиділи на дванадцяти престолах, і до самого Начальника пастирів Ісуса прийняти нев’янучий вінець заслуженої ним слави. Чесне ж його тіло, за бажанням, висловленим в посланні до блаженного Полікарпа, і по вірі його і любові до преподобних, покладено в печері, де і донині перебуває в нев’янучому нетлінні.

Під 1226 роком Лаврентіївський літопис повідомляє: «Місяця травня в 22 день преставився блаженний і милостивий учительний єпископ Симон Суздальський та Володимирський, пострижений у схиму. І було покладено чесне тіло його в церкві Святої Богородиці у Володимирі».

На карті Ближніх лаврських печер 1638, 1661-1703 років і пізнішого часу згадується відповідно «святий Симеон, митрополит Суздальський», «Симон єпископ» і «Симон, єпископ Суздальський».

Дивлячись на його мощі, братія Лаври була впевнена, що він є автором «Слова про створення церкви Печерської» і «Послання» до інока Полікарпа. При цьому передбачалося, що святий Симон, який, як видно з його «Послання», вельми бажав возлягти тілом у Лаврі, був після смерті перенесений з Володимира у Печерську обитель.

Імена святителів Симона Володимиро-Суздальського і Симона Ростово-Суздальського включені у Собор Володимирських святих, вшанування якого встановлено в 1982 р. і звершується 23 червня (6 липня), у день Володимирської ікони Божої Матері.