Святитель Пахомій Романський
Місяця квітня на 1-й день.
Святий праведний Пахомій народився близько 1674 р. у селищі Гледін у районі трансільванської Бистриці в благочестивій родині. У Хрещенні отримав ім’я Петро. Про його дитинство відомо небагато. Воно, без сумніву, було нелегким, оскільки православна віра на батьківщині святого Пахомія переслідувалася владою.
Немає також відомостей і про те, як святий прибув у молдавські монастирі. В одному помяннику, що зберігається в Покровському скиту, згадується, що владика Пахомій ще в молоді роки вирізнявся великою любов’ю до Бога і бажав схимницького життя. Керуючись словами Спасителя: “Хто хоче йти за Мною, відкинь себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною” (Мф. 16:24; Лк. 9:23), він залишив свій дім, рідних і друзів і вступив до числа послушників Нямецького монастиря.
У цій обителі молодий і смиренний брат пройшов усі духовні випробування, підкоряючись розпорядженням ігумена і братії, був зразком послуху в усьому. У віці 25 років він був пострижений у чернецтво ігуменом Іоанном.
Знаючи про високе духовне життя святого Пахомія, тодішній владика висвятив його в сан священика. Братія обителі одностайно обрала молодого ієромонаха великим екклесіархом, доручивши йому всі церковні справи. Виконуючи нові обов’язки, святий не полишив і своїх занять з вивчення різних наук, і в цій галузі стаючи зразком для всіх.
Після смерті ігумена Іоанна братія Великої Нямецької Лаври обрала святого Пахомія своїм духовним наставником, хоча йому не виповнилося ще й 30 років. Протягом усіх років святий Пахомій дбав про своє духовне зростання, присвячуючи своє життя суворому послуху, нескінченним трудженням плоті та безперестанній молитві.
У 1704 р. святий Пахомій вирушив до Києво-Печерської Лаври, де пробув два роки. Тут він вклонився святим мощам Печерських угодників. У Печерській Лаврі святий Пахомій зустрів також святителя Димитрія Ростовського і настільки шанував свого нового друга, що по праву вважав його своїм учителем і духівником.
У 1706 р., отримавши велику духовну користь від перебування в Києво-Печерській Лаврі та благословення святителя Димитрія, святий Пахомій повернувся в Молдавію. Із собою він віз безліч святих книг для братії.
Повернувшись до рідної обителі, святий попросив у монастирського собору дозволу усамітнитися в пустелі й обрав місцем усамітнення дупло товстого дерева неподалік від гори Кіріак біля Нямецького монастиря. Тут він жив разом із кількома своїми послідовниками, які прагнули усамітненого життя: Софронієм, Макарієм і Лазарем.
Чутки про подвижницьке життя і смиренність святого затворника поширилися по всій Молдові. Одного разу бояри, які полювали в тих краях і прийшли до Пахомія, отримали велику користь від його слів і настанов. Під час наради згаданих бояр із господарем Молдови, митрополитом, владиками, ігуменами монастирів було визначено на місце Романського владики Лаврентія, якого Бог покликав до себе, поставити отця Пахомія.
Сім років і три місяці святий Пахомій був єпископом Романським. Весь цей час він був дуже шанований молдавським господарем, а також простим народом.
Але радості й скорботи архіпастирського життя не змусили його забути про пустельне життя, і 1 березня 1714 р., вважаючи, “що цей світ і все мирське проходить, як тінь”, святий Пахомій добровільно відмовляється від архієрейської кафедри. Його прагнення до усамітнення було сильнішим, ніж прохання господаря Молдови, його радників і благочестивого народу залишитися їхнім владикою.
Залишивши свою єпархію, святий Пахомій повернувся в Нямецький монастир. Він знову оселився біля гори Кіріак, де на місці, що зветься Покрова, з Божою поміччю побудував храм на честь Покрови Пречистої Діви Марії. Тут святий жив протягом трьох років, зібравши навколо себе невелику громаду.
У 1717 р. владика Пахомій знову вирушив до Києва й оселився в Печерській Лаврі. Тут він продовжував свої подвиги до кінця свого життя і відійшов до Господа 14 квітня 1724 р. Судячи з усього, в Лаврі він прийняв велику схиму з ім’ям Пимен. Поховали владику “перед великими церковними західними дверима” Успенського собору.
