Святитель Стефан, єпископ Великопермський Stefan Permskyy
Житія святих,  Квітень

Святитель Стефан, єпископ Великопермський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 29-й день / у першу неділю після 29 січня — Собор святих Пермської митрополії (перехідне) / місяця квітня на 26-й день / у Неділю третю після Пʼятидесятниці — Собор Вологодських святих (перехідне) / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих / місяця липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у першу неділю вересня за новим стилем — Собор Московських святих (перехідне) / місяця жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії

Святитель Стефан, просвітитель Пермі, апостол зирян, народився близько 1340 року в сімʼї устюзького причетника Симеона. Під впливом своєї благочестивої матері Марії, володіючи великими здібностями, він з юних років виявляв незвичайну старанність до служіння Церкві: в один рік навчився читати священні книги і допомагав батькові в церкві під час богослужіння, виконуючи посаду канонарха і читця.

У молодості святий прийняв чернецтво в монастирі на честь святителя Григорія Богослова в Ростові. Монастир славився багатим книжковим зібранням. Святий Стефан хотів читати святих отців в оригіналі і для цього вивчав грецьку мову. В юності, допомагаючи батькові в церкві, він часто розмовляв з зирянами. Тепер же, опанувавши багату церковну культуру, святий Стефан горів бажанням навернути зирян до Христа.

Для просвітлення зирян він склав азбуку їхньої мови і переклав нею кілька церковних книг. За подвиги благочестя єпископ Ростовський Арсеній (1374–1380) висвятив його в сан ієродиякона. Приготувавши себе до місіонерської діяльності, святитель Стефан зʼявився до Москви (1379 р.) до єпископа Коломенського Герасима, який керував тоді справами митрополії, і просив його: «Благослови мене, Владико, іти до країни язичницької — Пермі. Хочу вчити святій вірі невірних людей. Я зважився або привести їх до Христа, або покласти у них за Христа голову». Єпископ з радістю благословив його і висвятив у сан ієромонаха. Він забезпечив його антимінсами, святим миром та богослужбовими книгами, а великий князь Димитрій Іоаннович дав йому охоронні грамоти.

Із Устюга святий Стефан спустився Північною Двиною до впадання в неї Вичегди, звідки починалися поселення зирян. Багато праці, боротьби, поневірянь і скорбот витерпів проповідник віри Христової, живучи серед язичників, які поклонялися ідолам, «вогню, воді, деревам, камінням і золотий бабі, і чаклунству, і волхву…»

Особливо благоговіли зиряни перед так званою «прокудливою березою». Величезна за товщиною і висотою береза росла на піднесеному місці. Зиряни збиралися до неї і приносили в жертву впольованих звірів. Святий Стефан поставив свою келію неподалік від берези і використовував зібрання забобонних язичників біля дерева, щоб навчати їх святої істини. Потім святий Стефан зрубав і спалив березу для викорінення забобонів. Зиряни збиралися вбити його. Святий звернувся до них з проповіддю: «Судіть самі, чи сильні боги ваші, коли вони не можуть захистити себе від вогню? Чи боги вони, коли такі немічні, та й не мають не лише розуму, а й слуху та зору? І від мене, слабкого, не зуміло захистити себе ваше божество. Чи не такі самі і всі інші боги ваші? Не такий Бог Християнський. Він бачить все, все знає і Всемогутній, бо створив весь світ і про все промишляє. І який Він добрий, особливо до тих, хто знає Його! Я бажаю вам добра, проповідуючи вам Істинного Бога. Він любитиме вас, благодіятиме вам, коли станете шанувати Його щиро».  На місці «прокудливої берези» святий Стефан побудував храм на честь Архангела Михаїла, скидача духів темряви.

Зиряни, які охрестилися, самі стали винищувати те, чому раніше поклонялися: рубали священні дерева, трощили ідолів; багаті дари, призначені для язичницьких жертовників, вони приносили святому Стефану. Він велів зирянину Матфею, який служив при ньому, все піддавати вогню і лише дозволяв вживати полотно на обгортання ніг.

Але остаточний перелом у зирянах стався після того, як святий Стефан осоромив їхнього головного жерця Паму, який повстав проти поширення святої віри. Жрець вступив у суперечку зі святим Стефаном. «У вас, християн, — говорив Пама, — один Бог, а у нас багато помічників і на суходолі, і на воді, які дарують нам щасливий улов у лісах, а його надлишки постачають Москві, орді й далеким країнам; вони повідомляють нам у чаклунстві таємниці, недоступні вам». Святий Стефан відповів, що Істинний Бог — один; всемогутність — одна, а безсилля богів-ідолів очевидне з досвіду. Після довгих суперечок жрець Пама на виправдання своєї віри зголосився пройти крізь вогонь і воду й того самого зажадав від святого Стефана. «Я не керую стихіями, — смиренно відповів святий Стефан, —  але Християнський Бог великий: іду з тобою» і, помолившись, узяв Паму за руку, щоб іти у вогонь. Пама затремтів і благав позбавити його від вірної смерті. «Ви свідки, — сказав святий Стефан народу, що зібрався, — сам він зажадав вирішити суперечку про віру вогнем і водою і, однак, не хоче хреститися. За кого вважати тепер Паму? Що з ним робити?» «Обманщика віддати смерті, — відповів народ, — якщо відпустити Паму, він наробить тобі капостей». «Ні, — відповів святий, — Христос мене послав не віддавати когось на смерть, а вчити. Пама не хоче прийняти спасительної віри, нехай його затятість покарає його, але не я». Пама був вигнаний. На знак подяки Господу за перемогу над главою язичників святий Стефан побудував на Вишері храм на честь святителя Миколая. Після цього проповідь святого про Христа стала йти все успішніше.

У 1383 році святого Стефана було поставлено єпископом Малої Пермі. Як велелюбний батько він невпинно дбав про свою паству. Для утвердження у вірі новонавернених святитель Стефан при храмах відкривав училища, де священні книги вивчали пермською мовою. Святитель придивлявся до учнів, брав до уваги їхні здібності, щоб із них ставити священників і дияконів. Деяких учнів святитель Стефан навчив писати пермською. Святитель будував церкви, в яких ставив священників із зирян, запровадив богослужіння зирянською мовою.

Святитель Стефан переклав зирянською мовою Часослов, Псалтир, вибрані читання з Євангелія та Апостола, Паримійник, Стихирар, Октоїх, кілька святкових служб і Божественну літургію.

Під час неврожаю святитель постачав зирян хлібом, багато разів позбавляв їх від насильства і вимагання тиунів, полегшував їм податі, захищав від нападів інших племен, клопочучи за них у Москві. Плодом його подвигів і чеснот стало навернення всієї великої Пермської землі до християнства. Цю велику справу було звершено силою віри і християнської любові. Життя святителя — це перемога віри над невірʼям, любові і лагідності — над злістю і нечестям.

Зворушливим було «заочне побачення» святителя Стефана Пермського з преподобним Сергієм Радонезьким, яке відбулося 1390 року під час подорожі святителя до Москви в церковних справах. Святитель Стефан палко любив Радонезького подвижника і дуже бажав побачитися з ним на шляху із Пермської землі, але не міг зробити це через нестачу часу. Перебуваючи за 10 верст від монастиря преподобного Сергія, святитель Стефан, помолившись, звернувся в бік обителі і з поклоном вимовив: «Мир тобі, духовний брате!» Преподобний Сергій, який сидів разом із братією за трапезою, встав, помолився і, вклонившись у той бік, де проїжджав святитель, відповів: «Радій і ти, пастирю стада Христового, і мир Божий хай перебуває з тобою!»

Про глибокий духовний звʼязок святителя Стефана Пермського і преподобного Сергія Радонезького свідчить і нині особлива повсякденна молитва до них на братській трапезі.

Крім влаштування церков, святитель Стефан заснував для зирян і кілька монастирів: Спасську Ульянівську пустині у 165 верстах від Усть-Сисольська, Стефанівську — у 60 верстах від Усть-Сисольська, Усть-Вимську Архангельську, Яренгську Архангельську.

У 1395 році святитель Стефан знову вирушив до Москви у справах пастви і тут помер. Тіло його було покладено в монастирі «Спаса за стіною» (у храмі на Бору на честь Спасителя) в Московському Кремлі. Гірко оплакували зиряни кончину свого апостола. Вони палка просили Московського князя і митрополита відпустити до Пермі тіло їхнього наставника, але Москва не хотіла розлучитися з останками великого святителя.

Прославлення святителя Стефана почалося ще на початку XV століття. Житіє було написане незабаром після смерті святителя 1472 року. Службу йому склав ієромонах Пахомій Серб з ієромонахом Єпіфанієм Премудрим, учнем преподобного Сергія Радонезького, який добре знав святителя і любив з ним розмовляти.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Стефану, епископу Великопермскому, глас 4

Боже́ственным жела́нием/ от ю́наго во́зраста, Стефа́не прему́дре, разже́гся,/ яре́м Христо́в взял еси́/ и люде́й олядене́вшая дре́вле неве́рием сердца́,/ Боже́ственное се́мя в них се́яв,/ ева́нгельски духо́вне породи́л еси́./ Те́мже пресла́вную твою́ па́мять почита́юще, мо́лим тя:/ моли́, Его́же пропове́дал еси́,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак святителю Стефану, епископу Великопермскому, глас 8

Самозва́нен не и́щущим тебе́, святи́телю, обре́лся еси́,/ лю́ди, от и́дольския ле́сти свободи́в, ко Христо́ве ве́ре приве́л еси́/ и волхва́ пансо́тника посрами́л еси́,/ те́мже и пе́рвый епи́скоп и учи́тель Пе́рми был еси́./ Сего́ ра́ди духо́вная твоя́ ча́да,/ я́ко тобо́ю изба́вльшеся от и́дол, благода́рная тебе́ возопие́м:// ра́дуйся, Стефа́не, учи́телю прему́дрый.

Молитва святителю Стефану, епископу Великопермскому

О, Богоосвяще́нный и равноапо́стольный Стефа́не, но́вый Богове́дения пропове́дниче и просвети́телю Креще́нием святы́м великопе́рмских во идолопокло́нстве живу́щих люде́й, ко и́стинному Ева́нгельскому све́ту путеводи́телю, па́стырю до́брый и учи́телю прему́дрый, Ду́ха Свята́го сосу́де избра́нный, Христоподража́тельный в Небе́сный Сио́н наста́вниче и руководи́телю, о́браз благонра́вия всем благоче́стно жи́ти жела́ющим, благоиску́сный мы́сленнаго корабля́, чрез мо́ре ми́ра сего́ к Небе́сному приста́нищу пла́вающаго, прави́телю, ди́вный во иера́рсех, уве́нчанный Боже́ственною благода́тию свети́льниче, вели́кий чудотво́рче и моли́твенниче те́плый! К тебе́ во умиле́нии души́ и сокруше́нии се́рдца моего́, аз окая́нный и гре́шный благонаде́жно притека́ю и вопию́, прося́ смире́нно по́мощи твоея́ и те́плаго ко Преблаго́му Бо́гу хода́тайства, да твои́ми богоприя́тными моли́твами испро́сиши ми от Него́ человеколю́бную ми́лость, оставле́ние мно́гих мои́х согреше́ний, души́ и телеси́ здра́вие со спасе́нием; и, я́ко Благ и Человеколю́бец, да благоволи́т безбе́дно в ми́ре сем ходи́ти ми до сконча́ния живота́ моего́, во вре́мя же разлуче́ния моего́ от жи́зни сея́ дух мой в покая́нии и ми́ре А́нгелом Свои́м святы́м ми́лостивно прия́ти, и да даст ми ми́мо мра́чных и злокова́рных и лю́тых духо́в де́монских на возду́се проити́ невозбра́нно и к Нему́ непосты́дно предста́ти поклони́тися, и безсме́ртныя и блаже́нныя жи́зни сподо́битися со все́ми святы́ми во ве́ки. Ами́нь.

Молитва 2-я святителю Стефану, епископу Великопермскому

О, равноапо́стольный святи́телю Христо́в Стефа́не! К тебе́ мы, окая́ннии, благонаде́жно притека́ем и пред святы́м твои́м о́бразом вопие́м, прося́ще по́мощи твоея́ и к Бо́гу хода́тайства, да твои́ми моли́твами испро́сиши нам, раба́м Бо́жиим (имена), от Него́ ми́лость: оставле́ние мно́гих на́ших согреше́ний, душа́м и телесе́м здра́вие со спасе́нием; да благоволи́т же Госпо́дь твои́ми моли́твами безбе́дно в ми́ре сем ходи́ти нам до сконча́ния жития́ на́шего, во вре́мя же разлуче́ния на́шего от жи́зни сея́ дух наш А́нгелы Свои́ми в покая́нии и ми́ре ми́лостивно да прии́мет, я́ко да от мра́чных и злокова́рных и лю́тых духо́в де́монских на возду́се проше́дше невозбра́нно, к Нему́ непосты́дно предста́нем и поклони́мся, и безсме́ртныя и блаже́нныя жи́зни сподо́бимся, со все́ми святы́ми, во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку